Бергенське комюніке Міністрів вищої освіти Європи Берген 19-20 травня 2005 року

Бергенське комюніке Міністрів  вищої освіти Європи

Берген 19-20 травня 2005 року.

Європейський простір вищої  освіти – кінцева мета.

Ми, Міністри, які відповідають за вищу освіту країн – учасниць Болонського  процесу, зустрілися для підведення підсумків п’ятирічних досягнень  і визначення завдань і приоритетних напрямків роботи до 2010 року. На цій  конференції ми вітаємо нові країни – учасниці Болонського процесу: Вірменію, Азербайджан, Грузію, Молдову  та Україну. Ми поділяємо спільні  принципи, цілі та зобов’язання Болонського  процесу, як це втілено в Болонський декларації та наступних комюніке Конференцій  Міністрів у Празі та Берліні. Ми підтверджуємо наше зобов’язання координувати нашу політику в дусі Болонського процесу, спрямовану на розбудову Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) до 2010 року і зобов’язуємося допомагати новим країнам – учасницям  впровадити цілі процесу.

1. Участь партнерів.

Ми наголошуємо на провідній  ролі вищих навчальних закладів, їх персоналу та студентів як учасників  Болонського процесу. Їх роль у впровадженні процесу стає все важливішою зараз, коли здійснюються законодавчі реформи, і ми заохочуємо їх продовжувати та нарощувати зусилля з метою створення  ЄПВО. Ми вітаємо добровільні зобов’язання вищих навчальних закладів Європи щодо Болонського процесу і визнаємо, що потрібен час для оптимізації  наслідків структурних змін у  курсах навчання (навчальних планів, програмах) і, таким чином, забезпечити введення нових форм навчального процесу, якого потребує Європа.

Ми вітаємо підтримку організацій  – ділових і соціальних партнерів  – і очікуємо поглиблення співпраці  для досягнення мети Болонського  процесу. Ми також вітаємо співробітництво  міжнародних інституцій і організацій, які є учасниками Болонського  процесу.

2.Оцінка результатів  проведеної роботи.

Ми відзначаємо значний прогрес  у досягненні наших цілей, визначених у підсумковому Звіті Наглядової групи за 2003 – 2004 рр., у звіті Європейської асоціації університетів Напрямки IV та звіті Національних спілок студентів Європи „Болонья очима студентів”.

На конференції в Берліні  ми доручили Наглядовій групі підвести проміжні підсумки, звернувши основу увагу на три пріоритетні напрямки – систему ступенів, забезпечення якості освіти та визнання рівнів і  періодів навчання. Виходячи з цих  підсумків, ми відмічаємо значний поступ у цих трьох пріоритетних галузях. Важливим завданням на майбутнє є  забезпечення сталого характеру  цього поступу у всіх країнах  – учасницях. Водночас заради збільшення ефективності ми визнаємо потребу у  співпраці як на рівні закладів, так і на урядовому рівні.

Система освітніх ступенів

Ми із задоволенням відзначаємо  широке розповсюдження дворівневої освітньої системи, яка охоплює більше половини студентів у більшості країн. Проте на шляху переходу між цими рівнями все ще залишаються певні перепони. Крім того, існує необхідність більш широкого діалогу між урядами, освітніми закладами та суспільними партнерами для покращення працевлаштування випускників з дипломами бакалавра, включаючи відповідні посади в держструктурах.

Ми приймаємо загальні рамкові принципи кваліфікацій у  Європейському просторі вищої освіти, що визначають три цикли (серед них можливість отримання проміжних кваліфікацій відповідно до національних стандартів), загальні показники для кожного циклу базуються на навчальних результатах і компетенціях студентів та кількості кредитів першого та другого циклів. Ми зобов'язуємося розробити національні рамкові принципи кваліфікації (стандарти), що відповідають загальним рамковим принципам Європейського простору вищої освіти, до 2010 року, та розпочати роботу в даному напрямку у 2007 році. Ми просимо Наглядову групу підготувати звіт про впровадження та подальший розвиток загальних рамкових принципів.

Ми підкреслюємо важливість доповнення системи присвоєння кваліфікації у Європейському просторі вищої освіти ширшими можливостями отримання освіти протягом усього життя, що включає як загальну, так і професійну освіту та навчання, як це зараз відбувається в Європейському союзі та у країнах-учасницях. Ми просимо Європейську Комісію проводити консультації з усіма учасниками Болонського процесу по мірі розпитку цієї діяльності.

