Брокерська діяльність в Україні

План

1.Організація брокерської діяльності.

1.1. Брокерської діяльності.

1.2. Організаційна структура брокерських контор.

2.Порівняльна характеристика форвардних та ф'ючерсних контрактрактів. 

2.1. Поняття форвардних  та ф'ючерсних  контрактракту.

2.2.Характеристика  форвардних та  ф'ючерсних контрактрактів.

3.Задача №9.

4. Використана література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Організація  брокерської діяльності.

1.1. Брокерської діяльності.

   Згідно із чинним законодавством біржові операції мають право здійснювати лише члени біржі або брокери.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими  на біржі відповідно до її статуту, обов’язки  яких полягають у  виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом пошуку контрактів і подання  здійснюваних ними угод для реєстрації на біржі. Вони можуть бути незалежними, тобто  мати власне брокерське місце — засвідчене відповідним договором право учасника на здійснення біржової торгівлі на товарній біржі.Більшість брокерів входять до штату брокерських контор.

     Брокерська контора — підприємство з правами юридичної особи, створене членом біржі або іншим підприємством. Згідно із Законом України «Про товарну біржу», кожен її член має право відкрити власну брокерську контору. До брокерської контори можуть бути прирівняні юридичні особи, які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця. Як юридична особа, брокерська контора проходить державну реєстрацію й функціонує відповідно до затверджених засновником установчих документів.

   У статуті брокерської контори передбачено її право самостійно укладати посередницькі та інші договори, відкривати рахунки в банках, бути платником податку та інших обов’язкових платежів до бюджету.За організаційно-правовою формою брокерські контори можуть бути організовані як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.Штат брокерської контори складається з керівника, брокерів та необхідного технічного персоналу. Керівник брокерської контори призначається засновником, якщо інше не передбачено установчими документами.

  Члени біржі мають  право здавати  в оренду створені  ними брокерські  контори й отримувати  прибуток у формі  орендної плати.Під час реєстрації незалежного брокера або брокерської контори на товарній біржі для роботи на біржовому ринку їм присвоюють номер та індивідуальний код.

     Статут і правила біржової торгівлі регламентують організаційно-виробничі відносини між товарними біржами і брокерськими конторами.Головною діючою особою на біржовому ринку є брокер, від якого залежить успішна робота як брокерської контори, так і вся біржова торгівля. Брокери повинні мати спеціальну професійну підготовку і здібності до діяльності у сфері бізнесу. Вони спеціалізуються на торгівлі конкретними видами (групами) товарів і виконують великий обсяг робіт на реальному ринку певного товару.До їхніх позабіржових функцій належить дослідження підприємств — потенційних клієнтів, добір, формування та встановлення тісних ділових зв’язків з постійною клієнтурою. Основою роботи брокера має бути маркетингова діяльність: виявлення попиту і пропозиції товару, систематичний аналіз комерційної інформації стосовно стану ринку, тенденції його змін. Брокер має володіти засобами реклами та ефективно використовувати її. Для успішної діяльності брокера на реальному ринку йому необхідно:

глибоко вивчити законодавчі  та нормативно-правові  акти, якими регламентується  торговельно-біржова  діяльність, посередництво  та діяльність підприємств — потенційних клієнтів;скласти перелік підприємств, що функціонують в районі його діяльності (з адресами, прізвищами й телефонами керівників, відповідальних посадовців); з’ясувати сферу їхньої діяльності, оцінити конкурентоспроможність продукції й можливі обсяги збуту і потреби в матеріально-технічних ресурсах, фінансовий стан і платоспроможність підприємства, виявити імідж окремих підприємств у районі діяльності;вивчити кон’юнктуру внутрішньої торгівлі, добре орієнтуватися в цінах як на реальному, так і на біржовому ринку, вивчити біржові бюлетені та біржову інформацію про стан біржової торгівлі й тенденції його змін;опрацювати зміст документів, якими оформлюються взаємовідносини брокерів із клієнтами, з вимогами і порядком їх заповнення, а також інформаційні й рекламні матеріали, що можуть зацікавити клієнта;продумати і виробити тактику входження в контакт і ведення переговорів із конкретними клієнтами, чітко знати, які вигоди отримає клієнт від співпраці з брокером, які потреби клієнта може задовольнити фірма.

   Співпраця брокерської контори із клієнтами на вітчизняних біржах оформлюється укладанням таких основних документів:

договір на брокерське обслуговування;

договір-доручення  на брокерське обслуговування.

