Акселерація та ретардація. Секулярний тренд

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КАФЕДРА ФІЗІОЛОГІЇ З КУРСОМ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ 
 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З дисципліни «ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ ТА ВАЛЕОЛОГІЯ»

Варіант№34 
 
 
 

Виконала

Студентка групи 4218-2

Федірко К.В.

Перевірив

Кучковський О.М. 
 
 
 
 
 
 
 

ЗАПОРІЖЖЯ 2012

     Зміст:

I. Теоретичне завдання:

1. Акселерація та ретардація. Секулярний тренд.

2. Резус та АВО сумісність крові матері та плоду. Гемологічна хвороба плоду.

II. Тестове завдання.

III. Список використаної літератури.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Теоретичне  завдання:

   1. Акселерація та ретардація. Секулярний тренд.

   Акселерація - прискорення вікового розвитку шляхом зрушення морфогенезу на більше ранні стадії онтогенезу. Термін "акселерація" (від латинського слова acceleratіo - прискорення) запропонований німецьким лікарем Koch в 1935 році. Сутність акселерації складається в більше раннім досягненні певних етапів біологічного (фізичного й полового та ін. ) розвитку й завершенні дозрівання організму. Як основні прояви акселерації Ю. Е. Вельтищев, Г. С. Грачова (1979) розглядають:

• більшу довжину й масу тіла немовляти в цей час у порівнянні з аналогічними величинами немовлят 20-30-х років нашого століття. У цей час ріст однорічних дітей у середньому на 4-5 см, а маса тіла на 1-2 кг більше, ніж 50 років тому;
• більш раннє прорізування перших зубів, зміна їх на постійні відбувається на 1-2 роки раніше, ніж у дітей минулого сторіччя;
• більш рання поява ядер окостеніння в хлопчиків і дівчаток, а в цілому окостеніння кістяка в дівчат закінчується на 3 роки, а в хлопчиків - на 2 роки раніше, ніж в 20- 30-і роки нашого сторіччя;
• більш раннє збільшення довжини й маси тіла дітей дошкільного й шкільного віку, причому, чим старше дитина, тим більшою мірою він відрізняється по розмірах тіла від дітей минулого сторіччя;
• збільшення довжини тіла в нинішнього покоління на 8-10 див у порівнянні з попереднім;
• половий розвиток хлопчиків і дівчаток закінчується на 1,5-2 роки раніше, ніж на початку XX століття, за кожні 10 років настання менструації в дівчинок прискорюється на 4-6 місяців.

   Справжня  акселерація супроводжується збільшенням  тривалості життя й репродуктивного  періоду дорослого населення.

   Для пояснення процесу акселерації запропонований ряд теорій (Ю. П. Лісіцин, 1973):

• Фізико-хімічні:

   1) геліогенна (вплив сонячної радіації);

   2) радіо хвильова, магнітна (вплив  магнітного поля);

   3) космічної радіації;

   4)підвищеної концентрації вуглекислого газу, викликаної зростанням виробництва.

• Теорії окремих факторів умов життя:

   1) аліментарна;

   2) нутритивна;

   3) підвищеної інформації.

• Генетичні:

   1) циклічних біологічних змін;

   2) гетерозису (змішання популяцій).

• Теорії комплексу факторів умов життя:

   1) урбанічного впливу;

   2) комплексу соціально-біологічних факторів.

   Одним з важливих наслідків акселерації стає те, що діти починають раніше говорити, проявляти реакцію на звук, колір, світло, тримати голівку, сидіти, стояти й ходити, чим їхні однолітки в недалекому минулому. Акселерація не обійшла стороною й вегетативну нервову систему - з'являється пітливість, тахікардія, дитина може зблідніти і т.д.

     Паралельно із цим відбувається  посилення діяльності статевих  залоз. "У сільських школярок, що мають підвищені показники  росту й ваги, менструальна функція  встановлюється до 14 років; у міських  школярок із середніми даними - тільки в 15-літньому віці. За останні півстоліття строк полового дозрівання в дівчат пересунувся з 16,3 до 13,5 років, а юнаків з 17 до 14,2 років."

