Контрольная работа по "Хозяйственному праву". 23

Зміст

1. Порядок розгляду справ  господарськими судами, процесуальні права та обов’язки передбачені законодавством для сторін у спорі…………..3

2. Види господарських зобов’язань в залежності від підстав виникнення, характеру правомочностей та обов’язків сторін, особливостей об’єктивного та суб’єктивного складу…………………………........................16

Практична ситуація………………………………………………………...22

Список використаних джерел………….………………………………….25

1. Порядок розгляду справ господарськими судами, процесуальні права та обов’язки передбачені законодавством для сторін у спорі

Порушення прав та законних інтересів осіб є підставою  для виникнення у сторін спору  та необхідності його вирішення. Господарські спори – це різновид правових спорів, вони виникають в процесі здійснення господарської діяльності. Спори з приводу господарських правовідносин частіше всього виникають в результаті правопорушень по укладеним договорам, але й можуть породжуватись у випадку заподіяння позадоговірної шкоди, незаконного привласнення чужого майна, розходжень при укладанні договорів, при заборгованості підприємств та організацій тощо. Вирішення господарських спорів може бути позасудовим та судовим [4, с.45].

Звернення до господарського суду за захистом прав та інтересів  суб’єктами господарювання повинно здійснюватися з дотриманням прав підвідомчості та підсудності.

Суддя господарського суду в господарському процесі користується всіма необхідними правами по виявленню дійсних обставин справи, встановленню прав і обов’язків сторін, які випливають зі спірного правовідношення. Процесуальний стан судді господарського суду закріплений діючим законодавством і характеризується його керівною роллю в процесі та широким колом повноважень, спрямованих на захист прав і інтересів, які охороняються законом, суб’єктів господарської діяльності. Чинне законодавство не лише наділяє суддів господарського суду повноваженнями, які необхідні для здійснення правосуддя, але і забезпечує гарантії цієї діяльності. Судді незалежні, незмінні, у своєї діяльності користуються лише законами та іншими нормативно-правовими актами, не відповідальні перед іншими гілками державної влади. Вимоги судді господарського суду обов’язкові для всіх підприємств, організацій і посадових осіб. Суддя здійснює важливі повноваження на всіх стадіях процесу. Суддя місцевого господарського суду розглядає справу і вирішує спір одноособово, залежно від категорії і складності справи, її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному та касаційному порядку здійснюється колегією суддів відповідних судів. Права судді, якими він наділений для здійснення своїх повноважень, не закріплені в одній конкретній статті, а сформульовані у ряді певних статей, у першу чергу в Конституції України, в Законі України “Про судоустрій і статус суддів” і Господарському процесуальному кодексі України. Суддя одноособово вирішує питання про прийняття позовної заяви, має право відмовити у її прийнятті або повернути її. Для правильного і своєчасного вирішення спору суддя на підготовчій стадії має право виконувати широке коло повноважень, невичерпний перелік яких містить ст. 65 ГПК [2]. За певних умов суддя може залучити до участі у справі іншого, належного відповідача, витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, призначити судову експертизу, вжити заходів щодо забезпечення позову, прийняти рішення з господарського спору, здійснювати інші дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Важливого значення у забезпеченні об’єктивності та неупередженості судді при розгляді справи набуває ст. 20 ГПК, яка встановлює підстави і регламентує процедуру відводу або самовідводу судді. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу),  якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, або  якщо  буде  встановлено  інші обставини,  що викликають  сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

При наявності  зазначених підстав суддя повинен  заявити самовідвід. З цих же підстав  відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід  повинен  бути  мотивованим,  заявлятись  у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід  після  цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про  відвід судді вирішується в нарадчій  кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу,  про що виноситься ухвала.  Заява про відвід кільком  суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, передбаченому законодавством.

Питання про  прийняття позовної заяви вирішується  суддею, якому вона була передана після автоматичного розподілу справ. Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не  підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні  господарського суду або іншого  органу, який в  межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же  підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3) настала смерть  фізичної особи або оголошено  її померлою чи припинено діяльність  суб'єкта господарювання, які звернулися  із позовною заявою або до  яких пред'явлено позов, якщо  спірні правовідносини не допускають  правонаступництва. 

Про відмову  у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох  днів з дня надходження заяви. До  ухвали  про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Ухвалу про відмову у  прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Суддя  повертає  позовну  заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву   підписано  особою,  яка   не  має  права  її підписувати,  або особою, посадове становище  якої не вказано;

2) у позовній  заяві не вказано повного найменування  сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що  підтверджують викладені в заяві обставини,  обгрунтований розрахунок  стягуваної  чи  оспорюваної суми;

4) не подано  доказів сплати судового збору  у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила  об'єднання вимог або об'єднано  в одній позовній заяві кілька  вимог до одного чи  кількох   відповідачів  і сумісний  розгляд   цих  вимог  перешкоджатиме  з'ясуванню  прав  і взаємовідносин  сторін чи суттєво утруднить  вирішення спору;

6) не подано  доказів надсилання відповідачеві  копії  позовної заяви і доданих до неї документів.

7) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

Суддя  повертає  позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження,  про  що  виносить  ухвалу.  Ухвалу  про   повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з  нею  до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення [2].

