Звіт  по самостійній роботі

на тему:

«Аудит в умовах електронної комерції» 
 
 

Київ  – 2010

      Зміст  

Вступ

      В сучасному темпі життя споживачі та представники малого бізнесу можуть зекономити час та кошти, проводячи банківські операції через Інтернет. Сплата рахунків, проведення транзакцій між рахунками, купівля-продаж акцій, облігацій, — все це може виконуватися за допомогою Інтернету.

      Для багатьох видів бізнесу інформація є їх найбільш цінним активом. Незважаючи на те, що Інтернет дає можливість освоювати  велику кількість нових ринків, паралельно виникає питання безпеки інформаційної  та інтелектуальної власності, яке  розв'язує Цифровий правовий менеджмент.

      Також Інтернет дає можливість заощадити  велику кількість часу і коштів на корпоративних закупівлях. Жодна  інша модель бізнесу так не підкреслює необхідність тісної інтеграції між виробниками, постачальниками та дистриб'юторами, в процесі якої встановлюється ринкова ціна. Збільшення швидкості проходження цього ланцюжка за допомогою можливостей, які відкриває Інтернет, значно підвищує ефективність.

      Електронна  торгівля включає використання всіх видів інформації і комунікаційних технологій в сфері торгівлі і  виробництва, пропонує та надає різноманітні можливості для інтерактивного зв'язку між виробниками і замовниками та покупцями. Електронна торгівля надасть Україні можливість більш швидкого економічного розвитку і рівної конкуренції з багатьма країнами - в електронному світі кордони втрачають їх звичне значення.

      Тому, очевидна актуальність теми, що розглядається. В цій роботі будуть наведені та дані характеристики основним поняттям. Буде розглянуто сучасний стан справ у світі та Україні та надано інформацію про аудит в умовах електронної комерції, актуальність та необхідність його проведення в сучасному бізнесі.

1. Основні поняття

      Електронна  комерція, е-комерція (e-commerce) — всі форми торгівлі товарами і послугами завдяки використанню електронних засобів, в тому числі і Інтернету. Електронна комерція є окремим випадком електронного бізнесу.

      Електронна  комерція — це широкий набір інтерактивних методів ведення діяльності з надання споживачам товарів та послуг. Також під електронною комерцією розуміють будь-які форми ділових операцій, де сторони взаємодіють через електронні технології, а не в процесі фізичного обміну чи контакту. Загалом же електронна комерція — це використання електронних комунікацій та технологій обробки цифрової інформації для встановлення та змін відносин створення вартості між організаціями та між організаціями і індивідами.

      Електронна  комерція — це ведення бізнесу в онлайн режимі, яке сьогодні присутнє в чотирьох наступних сферах: прямі продажі товарів і послуг; банківська справа та фактурування (платіжні системи); безпечне розміщення інформації; корпоративні закупівлі [2].

      Прямі продажі — найдавніший вид електронної комерції, який став першою сходинкою до більш складних комерційних операцій для багатьох компаній. Успіх Amazon.com, Barnes & Noble, Dell Computer став каталізатором для цього сегменту.

      Для багатьох видів бізнесу інформація є їх найбільш цінним активом. Незважаючи на те, що Інтернет дає можливість освоювати  велику кількість нових ринків, паралельно виникає питання безпеки інформаційної та інтелектуальної власності, яке розв'язує Цифровий правовий менеджмент.

      Також Інтернет дає можливість заощадити  велику кількість часу і коштів на корпоративних закупівлях. Жодна  інша модель бізнесу так не підкреслює необхідність тісної інтеграції між виробниками, постачальниками та дистриб'юторами, в процесі якої встановлюється ринкова ціна. Збільшення швидкості проходження цього ланцюжка за допомогою можливостей, які відкриває Інтернет, значно підвищує ефективність.

