Контрольная работа по «Страхування»

Міністерство  освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

Факультет управління персоналом та економіки праці

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

з дисципліни «Страхування»

варіант 1

 

 

 

Виконала: студентка групи МТУз 218

Бобір Наталя Павлівна

 

 

Перевірив: ст. викладач Мірошниченко Л.Г.

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2011

 

Зміст

1. Призначення, функції та способи страхування, їх взаємозв’язок………3
2. Розрахункове завдання…………………………………………………….9
3. Список використаної літератури………………………………………...13

 

1.Призначення, функції  та способи страхування, їх  взаємозв’язок

Страхування – особливий вид  договірних цивільно-правових відносин  із захисту майнових інтересів фізичних або юридичних осіб у разі настання визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, які  формуються шляхом сплати цими особами  страхових платежів (страхових премій) чи внесення ними страхових внесків.

 Створювані при цьому грошові  фонди (страхові фонди) спрямовані  виключно на відшкодування шкоди  чи збитків, яких завдано відповідним  особам у результаті настання  страхових випадків.

 Законодавець також визначив, що страхування є окремим різновидом  фінансової діяльності та має  специфічні призначення, знати  і вміти використовувати які  необхідно з метою ефективного  використання страхування в якості  дієвого інструменту ринкової  економіки.

Стабілізуюче призначення  страхування

Страхування забезпечує майновий захист особи від загрози можливих збитків (шкод) та надає цій особі економічної та соціально-психологічної впевненості у майбутньому через отримання додаткової фінансової гарантії у вигляді страховки. Внаслідок цього стабілізується соціально-економічний стан суспільства та забезпечуються додаткові гарантії для здійснення процесу безперервності соціально-економічного розвитку суспільства взагалі.

 Міжнародне фінансове призначення страхування

 Міжнародне страхування створює  умови для розвитку міжнародного  експорту та імпорту капіталу  завдяки:

1) системі виконання міжнародного  страхування (через страхування  зовнішньоекономічних угод);

2) розміщенню накопичених фінансових  коштів страховиком у міжнародній  фінансовій і кредитно-банківській  мережі (для диверсифікації ризиків  інвестування страхових фондів, сформованих страховиками різних  країн);

3) використанню міжнародної перестрахувальної  системи для формування оптимального  страхового портфелю шляхом диверсифікації  і подрібнення великих чи однотипних  ризиків, які складають страховий  портфель страховика. Сформований  внаслідок такої діяльності оптимальний  страховий портфель повинен найкраще  відповідати усім необхідним  вимогам щодо показників надійності, платоспроможності та прибутковості  діяльності страховика.

Розподільче призначення  страхування

Страхування на правовій основі виконує  функцію розподілу шкод, матеріальних збитків і втрат внаслідок настання страхових випадків поміж страховиком, страхувальниками (застрахованими особами, отримувачами), потерпілими третіми особами й особами, відповідальними за скоєння шкоди. Коли відсутній страховий захист, то ця проблема вирішується через суд, що призводить до тривалих термінів вирішення позивних справ, несвоєчасності компенсації заподіяної шкоди, додаткових істотних витрат часу та фінансів на судовий процес. У результаті збільшуються загальні втрати потерпілих, гальмується процес економічного розвитку суспільства.

Основні функції  страхування

Захисна функція страхування

Страхування призначене виконувати такі захисні функції щодо осіб, які  є споживачами страхових послуг (страхувальника, застрахованої особи  або потерпілої особи):

1. Забезпечення фінансового захисту  страхувальника (застрахованої особи  або потерпілої особи) від можливої  шкоди, майнових збитків і втрат,  які фактично виникли внаслідок  настання страхових випадків, котрі  сталися через деякі випадкові  події, що називаються страховими  ризиками.

2. Скорочення можливих збитків  і втрат страхувальника (застрахованої  чи потерпілої особи) шляхом  гарантованого виконання умов  щодо терміну та обсягу виплати  страхової компенсації від страховика. Так, чим менше часу страхувальник  (застрахована чи потерпіла особа)  перебуває в стані некомпенсованої шкоди, тим істотніше скорочуються майбутні втрати, що неминуче спричиняються заподіяною йому шкодою. А це, насамперед, знижує загальний рівень можливих збитків (шкод, втрат) і стабілізує соціально-економічні відносини у суспільстві.

