Демографічна криза в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………..3

1. Сутність та загальна характеристика демографічної ситуації…………………………………..……………………………..5
2. Причини і наслідки кризи в Україні………………………………….10
3. Шляхи подолання демографічної проблеми…………………………13

Висновок …………………………………………………………………..…..15

Список використаної літератури…………………………………………..…16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Природною основою демографічного стану в Україні є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва  полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим  самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою  характерною рисою народонаселення  є те, що воно є природною основою  формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства.

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структура  є найважливішими показниками демографічної  характеристики народонаселення.

Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності населення  України є його природний рух.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури  населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господарства робочою силою.

Підвищення рівня життя  населення в територіальному  розрізі залежить від раціонального  використання трудових ресурсів, що відображено  і в затратах живої праці на виробництво відповідної продукції.

Для характеристики розміщення населення використовують поняття "розселення". Розселення є міським  і сільським. Основними чинниками  розселення, в тому числі його інтенсивності  і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок  територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних  ресурсів та ін.).

Територіальні особливості  розселення, крім того, залежать від  інтенсивності та напрямів постійних  та маятникових переміщень населення.

Щодо темпів зростання  населення України, то вони надто  повільні через зниження природного приросту, його механічну рухливість та інтенсивний відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової  структури працездатних. У перспективі  очікується зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному  відтворенні і зумовить потребу  максимальної орієнтації на впровадження трудозберігаючих технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність та загальна характеристика демографічної ситуації.

Демографічна криза - це термін, що позначає сукупність виникаючих демографічних  проблем як в окремому суспільстві, так і в цілому на планеті. Кризою зазвичай вважаються серйозні проблеми з чисельністю населення, що тягнуть  за собою економічні та політичні  проблеми.

Демографічна проблема пов'язана  з народонаселенням планети. Проблеми народонаселення мають глобальний характер так само, як екологічні й  енергетичні проблеми, тому їх вирішення  може і повинно бути знайдено на рівні ООН у формі компромісу та узгоджених стратегічних дій національних урядів і міжнародних організацій. Якщо проблема світової політики з  регулювання населення - це поки проблема теоретична, швидше, проблема завтрашнього дня, то проблема тісної інтеграції демографічної  і соціально-економічної політики - це проблема, вирішення якої вже  нині шукають і національні уряди, і міжнародні організації.

Демографічна криза виявляється  у глибокому порушенні відтворення  населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї історії людства  аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної  кризи були часті голод, епідемії та війни: зумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн  і регіонів світу, а інколи і до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки  у деяких промислово розвинених країнах  виявляє тенденцію до зниження рівня  народжуваності нижче від необхідного  для простого відтворення населення, що і є причиною сучасної демографічної  кризи.

Українському суспільству  ніколи не бути процвітаючим чи навіть стабільним, якщо його населення не матиме відповідних умов життя і  не відчуватиме повної безпеки для  реалізації нормальної демовідтворювальної поведінки, не буде бачити перспектив для існування й розвитку кожної сім'ї та особи.

Демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування.

На жаль, нинішня соціально-економічна криза ускладнила демографічні процеси, призвела до помилок і проблем, які болюче позначаються на головному суб'єкті нинішніх перетворень - населенні.

Проведений аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи, більш інертної та практично некерованої, негативні наслідки якої для подальшого розвитку країни важко передбачити.

Статистичні порівняння з іншими країнами свідчать, що за основними показниками природних змін населення - народжуваності, смертності, природного приросту - Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності (9,6 ‰ ) вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення (15,4 ‰ ) - 2-е місце серед країн континенту, за рівнем дитячої смертності (14,4 дитини на 1000 новонароджених) її показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн, за очікуваною тривалістю життя (67 років) - 109-е місце у світі, коли ще у 1994 р. посідала 87-е.

Загрозою для перспектив розвитку нації стають обсяги й темпи депопуляції, тобто абсолютного зменшення населення внаслідок перевищення кількості померлих над кількістю народжених. Вона почалася в Україні з 1991 р. і нині таке зменшення становить близько 1 млн осіб.

Втрачені в Україні традиції багатодітності призвели до того, що у 1995 р. сумарний показник народжуваності, тобто кількість дітей, що може народити кожна жінка упродовж усього репродуктивного періоду свого життя, становив 1,6 дитини на одну жінку. Зазначимо, що для розширеного відтворенння населення необхідно мати 2,2-2,4 дитини. Падіння життєвого рівня, що триває, невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками Чорнобильської катастрофи, соціально-психологічний дискомфорт - все це примушує більшою мірою, ніж раніше обмежувати розмір сім'ї. Процес зниження народжуваності характерний для багатьох розвинених країн світу, нині це загальна тенденція демографічного розвитку. Але є та межа зниження народжуваності, яку не можна переступити, оскільки за нею - процес депопуляції набуває незворотного характеру. Україна сьогодні підійшла до цієї межі.

