Збирання кукурудзи на зерно СК-5 «Нива. Ремонт редуктора приставки ППК-4

тМіністерство освіти і науки

Головне управління освіти і науки

Полтавської обласної державної  адміністрації

Професійно-технічне училище  № 53

 

 

 

 

 

ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

НА ТЕМУ: Збирання кукурудзи на зерно СК-5 «Нива.

Ремонт редуктора  приставки ППК-4

за професією  «Тракторист-машиніст с/г виробництва;

слюсар з  ремонту с/г машин та устаткування; водій автотранспортних засобів категорії «В», «С»

 

 

 

Учня групи № 31-Т

Сухова  Олексія В’ячеславовича

Керівник роботи:

Редькін Олексій Олексійович

 

 

 

 

 

 

с. Войниха

2010

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Тема: 1 завдання

1.1 Загальні відомості про господарство підприємства

1.2 Розташування і напрямок господарської діяльності

1.3 Виробничо-технічне забезпечення господарства.

1.4 Значення даної роботи в с/г виробництві

1.5 Агротехнічні вимоги при виконанні даної роботи

1.6 Вибір агрегату та його комплектування

1.7 Технологічна наладка МТА

1.8 Основні операції підготовки поля агрегату до роботи

1.9 Параметри і способи контролю даної роботи

1.10 Щозмінне технічне обслуговування агрегату

1.11 Правила техніки безпеки при виконанні роботи

Висновок

Розділ 2. Тема: 2 завдання

2.1 Технологічний процес  ремонту

2.2 Порядок виконання роботи

2.3 Вимоги до інструменту та обладнання при виконанні даної роботи

2.4 Правила техніки безпеки при виконанні даної роботи

Висновок

Розділ 3. Охорона праці

3.1 Охорона праці при виконанні с/г операції

3.2Охорона праці при  виконанні ремонтних робіт

3.3 Екологічний захист навколишнього середовища при виконанні с/г операцій та ремонтних робіт

Висновок

Використана література

 

Вступ

 

Комбайни мають давню  історію. У 1868 р. російський агроном  Андрій Романович Власенко перший в  світі створив зернозбиральну машину, яка зрізувала колоски, обмолочувала їх і збирала зерно із збоїнами в скриню. Однак ідея А. Р. Власенка не знайшла виробничого застосування і майже до 30-х років XX століття застосовували в нашій країні і за рубежем лише багатофазний спосіб збирання зернових культур.

Перші радянські комбайни були виготовлені в липні 1930 р. на заводі «Комунар» в м. Запоріжжі. Комбайни випускалися під маркою «Комунар». Це були причіпні, безмоторні комбайни, з шириною захвату жатки 4600 мм і молотарки 796 мм.

У 1932 р. на Саратовському  заводі «Саркомбайн» почали випускати  комбайни СЗК, будова яких була такою, як і комбайнів «Комунар». У цьому ж році став до ладу завод-велетень «Ростсельмаш» в м. Ростові, який почав виробництво причіпних комбайнів С-1. Це вже були комбайни з двигунами, шириною захвату жатки 6100 мм і молотарки 915 мм.

З ініціативи СРСР у 1932 р. були вперше проведені міжнародні випробування зернозбиральних комбайнів в одному з радгоспів на Північному Кавказі. Крім радянських, тут були представлені комбайни США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Випробування показали, що СРСР став однією з провідних країн у комбайнобудуванні.

З 1936 р. по 1941 р. Люберецький  завод виготовляв комбайни СКАГ-5А  з шириною захвату жатки 2540 мм і молотарки 1240 мм.

Особливо бурхливо почало розвиватися комбайнобудування  в нашій країні після Великої Вітчизняної війни. У 1947 р. на заводі «Ростсельмаш» почали випускати причіпні моторні комбайни С-6. Цей рік став роком народження самохідних комбайнів, виробництво яких було зосереджено на заводах Таганрога і Тули. До 1955 р. випускали комбайни С-4, а з 1955 р. по 1958 р. — С-4М. У цей же період заводи Ростова і Запоріжжя випускали потужні комбайни РСМ-8 — моторні, причіпні, з шириною захвату жатки 6000 мм та молотарки 1320 мм.