3. Представлення та захист інтересів  страхувальника при можливих  суперечках щодо майнових інтересів,  які є об’єктами страхування,  у суді, перед державою, іншими  особами в межах укладеного  між цим страхувальником та  страховиком договору страхування  (виконання функції страхового  адвоката із захисту прав, які  визначаються обсягом застрахованих  майнових інтересів страхувальника).

 При здійсненні захисної  функції, зазвичай, окрім страхування  (передавання відповідальності за  наслідки реалізації ризику на  іншу особу – страховика) можливе  управління ризиками для зменшення  ймовірності реалізації ризику  і обсягу завданої внаслідок  цього шкоди такими заходами, як превенція (попереджування) або  репресія (заглушення) ризиків, що  наведені на рис.1.1. Однак до  обсягу страхових зобов’язань,  що приймаються на себе страховиком,  ці заходи не включаються, як  правило.

Нагромаджувальна функція страхування

 Захисна функція страхування  здійснюється через його нагромаджувальне призначення (нагромаджування капіталу), що проявляється у створенні страховиком страхового фонду, котрий є резервом для наступних виплат за прийнятими страховиком зобов’язаннями перед його клієнтами. Нагромаджувальне призначення може бути реалізовано у вигляді:

 • накопичувальної функції,  що безпосередньо стосується  конкретної особи, про страхування  якої укладено певне страхове  зобов’язання, і яке реалізується  у вигляді створення персоніфікованого  страхового фонду, що належить  до складу загального страхового  фонду, необхідного для виконання  страхових зобов’язань перед  цією особою (наприклад, при довгостроковому  нагромаджувальному страхуванні життя);

 • накопичувальної функції,  що не є безпосередньою відносно  кожного страхувальника, і діє  через єдиний страховий фонд, який в цілому створюється  незалежно від змісту страхових  зобов’язань страховика перед  конкретними страхувальниками, що  беруть участь у створенні  цього загального страхового  фонду своїми страховими внесками (платежами).

Інвестиційно-зберігальна функція страхування

 За допомогою страхування  залучаються та економічно використовуються  грошові кошти страхувальника, які  до цього часу вимушено капіталізувалися  ним у вигляді резервного фонду  самострахування. Таким чином,  при здійсненні страхування утворюються  додаткові сприятливі умови для  формування і поповнення ринку  вільного капіталу, вкрай необхідного  для ринкової економіки.

 Опріч того, створюються умови  для інвестування звільнених  коштів страхувальника в економіку  безпосередньо страховиком (пряма  інвестиція) або через фондовий  ринок (цінні папери), чи за  допомогою фінансових посередників (банківський депозит та ін.) з  метою отримання страховиком  додаткового прибутку.

            Страхування забезпечує функцію інвестування в економіку самим страховиком накопичених ним страхових фондів, які створені з коштів страхувальника, що заплачені страховику як оплата страхової послуги, що придбана у страховика.

           Під час реалізації інвестиційної функції, страхування також забезпечує зберігальну функцію, компенсуючи можливі збитки, що можуть бути заподіяні страховому фонду в результаті дії інфляції та інших проявів нестабільності фінансової системи країни. Зберігальна функція автоматично виконується під час реалізації інвестиційної функції, тому що ці функції невід’ємні одна від іншої і взаємно доповняють одна одну (див. рис.1.2). Способи здійснення страхування

Розглянемо основні методи здійснення страхування, що притаманні історії  розвитку нашого суспільства, починаючи  з найдавніших форм до нашого часу. Вочевидь, усі ці способи потрібно розглядати щодо певного об’єкту, котрий потребує захисту у вигляді надання страхової гарантії, тобто об’єкту страхування, визначення якого буде наведено далі.

 Самострахування – найдавніший  спосіб страхового захисту. При  цьому страховий фонд формується  з власних коштів суб’єкта (страхувальника), який самостійно хоче захистити  свої майнові інтереси. Система  індивідуального накопичення страхового  фонду передбачає, що страхувальник  (він же одночасно є і страховиком,  тому що, створюючи фонд самострахування,  фактично страхує сам себе) здійснює  внесок до особливого фонду  з власного доходу (прибутку). Так,  законодавство України передбачає  при організації та функціонуванні  господарчих та акціонерних товариств  обов’язкове створення резервного  фонду (тобто фонду самострахування), з нормативом перерахування у  цей фонд до 5% чистого прибутку  щорічно доти, доки фонд самострахування  не досягне 20% від загального  обсягу статутного фонду. Керує  (розпоряджається) сформованим страховим  фондом страхувальник, а у випадку  отримання прибутку від розпорядження  фондом цей прибуток цілком  належить страхувальнику. Якщо управлінсько-розпорядницька  функція спричинила до збитків,  то вони також належать страхувальнику. Напрямки витрат фонду страхувальник  визначає самостійно.   Таким чином, сам суб’єкт матеріально відповідає за свою діяльність повністю.

