Контрольная работа по "Потенциалу предприятия"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра довузівської підготовки та післядипломної економічної освіти

з предмету «Потенціал підприємства»

КР.ЕП.011029.00.00.00

Варіант 7

Студент групи ЕПдв-11-1      Миколюк М.В.

Керівник          Любченко Н.Л.

Хмельницький

2012р.

ЗМІСТ

1. Теоретичне питання №1. Поняття вартості та її модифікації  3

2. Теоретичне питання  №2. Оцінка вартості фірмового  знаку або інших засобів індивідуалізації підприємства і його продукції (послуг)   9

3. Задача.           20

Список використаних джерел       22

1. Теоретичне питання  №1. Поняття вартості та її  модифікації

Вартість - це грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на будь-який предмет або об’єкт. Незважаючи на явну схожість, у теорії оцінки поняття вартості, витрат і ціни прийнято відрізняти.

Вартість - це міра того, скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість. Витрати - це міра затрат, необхідних для того, щоб створити об’єкт, подібний до оцінюваного. Витрати впливають на ринкову вартість, але однозначно її не визначають. Дорогий об’єкт може мати низьку корисність і відповідно - невисоку вартість.

Ціна - це історичний факт, який відображає витрати на покупку подібних об’єктів у минулих угодах, а також теперішній факт відображення ціни запиту продавця. Ціни минулих угод і ціни продавця не обов’язково являють собою обґрунтовану міру вартості на дату оцінки.

Вартість поділяється  на дві широкі категорії: вартість в обміні та вартість у користуванні.

Вартість в обміні - це ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівноваги між реальними економічними факторами, тому її називають об’єктивною вартістю. Найбільш поширеною формою об’єктивної вартості є ринкова вартість. Також до цієї модифікації належать: ліквідаційна, страхова, заставна, орендна вартість.

Вартість у користуванні - це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквівалента від можливого продажу. Оскільки вартість власності в користуванні задовольняє потреби конкретного користувача, то її часто називають суб’єктивною вартістю. Різновидами споживчої вартості є інвестиційна, балансова, податкова, заміщення, відтворення, митна, скрапова, утилізаційна, залишкова та інші вартості.

Вибір величини вартості, що найбільшою мірою буде відповідати  цінності об'єкта угоди, передує процесу оцінки підприємства та його потенціалу.

У даному контексті вартість - це грошовий еквівалент цінності об'єкта, який покупець готовий обміняти на право власності на цей об'єкт. Причому варто розмежовувати поняття вартість і ціна, оскільки перша - це очікувана ціна як результат прояву конкретних умов, а друга відбиває факт витрат, що відбувся, на покупку аналогічних об'єктів за минулими угодами.

У Міжнародних стандартах оцінки (МСО-2003) «Загальні поняття і принципи оцінки», «Нормах професійної оцінної діяльності оцінювача» України, Національному стандарті № 1 «Загальні принципи оцінки майна і майнових прав» України, численній навчально-методичній літературі найчастіше зустрічаються види вартості, класифіковані за такими ознаками:

- за ступенем ринковості;

- за цілями оцінки;

- за характером аналога;

- за принципами бухгалтерського обліку;

- залежно від перспектив розвитку підприємства.

За ступенем ринковості розрізняють ринкову та неринкову (відмінну від ринкової) вартість.

Поняття ринкової вартості трактується по-різному, але основна ідея викладена в Міжнародних стандартах оцінки (МСО), прийнятих 39 країнами світу, що у редакції 2003 року звучить так:

«Ринкова вартість є  розрахункова величина, рівна грошовій сумі, за яку передбачається перехід  майна з рук у руки на дату оцінки в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і добровільним продавцем після адекватного маркетингу; при цьому покладається, що кожна зі сторін діяла компетентно, розважливо і без примусу». (Стандарт 1 п. 3 Визначення).

Кожен елемент визначення має своє концептуальне підґрунтя:

«... розрахункова величина ...» - найбільш ймовірна ціна, виражена в грошовому еквіваленті, що реально може бути отримана на ринку, тобто найвища з реально можливих для продавця та найнижча з реально можливих для покупця ціна;

«... передбачається перехід  майна ...» - підкреслює, що це саме розрахункова величина ціни за очікуваннями ринку на дату оцінки, за якою і може відбутися угода;

«... на дату оцінки ...» - виражає прив'язку розрахункової ринкової вартості за часом до конкретної дати, тому що ринкові умови для іншого моменту часу можуть змінитися й обчислене значення вартості виявиться помилковим або некоректним;

