Конверсійні операції банку

      ВСТУП

     Відмінними  рисами міжнародних розрахунків  є те, що їх об’єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, платіжних  засобів, що здійснюють обіг між державами, а суб’єктами – уряди, організації  та громадяни, банківські рахунки яких перебувають на території різних країн. Це вимагає використання не тільки національної, а й інших іноземних валют, їх регулярного обміну.

     Міжнародний поділ праці та відсутність єдиної для всіх країн валюти платежу, наявність  постійної небезпеки валютних втрат унаслідок коливань валютних курсів викликає необхідність здійснення валютних операцій, тобто операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Суттєву роль при цьому відіграє валютний ринок.

     Як  невід’ємна частина міжнародних  розрахунків валютні операції надають можливість суб’єктам міжнародних розрахунків купити саме ті іноземні валюти, які потрібні їм у даний момент, по-перше, для здійснення платежів, по-друге, для того, щоб зберегти від знецінення свої валютні резерви, якщо курс валют, з яких складаються ці резерви, починає падати або існує загроза цього. Валютні операції є також засобом одержання прибутків, особливо для банків та брокерських контор. Стрижнем валютних операцій є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій на валютному ринку.

     Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані  з конверсією валюти, яка є обміном  однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Конверсійні операції –  це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність, види та цілі конверсійних операцій

     Конверсійні операції — це угоди агентів валютного ринку за купівлі-продажу (конверсії) певних сум грошей однієї країни на валюту іншої країни за погодженим курсом на певну дату.

     Можна виділити кілька цілей конверсійних операцій:

• обмін валют при міжнародній торгівлі, здійсненні туризму, інвестицій;
• спекулятивні операції;
• хеджування валютних ризиків.

     Купівля або продаж готівкової валюти в кіоску «Обміну валюти» — справжня конверсійна  операція. Купуючи або продаючи готівковий долар, ви продаєте або купуєте готівкову  гривню, отриману валюту ви використовуєте у своїх цілях — витрачаєте на свої потреби або використовуєте для накопичення.

     Необхідність  обміну однієї валюти на другу виникає  також при міжнародній торгівлі, фінансових інвестиціях в економіку  інших країн, міжнародному туризмі. Різні фінансові відносини усередині  будь-якої країни вимагають розрахунків тільки в національній валюті. Цього насамперед вимагає економіка самої країни для захисту і забезпечення надійності її національної валюти. Наприклад: європейський торговець при купівлі цінних паперів американського емітента продаватиме євро і купуватиме американські долари, а потім уже за долари купуватиме цінні папери. При продажу цінних паперів європейський трейдер одержить долари США, які буде, у свою чергу, обмінювати на євро.

     Одна  з цілей конверсійних операцій в  усьому світі — це одержання прибутку від зміни курсу валют, тобто звичайна спекуляція. Наприклад, долар США за день може змінитися стосовно німецької марки на кілька центів, якщо вгадати цей рух і зробити кілька конверсійних операцій, то можна одержати значний прибуток.

     Валютний  ринок — це сукупність усіх конверсійних операцій, розрахунки і надання в  позичку іноземної валюти на певних умовах. Поточні конверсійні операції становлять основну частину валютних операцій, в англійській мові вживається термін Foreign Exchange Operations, скорочено Forex або FX.

     Конверсійні операції поділяються на дві групи:

• операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції;

     У свою чергу, операції з негайною поставкою  можуть поділятися на операції з датою  валютування сьогодні (today або скорочено tod), завтра (tomorrow або скорочено tom) і датою валютування через два робочі банківські дні — операції на умовах спот (spot).

• термінові валютні конверсійні операції.

     Термінові валютні операції поділяються на форварди, свопи, ф’ючерси, опціони, опціони на ф’ючерси, свопціони. Основою цих операцій є більш прості фінансові інструменти, на валютному ринку це конверсійні операції на умовах спот.

