Антропометричний аналіз робочого місця в офісі

Луцький національний технічний  університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Самостійна робота

«Антропометричний аналіз робочого місця в офісі »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                       Виконав: ст. гр. Д-31

Домашич В.В

 

 Перевірив: Костюк  М.В.  

 

 

 

                                                                     Луцьк 2012

 

                                                        Зміст.

 

1. Офісний простір.

2. Робоче місце.

3. Вимоги до робочої пози.

4. Вимоги до параметрів робочого місця і його елементів.

5. Ергономічний стілець.

6. Як сидіти ергономічно.

7. Колірна гамма.

8.Освітлення.

9.Висновок.

10.Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Офісний простір.

    Успіх будь-якої компанії багато в чому залежить від її людського капіталу. Особливо ця теза актуальна у сфері торгівлі та послуг, де велика роль спілкування та обміну інформацією. Тут не робота механізмів, а саме праця людей є основною рушійною силою для розвитку фірми. Тому ефективна робота компанії безпосередньо залежить від того, наскільки комфортно співробітники відчувають себе на робочому місці, зокрема, в офісі.

Тема оптимальної організації  робочого місця в офісі дуже складна  і багатогранна і донині є предметом пильного вивчення психологів і фізіологів.

Комфорт офісу складається з ергономіки робочого місця і раціонального  планування офісного простору в цілому. Основа останньою - ділення на робочі зони так, щоб кожен співробітник працював максимально ефективно і сам по собі, і в команді.

Як вважають експерти, що спеціалізуються  в області створення офісного стилю і ділового комфорту, найкращі результати дає використання стаціонарних або мобільних перегородок різної висоти і рівня прозорості. Такі конструкції встановлюються фахівцями за лічені дні і можуть повністю перетворити офіс, розділивши його на індивідуальні ізольовані відсіки і зони для спілкування.

Навіть у найменшому офісі є  приймальня, кімната персоналу, кабінет  керівника, зона для нарад. Для кожної із зазначених зон приблизно розраховані мінімальні площі і планувальні рішення, що дозволяють уникнути психологічного дискомфорту. Так, площа приймальні залежить від щоденної кількості відвідувачів, але не може бути менше 10 м2. Часто, замість традиційної кімнати-приймальні, влаштовується сектор "ресепшн" у відкритому просторі офісу, обов'язково у поєднанні з роздягальнею або шафою для одягу.

Кімната для нарад або переговорів  може використовуватися як місце  для презентації і демонстрації товарів чи послуг. Також тут раціонально зосередити всю презентаційну техніку. Іноді зона для нарад з метою економії простору розташовується в кабінеті керівника. Але в такому випадку кабінет ділиться на дві частини - офіційну та неформальну, де обов'язково є крісла і журнальний столик. Для функціонального і зручного кабінету топ-менеджера достатньо 12 м2. Але частіше розміри кабінету вибираються, виходячи з іміджевих міркувань.

Кімнати-відсіки для персоналу  повинні проектуватися з урахуванням  кількості співробітників і напряму їх переміщень по офісу. Крім того, часто необхідно забезпечити звукову і візуальну ізоляцію робочих місць. Важливий і чинник розміщення техніки (принтери, копіри, шредери), якою регулярно користуються всі працівники. Раціонально встановити її на місці перетину всіх робочих маршрутів.

Проблему нестачі простору можна  вирішити за допомогою оптимізації  робочих місць. Інакше кажучи, підібрати  відповідні форму і габарити робочого столу, кількість приставних столів і інших додаткових елементів у вигляді настільних або навісних полиць, приставних або викатних тумб.

Також істотно підвищують ефективність використання площ одно-або двостулкові розсувні двері. Вони можуть бути влаштовані в непрозорих, засклених, комбінованих офісних перегородках. Горизонтальні жалюзі, вбудовані в скління перегородок і дверей, дозволяють добитися візуальної ізоляції, коли це необхідно.