     Тут необхідно відзначити, що  у всіх статеве дозрівання  наступає по-різному. За словами відомого врача-педіатра Б.Спока, залози внутрішньої секреції функціонують у кожної людини "по різних розкладах" .

     Саме анатомо-фізіологічна перестановка організму й створює почуття невпевненості в підлітків. Вони стають більше незграбними, їхні руху не скоординовані. Відбувається поступове звикання до свого нового тіла, усвідомлення й оволодіння новими почуттями, які виникають у результаті статевого дозрівання.

     При цьому міняється хода, голос,  вся психологія підлітка. Так  раніше слухняний, він стає різким, ображається на зауваження, стає більше замкнутим.

     Період статевого дозрівання  починається з росту молочних  залоз, малих полових губ, оволосеніння  лобкової області. У хлопчиків  ростуть завширшки плечі, надаючи  цим чоловічий вид, у дівчинок  розширюється таз і формується жіноча фігура.

     У дівчат, у зв'язку з появою  вторинних статевих ознак, дуже  часто йдуть зміни у всій  кістково-м'язовій системі, що  приводить до порушення постави.  У юнаків сутулість - також  один з основних наслідків  цього. Але в хлопчиків вторинні полові ознаки з'являються пізніше, ніж у дівчаток.

     Ще один з наслідків акселерації  - вплив на шкіру. У деяких  випадках потрібно навіть професійна медична допомога, а не лише косметолог.

     Психофізичний баланс підлітка  міняється через зміну діяльності залоз внутрішньої секреції, зокрема полових, і недоліку при цьому виховання. Ми бачимо, що в підлітків, чим раніше підвищується нервова збудливість, невмотивована уразливість, замкнутість, жорстокість і т.д. Крім цього спостерігається переоцінка своїх можливостей, активне самоствердження, критика чужих недоліків, через відсутність зрілості в соціальному відношенні.

     На цьому наслідки акселерації, звичайно ж, не вичерпуються.

     З нею зв'язані й багато патологічних  відхилень в окремих органах  і системах. Так підлітки, що відрізняються великою окружністю грудної клітки, дуже часто страждають дистрофією й дистрофічними змінами м'язів серця, частіше, ніж підлітки із середнім фізичним розвитком. У підлітків, що швидко розвиваются, буває підвищений кров'яний тиск (10,1%). Перед цим в акселератів спостерігається підвищення темпів росту й ваги тіла в 11-13 років у дівчаток, і на 2 роки пізніше в хлопчиків.

     У підлітків дуже часто розвиваються  різні поразки серцевого м'яза  (міокардіопатії, міокардити). Це пов'язане з ослабленням організму в період акселерації і влученні в організм мікроорганізмів при ангінах, захворюваннях дихальних шляхів і інших інфекцій.

     У результаті досліджень, проведених  наприкінці 70-тих рр. у серед підлітків, в 3,2% з них, тобто з обстежених було виявлене скривлення хребта.

     Внаслідок акселерації змінилася  кількість і плин різних захворювань  у підлітків. Наприклад, відбувається  омолоджування захворювань: так  раніше мала хорея спостерігалася з 10-11 років, так зараз її рівень упав до 8-9 років. Особливе місце займають різні форми ревматизму - особливо в акселератів у момент найбільшого збільшення ваги тіла. Із цим же зв'язане частішання вегетативних неврозів і дитячого карієсу, хронічного тонзиліту й катару верхніх дихальних шляхів, хронічних захворювань шлунково-кишкової системи, дитячих інфекцій; навіть є випадки діабету.

