Економічні закони та їх використання в прогнозуванні та плануванні. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Прогнозування та макроекономічне планування»

(7 варіант)

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст.гр. ЕПП-10-2з

Красильникова М.В.

Перевірив:

Белозерцев Р.В.

 

 

 

 

Алчевськ- 2011

	Зміст:	Стр.
	Вступ	3
1.	Теоретична  частина	4
2.	Практична частина	8
3.	Висновки	12
4.	Перелік посилань	13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Прогноз — це пошук реалістичного й економічно виправданого рішення. Прогнозування виявляє процеси, які слід ураховувати в майбутньому періоді, і дозволяє обґрунтувати заходи щодо активного впливу на них.

Необхідність  прогнозування спричиняється тим, що майбутнє невизначене й ефект  багатьох рішень, які приймаються  зараз, протягом певного часу не відчувається. Тому точне передбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішень.

Можна навести  такий загальновідомий приклад. У більшості країн складаються  та публікуються засобами масової інформації прогнози погоди, до яких виявляють інтерес працівники сільського господарства, мандрівники та широкі верстви населення. Якби погода була щодня однаковою, то такі прогнози не складалися б. Саме мінливість погоди робить її прогнози потрібними.

Макроекономічні прогнози потрібні уряду, суб'єктам промислової та фінансової діяльності. Річний бюджет потребує оцінки майбутніх доходів (включаючи прибутковий податок, податок на додану вартість, податок по обороту, акцизний збір та ін.) і майбутніх витрат (включаючи допомогу по безробіттю, державні пенсії, які підлягають індексуванню, витрати центральних і місцевих органів влади та ін.). Очевидно, що для планування бюджету серед інших даних необхідно мати оцінки майбутніх обсягів національного доходу, рівня безробіття, відсоткової ставки та цін. Також важливі дані про імпорт і експорт, що безпосередньо впливають на національний доход і разом з грошовою та фінансовою політикою визначають рівень курсу національної валюти.

Оскільки уряд має формувати економічну політику та несе відповідальність за забезпечення держави відповідною інфраструктурою, йому потрібні прогнози.

 

 

 

 

 

Теоретична частина

1. Економічні закони та їх використання в прогнозуванні та плануванні

 

Прогнозування та макроекономічне  планування враховує та використовує економічні закони розвитку економіки на макрорівні, оскільки в найзагальнішому вигляді економічний закон — це відбиття зв'язків між економічними процесами та явищами, тобто дія даних факторів є об'єктивною необхідністю. До економічних законів, які використовуються в прогнозуванні та плануванні, слід віднести закон планомірної організації та розвитку суспільного виробництва, закон пропорційного розвитку економіки, закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон неухильного зростання продуктивності суспільної праці, закон економії часу, закон грошового обігу, закон накопичення, закон співвідношення індивідуальної та суспільної вартості, закон зростання потреб та ін., урахування яких сприяє досягненню економічної та соціальної ефективності.

Визначальна роль у системі економічних законів належить закону планомірної організації та розвитку суспільного виробництва для розвитку соціально орієнтованої економіки та повного задоволення потреб суспільства та його членів. Це один з основних економічних законів. Матеріальна основа його дії — виробничий апарат економіки. Цей закон тісно пов'язаний з іншими економічними законами.

У будь-якому суспільному  виробництві існують певні пропорції, без яких неможливий процес відтворення. Суспільний характер виробництва визначає не тільки можливість, а й необхідність розвитку у вигляді планомірних пропорцій. Ця необхідність відображається в законі пропорційного розвитку виробництва. Головна риса цього закону полягає в тому, що основні найбільш важливі економічні зв'язки економіки, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ, не тільки повинні, а й можуть бути завчасно виявлені, передбачені в народногосподарському плані. Серед численних зв'язків і взаємозалежностей, які існують у великому й складному економічному організмі України, першорядне місце займає виявлення й дотримання необхідних пропорцій (кількісних співвідношень) у темпах розвитку різних галузей і регіонів, обсягах виробництва різних видів продукції.