      Сьогодні, приблизно 60 000 видів бізнесу обмінюються  із своїми партнерами діловою документацією  типу замовлень і рахунків за допомогою  стандартного зв'язку і протоколу, що називається Електронний Обмін Даних (EDI). Більшість реалізацій EDI використовують орендовані лінії або спеціалізовані мережі (value added networks, VANs), а це спричиняє необхідність значної інтеграції між всіма партнерами. Мережний дизайн, інсталяція й адміністрація можуть бути дорогими в термінах апаратних засобів, програмного забезпечення і штату. Фактично, ці витрати — ключова причина того, що EDI найбільше широко розгорнуті тільки в великих компаніях.

      Проблеми  впровадження

      Незважаючи  на очевидні переваги електронної комерції, розвинути і впровадити комерційну систему досить важко.

      Компанії  можуть зіштовхнутися з істотними  проблемами, такими як:

• витрати
• цінність
• безпека
• посилення існуючої системи
• функціональна сумісність

      Витрати. Електронна торгівля вимагає істотних інвестицій у нові технології які можуть торкнутися багатьох із основних ділових процесів компанії. Як всі головні ділові системи, електронні системи торгівлі вимагають істотних інвестицій в апаратні засоби, програмне забезпечення, укомплектування персоналом, і навчання. Комерційна діяльність має потребу у всеохоплюючому рішенні, яке буде простим у використанні і сприятиме збільшенню рентабельності.

      Цінність. Компанії хочуть знати, що їхні інвестиції в електронні системи торгівлі окуплять себе і принесуть прибутки. Досягнення цілей типу визначення кола потенційних  споживачів, автоматизації ділових процесів, скорочення вартості повинно гарантуватися. Системи, які використовуються для розв'язання таких задач, повинні бути досить гнучкі, щоб змінитися, коли змінюється бізнес.

      Безпека. Internet забезпечує універсальний доступ, але компанії повинні захистити їхні активи від випадкового або зловмисного неправильного використання. Системний захист, однак, не повинен створити перешкоджаючу складність або зменшити гнучкість. Інформація клієнта також повинна бути захищена від внутрішнього й зовнішнього неправильного використання.

      Посилення існуючої системи. Більшість компаній уже використає інформаційні технології для ведення бізнесу поза межами Internet, в таких сферах як маркетинг, управління замовленнями, складання  рахунків, обслуговування клієнтів, тощо. Internet надає альтернативний додатковий спосіб ведення бізнесу, але обов'язково електронні системи торгівлі повні бути інтегрованими із вже існуючими таким чином, щоб уникнути дублювання функціональних можливостей й підтримати їх застосовність, поточну роботу і надійність.

      Функціональна сумісність. Коли системи двох або  більше видів комерційної діяльності здатні обмінюватися документами без  безпосереднього втручання, бізнес досягає скорочення вартості, поліпшеної роботи і збільшення динамічності ланцюжків створення вартості. Невдача по будь-якому із зазначеним пунктів може привести до краху всіх зусиль по впровадженню системи. Тому стратегія комерції компанії повинна бути розроблена так, щоб вирішувати всі ці проблеми й допомагати клієнтам досягати вигод від електронної торгівлі.

      Бачення компанією електронної торгівлі повинне також допомагати бізнесу  встановлювати більш міцні відносини  з партнерами й клієнтами.

      Основні принципи технології електронної комерції

      Щоб створити основу для швидкого росту електронної комерції, підприємства повинні прийняти ефективну політику технології електронної комерції, що полягає в наступних чотирьох критичних принципах: 
Сильний захист інтелектуальної власності: Сильне авторське право, патент, і інші форми захисту інтелектуальної власності є ключовими до підбадьорення інформаційної економіки.

      Інтерактивна  довіра: захист і таємність: Без упевненості  споживача в безпеці, захисті, і  таємності інформації в кібер-просторі, не буде ніякої електронної комерції й ніякого росту.

      Вільна  й відкрита міжнародна торгівля: Закриті  ринки й дискримінаційна обробка  будуть душити електронну комерцію. Internet — глобальне середовище, і правила інформаційної економіки повинні відбити той факт.

      Вкладення в інфраструктуру технології електронної комерції: Підтримка фізичної інфраструктури, необхідної, щоб поставляти цифровий зміст, життєвий для заохочення технологічного росту.