«... між добровільним покупцем ...» - означає, що покупця ніхто та ніщо не примушує до укладання цієї угоди, і він буде діяти відповідно до реалій і очікувань сучасного стану ринку, тобто, не сплачуватиме за об'єкт ціну більшу, ніж диктує йому ринок;

«... між добровільним продавцем...» - означає, що продавець зацікавлений продати майно на ринкових умовах після адекватного маркетингу, але не схильний наполягати на ціні, якщо вона не вважається розумною на поточному ринку;

«... в результаті комерційної  угоди ...» - означає, що між сторонами немає ніяких особливих специфічних взаємин (зокрема, орендодавця й орендаря) і сторони діють незалежно, кожна у своїх інтересах;

«... після адекватного  маркетингу ...» - означає, що майно повинне бути виставлене на ринку до продажу належним чином, а тривалість маркетингу повинна бути достатньою, щоб привернути увагу адекватної кількості покупців;

«... кожна зі сторін діяла  компетентно, розважливо ...» -означає, що добровільний покупець і добровільний продавець достатньо інформовані про сутність і характеристики майна, що продається, його існуюче використання і можливе потенційне застосування, а також стан ринку на дату оцінки;

«... і без примусу...» - означає, що кожна зі сторін зацікавлена в здійсненні угоди, але жодна з них ніким і нічим до цього не змушена і не підштовхується.

Україна цілком прийняла ці Міжнародні стандарти й у своєму Національному стандарті № 1 «Загальні принципи оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440, майже адекватно визначила поняття ринкової вартості: «Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу».

У даному визначенні термін «відчуження об'єкта» аналогічний «переходу майна з рук у руки» у визначенні МСО; «подібне майно» - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість; інші елементи визначення концептуально не відрізняються від визначення МСО.

За цілями оцінки розрізняють  споживчу, інвестиційну, спеціальну, страхову, заставну, оподатковувану, утилізаційну вартість.

Споживча вартість (аналогічна поняттям внутрішня, фундаментальна вартість) - еквівалент цінності, яку конкретна власність має для конкретного користувача, без урахування найбільш ефективного використання цієї власності або грошової суми, що могла б бути отриманою від її продажу.

При обґрунтуванні інвестиційних проектів розраховують інвестиційну вартість. Інвестиційна вартість - вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки. Фактично дана вартість виражає індивідуальні (суб'єктивні) переваги інвестора.

Спеціальна вартість - сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації або особливої зацікавленості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки.

Страхова вартість - вартість власності для визначення суми покриття за страховим договором або забезпечення вимог у зв'язку з втратою або пошкодженням застрахованих активів.

Оподатковувана вартість - вартість майна, що розраховується на базі визначень, які містяться у відповідних нормативних документах, що відносяться до оподатковування власності.

Заставна вартість - вартість активів, яку кредитна установа або інша організація, що займається фінансуванням на основі забезпечення певним майном, сподівається одержати від їх продажу на ринку за умов неплатоспроможності одержувача позики або невиконання ним інших боргових зобов'язань.

Утилізаційна (скрапова) вартість - вартість об'єкта власності (за винятком земельної ділянки) не при існуючому його використанні об'єкта, а визначена як сукупна вартість матеріалів, з яких складається цей об'єкт, без додаткового ремонту.

Залежно від характеру  аналога розрізняють вартість відтворення  та вартість заміщення. Вартість відтворення - це визначена на дату оцінки поточна (тобто приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін) вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки.

Вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною.

За принципами бухгалтерського  обліку розрізняють балансову, залишкову  та справедливу вартість. Балансова  вартість - витрати на будівництво або придбання об'єкта власності, відображені в бухгалтерському балансі. Балансова вартість буває первісною та відновлювальною. Первісна вартість - це історична вартість об'єкта на момент введення в експлуатацію.

Відновлювальна вартість - вартість відтворення раніше створених основних засобів у сучасних умовах; визначається в процесі переоцінки основних фондів.

Залишкова вартість - балансова вартість об'єкта власності за винятком усіх видів зносу.

Поняття справедливої вартості у вітчизняній практиці з'явилося  у зв'язку з вступом у дію  з 01.01.2000 року Закону України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-ХІХ і введенням Національних положень (Стандартів) бухгалтерського обліку (далі П(с)БУ).

Згідно П(с)БУ, справедлива  вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язань у результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [18].

Залежно від перспектив розвитку підприємства розрізняють  вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість.

Вартість діючого підприємства - це вартість підприємства, що сформувалося, як єдиного цілого за умов його подальшого використання специфічним запланованим або існуючим способом. У цьому розумінні вартість діючого підприємства, визначена з метою поточного управління, еквівалента існуючому в практиці обліку й оцінки поняттю «вартість у використанні».

Ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умов продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості (має місце, як правило, через банкрутство та відкритий продаж на аукціоні).

2. Теоретичне питання №2. Оцінка  вартості фірмового знаку або  інших засобів індивідуалізації  підприємства і його продукції (послуг)

Нематеріальні активи - об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому  відповідним законодавством, об'єктом  права власності платника податків.

Під нематеріальними активами розуміються довгострокові вкладення в придбання об'єктів промислової й інтелектуальної власності, права оренди будівель (споруд, помешкань) або користування ними, права власності на квартири, а також інші аналогічні майнові права, що є об'єктом права власності конкретного підприємства і приносять прибуток.

В складі нематеріальних активів відбиваються придбані підприємством, установою права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, а також інші аналогічні майнові права.

Розглянемо коротко основні  характеристики об'єктів нематеріальних активів.

Авторські свідоцтва. Це правові документи  по винаходах. Видача авторських свідоцтв була передбачена законодавством ряду країн в системі Ради Економічної Взаємодопомоги.. Вимоги до винаходу у разі отримання на нього авторського свідоцтва були ті ж, що і при отриманні патенту. Різниця полягала в тому, що винахід, захищений патентом, міг використовуватися тільки власником патента, а у разі захисту його авторським свідоцтвом винятковим правом на його використання володіла держава. В даний час в державах, які утворилися на території колишнього СРСР, відповідно до нового законодавства винаходи охороняються тільки на основі патентів.

Авторське право. Розповсюджується на твори науки, літератури, мистецтва, які є результатом творчої  діяльності, незалежно від призначення  і достоїнства твору, а також  способу його вираження.

Авторське право означає право  на даний твір, на виготовлення і поширення його або самим автором, або з дозволу останнього, а також право автора класти край будь-яким спотворенням свого твору і отримувати протягом всього життя і 50 (п'ятдесяти) років після смерті дохід, який приносить його твір.

База даних - об'єктивна форма подання і організації сукупності даних, систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути оброблені за допомогою ЕОМ.

Ділова репутація фірми («гудвілл») - вартісна категорія, що є різницею між вартістю фірми як єдиного  цілісного майново-фінансового комплексу і вартістю всіх її активів. Фактична величина «гудвілл» є порівняння ринкової вартості матеріальних і нематеріальних активів з контрактною ціною на підприємство. Якщо контрактна ціна перевищує ринкову вартість всіх активів, виникає «гудвілл позитивний». І навпаки, якщо контрактна ціна нижче ринкової вартості всіх активів, виникає «гудвілл негативний».

Витрати НДДКР - витрати, пов'язані  з процесом підготовки і проведення наукових аналізів, дослідження, експериментів, продиктованих потребами фундаментальних, прикладних і галузевих наук.

Витрати на послуги непромислового характеру, що надаються сторонніми організаціями. До них відносяться  консультаційні послуги з правових, фінансових і маркетингових проблем, включаючи питання:

- купівлі-продажу товарів, ведення бізнесу, комерційної інформації;

- фінансового планування і контролю, калькуляції собівартості продукції, питання ціноутворення. експертної оцінки по інвестуванню коштів, по прогнозах руху ліквідності, управлінні поточними активами;

- стратегії бізнесу (дослідження інвестиційних проектів, технологічних рішень, об'єми інвестицій, витрати в процесі виробництва і реалізації товару, очікуваний прибуток, реорганізація структури компанії, акціонування і т.п.);

- ведення обліку і складання звітності на підприємстві, порядку виконання фінансових зобов'язань, аналізу фінансового планування і т.п.;

- складання бізнес-планів, надання комерційної інформації, складання прогнозів на базі економічних моделей оцінки можливих ризиків і інше.

Винахід - нове і володіюче  істотними відмінностями технічне рішення задачі, що дає позитивний ефект. Охороняється законом, якщо має  винахідницький рівень, застосовується в різних галузях промисловості  народного господарства.

Ліцензія - правовий документ, що дає:

1) дозвіл на використання  іншими фізичними або юридичними  особами винаходів, технологій, технічних  знань, виробничого досвіду і  т.д.

2) дозвіл, що видається  державними органами на здійснення  якої-небудь господарської діяльності.

Наукове відкриття - визнання явищ, властивостей або законів матеріального світу, які досі не були пізнані і не допускали перевірки.

«Ноу-хау» - повністю або  частково конфіденційні знання технічного, організаційно-адміністративного, фінансового, економічного, управлінського характеру, які не є загальновідомими. У основу виділення і виявлення «ноу-хау» встановлені критерії ХХII сесії Європейської економічної комісії (Женева, 1969 р.):

- конфіденційний характер;

- науково-технічні знання і досвід;

- цінність;

-· можливість практичного застосування;

- правова захищеність на національному і міжнародному рівні.

