Державні цільові фонди України

      Контрольна робота

      На  тему

      Державні  цільові фонди  України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1) Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.

Державні  цільові фонди — це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

За допомогою  цільових державних фондів можливо:

• впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;
• забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;
• надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.

В сучасних умовах розвитку незалежної України значення державних цільових фондів, поряд  із бюджетом, значно зростає. Їх існування  є необхідним і доцільним, це пов'язано  із наступним: 
1) у органів державної влади і управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх потреб понад бюджетні кошти; 
2) існування одного централізованого фонду грошових ресурсів недостатнє для задоволення всіх державних потреб; 
3) при наявності перевищення доходів над видатками цільових фондів кошти можуть бути використані для покриття бюджетного дефіциту; 
4) з'являється можливість з більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів. 
В залежності від напрямків використання існують фонди: 
— економічні; 
— соціальні; 
— науково-дослідні; 
— страхові; 
— міждержавні та інші.

  Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Створення постійних фондів пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання «розвантажити» бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування. До постійних загальнодержавних цільових фондів відносять: пенсійний фонд, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, фонд соціального захисту інвалідів. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. До тимчасових фондів відносять: фонд охорони навколишнього природного середовища, фонд охорони праці. Для втілення певних економічних програм можуть створюватися позабюджетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер. Основним джерелом державних цільових фондів завжди є національний дохід країни. А мобілізація коштів здійснюється через: 
— спеціальні збори (дуже часто обов'язкові); 
— добровільні внески і пожертвування; 
— позики; 
— кредити; 
— направлення коштів із бюджету.

 Напрями використання коштів залежать від призначення  фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв’язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду.

  За критерієм  відносин із державним бюджетом  державні цільові фонди поділяються  на бюджетні й позабюджетні. Бюджетні - це фонди, які входять до складу державного бюджету, фінансування видатків яких здійснюється за рахунок коштів, як загального, так і спеціального фондів державного бюджету. До бюджетних фондів України відносяться: інноваційний фонд, фонд охорони навколишнього природного середовища, фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, спеціальний фонд безпеки авіації, фонд соціального захисту інвалідів, державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях, фонд розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства тощо. Формування цільових фондів у структурі Державного бюджету України закріплено Бюджетним кодексом України. Передбачено, що Кабінет Міністрів України разом із проектом державного бюджету на наступний рік подає проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які утворюються за рахунок обов'язкових платежів (податків та зборів) виходячи з потреб конкретних галузей економіки та соціальної сфери. Позабюджетні цільові фонди: пенсійний фонд, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонд гарантування вкладів фізичних осіб, державний позабюджетний фонд приватизації тощо.

 В залежності від рівня, на якому утворюються спеціальні фонди, вони можуть бути: 
— державними; 
— місцевими. 
На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

Цільові державні фонди, як правило, перебувають  у розпорядженні державних органів  влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Управлінські структури мають відповідні права й обов’язки щодо використання фондів, визначені законом.

У західних країнах число таких фондів становить  від 30 до 80. В Україні на даний  час створюються такі основні  державні цільові фонди:

• Пенсійний фонд;
• Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
• Фонд соціального страхування на випадок безробіття;
• Фонд соціального страхування від нещасних випадків;
• Фонд захисту інвалідів.

У різні  роки до складу фондів цільового призначення  належали фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу, фонд конверсії, фонд охорони праці, державний інноваційний фонд та ін.

2) Пенсійна система України — сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії. Пенсійна система України в сучасному вигляді започаткована в січні 2004 року і містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі.

Структура пенсійної  системи України:

Перший  рівень — це солідарна система, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам. Обов'язкові відрахування до Пенсійного фонду (35,2%: 33,2%-роботодавець, 2%-працівник) робляться зазвичай бухгалтерією працівника при нарахуванні йому заробітної зарплатні. Слід зауважити, що органи Пенсійного фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного українця. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. На цьому рівні існують проблеми: Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій. В умовах старіння населення, змінюється співвідношення працездатних і пенсіонерів. Сумарних відрахувань стає недостатньо для збереження рівня пенсій, їх розмір знижується за рахунок «запізнілої» індексації і коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до розміру заробітної плати) — знижується.

Другий  рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Передбачається, що вона буде введена в дію у 2012 році. Частина обов'язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) буде спрямована на персональні рахунки громадян. Суть її полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України буде направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. Кошти Накопичувального фонду будуть інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції, одержання інвестиційного доходу, забезпечення потреб держави в джерелах фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Все це буде сприяти загальному економічному зростанню країни і збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат. Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Третій  рівень — система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці. Вона створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесківфізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

• недержавними пенсійними фондами (НПФ)
• страховими організаціями
• банківськими установами

Недержавний пенсійний фонд — це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ — це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники – це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).