     Значне число захворювань викликається більшою вагою, надлишковим харчуванням, а також рядом інших причин (зловживанням вуглеводами). За останні десять років число хворих цукровим діабетом у світі зросло в 2-3 рази. За даними статистики це захворювання зустрічається в 1-2% населення. При цьому найбільшу схильність до діабету мають акселерати, які значно важче переносять простудні, шлунково-кишкові, алергійні захворювання.

     На виникнення подібних захворювань  дуже сильно впливає астенічна  будова організму підлітка.

     Однак є й позитивні наслідки акселерації, хоча їх значно менші. Так акселерація сприяє попередженню деяких хвороб, тому що організм, який швидко розвивається, більш успішно бореться з ними. Так стали більш рідкі неінфекційні захворювання сечостатевої системи, печінки й жовчних шляхів, ряд неврозів. Крім цього міняється характер і плин деяких захворювань: захворювання ці рідше приводять до смерті, хоча протікають більш тривалий час, тобто частіше стали з гострих перетворюються в хронічні.

   Таким чином, можна зробити висновок, що "як явище еволюційного характеру, акселерація регулює процеси  фізіологічного розвитку підлітків, сприяє поліпшенню їхнього здоров'я й  потенційних можливостей. Що ж стосується негативних її сторін, то це труднощі росту, багато в чому обумовлені тим, що наш організм ще досить пристосувалися до нових умов, створеними прискореним розвитком". Так, наприклад, у випадку змін на очах одного покоління, приміром, у росту, ми використовуємо застарілі стандарти й розміри одягу, взуття, меблів для школярів і т.д. Через те, що людина стала вище, меблі здаються нам нижче, що змушує людину приймати незручну позу. А це дуже негативно впливає на розвиток кістково-м'язової системи, ускладнює роботу внутрішніх органів.

   Темпи акселерації різко знизились  в тих країнах, де середня довжина  тіла дорослих чоловіків наближається до 175 см. Вчені прогнозують, що середня  довжина тіла чоловіка не перевищуватиме 178-180 см. Ці цифри відповідають верхній межі морфо-функціональної норми, сумісної з гармонічним (щодо основних положень біомеханіки) розвитком окремих частин тіла (В.В.Бунак, 1968). Філогенетичні розміри тіла людини, крім всього іншого, розраховані на опір сили земного тяжіння, тому їх збільшенню є біологічно доцільна межа. Подібна межа, імовірно, характерна для середніх строків статевого дозрівання.

   Вчені вважають, що акселерація не має  відношення до перебігу видової біологічної  еволюції людини. Протягом останніх декількох тисячоліть було чимало періодів підвищення і пониження розмірів тіла. Вік настання статевого дозрівання в Стародавній Греції і в Стародавньому Римі був більш раннім, ніж в епоху середньовіччя і наближався до показників нашого часу. Максимальні розміри тіла людини на території нашої країни були в неоліті, мінімальні – в середньовіччі. Вважається, що причиною таких коливань могла бути зміна інтенсивності геомагнітного поля. Але в минулому зміни розмірів тіла людини були дуже повільними і розтягувались на багато десятків поколінь. Сучасна ж акселерація характеризується тим, що спостерігається у дітей навіть в порівнянні з їх батьками, тобто в межах одного-двох поколінь.

   Протилежним явищу акселерації є ретардація. Ретардація розвитку (від латинського Retardatio - сповільнення) – затримка фізичного розвитку і формування функціональних систем організму дітей і підлітків. Якщо б темпи акселерації 1965 – 1975 років збереглися незмінними, то до кінця століття статеве дозрівання підлітків закінчувалось в 8 – 9 років. Проте, перебіг акселеративних процесів в останній час суттєво сповільнився.

   Явище ретардації дітей і підлітків  необхідно враховувати при вирішенні  проблеми шкільної зрілості. Адже кількість ретардантних дітей в середній школі вікової групи становить біля 15%. Для дітей сповільненого фізичного розвитку необхідно організовувати спеціальні групи з відповідно координованими навчальними планами. В ряді випадків доцільним слід вважати і тимчасову відстрочку вступу в школу виразно ретардованих дітей.