Організаційні витрати, виникаючі при утворенні підприємства (СП і АТ), тобто витрати, пов'язані  з розробкою засновницьких документів підприємства і техніко-економічних обґрунтувань, витрати на підготовку кадрів і інші (при внесенні їх в статутний фонд підприємства).

Патент - юридично закріплені виняткові права користування, виробництва  і продажу продукції на період, передбачений законодавством.

Корисна модель - (винахід в області механіки) описується як пристрій.

Програма для ЕОМ - об'єктивна форма надання сукупності даних і команд, призначених для  функціонування ЕОМ і інших комп'ютерних  пристроїв з метою отримання певного результату (включаючи підготовлені матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ і аудіовізуальні зображення, що породжуються нею ).

Право користування природними ресурсами включає в себе право  користування землею, водними і лісовими ресурсами, надрами і т.д.

Право користування майном включає право користування·  матеріальним майном: рухомим і нерухомим; · нематеріальним майном.

Промисловий зразок - художнє  або художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд продукції або послуги.

Раціоналізаторська пропозиція - технічне рішення, що є новим і  корисним і передбачає зміну конструкції  виробів, технології виробництва або  зміну складу матеріалу. До раціоналізаторських  пропозицій відносяться:

· проекти (креслення  або технічні проекти);

· конструкції;

· технологічні процеси.

Суміжні права - це права  виконавців. Суб'єктами суміжних прав можуть виступати: виконавці творів; виготівники копій, фонограм; організації  ефірного і кабельного віщання.

Сорт рослин - група  рослин, яка незалежно від патентоздатності визначається ознаками, що характеризують даний генотип (або комбінацію генотипів), і відрізняється від інших груп рослин хоч би однією ознакою.

Товарний знак - це елемент, сприяючий відмінності товарів  і послуг одних юридичних осіб або громадян від однорідних товарів і послуг інших юридичних осіб або громадян.

Топологія інтегральних мікросхем (ІМС) - зафіксоване на матеріальному  носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми і зв'язків між ними. Призначена для виконання функцій електронної мікросхеми.

Вказівки на джерело  походження товару або послуги - один з різновидів комерційних позначень. Являє собою яке-небудь найменування, вираження або знак, яке показує, звідки поступив даний продукт або послуга: країна, регіон, конкретне місце.

Фірмові найменування характеризують репутацію і становище підприємства загалом. Служать для його розпізнавання  і виділення з числа інших, а також є корисним джерелом інформації для споживачів.

Франчайзинг - взаємовигідна угода, по якій велика «батьківська» фірма або підприємство надають право малій фірмі (приватній або державній) реалізовувати свою продукцію і вести свою справу під маркою (торговим знаком) «батьківської» фірми протягом певного терміну в спеціально вказаному місці з правом вибору ринку збуту. За цю можливість мала фірма сплачує вступний внесок і відраховує певний процент з обороту на користь «батьківської» фірми.

Проблема комерційного використання результатів діяльності об'єктів нематеріальних активів в сучасній практиці є комплексною та багатогранною, вона включає в себе правові, технологічні, економічні, виробничі, соціальні і психологічні питання. Найбільш істотні розбіжності викликає наступне питання: чи є нематеріальні (невідчутні) засоби активами і чи можуть вони взагалі включатися в баланс підприємства. Потрібно відмітити, що єдиної думки у вчених-економістів в даний час немає.

Доводи на користь  того, що невідчутні засоби є активами полягають в тому, що ці засоби являють  собою майбутні економічні вигоди, за які була виплачена компенсація. Однак противники включення цих засобів в бухгалтерську звітність як активи мотивують свою позицію тим, що майбутні економічні вигоди, пов'язані з нематеріальними активами, за винятком окремих випадків, неможливо визначити з достатньою мірою достовірності, і, крім того, ці об'єкти не відповідають, як правило, критерію відчуження (наприклад, ділова репутація фірми не може бути реалізована окремо від фірми, торгові знаки невіддільні від ділової репутації фірми).

Однак потрібно відмітити, що це не зовсім так. Деякі нематеріальні  активи цілком відчужувані. Це відноситься, наприклад, до таких активів; витрат на НДДКР в тих випадках, коли ці дослідження повинні привести до створення таких активів як товарні марки, торгові знаки, патенти і інші активи, які є віддільними від компанії загалом; витрат на програмне забезпечення в тих випадках, коли виявлені його технічна здійсненність і комерційна ефективність, і коли воно розроблене самою компанією.

