Аналіз податкового законодавства з питань реструктуризації податкової заборгованості

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

 

 

 

Кафедра фінансів і банківської справи

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни «Податковий менеджмент»

 

на тему: «Аналіз податкового  законодавства з питань реструктуризації податкової заборгованості»

 

Варіант №17

 

Залікова книжка №09297

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка гр. 6мЕФ

Фартушна Олена

Викладач:

Ставнича М.М.

 

Полтава 2012

План

 

Вступ……………………………………………….……………………..3

1.     Загальна характеристика податкової заборгованості.………………..…4

2. Податковий борг. Погашення податкової  заборгованості та її реструктуризація……………………………...……………………...................9

3.     Процес реструктуризації заборгованості.…………………………....…17

Висновок............................…………………………………………...…28

Список використаної літератури…………………………………....…31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Загальновідомо, що одним  із важливих показників, які характеризують ступінь ринковості національної економіки, є механізм її державного регулювання. Зауважимо, що не останнє місце в механізмі державного регулювання економіки посідає державна податкова політика.

Податкова політика являє  собою діяльність держави у сфері  податків і є однією зі складових  економічної і фінансової політики.

Державна податкова політика як один із важливих засобів державного регулювання економіки розробляється державними органами в рамках загальнодержавної політики, спрямовується на виконання пріоритетних завдань суспільного розвитку та стратегічних цілей економічного зростання.

Методами податкового  регулювання є: податкові пільги; податкові кредити; податкові канікули; відстрочення сплати податків; реструктуризація податкової заборгованості; податкова  амністія; врегулювання подвійного оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика податкової заборгованості.

 

Загальновідомо, що одним  із важливих показників, які характеризують ступінь ринковості національної економіки, є механізм її державного регулювання. Зауважимо, що не останнє місце в  механізмі державного регулювання економіки посідає державна податкова політика.

Податкова політика являє  собою діяльність держави у сфері  податків і є однією зі складових  економічної і фінансової політики.

Державна податкова  політика як один із важливих засобів  державного регулювання економіки розробляється державними органами в рамках загальнодержавної політики, спрямовується на виконання пріоритетних завдань суспільного розвитку та стратегічних цілей економічного зростання. [2]

Податки безпосередньо  впливають на результати фінансово- господарської діяльності платників, а також на макроекономічні процеси та розвиток окремих регіонів. Тому не дивно, що можливості податкової системи як «вбудованого економічного регулятора» активно використовують розвинені країни.

Виконання регулювальної функції податків передбачає [2]:

1. Формування та удосконалення системи оподаткування, заміна та вдосконалення наявних податків, методики їх розрахунку, порядку оплати тощо.

2. Підвищення ефективності  застосування податків, яка залежить  від їх прогресивності, можливості отримання пільг. За допомогою податкових пільг банк має можливість збільшити величину прибутку, яка залишається в його розпорядженні після сплати податків.

3. Визначення та регулювання  податкових ставок. Держава встановлює  ставки оподаткування і диференціює їх залежно від виду підприємства чи установи, форми власності, напрямку діяльності, його важливості для споживачів або держави Отже податки є головним джерелом наповнення державного бюджету, а з іншої сторони – важливим інструментом державного регулювання економіки. Саме у податках перетинаються інтереси економіки і політики, людини і держави, особисте благополуччя і суспільні інтереси.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати соціально-економічні процеси, такі як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя, рівень споживання певних товарів. Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється відсутністю виваженої, реалістичної програми виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань [8].

Методами податкового  регулювання є: податкові пільги; податкові кредити; податкові канікули; відстрочення сплати податків; реструктуризація податкової заборгованості; податкова  амністія; врегулювання подвійного оподаткування.

Питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового  боргу до затвердження нового податкового  кодексу регламентувалося Законом  України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

 Податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

 Податкові борги  підприємства можуть бути охарактеризовані  з використанням зазначених нижче  класифікаційних ознак (рис. 1.) [10].

Рис.1 Типологія податкових боргів підприємства

 

 І. Залежно від  механізму формування виокремлюють  такі типи (складові) податкового  боргу [12]:

• нестачею у встановлені строки податкові зобов'язання, які, в свою чергу, можуть бути двох підвидів:
• зобов'язання, самостійно нараховані та зазначені в поданій податковій декларації, але не сплачені у встановлені терміни;
• зобов'язання, донараховані органами державної податкової служби у ході документальних або камеральних перевірок у зв'язку з виявленими порушення дотримання вимог законодавства, але не сплачені; за умови відсутності своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги;
• пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;
• штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;
• нестачена плата за користування відстрочкою (розстрочкою) –сума плати за користування відстрочкою (розстрочкою), не сплачена у встановлені строки.