   Договір на брокерське обслуговування укладається між товаровиробником (продавцем, покупцем), який бажає продавати чи купувати товари через біржу, і брокерською конторою (брокером). Це, як правило, безстроковий договір, який надає клієнту можливість доручати брокерській конторі представляти його інтереси й укладати угоди на біржі, але не містить жодних умов і зобов’язань щодо розрахунків та платежів. На підставі цього договору клієнт укладає з брокерською конторою (брокером) договір-доручення на брокерське обслуговування, в якому визначаються обов’язки й відповідальність клієнта і брокера щодо купівлі/продажу товару на біржі. Договір-доручення оформлюють на певний строк. У договорі-дорученні визначають розмір і форму оплати послуг брокерської фірми, а також форми та розміри відповідальності сторін за порушення умов цього договору, гарантії відшкодування збитків, яких зазнає потерпіла сторона внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов’язань винною стороною.

   На сучасному етапі брокерські контори встановлюють плату за надані клієнтам послуги або у відсотках від вартості виконаного контракту (у межах 2—10 %), або як частину різниці між вартістю контракту за ціною клієнта та вартістю виконаного контракту за фактичною ціною. Зазвичай ця винагорода становить 50 % різниці.

  Конкретний рівень винагороди визначається за згодою сторін і залежить від багатьох чинників: рівня конкуренції на ринку брокерських послуг; досвідченості і конкретних інтересів клієнта, його фінансового становища, складності доручення, інтересів брокера тощо.Під час оформлення договору-доручення брокер зобов’язаний ознайомити клієнта із встановленими правилами біржової торгівлі, порядком виставлення товару на біржові торги і зняття з них.

  Після укладання договору-доручення клієнт має надати брокерській конторі (брокеру) доручення на право укладати угоди та вести розрахунки від його імені.У договорі-дорученні передбачені максимальна та мінімальна ціна купівлі/продажу товару, його кількість, якість із посиланням на відповідний державний стандарт чи технічні умови, стан продукції, місцезнаходження товару, конкретний термін та базисні умови поставки, форма розрахунків. До договору-доручення додають:

довідку про наявність  та обсяги виставленого на продаж товару (для продавця);

сертифікат  якості незалежної інспекції  з контролю за якістю товару (для продавця);

довідку банківської установи про підтвердження наявності на розрахунковому рахунку покупця необхідних коштів або гарантію про оплату від банку (для покупця).

   Згідно із чинним законодавством брокери мають право пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.Договір-доручення, або інший документ, що його замінює, є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.Брокер, який досяг згоди з іншою стороною під час торгу у біржовій ямі, оформлює відповідний контракт і подає його до реєстрації на біржі. Після здійснення всіх передбачених правилами бір­жової торгівлі операцій та реєстрації біржового контракту кожному контрагенту направляють один примірник для виконання.Брокерська контора разом з біржовим контрактом передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеного з ним договору-доручення. У звіті подається розрахунок кінцевої суми належної брокерській конторі винагороди за надані нею послуги з урахуванням фактичної ціни і вартості контракту.

     На зарубіжних ф’ючерсних біржах разом із брокерами, що торгують на біржі і виконують тільки замовлення, які надійшли від брокерських контор або безпосередньо від клієнтів, працюють також брокери-спекулянти. Це так звані незалежні брокери, що укладають угоди від власного імені й за власний кошт, тобто на свій страх і ризик. На відміну від брокерів біржової зали, спекулянти сподіваються отримати прибуток від зміни рівня цін, а не від різниці цін продавців і покупців. Стратегією цих брокерів є купівля контрактів за низькими цінами і продаж їх за вищими цінами. Вони купують ф’ючерсний контракт, сподіваючись, що ціни збільшаться і його продаж за вищою ціною принесе їм прибуток. Спекулянти продають контракт у надії, що ціни впадуть, щоб придбати його за нижчою ціною і знову отримати прибуток. Рішення спекулянтів, чи будуть вони продавати або купувати, залежить від прогнозування ринкової ситуації, а їхній прибуток чи втрати — від досвіду й уміння правильно передбачати рух цін.