     Учасниками  ринку Forex насамперед є банки, що здійснюють основні операції за заявкою своїх клієнтів — експортерів та імпортерів, інвестиційних фондів, страхових компаній, хеджерів та спекулянтів. У комерційних банках акумулюються кошти клієнтів, якими вони можуть управляти, до того ж вони виконують операції й у своїх інтересах за рахунок власних коштів.

     У ринку Forex також активно беруть участь валютні біржі, центральні банки. Останні  управляють рівнем валютного курсу, виходячи на ринок із валютними резервами  країни, тобто проводять інтервенції  для підтримки валютної стратегії. Найбільший вплив на світовий валютний ринок справляють центральні банки в США — Федеральна Резервна система (United States Federal Reserve), у Німеччині — Бундесбанк (Deutsche Bundesbank), у Японії — Банк Токіо (Bank of Tokyo) й у Великобританії — Банк Англії (Bank of England). В Україні найбільший вплив на курс національної валюти здійснює Національний банк України (НБУ).

     Крім  банків, активну роль на ринку виконують  брокерські компанії або брокерські доми. Вони є посередниками між  величезною кількістю учасників  ринку — комерційними банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями, дилінговими центрами і приватними інвесторами.

     Головними валютами ринку Forex є:

     USD (greenback) — долар США;

     GBP (cable) — англійський фунт стерлінгів;

     EUR — євро (міжнародна європейська валюта);

     CHF — швейцарський франк;

     JPY — японська єна;

     CAD — канадський долар;

     AUD — австралійський долар.

     З січня 1999 р. в Європі введена єдина  валюта — євро. Курси конвертації 11 європейських валют, які ввійшли  до складу євро, жорстко прив’язані до курсу євро. Якщо, наприклад, необхідно визначити поточний курс німецької марки до долара США, треба взяти курс конвертації DEM до EUR 1,95583 і розділити на курс євро до долара США.

     З 1 січня 1999 р. були оголошені такі курси  конвертації валют до євро:

      німецька марка (DEM) — 1,95583;

      французький франк (FRF) — 6,55957;

      італійська  ліра (ITL) — 1936,27;

      іспанська песета (ESP) — 166,386;

      португальський  ескудо (PTE) — 200,482;

      фінська марка (FIM) — 5,94573;

      ірландський фунт (IEP) — 0,787564;

      бельгійський  франк (BEF) — 40,3399;

      люксембурзький  франк (LUF) — 40,3399;

      австрійський  шилінг (ATS) — 13,7603;

      нідерландські гульдени (NLG) — 2,20371. 

     У січні 2001 р. в Європейський союз увійшла  грецька драхма (GRD), курс якої до євро був зафіксований на рівні 340,75 драхм  за 1 євро, а вже з 1 січня 2002 р. євро стало єдиним платіжним засобом в єврозоні, всі інші валюти стали історією, й угоди з ними більше не укладаються.

     Основні параметри конверсійних угод (тікет tiket):

         1. сума і валюта конверсійної  операції;

         2. обмінний курс здійснення угоди;

         3. дата валютування;

         4. дата зарахування коштів на  рахунок в банку;

   5. основна траса платежу і реквізити  контрагентів. На практиці дилери  банків укладають угоди по  телефону або за допомогою  транзакційної системи Reutes Dealing, яка дає змогу укладати угоди і вести переговори в режимі двостороннього зв’язку з банками кореспондентами.

             Отже, до складу конверсійних операцій можна віднести наступні види валютних операцій зображені на наведеній нижче схемі.

      2. Ринок операцій спот

     Операція spot – конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди. Вона проводиться за поточним обмінним курсом для негайної доставки інвалюти, яка означає видачу інвалюти готівкою в касі банку (роздрібний ринок) або шляхом переказу валюти (міжбанківський ринок) протягом двох робочих днів. У свою чергу, операції з негайною поставкою можуть поділятися на конверсійні операції з датою валютування “сьогодні” тобто в день укладання угоди (today або скорочено tod) і конверсійні операції з датою валютування

      “завтра”  тобто на наступний робочий день за днем укладання угоди (tomorrow або  скорочено tom). Відповідно до цього визначається й валютний курс (курс spot) на момент укладання угоди.

