Система оплати праці

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Зміст

    Вступ…………………………………………………………………………....3

    Розділ 1 Теоретичні основи організації та оплати праці працівників…6

1.1 Основи організації праці працівників на підприємстві……………….....6

    1.2. Теоретичні аспекти оплати праці працівників підприємства……..……..…...12

    1.3 Системи оплати праці………………………………………………………….

       1.3.1 Тарифна система оплати праці

       1.3.2 Відрядна система оплати праці

       1.3.3 Почасова система оплатипраці

       1.3.4 Контрактна система оплати  праці в Україні

       1.3.5 Система оплати праці в  бюджетнихх установах

    1.4 Регулювання заробітної    плати………………………………………....18

      1.4.1. Державне регулювання праці…………………………………….....18

      1.4.2. Договірне регулювання праці………………………………...……21

    Розділ 2 Аналіз організації та оплати праці у Здольбунівськів центральній районній лікарні та шляхи їх удосконалення………...............46

    2.1. Загальна характеристика Здолбунівської центральної районної лікарні………………….…………………………………………………………...46

    2.2. Аналіз основних показників діяльності  підприємства……………..….50

    2.3Аналіз  чисельності та структури персоналу…………………………….64

    2.4 Аналіз руху та плинності кадрів………………………………………....67

    2.5. Аналіз організацій та фонду оплати праці………………………....…..68

    2.6. Шляхи покращення організацій та оплати праці у ВАТ „Алуштенське управління з експлуатації газового господарства………………………………72

    Висновки……………………………………………………………………..75

    Список  літератури…………………………………………………………...80

    Додатки………………………………………………………………………82 
 
 

    Вступ

    Актуальність  теми. В умовах економічної кризи, зниження продуктивності праці, безробіття, організація праці та її оплата являється надзвичайно актуальним завданням.

    Організація праці на підприємстві ґрунтується  на розробці комплексу регламентів, які визначають місце і роль кожного  структурного підрозділу і кожного  працівника зокрема, порядок взаємозв’язків між ними, форми впливу на діяльність підприємства, способи контактів  з навколишнім середовищем.

    Дедалі  зростаючі масштаби суспільного  виробництва, наявність підприємств  різноманітних форм власності, поглиблення  спеціалізації, ускладнюють функціональну  діяльність підприємств та збільшують обсяги робіт. Для виконання дедалі зростаючих обсягів цих робіт  без збільшення чисельності працівників  підприємства необхідне значне підвищення ефективності праці. Вирішити проблему можна лише впровадження методів  наукової організації праці, широкою  механізацією і автоматизацією робіт, виконуваних персонало.

    Найгострішою  проблемою є подолання бідності. На початку ХХІ століття вона розглядається  світовим співтовариством як ключова  у соціально-економічній політиці будь-якої держави. Україна ж належить до країн не лише з високим, а й  зростаючим рівнем бідності. Бідність перетворюється на проблему майбутньої нації.

    Мета  бакалаврської робот – дослідження організації та систем оплати праці на підприємстві та визначення шляхів їх удосконалення.

    Завдання  бакалаврської роботи:

• дослідити теоретичні основи організації та оплати праці та її регулювання;
• проаналізувати фінансові результати та фінансовий стан об’єкта дослідження;
• дослідити організацію та оплату праці на об’єкті дослідження;
• визначення шляхів удосконалення організацій та оплати праці на об’єкті дослідження.

    Об’єктом  дослідження є Здолбунівська Центральна районна лікарня.

    Здолбунівська Центральна районна лікарня є  спеціалізованою організацією –  самостійна багато профільна, лікувально-профілактична  установа підпорядкована управлінню охорони  здоров’я облдержадміністрації та райдержадміністрації.

    Предмет діяльності ЦРЛ:

• здійснення оперативного і організаційно-методичного керівництва та контролю за діяльністю всіх лікувально-профілактичних закладів району;
• надання висококваліфікованої стаціонарної та амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню;
• здійснення діяльності, пов’язаної з придбанням, перевезенням, зберіганням, відпуском та знищенням дозволених до застосування в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
• здійснення діяльності, пов’язаної із забезпеченням : медикаментами, медичними товарами і предметами догляду лікувальних закладів району, амбулаторних хворих – через аптеку і аптечний кіоск за готівку та пільговими рецептами.