II. Залежно від характеру заходів стягнення, що застосовуються до платника податку, податковий борг може перебувати у інертному або дієвому статусі.

 Інертний статус – це статус, у якому органами ДПС не застосовуються ніякі заходи стягнення, крім вручення податкових вимог, реєстрації податкової застави в держреєстрі застав нерухомого майна

 Розрізняють три  види інертного статусу, до  яких може бути віднесений  податковий борг платника:

 до 1-ої податкової  вимоги;

1-а податкова вимога;

2-а податкова вимога.

 Дієвий статус – це статус податкового боргу боржника, у якому зменшення такого боргу відбувається завдяки певним діям, що здійснює працівник відділу стягнення податкової заборгованості ОДПС – податковий керуючий, застосовуючи надані йому повноваження відповідно до законодавства.

 Розрізняють п'ять  видів дієвого статусу, до яких  може бути віднесений податковий  борг:

• активний;
• пасивний;
• при процедурі банкрутства;
• розстрочка (відстрочка);
• безнадійний.

 ПІ. Залежно від  підходу до оцінки розміру  для обліку податкових боргів платників податку використовуються зазначені нижче звітні показники [12].

2. Податковий  борг. Погашення податкової заборгованості та її реструктуризація.

 

 Податковий борг  на початок періоду – це сума податкового боргу, яка зафіксована на перший день визначеного періоду за певною кількістю боржників.

 Сформований податковий  борг за період – це сума податкового боргу, що виникла протягом визначеного періоду, без врахування сум, які призвели до зменшення податкового боргу за той же період. Податковий борг виникає по платежу за певний період як різниця між нарахованими та сплаченими сумами податкових зобов'язань, а його абсолютна величина визначається від'ємним сальдо розрахунків з бюджетом на фіксовану дату. Сформований податковий борг за період може виникнути у разі несплати у граничний термін: узгоджених поточних податкових зобов'язань платника; донарахованих за результатами документальних перевірок узгоджених податкових зобов'язань (у тому числі пені та штрафних санкцій); штрафних санкцій, а також нарахованої пені; відстрочених (розстрочених) податкових зобов'язань [15].

Джерелами  самостійної  сплати грошових зобов'язань або  погашення податкового боргу  платника податків  є  будь-які  власні кошти,  у  тому числі ті,  що отримані від продажу товарів (робіт, послуг),  майна,  випуску цінних  паперів,  зокрема корпоративних прав,   отримані   як  позика  (кредит),  та  з інших джерел,  з урахуванням особливостей,  визначених цією статтею,  а також  суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У  разі  відсутності  у платника податків,  що є філією, відокремленим підрозділом юридичної  особи,  майна, достатнього для  погашення  його  грошового  зобов'язання  або  податкового  боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання  або  податкового  боргу такого  платника  податків  є майно такої юридичної особи,  на яке може бути звернено стягнення згідно Податкового кодексу України [2] .

     Сплата грошових  зобов'язань  або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за  рахунок надміру сплачених сум такого  платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших   платежів  (на  підставі  відповідної заяви платника)  до відповідних бюджетів. Забороняється  будь-яка  уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім  особам.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх  обов'язків, визначених Податковим кодексом України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Майно,  на  яке  поширюється  право податкової застави, оформлюється актом опису [1].

     До акта  опису  включається  ліквідне  майно,   яке   можливо використати  як джерело погашення податкового  боргу. 

     Опис майна  у  податкову  заставу  здійснюється  на  підставі рішення  керівника  органу  державної   податкової   служби,   яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

     Акт опису  майна, на яке поширюється право  податкової застави, складається  податковим  керуючим  у  порядку  та  за  формою,  що затверджені  центральним  органом  виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. [1]

     Відмова  платника податків від підписання  акта опису майна, на яке  поширюється  право податкової  застави,  не  звільняє  такого платника  податків  від поширення права податкової  застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Якщо  майно платника  податків  є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу,  таке  майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі. Заміна  предмета  застави  може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.