З 1958 р. по 1962 р. господарствам  поставляли комбайни СК-3, а потім  — СК-4. Останні на всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в 1964 р. нагороджено призом «Гранд-Прі». Випускали також їх модифікації СКП-3 (СКП-4), СКПР-3 (СКПР-4) та СКГ-3 (СКГ-4).

У 1965 р. розпочато виробництво  начіпних комбайнів НК-4, вузли і  агрегати якого монтували на самохідне шасі СШ-75.

Після збирання врожаю комбайни демонтували, а шасі СШ-75 використовували на різних сільськогосподарських роботах. З 1969 р. начіпний комбайн випускають під маркою ІТК-5.

Красноярський завод  у 1969 р. розпочав виробництво комбайнів  СКД-5 «Сибиряк», обладнаних двома молотильними апаратами і призначених для збирання важкообмолочуваних культур. Пропускна здатність молотарки — 5 кг/с хлібної маси. їх випускають під маркою СК.Д-5М.

Рік 1971. На заводах Ростова  і Таганрога розпочато виробництво  комбайнів СК-5 «Нива» і СК-6 «Колос». Вони увібрали в себе останні досягнення науки і техніки. Але й сьогодні ці комбайни вже не повністю задовольняють вимоги сільськогосподарського виробництва. Тому у постанові липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС відмічається: «У найкоротший строк здійснити заходи по модернізації вироблюваних зернозбиральних комбайнів з тим, щоб усунути їх конструктивні недоліки і підвищити продуктивність. У найближчі роки організувати виробництво більш потужних комбайнів досконалих конструкцій».

Вчені, конструктори, винахідники і спеціалісти працюють над удосконаленням комбайнів у двох напрямках.

Перший — дальше вдосконалення  конструкцій і технології збирання зернових культур (збільшення пропускної здатності, універсалізація, автоматизація, вдосконалення технологічного процесу роботи і поліпшення умов праці).

Другий — створення  нових технічних засобів, які  дали б можливість такі операції, як вилучення з вороху зерна і  його очищення, виконувати в стаціонарних умовах — на току. При цьому можна було б уникнути втрат зерна за молотаркою комбайна, що навіть при дотриманні агротехнічних вимог становлять 1,5%. Наприклад, випробовують засоби, які на полі скошують (або підбирають валки) хлібну масу і дещо подрібнюють. Потім її звозять на тік, де на стаціонарному агрегаті домолочують, виділяють з вороху і очищають зерно. Створюють машини, що зрізують хліб, обмолочують, виділяють зерно з грубого вороху, а дрібний («невійку») збирають у візки, відвозять на тік, де очищають зерно.

Ведуть також роботи по удосконаленню технології та технічних пристроїв для збирання незернової частини врожаю.

Однак досягти високопродуктивного  використання наявних машин і  одержати належний економічний ефект від їх використання — ось основне завдання. Виконати його можуть лише висококваліфіковані спеціалісти, які добре знають будову комбайнів, роботу та їх регулювання, вміють швидко знаходити і усувати несправності, систематично вивчають та впроваджують у виробництво досягнення науки і передового досвіду.

 

 

Розділ 1. Тема:1 завдання

 

1.1 Загальні відомості про господарство підприємства

 

СВК «Надія», повна назва  господарства: Сільськогосподарський  виробничий кооператив «Надія». Виробничий сільськогосподарський кооператив «Надія» розташований в селі Харсіки Чорнухинського району.

Виробничий напрямок господарства – зерново-технічний з розвиненим тваринництвом. В господарстві запроваджене науково обґрунтоване чергування культур в полях. Всього існує 6 сівозмін: 3 кормових і 3 польових при фермерських.

Продаж зерна господарського товариства проводять Чорнухинський та Лубенський хлібоприймальні пункти.