Предметом дослідження є організація та система оплата праці у Здолбунівській центральній районній лікарні.

    Джерелами інформації є законодавчо-нормативні документи, підручники, монографії та статті для теоретичного розділу та форма 1 та  форма 2, статут організації та інші документи для аналітико-рекомендаційного розділу.

    Методи  дослідження:

- статистико – економічний метод дослідження;

- аналітичний метод;

- розрахунково  – конструктивний метод;

- соціологічний  метод.

      Структура роботи. Бакалаврська робота складається із вступу, основної частини, висновків, списку літератури та додатків.  Основна частина містить два розділи. У першому розділі розкривається суть організації та стеми оплати праці, регулювання заробітної плати.

      У другому розділі дається  загальна характеристика підприємства, аналізуються основні показники фінансово-економічної діяльності, досліджуються форми та системи заробітної плати, її організація та подаються заходи щодо удосконалення організації та оплати праці працівників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 1 Теоретичні основи організації та оплати праці працівників 

    1.1. Основи організації праці працівників на підприємстві

    Одним із найсуттєвіших факторів ефективності діяльності є науково обґрунтована організація праці.

    Під організацією праці розуміють порядок, правила службової поведінки  на підприємстві, спрямовані на виконання  поточних та перспективних завдань  керівниками, фахівцями та іншими працівниками відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи.

    Організація праці повинна розглядатися з  двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям   виробництва;   по-друге,   як  систематична  діяльність  людей  по впровадженню нововведень у існуючу  організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і  технології.

    Оскільки  праця - це основа забезпечення виробничого  процесу, її організація повинна  здійснюватись на науковій основі [40,с.12].

    Науковою  є така організація праці, яка  ґрунтується на досягненнях науки  і передовому досвіді, дозволяє найкращим  чином з'єднати техніку і людей  в єдиному процесі праці, забезпечує найефективніше використання матеріальних і трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці і сприяє збереженню здоров'я  людини.

    Праця людей в процесі виробництва  організується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має  дві сторони: природно-технічну і  соціально-економічну. Ці сторони пов'язані  між собою, постійно взаємодіють  і визначають зміст організації  праці.

    Наукова організація праці дозволяє вирішувати три взаємопов'язані завдання:

    - економічне;

    - психофізіологічне;

    - соціальне.

    Економічне   завдання   полягає   у   найефективнішому   використанні матеріальних і трудових ресурсів та забезпечує ріст продуктивності праці.

    Психофізіологічне завдання спрямоване на підвищення працездатності людини без шкоди для її здоров'я.

    Соціальне завдання полягає у створенні  умов для перетворення праці в  першу життєву потребу.

    Основними напрямками наукової організації праці  є:

• вдосконалення форм розподілу і кооперації праці;
• покращення організації обслуговування робочих місць;
• впровадження передових прийомів і методів праці;
• вдосконалення нормування праці;
• вдосконалення морального і матеріального стимулювання праці;
• покращення умов праці;
• підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
• зміцнення трудової дисципліни і підвищення творчої активності.

    Розподілі кооперація праці передбачає науково-обґрунтований  розподіл працівників за систематизованими  трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також у відповідне групування і комбінування працівників  у виробничі колективи.[9,с.73].

    В цілому проблема розподілу і кооперації праці зводиться до найраціональнішої  розстановки кадрів, яка забезпечує розумний розподіл функцій між виконавцями.[30,с.55].

    Розрізняють наступні види поділу праці всередині  підприємства:

      Функціональний -  поділ праці  між різними категоріями працівників  підприємства залежно від характеру  виконуваних ними функцій і  участі у виробничому   процесі.  Так, на  будь-якому  підприємстві  повинні бути працівники, зайняті  встановленням мети, плануванням,  розробкою рішень та виконавці.

    Технологічний -  поділ праці за технологічними операціями і процесами, за фазами, видами робіт, виробами, деталями. Він  визначає розстановку працівників  у відповідності з технологією виробництва і значно впливає на рівень   змістовності   праці.   Технологічний поділ праці являє собою спеціалізацію працівників відповідно до трьох великих груп робіт: керівництво структурним підрозділом, прийняття рішень  на основі інформації про здійснення робіт згідно з певною функцією; обробка інформації, яка надходить з різноманітних джерел, та створення комплексу документації необхідного для здійснення функції; оформлення документації, її пересилання, зберігання, облік, сортування та ін.