Забезпечення  якості освіти

Майже всі країни створили належні умови у системі забезпечення якості освіти на основі критеріїв, визначених у Берлінському комюніке, та завдяки високому рівню співпраці мережі зв'язків. Однак, робота у цьому напрямку повинна тривати, зокрема в питаннях залучення студентів та міжнародного співробітництва. Крім того, ми закликаємо вищі навчальні заклади і надалі докладати зусиль для покращення якості освіти шляхом системного впровадження внутрішніх механізмів та їх прямого співвіднесення з досвідом інших установ у цій сфері.

Ми затверджуємо запропоновані  Європейською асоціацією для забезпечення якості вищої освіти (ЕNQА) стандарти та директиви для забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Ми зобов'язуємося ознайомити із запропонованою моделлю національні агенції із забезпечення якості освіти для її детального вивчення та врахування загальноприйнятих критеріїв і директив. Ми просимо, щоб особливі умови впровадження були надалі розвинені Європейською асоціацією для забезпечення якості вищої освіти у співробітництві з Європейською асоціацією університетів, Європейською асоціацією вищих навчальних закладів та Національними спілками студентів Європи, які звітуватимуть перед нами через Наглядову групу. Ми підкреслюємо важливість співпраці між агенціями, визнаними на національному рівні, з метою сприяння взаємному визнанню акредитації чи рішень, спрямованих на забезпечення якості освіти.

Визнання ступенів та строків навчання

Ми відзначаємо, що 36 із 45 країн-учасниць вже ратифікували Лісабонську конвенцію з визнання. Ми закликаємо тих, хто ще не зробив цього, невідкладно ратифікувати цю Конвенцію. Ми зобов'язуємося забезпечити повне впровадження її принципів та при нагоді включити їх до національної о законодавства. Ми закликаємо всі країни-учасниці взятися до вирішення проблем з визнання ступенів та періодів навчання, визначеними мережею ЕNIС/NАRІС. Ми розробимо національні плани дій для вдосконалення процесу, пов'язаного з визнанням іноземних кваліфікацій. Ці плани складатимуть частину національного звіту кожної країни на наступній Конференції Міністрів. Ми висловлюємо свою підтримку доповненням до Лісабонської конвенції з визнання та закликаємо керівництво країн й інших учасників процесу визнати спільні ступені, присуджені у двох чи більше країнах Європейського простору вищої освіти.

Ми розглядаємо розвиток національних та європейських рамкових принципів кваліфікації (стандарт) як можливість для подальшого впровадження навчання протягом усього життя у систему вищої освіти. Ми будемо працювати з вищими навчальними закладами та іншими установами, щоб вдосконалити процедуру визнання попередніх навчальних здобутків, включаючи, за можливістю, неформальні та неофіційні форми навчання, для доступу до програм вищої освіти або як їх структурні елементи.

3. Наступні завдання  і пріоритети

Вища освіта та наука

Ми підкреслюємо значення вищої освіти у подальшому розвитку науки та важливість науки у підтримці вищої освіти для економічного і культурного розвитку наших спільнот та суспільної єдності. Ми зауважуємо, що зусилля, спрямовані на впровадження структурних змін та покращення якості викладання, не повинні послаблювати увагу до розвитку наукового пошуку та інновацій. Водночас ми наголошуємо на важливості наукового та педагогічного пошуку, спрямованого на підтримку та покращення якості й посилення конкурентоспроможності та привабливості Європейського простору вищої освіти. Для отримання кращих результатів ми визнаємо за необхідне розширити співпрацю між галуззю вищої освіти та іншими науковими галузями у наших країнах, а також між Європейським простором вищої освіти та Європейським науковим простором.