Суддя,  прийнявши  позовну заяву, не пізніше трьох  днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про  порушення  провадження  у  справі,  в  якій вказується про прийняття позовної  заяви,  призначення  справи  до розгляду  в  засіданні  господарського  суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки  справи  до  розгляду  в засіданні.  Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за  повідомленою  ними  господарському суду поштовою  адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про  відкриття провадження у справі надсилається за   адресою  місцезнаходження  (місця  проживання) сторін,  що  зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та  фізичних  осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою,  вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребовуються документи, відомості  та  висновки  або  їх  посадові особи викликаються до господарського суду.

 З метою  забезпечення правильного і своєчасного  вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: вирішує питання про залучення до участі  у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача; викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться  у тому ж населеному  пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин  справи  і  з'ясовує,  які  матеріали  може бути подано додатково; зобов'язує  сторони,   інші  підприємства,  установи, організації, державні та інші органи, їх посадових  осіб  виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про призначення судової експертизи; провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про визнання явки представників сторін  у засідання господарського суду обов'язковою; вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи; вирішує  питання  про  розгляд  справи  безпосередньо  на підприємстві, в організації; вирішує  питання  про  вжиття  заходів  до  забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Спір  має  бути вирішено господарським судом  у строк не більше двох місяців  від дня одержання позовної заяви. Спір  про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має  бути  вирішено  господарським  судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити  строк  розгляду спору,  але не більш як на п'ятнадцять днів [4, с.103].

Порядок ведення  засідання  визначається  суддею,  а  в  разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні. Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового  процесу  їх  права та  обов'язки  і сприяє у здійсненні належних їм прав. У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні. Учасники  судового  процесу,  а  також інші особи, присутні в залі судового  засідання,  зобов'язані  беззаперечно  виконувати розпорядження  головуючого,  додержуватися  в  судовому  засіданні встановленого  порядку  та  утримуватися  від  будь-яких  дій,  що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді  правил. За  неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої   законом.   Питання   про   притягнення   особи   до відповідальності  за  прояв  неповаги  до  суду  вирішується судом негайно після вчинення порушення,  у  зв'язку  з  чим  у  судовому засіданні із розгляду господарської справи оголошується перерва.

Якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані  господарським судом документи  не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд відкладає в  межах строків розгляду справи розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі  іншого  відповідача,  заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення  розгляду справи  виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце  проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Під час розгляду справи господарським судом позивач  може відмовитися від позову, відповідач – визнати позов, а сторони – укласти мирову угоду. Відмова позивача від позову,  визнання позову відповідачем  і умови мирової угоди сторін  викладаються  в  адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви  підписуються  відповідно  позивачем,  відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до  затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій,  перевіряє,  чи є  повноваження  на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода  може  стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття  відмови позивача від позову або  про затвердження мирової  угоди  сторін  господарський  суд  виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд  зупиняє  провадження у  справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної  з  нею іншої  справи, що розглядається  іншим  судом, а  також у разі звернення  господарського  суду із судовим дорученням про надання правової  допомоги  до  іноземного  суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження  у справі за клопотанням  сторони,  прокурора,  який  бере участь в  судовому процесі, або за своєю ініціативою  у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання  господарським  судом  матеріалів  до  слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Господарський  суд  поновлює  провадження  у  справі  після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення  провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення  провадження може бути оскаржено.

За результатами розгляду позовної заяви господарський  суд може винести рішення по суті спору, припинити провадження у справі та залищити позовну заяву без розгляду.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

• спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
• відсутній предмет спору;
• є  рішення  господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив  господарський  спір  між  тими  ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
• позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
• сторони уклали  угоду про передачу  даного  спору   на вирішення третейського суду;
• настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання,  які були  однією із сторін  у справі,  якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
• сторони  уклали мирову  угоду  і  вона затверджена господарським судом.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення  до  господарського  суду зі спору  між тими ж сторонами, про той  же предмет і з тих же підстав  не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені   питання   про   розподіл  між  сторонами господарських  витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено [2].

Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

• позовну  заяву  підписано  особою,  яка  не  має  права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
• у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
• позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;
• позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського  суду і його  нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;
• громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Про залишення  позову без розгляду виноситься ухвала, в  якій можуть бути вирішені питання  про розподіл між сторонами господарських  витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Ухвалу про  залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

У судовому засіданні, а також про огляд і  дослідження  письмових або речових доказів  у місці їх знаходження складається протокол.

При вирішенні  господарського  спору по суті (задоволення  позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд  приймає рішення.

Рішення  приймається  господарським  судом  за  результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими  учасниками господарського  процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Обираючи при прийнятті рішення  правову  норму,  що  підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного  Суду  України,  які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд  судового  рішення  за нововиявленими обставинами.