 Фонд самострахування може  утворюватися у грошовому вигляді  (капіталізований фонд) чи в матеріальному  вигляді (запаси сировини, комплектуючих,  будівельних матеріалів для аварійного  ремонту об’єктів, готової продукції,  продуктів, одягу та інш.). Найчастіше, перший фонд є більш універсальним, а другий вузькоспеціалізованим, і повинен створюватися лише для вирішення конкретних специфічних проблем, що виникають перед страхувальником. Система самострахування є цілком надійною, високоліквідною, має найбільшу платоспроможність, але економічно невигідна, тому що потребує від страховика заморожування коштів, які виключаються з об’єму власних оборотних коштів (з процесу самофінансування, тобто вкладання власних коштів у власну справу), що істотно зменшує ефективність рівня власної діяльності, котра істотно залежить від обсягу оборотних коштів суб’єкта.

 Очевидно, що розміщення цих  коштів у цінні папери, які  забезпечують отримання доходу, чи на банківських депозитних  рахунках лише частково вирішує  проблему підвищення дохідності  цього фонду шляхом інвестування  капіталу через систему відповідних  фінансових посередників (банків, інвестиційних  компаній та ін.), проте знижує  економічну ефективність, ліквідність  та платоспроможність фонду самострахування.

           Взаємне страхування відоме з часів стародавніх цивілізацій Ассірії, Месопотамії та Давнього Єгипту. Взаємне страхування грунтується на принципі колективного нагромадження взаємного страхового фонду особами, що об’єднані спільною економічною зацікавленістю до одного об’єкту страхування, або особами, які мають однакові майнові інтереси стосовно різних, але еквівалентних (подібних, маючих спільні риси) об’єктів страхування (рис.1.4). На цьому рисунку використовуються наступні скорочення: С1 ... Сj – страхувальники (учасники взаємного фонду), ВСЗ – взаємні страхові зобов’язання; Vi – внесок і-го страхувальника; СВі – страхова виплата на користь і-го страхувальника.

           Участь у системі взаємного страхування є договірною. Тобто всі учасники підписують договір колективної участі у покритті збитків членів цього об’єднання, що називається товариством взаємного страхування (ТВС).

            Кожний з учасників робить індивідуальний внесок Vi, розмір якого пропорційний сумарній імовірності здійснення випадків, котрі можуть заподіяти майнову шкоду (збиток) його учасникам, а також очікуваному обсягу загальної шкоди (збитку), який можуть отримати усі його члени за встановлений з їх згоди період часу (наприклад, рік), і зворотньо пропорційний кількості цих членів.

 Внесок Vi продовжує залишатися власністю учасника ТВС, як і належна йому частка доходу, який досягається шляхом інвестування коштів колективно створеного фонду взаємного страхування. Оперативне управління фондом здійснює виконавча дирекція, яка фінансується за рахунок коштів учасників та інвестиційного доходу фонду, але самі фонди і отриманий дохід дирекції не належать (окрім наперед визначених сум, призначених для оплати праці дирекції і розвитку діяльності ТВС).

Коли хтось з учасників зазнав шкоди (збитку), товариство компенсує  шкоду у межах зазначеної для  кожного учасника суми, здійснюючи необхідну страхову виплату СВі.

Таким чином, у системі взаємного  страхування немає суб’єкта підприємництва, метою діяльності якого є отримання  прибутку на користь його власників. Товариство взаємного страхування  не здійснює підприємницької діяльності на користь акціонерів, а реалізує принцип колективної взаємодопомоги учасників у питаннях взаємного  покриття наперед визначеної шкоди  при фактичній відсутності товарно-грошових відносин (відсутності факту продажу  страхової послуги як товару) [3].

 Комерційне страхування, яке  в основному вивчається у цьому  підручнику, зародилося в системі  взаємного страхування у добу  становлення капіталістичних відносин  шляхом вдосконалення та розвитку  системи взаємного страхування.  Соціально-економічні відносини  епохи початку капіталізму характеризувалися  появою великої кількісті суб’єктів з індивідуальними майновими інтересами та специфічними об’єктами страхування, і потреби у захисті яких система взаємного страхування через вказані причини задовольнити вже не могла .