Тому, визнаючи нематеріальні активи активами, виникає нелегке завдання - дати по можливості найбільш узагальнюючі рекомендації за вартісною оцінкою нематеріальних активів, які самі по собі вельми значно відрізняються один від одного. Звичайно можна виділити найбільш загальні чинники, загальні критерії ефективності і деякі інші найбільш характерні моменти. У такому плані і розроблялися раніше окремі методики по галузях, які використовувалися в практиці тієї або іншої галузі.

Серед діючих самодіяльних оцінювачів сьогодні використовуються численні помилкові варіанти методики оцінки вартості нематеріальних активів і інших не завжди коректних методик.

Відмітимо найбільш характерні випадки, коли виникає потреба в  оцінці нематеріальних активів підприємства, а також всього майна підприємства:

Купівля-продаж акцій  підприємства на ринку цінних паперів. Купівля підприємства, що знаходиться  в акціонерній власності, є купівлею всіх акцій, емітованих даним підприємством. Щоб тримати підприємство під  контролем, можна не скуповувати  всі його акції, а купити тільки контрольний пакет акцій. Але незалежно від того, чи купується контрольний або неконтрольний пакет акцій, інвестор тоді упевнений в своєму рішенні, коли знає вартість підприємства і частку цієї вартості, що доводиться на контрольний пакет акцій.

Купівля-продаж частки (внеску) в статутному капіталі товариства або  товариства з обмеженою відповідальністю. На відміну від попереднього випадку  частка оцінюється не числом акцій, а  в грошових одиницях.

Продаж підприємства цілком на аукціоні або за конкурсом, здійснюваний при процедурі банкрутства або при приватизації державного підприємства.

Передача всього підприємства в оренду. Оцінка вартості важлива  для призначення орендної плати  і здійснення подальшого викупу орендарем (якщо це передбачене договором оренди).

Реорганізація (злиття, розділення, поглинання і т.п.) і ліквідація підприємства, що проводяться як за рішенням власників  підприємства, так і при рішенні  арбітражного суду при банкрутстві  підприємства.

Здійснення інвестиційного проекту розвитку підприємства, коли для його обґрунтування необхідно знати початкову вартість майна. Зокрема, така проблема виникає перед інвестором при проведенні санації неспроможного підприємства.

Отримання кредиту під  заставу всього майна підприємства (іпотека).

Оцінка вартості фірмового  товарного знаку або інших  засобів індивідуалізації підприємства і його продукції (послуг) проводиться:

- при їх перекупці, придбанні іншою фірмою;

- при наданні франшизи новим компаньйонам, коли розширяється ринок збуту і збільшується об'єм продажу;

- при визначенні збитку, нанесеного діловій репутації підприємства незаконними діями з боку інших підприємств;

- при використанні їх як внесок в статутний капітал товариства, що створюється;

- при визначенні вартості нематеріальних активів, гудвілла, для загальної оцінки вартості підприємства.

Таким чином, обґрунтованість і достовірність оцінки вартості нематеріальних активів багато в чому залежить від того, наскільки правильно визначена область використання оцінки: купівля-продаж, отримання кредиту, страхування, оподаткування і т.п. Особливу увага потрібно звертати на спосіб оцінки тих нематеріальних активів., що поступають безвідплатно на баланс підприємства.

Нематеріальні активи мають  безпосереднє відношення до процесу  виробництва, що ставить їх, на наш погляд, в один ряд з основними фондами, матеріалами, сировиною, паливом, МШП, робочою силою. Як і перераховані елементи, об'єкти нематеріальних активів впливають по суті на конкурентоздатність продукції, робіт і послуг, забезпечуючи споживчі переваги перед аналогами. Об'єкти нематеріальних активів незримо присутні практично на всіх стадіях виробництва продукції, робіт, послуг, починаючи від технологій і закінчуючи аналізом і використанням фінансових результатів. Можна сказати, що об'єкти нематеріальних активів є одним з основних чинників, що визначають кінцевий рівень прибутковості підприємства, а отже - і його ефективність функціонування. Виходячи з усього вищенаведеного, в даний час оцінка об'єктів нематеріальних активів є необхідною.

В сучасних умовах господарювання в Україні ще не розроблені всі  необхідні методи і рекомендації, і тому в багатьох випадках використовують досвід розвинутих капіталістичних  держав, пристосовуючи наявну інформацію до умов України. Здійснення господарських операцій з об'єктами нематеріальних активів потребує їхньої вартісної оцінки, тому що вона дозволяє зіставити результати інтелектуальної діяльності з іншими результатами діяльності підприємства або з іншими активами.