Для досягнення цієї мети потрібно узгодити кваліфікаційний  рівень доктора з загальними рамковими  принципами кваліфікації Європейського простору вищої освіти, застосовуючи ефективні підходи. Основним компонентом навчання докторанта є набуття знань шляхом оригінальних наукових досліджень. Зважаючи на потребу у структурованих програмах докторату та прозорому контролі й оцінюванні, ми зауважуємо, що нормальний обсяг навчання третього циклу у більшості країн становитиме 3-4 роки з повним робочим днем. Ми закликаємо університети забезпечити в рамках програми докторату міждисциплінарне навчання, що сприятиме розвитку та передачі вмінь та забезпечить ширші можливості працевлаштування. Нам необхідно суттєво підвищити кількість кандидатів у докторантуру які, проводять свою наукову діяльність у Європейському просторі вищої освіти. Ми вважаємо учасниками програм третього циклу водночас і студентів, і дослідників-початківців. Ми доручаємо Болонській Наглядовій групі спільно з Європейською асоціацією університетів та іншими зацікавленими партнерами підготувати звіт, відповідальною за який є Робоча група, про подальшу розробку базисних принципів програм докторату, який буде представлений Міністрам вищої освіти в 2007 році. Необхідно уникати надмірної зарегульованості програм докторату.

Соціальний  вимір

Соціальний вимір Болонського  процесу є складовою частиною Європейського простору вищої освіти та необхідною умовою його привабливості та конкурентоспроможності. Виходячи з цього, ми підтверджуємо наше зобов'язання зробити якісну вищу освіту однаково доступною для всіх і наголошуємо на необхідності забезпечити студентам належні умови для того, щоб вони могли завершити своє навчання без перешкод, пов'язаних з їх соціальним походженням чи економічним становищем. Соціальний вимір включає заходи з боку урядів на підтримку студентів, передусім вихідців із соціально незахищених груп, у фінансовому та економічному аспектах та забезпечуючи їх консультативними та педагогічними послугами з метою розширення доступу до освіти.

Мобільність 

Ми визнаємо, що мобільність  студентів та викладацького складу у всіх країнах-учасницях залишаються однією з ключових цілей Болонського процесу. Усвідомлюючи необхідність подолати багато перешкод на цьому шляху, ми знову підтверджуємо своє зобов'язання сприяти залученню грантів і позик та спільним діям з метою зробити мобільність в рамках Європейського простору вищої освіти реальністю. Ми докладемо ще більше зусиль, щоб подолати перешкоди на шляху мобільності шляхом спрощення отримання віз та дозволу на працевлаштування, а також заохочення до участі у програмах мобільності. Ми закликаємо заклади освіти і студентів широко використовувати можливості програм мобільності, виступаючи за повне визнання періодів навчання за кордоном в рамках таких програм.

Привабливість ЄПВО та співпраця з іншими регіонами світу

Європейський простір  вищої освіти має бути відкритим  і привабливим для інших регіонів світу. Наш внесок у забезпечення освітою кожного громадянина базуватиметься на принципі безперервного розвитку та у відповідності до запровадженої міжнародної роботи з розробки напрямків якісного забезпечення прирівнюваної вищої освіти. Ми наголошуємо, що в міжнародній співпраці в галузі освіти повинні превалювати академічні цінності.

Ми розглядаємо Європейський простір вищої освіти як партнера в системі вищої освіти в інших регіонах світу, який заохочує збалансований обмін студентів і персоналу та співпрацю між вищими навчальними закладами. Ми підкреслюємо важливість взаєморозуміння та взаємоповагу культур. Ми очікуємо на позитивне сприйняття Болонського процесу на інших континентах шляхом поширення нашого досвіду здійснених реформ для сусідських регіонів. Ми наголошуємо на потребі діалогу за результатами, що становлять взаємний інтерес. Ми бачимо потребу визначити партнерські регіони і поглибити обмін думками та досвідом з такими регіонами. Ми звертаємося до Наглядової групи з проханням розробити та узгодити стратегію зовнішнього співробітництва.

4. Розгляд заходів на 2007 рік

Ми доручаємо Наглядовій групі продовжувати і аналізувати  результати процесу та своєчасно  надати звіт наступній Конференції Міністрів. Ми очікуємо, що аналіз результатів базуватиметься на відповідній методології та продовжуватиметься у галузі системи ступенів, забезпечення якості освіти ті визнання ступенів (звань) і строків навчання та до 2007 року ми суттєво вирішимо питання імплементації цих трьох проміжних пріоритетів.

Зокрема, ми очікуємо прогрес  у:

• впровадження стандартів і рекомендацій для контролю 
  якості освіти, як це запропоновано у звіті ЕNQА;
• Імплементації національних структур класифікацій;
• Присудженні та визнанні спільних ступенів, включаючи 
  ступінь доктора наук;
• Створенні можливостей для гнучких освітніх програм 
  вищої освіти,  включаючи  процедури   визнання   попередньої освіти.