      Типи електронної комерції

      Розрізняють наступні типи електронної комерції:

• бізне-до-бізнесу (В2В)
• бізнес-до-споживача (В2С)
• бізнес-до-уряду (В2G)
• споживач-до-споживача (С2С)
• мобільна торгівля (m-commerce)

      B2B електронна комерція — це електронна комерція між компаніями. Це — тип електронної комерції, що має справу з відносинами між і серед видів комерційної діяльності. Приблизно 80 % електронної комерції належать до цього типу, і більшість експертів пророкує, що B2B електронна комерція продовжить поширюватися швидше ніж B2C. Більше загальні B2B приклади й кращі практичні моделі — IBM, Hewlett Packard, Cisco and Dell.

      Електронна  комерція бізнес-до-користувача, або торгівля між компаніями й споживачами, включає збирання інформації клієнтами; купівлю фізичних речей чи інформаційних/електронних товарів; і, для інформаційних товарів, одержування товару (програми, електронної книги) по електронній мережі. Це друга по величині й сама рання форма електронної комерції. Приклади B2C моделей — мережні компанії продажу в роздріб типу Amazon.com, Drugstore.com, Beyond.com. B2C електронна комерція зменшує ціну угод (особливо ціну пошуку), збільшуючи доступ споживачів до інформації й дозволяючи споживачам знайти саму конкурентоспроможну ціну за товар або послугу. B2C електронна комерція також зменшує ринкові бар'єри входу, тому що вартість створення й розкручування сайту набагато менша ніж установка структури фірми. У випадку інформаційних товарів, B2C електронна комерція ще більш приваблива, тому що це зберігає фірми від факторингу в додатковій вартості фізичної мережі розподілу. Крім того, для країн із зростаючою кількістю користувачів Internet, поставка інформаційних товарів стає усе більше й більше доступною.

      Електронна  комерція бізнесу-до-уряду або B2G взагалі визначаються як торгівля між компаніями й суспільним сектором. Це відноситься до використання Internet для суспільного придбання, ліцензуючи процедури, і інші пов'язані з урядом операції. Цей вид електронної комерції має дві особливості: спочатку, суспільний сектор приймає експериментальну провідну роль у встановленні електронної комерції; потім передбачається, що суспільний сектор має більшу потребу підвищення ефективності системи придбання. Доступна через мережу політика придбання збільшує прозорість процесу придбання (і зменшує ризик несправностей). Дотепер, однак, розмір B2G ринки є незначним, оскільки урядові системи електронного придбання залишаються неопрацьованими.

      Електронна  комерція споживач-до-споживача або C2C — просто торгівля між приватними індивідуумами або споживачами. Цей тип електронної комерції характеризований ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості. С2С можливо має найбільший потенціал для того, щоб розвивати нові ринки. Цей тип електронної комерції входить принаймні в три форми: 1) аукціони, типу eBay, що дозволяє інтерактивно пропонувати ціну в реальному масштабі часу; 2) однорангові системи, типу моделі Napster (протокол спільного використання файлів між користувачами в системах типу IRC) і більш пізні моделі обміну грошей; 3) оголошення тематичних категорій у портальних сайтах типу Тематичних категорій Excite і eWanted (діалоговий, мережний ринок, де покупці і продавці можуть вести переговори).

      Мобільна  торгівля — закупівля й продаж товарів і послуг через бездротову технологію, тобто, кишенькові пристрої типу мобільних телефонів і особистих цифрових помічників. Японія замічена як глобальний лідер у мобільній торгівлі. Електронна комерція споживач до адміністрації(C2A) Взаємодія бізнесу і адміністрації виявляється у використанні електронних засобів для організації ділової взаємодії комерційних структур з державними організаціями.

      Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит – це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.

      Існує і таке визначення: аудит – це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан.

      Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність". За законом, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

2. Електронна комерція  – стан у світі:  США, Європа, Україна

      Сьогодні, приблизно 60 000 видів бізнесу обмінюються  із своїми партнерами діловою документацією типу замовлень і рахунків за допомогою стандартного зв'язку і протоколу, що називається Електронний Обмін Даних (EDI). Більшість реалізацій EDI використовують орендовані лінії або спеціалізовані мережі (value added networks, VANs), а це спричиняє необхідність значної інтеграції між всіма партнерами. Мережний дизайн, інсталяція й адміністрація можуть бути дорогими в термінах апаратних засобів, програмного забезпечення і штату. Фактично, ці витрати — ключова причина того, що EDI найбільше широко розгорнуті тільки в великих компаніях.

      Проблеми  впровадження

      Незважаючи  на очевидні переваги електронної комерції, розвинути і впровадити комерційну систему досить важко.

      Компанії  можуть зіштовхнутися з істотними  проблемами, такими як:

• витрати;
• цінність;
• безпека;
• посилення існуючої системи;
• функціональна сумісність.

      США

      На  сьогоднішній день лідером у сфері новітніх технологій електронної комерції є США. Цьому сприяло стійке економічне зростання1990-2000 рр., що супроводжувалося збільшенням продуктивності праці вдвічі за цей період. У той же час стрімко розвивалася індустрія комунікаційних технологій, значно підвищувалася кількість користувачів, радикально змінилася вартість комп'ютерів та їх комплектуючих. Якщо в 1990 р. лише 15% родин США мали комп'ютери, то сьогодні цей показник перевищує 50%. Причина полягає в тім, що в період з 1987 до 1994 року комп'ютери дешевшали на 10 – 12 %, а з 1995 р. – майже на 20% щорічно.

      Галузь  електронної комерції зростає надзвичайно  динамічно – на початку століття вона подвоюється щорічно, а наприкінці 2003 року обсяг світової торгівлі через мережу Інтернет досяг майже 1,25 млрд. дол. США [3].

      Важливим  компонентом розвитку є створення  галузевих Інтернет-ринків. Так, наприклад, у 2000 році три світові автомобільні корпорації – "Форд мотор", "Дженерал моторс", "Даймлер-Крайслер" з метою сприяння закупівлі комплектуючих деталей та інших товарів, прискорення виробничого процесу та зниження собівартості кінцевої продукції оголосили намагання створити найбільший у світі спеціалізований автомобільний Інтернет-ринок, який також дозволить зменшити термін доставки комплектуючих та автомобілів покупцям з 2 місяців до 10 днів.

      Важлива галузь електронної комерції – комерція "бізнес-споживач" – прискорює темпи розвитку. Незважаючи те, що більшість світових користувачів увійшли в Інтернет тільки два роки тому, за даними Forrester Research, у 1994 р. споживачі США витратили на купівлю в Інтернеті тільки 240 млн. дол., а в 2000 р. – уже близько 10 млрд. дол. США. З них 33% – на комп'ютерні товари, 23% – на подорожі, 13% – на розваги, 10% – на квіти і подарунки, 5% – на одяг. Близько 40 % покупців США використовують свої web-сайти для проведення хоча б деяких комерційних трансакцій.

      Збільшується  і кількість користувачів, що роблять регулярні покупки в онлайн. Так, у 1998 р. це приблизно 6 млн. родин, а до 2010 р. ця цифра повинна досягти 20 млн.

      Обсяг торгівлі через Інтернет вже обчислюється декількома трильйонами доларів. У  найближчі роки він досягне 10 трлн дол., що еквівалентно всій економіці  США. Безумовно, за рахунок виходу в  онлайн і завдяки скороченню або  повному відмовленню від традиційних витрат, пов'язаних з веденням бізнесу, компанії в усьому світі заощадять кількасот млрд. дол.

      Таким чином, вищевикладені факти дозволяють зробити висновок, що електронна комерція стане одним з наймогутніших  сегментів національної економіки  не тільки США, але й багатьох країн світу, що з успіхом упроваджують нові технології в усі сфери життєдіяльності суспільства. 
 

