Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Зміст 

      1. Класифікація рахунків бухгалтерського  обліку:

      1.1. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків.

      1.2. Класифікація рахунків за економічним змістом.

      1.3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою. 

Список  літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.1. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків 

      Групування  та поточне відображення інформації про стан та рух активів, власного капіталу та зобов'язань у бухгалтерському  обліку відбуваються за допомогою рахунків. На рахунках здійснюється систематичний запис, тобто групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, за якого дані у хронологічному запису приводять у певний порядок, у систему економічної однорідності об'єктів обліку.

      Внутрішній  і зовнішній менеджмент підприємства потребує своєчасної та всебічної інформації про склад та рух засобів і джерел їх формування, господарські процеси та фінансові результати діяльності.

      Це  зумовлює необхідність використання в  бухгалтерському обліку значної  кількості рахунків, які відрізняються за своїм економічним змістом, призначенням та структурою, за обсягами узагальнення інформації. Так, рахунок "Основні засоби", призначений для обліку стану та руху основних засобів, рахунок "Каса" — для обліку коштів, які є в касі.

      Всі рахунки, які використовуються в обліку, за тією чи іншою ознакою можна поєднати в однорідну групу. Тому з метою правильного розуміння й обґрунтованого використання всі рахунки класифікують за певними ознаками.

      Під класифікацією рахунків розуміють  їх групування за певними однорідними ознаками. Вперше класифікацію рахунків зробив Доменіко Манчині в 1540 р. Він розділив їх на живі (розрахунки з фізичними і юридичними особами) та мертві (ті, що відображають матеріальні та грошові цінності). Класифікація рахунків — це одночасно їх перелік, необхідний для відображення господарської діяльності.

      Тут вирішальне значення має відповідь  на запитання: формує бухгалтер рахунки "за своєю примхою" (Л. Пачолі) чи лише описує ті господарські явища, з  якими постійно й об'єктивно має  справу (Ж. Дюмарже).

      Класифікація  рахунків сприяє вивченню змісту і  будови рахунків. Знаючи загальні, істотні  та відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити для чого призначений  та як використовується той або інший  рахунок у бухгалтерському обліку.

      Класифікація  рахунків є неодмінною умовою при  складанні Плану рахунків, тобто  визначенні переліку (номенклатури) рахунків, які застосовуються на підприємстві.

      Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку має  відповідати таким принципам:

      повноти (господарські засоби та джерела їх утворення, господарські процеси та результати діяльності мають повною мірою відображатися на рахунках);

      ідентифікації діяльності (рахунки бухгалтерського  обліку відображають стан та рух активів, власного капіталу і зобов'язань  підприємства й особливості його діяльності);

      істотності (рахунки бухгалтерського обліку розміщують за ступенем впливу на обсяг  і структуру активів і джерел, стадій кругообороту капіталу та результатів  діяльності);

      мобільності (рахунки бухгалтерського обліку за умови набуття певних ознак легко можуть бути віднесені до тих чи інших груп, моделей об'єднання чи поділу).

      Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку базується  на економічній класифікації засобів, джерел і процесів, є єдиною та будується  за ознаками змісту, призначення та структури рахунків.

      Крім  того, рахунки класифікують за ознаками: відношення до балансу (активні, пасивні, забалансові); за ступенем деталізації  інформації (синтетичні, субрахунки, аналітичні); відношення до інших рахунків (постійні або реальні та тимчасові або номінальні).

      За  основними ознаками рахунки бухгалтерського  обліку класифікують:

за економічним  змістом;

за призначенням і структурою.

      Класифікація  рахунків за економічним змістом  встановлює, що саме обліковується  на даному рахунку, які конкретні об'єкти відображаються на ньому залежно від їхнього економічного змісту. Ця класифікація спрямована на встановлення номенклатури бухгалтерських рахунків, необхідної та достатньої для відображення господарської діяльності економічного суб'єкта.

      Класифікація  рахунків за призначенням і структурою показує, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст  дебету і кредиту та характер залишку (сальдо). Однакові за структурою рахунки  можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.