     Існують два spot – курси – це курс попиту (bid rate) – курс за яким клієнт може купити одну валюту за іншу; курс пропозиції (offer rate) – курс за яким клієнт може продати одну валюту за іншу.

         Учасники spot операцій мають можливість:

• терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньо економічних зобов’язань;
• уникнути втрат від зміни валютних курсів: імпортер негайною купівлею інвалюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов’язаних з падінням її курсу;
• оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам – ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію.

     Різниця між двома групами конверсійних операцій полягає в даті валютування. Операції спот – найпоширеніші та становлять до 90 % обсягу валютних угод. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком.

     Спот-курс (курс спот) – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни. Спот (англ. spot – готівкова) є угодою купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно до якої обмін валют між банками-контрагентами проводиться, як правило, протягом 2-х робочих днів, не враховуючи дня укладення угоди. Той, хто прострочив платіж, платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «готівковими».

     Головний  курс спотових угод – це курс телеграфного переводу. В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між  банками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди.

     Крос-операції застосовуються при поєднанні валютного  обміну з купівлею-продажем цінних паперів. Цікавим є досвід триступеневої  схеми, що практикувалась нашими маклерами: долар – ваучер – гривня – долар. Угода давала спекулятивний ефект в умовах відносно низького валютного котирування приватизаційного сертифікату порівняно з його гривневим курсом.  

       3. Валютний курс і котировки

     Поточним  конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є поточним валютним курсом і приводиться на сторінках газет, згадується у розмовах, висвічується на екранах інформаційних агентств.

     Валютний  курс – це цiна грошової одиниці  однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, ЕКЮ). Валютний курс дуже рухливий і встановлюється з урахуванням купівельної спроможності валют. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон’юнктурний вплив на валютний курс.

     У банківській практиці прийняті наступні позначення курсів валют: наприклад, курс долара США до німецької марки  позначають USD/DEM. У даному позначенні ліворуч ставиться база котировки (базова валюта), праворуч – валюта котировки (валюта, що котирується):

     Таке  написання означає «кількість валюти, що котирується за одиницю базової  валюти» (у даному випадку 1,5525 німецьких  марок за один американський долар). Останні цифри написання валютного  курсу називаються процентними  пунктами (poins) або піпсами (pips). Сто пунктів складають базове число – на дилерському жаргоні «велику фігуру» (big figure). Наприклад, зміна курсу долара до німецької марки з 1,5525 до 1,5535 буде сприйнято як зростання курсу долара на 10 пунктів, а зміна курсу з 1,5525 до 1,5325 – як падіння долара на дві «фігури». Котировка курсів спот буває прямою і непрямою. 

        4. Основні види котирування валюти

     Визначення  курсу валюти називається її котируванням. Повне котирування включає визначення курсу покупця (покупки) і курсу  продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток.

     При прямому котируванні курс (вартість одиниці) іноземної валюти висловлюється в національній валюті, тобто валюта, що продається, співвідноситься з валютою, що купується.

     Наприклад, за підсумками торгів на Українській  міжбанківській валютній біржі 27 липня 1998 року курс долара США складав 2,112 грн., а курс німецької марки – 1,628 грн. При використанні прямого котирування для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті необхідно помножити її на курс:

      Сума  в національній валюті = Сума в іноземній  валюті х курс.

     Звідси, для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті при прямому котируванні її необхідно поділити на курс:

        Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті / курс.

     При прямому котируванні іноземної  валюти курс продажу буде більше курсу покупки.

     При використанні непрямого котирування  вартість одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті.