     Успішні операції брокера можливі лише за умови розроблення стратегії спекуляції, аналізу і прогнозу цін і вміння ефективно управляти виділеним для операції капіталом. Багаторічна діяльність брокерів-спекулянтів на ф’ючерсних біржах уже сформувала перелік правил, яких необхідно дотримуватися для успішного здійснення спекулятивних операцій. Наведемо деякі з них:

здійснювати спекулятивні операції лише тим обсягом  коштів, які брокер може дозволити собі втратити;перед початком кожної операції визначати рівень ризику й очікуваний обсяг прибутку;одержувати максимум прибутку за мінімуму втрат;

за  кожною операцією ризикувати не більш як 5 % спекулятивного капіталу;

при здійсненні спекулятивної  операції чітко усвідомлювати, що середній прибуток у 10—15 разів перевищує  можливі втрати;не додавати щоразу контрактів більше, ніж їх було на момент початкового відкриття позицій. 

   Діяльність спекулянтів на ф’ючерсному ринку сприяє підвищенню його ліквідності, тобто вможливлює швидку продаж і швидке придбання, а також посилює конкуренцію. Купуючи ф’ючерсні контракти за низькими цінами, спекулянти підвищують попит, що зумовлює збільшення ціни. Продаж спекулянтами ф’ючерсних контрактів за високими цінами зменшує попит і, отже, ціни. Тому вони сприяють ефективнішому виявленню об’єктивної ціни, усуненню різких перепадів ціни і відносній стабільності ринку загалом.

  Функціонування та  розвиток світової біржової торгівлі переконливо свідчить, що ф’ючерсна торгівля стає переважним видом діяльності товарних бірж. Вони вже не є лише організаторами оптового товарного ринку, а перетворюються на центри ф’ючерсної торгівлі в сучасному сенсі поняття. Товарна біржа стає загальновизнаним центром ціноутворення, центром страхування прибутку і комерційної діяльності, яка дає можливість одержувати додатковий прибуток.

   Відповідно до світових тенденцій розвитку біржової торгівлі можна очікувати становлення ф’ючерсного ринку в Україні. Цьому сприяє зростання обсягів біржової торгівлі форвардними контрактами, формування сучасної нормативно-правової бази для розбудови біржового ринку і зокрема ф’ючерсної торгівлі. 
 

1.2. Організаційна структура  брокерських контор.

   Організаційна структура і штат брокерської фірми, оплата зайнятих у ній осіб встановлюються її власником або керівником в залежності від рівня прибутковості фірми. У штат брокерської контори входять її керівник (старший брокер), брокери і необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі. Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях із певними видами товарів або товарними групами.

   Перед призначенням керівник брокерської контори і брокери повинні витримати кваліфікаційний іспит, що організовується щорічно Біржовим комітетом, а також пройти реєстрацію й одержати дозвіл на ведення біржових операцій як із реальним товаром, так і по угодах на термін. Поряд із реєстрацією в державних органах, керівник брокерської контори і брокери реєструються також Біржовим комітетом тієї біржі, при якій відкрита дана брокерська контора. Для того щоб бути допущеним до кваліфікаційного іспиту, необхідно пред'явити дві рекомендації членів біржі, які повинні письмово засвідчити високу компетентність претендента з обраного фаху, його знання ринку і незаплямованої комерційної репутації. Члени біржі відповідають за дані ними рекомендації. У випадку серйозних проступків із боку керівника брокерської контори або брокера, на членів біржі, що дали їм свої рекомендації, можуть бути накладені відповідні стягнення.Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом виходячи з розмірів біржового обороту і розміру паю, внесеного членом біржі в Статутний фонд.Брокери працюють з брокерською фірмою за терміновим контрактом, якщо інше не передбачено договором між брокерською фірмою і членом біржі, що її відкрив.

Структура брокерської фірми  в умовах ринку  повинна:

•   всебічно сприяти  вирішенню тих  цілей і завдань, які передбачені  установчими документами. Це означає, що в структурі обов'язково повинні бути спеціальні підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання цих завдань;

•   забезпечувати оптимальне поєднання і координацію  діяльності усіх підрозділів фірми;

•   забезпечувати спрямування  діяльності кожного  підрозділу на кінцеві результати роботи цієї фірми в цілому;

• бути гнучкою, тобто включати в себе елементи розвитку і адаптації до нових умов і зовнішнього середовища.

   Такі загальні принципи організаційної структури більшості брокерських фірм. Звичайно, сама по собі структура не забезпечить виконання вище перерахованих умов. Багато що залежить від рівня професійної компетентності брокерів, працюючого персоналу і керівників фірми та від розробленої системи оплати праці, (рис. 1). 

Рис. 1. Типова організаційна структура брокерської фірми 

Схема роботи брокерської фірми наведена на рисунку 2.