Продаж молока проводиться  через Чорнухинський молочний завод. віддаль до найближчого пункту прийому  цукрових буряків – 20 км (село Ковалі Чорнухинського району Полтавської області.

Загальна земляна площа – 2351 га, з них рілля – 2223 га, під пасовищами закріплено 9 га, сіножаті 72 га. Тракторно-польових дільниць 2, молочно-товарних ферм 2.

На території СВК  «Надія» розміщений автопарк, ремонто-механізована майстерня, дільниця по переробці зерна  пшениці, гречки, проса (на крупу), соняшника (на олію).

Кількість великої рогатої  худоби всього – 1250 голів, в т.ч. корів  – 370 голів. Кількість свиней, всього – 600 голів, в т.ч. свиноматок – 70 голів. Кількість овець – 69 голів, коней – 25 голів.

Загальна кількість тракторів – 23 шт., загальна кількість комбайнів – 10 шт., в т.ч. зернозбирльних – 7 шт., бурякозбиральних – 1 шт., силосозбиральних – 2 шт.

 

Таблиця 1.1.1. Динаміка складу та структури земельних угідь, га

Види угідь	2007		2008			2009
		га	%	га	%	га	%
Загальна	2351	100	2351	100	2351	100
земельна
площа
В т.ч с/г	2304	98	2304	98	2304	98
угідь
Із них	2223	94	22223	94	2223	94
рілля
Сіножаті	72	3.0	72	3.0	72	3.0
Пасовища	9	0.4	9	0.4	9	0.4
Інші	47	2	47	2	47	2
земельні
угіддя

 

З таблиці 1.1 бачимо, що загальна земельна площа господарства у останні  роки не змінювалась і в 2009 році складає 2351 га, в. т. ч. 2304 га сільськогосподарських угідь, з них орних земель, територія яких порівняно з 2007 роком залишилася без змін, 223 га.

 

Таблиця 1.1.2. Структура  посівних площ на 2010 рік

Культура	Площа в га	%
Зернові всього	981	41.1
В. т. ч. озима пшениця	460	20.6
Ячмінь	139	6.3
Кукурудза на зерно	100	4.5
Горох	98	4.4
Інші	124	5.6
Технічні всього	425	19.1
В. т. ч. соняшник	259	11.6
Цукровий буряк	106	4.8
Ріпак	60	2.7
Кормові всього	877	39.5
В. т. ч. кормові коренеплоди	--
Кукурудза на силос і  зелений корм	400	18.0
Однорічні трави всього	293	13.2
В. т. ч. на зелений корм	136	6.1
Багаторічні трави –всього	184	8.3
В. т. ч. на зелений корм	169	7.6
Вся посівна площа	2223	100

 

Дані наведенні в  таблиці свідчать про те, що питома вага кормових культур в структурі посівних площ задовільна для забезпечення тваринництва кормами. Вона складає 40%. Це дає можливість господарству вирощувати і заготовляти достатню кількість різних видів кормів і на цій основі розводити худобу, збільшувати виробництво молока і м'яса.

Аналізуючи дані таблиці  бачимо, що врожайність зернових культур  в 2010 порівнянні до 2008 року зросла.

Вищі урожаї в порівняні з 2008 роком отримано:

Ячменю

Гороху

□ Цукрового буряку

□ Кукурудзи на силос

□ Однорічні трави на сіно

□ Однорічні трави на зелений корм

□ Багаторічні трави на сіно

□ Багаторічні трави на зелений корм. Для потреб тваринництва в 2010 році сіна заготовлено:

Сіна – 1990 т;

Сінажу – 2800 т;

Силосу – 3250 т;

Соломи – 1050 т.

В порівняні з 2003 роком  сіна заготовлено на 523 тони, сінажу на 129 тонн, силосу на 234 тонни.