     Наприклад, курс долара США у Великобританії виражається як кількість доларів  США за один фунт стерлінгів. В Україні при непрямому котируванні курс долара США буде визначатися як кількість доларів США за одну гривню. Тому для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті її необхідно помножити на курс:

      Сума  в іноземній валюті = Сума в національній валюті х Курс

     Отже, при непрямому котируванні для  переведення суми в іноземній  валюті в еквівалентну їй суму в  національній валюті її необхідно поділити на курс:

      Сума  в національній валюті = Сума в іноземній  валюті / Курс

     При непрямому котируванні, на відміну від прямого, курс покупки іноземної валюти буде більшим курсу її продажу. 

     5. Сторони Bid i Offer і розмір маржі

     в котируванні валютних курсів 

     На  валютному ринку банки котирують  валютні курси з використанням  двох сторін – bid i offer. Якщо подивитись на котировку курсів у газетах, в обмінному пункті або на моніторі Рейтер, можна побачити такий напис: 

     Bid – це курс купівлі. За котировкою bid банк купує базову валюту, в нашому випадку USD – долари США, продає валюту, що котирується, тобто німецькі марки.

     Offer – це курс продажу. За котировкою offer банк продає базову валюту – долари, а купує німецькі марки.

     У визначенні дій, які необхідно здійснити  з базовою валютою за стороною bid чи стороною offer, важливе значення має: хто і кому котирує валютний курс. Як правило, комерційні банки котирують курс своїм клієнтам – компаніям, фізичним особам, однак на міжбанківському ринку банки котирують один одному. Вищенаведене правило відноситься до банку, що котирує курс.

     Для полегшення розуміння і запам’ятовування сторін bid i offer наведемо наступну схему:

     Це  правило застосовується також і  в діяльності банківських обмінних пунктів. Різниця між правою та лівою  стороною котировки називається  спред (spread) або маржа (margin) і служить  основою для отримання банком прибутку за протилежними угодами з клієнтами або іншими банками. Маржа (спред) може розглядатись як «плата за послуги».  

      6. Визначення крос-курсу валют

     Крос-курс – це курс обміну між двома валютами, за винятком долара США. До числа найбільш активних ринків конверсійних операцій за крос-курсами належать: німецька марка до японської ієни DEM/JPY, фунт стерлінгів до німецької марки GBP/DEM, німецька марка до швейцарського франка DEM/CHF, німецька марка до французького франка DEM/FRF тощо. До крос-курсів належить також курс німецької марки до гривні. Якщо хтось хоче обміняти італійські ліри на бразильські крузейро, то йому важко обійтись без посередництва долара. Тут ніби повторюється історія виникнення грошей у вигляді загального еквівалента. Тому при котируванні валют використовується також поняття їхнього крос-курсу – співвідношення між курсами двох валют щодо третьої. Крос-курс щодо валют, об’єм торгівлі в яких незначний, часто важко отримати у чистому вигляді, тому угоду здійснюють через долар США.

     Однією  з особливостей крос-курсів є те, що курси між валютами можуть котируватися по-різному, залежно від того, який банк проводить котирування.

     При розрахунку крос-курсів пропонується користуватись простим для запам’ятовування правилом множення і ділення дробів, у вигляді яких можна представити запис курсу валют. При цьому не слід сприймати написання USD/DEM буквально, як дріб. Це просто загальноприйняте в міжнародній практиці позначення валютного курсу. Якби курс долара до німецької марки зображувався у вигляді дробу, то значенню курсу 1,5520 (або кількості марок за один долар) відповідав би запис DEM / USD. 

      7. Види валютних курсів

     Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів.

     А) Валютний курс за безготівковими міжбанківськими угодами.

     Цей курс формується в результаті міжбанківських угод з продажу/купівлі безготівкової  валюти на валютних ринках (для вільно конвертованих валют – на світових валютних ринках, для курсу долар/гривня – на українському міжбанківському ринку). Цей курс прийнято в якості офіційного в більшості розвинених країн (наприклад, курс на кінець робочого дня).

     Б) Обмінний курс валютних бірж.

     У тих країнах, де збереглися валютні  біржі, через які проходить основний оборот конверсійних операцій, курс, що встановлюється на біржі, є основним курсом внутрішнього валютного ринку, а часто – й офіційним курсом.

