Контрольная работа по "Фінансовому праву"

  1. Бюджетні повноваження  органів державної  влади і органів  місцевого самоврядування

  Бюджетні  повноваження — це права і обов'язки органів державної влади та місцевого  самоврядування у галузі бюджетної  діяльності, що визначаються БКУ, законом  України про державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами. Сукупність цих повноважень і положень нормативно-правових актів становить окремий інститут бюджетних прав (повноважень).

  Конституція України (ст. 140) встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

  Бюджетні  повноваження органів місцевого  самоврядування полягають у встановленні порядку проходження місцевих бюджетів (складання і розгляд проектів місцевих бюджетів, їх затвердження рішеннями про місцеві бюджети, їх виконання, здійснення контролю за їх виконанням і затвердження звітів про виконання місцевих бюджетів). Згідно зі ст 75 Бюджетного кодексу особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний період Раді Міністрів АР Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим органам відповідних рад доводить Міністерство фінансів України. Оскільки в Україні існує єдина бюджетна система і бюджетні відносини регулюються єдиним бюджетним законодавством (ст. 4 Бюджетного кодексу), органи місцевого самоврядування, самостійно вирішуючи питання місцевого значення, мають повноваження у сфері бюджетної діяльності, які можна поділити в три групи: 1) щодо Державного бюджету України; 2) щодо власного бюджету; 3) щодо бюджету нижчого рівня. До першої групи належать:

  - право  отримувати з Державного бюджету  України в повному обсязі фінансування  для здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, які на підставі ст. 143 Конституції України передаються їм законами. Держава для здійснення цих повноважень передає органам місцевого самоврядування кошти Державного бюджету України або відносить до місцевого бюджету у встановленому законами порядку окремі загальнодержавні податки й передає їм об’єкти державної власності, а органи місцевого самоврядування сприяють повному і своєчасному надходженню загальнодержавних податків і зборів на своїй території. У випадках неможливості покриття своїх першочергових потреб за рахунок власних, закріплених і регулюючих доходів вони мають право на отримання допомоги у вигляді дотацій і субвенцій (ст. 64-67, ч. 2 ст. 82, ч. 2 ст. 83, 99,102-107 Бюджетного кодексу);

  - право  виконувати рішення органів державної влади, що призводить до додаткових витрат органів місцевого самоврядування, тільки в межах переданих їм ресурсів;

  - право  на поділ видатків місцевих  бюджетів на такі, що пов’язані  з виконанням (1) власних повноважень  і (2) делегованих повноважень органів виконавчої влади (ст. 92 і 93 Бюджетного кодексу);

  - право  спрямовувати кошти загального  фонду місцевого бюджету на  фінансування установ і закладів, які утримуються за рахунок  бюджетних асигнувань (ст. 88-90 Бюджетного  кодексу);

  - право  на фінансування програм соціально-економічного розвитку своєї території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також надання субвенцій, пов’язаних із розширеним відтворенням (ст. 91 Бюджетного кодексу);

  - право  на встановлення нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, географічного і економічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних потреб, установлених законом (ст. 67 Бюджетного кодексу);

  - право  на власні і закріплені законом за місцевими бюджетами на стабільній основі загальнодержавні доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантії самостійності (п. З ст. 7 Бюджетного кодексу);

  - право  на забезпечення збалансованості  своїх бюджетів з боку центральних органів державної влади без урахування доходів від місцевих податків і зборів;

  - право  органів місцевого самоврядування  одержувати компенсацію з державного  бюджету у разі, коли держава  не забезпечує заздалегідь їх  видатки щодо виконання рішень державних органів;

  - обов’язок  органів місцевого самоврядування  передавати з місцевого бюджету  до державного бюджету частину  надлишку доходів над видатками  у разі, коли доходи від закріплених  за місцевими бюджетами загальнодержавних  податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету.

  До другої групи повноважень належать:

  - право  всіх представницьких органів  місцевого самоврядування затверджувати  свої бюджети (п. 4 ст. 138, 143 Бюджетного  кодексу);

  - право  на гарантовану державну дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, установленому законом.