Зменшено податковий борг за період – це сума всіх платежів, які протягом визначеного періоду призвели до зменшення податкового боргу (незалежно від строків та типів податкового боргу, в рахунок яких було зараховане таке зменшення). Зменшення податкового боргу за період може виникнути у разі проведення [10]:

• сплати „живими" коштами (самостійно платником; завдяки заходам стягнення (від реалізації майна, що знаходилося у податковій заставі тощо);
• взаємозаліків;
• зарахування переплат;
• зарахування сум відшкодування ПДВ;
• списання безнадійного податкового боргу;
• інше (від'ємний перерахунок платником своїх податкових зобов'язань, відміна податкових зобов'язань платника за рішенням суду (суми за актами документальних перевірок, суми нарахованої пені, штрафних санкцій).

Податковий борг на кінець періоду – це сума податкового боргу, яка зафіксована на початок визначеного періоду за певною кількістю боржників, збільшена на суму сформованого податкового боргу за період та зменшена на суму, зараховану в погашення (зменшення) податкового боргу за такий період.

Основним законодавчим документом, який регулює питання реструктуризації податкової заборгованості, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 за № 2755-VI. А саме глава 9 присвячена погашенню податкового боргу платників податків.

Облік податкових боргів, а також розробка та реалізації стратегії їх стягнення, є компетенцією спеціально створених підрозділів стягнення податкової заборгованості, які несуть відповідальність за виконання планів організації всієї роботи з погашення податкового боргу платників податків [1].

 При визначенні  пріоритетів у роботі щодо  погашення податкового боргу  враховуються [10]:

• суми випадку податкового боргу;
• строк її виникнення;
• ризик втрати надходжень;
• співвідношення витрат на здійснення заходів примусового стягнення до потенційної суми надходжень від їх застосування;
• статус податкової заборгованості.

 Працівник підрозділу  стягнення податкової заборгованості  самостійно встановлює пріоритети  у своїй роботі, аналізуючи випадки  податкового боргу, закріплені  за ним.

 Найбільше значення у системі антикризових заходів мають передбачені процедури перенесення установлених строків сплати податків і зборів на більш пізніші терміни.

 Мета застосування  процедури відстрочення або розстрочення  сплати платежів до бюджетів – надати платнику можливість своєчасно виконувати свої зобов'язання перед бюджетом та уникати подальшого накопичення боргів. Шляхом проведення поступових розрахунків з бюджетом, платники отримують можливість вийти із скрутного фінансового становища, залишитися платоспроможними, зберегти робочі місця працюючим [13].

 Органи державної  податкової служби мають право  надавати розстрочення та відстрочення  податкових зобов'язань (боргу) платникам податків.

 Крім того, податкові  органи мають право приймати  рішення у процедурах санації про прощення (списання) та (або) відстрочку (розстрочку) сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

 Під розстроченням  податкових зобов'язань (боргу)  розуміють надання платнику податків  бюджетного кредиту на основну  суму його податкових зобов'язань (боргу) на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

 Відстрочення податкових  зобов'язань (боргу) має місце у випадку перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань (боргу) платника податків на умовах податкового кредиту, за якими основна сума податкових зобов'язань (боргу) та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання, або одноразово у повному обсязі.

 Визначення сум  податкових зобов'язань (боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється органами державної податкової служби за даними карток особових рахунків платників податків стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення яких віднесено до їх компетенції [1].

Розстроченням,  відстроченням  грошових зобов'язань або податкового  боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань  або  податкового  боргу  під  проценти, розмір  яких  дорівнює  розміру  пені,  визначеному  пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

         Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то  для розрахунку  процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

 Розстрочення (відстрочення) не може надаватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів і податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, а також щодо сплати прибуткового податку із заробітної плати робітників і службовців (крім пені за прострочення встановлених термінів сплати (перерахування)). [1]

Платник податків має  право звернутися до контролюючого органу   із  заявою  про  розстрочення  та  відстрочення  грошових зобов'язань  або  податкового  боргу. Платник   податків,   який звертається  до  контролюючого  органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань,  вважається таким,  що  узгодив суму такого  грошового зобов'язання

Відстрочені  суми грошових зобов'язань або податкового боргу  погашаються рівними частками починаючи  з будь-якого  місяця, визначеного   відповідним   контролюючим  органом  чи  відповідним органом місцевого самоврядування,  який затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових  зобов'язань  або  податкового  боргу,  але  не   пізніше закінчення   12   календарних  місяців  з  дня  виникнення  такого грошового зобов'язання або податкового боргу,  або одноразово  у повному обсязі. [1]