Недержавні пенсійні фонди можуть бути трьох видів:

• Корпоративний НПФ, учасниками якого можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками чи роботодавцями-платниками такого фонду.
• Професійний НПФ, учасниками якого можуть бути тільки фізичні особи, у яких ознаки їх професійної діяльності збігаються з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі).
• Відкритий НПФ, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи.

Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою добровільною. Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів і можуть успадковуватись його спадкоємцями.

Сьогодні в  Україні проводиться пенсійна реформа, головними завдання ми якої є:

• підвищити рівень життя пенсіонерів;
• встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
• забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
• заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
• створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Запровадженні багаторівневої пенсійної системи  має важливе значення для розвитку фінансової системи України. Перш за все, це приведе до помітної зміни ролі держави в організації пенсійного забезпечення. Створення недержавних пенсійних фондів приведе до формування конкурентного середовища на ринку пенсійних послуг. Такі зміни надають більше можливостей громадянам в виборі раціональних способів використання пенсійних коштів. Розвиток обов’язкового та добровільного накопичення передбачає проведення активної інвестиційної діяльності фондами. А це сприятиме активізації формування фондового ринку, розвитку діяльності фінансової інфраструктури, розширенню кредитних операцій, збільшенню обсягів заощаджень, позитивним змінам в організації руху грошових коштів.

3) З метою забезпечення пенсійного страхування в Україні створено самостійну державну установу, яка має статус державного цільового позабюджетного фонду – Пенсійний фонд України (ПФУ). Діяльність фонду має важливе значення, оскільки згідно з розрахунками експертів в нашій країні нараховується більше 14млн. пенсіонерів та понад 1,3 млн. осіб, що одержують допомогу для дітей. Система формування накопичення та використання коштів, необхідних для забезпечення достатніх і безперебійних пенсійних платежів не є простою. А в процесі проведення пенсійної реформи вона ще більше ускладнюється.

До основних задач ПФУ можна віднести: забезпечення виплат пенсій громадянам України, які  згідно з законодавством мають право  на її одержання; фінансування загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України.

 З  метою вирішення цих задач  ПФУ здійснює мобілізацію фінансових  ресурсів, необхідних для забезпечення таких виплат, управління фінансами пенсійного забезпечення та організацію платежів населенню, пов’язаних з обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

З метою  фінансування витрат до ПФУ мобілізуються  власні та передані доходи. Власні доходи – це надходження до ПФУ в формі обов’язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від фінансових санкцій та комерційної діяльності фонду. До переданих доходів – відносяться кошти, що передаються в фонд з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цінових фондів.

Переважна частина доходів фонду – це власні доходи, що складають біля 90% всіх надходжень. В структурі власних надходжень більше 80% випадає на обов’язкові внески суб’єктів підприємницької діяльності. Це установлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб підприємств до ПФУ. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються. Зараз такі відрахування установлено на 33,2% фонду оплати праці підприємства. Сюди відносяться також кошти, що поступають до фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку.

Обов’язкові внески громадян – це відрахування від заробітної плати, що виплачується працівникам, які залучаються до роботи суб’єктами підприємницької діяльності, а також фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору, В залежності від суми заробітної плати громадян відрахування до ПФУ складають 2% її величини.

Надходження у вигляді регресивних вимог – це доходи, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов’язання в минулі періоди. У випадках невиконання обов’язкових внесків та інших зобов’язань перед фондом згідно з законодавством керівництво ПФУ має право накладати штрафи на порушників. Тоді мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від комерційної та інвестиційної діяльності включають надходження нараховані на інвестиції в цінні папери, депозити в комерційних банках, доходи від проведення лотерей, консультативної діяльності та ін

Передані  кошти фонду – це ресурси, які передаються ПФУ з метою забезпечення пенсійних та пов’язаних з ними виплат, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. До них, зокрема, відносяться кошти державного бюджету, Фонду Чорнобиля, місцевих бюджетів, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін Передача таких коштів ПФУ зумовлена тим, що мобілізація доходів для забезпечення зазначених витрат проводиться державними установами, а їх виконавцем є пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законодавством України з метою організації більш ефективного пенсійного обслуговування.

До задач  Пенсійного фонду України відноситься  фінансування певних соціальних програм  держави. До їх складу включаються:

· Забезпечення виплат трудових і соціальних пенсій (за віком, за інвалідністю, при втраті годувальника, за вислугу років та ін )

· Виплата допомоги малозабезпеченим пенсіонерам

· Фінансування допомоги по догляду за дитиною

· Забезпечення витрат на поховання пенсіонерів

· Виплата  допомоги по догляду за дітьми, одинокими  та інвалідами та ін.