Ми також доручаємо  Наглядовій групі представити порівняльні дані щодо мобільності персоналу і студентів, так само як щодо соціального і економічного стану студентів у країнах-учасницях як основу подальших заходів та своєчасного звіту на наступній Конференції Міністрів. Розробка подальших заходів мас врахувати соціальний вимір, як це зазначено вище.

5. Підготовка  до 2010 року

Відштовхуючись від  досягнень Болонського процесу  на даний момент, ми бажаємо створити Європейський простір вищої освіти, що базується на якості та прозорості. Ми повинні зберегти наш багатий спадок та культурне розмаїття, розбудовуючи суспільство знань. Ми підтримуємо принцип громадської відповідальності за вищу освіту в контексті сучасного складного суспільства. Вища освіта знаходиться на перехресті науки, освіти та новаторства, тому вона є також ключем до європейської конкурентоспроможності. У зв'язку з тим, що ми завершимо роботу до 2010 року, ми зобов'язані забезпечити, щоб вищі навчальні заклади мали необхідну автономію для реалізації прийнятих реформ, і ми визнаємо потребу закладів у належному фінансуванні.

Європейський простір  вищої освіти побудовано на трьох  циклах, кожен з яких має на меті підготовку студента до ринку праці, до майбутньої конкурентоспроможності та до активної громадянської позиції. Загальна система кваліфікацій, узгоджені євростандарти, рекомендації з контролю якості освіти та визнання ступенів і строків навчання є також ключовими характеристиками структури Європейського простору вищої освіти.

Ми рекомендуємо включити до створеної в Берліні наглядової структури нових консультативних членів: Панєвропейську структуру міжнародної освіти (ЄІ), Європейську асоціацію для забезпечення якості вищої освіти (ЕNQА) і Союз промислових і роботодавчих конфедерацій Європи (UNIСЕ) у якості нових консультативних членів Робочої групи.

У зв'язку з тим, що Болонський процес спрямовано на створення ЄПВО, ми маємо розглянути належні заходи, які потрібно буде вжити на підтримку наступного розвитку після 2010 року, і ми просимо Наглядову групу вивчити це питання.

Наступна Конференцію  Міністрів відбудеться у Лондоні  в 2007 році.

45 країн беруть участь  у Болонському процесі і є  членами Робочої групи: Албанія, Андорра, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Бельгія (Фламандська громада і Французька громада), Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта, Молдова, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Російська федерація, Сербія і Чорногорія, Словацька Республіка, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Македонія (колишня Югославська республіка), Турція, Україна, Сполучене Королівство. Додатково, Європейська комісія є членом Наглядової групи з правом голосу.

Рада Європи, Національні  спілки студентів Європи (ЕSІВ), Панєвропейська освітня структура (ЕІ), Європейська асоціація для забезпечення якості вищої освіти (ЕNQА), Європейська асоціація університетів (ЕUА), Європейська асоціація вищих навчальних закладів (ЕURASНЕ), Європейський центр вищої освіти (UNЕSСО-СЕРЕS) і Союз промислових і роботодавчих конфедерацій Європи (UNIСЕ) є консультативними членами робочої групи.

ВИЩА ОСВІТА РОСІЇ

Минуле і  сучасне вищої освіти. З історичних причин найстаріші заклади освіти Росії з'явилися у народів периферії імперії. а перші школи на території метрополії датуються Х-ХІ сторіччями (Псков і Новгород). Лише в 1687р. у Москві постав заклад вищої освіти — Слов'яно-греко-латинська академія. Потужний розвиток вищої освіти завдяки запрошенню великої кількості викладачів і науковців з Європи припадає на час царювання Петра ї, коли за короткий період (1701 -1716) виникло кілька вищих навчальних закладів (медичних, пушкарських, навігаційних, морських, інженерних тощо). Московський університет, що істотно випереджає інші університети країни, був організований зусиллями М. Ломоносова в 1755 р.

Формування  системи вищої освіти. Централізовану багаторівневу систему освіти в Росії було створено у XIX сторіччі, а її реформування та розширення припало на його другу половину і початок XX ст., коли в різних містах імперії виникло понад сто класичних і технічних університетів, закладів інших профілів (військових і педагогічних інститутів тощо).