    Професійний - поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт. У цьому випадку зміни характеризуються зростанням частки професій інтелектуальної праці, механізованої праці, професій широкого профілю.

    Кваліфікаційний — поділ праці між групами працівників у залежності від складності виконуваних ними робіт. Працівники однієї і тієї ж професії можуть мати різні знання, вміння і досвід роботи, що відображається в кваліфікації –  якості роботи (праці) і лежить в основі розподілу працівників за групами кваліфікації – розрядами, категоріями, класами тощо. Так, заступники керівника можуть відповідати за роботу різних структурних підрозділів виробничого та управлінського напрямів. Великий обсяг роботи може бути поділений на однакові ділянки за певною ознакою [32,с.22].

    Важливою  складовою частиною комплексу робіт  з удосконалення організації праці на підприємстві є поліпшення організації та обслуговування робочих місць. Робоче місце слід розглядати як первинну ланку виробничого процесу, його організаційно-технічну основу.

    Робоче  місце — це певна частина виробничої площі дільниці. Цеху або служби, закріплена за окремим виконавцем або  групою виконавців й оснащена всім необхідним для виконання виробничого завдання.

    Раціональна організація робочого місця передбачає його правильне планування і оснащення  основним технологічним устаткуванням, технічною і організаційною оснасткою [34,с.54].

    Обслуговування  робочих місць - це забезпечення їх протягом зміни різними послугами, що дозволяє робітникові виконувати свої безпосередні функції не відволікаючись на виконання другорядних допоміжних потреб і підсобних робіт, тобто  робіт низької кваліфікації.

    Вимоги  до організації робочих місць  можна згрупувати таким чином:

    Інформаційні  вимоги — це комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця. До них відносять: визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця; проектування інформаційних потоків, до системи яких входить робоче місце та ін.

    Інформація, яка концентрується на певному робочому місці, повинна відповідати загальним  принципам наукової організації  інформації та бути достатньою для  виконання службових обов'язків  працівником.

    Економічні  вимоги передбачають таку організацію робочого місця, при якій витрати на його утримання мінімальні, проте достатні для його функціонування.[20,с.76].

    Ергономічні вимоги вивчаються та формулюються новою галуззю науки, яка з'явилася порівняно недавно у зв'язку з новими вимогами виробництва та управління — ергономікою.

    Ергономіка  виклала на межі технічних наук, психології, фізіології, гігієни. Ця наукова  дисципліна використовує також дані анатомії, біофізики, токсикології. Ергономіка — це галузь науки, яка вивчає функціональні  можливості людини в процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці, які, роблячи її високопродуктивною та надійною, разом з тим забезпечують людині необхідні зручності та зберігають її сили, здоров'я та працездатність. Отже, все що оточує працюючу людину, створюючи її робоче середовище, повинно відповідати ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної естетичної природи.

    Гігієнічні  вимоги — це вимоги до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму, вологості, шуму та інших факторів середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини.[3,с.22-27].

    Естетичні вимоги. Продуктивність праці людини значною мірою залежить від елементів зовнішнього оформлення середовища. В якому вона працює. Тому, такі елементи естетичного оформлення виробничого середовища, як зовнішній вигляд приміщення і знарядь праці, їх кольорова гамма, наявність в інтер'єрі та інше також потрібно врахувати при організації робочого місця.

    Технічні  вимоги. Для будь-якої праці, в тому числі службовця, насамперед необхідний певний простір. Це площа, на якій встановлюють необхідні меблі та устаткування, яку займає працівник, а також площа проходів до столу, устаткування, іншого робочого місця.

    Для комплексної оцінки якості робочих  місць, для пошуку і приведення в  дію резервів підвищення ефективності праці використовується механізм атестації  і раціоналізації робочих місць.

    Атестація дозволяє виявити відхилення від  нормативних вимог або від  конкретних потреб виробничого процесу  чи виконавця і вдосконалити організацію  робочого місця.

    Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів, але й на реакцію  організму, пов'язану з умовами  праці.