   Секулярний  тренд (від лат. Secular trend - вікова тенденція) - це збільшення довжини тіла, репродуктивного періоду, тривалість життя і інших найважливіших властивостей людини в певні (тривалі) інтервали часу. Наприклад, в нашій країні було відзначено збільшення довжини тіла на 3,5 см у всіх народжених у 1920-1935 рр.. в порівнянні з минулим століттям. Як і природа акселерації, природа секулярного тренда також не має задовільного пояснення.

   2. Резус та АВО  сумісність крові  матері та плоду.  Гемолітична хвороба плоду.

   Резус-фактор - це антиген (білок), що знаходиться  на поверхні еритроцитів, червоних кров'яних тілець. Близько 85% людей мають цей  самий резус-фактор і, відповідно, є  резус-позитивним. Інші ж 15%, у яких його немає, резус-негативним. Звичайно негативний резус-фактор ніяких неприємностей його господарю не приносить. Особливої уваги і підходу вимагають лише резус-негативні вагітні жінки.

   Якщо  в майбутньої мами резус негативний, а в майбутнього тата позитивний, виникає небезпека резус-конфлікту. Але початися він може лише в тому випадку, якщо дитина успадкує резус батька. Тоді його кров буде погано сумісна з кров'ю матері. Що являє собою резус-конфлікт? Резус-фактор плоду переборює плацентарний бар'єр і попадає в кров матері, а її організм, сприйнявши плід як щось чужорідне, починає виробляти захисні антитіла. Захищаючи матір, ці антитіла несуть серйозну загрозу її дитині. При важкій формі резус-конфлікту можлива внутрішньоутробна загибель плоду і викидень на будь-якому терміну вагітності.

   Антитіла  матері проникають через плаценту і руйнують еритроцити дитини. У крові з'являється велика кількість речовини, називаного білірубіном. Білірубін офарблює шкіру маляти в жовтий колір. Оскільки еритроцити плоду безупинно знищуються, його печінка і селезінка намагаються прискорити вироблення нових еритроцитів, збільшуючись при цьому в розмірах. Зрештою, і вони не справляються із заповненням убули еритроцитів. Виникає стан анемії (низький вміст у крові еритроцитів, гемоглобіну). Резус-конфлікт може бути причиною поразки головного мозку, порушення функції слуху і мови. У найважчих випадках резус-конфлікт виявляється уродженою водянкою (набряком) плоду, що може привести до його загибелі.

   У важких випадках крихітному чоловічку  може допомогти штучне переливання  крові. Йому вводять одногрупну резус-негативну кров і проводять реанімаційні заходи. Ця операція повинна бути проведена протягом 36 годин після народження маляти - тільки тоді вона найбільш ефективна.

   Застрахувати  дитину від подібних проблем можна  навіть не до народження, а ще до планованої вагітності. По-перше, треба довідатися про свою групу крові і резус-фактор. Крім резус-фактора, можливий розвиток конфлікту, якщо кров матері і дитини несумісні по групі. Групова несумісність розвивається, якщо мама має першу групу крові - 0 (I), а дитина - другу А (II) чи третю В (III).

   Як  правило, під час першої вагітності резус-конфлікт розвивається рідко, оскільки імунна система матері вперше зустрічається  з чужими еритроцитами (червоними  кров'яними тельцями) і, отже, згубних для плоду антитіл у крові матері виробляється ще мало. При повторних вагітностях імовірність проблем підвищується. Адже в крові жінки, що родила, все ще живуть захисні антитіла («клітки пам'яті»), що залишилися від колишньої вагітності. Вони проривають плацентарний бар'єр і починають руйнувати еритроцити ще не народженої дитини.