           Економічно обумовлена потреба цих суб’єктів у страховому захисті призвела до появи товарно-грошових відносин особливого вигляду, коли страхова послуга набула характеру та основних рис товару, максимально індивідуалізованого до потреб конкретного клієнта (за специфікою цього об’єкту, ризиків та небезпек, які йому загрожують та ін.).

  Це призвело до виникнення суб’єкта підприємництва, який юридично пов’язаний з його окремими клієнтами тільки індивідуальними страховими зобов’язаннями ІСЗі згідно з угодами страхування, які він уклав (рис. 1.5). Він ставить основною метою своєї діяльності отримання прибутку шляхом укладання та виконання цих договорів, що оплачуються клієнтами. При цьому страховий фонд створюється страховиком із страхових премій Pі його клієнтів – страхувальників і до певного часу не є власністю страховика, проте повністю перебуває в його розпорядженні з моменту формування. Дохід від результатів управління коштами цього фонду також безпосередньо належить страховику.

Особливості організації страхових  зобов’язань при комерційному страхуванні:Pі – індивідуальна страхова премія і-го страхувальника; ІСЗі - індивідуальне страхове зобов’язання, укладене між страховиком та і-м страхувальником.

         Державні страхові гарантії. До цього способу здійснення страхування в Україні належать соціальне страхування, державне пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття. Цей спосіб здійснюється через систему податків (чи спеціальних відрахувань, зборів і внесків) бюджетних чи позабюджетних цільових фондів, які перебувають під поточним контролем державних органів.

Особливістю взаємовідносин цих способів страхування є принцип взаємної незалежності виплат, згідно з яким виплати, що здійснюються одній і  тій самій особі за будь-яким вищеперерахованим  способом, не залежать від виплат, на які ця особа має право за будь-яким іншим способом. При цьому страхова компанія чи товариство взаємного страхування  не відповідають за зобов’язаннями держави  перед страхувальником, а держава  на відповідає за зобов’язаннями страховика при комерційному страхуванні чи товариства взаємного страхування, за винятком окремих випадків, наведених  далі. 

2. Розрахункове завдання

2.1  Розрахунок страхового відшкодування

Задача 1. Застраховано прямий і непрямий збитки майна за системою повної (дійсної) вартості. Страхова сума S = 25000грн. Безумовна франшиза за прямим збитком F_b = 9%. Умовна франшиза за непрямим збитком F_y = 6%. Прямий збиток U_n = 10000грн, непрямий U_k =5000грн. Знайти суму виплати S_b.

  Розв’язання:

F_b = 9%    F_b =10000*0.09 = 900грн.

F_y = 6%    U_k = 5000*0.06 = 300грн.

Якщо F_y < U_k (300<5000), тоді U_k =5000грн виплачується в повному обсязі.

U_n = 10000 – 900 = 9100грн.

U_c = U_n + U_k = 9100 + 5000 = 14100грн.

S_b = U_c  = 14100грн.

Відповідь:  S_b  = 14100грн.

 

Задача 2. Майно застраховано за системою пропорційної відповідальності. Страхова сума S = 25000грн. Страхова вартість W = 60000грн. Безумовна франшиза F_b  = 9%. Прямий збиток U_n  = 10000грн. Знайти суму виплати S_b.

Розв’язання :

F_b = 6%    F_b = 10000*0.09 = 900грн.

U_c = U_n = 10000грн.

S_b = (U_n * ) – F_b = (10000 * ) – 900 = 4166,67 - 900=3266.67грн

Відповідь: S_b  = 3266.67грн.

 

Задача 3. Застраховано прямий і непрямий збитки за системою першого ризику. Повна страхова сума S = 25000грн. Безумовна франшиза за прямим збитком F_b = 9%. Умовна франшиза за непрямим збитком F_y = 6%. Прямий збиток U_n = 10000грн. Непрямий збиток U_k = 5000грн. Непрямий збиток покривається в обсязі до 15% прямого. Знайти суму  виплати S_b.

  Розв’язання:

U_k = 15% від U_n = 0,15 * 10000 = 1500грн.

Так як 1500 < 2000, U_k буде виплачено в повному обсязі.

F_y = 6% від U_k = 5000*0.06 = 300грн.

F_y < U_k (160 < 5000), тоді U_k виплачується в повному обсязі.

F_b = 9% від U_n = 10000*0.09 = 900грн.

U_n = 10000 – 900 = 9100грн.

U_c = U_n + U_k = 9100 + 1500 = 10600грн.