Рис.2. Послідовність етапів роботи брокерської контори (фірми) 
 
 

1 – погодження  купівлі-продажу біржових товарів на товарній біржі; 

2 – погодження  умов закупівлі товарів поза біржею з метою реалізації їх на товарній біржі за умови підвищення ціни на біржовому ринку;

3 – заявки клієнтів-покупців  купити товар (контракт) на певних умовах;

4 – закупівля товарів  з метою перепродажу  на товарній біржі;

5 – купівля-продаж  товару від імені  брокерської фірми  і за її рахунок  та від імені  клієнтів і за їх рахунок;

6 – винагорода  за укладені угоди.

Організаційна структура брокерської  фірми також може включати:

•   Відділ нових рахунків – перевіряють документи і фінансовий стан клієнта і присвоюють новому клієнту номер рахунка.

•   Відділ маржі –  після відкриття рахунка цей відділ встановлює вимоги щодо маржі для клієнта і дозволяє йому торгівлю. Після початку операцій службовці відділу слідкують за станом рахунка і виписують вимогу про поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ разом з керівником фірми приймає рішення у випадку дефіциту на рахунку клієнта, а також дозволяє знімати кошти з рахунка клієнта.

•   Відділ указів –  забезпечує постійний  зв'язок з біржею і виконання всіх вказівок, що надходять з місцевих відділів. Вказівки надходять в операційний зал по телефону або телеграфу, оскільки брокерські фірми використовують власні телеграфні системи – електронні комунікації, які з'єднують кожен їх відділ з операційним залом біржі.

•   Відділ обробки даних  – приймає всі вказівки після їх виконання. Тут угоди перевіряються і вводяться в комп'ютер, який видає звіти за угодами.

•   Відділ постачання займається постачанням і  одержанням товару за форвардними і  ф'ючерсними контрактами, а також: розрахунками за тими ф'ючерсними  контрактами, де не потрібне реальне постачання товару.

•   Відділ продажу –  це відділ, який відповідає за управління місцевими  відділами.

Організаційна структура брокерської  фірми може бути різною, але основні підрозділи і їхні функції аналогічні.

   Організаційна структура і штат брокерської фірми, оплата зайнятих у ній осіб встановлюються її власником або керівником в залежності від рівня прибутковості фірми. У штат брокерської контори входять її керівник (старший брокер), брокери і необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі. Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях із певними видами товарів або товарними групами.Перед призначенням керівник брокерської контори і брокери повинні витримати кваліфікаційний іспит, що організовується щорічно Біржовим комітетом, а також пройти реєстрацію й одержати дозвіл на ведення біржових операцій як із реальним товаром, так і по угодах на термін. Поряд із реєстрацією в державних органах, керівник брокерської контори і брокери реєструються також Біржовим комітетом тієї біржі, при якій відкрита дана брокерська контора. Для того щоб бути допущеним до кваліфікаційного іспиту, необхідно пред'явити дві рекомендації членів біржі, які повинні письмово засвідчити високу компетентність претендента з обраного фаху, його знання ринку і незаплямованої комерційної репутації. Члени біржі відповідають за дані ними рекомендації. У випадку серйозних проступків із боку керівника брокерської контори або брокера, на членів біржі, що дали їм свої рекомендації, можуть бути накладені відповідні стягнення.

   Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом виходячи з розмірів біржового обороту і розміру паю, внесеного членом біржі в Статутний фонд.Брокери працюють з брокерською фірмою за терміновим контрактом, якщо інше не передбачено договором між брокерською фірмою і членом біржі, що її відкрив.Структура брокерської фірми в умовах ринку повинна:

* всебічно сприяти  вирішенню тих  цілей і завдань,  які передбачені  установчими документами.  Це означає, що в структурі обов'язково повинні бути спеціальні підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання цих завдань;

* забезпечувати оптимальне  поєднання і координацію  діяльності усіх  підрозділів фірми;

* забезпечувати спрямування  діяльності кожного  підрозділу на кінцеві результати роботи цієї фірми в цілому;

* бути гнучкою,  тобто включати  в себе елементи  розвитку і адаптації  до нових умов  і зовнішнього  середовища.

   Такі загальні принципи організаційної структури більшості брокерських фірм. Звичайно, сама по собі структура не забезпечить виконання вище перерахованих умов. Багато що залежить від рівня професійної компетентності брокерів, працюючого персоналу і керівників фірми та від розробленої системи оплати праці.

  Організаційна структура брокерської фірми також може включати:

* Відділ нових рахунків - перевіряють документи і фінансовий стан клієнта і присвоюють новому клієнту номер рахунка.