Крім того, різко зменшилася кількість шлюбів, зростає число розлучених, удівців і особливо удовиць, збільшується частка бездітних і однодітних родин, а це ще більше погіршує демографічні перспективи держави.

В Україні постійно зростає рівень смертності населення. Спостерігається особливо висока смертність чоловіків у працездатному віці, яка перевищує смертність жінок в аналогічному віці майже вчетверо. Тільки за рахунок цього фактора Україна втратила у 1969-1993 рр. понад 500 тис. чоловіків у віці від 16 до 50 років.

Відбувається зростання смертності населення від інфекційцних та паразитарних хвороб, що є ганебним явищем для цивілізованої країни. Збільшилася смертність від туберкульозу, яка у 2-9 разів перевищила відповідні рівні, наприклад, Польщі, хоча остання має найвищі показники серед розвинених країн.

Зростає смертність від факторів, спричинених соціальною напругою. У 1995 р. проти 1990 число вбитих зросло на 85 %, самогубців - на 37 %. Інтенсифікується вимирання найбільш вразливих груп населення - дітей, жінок, осіб похилого віку.

В результаті зниження народжуваності населення країни "старішає". Частка осіб похилого віку у 1995 р. становила в цілому по Україні понад 1/5, а в селах - 1/3 всього населення.

Головною ознакою сучасної демографічної кризи є те, що в Україні відбуваютья негативні зміни не тільки у кількості, але й у якості населення. Під час обстеження стану здоров'я населення виявилося, що рівень загальної захворюваності в Україні - один із найвищих серед країн на теренах колишнього Радянського Союзу. Поширюються соціальні хвороби. Так, за рівнем захворюваності алкоголізмом і наркоманією Україна перебуває на 2-му місці серед зазначеної групи країн. Існує тенденція значного погіршення здоров'я нинішніх дітей і підлітків. Лише один з чотирьох-п'яти може вважатися цілком здоровим. Проблема поліпшення здоров'я населення сьогодні перетворилася у проблему його елементарного збереження.

На погіршення основ подальшого відтворення населення України вплинули також негативні зміни в його генофонді, що загрожують якісним виродженням українського народу. Цілеспрямоване винищення найосвіченішої, професійно підготовленої частини населення України, її інтелігенції, заможних селян під час політичних репресій і голодоморів 30-40-х років, величезні втрати працездатної частини населення під час другої світової війни, організовані переселення українців до Росії, Казахстану та інших республік колишнього СРСР, зрештою, нинішній відтік інтелекту за кордон, - все це завдало і продовжує завдавати багато в чому непоправної шкоди українській нації.

Техногенне і радіоактивне забруднення атмосфери, грунтів, водойм у більшості областей України спричиняє численні мутантні ушкодження генів, які можуть у майбутньому лавиноподібно поширюватись. Наслідком цього стане біологічно зумовлене зниження народжуваності, зростання потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб і виявлення їхніх нових форм.

Якщо раніше для розвитку і збереження людського суспільства мусили виживати найбільш інтелектуально розвинені та вправні його члени, то нині у зв'язку з погіршенням соціального і природного середовища реальні можливості вижити і залишити після себе потомство зберігають переважно люди фізично здорові, що віддає пріоритет чинникові фізичного розвитку людини над розумовим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Причини і наслідки кризи в Україні.

Основною причиною загострення демографічної кризи в Україні є зниження до критичного рівня народжуваності. Сучасний її стан такий, що забезпечується лише половина потрібного для відтворення населення. На сьогодні Україна вже перетнула межу зниження народжуваності, за якою відбувається незворотнє руйнування демографічного потенціалу, що призвело до втрати умов для відновлення чисельності населення на початок 90-х років XX ст.

   Процес зниження народжуваності у сучасних умовах має глобальний характер і зумовлений низкою економічних, соціальних, біологічних причин.

Глобальна тенденція зниження народжуваності посилилася в Україні  у 90 роках минулого століття у зв'язку з економічною кризою, різким зниженням  рівня життя, доходів широких  верств населення, невпевненністю у майбутньому.

   Переважно, через  низку народжуваність та високий  рівень смертності Україна за 16 років незалежності втратила  майже 6 млн. людей і сьогодні  її населення становить 46,5 млн.  проти 52,1 млн. у 1991 р.

Відтак кількість населення  зменшується щороку майже на 350 тис. осіб. В демографічному відношенні Україна стала однією з найгірших  країн світу. У першу чергу, це викликано неефективною політикою  до найменш захищених верств населення. Зниження рівня народжуваності призвело до того, що сьогодні близько 30% населення - пенсіонери. На 14 млн. пенсіонерів  припадає 18 млн. працюючих людей, з  них лише 7 млн. у матеріальній сфері  виробництва [1]. Якщо така тенденція  зберігатиметься й надалі, то існує  реальна загроза, що до 2025 року кількість  населення України зменшиться до 25-30 млн.