   Правильне лікування чи засоби профілактики може призначити тільки кваліфікований фахівець. У деяких випадках доводиться прибігати  і до ранніх пологів, і до вже описаного  вище штучного переливання крові немовляті. В даний час розвиток резус-конфлікту можна запобігти і шляхом уведення спеціальної вакцини - анти-резус-імуноглобуліна - відразу після перших пологів чи переривання вагітності. Цей препарат зв'язує агресивні антитіла, що утворилися в крові матері і загрожують майбутній дитині, і виводить їх з організму. Якщо резус-антитіла не вводилися профілактично, їх можуть вводити і під час вагітності. Профілактику імуноглобуліном резус-негативні жінки повинні проводити протягом 72 годин після пологів, відшарування плаценти, амніоцетозу, мимовільного викидня, аборту, позаматкової вагітності, переливання крові.

   Лікування резус-конфлікту найбільш яскравий приклад успіху клінічної імунології. Так що, навіть якщо лікар, глянувши на результати аналізів, сказав: «Резус негативний», не розстроюйтеся - якщо ви пильна і відповідальна мама, з вашою дитиною все буде добре.

   Розподіл груп крові по системі АВО:

   У крові людини виявлено більш 300 антигенів. Усі формені елементи крові, білки  плазми, а також тканини мають свою антигенну структуру, різну в кожної людини. По сполученнях антигенів, що містяться тільки в еритроцитах, можна виділити 1,5 млн. груп крові. Розподіл крові на групи в цій системі засновано на виявленні в еритроцитах групових антигенів (аглютиногенів) А і В, а в сироватці крові — відповідних їм антитіл (аглютинінів) а і b. Приєднанні відповідних аглютиногенів (А і а чи В і b) відбуваються аглютинація (склеювання) еритроцитів і їхнє руйнування (гемоліз).

   Група крові людини є біологічною особливістю, що не змінюється протягом усього . Відомо 4 групи системи АВО.

   Групи крові системи  АВО:

     Гемолітична хвороба плоду та новонароджених (ГХН) - це ізоімунний гемолітичний процес, причиною якого є конфлікт за одним із еритроцитарних антигенів між матір’ю і плодом.

     Причини виникнення гемолітичної хвороби плода  та новонароджених.  Несумісність та імунологічний конфлікт можуть виникнути за будь-якими антигенами еритроцитів. Найчастіше їх визначають за Rh- та АВ0-системами, інколи за так званими рідкісними антигенами крові, які входять до систем Kidd, Kell, Duff та ін. Антигенна система резус складається з 6 основних антигенів, синтез яких визначається трьома парами генів: D (Rh0), C (RhI), E (RhII); d (hr0), c (hrI), e (hrII).

   Найчастші комбінації цих антигенів такі: Cde, cde, cDe, cdE, CDe, cDE та CDE, CdE. Для клінічної  практики досить розподілити всіх людей на Rh-позитивних, які мають у комбінації генів фактор D, та Rh-негативних, які не мають фактора D, але вони мають фактор “d”, томy їх можна визначити як d-позитивні особи.

   За  активністю антигени розташовуються у  такому порядку: D>С >Е, D>d, С >с, Е>е.

   Ізоімунізація за системою АВ0 розвивається за такої  комбінації: група крові матері - 0 (І), дитини - А (II) - найчасті-ше; матері - 0 (І), дитини В (III); матері А (ІІ), а дитини В (ІІІ); дитини А (ІІ), матері В (ІІІ).

   ГХН розвивається у такій послідовності:

• Успадкування від батька антигенного фактора, чужорідного щодо еритроцитарних антигенів матері. При цьому велике значення має генотип батька. Якщо чоловік вагітної жінки є гомозиготним за фактором D (DD), то ГХН розвивається у 2-3 рази частіше.
• Проникнення чужорідного еритроцитарного антигену з крові плода у кров матері, тобто фетоматеринська трансфузія (ФМТ). Остання збільшується у разі порушення цілості ворсин хоріона (гестоз, екстрагенітальна патологія, передчасні пологи, хронічна гіпоксія плода, загроза переривання вагітності).
• Залежно від імунологічної реактивності організму матері починається продукція специфічних антитіл, тобто ізосенсибілізація материнського організму, особливо після зниження супресорної дії його Т-лімфоцитарної системи. У цьому разі антигени плода спричинюють підвищене утворення Rh-антитіл або імунних групових антиА- та антиВ-антитіл (аглютинінів та гемолізинів).
• Проникнення імунних антитіл з кровотоку матері у кров плода та їх подальший патологічний вплив на еритроцити плода й новонародженої дитини.