* Відділ маржі - після відкриття рахунка цей відділ встановлює вимоги щодо маржі для клієнта і дозволяє йому торгівлю. Після початку операцій службовці відділу слідкують за станом рахунка і виписують вимогу про поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ разом з керівником фірми приймає рішення у випадку дефіциту на рахунку клієнта, а також дозволяє знімати кошти з рахунка клієнта.

* Відділ указів - забезпечує  постійний зв'язок  з біржею і виконання  всіх вказівок, що надходять з місцевих відділів. Вказівки надходять в операційний зал по телефону або телеграфу, оскільки брокерські фірми використовують власні телеграфні системи - електронні комунікації, які з'єднують кожен їх відділ з операційним залом біржі.

* Відділ обробки  даних - приймає  всі вказівки після їх виконання. Тут угоди перевіряються і вводяться в комп'ютер, який видає звіти за угодами.

* Відділ постачання  займається постачанням  і одержанням товару  за форвардними  і ф'ючерсними  контрактами, а  також: розрахунками  за тими ф'ючерсними  контрактами, де  не потрібне реальне  постачання товару. 

2.Порівняльна  характеристика форвардних  та ф'ючерсних  контрактрактів.

2.1. Поняття форвардних  та ф'ючерсних  контрактракту.

Світовий досвід господарювання в ринкових умовах свідчить, що серед організаційних форм торговельної діяльності, зокрема цінними паперами одно з основних місць посідає біржова торгівля. За рівнем функціонування біржового ринку в світовій практиці сьогодні визначається стан розвитку ринкової економіки країни.

   Щорічний біржовий обіг в економічно розвинених країнах (США, Англія, Франція, Німеччина) вимірюється трильйонами доларів і сягає 30-40 % від обсягу внутрішнього валового продукту.Організаційно-економічний механізм біржового ринку дозволяє забезпечити гарантованість реалізації договірних зобов'язань учасників торговельних операцій, страхування і перерозподіл ризиків виконання укладених угод про майбутні купівлі цінних паперів.

   Світовий біржовий ринок є переважно строковим, а контракти з реальним товаром займають незначну частку в загальній структурі.Проте в Україні біржовий сегмент ринку незначний. Проте, попри всі позитивні сторони та беззаперечні аргументи привабливості біржової діяльності з точки зору економічних переваг, що випливають із світової практики організації торгівлі, рівень її розвитку в Україні дуже низький.Біржі України (хоча їх і нараховувалося станом на 1 січня 2006 р. 467 одиниць, в тому числі товарних і товарно-сировинних 258 одиниць) не справляються з виконанням властивих їм згідно цілей створення завдань. Дуже слабо використовуються строкові біржові інструменти з їх можливою строковою основою. Проте, попри всі позитивні сторони та беззаперечні аргументи привабливості біржової діяльності з точки зору економічних переваг, що випливають із світової практики організації торгівлі цінними паперами, рівень її розвитку в Україні дуже низький.

   Відсутність у структурі біржового обороту строкових хеджевих контрактів свідчить, що на сучасному етапі біржі України практично не виконують властивим їм стабілізаційних функцій.Залишається гострою проблема аналізу видів строкових контрактів: форварду та ф’ючерсу, встановлення їх переваг та можливості запровадження і удосконалення, враховуючи те, що в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року № 3480-IV термінологічно не визначено поняття „форвардний контракт”, ф’ючерсний контракт”

   Зарубіжні експерти дають наступне визначення форвардного контракту. Це угода про покупку або продаж цінного паперу у визначену дату в майбутньому по встановленій ціні. Кожний контракт складається індивідуально. Ризик невиконання контракту поділяють між собою обидві сторони. Контракт майже неможливо "закрити" до закінчення його терміна. За контрактом передбачається купівля (продаж) цінного паперу в майбутньому, в термін переважно до року. Основні користувачі – ті, хто зацікавлений у встановленні довгострокових зв'язків, а також торгові партнери, що здійснюють багаторічне співробітництво і довіряють один одному.Форвардний контракт, згідно з п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №632 від 19.04.1999 року "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів], Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства”, віднесено до деривативів. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів” дає таке визначення форвардного контракту: двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.Угода з відстрочененим придбанням цінних паперів (передачею) оформлюється як договір купівлі-продажу. Продавець бере зобов’язання здійснити передачу цінних паперів у строк, обумовлений угодою, а покупець бере зобов’язання прийняти цінні папери та здійснити оплату за цінами контракту, у випадку якщо відсутній повний розрахунок чи передоплата при укладанні угоди.