Росія проголосила свою незалежність у серпні 1991 р. У спадок вона отримала специфічну багаторівневу систему освіти СРСР, кращі часи якої припали на перші два десятиріччя після Другої світової війни, коли вона визнано входила у трійку кращих у світі як за рівнем охоплення молоді, так і за змістом та якістю навчання. Головні недоліки радянської системи освіти пов'язані з поєднанням надмірної централізації з екстремістською ідеологією та з «залишковим» фінансуванням освіти і неувагою до підтримки викладачів усіх рівнів.

З моменту свого утворення Росія  проголосила демократизацію деполітизацію головним напрямом освітньої політики, досягнувши на цьому шляху очевидних успіхів у швидкому розвитку недержавного сектора освіти, діяльності сотень незалежних видавництв і формуванні ринку навчальної літератури, змін У структурі рівнів освіти, спрямованих на ліквідацію успадкованих недоліків і наближення якості та змісту освіти до визнаних світових  Європейських стандартів.

У Росії налічується 541 цивільний  і 89 військових ВНЗ. у недержавному секторі приватних і муніципальних ліцензованих закладів - 225 університетів, академій, інститутів, коледжів, тому загальна кількість студентів у Росії перевищила 3 мли з навчанням за 89 напрямами і понад 400 спеціальностями. Практично сформувалася триступенева структура вищої освіти, відбувся перерозподіл потоків студентів зі зростанням контингенту на економічних і більшій частині гуманітарних спеціальностей. Дуже мало змінилася середня освіта і система допуску до ВНЗ.

Правову базу вищої освіти заклав Закон про освіту 1996 р. і кілька президентських указів.

Доступ громадян до освіти. Для отримання права навчатися у ВНЗ необхідно мати атестат за 11-річну загальноосвітню школу чи диплом середніх проф- і техшкіл, еквівалентний у доступі до вищої освіти шкільному атестату. Абсолютна більшість молоді складає конкурсні вступні іспити, програми яких встановлює Міністерство освіти з огляду на зміст предметів середньої школи і вимоги вищої освіти до рівня знань вступників. Університети та інші ВНЗ достатньо автономні у проведенні вступних екзаменів (форма, кількість, введення додаткових дисциплін, час тощо) і в деталях відбору абітурієнтів. Переможці предметних олімпіад високого рівня (міжнародних і всеросійських) зараховуються в заклад за їхнім вибором без іспитів, медалісти складають один вступний екзамен (менше, ніж решта конкурентів) або проходять лише співбесіду.

Доступ на вищі рівні навчання у ВНЗ також конкурсний, зазвичай, зі вступними екзаменами чи з іншими формами відбору (програми магістра, докторські студії і т. ін.).

Організація навчання, академічний  рік та іспити. Як і в середній освіті, навчальний рік у ВНЗ розпочинається 1 вересня, поділяється на два семестри (або 3 в окремих закладах) і триває до червня з невеликими перервами на свята і між двома семестрами. Тижневе навантаження на студента встановлено на рівні 52-54 год., з яких до 24 припадає на аудиторні заняття; серед них домінують лекції. Крім лекцій використовуються активніші форми занять — різні види семінарів, практичні та лабораторні роботи, практика па виробництві тощо. Для самостійної роботи студенти мають недостатню кількість засобів, і можливостей, оскільки сучасний обсяг державного бюджету є недостатнім. Для Фінансування вищої освіти застосовуються методи самофінансування типу зарахування частини студентів з оплатою за навчання, залучення коштів приватних структур і спонсорів, отримання закордонної допомоги, наприклад, проекти Фонду Сороса          (100 млн. USD) для залучення ВНЗ Росії до Інтернету.

Опрацювання важливих дисциплін закінчується екзаменом чи якимось із видів тестування. Система оцінювання: найвища оцінка -5 (відмінно), 4 (добре), 3 (задовільно), якої достатньо для зарахування дисципліни, 2 (незадовільно), отримання якої не дає змогу продовжувати навчання. Менш істотні дисципліни можуть оцінюватися за двобальною шкалою: «зараховано» (викладач вважає, що студент загалом виконав вимоги) і «незараховано» (робота студента незадовільна, предмет має бути повтореним чи вивченим самостійно). Започатковано експерименти з рейтинговим оцінюванням і модульними навчальними планами.