 

 

Таблиця 1. 1. 3. Урожайність сільськогосподарських  культур за останні роки, ц/га

Культура		Роки		2009 р до 2008 р. в %
	2008	2008	2010
Зернові всього	28.0	28.4	33.5	119.6
В. т. ч. озима пшениця	36.7	38.2	44.4	120.9
Ячмінь	27.4	29.1	34.4	125.5
Горох	19.9	17.5	21.8	109.5
Цукровий буряк	135.4	150.3	168.0	124.1
Овочі	«	—	--	~
Кормові коренеплоди
Кукурудза на силос і зелений корм	184.0	193.0	210.0	114.1
Однорічні трави на сіно	60.0	71.0	79.0	131.7
Однорічні трави на зелений корм	130.5	145.6	159.0	121.8
Багаторічні трави на сіно	56.2	61.0	78.0	138.8
Багаторічні трави на зелений корм	120.0	127.7	129.0	107.5

 

1.2 Розташування  і напрямок господарської діяльності

 

Для вирощування даних  культур господарство СВК «Надія»  має такий машинно-тракторний парк:

 

Таблиця 1.2.1. Машинно-тракторний парк

Машини і реманент		Кількість (штук)
Автомобілі з них:		15
ВАЗ-2121 «Нива»		1
УАЗ-3962		1
УАЗ-31514		2
ГАЗ - 53		1
ГАЗ - САЗ - 3307		6
ЗІЛ-130		2
Нива «СНЕVROLЕТ»		1
Трактори з них:		23
Т-16		1
МТЗ - 80		3
МТЗ - 80		4
МТЗ - 82		2
ЮМЗ - 6А		4
Т-70		1
ДТ-75		3
Т-150		2
Т-150К		3
Комбайни, з них:		10
СК-5А		3
Дон-1500		2
Домінатор		1
Полісся - Ротор		1
КС-6Б		1
КСК-ЮОА		1
Гичкозбиральна машина БМ-6А		1
Оприскувач ОПШ-15-03		2
Розкидач гною РО-6		1
Розкидач гною ПРТ-10		1
Культиватори, з них:		12
КПС-4	7		1981-1985
КІПП-8	1		1986
КПЄ-3.8	1		1984
ПГ-3-100	3		1985-1988
Плуги, з них:	7
ПЛН-5-35	4		1982-1986
ПЛН-3-35	3		1984-1990
Борони, з них:	48
БДТ - 3	1		1991
БДТ -7	1		1992
ЗБП-0.6	14		1988-1994
3 ОР - 0.7	12		1985-1987
БЗСС-1.0	20		1983 -1986
Сівалки, з них:	11
СЗП-3.6Б	6		1985 -1986
СЗ-3.6А	2		1986-1991
СЗТ-5.4	1		2002
СУПН - 8 А	1		1991
СКПП-12	1		2003

 

Для планового господарства, як СВК «Надія», бачимо, що машинно-тракторний парк середній. Техніки достатньо для вирощування зернових і технічних культур, догляд за ними, для передпосівного обробітку ґрунту, збирання врожаю посіяних культур.

 

1.3 Виробничо-технічне  забезпечення господарства

 

Маючи непоганий машино-тракторний парк, вирощувати продукцію рослинництва на полях господарства СВК «Надія»  вигідно. Адже весь вирощений врожай іде на власні потреби і на насіннєвий матеріал, не потрібно витрачати зайві кошти на посівний матеріал. Лишки господарство продає державі або приватним структурам.

Щоб виростити добрий врожай з посіяних культур, потрібні мінеральні добрива, гербіциди, ядохімікати. Тому ці препарати закуповуються в магазинах і вносяться в грунт господарства для покращення властивостей і врожайності ґрунту. Знищують бур'яни, які заглушають посіяні рослини, шкідники, які шкодять росту рослинам. Так що, вирощування продукції рослинництва і вигідно, і прибутково для даного господарства.

 

1.4 Значення  даної роботи в с/г виробництві

 

Представлена мною робота має неабияке значення для кращого розуміння технологій вирощування та збирання зернових культур (зокрема кукурудзи на зерно) та можливого їх вдосконалення. Також дана робота досліджує послідовність операцій при збиранні зернових, машини і механізми, що застосовуються при цьому.