     Валютні біржі, що збереглися в ряді країн, носять підпорядкований характер щодо міжбанківського ринку і використовуються, в основному, для фіксації курсу на певний момент часу (наприклад, фіксинг за курсом USD/DEM у Франкфурті-на-Майні в 11 – 00). Даний фіксинг виступає в якості офіційного курсу, який практично не відрізняється від курсу міжбанківського ринку в цей момент.

     В) Валютний курс готівкових угод.

     Даний курс формується на основі попиту і  пропозиції на ринку торгівлі готівкової валюти і може значно відрізнятись від безготівкового курсу міжбанківських угод. Для країн із значною часткою  готівкових грошей у внутрішньому грошовому обороті готівковий обмінний курс відрізняється від міжбанківського безготівкового більше, ніж у країнах з розвиненою системою безготівкових платежів населення (за чеками, пластиковими картками тощо). В обмінних пунктах розвинених країн курс готівкового обміну валют встановлюється суворо на основі міжбанківського валютного курсу з досить вузькою маржою.

     Процес  встановлення валютного курсу. У  загальному вигляді валютні операції поділяють на два види: касові та термінові. Касові ще називають овернайтом (overnight). У цьому випадку мова йде про надання товару (валюти) в момент укладання угоди або через декілька днів і тимчасовий розрив між датою укладання угоди та її реалізацією. 

      8. Операції на форвардному ринку

     Термінова або форвардна (англ. forward transantions – термiнова угода) операцiя є угодою, при якiй платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п’яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

   Форвардна угода включає три основні  елементи:

• зобов’язання купити або продати певну суму валюту за іншу;
• виконання угоди (дата доставки валюти) у визначений термін;
• фіксування валютного курсу – forward в момент укладання угоди.

   Характерною особливістю строкових або форвардних (forward) операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Такі документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони. Строкові операції на валютних ринках з’явилися відносно недавно (у 70-80-ті роки XX ст.). Це обумовлено, насамперед, значними коливаннями валютних курсів і пов’язаними з ними суттєвими валютними ризиками. Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого – одержати додатковий дохід шляхом проведення спекулятивних операції.

     Форвард-курс (форвардний курс) визначає очікувану вартість валюти через певний період часу і є ціною, за якою дана валюта продається або купується за умови її постачання на певну дату в майбутньому.

     Теоретично  форвардний курс валюти може дорівнювати  її курсу спот, однак на практиці він завжди виявляється або вище, або нижче курсу спот. Якщо форвардний курс вище курсу спот, він є сумою  курсу спот і відповідної різниці (форвардної маржі), що в даному випадку називається премією. Якщо форвардний курс нижче курсу спот, він є курсом спот, від якого віднята форвардна маржа, що називається в цьому випадку дисконтом.

     Отже, форвардний курс відрізняється вiд  курсу спот на величину форвардної маржi. Маржа може бути у вигляді премії, тоді форвардний курс вище курсу спот, або у виглядi дисконту (скидки). У такому випадку форвардний курс нижчий ніж курс спот.

     Форвардна валютна угода застосовується, головним чином, для страхування платежів. Ціни на форвардному ринку в умовах стабільної економіки та вільного переміщення капіталу пов’язані з різницею в процентних ставках. Форвардний (розрахунковий) курс повинен дорівнювати відношенню процентних ставок за міжбанківським кредитом, помноженому на курс спот.

     Форвардні операції діляться на два види: угоди  аутрайт і угоди своп. Операція аутрайт означає, що продавець зобов’язується продати, а покупець – купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.  Угоди своп – комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

     В Україні у зв’язку з низькою  насиченістю ринку інформацією  про поточні валютні курси, а  також поточні процентні ставки на міжбанківські гривневі депозити процес розрахунку форвардних пунктів проводиться дилерами самостійно, і отримані значення можуть суттєво відрізнятись у різних банках.