Демографічна ситуація в  Україні характеризується не лише депопуляцією, вона набула характеру гострої демографічної  кризи, основні ознаки якої - несприятливі зміни не тільки у кількості, а  й здоров'ї населення. Сучасну  демографічну ситуацію можна визначити  як кризову саме тому, що депопуляція  супроводжується істотним погіршенням здоров'я людей, що виявляється у зниженні середньої тривалості життя.

Техногенне і радіоактивне забруднення атмосфери, грунтів, водойомів у більшості областей спричиняє мутантні ушкодження генів. Наслідком цього є зниження народжуваності, зростання потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб тощо.

   Такий стан викликаний  перш за все, недостатнім фінансуванням  медичної галузі й неспроможністю  останньої своєчасно і якісно  надавати медичну допомогу населенню.  Наприклад, у 2000 р. на охорону  здоров'я одного українця було  витрачено 13 доларів, (у США - 3750). Щоб досягти хоча б рівня  медичної допомоги 1990 р. потрібне  її фінансування не менше 37,5 млрд грн.

Статус українців як вимираючої нації зі зниженням якості життя є неприйнятним для розвитку економіки України. Частка працездатного населення є найменшою.

Одна з основних причин зменшення кількості населення  це скорочення народжуваності і перевищення  смертності над народжуваністю. Сучасний рівень народжуваності найнижчий за весь період післявоєнної історії України. До другої світової війни тривалість життя в Україні була значно нижчою, чим у розвинених країнах, але завдяки успіхам медицини вдалося ліквідувати це відставання до середини 60-х років. Позитивні зрушення в динаміці смертності і тривалості життя протягом 50-х першої половини 60-х років пов'язані з докорінними змінами в структурі патології причин смерті, ролі старих і нових патогенних факторів. Це означало, що Україна успішно долає перший етап епідеміологічного переходу, на якому прогрес у боротьбі за людське здоров'я і життя став можливим завдяки стратегії дій, орієнтованій на масові, не дуже дорогі профілактичні заходи, що не потребують значної активності з боку самого населення, на широке використання антибіотиків. Однак з середини 60-х років (в розвинених країнах з середини 50-х років) можливості цієї стратегії вичерпалися, а її зростання в розвинених країнах уповільнилося.

В Україні саме в період кризи і повільних перетворень  найбільш зменшилась народжуваність. Це, насамперед, пов'язано з тим, що дедалі більше долучається жінка  до економічної діяльності, прагне зробити кар'єру, і як наслідок, все  менше часу залишається на материнство. Але слід зазначити, що соціально-економічний  розвиток держави неможливий без  демографічного розвитку. Ці два процеси  між собою тісно пов'язані. Як тільки погіршується демографічна ситуація, країна практично немає перспективи  для соціально-економічного розвитку.

Невтішною є ситуація і  щодо кількості зареєстрованих шлюбів серед молоді. Якщо у 1991 р. одружилося 493,1 тис. пар, то у 2005 р. лише 332,1 тисячі, що істотно зменшило кількість новонароджених дітей. Головними причинами цього сама молодь вважає відсутність житла, соціального захисту з боку держави, невелика заробітна плата, небажання приватних структур утримувати у себе на роботі вагітних та жінок з маленькими дітьми, хоча це й заборонено законом.

Таким чином, у сучасних умовах, коли суспільне життя продовжує  знаходитись у стані кризи  і невизначеності, коли не вироблена  обґрунтована економічна стратегія  на державному рівні, демографічна ситуація перетворилася на суцільну проблему. З метою поліпшення демографічної  ситуації необхідно спрямувати соціально-економічну політику на розв'язання найгостріших проблем сім'ї: стимулювання народжуваності, підвищення медичного обслуговування, посилення охорони та оплати праці, поліпшення побутових умов і впровадження здорового способу життя, створення  широкої мережі державних та недержавних  служб соціальної допомоги.

 

 

 

3. Шляхи подолання демографічної кризи.

Соціально-економічна перебудова суспільства в Україні спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішення передбачає розробку науково обґрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.

У першочерговому порядку необхідно розробити сучасну ідеологію демографічного розвитку України, що поєднувала б об'єктивний аналіз реалій з науково обґрунтованими цілями та завданнями. У зв’язку з цим слід посилити наукові розробки в галузі демографічних та гендерних досліджень, їх фінансову підтримку, а також пропаганду відповідних наукових знань.

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту основна увага і підтримка повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

У зв'язку з цим необхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери. Тим більше, що в умовах стрімкого старіння населення потреба в коштах на охорону здоров'я та соціальне забезпечення осіб похилого віку постійно зростає.