Радянська однолінійна структура  навчання у ВНЗ передбачала студії упродовж 5 років (6 - для медичних спеціальностей) без проміжних стадій, державні екзамени, написання і захист дипломної роботи з отриманням (у разі успіху) документа з назвою «диплом спеціаліста», який мав і академічний (давав право вступу на докторські студії), і професійний (право виконувати певну роботу) кваліфікаційний зміст. П'ятирічні програми підготовки спеціалістів залишаються перехідною формою організації навчання у ВНЗ.

Нова структура запроваджена вже  половиною ВНЗ і передбачає дворічну базову вищу освіту (30% часу на природничі дисципліни і математику, 25% - на гуманітарні) з отриманням проміжного сертифіката про неповну вищу освіту і можливістю часткової зміни напряму навчання на другому циклі тривалістю 2 роки й отриманням кваліфікації «бакалавр», програми якої містять середню кількість дисциплін спеціалізації. Якщо останніх більше, то присвоюється кваліфікація «спеціаліст».

Кращі студенти можуть продовжити навчання і стати магістрами (тривалість вищої освіти - не менше 6 років), що відкриє їм шлях до Докторських студій, або отримати кваліфікацію «спеціаліста з розширеною освітою» (тривалість навчання 5 і більше років).

Заключний етап російської освіти (аспірантура) триває 2-3 роки під наглядом наукового керівника і включає виконання самостійних досліджень, написання і захист дисертаційної роботи визначеного рівня та обсягу. Триває дискусія про доцільність збереження старого звання «кандидат наук» або переходу на міжнародне — «доктор філософії» (РhD). Триваліша наукова робота та узагальнення її наслідків у більшій за обсягом дисертації зі складнішою процедурою захисту приводить до найвищого наукового звання «доктор наук» з широкими правами на особисту автономію у дослідженнях і отримання вищих посад у науковій ієрархії.

Викладачі. До складу навчального персоналу ВНЗ Росії входять чотири категорії викладачів: професори, доценти, старші викладачі, асистенти. Для отримання вченого звання «професор» і відповідного диплома необхідно мати науковий ступінь «доктор наук» (у виняткових випадках за наявності визнаного наукового доробку і тривалого успішного викладання достатньо диплома кандидата наук). Професор має керувати кафедрою чи напрямом наукових досліджень і викладати якийсь профілюючий курс (дисципліну). Доцент-кандидат наук повинен читати лекції і керувати науковою роботою. Старший викладач має право читати лекції і вести інші види занять, асистент для читання лекцій повинен отримувати дозвіл керівництва факультету. Усі викладацькі посади заміщуються за конкурсом. Останнім часом відбуваються експерименти щодо контрактного зарахування.

Аудиторне навчальне навантаження викладачів у Росії істотно перевищує стандарти розвинених країн, коливаючись від 200-300 годин для професорів до 800-900 для асистентів.

Кваліфікації. Закінчення загальної середньої школи (11 років навчання) надає кваліфікацію «атестат зрілості», професійно-технічної (12 років навчання від його початку) - диплом техніка чи молодшого спеціаліста. Обидва дають право вступу до російських

ВНЗ.

Стара п'ятирічна вища освіта надавала лише подвійну за змістом кваліфікацію «дипломованого спеціаліста», вище якої стояли ступені (звання) кандидата і доктора наук. Нова структура передбачає чотири заключні кваліфікації за зростанням запланованої для їх отримання тривалості навчання після школи: бакалавр (4), магістр (5-6), доктор філософії (8-9), доктор наук (понад 12 років). ВНЗ освіти можуть пропонувати програми підготовки спеціалістів двох рівнів: чотири роки (спеціаліст), п'ять і більше - спеціаліст з розширеною освітою.

Визнання закордонних  кваліфікацій. Росія підписала основні конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про взаємовизнання дипломів, має також двосторонні угоди, інформацію про застосування яких надають російські амбасади і консульства. Ставлення до «кордонних атестатів про вищу освіту досить толерантне, бо у більшості інших країн вона триваліша, ніж у Росії. Другою причиною є те, що майже всі кандидати виявляють свої знання з важливих для навчання в університетах дисциплін під час річного періоду вивчення мови і складання випускних екзаменів з мови і цих дисциплін. Офіційними органами з визнання кваліфікацій є відділ ліцензування та акредитації Міністерства освіти, а «Инкорвуз» і «Инкоробразование» (неурядові організації) виступають проміжними органами між ВНЗ і закордонними партнерами.