S_b = U_c – F_b = 10600 – 900 = 9700грн.

 Відповідь: S_b  = 9700грн.

 

2.  Розрахунок страхових тарифів

           Розрахувати такі статистичні показники та страхові тарифи:

• Страховий нетто-тариф (Т_н);
• Старховий брутто-тариф (Т_b).

Вихідні дані:

n  = 5000 об’єктів страхування;

m = 100 об’єктів постраждалих внаслідок настання страхових випадків;

S_b = 55000грн. Середня сума виплаченого страхового відшкодування;

S_o = 75000грн. Середня страхова сума об’єкта страхування;

H_o = 18% частина навантаження.

Розв’язання:

Розрахуємо нетто-тариф:

Т_n = Р (А)*К*100%.

К = ₌  = 0,733 грн/страховий договір

 

Р(А) = = = 0,02

0 P(A)   1, подія наступила частково (P(A) = 0,02).

Т_n = 0,02*0,733*100%  » 1,466%

Розрахуємо  брутто-тариф:

Т_в = Т_n + H_o

Т_в = 1,466 + 18% = 19,466%

 

3.  Розрахунок показників платоспроможності страховика

                Виконати відповідні розрахунки та визначити, чи виконується для вибраного страховика згідно з Законом України «Про страхування» вимога про перевищення фактичного запасу платоспроможності понаднормативного.

Вихідні дані дивись в табл.1.

Таблиця 1. – Показники діяльності страхових компаній з іншого страхування, ніж страхування життя (оцінні дані)

 

Варіант	Назва страхової організації	Активи на 2004 р. Sa , тис. грн.	Страхові платежі на 2004 р. P, тис. грн.	Страхові платежі, що належать перестраховикам  Pn ,тис. грн.	Страхові виплати на 2004 р. Sb, тис. грн.	Страхові резерви на 2004 р. R, тис. грн.
5	«Еталон»	260615,9	239083,5	11191,0	20779,6	135041,3

 

Розв’язання:

  ФЗП платоспроможності  (нетто-активи) визначимо за формулою:

ФЗП = S МА – S НА – S ОБ – S ТР,

де S МА – загальна сума майна;

S НА – сума нематеріальних активів (акції);

S ОБ – сума зобов’язань;

S ТР – сума технічних резервів (незароблених премій та резервів збитків).

S МА = 260615,9+ 239083,5+ 11191,0= 510890,4тис. грн.

S НА = 0 грн

S ОБ = 20779,6тис. грн.

S ТР = 135041,3тис. грн.

ФЗП =  510890,4– 20779,6– 135041,3 = 355069,5тис. грн.

Розрахунок НЗП₁ проводимо за формулою:

НЗП₁ = 0,25* (S П_ф – 0,9* S П_Reф ),

де  S П_ф - сума страхових перерахованих премій протягом звітного періоду;

S П_Reф – сума страхових премій виплачених перестраховикам.

НЗП₁ = 0,25* (239083,5– 0,9* 11191,0) = 57252,9тис. грн.

Розрахунок НЗП₂ проводимо за формулою:

НЗП₂ = 0,3* (S В_ф – 0,9*SВ_Reф),

де S В_ф – сума здійснених виплат протягом звітного періоду;

SВ_Reф – компенсаційні виплати перестраховикам відповідно укладених договорів перестрахування.

НЗП₂ = 0,3* (20779,6– 0,9 * 0) = 6233,88тис. грн.

З даних розрахунків слідує, що НЗП = НЗП₁ = 57252,9тис. грн.

Розрахуємо коефіцієнт запасу платоспроможності КЗП:

КЗП = =   = 19,4

Розрахуємо рівень достатності покриття САR:

САR = * 100% = 18,4%

Від 0 до 25% оцінка покриття «нормальне».

Відповідь: рівень платоспроможності страхової  компанії «Аура»  –       нормальний.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Перелік використаної літератури
1. Закон України "Про страхування".
2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Товариство "Знання", КОО, 2002. - 203 с.
3. Осадець С.С. Страхування. - К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.                       ISBN: 966–574–374–0
4. Плиса В.Й. Основи страхування : Навч.посібник. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 144 с.
5. Шахов В.В. Страхование. Учебник для вузов. – ЮНИТИ, 2003. – 311с. ISBN: 5-85171-029-2
6. Шелехов К. В., Бігдаш В. Д. Страхування. Страхові послуги. — К.: ІЕУГП, 2006. — 268 с.