Питання пропаганди засобами масової інформації здорового способу життя повинно розглядатися як одна з головних цілей стратегії зміцнення здоров'я та продовження повноцінного життя.

Населення має бути соціально захищеним, а специфічна демографічна політика повинна підсилюватися заходами держави щодо виходу з економічної кризи. Проте суверенність особи несумісна з соціальним, а тим більше державним патерналізмом, котрим була пройнята демографічна політика в колишньому СРСР. Держава повинна забезпечувати соціальний захист своїх громадян, але не перетворювати їх на утриманців. Найвища мета такої політики - домогтися, щоб якомога менша частина населення залежала від суспільної благодійності.

Необхідно також проводити демографічні та гендерні експертизи всіх законопроектів Верховної Ради, проектів указів Президента України, які заторкують права та інтереси населення.

У сфері сімейної політики та народжуваності основною метою є формування системи особистих і суспільних цінностей, орієнтованих на створення сім’ї з двома дітьми, зміцнення та підвищення її виховного потенціалу як основного осередку відтворення населення. Об’єктами безпосередньої уваги держави повинні бути молоді сім’ї та сім’ї з дітьми.

Пріоритетними напрямами  державної підтримки сім’ї є створення умов для поліпшення матеріального становища сімей, поліпшення житлових умов, забезпечення виховання дітей у сім’ї, утвердження високого соціального статусу сім’ї.

З огляду на обмеження фінансових ресурсів та наявність багатьох проблем  у сфері демографічного розвитку необхідно визначити пріоритети в розрізі кожного з регіонів, обов’язково передбачивши джерела  та обсяги бюджетного фінансування.

 

 

 

ВИСНОВОК

Погіршення матеріального  становища сімей, різке розшарування суспільства, зростання безробіття та злиденності змусили багатьох потенційних батьків відкласти  або навіть відмовитись від народження дітей. Проте не стільки матеріальні  нестатки, скільки психологічні настанови, гіпертрофоване перебільшення економічних  негараздів, напруження та страх перед  майбутнім, що охопило більшу частину  населення, є дійсними причинами  відмови від народжень. Крім цього, поява нових форм економічних  і трудових відносин, розвиток підприємництва, реформування у сфері власності  та інші ринкові перетворення провокують появу і розвиток, особливо у молоді, нової системи цінностей і  життєвих орієнтацій. Молоді люди все  частіше віддають перевагу кар'єрному просуванню, самореалізації у суспільному  житті і не пов'язують життєвий успіх  з наявністю сім'ї та дітей. Безперечно, що процеси, які відбуваються сьогодні, матимуть досить тяжкі демографічні наслідки як у короткостроковому, так  і у довгостроковому періоді.

За останні 10 років кількість  самогубств зросла на 74%, абортів —на 82%.

Різке зменшення населення  спричиняє зростання відношення непрацюючих осіб до працюючих, що може підірвати можливість фінансування різноманітних соціальних програм.

Перспективи демографічних  процесів в Україні безпосередньо  залежать від майбутніх тенденцій  економічного розвитку, успіху проведення соціально-економічних реформ, ефективності заходів для подолання інфляції, протидії масовому безробіттю, можливостей  забезпечення соціального захисту  населення тощо. Крім цього, демографічній  системі притаманні деяка самостійність  та підпорядкування внутрішнім законам  саморозвитку, що виражається, зокрема, у наявності певних граничних  рамок демографічної поведінки.

 

Список використаної літератури

1. Богданович В. Шляхи подолання демографічної кризи в умовах соціально-економічних трансформацій //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 4.
2. Курило І. Про базисні принципи соціально-демографічної політики в Україні //Україна: аспекти праці. - 2006. - № 4.
3. Крючков Г. Демографічна криза в Україні: причини і наслідки //Персонал. - 2003. - № 4-5.
4. Україна у дзеркалі демографії //Урядовий кур'єр. - 2005. - 21 жовтня.
5. Сергієнко О. Людські ресурси України. Демографічна криза та демографічна політика //Україна: аспекти праці. - 2002. - № 5.
6. Галалалюк Н. Демографічні проблеми в Україні // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2002. - № 33.
7. Крючков Г. Демографічна криза в Україні: причини і наслідки // Персонал. - 2003. - № 4-5.
8. Населення України тане на очах // За українську України. - 2007. - 25 липня; Нас дедалі менше //Урядовий кур'єр. - 2007. - 10 липня; В Україні збільшується народжуваність // Урядовий кур'єр. - 2007. - 20 липня.
9. Народові України загрожує вмирання // День. - 2006. - 5 жовтня.
10. Демографічні виклики і загрози для України // Шлях перемоги. - 2006. - 8 листопада.