      Обидві  класифікації рахунків — це науково  обґрунтовані групування, вони взаємопов'язані  й доповнюють одна одну, полегшують теоретичне вивчення змісту рахунків і їх використання у практичній роботі. 
 
 
 
 

1.2. Класифікація рахунків за економічним змістом 

      В основу класифікації рахунків за економічним  змістом покладено економічний  зміст об'єктів бухгалтерського  обліку: господарських засобів і  їх джерел та господарських процесів. Залежно від цього рахунки поділяють на три групи:

      рахунки господарських засобів (активів);

      рахунки джерел господарських засобів (пасивів);

      рахунки господарських процесів.

      На  рахунках господарських засобів (активів) відображають наявність (стан) та рух  засобів. Залежно від виконуваних у господарстві функцій вони поділяються на: необоротні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках.

У такому порядку можна поділити рахунки, на яких обліковуються різні господарські засоби.  

      Класифікацію  рахунків за економічним змістом наведено на рис. 6.1. 

Рис. 6.1. Класифікація рахунків за економічним  змістом 

      Рахунки для обліку необоротних активів  використовують для отримання та узагальнення інформації про наявність  і рух основних засобів, нематеріальних активів, фінансових та капітальних інвестицій та інших необоротних активів. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Знос необоротних активів", "Капітальні інвестиції" та ін.

      Рахунки для обліку запасів використовують для обліку і контролю запасів, необхідних для здійснення виробничого процесу. До них належать рахунки "Виробничі запаси", "Виробництво", "Готова продукція", "Товари" та ін.

      Рахунки для обліку коштів використовують для  узагальнення інформації про наявність  і рух грошових коштів у національній та іноземній валюті в касах, на поточних та інших рахунках у банках, грошових документів тощо. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти" та ін.

      Рахунки для обліку коштів у розрахунках  використовують для узагальнення інформації про розрахункові відносини з покупцями та замовниками за відпущену продукцію (виконані роботи, надані послуги), з різними дебіторами за виданими авансами, підзвітними сумами, нарахованими доходами тощо. До них належать рахунки: "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами", "Резерв сумнівних боргів", "Короткострокові векселі одержані" та ін.

      Рахунки власного капіталу використовують для  обліку та узагальнення інформації про  стан і рух коштів різновидностей власного капіталу — статутного, пайового, резервного, вилученого, неопла-ченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків) тощо. До них належать рахунки: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" та ін.

      Рахунки забезпечення зобов'язань використовують для отримання інформації про  стан і рух різних забезпечень, цільове  фінансування і цільові надходження  тощо. До них належать рахунки: "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", "Цільове фінансування і цільові надходження".

      Рахунки поточних зобов'язань використовують для обліку та узагальнення інформації про стан та рух поточних зобов'язань  підприємства за отримані кредити банків, за виданими векселями та іншими зобов'язаннями, погашення яких відбувається у звичайному ході операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

      Таким чином, класифікація рахунків бухгалтерського  обліку за економічним змістом дає  змогу згрупувати рахунки залежно від того, які об'єкти бухгалтерського обліку на них відображаються. Таке групування дає можливість визначити систему рахунків, необхідних для обліку господарських засобів (активів), джерел їх формування, господарських процесів та результатів діяльності підприємства. 

1.3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою 

      Класифікація  рахунків за призначенням і структурою відповідає на запитання, як саме обліковуються  ті або інші засоби, джерела їх утворення  та господарські процеси на бухгалтерських рахунках, що саме відображається за дебетом та кредитом рахунка та що характеризує залишок (сальдо) відповідного рахунка. У цілому дана класифікація характеризує обліково-технічні якості системи рахунків, застосовуваних в обліковому процесі.

      Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяють на такі групи: основні, регулюючі, операційні, результатні, позабалансові. Загальну класифікацію рахунків за призначенням і структурою наведено на рис. 6.2.

      Основні рахунки призначені для обліку стану та руху господарських засобів та їх джерел. Вони в сукупності характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгалтерського балансу. їх у свою чергу поділяють на матеріальні, грошові, розрахункові та рахунки капіталів.

      Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху (надходження і використання) матеріальних цінностей підприємства. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Виробничі запаси", "Товари" та ін. Цій групі рахунків властиві такі риси: всі вони є активними; записи за дебетом означають збільшення, а за кредитом — зменшення засобів, що обліковуються; залишок може бути тільки дебетовим, що вказує на наявність засобів; аналітичний облік здійснюється як у грошовому, так і в натуральному вимірнику.

      Матеріальні рахунки надають інформацію про забезпеченість та використання ресурсів підприємства, важливу для складання та аналізу матеріальних балансів.

      Грошові рахунки призначені для обліку наявності  руху грошових коштів підприємства в  національній та іноземній валюті в касі, на рахунках у банках, а також грошових документів. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти". Грошові рахунки характеризуються такими рисами: всі вони активні; записи за дебетом означають збільшення (надходження) грошових коштів, а за кредитом — зменшення (витрачання) коштів; залишок може бути тільки дебетовим і означатиме наявність грошових коштів; аналітичний облік ведуть тільки у грошовому вимірі.

Рис. 6.2. Класифікація рахунків за призначенням і структурою 

      Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю розрахункових відносин даного підприємства з іншими підприємствами й особами. На цих рахунках відображаються заборгованість, що виникає у процесі господарської діяльності, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може виникати як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших юридичних і фізичних осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяють на активні й пасивні.

      Пасивні розрахункові рахунки відображають розрахункові відносини з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами. До них належать рахунки: "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки за податками і платежами", "Розрахунки з оплати праці", "Розрахунки з учасниками", "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані" та ін. Характерні риси будови цих рахунків такі: записи за кредитом означають створення і подальше збільшення кредиторської заборгованості, а за дебетом — її зменшення (погашення); залишок може бути тільки кредитовим і означатиме наявність кредиторської заборгованості; аналітичний облік за цими рахунками ведеться у грошовому вимірі в розрізі кожного кредитора.

      Прикладом активного доповнюючого рахунка  є аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати", який ведеться у складі синтетичного рахунка "Виробничі запаси" до субрахунків "Сировина і матеріали", "Паливо", "Запасні частини" тощо. Фактична собівартість запасів у цьому випадку визначається шляхом додавання до вартості їх за покупними цінами, записаними за дебетом відповідного матеріального рахунка, суми транспортно-заготівельних та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатного для використання, відображеної на аналітичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати"

      Прикладом пасивного доповнюючого рахунка  є рахунок "Цільове фінансування і цільове надходження", на якому  відображаються суми субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних  осіб тощо. Наприкінці звітного періоду невикористані кошти за рішенням відповідних органів можуть бути приєднані до статутного чи додаткового капіталу, збільшуючи останні.

      Розглянуті  рахунки бухгалтерського обліку — основні, регулюючі, операційні становлять систему рахунків, що охоплює всі господарські засоби, джерела їх формування, господарські процеси і результати діяльності. Ці рахунки взаємно кореспондують між собою і за наявності сальдо відображаються в балансі. Тому такі рахунки називають балансовими. Поряд з балансовими рахунками в бухгалтерському обліку використовують рахунки, які не відображаються в балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки називають позабалансовими.

      Облік на позабалансових рахунках ведуть не застосовуючи методу подвійного запису, тобто за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з позначенням змісту і кількісно-вартісних показників операції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

1. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ „Баланс-Клуб", 200. 768 с.
2. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. економ, спец. - 5-те вид., допов. й переробл. - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

3. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственньїх и торгових предприятиях, 2000.: Учеб. Пособие для  студентов вузов/ Под ред. Н.В. Кужельного. - К: А.С.К., 2000.
4. Закон України „про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16 липня 1999 р.
5. Закон № 168/97-ВР від 03.04.97 р. „Про податок на додану вартість".
6. Закон України № 283/97-ВР від 22.05.97. „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
7. Джон Блейк, Ориол Амат. Европейский бухгалтерский учет. Справочник / Пер. с англ. - М.:Информационно-издательский дом "Филинь", 1997.
8. Нидлз Б., Андерсон X., Колдузлл Д. Принципи бухгалтерского учета: Пер. с англ./ Под ред. Я.В.Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1993. - 495с. (1997.-496с).
9. „План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" та „Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затверджені наказом Міністерства фінансів у країни від 31.11.99 р. № 291.