Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я

  СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА                                 МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Білоцерківський ЦДЗН

 

Кафедра менеджменту, економіки та підприємництва

в галузі охорони здоров’я

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Навчальна дисципліна

Адміністративне право

Тема: 1. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я.

 

 

 

Роботу виконала :

                                                                                                Студентка групи ЗМОБ-11

                                                                                                Печерна Людмила Олександрівна

                                                                                                              Залікова книжка ЗМО-1321бц

       Роботу перевірив:

                                                                                                             Викладач

________________________

           з оцінкою___________

 

 

 

                                                                             2014 рік

 

Зміст

Вступ… … … … … … … … … … … .. … … … … … … … … … … ..3

1. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров΄я.. ….5

Висновок… … … … … … .. … … … … … … … …… … … … … .… ..13

Використана література… … … … … … .. … … … … … … … …....….14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), регулююча з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядливої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційної діяльності інших державних органів, а також в процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично владних повноважень.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини у сфері державного управління, розвиває і укріплює його демократичні основи. Адміністративному праву належить особлива роль в механізмі правового регулювання — воно виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами в суспільстві. Інакше кажучи, адміністративне право — це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмету, методу регулювання і структурними особливостями (системою розміщення нормативного матеріалу).

Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, що виникають в процесі реалізації функцій державного управління, у зв'язку із здійсненням широкої і різноманітної виконавчої і розпорядливої діяльності.

Адміністративному праву властиві певні рамки правового регулювання — це сфера діяльності виконавських органів і суспільні відносини управлінського характеру, які складаються в цій сфері. Вони виникають, розвиваються і припиняються між: вищестоящими і нижчестоячими органами виконавчої влади (між Кабінетом Міністрів України і обласною державною адміністрацією); органами виконавчої влади і підлеглими ним підприємствами, установами, організаціями (між Міністерством освіти і науки України і ректором вищого учбового закладу); органами виконавчої влади, не зв'язаними безпосереднім підпорядкуванням (між Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством освіти і науки України); органами управління і органами громадських організацій (між обласною державною адміністрацією і президією обласної ради профспілок); органами виконавчої влади і громадянами (між районним відділом внутрішніх справ і громадянином, який притягується до адміністративної відповідальності)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров΄я

“Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення” включає притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наступні адміністративні правопорушення:

- порушення санітарно-гігієнічних  і санітарно-протиепідемічних правил  і норм ;

- заготівля, переробка або  збут радіоактивно забруднених  продуктів харчування чи іншої  продукції ;

- виробництво, зберігання, транспортування  або реалізація продуктів харчування  чи продовольчої сировини, забруднених  мікроорганізмами та іншими біологічними  агентами понад гранично допустимі  рівні ;

- порушення встановленого  порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської  крові та (або) її компонентів  і препаратів ;

- умисне приховування  джерела зараження венеричною  хворобою ;

порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення

- порушення встановлених  законодавством вимог щодо заняття  народною медициною (цілительством)

Також в сфері охорони здоров’я можуть вчинятися й інші адміністративні правопорушення, наприклад щодо якості виробництва медичних препаратів, які, в свою чергу, передбачені главою 13 КУпАП “Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації”:

- випуск і реалізація  продукції, яка не відповідає  вимогам стандартів випуск у  продаж нестандартної продукції 

- виконання робіт, надання  послуг громадянам-споживачам, що  не відповідають вимогам стандартів, норм і правил 

- передача замовнику або  у виробництво документації, яка  не відповідає вимогам стандартів;

- недодержання стандартів  при транспортуванні, зберіганні  і використанні продукції та  ін.

Крім того, КУпАП містить такі адміністративні проступки, як:

- невиконання законних  вимог посадових осіб органів  державного контролю якості лікарських  засобів

- невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків, а так само  інших законних вимог посадових  осіб органів, установ і закладів  державної санітарно-епідеміологічної  служби 

- порушення права на  інформацію  – щодо останнього, однак, слід пам’ятати, що посадові  особи, на яких поширюється дія  Закону України "Про боротьбу з корупцією" , притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Все це - проступки з так званим формальним складом, тобто обов’язковою ознакою виступає лише факт вчинення протиправного діяння (крім недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) продукції при якому для притягнення до адміністративної відповідальності обов’язкове настання шкідливих наслідків – зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції), тому кожне з перелічених діянь буде вважатися адміністративним правопорушенням зразу ж після його вчинення, незважаючи, чи настав протиправний результат від вчинення того чи іншого правопорушення, і чи мав місце причинний зв’язок між діянням та цими результатами (наслідками).