Для організації відпочинку варто  створити зону для перерв на каву, на зразок барной стійки. Їх важливо проводити  стоячи, що дозволить не тільки швидко обмінятися оперативною інформацією, але і розім'ятися. Окрема кухня-їдальня менш ефективно використовує простір, але може значно заощадити час - співробітникам немає необхідності виходити на обід за межі офісу

 

 2. Робоче місце.

Основні принципи ергономічної організації  робочого місця - комфорт і мінімізація  навантажень. Як би дивно це не звучало, але сидіти на стільці шкідливо для  організму. На табуретці або звичайному стільці без шкоди для здоров'я  можна провести не більше 15 хвилин в день. Сидіння, що зводить ризик до нуля, повинне бути забезпечене підлокотниками і підголовником, що знімають навантаження з м'язів плечового пояса. Пружна спинка анатомічної форми зменшує навантаження на хребет. В результаті конструкція рівномірно підтримує тіло за всією площею його зіткнення з кріслом.

Цікава розробка Glide-tec, що дозволяє кріслу імітувати положення "сповзає  людина" за рахунок висувається  вперед сидіння і одночасного  відхилення спинки. Так досягається  максимальне розслаблення. Те ж пристрій дає можливість налаштувати і інші опції стільця - висоту і глибину сидіння, а також ступінь посадки, в залежності від ваги та зросту людини.

Серед столів найбільш ергономічною визнана криволінійна кутова форма. За рахунок вгнутості велика частина їх площі виявляється використовуваною, оскільки потрапляє в зону обхвату руками людини, рівну 35-40 см. Але якщо край столу закруглений занадто плавно або його поверхня Г-подібної форми, то доведеться тягнутися за паперами. Площа стільниці хорошого столу не може бути менше 1 м2. Висота від підлоги до стільниці, як правило, повинна дорівнювати рекомендованим європейськими нормами 74 см.

Для повноцінної роботи офісного співробітника  також необхідні різного роду надбудови, лотки, підставки, а також  інші функціональні аксесуари. Але важливо не захаращувати ними стіл. Краще скористатися навісними полицями або тумбочками на колесах, які допоможуть організувати робоче місце за принципом "все під рукою", коли необхідні для щоденної роботи полиці, тумби, шафи знаходяться на відстані витягнутої руки.

Таке розташування меблів дозволяє виключити непотрібні витрати  енергії і направити всі сили на виконання своїх обов'язків. Спеціальними дослідженнями доведено, що завдяки  дотриманню норм ергономіки економиться  близько 30%.

 

 

 

 

3. Вимоги до робочої пози.

Термін «робоча поза»  позначає найбільш часте і переважне  взаєморозташування ланок тіла при  виконанні трудових операцій. Збереження тієї чи іншої пози відбувається при активній участі нервово-м'язової системи, стан якої характеризується насамперед величиною тонусу, суглобових кутів і т. п. У процесі проектування алгоритмів трудової діяльності, у виконанні яких переважають моторні компоненти й потрібне тривале підтримання певної робочої пози, особливу увагу слід приділяти проектуванню оптимальної робочої пози і умов її підтримки, які представлені в таблиці:

Таблиця 1.3.1.
Оптимальна  робоча поза
Назва категорії	Положення стоячи	Положення сидячи
Характеристика  оптимальної робочої пози	Корпус прямий	Корпус прямий
	Рівномірна опора	Збережені природні вигини хребетного стовбура і кут нахилу таза
	Відсутність крайніх  положень в суглобах верхніх кінцівок	Тупі кути в суглобах нижніх кінцівок
		Відсутність крайніх  положень в суглобах верхніх кінцівок
		Економічність робочих  рухів рук
	Економія робочих рухів	Опора на обидві сторони
		Відсутність частих нахилів  тулуба і поворотів голови
Умови для  підтримки оптимальної робочої  пози	Можливість зміни пози	Можливість зміни пози
	Можливість короткочасного відпочинку сидячи	Форма і розміри робочого сидіння
		Наявність опори для  всієї спини
		Наявність підлокотників
	Відсутність педалі	Наявність підголовника
		Можливість відкидання спинки сидіння для відпочинку
	Оптимальні розміри  моторного простору	Оптимальне співвідношення висоти сидіння і робочої поверхні
		Оптимальні розміри  моторного простору
	Наявність підставки  для ніг	Наявність підставки  для ніг (регулювання висоти сидіння  та підставки для ніг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Вимоги до параметрів робочого місця і його елементів.