  Автономна Республіка Крим і місцеві ради можуть приймати бюджети з дефіцитом, але  тільки в частині дефіциту бюджету  розвитку. Дефіцит цих бюджетів покривається за рахунок запозичень.

  Не допускається затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів з дефіцитом (ст. 72 Бюджетного кодексу).

  Рада Міністрів  Автономної Республіки Крим, місцеві  державні адміністративні, виконавчі органи відповідних рад за рішенням відповідних представницьких органів можуть одержувати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але в межах бюджетного періоду в порядку, визначеному Міністерством фінансів України (ст. 73 Бюджетного кодексу). В межах повноважень, установлених щорічними рішеннями про відповідні бюджети, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов’язань суб’єктів підприємництва лише на умовах платоспроможності, певного терміну, майнового забезпечення і зустрічних гарантій, одержаних від цих суб’єктів. Оскільки бюджетна система України побудована на принципі єдності, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації і виконавчі органи відповідних рад зобов’язані надавати необхідну інформацію Міністерству фінансів України для проведення розрахунку розмірів міжбюджетних трансфертів та інших показників.

  Місцеві фінансові органи розробляють інструкції щодо підготовки бюджетних запитів відповідно до Типової форми бюджетних запитів, визначеної Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів у строки і в порядку, встановленому місцевими фінансовими органами.

  Бюджетний кодекс містить окремі заборони відносно Державного і місцевих бюджетів. Так, п. 8 ст. 13 не допускає створення позабюджетних  фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами.

  Органам місцевого самоврядування Бюджетний  кодекс України (ст. 85 ч. 2) забороняє  планувати і здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів (ст. 86 Бюджетного кодексу), а також здійснювати впродовж бюджетного періоду витрати на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

  Бюджетний кодекс забороняє надання позик  з одного бюджету іншому (ст. 73 Бюджетного кодексу України).

  Залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб'єктів, бюджетні повноваження поділяються на матеріальні і процесуальні.

  Матеріальні бюджетні повноваження визначають зміст  прав і обов'язків органів державної  влади та місцевого самоврядування у сфері функціонування бюджетної системи.

  Процесуальні  бюджетні повноваження органів державної  влади та місцевого самоврядування — це передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних  і місцевих органів у сфері  бюджетного процесу.

  За суб'єктним складом бюджетні права можуть належати як державі в цілому, так і окремим адміністративно-територіальним одиницям.

  За рівнями  бюджетних прав існують вертикальні  та горизонтальні бюджетні права. Розподіл бюджетних прав по вертикалі (між  представницькими та виконавчими органами різного рівня) заснований на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і місцевої влади. Розподіл бюджетних прав між представницькими та виконавчими органами одного рівня (по горизонталі) ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади.

  Бюджетні  права об'єднуються у три групи:

  • повноваження у галузі зведеного (консолідованого) бюджету;

  • повноваження у галузі Державного бюджету України;

  • повноваження у галузі місцевих бюджетів.

  1. Повноваження  у галузі зведеного бюджету  ґрунтуються на необхідності  забезпечення:

  • єдності  бюджетної системи;

  • єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики;

  • суверенітету держави та виконанні інших завдань і функцій держави.

  Верховна  Рада України забезпечує повноваження держави у галузі зведеного бюджету:

  • встановлює види бюджетів, порядок і принципи об'єднання їх у бюджетну систему;

  • визначає види видатків, які включаються до державного і місцевих бюджетів;

  • визначає склад дохідних джерел, з яких до державного і місцевого бюджетів надходять кошти;

  • встановлює загальний порядок і принципи розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи;

  • встановлює загальний порядок розподілу  видатків між ланками бюджетів різного рівня;

  • затверджує бюджетну класифікацію, що забезпечує єдність бюджетної системи;

  • встановлює принципи й основні засади організації  бюджетного процесу незалежно від  рівня його здійснення;

  • встановлює основні бюджетні повноваження;

  • визначає загальну систему заходів щодо збалансування  бюджетів усіх рівнів;

  • встановлює порядок складання Державного бюджету  України.