Одним із обов’язкових елементів складу кожного з перелічених вище адміністративних правопорушень є їх суб’єкт, тобто особа, яка здійснила проступок і до якої може бути застосовано адміністративне стягнення. Загальними ознаками суб’єкта аналізованих адміністративних проступків і адміністративної відповідальності за них є те, що ним обов’язково є фізична особа – людина, яка досягла 16-річного віку і вона є осудною на момент вчинення правопорушення, тобто розуміє (усвідомлює) протиправність своїх діянь і керує ними. Разом з тим ряд вище перелічених статей передбачають наявність і спеціального суб’єкта з притаманними лише йому ознаками. Йдеться перш за все про посадових осіб, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, які підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони здоров'я населення, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Іншим спеціальним суб’єктом є особа, яка була у контакті з хворими на венеричну хворобу – це стосується такого порушення, як умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою

Останнім елементом складу розглядуваних адміністративних правопорушень є їх суб’єктивна сторона, тобто вина – психічне ставлення суб’єкта до вчиненого ним правопорушення і до шкідливих наслідків, які настали чи могли б настати. Вина є необхідною умовою відповідальності. Якщо в діяннях особи вину не встановлено, а шкідливі наслідки стали результатом випадкових обставин – немає суб’єктивної сторони, немає адміністративного проступку, немає адміністративної відповідальності. Більшість з перелічених вище проступків можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності, однак є ряд проступків, які можуть бути вчинені лише умисно, наприклад, вже згадувана нами КУпАП - Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою; ч. - Умисне придбання і використання для виробничих потреб зазначених у цій статті будівельних матеріалів, устаткування, транспортних засобів, які винесено або вивезено з території, що зазнала радіоактивного забруднення.

Розглядати ж справи про вище перелічені адміністративні правопорушення мають право наступні органи та посадові особи:

1) головний державний  санітарний лікар України та  його заступники, головні державні  санітарні лікарі Автономної  Республіки Крим, областей, міст  Києва та Севастополя, головні  державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та  їх заступники, головні державні  санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів  та об'єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, об'єктів, що  мають особливий режим роботи, Міністерства оборони України, Міністерства  внутрішніх справ України, Державної  прикордонної служби України, Служби  безпеки України, з'єднань, частин  та підрозділів і їх заступники;

2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи  органів, установ і закладів державної  санітарно-епідеміологічної служби - щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 42, 167, 168-1, 170 (коли  вони є порушеннями санітарно-гігієнічних  і санітарно-протиепідемічних правил  і норм);

3) головний державний  інспектор України з контролю  якості лікарських засобів та  його заступники, начальники державних  інспекцій з контролю якості  лікарських засобів в Автономній  Республіці Крим, областях, містах  Києві та Севастополі, їх заступники  та державні інспектори з контролю  якості лікарських засобів.

Адміністративна відповідальність за порушення прав пацієнта передбачає здебільшого виплату штрафів або обмеження якоїсь діяльності. Відповідає керівник, але покарання фактично лягає на плечі закладу.

Дисциплінарна відповідальність передбачає не тільки догану, а й звільнення. На відміну від російського законодавства, у нашому немає попередження, суворої догани і догани із занесенням. Тому в Україні 2 догани і — звільнення.

А за грубе порушення трудової дисципліни — звільнення відразу (ситуації, пов’язані зі шкодою здоров’ю пацієнта, порушенням ліцензійних умов тощо). І це стосується й середнього медичного персоналу — окрім наказів № 359 і № 385 про кваліфікаційні вимоги до лікарів, у 2007 році з’явився наказ № 742 щодо атестації молодших спеціалістів.

Реалізація адміністративної відповідальності здійснюється у формі правозастосування, тобто владної діяльності уповноважених органів та посадових осіб, яка полягає у застосуванні правових норм до конкретних фактів вчинення юридично значущих дій. У нашому випадку правозастосування полягає у здійсненні уповноваженими державними або громадськими органами та посадовими особами передбачених законом дій щодо притягнення осіб, які вчинили правопорушення в галузі охорони здоров’я, до адміністративної відповідальності.

Основні тенденції практики застосування адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі охорони здоров’я населення можна визначити шляхом аналізу статистичних даних, що містяться у статистичних щорічниках України, які випускаються Держкомстатом України, та державних статистичних звітах про адміністративні правопорушення в Україні .

За порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення (ст. 46 – 1 КУпАП), у 2002 р. порушено 654 справи, що на 26 % менше, ніж у 2003 р.; у 2003 р. – 882 справи, що на 4,6 % більше, ніж у 2004 р.; у 2004 р. – 842 справи, що на 34,6 % більше, ніж у          2005 р.; у 2005 р. – 551 справа, що на 32,8 % менше, ніж у 2006 р.; у 2006 р. – 819 справ, що на 10,2 % більше, ніж у 2007 р.; у 2007 р. – 736, що на 20 % менше, ніж у 2008 р., коли кількість справ, щонадійшла, становила 920.               У 2009 р. – 864 справи, кількістьосіб – 854. Загалом, кількість справ, що надійшла, дорівнює кількості осіб, щодо яких розглянуто справи, окрім 2003 р., коли надійшло 882 справи, а кількість осіб, щодо яких розглянуто справи, становить 893 особи.