Рішення  про  розстрочення  та  відстрочення  грошових зобов'язань  чи податкового боргу у межах  одного  бюджетного  року приймається  у такому порядку:

• стосовно загальнодержавних  податків  та  зборів - керівником контролюючого органу (його заступником);
• стосовно місцевих  податків  і  зборів  -  керівником  органу державної  податкової  служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади,  до  бюджету якого  зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення  про  розстрочення  та  відстрочення грошових зобов'язань   чи   податкового  боргу  стосовно  загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року,  приймається керівником (заступником керівника) центрального органу  виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або  центрального  органу  виконавчої  влади, що реалізує державну політику  у  сфері  митної  справи,  за погодженням із центральним органом  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування  державної фінансової політики.

Рішення  щодо  розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань  чи податкового боргу окремих  платників податків щороку оприлюднюються  центральним  органом виконавчої влади, що реалізує державну  податкову  політику,  та  центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. [1]

Розстрочення або  відстрочення  надаються  окремо  за кожним    податком   та   збором.   Строки   сплати  розстрочених (відстрочених) сум або їх частки  можуть  бути  перенесені  шляхом прийняття   окремого  рішення та  внесення  відповідних змін  до договорів розстрочення (відстрочення).

Порядок   розстрочення   та  відстрочення  грошових зобов'язань  або  податкового боргу латника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. [10]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Процес реструктуризації заборгованості.

 

Діючим законодавством передбачено зазначений нижче порядок прийняття рішення щодо реструктуризації податкової заборгованості (рис. 2):

• подання письмової заяви щодо проведення процедури
• розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Заява подається до
• органу державної податкової служби за місцем реєстрації підприємства або за місцем обліку податкового зобов'язання (боргу).

Рис. 2. Порядок прийняття  рішення щодо реструктуризації податкової заборгованості.

 

У заяві зазначаються:

• суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких прохання розстрочити (відстрочити); при цьому, окремо вказуються суми, термін сплати яких ще не настав, а також термін сплати яких вже минув;
• термін розстрочення (відстрочення).

До заяви додається  економічне обґрунтування, яке складається з:

• аналізу фінансового стану;
• графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
• розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення або інших джерел самостійного погашення боргу.

 Самостійне погашення податкового боргу може бути здійснено за рахунок таких джерел:

• будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел;
• активи як власника об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок сплати;
• кошти, незалежно від джерел їх походження, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону) - для банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій.

2 етап – розгляд заяви у податковому органі та прийняття:

• рішення щодо її задоволення (відхилення). Заява платника щодо на
• дання розстрочення (відстрочення) розглядається в місячний термін.

 За результатами  розгляду керівник (його заступник)  податкового органу приймає рішення  про розстрочення (відстрочення), яке  оформляється на бланку відповідного органу, або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі з викладенням причин відмови.

 Підставою для розстрочення  податкових зобов'язань (боргу)  платника податків є надання  ним достатніх доказів щодо  існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу.

 Підставою для відстрочення  податкових зобов'язань (боргу)  платника податків є надання  ним достатніх доказів щодо  дії обставин непереборної сили, які призвели до загрози виникнення  або накопичення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків.

 Достатнім доказом  для прийняття рішення про  розстрочення або відстрочення  податкових зобов'язань (боргу)  вважається наявність:

• аналізу фінансового стану платника податків за попередній звітний період;
• розрахунків прогнозних доходів такого платника, які свідчать про можливість погашення податкових зобов'язань (боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення або відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом.

 З етап – документальне оформлення рішення щодо розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Рішення про розстрочення (відстрочення) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби.

 Якщо рішення про  розстрочення (відстрочення) приймається  органом державної податкової  служби вищого рівня, рішення  виписується в трьох примірниках: перший – для платника податків, другий – для органу державної податкової служби за місцем реєстрації такого платника податків (за місцем обліку такого податкового зобов'язання (боргу)), третій – органу державної податкової служби, який приймає рішення.

 Усі рішення про  розстрочення (відстрочення) реєструються підрозділом стягнення податкового боргу в журналі, який ведеться в електронному вигляді.

 Органи державної  податкової служби за місцем  реєстрації платника податків (за  місцем обліку податкового зобов'язання – боргу) реєструють не тільки прийняті безпосередньо ними рішення, а й рішення органів державної податкової служби вищого рівня стосовно платників податків, які перебувають у них на обліку.