    Умови праці — це   сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають  на здоров'я та працездатність людини в процесі праці.

    У зв'язку із змінами в організації  виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при  продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну  істотних умов праці, систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну  розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.[11,с.56].

    Якщо  колишні істотні умови праці  не може бути збережено, а працівник  не згоден на продовження роботи в  нових умовах, то трудовий договір  припиняється за пунктом 6 статті 36 Кодексу  законів про працю.

    Чинниками, що визначають умови праці є: загальний  стан виробничих приміщень, температура, вологість, рухомість повітря, освітленість робочої зони, наявність виробничих шумів, вібрації, запорошеність і  забрудненість повітря, ступінь  безпеки праці.

    Кожен має право на належні, безпечні і  здорові умови праці, на заробітну  плату, не нижчу від визначеної законом.

    Вивчення  умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам  шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій  формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо).[38,с.148].

    Основними завданнями вивчення умов праці залишається  пошук можливостей створення  на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

• створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров'я і мінімізацію витрат праці;
• технологічний — впровадження нових технологій режимів, що дозволяють виводити людей із безпосередньо робочих зон;
• організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до роботи та її результатів;
• естетичний технічний — зміна кольорів, звуків, світла, форм, які застосовують у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці.[24,с.248].

    З позиції безпеки праці розрізняють допустимий рівень факторів середовища, який встановлюється спеціальними нормами. 

    1.2. Теоретичні основи  оплати праці працівників  підприємства

    Заробітна плата — це плата за працю, а  її величина — це ціна праці, яка  визначається на ринку праці в  результаті взаємодії попиту на конкретні  види праці  її пропозицію.

    Заробітна плата — це одна з найскладніших  економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних  явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального  добробуту членів сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і  ефективним засобом мотивації працівників  до досягнення цілей підприємства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом  з питанням забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають  загальні інтереси всіх учасників трудового  процесу [14,с.85].

    Залежність  заробітної плати від виконаного обсягу роботи створює умови для  підвищення продуктивності праці, матеріально  зацікавлює працівників у результатах  як індивідуальної, так і загальної  праці.

    Розмір  заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці та господарської діяльності підприємства.

    Розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.

    Номінальна  заробітна плата - це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю у відповідності з її кількістю і якістю.

    Реальна заробітна плата - це сукупність матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати за номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на товари і послуги.

    Номінальна  і реальна заробітні плати  не обов'язково змінюються однаково. Наприклад, номінальна заробітна плата може збільшитися, а реальна зменшитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж національний валовий  продукт.

    Структура заробітної плати – це співвідношення окремих складових заробітної плати  в загальному її обсязі. За своєю  структурою заробітна плата складається  з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат (Рис.1.1) 

    

    Рис. 1.1 - Структура фонду оплати праці в економіці України

    Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

      Інші заохочувальні і компенсаційні  виплати у формі винагород  за підсумками роботи за рік,  премії за спеціальними системами  і положеннями, компенсаційні  та інші грошові та матеріальні  виплати, які не передбачені  актами чинного законодавства  [15,с.67].

    Сутність  заробітної плати виявляється у  функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення (Рис. 1.2.) 

     

    

    

      

    

    

    

    

    

    

      
 

      

    

      
 
 

    Рис. 1.2. Структура заробітної плати 

    Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

    Сутність  заробітної плати виявляється у  функціях, які вона виконує в процесі  суспільного відтворення. Виходячи з комплексного розуміння сутності заробітної плати, з’ясуємо значення притаманних їй функцій. Винятково  важлива роль заробітної плати в  механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати багато функцій [7,с.3-7].

    Відтворювальна  функція полягає  у забезпечені  працівників та членів їхніх сімей  необхідними життєвими благами  для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. Ця функція пов’язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленнм на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забеспечував відтворення робочої сили.

1. Мотиваційна функція полягає у становленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращення результатів праці.
2. Регулююча функція полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємства з урахуванням ринкової кон’юнктури. В ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди  працівників з неефективних робочих місць.
3. Соціальна функція відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості.
4. Оптимізаційна функція. Її призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів з іншого [12,с.229].