Рішення викладається у письмовій  формі та підписується  всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

Господарський суд, приймаючи  рішення, має право:

• визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;
• виходити за межі позовних вимог,  якщо  це  необхідно  для захисту  прав і законних інтересів  позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;
• зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
• стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 ГПК у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового  врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;
• стягувати в доход Державного  бюджету  України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  за  ухилення від вчинення дій,  покладених господарським судом на сторону;
• відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Прийняте рішення  оголошується господарським судом  у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення  у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення  господарський суд  повідомляє,  коли буде складено повне рішення.

Рішення суду, яке містить  вступну та резолютивну частини, підписується всім  складом  господарського  суду  і  додається  до справи.

Повне рішення  повинно  бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини  рішення.

Рішення господарського суду набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення та  ухвали  надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом  з повідомленням  про  вручення не пізніше трьох днів з дня  їх прийняття   або  за  їх  зверненням  вручаються їм  під  розписку безпосередньо у суді.

Рішення господарського суду може бути переглянуто в апеляційному, касаційному порядку. У виняткових випадках рішення може бути переглянути  Верховним судом України, а також  в порядку перегляду справ за ново виявленими обставинами.

Сторонами в господарському процесі є особи, між якими  виник спір з матеріального правовідношення. Особи, які можуть бути позивачами і  відповідачами у господарському процесі, зазначені в ст. 1 ГПК, а  саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), а у випадках, передбачених законодавством України, також державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Стаття 2 ГПК  серед осіб, які звертаються до господарського суду з позовними  заявами, виокремлює підприємства та організації із заявами про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державні та інші органи — у випадках, передбачених законодавством; прокурорів та їхніх заступників — в інтересах держави; а також Рахункову палату — в інтересах держави у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України [4, с.66].

Позивачами  є підприємства, установи, організації  та громадяни — суб’єкти підприємницької  діяльності, що подали позов або  в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або інтересу, який охороняється законом. Відповідачами є підприємства, установи, організації і громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, яким пред’явлено позовну вимогу.

Сторони користуються рівними процесуальними правами. Рівність правових можливостей сторін полягає в тому, що вони мають однакові можливості по використанню процесуальних засобів свого захисту.

Стаття 22 ГПК  встановлює права й обов’язки  сторін, відповідно до якої вони мають  право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії; брати участь у судових засіданнях; подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; заявляти клопотання; давати усні та письмові пояснення господарському суду; наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу; заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників господарського процесу; оскаржувати судове рішення господарського суду; а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм Господарським процесуальним кодексом України.

Не існує  прав без обов’язків, тому законодавство  передбачає, що сторони зобов’язані  добросовісно користуватися належними  їм процесуальними правами, виявляти взаємну  повагу до прав і охоронюваних законом  інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Сторони, окрім  загальних прав (для обох сторін), мають також виключні права (для  кожної сторони окремо). Так, позивач  вправі до початку розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, до винесення рішення по справі - збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. Відповідачеві належить право визнати позов повністю або частково. Але процесуальні дії позивач і відповідач здійснюють під контролем господарського суду. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси. У таких випадках суд розглядає спір по суті [7, с.89].

Отже, звернення  до господарського суду – це один із можливих способів вирішення господарських спорів, що виникають між суб’єктами господарювання. Звернення до господарського суду має відбуватися з дотриманням прав підвідомчості та підсудності. Господарський  суд  вирішує  господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, справи про банкрутство - з особливостями, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Сторони користуються рівними процесуальними правами, однакові можливості по використанню процесуальних засобів свого захисту. Сторони у процесі мають загальні права, передбачені для учасників судового процесу, та спеціальні права, що обумовлені особливим процесуальним статусом сторін. Крім прав, сторони мають і обов’язки у судовому процесі, а саме - сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

2. Види господарських зобов’язань в залежності від підстав виникнення, характеру правомочностей та обов’язків сторін, особливостей об’єктивного та суб’єктивного складу

Відповідно  до ст. 173 Господарського кодексу України  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші,  надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суб'єктами майново-господарських  зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання,  негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади,  органи  місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами,  не є господарськими і регулюються  іншими актами законодавства.  Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених законодавством, можуть добровільно брати на себе зобов'язання  майнового  характеру на  користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та  суб'єктом організаційно-господарських повноважень,  в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на  користь  другої  сторони  певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право  вимагати  від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати: між суб'єктом  господарювання та власником, який є  засновником даного  суб'єкта,  або органом державної влади, органом  місцевого самоврядування,  наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта; між суб'єктами  господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств  чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;  між  суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством; в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання. Організаційно-господарські  зобов'язання  суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору [1].

У зв’язку з  чисельністю та різноманітністю  господарських зобов’язань, які  виникають між юридичними і фізичними  особами – підприємцями що здійснюють господарську діяльність, важливого значення набуває їх класифікація. Вона дає змогу розкрити справжнє значення і питому вагу договірних та інших форм і методів регулювання господарських відносин на різних рівнях розвитку економіки. Науково обґрунтована класифікація господарських зобов’язань дає змогу розташувати їх у певній послідовності і системі. Це має важливе значення, передусім, для здійснення належного правового регулювання шляхом виявлення особливостей окремих видів зобов’язань, відмежування одних їх видів від інших і застосування, таким чином, адекватних їм норм права. Науково обґрунтована класифікація