 

Параметри робочого місця  вимірюються в різних положеннях тіла (стоячи, лежачи, сидячи) і позах (руки витягнуті в сторони, вгору  і т.д.), що імітують робочі пози і  рухи. При вимірі цих параметрів в якості баз відліку найчастіше використовуються обмежувальні площини. Ергономічні антропометричні, параметри за способами вимірювань і в залежності від сфери використання діляться на статичні і динамічні. Вони в свою чергу діляться на габаритні і розміри окремих ланок тіла, а також на лінійні, периметрові і кутові.

 

Рис. 1.4.1. Зона досяжності моторного  поля у вертикальній площині

 

 

 

 

 

Рис. 1.4.2. Зона досяжності моторного  поля в горизонтальній площині при висоті робочої поверхні над підлогою 725 мм:

1 - зона для розміщення  найбільш важливих і дуже часто використовуваних органів управління (оптимальна зона моторного поля);

2 - зона для розміщення  часто використовуваних органів  управління (зона легкої досяжності  моторного поля);

3 - зона для розміщення  рідко використовуваних органів  управління (зона досяжності моторного поля)

При розрахунку параметрів робочого місця на основі антропометричних даних необхідно враховувати:

1. обрану систему координат  і відповідні бази відліку;

2. робоче положення  працюючого;

3. можливість зміни  положення тіла;

4. величину розмаху робочих рухів;

5. кількість елементів  робочого місця;

6. параметри огляду;

7. необхідність обмеження  робочого простору (кабіна, площа,  тощо);

8. можливість регулювання  параметрів елементів робочого  місця;

9. можливість рухливості  елементів робочого місця (сидіння, педалі, підставки для ніг).

При використанні числових значень антропометричних ознак  слід враховувати їх особливості, обумовлені статтю, віком, національністю та іншими факторами.

Особливу увагу слід звертати на значні статеві відмінності більшої частини антропометричних ознак, так як багато вироби промислового виробництва призначені одночасно і для чоловіків, і для жінок. Ці відмінності в розмірах досить великі як для положення стоячи, так і для положення сидячи.

Національні відмінності по групах розмірів дещо менше, ніж статеві, але також значні, особливо по поздовжніх розмірами в положенні стоячи. Вікові відмінності антропометричних ознак дорослого населення виражені не різко. Є тенденція до збільшення (на 5 см) всіх поздовжніх розмірів в осіб молодого віку (20-30 років) і поперечних, передньо-задніх і обхоплювальних розмірів - в осіб старшого віку (30-50 років).

При розрахунку параметрів обладнання по висоті слід ураховувати, що найбільші статеві, національні  та вікові відмінності спостерігаються в поздовжніх розмірах тіла в положенні стоячи. У положенні сидячи ці відмінності зменшуються або зовсім зникають. Це пояснюється тим, що в першому випадку до складу розмірів входить довжина ноги - ознака сильно варіюють, що збільшився за останні 100 років на 7-8 см. В основу загальних правил використання антропометричних даних при розрахунку параметрів робочих місць і виробничого устаткування покладено метод перцентиля.

Перцентиля називається  сота частка обсягу всієї сукупності людей, що піддавалися антропометричним дослідженням.

Кожна група характеризується певними властивими їй значеннями антропометричних ознак. Якщо площу, обмежену кривою нормального  розподілу, що відображає всю сукупність спостережень, розділити на 100 рівних частин (відсотків), то отримаємо 99 перцентиля.

Кожен перцентиль має  свій порядковий номер.