Процес планування є безпосереднім  відображенням закону пропорційного розвитку економіки. Його вимоги — об'єктивна необхідність погодженого розподілу суспільної праці по галузях і сферах виробництва, дотримання стійкої відповідності структури виробництва структурі попиту.

Планомірність та пропорційність — це оптимальні співвідношення між структурними частинами економіки. Планомірна пропорційність необхідна не тільки в економіці, а й у соціальній сфері (між національним доходом і суспільними фондами споживання населення, трудовими ресурсами та кількістю робочих місць, кількістю населення та наявністю житлового фонду). Закон пропорційного розвитку економіки вимагає встановлення й дотримання оптимальних пропорцій для ефективного функціонування макроекономіки.

Закон вартості й пов'язані  з ним грошові відносини використовуються при організації господарського розрахунку, встановленні цін і тарифів, плануванні фінансів, кредитів, грошового обігу, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, заробітної плати, фондів стимулювання.

Суть закону вартості полягає  в тому, що обмін товарів здійснюється на основі їх суспільної вартості, тобто відповідно до суспільно необхідних витрат праці на їх виробництво. В умовах розвиненого грошового господарства закон вартості діє як закон цін, тобто його проявом є ціна. Його значущість виражається в тому, що він виступає як регулятор товарного виробництва (розширення або скорочення), розподільник засобів виробництва та робочої сили, регулятор виробничих відносин і розвитку продуктивних сил, фактор розшарування товаровиробників (одні збагачуються, інші розорюються), стимулятор росту продуктивності праці. Таким чином, закон вартості економічними методами анулює неефективні господарства.

Між попитом, пропозицією  та ціною існує нерозривний зв'язок, який виражається в законах попиту і пропозиції. Попит — це грошовий вияв потреби. Пропозиція — це результат виробництва, яке приймає форму товару та його поставки на ринок. Іншими словами, пропозиція — це сума ринкових цін товарів. Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна — тим менша купівельна спроможність. Ринковий попит зовні проявляється як сумарна величина попиту загальної маси покупців. Пропозиція залежить від зміни ціни. Чим вища ціна — тим вигідніше виробляти товар, тим більше товарів буде поступати на ринок. У зв'язку з цим очевидно, що виробляти товар вигідно за умови, якщо його ціна перевищує витрати на виробництво.

У результаті розширення товарного  виробництва ціна падає. Ціна, при  якій попит і пропозиція збігаються, називається ціною рівноваги (кількість  товарів, що поступає на ринок, дорівнює кількості куплених товарів). При більш високій ціні виникає надлишок пропозиції над попитом, посилюється конкуренція продавців, у результаті чого ціна знижується. В умовах, коли ціна нижча від ціни рівноваги й попит перевищує пропозицію, виникає конкуренція покупців, яка викликає підвищення цін. У результаті вільної конкуренції ринок і ціни прагнуть до рівноваги.

Для прогнозування попиту та пропозиції необхідно враховувати  об'єктивні та суб'єктивні фактори: рівень доходів населення, місткість ринку, наявність споріднених товарів і ціни на них, смаки, переваги, традиції та культуру народу даної країни, природно-кліматичні умови.

Закон неухильного  зростання продуктивності суспільної праці виражає залежність між витратами праці в суспільному виробництві й ефективністю цих витрат; у результаті економічного розвитку витрати суспільної праці постійно збільшують корисний ефект, створюють дедалі більшу кількість матеріальних благ за одиницю робочого часу. Цей закон реалізується в плануванні продуктивності праці, в установленні пропорцій, розподілі та використанні трудових ресурсів.

Для підвищення продуктивності праці необхідно  постійно вдосконалювати виробництво, тобто запроваджувати нові технології та устаткування, поліпшувати умови праці, підвищувати кваліфікацію працівників.