   Як  правило, всі імунні антитіла належать до класу імуноглобулінів G і можуть проникати через плаценту до плода. Якщо антитіла (особливо це стосується Rh-антитіл) уражують плод протягом більшої  частини вагітності, то розвивається внутрішньоутробна мацерація плода, набрякова або тяжка природжена жовтянично-анемічна форма ГХН. У разі проникнення антитіл під час пологів (АВ0-ГХН, менш тяжкі форми Rh-ГХН) розвивається післяпологова жовтянична або анемічна форма ГХН. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тестове завдання:

 1. Вкажіть можливі негативні наслідки акселерації (секулярного тренду):

     а) прискорений розвиток в критичні періоди онтогенезу;

     б) збільшення розмірів плоду;

     в) збільшення тривалості життя:

     г) прискорення розвитку психічних функцій.

     Відповідь: А), Б).

2. Вкажіть особливості розвитку базальних гангліїв в онтогенезі:

        а) дозрівання блідої кулі йде більш інтенсивно, ніж смугастого тіла;

     б) гальмівні структури базальних  гангліїв формуються більш рано, ніж  збуджуючі;

     в) розвиток міміки у дітей пов'язаний, насамперед, з розвитком блідої кулі;

     г) дозрівання базальних гангліїв є  важливим фактором автоматизації рухових  навичок.

     Відповідь: А), Г).

   3. Вкажіть причини зниження акомодаційних можливостей ока в низхідному онтогенезі:

   а) зневоднення кришталика;

   б) збільшення передньо-заднього діаметру ока;

   в) пожовтіння скловидного тіла;

    г  ) підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи.

     Відповідь: А), В).

   4. Вкажіть фізіологічний сенс наявності міжпередсердної перетинки у плоду:

   а) забезпечення ефективного насичення крові киснем;

   б) посилення постачання кров’ю легень;

   в) забезпечення постачання серця та головного мозку артеріальною кров’ю;

   г) забезпечення руху крові в обхід легень.

     Відповідь: В), Г).

   5. Який тип дихання характерний для стану метаболічного ацидозу?

   а) гаспінг;

   б) дихання Чейна-Стокса;

   в) дихання Кусмауля;

   г) дихання Біота.

         Відповідь: В).

   6. Вкажіть ознаки міофібрилярної гіпертрофії скелетних м’язів:

   а) супроводжується підвищенням витривалості м’язів;

   б) розвивається при тривалих навантаженнях низької потужності;

   в) супроводжується значним збільшенням вмісту скоро чуваних білків;

   г) збільшується енергетична забезпеченість м’язового скорочення.

      Відповідь: В). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1.  А.С. Єфімов, О.А. Бенікова та ін., Про ендокринні захворювання / під

ред. проф. А.С. Єфімова, К.:Здоров’я, 1979.

2.  Н.Н. Леонтьева, К.В. Маринова, Анатомия и физиология детского организма,

- М.:Просвещение, - 1976.

3.  А.И. Свиридов, Анатомія людини,- К.:Вища школа,- 1976.

4.  Ю.И.Строев, Л.П.Чупринов, Эндокринология подростков/ под ред. Проф. А.Ш.

Зайчика, - СПб.:Элсби  СПБ, - 2004.

5.  А.Г. Хрипкова, М.В. Антропова, Д.А. Фарбер, Возрастная физиология и

школьная гигиена, - М.:Просвещение,- 1990.