1-й перцентиль відсікає  в розподілі частоти найменших  значень антропометричного ознаки, що становлять 1% від суми всіх  частин, 2-й перцентиль значення - 2% і т.д. 50-й перцентиль в нормальному розподілі відповідає середньої арифметичної величини, моді і медіані.

Перцентиль, мода і медіана  є структурними характеристиками варіаційного ряду значень антропометричних ознак.

При цьому необхідно пам'ятати, що в природі не існує людини, всі розміри тіла якого відповідали б тільки середнім арифметичним значенням або тільки 5 або 95 перцентиль, це лише умовне припущення, в силу чого мінімум вільного простору для розміщення тіла людини і його пересувань слід обчислювати виходячи з антропометричних даних людей, що характеризуються найбільшими поздовжніми, поперечними і передньо-задніми розмірами тіла.

Частини робочого простору, в межах  якого необхідно забезпечити  досяжність органів управління, належить розраховувати на підставі антропометричних даних людей, що характеризуються найменшими поздовжніми, поперечними і передньо-задніми розмірами тіла.

При використанні антропометричних даних  не рекомендується:

1. розраховувати параметри робочих  місць і обладнання на основі  тільки середніх арифметичних значень антропометричних ознак;

2. використовувати антропометричні  дані 20-25-річної давнини;

3. використовувати джерела (довідники  і т.д.), в яких не вказано  рік збору даних, стать, вік,  національність і т.д.;

4. використовувати розміри тіла, виміряні в положенні стоячи, при розрахунках параметрів робочих місць, призначених для роботи сидячи;

5. виділяти основні і другорядні  антропометричні ознаки, так як  всі їхні збори однаково необхідно;

6. отримувати основні ергономічні  ознаки шляхом складання окремих класичних розмірів.

Загальні правила розрахунку параметрів робочих місць полягають у  наступному:

1. Визначають характер контингенту  працюючих, для яких призначене  робоче місце і проектоване  обладнання (чоловіки або жінки,  національність, вік і т.д.).

2. Визначають обсяг (у%) сукупності працюючих, розмірам тіла яких повинна відповідати проектоване обладнання, а потім його верхню і нижню межу. Якщо встановлюють, наприклад, розміри робочого місця водія трактора, то вони повинні забезпечувати легкість і зручність експлуатації для 90-95% працюючих. Одночасно враховують, що для групи людей, які можуть належати до цієї професії, мінімальної (нижній) і максимальної (верхній) межами розподілу, що включають 90% чисельності працюючих, є 5-й та 95-й перцентілі. При цьому залишаються не задоволені 5% працюючих з найбільшими і 5% з найменшими розмірами тіла.

Мінімальні та максимальні межі 95%-ного обсягу будуть обмежені або 5-м  перцентиля, з одного боку, або 95-м - з іншого для відповідних груп населення. Ці кордони використовують для розрахунку нерегульованих параметрів робочих місць. У першому випадку залишаються незадоволеними 5% працюючих з найменшими розмірами тіла, у другому випадку - 5% працюючих з найбільшими розмірами тіла. Вибір кордонів пов'язаний з конкретними параметрами устаткування.

3. Вибирають антропометричну ознаку, яка буде служити основою для розрахунків тих чи інших параметрів робочого місця, буде враховувати функціональне значення параметра виробничого устаткування, робоче положення тіла працюючого і пози, стать, вік, національність і т.д.

4. Вибирають кордону (верхню  чи нижню) обсягу обстежуваної  сукупності працюючих, достатні  для надійного визначення параметра  робочого місця.

При розрахунку різних параметрів устаткування і робочих місць використовують порогові значення антропометричних ознак, відповідних верхній і нижній межі або обом одночасно обраного обсягу чисельності обстежуваних працюючих - частіше 5 або 95 - перцентиль. Так, більшість нерегульованих параметрів робочих місць по висоті розраховують виходячи з значень антропометричних ознак, відповідних 95-му перцентиля тієї групи працюючих, у якої використовується для розрахунків розмір тіла має найбільше значення і т.д.