Закон накопичення  використовується в плануванні розподілу  національного доходу на доходи споживання та накопичення.

У практиці планування враховуються вимоги закону зростання потреб. Планові органи при розробці економічних прогнозів і перспективних планів повинні передбачати задоволення не тільки виявлених потреб, а й тих, які можуть виникнути в планованому або прогнозованому періоді. У міру суспільного прогресу розширюється коло потреб, змінюється їх структура. У складі матеріальних потреб змінюється співвідношення між потребами в продовольчих і непродовольчих товарах, зокрема товарах довгострокового користування.

Слід указати  на те, що визнання об'єктивних економічних законів не заперечує свободи у виборі планових рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина( 7 варіант).

 

Таблиця 1. Планові  економічні показники, які характеризують кожну галузь.

Галузь	Показник	млн,грн
Галузь 1	Запаси готової продукції на початок року	70
	Куплено матеріалів у галузі 2	720
	Куплено матеріалів у галузі 3	780
	Куплено матеріалів у галузі 4	190
	Виплачено заробітної плати працівникам	580
	Отримано за продукцію продану населенню	710
	Запаси готової  продукції	70
Галузь 2	Запаси готової  продукції на початок року	0
	Куплено матеріалів у галузі 1	800
	Куплено матеріалів у галузі 3	620
	Куплено матеріалів у галузі 4	920
	Виплачено заробітної плати працівникам	800
	Отримано за продукцію продану населенню	950
	Запаси готової  продукції на кінець року	0
Галузь 3	Запаси готової  продукції на початок року	0
	Куплено матеріалів у галузі 1	900
	Куплено матеріалів у галузі 2	550
	Куплено матеріалів у галузі 4	600
	Виплачено заробітної плати працівникам	750
	Отримано за продукцію продану населенню	720
	Запаси готової  продукції на кінець року	50
Галузь 4	Запаси готової  продукції на початок року	70
	Куплено матеріалів у галузі 1	0
	Куплено матеріалів у галузі 2	340
	Куплено матеріалів у галузі 3	630
	Виплачено заробітної плати працівникам	540
	Отримано за продукцію продану населенню	290
	Запаси готової  продукції на кінець року	70

 

Складемо макроекономічний рахунок та визначемо прибуток кожної галузі.

Таблиця 2. Визначення прибутків кожної галузі.

Д		К
Галузь 1
1.Запаси продукції  на початок року	70	1. Продано матеріалів  гал. 2	800
2.Куплено матеріалів  у гал. 2	720	2. Продано матеріалів  у гал. 3	900
3.Куплено матеріалів  у гал. 3	780	3. Продано матеріалів  у гал. 4	0
4.Куплено матеріалів  у гал. 4	190	4. Продано матеріалів  населенню	710
5.Виплачено  заробітної плати працівникам	580	5.Запаси готової  продукції на кінець року	70
Усього витрат	2340		2480
Прибуток галузі 1  2480 – 2340 = 140
Галузь 2
1.Запаси продукції  на початок року	0	1. Продано матеріалів гал. 1	720
2.Куплено матеріалів  у гал. 1	800	2. Продано матеріалів  у гал. 3	550
3.Куплено матеріалів  у гал. 3	620	3. Продано матеріалів  у гал. 4	340
4.Куплено матеріалів  у гал. 4	920	4. Продано матеріалів  населенню	950
5.Виплачено  заробітної плати працівникам	800	5.Запаси готової  продукції на кінець року	0
Усього витрат	3140		2560
Прибуток галузі 2: 2560 - 3140 = - 580
Галузь 3
1.Запаси продукції  на початок року	0	1. Продано матеріалів  гал. 1	780
2.Куплено матеріалів  у гал. 1	900	2. Продано матеріалів у гал. 2	620
3.Куплено матеріалів  у гал. 2	550	3. Продано матеріалів  у гал. 4	630
4.Куплено матеріалів  у гал. 4	600	4. Продано матеріалів  населенню	720
5.Виплачено  заробітної плати працівникам	750	5.Запаси готової  продукції на кінець року	50
Усього витрат	2800		2800
Прибуток галузі 3: 2800 – 2800 = 0
Галузь 4
1.Запаси продукції  на початок року	70	1. Продано матеріалів  гал. 1	190
2.Куплено матеріалів  у гал. 1	0	2. Продано матеріалів  у гал. 2	920
3.Куплено матеріалів  у гал. 2	340	3. Продано матеріалів у гал. 3	600
4.Куплено матеріалів  у гал. 3	630	4. Продано матеріалів  населенню	290
5.Виплачено  заробітної плати працівникам	540	5.Запаси готової  продукції на кінець року	70
Усього витрат	1580		2070
Прибуток галузі 4: 2070 – 1580 = 490