      Європа

      Тенденції електронної комерції в Європі найближчим часом розвиваються в напрямку розширення Інтернет-економіки. У найближчі  два роки очікується збільшення користувачів електронної комерції, що приведе до росту продажів у 20 разів. Швидке зростання числа користувачів Інтернет приведе до того, що в цьому регіоні світу половина населення буде мати доступ в Інтернет. Найбільший ринок електронної комерції в Європі у Німеччини (30% від загального обсягу, причому планується, що в 2004 р. 95% німецьких родин будуть підключені до Інтернету), далі йдуть Великобританія (23%), Франція (9%). Зміцнення позицій Інтернет-економіки пов'язано з очікуваним підвищенням рівня життя населення європейського континенту і збільшенням національного багатства [4]. В Інтернет-сегменті ринку основними будуть продукти програмного забезпечення й послуги. Європейський ринок інформаційних технологій буде розвиватися в напрямку збільшення кількості послуг для різних секторів економіки: для промислового сектора – електронна торгівля "бізнес-бізнес", для фінансового сектора – Інтернет-банкінг, для енергетики – онлайновий білинг, для транспортного сектора – онлайнове планування і керування перевезеннями, для торгівлі – Інтернет-магазини, для освіти – дистанційне навчання. У найближчі три роки очікується активне використання нових форм електронної торгівлі: безпровідної, голосової, телевізійної. Понад 80% керівників європейських фірм від подібних технологій чекають більшого ефекту, ніж від звичайної електронної комерції.

      Український сектор

      За  останні два роки ріст українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається  у всіх напрямках. Аудиторія UAnet подвоювалася щорічно за останні три роки, за різними оцінками, складає від 2 до 4% населення. UAnet містить у собі більш як 12 тис. українських сайтів. Очікується щомісячний ріст відвідувачів UAnet на 15%, 56% аудиторії UAnet представлена жителями України, 19% – Росії, 12% – США, 8% – Західної Європи, 5% - інші. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, – 450 тис., а користувачів Інтернету – від 750 тис. до 2 млн чоловік. Швидке збільшення користувачів Інтернет стане рушієм Інтернет-сектора в Україні. Інтернет-економіка нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, Інтернет-послугами, електронною комерцією.

      Сфера Інтернет-комерції розвивається не так  швидко, як інші сегменти вітчизняного Інтернет-ринку, і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет-магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями. В авангарді української електронної комерції Інтернет-магазини Molotok.com.ua, Bambook, Azbooke, Webshop. Kiev.ua. Через UAnet сьогодні добре продаються товари, що не вимагають контакту з покупцем: книги, касети, картки мобільного зв'язку, комп'ютери та комплектуючі. Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажів автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів. Водночас, за інформацією компанії TNS Interactive, всього 4% жителів України мають доступ до мережі Інтернет і лише 1% користувачів є одночасно Інтернет-покупцями [5].

      Дуже  перспективним в Україні є  така форма організації інформаційної  та торговельної взаємодії між компаніями через Інтернет, як електронна комерція "бізнес-бізнес". В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напрямку набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між підприємствами, які здійснюються через комунікаційні мережі.

      В Україні вже створюються корпоративні портали, в межах яких систематизується корпоративна інформація та надається доступ до неї сертифікованим користувачам. Прикладом є корпоративні системи компаній "Квазар-Мікро" та Softline. Перспективним для України є також створення електронних ринків, систем управління ланцюжком комплектації, систем управління взаємовідносинами з клієнтами. Важливим кроком у напрямі впровадження будь-яких систем "бізнес-бізнес" є використання відкритих міжнародних стандартів. В Україні вже існують технічні умови застосування цих технологій - створено національний електронний каталог товарів.

      Для активного включення України  в міжнародний електронний бізнес необхідне:

• активне впровадження базового устаткування, комп'ютерів та телекомунікацій, у тому числі й у сільській місцевості, що забезпечить розширення комп'ютерної грамотності населення і належний рівень розвитку інфраструктури;
• стимулювання швидкого розвитку інфраструктури мережі: розвиток Інтернет-магазинів, мережних бізнес-структур, операторів мережі та створення декілька великих вітчизняних Ітернет-порталів;
• навчання професійним і загальним навичкам роботи в Інтернеті на всіх рівнях освітньої системи, включаючи держслужбовців;
• розвиток внутрішнього споживчого ринку, підвищення купівельної спроможності шляхом досягнення стабільного економічного росту [7].