Знаходять числове вираження  граничного значення антропометричного  ознаки, характерного для вибіркової сукупності. Числові значення антропометричних ознак, відповідні 1, 5, 50, 95, 99-му перцентиля, наводяться в антропометричних атласах  і нормативних документах.

За бази відліку при  вимірюванні габаритних параметрів робочого місця в цілому приймають  уявні обмежувальні площини, дотичні  до найбільш виступаючим усередину  вільного робочого простору точкам елементів  робочого місця, що обмежує розмах рухів  і проходів (органи управління, щиток і т.д.) Наприклад, ширина кабіни трактора вимірюється як проекційна відстань між виступаючими всередину елементами, розташованими на правій і лівій її стінках на рівні плечового поясу працюючого і т.д.

Вимірювання і розрахунки компонувальних параметрів слід проводити, розрізняючи серед них наступні групи: параметри досяжності в моторному просторі; висота робочої поверхні, сидіння і підставки для ніг і їх співвідношення; параметри групування органів управління на панелях пультом, щитків, параметри проходів і т. п. Так, базами відліку для визначення оптимальних відстаней між приводними елементами органів управління слід вважати найбільш виступаючі точки країв двох сусідніх приводних елементів при їх нейтральному і робочому положенні і т.д.

При необхідності провести аналіз просторової компонування робочих  місць слід спиратися на методику, побудовану на підставі даних ергономічної антропології. Він дозволяє аналізувати  «ергономічні параметри» робочого місця, тобто ті параметри, які розраховуються на основ антропометричних даних. Ці дані можуть не збігатися даними в технічній документації, тому з метою аналіз параметрів робочого місця значну їх частину слід вимірювати заново.

Аналіз просторової  компонування робочих місць проводиться  в два етапи: підготовчий і основний.

На підготовчому етапі:

1. Визначають тип робочого  місця.

2. Складають перелік  засобів праці на робочому  місці, виділивши основні та  допоміжні.

3. Складають перелік  органів управління і потім  їх класифікують по групах: ручного і ножного управління, постійного, періодичного і епізодичного дії.

4. Складають перелік  технологічного оснащення, визначивши  її по технічній документації  та наявності на робочому місці.

5. Складають перелік  організаційного оснащення.

6. Визначають зони моторної активності, виділивши серед них постійні, періодичні та епізодичні.

7. Складають перелік  ергономічних параметрів робочого  місця, що підлягають вимірам  та аналізу, і зводять їх  в таблицю.

8. Визначають бази  відліку, від яких слід вимірювати, компонувальні параметри робочого місця в кожній виділеній зоні.

На основному етапі:

1. Складаються ескіз  робочого місця в трьох проекціях:  вид зверху, в профіль, спереду.  На ньому відображаються всі  елементи робочого місця і  параметри, які підлягають оцінці  та вимірюванню.

2. Вимірюють параметри  робочого місця в складеному  переліку і заносять їх в  таблиці і ескізи.

3. Викреслюють креслення  робочого місця в певному масштабі.

4. Число креслень (ескізів)  визначається ступенем організації  робочого місця і т. п.

Далі роблять висновки про ступінь відповідності параметрів робочого місця антропометричним даним і намічають можливі шляхи ліквідації виявлених невідповідностей.

 

5. Ергономічний стілець.

 

 Ергономічний стілець  пристосований до антропометричним  особливостям кожної людини, тобто регулюється, беручи до уваги розміри тіла, фізіологічні здібності, повсякденні вимоги безпеки.