 

Складемо міжгалузевий баланс.

Таблиця 3. Міжгалузевий баланс .

№	Проміжне споживання					Кінцеве використання			∑
	1	2	3	4	∑	Населення	Накопичення	∑
1	Х	800	900	0	1700	710	0	710
2	720	Х	550	340	1610	950	0	950
3	780	620	Х	630	2030	720	0	720
4	190	920	600	Х	1710	180	0	180
∑	1690	2340	2050	970	7050	2560	0	2560	9610
ЗП	580	800	750	540	2670
ПО	140	-580	0	490	50
∑	720	220	750	1030	2720
∑	2410	2560	2800	2000	9770

 

 

 

1. Заробітна плата найбільша у другої галузі.
2. Прибуток найбільший у четвертої галузі.
3. Випущено промислових товарів більше ніж продано населенню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Висновок

Прогнозування та макроекономічне планування враховує та використовує економічні закони розвитку економіки на макрорівні, оскільки в найзагальнішому вигляді економічний закон — це відбиття зв'язків між економічними процесами та явищами, тобто дія даних факторів є об'єктивною необхідністю. До економічних законів, які використовуються в прогнозуванні та плануванні, слід віднести закон планомірної організації та розвитку суспільного виробництва, закон пропорційного розвитку економіки, закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон неухильного зростання продуктивності суспільної праці, закон економії часу, закон грошового обігу, закон накопичення, закон співвідношення індивідуальної та суспільної вартості, закон зростання потреб та ін., урахування яких сприяє досягненню економічної та соціальної ефективності.

Визначальна роль у системі економічних законів  належить закону планомірної організації  та розвитку суспільного виробництва для розвитку соціально орієнтованої економіки та повного задоволення потреб суспільства та його членів. Це один з основних економічних законів. Матеріальна основа його дії — виробничий апарат економіки. Цей закон тісно пов'язаний з іншими економічними законами.

У будь-якому  суспільному виробництві існують  певні пропорції, без яких неможливий процес відтворення. Суспільний характер виробництва визначає не тільки можливість, а й необхідність розвитку у вигляді  планомірних пропорцій. Ця необхідність відображається в законі пропорційного розвитку виробництва. Головна риса цього закону полягає в тому, що основні найбільш важливі економічні зв'язки економіки, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ, не тільки повинні, а й можуть бути завчасно виявлені, передбачені в народногосподарському плані. Серед численних зв'язків і взаємозалежностей, які існують у великому й складному економічному організмі України, першорядне місце займає виявлення й дотримання необхідних пропорцій (кількісних співвідношень) у темпах розвитку різних галузей і регіонів

 

4.Перелік посилань.

1. Мінченко М.В., Чижов Л.М. та ін. Планування прогнозування соціально-економічного  розвитку регіонів:Підручник. – Суми: DNL «Університетська книга», 2004. – 442с.
2. Науменко В.П. Панасюк Б.А. Впровадження методів прогнозування  і планування в умовах ринкової економіки. – К.:глобус, 1995. – 193с.
3. Єріна А.М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 170с.