  2. Повноваження  у галузі Державного бюджету  України забезпечуються вищими  органами державної влади. Є  повноваження; щодо формування, розподілу і використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

  Вищі органи державної влади мають право:

  • визначення розміру доходів, закріплених за державним бюджетом у поточному  бюджетному періоді;

  • цільового  спрямування використання бюджетних асигнувань та їх розмірів;

  • організації  та здійснення бюджетного процесу;

  • встановлення межі бюджетного дефіциту і розробки заходів на його скорочення;

  • створення  резервних та інших цільових фондів;

  • прийняття законодавчих актів із регулювання всіх питань бюджетного процесу; реалізації всіх стадій бюджетного процесу; визначення переліку регулюючих доходів для місцевих бюджетів; уточнення статей доходів і видатків Державного бюджету України в процесі його виконання;

  • забезпечення постійного і всебічного фінансового  контролю на всіх стадіях бюджетного процесу; затвердження звіту про  виконання Державного бюджету України.

  До повноважень  у галузі державного бюджету також  належить затвердження диференційованих або єдиних нормативів відрахувань від регулюючих доходів для бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя; визначення розміру дотацій вирівнювання, субвенцій та їх цільового призначення для місцевих бюджетів вищого рівня; здійснення фінансового контролю у межах повноважень за додержанням органами місцевого самоврядування бюджетного законодавства.

  Бюджетні  повноваження органів місцевого  самоврядування реалізуються щодо Державного бюджету України, власного бюджету  і бюджетів нижчого рівня, оскільки місцеве самоврядування ґрунтується на засадах:

  • законодавчого  забезпечення компетенції органів  місцевого самоврядування;

  • належної кількості фінансових ресурсів, необхідних для виконання своїх функцій  місцевим самоврядуванням;

  • державної  політики підтримки місцевого самоврядування через перерозподіл фінансових ресурсів.

  Кожний  орган місцевого самоврядування бере участь у здійсненні державних  повноважень у межах і формах, визначених Конституцією України та Законом України "Про місцеве  самоврядування в Україні". Зокрема, вони зобов'язані забезпечувати надходження на своїх територіях від загальнодержавних податків і зборів, а також мають право залишати частину з цих надходжень у своїх бюджетах у межах, встановлених вищим органом влади відповідним рішенням про бюджет на поточний бюджетний період.

  У разі неможливості покриття поточних видатків за рахунок  власних, закріплених і регулюючих доходів, місцеві органи влади мають  право на фінансову підтримку  у формі дотацій вирівнювання або цільових субвенцій із вищестоящих  бюджетів.

  Бюджетні  повноваження учасників бюджетного процесу:

  1. Президент  України:

  • підписує закон України про державний  бюджет і закони про внесення змін і доповнень до закону про державний  бюджет, інші закони;

  • має  право вето відносно прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України з поверненням його на повторний розгляд;

  • має  право законодавчої ініціативи —  видає укази і розпорядження  з питань, не врегульованих бюджетним  законодавством.

  2. Верховна  Рада України, Верховна Рада  АРК, обласні, районні, сільські, селищні, міські і районні ради:

  • розглядають  і затверджують бюджет;

  • розглядають  і затверджують звіт про виконання  бюджету;

  • контролюють  виконання рішень про бюджет.

  3. Верховна  Рада України:

  • визначає бюджетну політику держави;

  • приймає  постанови про основні напрямки бюджетної політики;

  • затверджує показники соціально-економічного розвитку країни, які необхідні для  формування бюджетів;

  • приймає  законопроекти, які приводять до зміни дохідної і видаткової частин бюджетів.

  4. Комітет  Верховної Ради України з питань  бюджету:

  • приймає  рішення стосовно бюджетних законопроектів;

  • обробляє й узагальнює пропозиції та висновки комітетів Верховної Ради України  і народних депутатів з проекту  закону про державний бюджет та інших  пов'язаних із ним законопроектів;

  • заслуховує інформацію стосовно виконання бюджетних  повноважень на всіх стадіях бюджетного процесу;

  • оцінює і готує висновок про виконання  закону про державний бюджет протягом року;

  • готує  висновок до звіту про виконання закону про державний бюджет;

  • розробляє  і вносить на розгляд Верховної  Ради України законопроекти про  внесення змін до закону України про  Державний бюджет України.