 

 

	Ергономічний  стілець - стійкий, обладнаний основою з п'ятьма роликами.
	Ергономічний  стілець має спинку, яка гарантує стійку підтримку поперекової секції спини і лопаток. Представлена ​​форма  спинки пристосована до певної висоті. Спинку ергономічного стільця можна максимально пристосувати вертикально і горизонтально.
	Поверхня сидіння  ергономічного стільця плоска, з  округленими передніми краями. Ширина та глибина сидіння приблизно 40 см. глибиною. Інша істотна особливість ергономічного стільця - регулювання висоти місця завдяки спеціальному механізму.
	Ергономічні крісла і стільці мають підлокітники, з регульованою висотою і проміжними інтервалами, які необхідні для  підтримки ліктів, щоб друкувати  на клавіатурі. Підлокітники підтримують  передпліччя і зап'ястя під час  роботи. Амортизатор гарантує плавне регулювання висоти місця. Комфортне сидіння також створюється за рахунок газ - патрона всередині самого сидіння (повітряна подушка).

6. Як сидіти ергономічно.

 

 Щоб сидіти правильно, з точки зору ергономіки, слід дотримуватися кількох  простих правил:

 

	1. Ваші ноги  повинні зручно розташовуватися  на підлозі. Поверхню стопи  повинна сформувати кут в 90 * з ікрою. Це можливо, шляхом  регулювання висоти робочого місця, щоб підібрати найкраще сидяче положення для людей різного зросту.
	2. Щоб кровотік  був вільним, коліна повинні  сформувати тупий кут з тілом.  Таке положення можливе завдяки особливому механізму регулювання висоти.
	3. Пристосовувані  до різної висоті підлокітники  повинні сформувати тупий кут  між передпліччям і рукою.
	4. Спинка повинна  бути трохи відхилена назад,  щоб забезпечити нормальне функціонування  внутрішніх органів.
	5. Щоб запобігти  оніміння ніг і тиск на поверхню  стегна, Ви повинні використовувати  всю глибину сидіння.
	6. Спина повинна  бути щільно прилягати до спинки завжди, допомагаючи підтримати природний вигин хребта.
	7. Сидіння в  одній позі протягом довгого  часу також небажано, тому це  призводить до зайвих навантаженнями на тіло. Тому необхідно змінювати своє положення, витягуючи ноги сидячи за столом настільки часто, наскільки це можливо, вигинати спину, гойдаючись на стільці. Динамічні зміни положення ергономічного стільця під час роботи допомагають усунути зайву напругу.

 

Операційний механізм ергономічних крісел і стільців, з одного боку, забезпечує зручну посадку, з іншого, дозволяє користувачеві вільно змінювати  положення тіла. Динамічні зміни  положення тіла можливі завдяки  використанню синхронної системи ергономічних стільців.

робочого часу і, відповідно, на стільки ж збільшується продуктивність праці.

 

7.Колірна гамма.

Колірним рішенням інтер'єрів часто приділяється другорядне значення. Тим часом, колір - одне з найважливіших  джерел інформації. Він перенасичений символічними і емоційними якостями і настільки сильно впливає на психічний і фізіологічний стан людини, що ігнорувати його значення неможливо.

Теплі кольори діють  збуджуюче, тонізують, підвищують працездатність. Холодна гамма розширює простір, допомагає зосередженості і самозаглибленості.

Коричневий колір сприяє поліпшенню виконавських функцій, синій  підвищує активність головного мозку  і знижує апетит, жовтий і оранжевий  піднімають настрій і стимулюють виникнення нестандартних рішень, зелений  і блакитний заспокоюють, дозволяють зосередитися.

Довгий вплив червоного  викликає збудження, перехідне в  агресивність, але його невеликі акценти  розбудять активність співробітників. Рожевий надмірно розслабляє. Фіолетовий і чорний гнітюче діють на психіку. Білий - нейтральний, але дає відчуття чистоти.

Також варто враховувати  інші тонкощі. Чим вище інтелектуальний  рівень співробітників, тим більше складні відтінки вони віддадуть  перевагу. Тяга до спокійних квітів збільшується з віком. Важливі й  особливості темпераменту. Флегматиків тонізують акценти червоного і оранжевого, холериків заспокоїть синьо-зелена гамма.

За допомогою кольору  можна змінювати сприйняття простору і візуальних деталей ("зорового шуму"). Офіс малий, і в ньому  занадто багато людей? Можна розширити його площу світлими холодними тонами - сіро-блакитними, перловими, водно-зеленими.