У випадку  наявності профіциту бюджету  Пенсійного фонду України, кошти, що перевищують видатки можуть використовуватися  за такими напрямами: Погашення зобов’язань фонду, що мали місце в минулі періоди, фінансування інтенсивної діяльності фонду, збільшення величини пенсійних виплат та допомоги, покращення діяльності фонду на доставку пенсій і допомоги та ін.

Тимчасово вільні кошти фонду можуть використовуватися  на придання державних пакетів акцій. Фінансування дефіциту ПФУ здійснюється за рахунок впровадження нових форм надходжень, використання кредитів, здійснення ефективного управління заборгованості фонду юридичних і фізичних осіб та ін. Важливий напрямок роботи фонду – це впорядкування видатків за рахунок скорочення витрат на обслуговування операцій, зменшення необґрунтованих пільг пенсіонерам, оптимізація надбавок та ін.

 4) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів і е некомерційною самоврядною організацією. Він не може проводити будь-яку іншу діяльність, крім визначеної законодавством, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

 Основним  завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування  у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є організація та здійснення відповідного виду страхування. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пов'язане зі встановленням гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послугу разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

 Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:

 — страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються  на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

 — суми неприйнятих  до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним  соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до чинного законодавства;

 — благодійні внески підприємств, установ, організацій  та фізичних осіб;

 — асигнування  з Державного бюджету України;

 — прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;

 — інші надходження  відповідно до законодавства.

 Основним  джерелом формування доходів Фонду  соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи. Для роботодавців страхові внески до Фонду встановлено у розмірі 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (станом на 1 січня 2007 р.).Ставки страхових внесків до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності для застрахованих осіб — найманих працівників, встановлено у відсотках до суми оплати праці. Ставки страхових внесків для осіб, застрахованих на добровільній основі станом на 1 січня 2007 р. становили 2 % суми оподатковуваного доходу (прибутку).

 З бюджету  Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, здійснюють видатки:

 1) на виплату  застрахованим особам передбачених  законодавством допомог (вагітність, тимчасова непрацездатність, поховання)

 2) фінансування  санаторно-курортного лікування  та оздоровлення застрахованих  осіб і членів їх сімей;

 3) утворення  резерву страхових коштів у  сумі, необхідній для фінансування  матеріального забезпечення застрахованих  осіб у розрахунку на місяць;

 4) забезпечення  поточної діяльності та утримання  органів Фонду, розвиток його  матеріально-технічної бази.

5) Фонд соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Забезпечення соціального захисту незайнятого населення в умовах соціального страхування на випадок безробіття здійснюють органи державної служби зайнятості. Основне завдання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — організація та здійснення відповідного виду страхування.

Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування на випадок безробіття:

 — страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються  на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

 — асигнування  із Державного бюджету України;

 — суми фінансових санкцій, застосованих згідно з чинним законодавством до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення;

 — прибуток, одержаний від тимчасово вільних  коштів Фонду, у тому числі резерву  коштів Фонду, на депозитному рахунку;

 — благодійні внески підприємств, установ, організацій  та фізичних осіб;

 — інші надходження  відповідно до законодавства України.

 Основне джерело  формування доходів Фонду соціального  страхування на випадок безробіття — відповідні страхові внески, які  сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.

 Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

 — працюючі пенсіонери та особи, які мають право  на пенсію;

 — іноземці та особи без громадянства, які  тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

 Від сплати страхових  внесків звільнено:

 — застрахованих  осіб на період відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустки  у зв'язку з доглядом за дитиною  до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

 — застрахованих  осіб у частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

 Для роботодавців страхові внески до Фонду соціального  страхування на випадок безробіття встановлено у розмірі 1,3 % суми фактичних  витрат на оплату праці найманих працівників (станом на 1 січня 2007 р.). Для найманих працівників розмір страхових внесків до Фонду становить 0,5 % суми оплати праці, яка підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.Ставки страхових внесків для осіб, застрахованих на добровільній основі, станом на 1 січня 2007 р. становили 1,8 % суми оподатковуваного доходу (прибутку).

 З бюджету  Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок  безробіття здійснюють видатки:

 — на виплату  матеріального забезпечення та надання  соціальних послуг, фінансування яких законодавчо передбачене за рахунок коштів Фонду;

 — відшкодування  Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом  на пенсію певних категорій осіб;

 - фінансування  витрат на утримання та забезпечення  діяльності виконавчої дирекції  Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

 — створення  резерву коштів Фонду. Види матеріального  забезпечення:

 — допомога у разі безробіття, у тому числі  одноразова її виплата для організації  безробітними підприємницької діяльності;

 — допомога у разі часткового безробіття;

 — матеріальна  допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

 — допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

 Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані  в установленому порядку безробітними, а також упродовж 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного  робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їх заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу. Загальна тривалість виплати допомоги у разі безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Видатки бюджету Фонду щодо виплати допомоги у разі безробіття є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.

 Допомога  у разі безробіття не може бути вищою  за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.