  5. КМУ:

  • розробляє  і подає Верховній Раді України  основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України, проект Основних напрямів бюджетної політики, проект закону про Державний бюджет України, звіт про виконання Державного бюджету України;

  • забезпечує виконання закону про Державний  бюджет України;

  • розраховує показники зведеного бюджету України і готує звіт про його виконання;

  • подає  інформацію щодо прийнятих законодавчих і нормативних актів на виконання  закону про Державний бюджет України;

  • приймає  рішення відносно використання закону про Державний бюджет України;

  • приймає рішення відносно використання резервного фонду Державного бюджету України;

  • приймає  рішення про здійснення запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України.

  6. МФУ:

  • готує  й узагальнює документи та матеріали, необхідні для формування проекту Основних напрямів бюджетної політики;

  • розробляє  проекти нормативів бюджетної забезпеченості;

  • складає  проект закону про Державний бюджет України;

  • організовує  виконання Державного бюджету України;

  • організовує  методичну роботу з питань фінансово-бюджетного планування для адміністративно-територіальних одиниць;

  • розробляє  і затверджує річний розпис Державного бюджету України;

  • здійснює обслуговування державного боргу України;

  • подає  КМУ звіт про виконання Державного бюджету України.

  7. НБУ:

  • визначає основні принципи грошово-кредитної  політики України;

  • розробляє  законопроекти, пов'язані з формуванням  дохідної та видаткової частин бюджету  і готує пропозиції до проекту  закону про державний бюджет. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  2. Відповідальність за Бюджетне правопорушення

  Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано  у ст. 116 Бюджетного кодексу України: бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

  Суб’єктом бюджетного правопорушення може виступати  лише учасник бюджетного процесу. Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетного процесу є наділені бюджетними повноваженнями органи та посадові особи. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов’язки учасників бюджетних правовідносин. Згідно з цією статтею, суб’єктом бюджетного правопорушення може бути учасник бюджетного правовідношення, який не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або бюджетною установою. В окремих випадках, і це прямо передбачено ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетних правовідносин є фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів). Отже, одержувачів бюджетних коштів також слід вважати потенційними учасниками бюджетного процесу і відповідно суб’єктами бюджетних правопорушень. Такий висновок відповідає ст. 118 Бюджетного кодексу, в якій перелічуються заходи, яких вживають щодо розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення:

  1) застосування  адміністративних стягнень до  осіб, винних у бюджетних правопорушеннях  відповідно до закону;

  2) зупинення  операцій з бюджетними коштами.

  Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає  в зупиненні будь-яких операцій щодо здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.

  Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення його керівника чи інших відповідальних посадових осіб до відповідальності згідно із законом, залежно від характеру вчинених ними діянь.

  Одним із головних принципів бюджетної системи  є принцип цільового використання бюджетних коштів, який передбачає використання бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Наслідком порушення цього принципу є зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення певних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.

  Адміністративна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачена ст. 164і2 Кодексу України про адміністративні  правопорушення, а кримінальна - ст. 210 Кримінального кодексу України. При цьому предметом цього злочину мають бути бюджетні кошти у великих розмірах (сума в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або в особливо великих розмірах (сума в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). 
 
 
 
 

  3. Зведений бюджет України — сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України. Принципи побудови бюджетної системи регулюються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі.

  Зведений  бюджет України включає державний  бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               ЛІТЕРАТУРА

   1. Конституція України: Прийнята  на п’ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.- 80 с

    2. Закон України “Про податок  з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV, в редакції від 20.12.2005 р. № 3235-IV // Відомості Верховної Ради – 2003-, № 37- Ст.308

    3. Постанова Правління Національного  банку України про затвердження  Положення про ведення касових  операцій у національній валюті  в Україні від 15.12.2004 р. № 637// Офіційний вісник України –2005-№ 3- Ст.155

    4. Орлюк О.П. Фінансове право.  Навчальний посібник –К: Юрінком, 2004-528 с.

    5. Фінансове право: підручник  / за редакцією д.ю.н., професора  Воронової Л.К. -Х.: Консум, 1999- 496 с.