Стеттею 46 – 2  КУпАП доповнено згідно із Законом України № 1033-V від 17 травня 2007 р. Цією нормою встановлена відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством), відповідно з 2002 по 2006 р. показники відсутні; у 2007 р. справ не надходило, а у 2008 р. надійшло 424 справи; у 2009 р. надійшло 2 справи. Кількість справ, яка надійшла, дорівнює кількості осіб, щодо яких розглянуто справи.

За порушення Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у 2002 р. надійшло 28 316 справ, що на 20,3 % менше, ніж у 2003 р., та кількість осіб, щодо яких розглянуто справи, – 28307; у 2003 р. надійшло 35 527 справ, що на 19,8 % менше, ніж у 2004 р., та кількість осіб – 35 527; у 2004 р. – 44 254 справи, що на 26, 5 % менше, ніж у 2005 р., та кількість осіб – 44 254; у 2005 р. – 60 140 справ, що на 7,4 % менше, ніж у 2006 р., та кількість осіб – 59 276; у 2006 р. – 64 937 справ, що на 6,7 % менше, ніж у 2007 р. та кількість осіб – 64 919; у 2007 р. кількість справ становила 69 531 та кількість осіб – 69 531 , у 2008 р. – 50 350 справ, що на       27,6 % менше, ніж у 2007 р., та кількість осіб – 50 350; у 2009 р. – 50 083 справи.

Кількість осіб, щодо яких розглянуто справи, загалом  відповідає кількості справ, які надійшли за звітний період.

Проаналізувавши підрахунки, можна зробити висновок, що упродовж звітного періоду – з 2002 по 2009 р. – високими показниками визначаються надходження справ та кількістю осіб, щодо яких розглянуто справи за порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, також за незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах ,причому спостерігається стрімке зростання показників за дане правопорушення з року в рік. Надходження справ та кількість осіб, щодо яких розглянуто справи за порушення Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», характеризується зростанням до 2004 р. з 2004 р. по 2007 р. ці показники були сталими і у 2008 р. дещо знизились.

На основі наукових положень щодо адміністративної відповідальності загалом, під адміністративною відповідальністю за порушення в галузі охорони здоров’я населення  слід розуміти  сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв”язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, які вчинили адміністративний проступок в галузі охорони здоров’я населення, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень, передбачених  главою 5 КУпАП або в  окремому законодавчому акті, які виконані правопорушником, або застосовані уповноваженим органом (посадовою особою) щодо правопорушника.

Найбільш повну та точну характеристику практики застосування адміністративної відповідальності в галузі охорони здоров’я населення можна отримати тільки шляхом аналізу узагальнення статистичних даних щодо усієї сукупності конкретних випадків і застосування протягом певного періоду. Такий аналіз дає змогу усунути всі випадкові факти і виявити закономірності зазначеного процесу. Зокрема, він дає змогу визначити правові приписи, які найбільш повно реалізуються на практиці, встановити малозастосовувані, не сприйняті практикою приписи, розробити обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової базиа адміністративної відповідальності  в галузі охорони здоров’я населення. Більше того, саме, проаналізувавши ці дані, можна визначити не теоретичну, а реальну – практичну сутність та роль адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі охорони здоров’я в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністративне стягнення).

Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства. Доцільно зазначити, що правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями права, а саме: цивільного, трудового, земельного тощо (порушення правил охорони праці — трудове право; агрохімічних норм — земельне право). Діяння, яке не є протиправним, не може утворювати адміністративного правопорушення і відповідно тягти за собою адміністративну відповідальність. 
 
Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: у вигляді умисної та необережної. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адміністративної відповідальності. Відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням. 
 
Важливою юридичною ознакою адміністративного правопорушення є те, що за його скоєння настає тільки адміністративна відповідальність. Тобто, якщо за порушення норм загальнообов'язкового характеру, що діють в управлінні та інших сферах, адміністративної відповідальності не передбачено, то воно не визнається адміністративним правопорушенням

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2002 році : статистичний бюлетень  (ф. 1-АП). – К., 2003. – 153 с.

2.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2003 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2004. – 175 с.

3.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2004 році: статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2005. – 116 с.

4.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2005 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2006. – 169 с.

5.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2006 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2007. – 169 с.

6.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2007 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2008. – 179 с.