 

1.5 Агротехнічні вимоги  при виконанні даної роботи

 

Агротехнічні  вимоги до кукурудзозбиральної техніки

Кукурудзозбиральні машини мають  забезпечувати високоякісне збирання кукурудзи на продовольчо-фуражне  зерно, насіння та з відокремленням качанів для силосування. Машини мають відривати всі повноцінні качани від стебел, очищати їх від обгорток або обмолочувати та одночасно зі збиранням зернової частини врожаю подрібнювати листостеблову масу і забезпечувати подачу її у транспортні засоби.

Кукурудзозбиральні комбайни збирають стебла кукурудзи висотою  до 4 м. Середня висота зрізування стебел має становити 10 – 15 см.

Збирати кукурудзу потрібно наприкінці воскової та на початку  фази повної достиглості.

При збиранні кукурудзи  в качанах повнота збирання зерна  має бути не менш як 98,5%, а листостеблової маси – 80%. Ступінь очищення качанів  від обгорток становить не менш ніж 95%, а чистота вороху очищених качанів –не менш ніж 99%. Вилущеного з качанів зерна може бути 1,5 – 2%, пошкодженого зерна в качанах – близько 1%, а довжина подрібненої листостеблової маси – 20 – 45 мм.

Якщо кукурудзу збирають з обмолочуванням качанів, то повнота збирання зерна має становити 98%, листостеблової маси – 80%, а можливі втрати зерна за комбайном - не перевищувати 0,7%. Кількість недостатньо вимолоченого зерна не може перебільшувати 1,2%, а пошкодженого зерна – бути не менша за 2,5%. Чистота зерна в бункері має становити 96%. У подрібненій листостебловій масі може бути зерна не більш як 0,8%.

Збирати кукурудзу з  обмолочуванням качанів потрібно при  вологості не більш як. 25 – 30%.

При збиранні кукурудзи  з подрібненням качанів підвищеної вологості повнота збирання врожаю має становити не менш ніж 98%, бункерне збирання стрижнів від урожаю – у межах 41 – 86%, а втрати зерна за молотаркою – не перевищувати 0,12%.

Очисники качанів мають  забезпечувати повноту очищення качанів на 95 – 98%.

Зберігати зерно кукурудзи слід при вологості 13 – 14%.

Агротехнічні  вимоги до сівби кукурудзи

Для висівання використовують насіння 1 класу, попередньо протруєне  пестицидами. Оптимальний строк  початку сівби — при середньодобовій  температурі грунту 10—12° на глибині 10 см. Насіння, покрите захисними плівками спеціальних препаратів, висівають на 8—10 днів раніше масової сівби. Тривалість сівби не повинна перевищувати 5—б днів.

Норму висіву насіння  визначають залежно від мети, сорту  і умов вирощування. При вирощуванні кукурудзи на зерно вона становить 25—70 тис. шт. на 1 га, а на силос — 150 тис. шт. Відхилення від норми висіву допускається в межах ±5—8 %. Пошкодження насіння не повинне перевищувати 1,5 %.

Глибина загортання насіння  на важких грунтах лісостепових районів становить 4—5 см, а степових — 5—6 см, в зоні Полісся України при ранній сівбі — 3—4 см. Допустиме відхилення глибини сівби не повинне перевищувати ±1,0. У рядку насіння повинне розміщуватись на рівних відстанях (відхилення не повинне перевищувати ±10 % від розрахункового інтервалу).

Поздовжні рядки мають  бути прямолінійними. Відхилення осьової  лінії рядка на довжині 50 м не повинне перевищувати 5 см, основних міжрядь — ±1 см, а стикових —  ±5 см. Огріхи і незасіяні поворотні  смуги не допускаються.

Мінеральні добрива при нормі від 50 до 200 кг/га повинні розміщуватися на 2—3 см нижче та зміщуватися вбік на 3—5 см від рядка.

Агротехнічні  вимоги до збирання кукурудзи на зерно

Збирання кукурудзи  на зерно розпочинають у фазі кінця  воскової — початку повної стиглості. Продовження збирання одного гібрида становить 5—7 днів.