Якщо ж офіс дуже великий  і "візуально Шумен", тобто кольору, які можуть вирішити і цю проблему. Так звана "тиха" гамма - ненасичені холодні: світло-синій, сіро-блакитний. Спокійна гамма пастельних тонів понизить стомлення від натовпу. Візуальний шум, "мерехтінням" можна нейтралізувати великим помітним плямою, наприклад, яскравою картиною або плакатом на стіні.

При виборі офісного колориту не варто керуватися тільки особистими смаками і пристрастями. Він здатний вирішити багато проблем, але при непродумане використання може, навпаки, створити їх.

 

8.Освітлення.

Ще один найважливіший  фактор, від якого залежать працездатність і здоров'я людини, - це освітлення. Світло регулює всі функції людського організму і впливає на психологічний стан та настрій, обмін речовин, гормональний фон і розумову активність. На жаль, далеко не завжди в офісі цьому чиннику приділяється належна увага.

Самим здоровим світлом  залишається природний денний. Щоб його використовувати, глибина офісних приміщень не повинна перевищувати 6 м. Крім того, гарним рішенням тут будуть скляні перегородки, що забезпечують зорову і звукову ізоляцію, але в той же час, не перешкоджають проникненню природного світла. Це дозволяє максимально ефективно використовувати природне освітлення, хоча між цим приміщенням і вікнами розташовується ще й робоча зона.

Оптимальним варіантом  штучного освітлення є комбінована  система, що поєднує в собі прямий і розсіяне світло. Причому, звичайним лампам "денного світла" (шкідливий вплив їх мерехтіння з частотою 50 Гц давно відомо) варто віддати перевагу галогенні. Їх світло більш природний і набагато менше стомлює очі і нервову систему.

Розглянемо модель під  назвою day-dream компанії Vektron. Вона заснована на використанні звичайного денного світла, яскравість якого в приміщенні розподіляється рівномірно. Напроти вікна в стелю вмонтовується відбивач, який дозволяє передавати світло в найдальші куточки приміщення, а спеціальні датчики дозволяють безперервно регулювати його в залежності від часу дня.

Психологічно людина за робочим столом як би відділяється від решти простору світловим  полем, отримуючи необхідну яскравість в ті точки, де це необхідно. На цьому  заснована ціла система меблів і  світла.

Її суть у наступному: два світильники з різною світловою  спрямованістю інтегруються в корпус столу і утворюють цілісну  і легко переміщувану конструкцію. Інша модний напрям - легкі перегородки  з вбудованим освітленням, що дозволяють відразу моделювати простір і світло.

Важливо врахувати, що світло, як і колір, - це дуже потужний інструмент, що впливає і на психічний, і на фізичний стан людей. Адже світло має  ще ряд важливих особливостей - наприклад, тепловіддачу. Іноді в офісі неможливо  перебувати через спека, вихідного від ламп. Тому дуже важливо вибрати правильний тип лампи для кожного окремого випадку.

При такому достатку тонкощів і умов важливо не обмежуватися лише красою, але і враховувати функціональність проекту. Для цього необхідно  зрозуміти індивідуальність даного простору і знайти в ньому єдино вірний баланс.

Охорона здоров'я.

Виявляється, на працездатність співробітників впливають і такі, на перший погляд, дрібниці, як температура  і вологість повітря в офісі. Алан Хедж, професор ергономіки Корнельського університету, досліджував умови праці в дев'яти кабінетах будівлі компанії Insurance Office of America в місті Орландо. Датчики вимірювали температуру кожні 15 хвилин, а дослідники реєстрували швидкість друку і кількість помилок, допущених за цей час.

З'ясувалося, що при температурі 25 0С кількість помилок становило  всього 10%. Як тільки температура знижувалася  до 20 0С, швидкість друку скорочувалася  майже в два рази, а кількість  помилок зростала до 25%.