Навчання студентів-іноземців. До іноземців ставляться такі ж вимоги, що й до громадян Росії, за винятком випадків міждержавного обміну, коли відбір кандидатів здійснює країна-партнер. Оскільки майже всі іноземці проводять у Росії рік на мовних курсах з паралельним повторенням необхідних предметів, випускні екзамени цих курсів виконують роль вступних до університетів та інших закладів вищої освіти.

За окремими винятками все викладання проводиться російською мовою. Іноземці найчастіше проходять підготовку на 9-місячних мовних курсах у російських ВНЗ. Після першої стадії вивчення мови на цих курсах викладаються і дисципліни обраного напряму вищої освіти. Заключні екзамени є одночасно вступними до ВНЗ. Формально іноземець повинен відповідати тим самим вимогам, що й російський абітурієнт.

Для доступу до першого циклу вищої освіти в Росії кандидат повинен мати посвідчення про завершену середню освіту, яке б надавало йому право вступу до університету своєї країни і визнавалося у Росії. З початку 90-х років уряд Росії запровадив відкритість своєї вищої освіти для іноземців, які можуть індивідуально звертатися до університетів та їхніх відділів закордонного співробітництва й укладати індивідуальні контракти на отримання освіти в Росії без попередньої згоди з боку Міністерства освіти Росії. Дані про заклади та їхні програми можна знайти в амбасадах і консульствах Росії, а також у довідниках європейських організацій (як Student Handbook, що видається Радою Європи, чи Study Abroad, видання ЮНЕСКО). Кількісних обмежень на зарахування іноземців немає, хіба що їх виявиться більше, ніж число Наявних місць. Для прибуття на навчання необхідно отримати візу і завчасно оплатити закладу освіти вартість річної програми.

Дуже часто, отримавши російський диплом, іноземці продовжують докторські студії у тому ж ВНЗ. Для цього вони повинні виконати ті самі вимоги, що й громадяни Росії, і оплачувати за своє навчання до моменту захисту дисертації та отримання наукового звання «кандидат наук» (РhD). Наступну (докторську) дисертацію іноземці рідко виконують на території Росії. Частіше вони роблять це у своїй країні, а процедуру захисту переносять в Росію, прибуваючи у призначений термін.

Плата за навчання дуже різниться  у різних закладах та регіонах Росії, коливаючись від 1100-1600 до 6000 євро за навчальний рік.

Студентські гуртожитки розраховані  на одночасне перебування у кімнаті від 2 до 3-4 осіб. Надання студентам окремих кімнат є винятком. Вартість найму окремого помешкання поза студентським містечком висока. Медичні послуги у державних закладах безкоштовні.

                                           Система вищої освіти Болгарії

1. УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РІВЕНЬ НАВЧАННЯ

 Акт про вищу освіту  від 1995 року і зміни до нього  від 1999р. ввели в дію нову  структуру вищого освіти, що складається  з 4 рівнів: спеціаліст в області,  бакалавр, магістр і доктор філософії.  Перший та другий рівні вищої освіти - трьох і чотирирічні програми. Після навчання на трирічній програмі видається диплом і кваліфікація фахівця у визначеній професійній сфері. Програми навчання пропонуються в різних відокремлено зареєстрованих коледжах та в коледжах, інтегрованих у єдину систему вищих навчальних закладів. Випускники коледжів можуть продовжити своє навчання для одержання ступеня бакалавра при умовах, установлених державними вимогами і правилами відповідного ВНЗ.

 В Акті про вищу  освіту, підписаному в 1995 році  чітко визначена структура освітнього  процесу в Болгарії і роль  держави в процесі зміни складу  дисциплін. За допомогою застосування  єдиних державних вимог для  дисциплін держава регулює кількість  і тип обов'язкових освітніх  дисциплін, кількість навчальних  годин, а також вимог для  академічного звання і кількості  викладацького персоналу для  викладання визначених спеціальностей. Зміни до Акту про вищу освіту  від 2002 року скасували єдині  державні вимоги до дисциплін  і створили державні вимоги  для одержання вищої освіти  у відповідності з рівнем кваліфікації, що регулюють систему освітнього  процесу, у залежності підрівня  кваліфікації. Єдині державні вимоги  до тепер використовуються, але  тільки для деяких спеціальностей, регульованих державою.