При збиранні кукурудзи  в качанах втрати не повинні перевищувати 3%, а пошкодження зерна в качанах — 1%. Наявність зерна в подрібненій листостебловій масі допускається до 2,5%. У масі зібраних качанів має бути не більше 1% домішок листостеблової маси.

Повнота збирання кукурудзи  в зерні повинна бути не менше 98%, а повнота очищення качанів — не менше 95%. Допускається наявність зерна в подрібненій листостебловій масі до 2,5% і повнота збирання листостеблової не менше 95%.

Висота зрізання рослин не повинна перевищувати 15 см. Довжина  подрібненої листостеблової маси має становити 20—45 мм.

 

1.6 Вибір агрегату  та його комплектування

 

Технологічні комплекси  машин для вирощування кукурудзи  на зерно підбирають відповідно до технологій, які бувають шести-, восьми- і дванадцятирядні. Найпоширеніша в Україні восьмирядна технологія.

Існуючі технології вирощування  і збирання кукурудзи на зерно  передбачають лущення грунту, основне внесення органічних і мінеральних добрив, глибокий обробіток грунту, закриття вологи, внесення гербіцидів, передпосівний обробіток грунту, сівбу, догляд за рослинами в період вегетації та збирання врожаю.

Комплекс машин для  виконання цих операцій включає  в себе машини зонального призначення і спеціальні.

Для лущення грунту застосовують дискові ЛДГ-10А, ЛДГ-15А і лемешні ППЛ-10-25 лущильники. На полях після високостеблових просапних культур для подрібнення рослинних решток використовують важкі дискові борони БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10.

Тверді органічні добрива вносять розкидачами РОУ-6, МТТ-13, МТТ-16, рідкі — РЖУ-3,6, МЖТ-8, МЖТ-13, МЖТ-16П, МЖТ-19. Для подрібнення і змішування мінеральних добрив застосовують подрібнювач АЙР-20, а для змішування і завантаження — мобільну тукорозпушувальну установку УТМ-30. Тверді мінеральні добрива розкидають по поверхні поля машинами 1РМГ-4Б, МВУ-5, МВУ-16, СТТ-10, МВУ-30, пиловндні — РУП-10, РУП-14. Рідкі мінеральні добрива вносять підживлювачами ПЖУ-2,5, ПЖУ-5, ПЖУ-9, ПОМ-630, а безводний аміак —агрегатами АША-2, АБА-0,5М, АБА-1,0.

Глибокий обробіток  грунту виконують залежно від  грунтово-кліматичних умов різними  ґрунтообробними знаряддями Для  оранки з обертанням скиби застосовують плуги ПЛН-3-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛ-5-35, ПЛН-8-40 і ПТК-9-35, а в окремих випадках— ярусні плуги ПНЯ-4-40, ґіНЯ-4-42, без обертання скиби — чизельні плуги ПЧ-2,5 і ПЧ-4,5, культиватори КПШ-9 і КПЗ-3.8А.

Для ранньовесняного  закриття вологи застосовують зубові борони БЗСС-1,0 і БЗТС-1,0, шлейф-борони ШБ-2,5, культиватори КДНП-8 і КПЗ-9,7. При досягненні фізичної спілості ґрунту вирівнюють поверхню поля вирівнювачами ВИП-5,6 і ВП-8.

Під час вирощування  кукурудзи на зерно за інтенсивною  технологією у грунт вносять  гербіциди: самостійно або одночасно  з передпосівним обробітком ґрунту. Для самостійного внесення гербіцидів застосовують обприскувачі ОПШ-15 і ОП-2000-2. Відразу ж після внесення загортають гербіциди в грунт дисковими боронами БД-10, БДТ-3, БДТ-7 і БДТ-10. При одночасному внесенні гербіцидів із передпосівним обробітком ґрунту використовують підживлювач-обприскувач ПОМ-630 з ґрунтообробними машинами КПШ-8, БДТ-7 та іншими, обладнаними штангами з розпилювачами.