      Тенденції останніх років

      На  розвиток міжнародної електронної  торгівлі в Україні та світі впливають  ще й загальносвітові тенденції.

      По-перше, в останні роки у зв'язку зі зниження цін на комп'ютерні системи і програмне забезпечення спостерігається бум у галузі продажів комп'ютерів.

      Друга тенденція полягає у зростанні  кількості користувачів Інтернетом. До 2020 р. приблизно більш як 1 млрд. людей почнуть виходити в онлайн і буде створено понад 100 млн. сайтів. Український сегмент Інтернету в даний час являє собою більш як 12 тисяч сайтів, і також очікується щомісячний ріст відвідувачів на 15 % . Третя тенденція – це ріст онлайн покупок, обсяг яких збільшився з 8 млрд. дол. у 1999 р. до більш ніж 100 млрд. у 2003 р. Четвертий напрямок пов'язаний з різким ростом кількості домашніх компаній. Кількість людей, що працюють удома, підскочило з 4 млн. у 1990 р. до майже 16 млн. у 2000 р.

      У світі вищесказаного можна додати, що 18.02.2010 р. був поданий проект Закону України депутатом Ю. Полунєєвим «Про електрону комерцію» [2]. Який визначає загальні положення, тобто, мету, та сферу застосування закону; правове регулювання відносин у сфері електронної комерції; терміни та визначення; основні принципи правового регулювання в сфері електронної комерції. Визначає суб’єктів, тобто учасників правовідносин у сфері електронної комерції, сторони електронних право чинів та порядок укладання право чинів у сфері електронної комерції.

      Таким чином, у цьому питанні було розглянуто поняття електронної комерції, стан інтерактивного бізнесу в міжнародній практиці та Україні, та тенденції останніх років.

3. Аудит в умовах  електронної комерції

      До 2004 електронна комерція перетворилася на відносно невеликий, але швидко зростаючий сектор світової економіки. Згідно з даними Державного Департаменту США з торгівлі, в третьому кварталі 2004 р. на частку електронної комерції довелося 1,9% всіх продажів споживчих товарів і послуг у країні. У Європі цей показник навіть трохи вище – за даними аналітиків він становить близько 2%. По Росії статистика відсутня, але, як було озвучено на конференції "Електронна комерція і торгівля-2004", загальний обіг електронних угод (корпоративних і споживчих) в нашій країні в 2004 р. перевищив позначку в $ 600 млн. [10]. Подальше зростання числа компаній, які впроваджують інформаційні технології або повністю працюють у сфері електронної комерції обумовлений тим, що при веденні бізнесу в електронному середовищі значно знижуються транзакційні витрати.

      При визначенні можливості та необхідності запровадження елементів електронної торгівлі в діяльність підприємства або організації слід враховувати так само, що їй, як і будь-який іншій сфері людської діяльності, притаманні ризики, які можуть призвести до відчутних збитків. Управління ризиками та їх оцінка в системі корпоративного контролю – це система організаційно-економічних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення і оцінку потенційних ризиків, попередження або мінімізацію наслідків випадкових і важко передбачуваних подій, які можуть призвести до порушення нормального функціонування або навіть ліквідації підприємств і організацій [9]. Стосовно до електронної комерції це означає визначення ризиків, їх ранжування та прийняття рішення про розподіл відповідальності за контроль над ризиками:

1. вплив комп'ютерних вірусів.
2. перехоплення даних.
3. неправильна ідентифікація користувачів
4. несанкціоноване проникнення в захищені мережі.

      Як правило, у процесі функціонування відділу внутрішнього аудиту виявляється не один ризик, а досить широка сукупність ризиків. Це означає, що стратегія розвитку внутрішнього контролю, орієнтованого на ризик, повинна забезпечувати єдину систему ефективних заходів щодо подолання негативних наслідків кожного елемента зазначеної сукупності, тобто комплексно управляти всією сукупністю, або портфелем ризиків.

      Дана вимога призводить до того, що внутрішній аудит досліджує ризики на двох рівнях: