Інформаційні системи бухгалтерського обліку

Зміст

 

Вступ ………………………………………………………………………….3

1. Характеристика підходів до створення управлінських інформаційних  

      систем аналізу і аудиту………………………………………………………4

2. Організація технології вирішення завдань управлінського обліку в умовах

      функціонування інформаційної системи обліку: облік основних засобів і  

      нематеріальних активів………..……………………………………………..7

3. Організація здійснення зовнішнього аудиту з використанням

      комп’ютерної техніки………………………………………………………..11

Висновки……………………………………………………………………..16

Список використаних джерел………………………………………………17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Управління економікою ґрунтується  на інформації і породжує нову інформацію.

Умови конкурентної економіки  висувають серйозні вимоги до якості, своєчасності, повноти, вірогідності економічної  інформації.

Інформаційна система  не тільки відображає параметри функціонування об’єкта управління, а й впливає  на нього через органи управління. Вона є сукупністю інформаційних  процесів для задоволення потреби  інформації різних рівнів прийняття  рішень. Її метою є продукування інформації для використання управлінським  апаратом. Для отримання потрібних  відомостей інформація певним чином  обробляється.

До головних завдань інформаційних  систем належать:

• виявлення джерел інформації;
• збір, реєстрація, оброблення та видача інформації, що характеризує стан виробництва і управління;
• розподіл інформації між керівниками, підрозділами та виконавцями відповідно до їх участі в процесі управління ( узагальнення «знизу вгору» та конкретизацію «зверху вниз»).

Крім того, можуть виконуватись допоміжні операції, такі як розмноження, кодування, перекодування, декодування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Характеристика підходів до створення управлінських інформаційних систем аналізу і аудиту.

 

У теорії та практиці створення  інформаційних систем виділяють три підходи: локальний, глобальний, системний.

Локальний підхід полягає  в тому, що інформаційні системи створюється послідовним нарощуванням  задач, що приводять до збільшення функціональних можливостей. Він передбачає необмежений розвиток ІС. До позитивних сторін цього підходу можна віднести:  відносно швидку віддачу, наочність задач, можливість розроблення інформаційних систем невеликими  блоками, простоту керування створення системи. Недоліками є: дублювання інформації, неможливість забезпечення раціональної організації комплексів задач, постійна перебудова програм та організації задач, що приводить до дискретизації самої ідеї створення інформаційних систем.

При глобальному підході  створюється проект системи в  повному обсязі, а потім здійснюється її розроблення та впровадження. Як правило, цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його впровадження може перевищувати період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому.

Системний підхід – це комплексне вивчення об’єкта автоматизації  як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємозв’язків між ними. Об’єкт розглядається  як сукупність взаємопов’язаних елементів  однієї складної динамічної системи, яка  перебуває в стані постійних  змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Він заснований на таких  принципах: кінцевої мети, єдності, зв’язності, модульності, ієрархії, функціональності, розвитку, децентралізації, невизначеності. Характерними ознаками цього підходу є:

• однозначне охоплення проектуванням великої кількості задач;
• максимальна типізація та стандартизація рішень;
• багатоаспектне уявлення про структуру інформаційних систем як про систему, що складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна їх робота;
• ключова роль баз даних;
• локальне впровадження та збільшення функціональних задач.

Завданням цього підходу  до створення інформаційних систем є розроблення всієї сукупності методологічних та соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалізація) систем різного типу.

Основними принципами побудови інформаційних систем є:

• можливість зберігання великих обсягів різнорідної по формату і способу представлення інформації;
• забезпечення засобами ефективного пошуку необхідної інформації в базах даних;
• забезпечення доступу багатьох користувачів до ресурсів інформаційних систем;
• можливість інтеграції в загальнодержавні інформаційні системи і в систему міжнародного обміну інформацією.
• взаємодія компактних елементів розподіленої інформаційної системи один з одним на рівні протоколів.

На практиці це означає, що на програмно-апаратну платформу як інформаційна система у цілому, так і окремих її компонентів, не накладаються жорсткі обмеження.

Принцип максимального використання стандартних програмних компонентів  дозволяє значно прискорити проектування і впровадження створюваних інформаційних систем, знизити витрати на їхню експлуатацію та навчання користувачів.

Використання Internet/intranet-технологій в  основних сервісах інформаційних систем. Оскільки дані технології фактично стали стандартом де-факто для глобальних інформаційних систем, то їхнє застосування вирішує проблему інтеграції створюваних інформаційних систем у світовий інформаційний простір. Саме тому були використані стандартні для Internet протоколи і механізми взаємодії комп'ютерних систем (Internet є каналом зв'язку для вузлів розподіленої інформаційної системи).

Застосування передових Web-технологій для представлення інформації та інтерактивної взаємодії дозволяє в стислі строки та з найменшими витратами забезпечити супровід і роботу кінцевих користувачів із сервісами інформаційної системи.

До основних принципів побудови автоматизованих інформаційних  систем також відносяться: системність, стандартизація та уніфікація, сумісність, розвиток, ефективність.

Принцип системності дозволяє підійти до досліджуваного об’єкта як одного цілого, виявити на основі цілісності взаємозв’язки між структурними елементами, які забезпечують направлену діяльність системи та реалізовані нею функції.

Принцип стандартизації та уніфікації дає змогу у разі необхідності застосування типових, уніфікованих та стандартних елементах функціонування автоматизованої системи. Дозволяє скоротити термін впровадження автоматизованої системи, а також трудові та вартісні витрати на її створення.

Принцип сумісності дозволяє забезпечити здатність взаємодії автоматизованої системи різних видів, рівнів у процесі їх сумісного функціонування.

Принцип розвитку дає змогу постійно поповнювати та оновлювати функції системи та види її забезпечення. Інформаційна система має постійно нарощувати свої потужності новими технічними та програмними засобами, постійно розширятися новим колом завдань та поновлювати інформаційний фонд.

Принцип ефективності полягає у раціональному співвідношенні між витратами на створення автоматизованої інформаційної системи та ефектом, отриманим завдяки її функціонуванню.

2. Організація технології вирішення завдань управлінського обліку в умовах функціонування інформаційної системи обліку: облік основних засобів і нематеріальних активів.

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92. Норми П(с)БО застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи всіх форм власності (крім бюджетних установ).

П(с)БО 7 «Основні засоби» набув чинності з 1 липня 2000 р.

Згідно з П(с)БО7 «Основні засоби» — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Класифікація основних засобів  згідно з П(с)БО 7:

Основні засоби Інші необоротні матеріальні активи

101 Земельні ділянки 

111 Бібліотечні фонди

102 Капітальні витрати  на поліпшення земель 

112. Малоцінні необоротні  матеріальні активи

103 Будинки, споруди та передавальні пристрої 

113 Тимчасові (не титульні) споруди

114 Природні ресурси

104 Машини та обладнання 

115 Інвентарна тара

105 Транспортні засоби 

116 Предмети прокату

106 Інструменти, прилади,  інвентар (меблі) 

117 Інші необоротні матеріальні  активи

107 Робоча та продуктивна  худоба  

108 Багаторічні насадження   

109 Інші основні засоби 

Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби поділяються  на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які у свою чергу класифікуються за такими групами (рис. 2.1, рис. 2.2):

 

Рис. 2.1 Класифікація необоротних  Рис. 2.2 Класифікація

матеріальних активів основних засобів

 

Рахунок 10 «Основні засоби»  призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух  власних або отриманих на умовах лізингу об’єктів і орендованих  цілісних майнових комплексів, які  віднесено до складу основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об’єкта  окремо.

Основні задачі обліку основних засобів:

• визнання основних засобів;
• придбання та первісне оцінювання основних засобів;
• подальші витрати, пов’язані з експлуатацією основних засобів;
• амортизація основних засобів;
• переоцінювання основних засобів;
• вибуття основних засобів;

     -    розкриття інформації щодо основних засобів у примітках до фінансової звітності.

Облік основних засобів (ОЗ) і нематеріальних активів (НМА) здійснюється протягом усього життєвого циклу, від  надходження на підприємство і до моменту їх ліквідації чи реалізації.

Типовими формами первинної  документації, якими оформлюють операції з обліку основних засобів, є такі уніфіковані форми документів:

• ОЗ-1 — акт приймання-передавання основних засобів (для внутрішнього переміщення);
• ОЗ-2 — акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів;
• ОЗ-3 — акт на списання основних засобів;
• ОЗ-4 — акт на списання автотранспортних засобів;
• ОЗ-5 — акт про установлення, пуск та демонтаж будівельної машини;
• ОЗ-6 — інвентарна картка обліку основних засобів;
• ОЗ-7 — опис інвентарних карток з обліку основних засобів;
• ОЗ-8 — картка обліку руху основних засобів;
• ОЗ-9 — інвентарний список основних засобів;
• ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16 — розрахунок амортизації основних засобів.

Із первинних документів формується вхідна інформація під час  автоматизованого розв’язання задач  з обліку основних засобів та необоротних  матеріальних активів.

Основні завдання організації  обліку й контролю наявності та руху основних засобів:

• правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення й вибуття об’єктів основних засобів;
• контроль за збереженням основних засобів;
• контроль за витратами на ремонт основних засобів, а також за ефективністю використання основних засобів;
• правильне обчислення та відображення в обліку сум амортизації;
• отримання документально обґрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також у розрізі осіб, відповідальних за її збереження;
• виявлення результатів від реалізації об’єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

Ефективного результату можна  досягти з використанням інформаційних  систем і комп’ютерних технологій обліку.

Задачі можна розв’язувати по-різному:

• із застосуванням електронних таблиць;
• із застосуванням власних програмних продуктів, розроблених силами підприємства;
• із застосуванням універсального програмного забезпечення, запропонованого фірмами-розробниками для проведення розрахунків із планування, обліку, контролю та аналізу.

Так, для виконання облікових  робіт широкого використання набули такі програмні комплекси, як «1С: Підприємство», «Парус», «БЕСТ», «Галактика» тощо. Крім того, користувач може скористатися окремими їх модулями, які, наприклад, забезпечують облік основних засобів, складський облік, торгівлю, заробітну  плату тощо.

 

 

 

 

3. Організація здійснення зовнішнього аудиту з використанням

комп’ютерної техніки.

 

Впровадження обчислювальної техніки в процес зовнішнього контролю дає змогу значно скорочувати його трудомісткість і створює нові можливості в організації і методиці проведення зовнішнього аудиту.

Зовнішній аудит передбачає:

1) перевірку відповідності  звітних даних запровадженому  принципу відображення даних  у звітності. Для цього за  певний період часу переглядають  наявні звітні дані і дані, відбиті в звітних документах, з метою узгодження показників  форм звітності. При цьому використовується  нормативно-довідкова інформація  у вигляді таблиці узгодження  та бази знань;

2) аудиторське підтвердження  достовірності інформації;

3) виконання функцій внутрішнього  аналізу;

4) надання додаткових  аудиторських послуг з оцінки  і прогнозування фінансово-господарської  діяльності підприємства.

У ході проведення зовнішнього  аудиту можуть бути три підходи до використання обчислювальної техніки. Так, перевірку даних можна здійснити за допомогою:

1) програмних засобів  підприємства, які перевіряються  імітацією облікових даних;

2) спеціальних контрольних  програм, підготовлених працівниками  підприємства, що перевіряється;

3) спеціальних програм,  підготовлених контролюючою організацією.

У першому випадку за допомогою програмних засобів, які функціонують на підприємстві, здійснюється паралельний прорахунок і створюється імітаційна база даних. Зіставленням даних перевіряється правильність проведених розрахунків і отриманих результатів.

У другому випадку використовуються спеціальні програмні засоби, розроблені персоналом підприємства. На їх підставі здійснюється імітаційна обробка даних із структурою, аналогічною структурі реального програмного забезпечення. До програмного забезпечення включаються додаткові програмні модулі, які дають змогу контролювати необхідні параметри облікового процесу.

У третьому випадку здійснюється перевірка облікових даних за допомогою спеціальних програм, підготовлених контролюючою організацією. Ця перевірка здійснюється паралельним моделюванням облікового процесу з поєднанням програмної перевірки всіх його можливих параметрів. Отримані вихідні дані порівнюють з реальними даними, за результатами порівняння виявляють відхилення, які фіксуються в акті перевірки, де крім самих відхилень на основі бази знань зазначають методологічні або законодавчі акти, які були при цьому порушені. Нині, в умовах автоматизованих систем обліку, спосіб обробки господарських операцій і ведення обліку істотно впливають на організаційну структуру підприємства і на процедури та засоби проведення зовнішнього контролю.

Під час аудиту з використанням обчислювальної техніки враховуються такі фактори:

а) рівень автоматизації завдань бухгалтерського обліку;

б) наявність методик проведення аналізу на підприємстві;

в) доступність облікових даних;

г) складність існуючої автоматизованої системи обліку, контролю та аналізу.

Методи і засоби, застосовувані  для перевірки в складних інформаційних  системах, побудованих на основі РСОД, поділяють на такі групи:

а) робота в реальному  режимі часу з реальними даними;

б) робота зі статистичними  даними;

в) робота з імітаційними даними;

г) проведення аналізу спеціальними програмними засобами.

Програмні засоби передбачають два види аудиту даних:

а) систематичний аудит, коли облікові дані тестують за всіма основними критеріями (діапазон, зіставлення з нормативно-довідковою інформацією і т. ін.);

б) вибірковий аудит, що ґрунтується на деякій вибірці даних (за певними операціями, окремими завданнями тощо).

За допомогою спеціальних  програмних засобів мають здійснюватися  перевірка, моделювання та аналіз облікових  даних з метою визначення їх повноти, якості, правомірності і достовірності. Для цього здійснюються порівняння змодельованих облікових даних  з реальними даними інформаційної  системи, а також тестування розрахунків  і перерахунку, підсумовування, повторне упорядкування та формування звітних  даних і порівняння їх з реальними  даними. Крім того, контролюють правильність відновлення даних. Схему проведення зовнішнього аудиту з використанням комп’ютерної техніки подано на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема проведення зовнішнього контролю за допомогою автоматизованої системи

Програми загального призначення  з внутрішнього контролю припускають  роботу певних тестів на фактичних  даних. За допомогою таких програмних засобів здійснюються перевірка  й аналіз записів на основі певних критеріїв з метою визначення їх якості, повноти, спроможності і  правильності. Для цього також  використовується база знань, яка дає  змогу визначити невідповідність  і прийняти необхідні рішення. Таке програмне забезпечення дає змогу  здійснити тестування розрахунків, необхідні перерахунки і порівняти  отримані результати з нормативними, кошторисними даними. Отже, завдяки  зіставленню даних, які сформувалися з сумісними з ними даними, програмні  засоби дадуть змогу провести дослідження  за певними критеріями і прийняти необхідне управлінське рішення. Під  час роботи зі спеціальними контрольними програмними продуктами поетапно мають  виконуватися процедури, подані на рис. 3.2.                   

Рис. 3.2. Етапи проведення зовнішнього контролю

На етапі І — визначаються завдання, які необхідно вирішити при перевірці за допомогою спеціального програмного забезпечення.

На етапі ІІ — складається план виконання поставлених завдань і оцінюється реальність застосування програмних засобів. З цією метою здійснюється аналіз форми і засобу застосовуваного на підприємстві бухгалтерського обліку й оцінюється можливість застосування спеціального програмного забезпечення. При цьому визначаються обсяги облікової інформації і роботи контролера, кількість часу, необхідного для проведення аналізу. Окрім того, визначається необхідна потужність обчислювальної техніки та складається графік виконання робіт із зазначенням обсягу робіт, строків виконання, конкретних виконавців і форми завершення.

На етапі ІІІ — налагоджуються стандартні програмні засоби і розробляються нові засоби, необхідні для перевірки. Існуючі програмні засоби адаптуються до фактичних облікових даних.

На етапі ІV — перевіряються сформовані на машинних носіях дані з метою підтвердження їх незмінності, оцінюється стан підприємства, здійснюється тестування та обробка за заплановою мережною моделлю, аналіз одержаної інформації, її оцінка за допомогою бази знань і формування комп’ютерного висновку за позиціями, що перевіряються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

В даній контрольній роботі були здобутті теоретичні знання і набуті навички практичної роботи бухгалтера. Були розглянуті підходи до створення управлінських інформаційних систем аналізу і аудиту.

Була розглянута організація технології вирішення завдань управлінського обліку в умовах функціонування інформаційної системи обліку стосовно обліку основних засобів і нематеріальних активів.

А також розглянуто питання  щодо організації здійснення зовнішнього аудиту з використанням комп’ютерної техніки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Автоматизація бухгалтерського обліку в споживчій кооперації / Ю. Верига, О. Гусакова, І. Ополонський, Л. Руденко. — К.: Основи, 1996.
2. Автоматизированные информационные технологии в экономике. — М.: Компьютер; ЮНИТИ, 1998.
3. Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: 2000.
4. Бутинець Ф. Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. — Житомир, 1996.
5. Бутинець Ф. Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підруч. — 2-ге вид. — Житомир: ПП “Рута” — 2002.
6. Бухгалтерский учет для Украины: Руководство по ведению учета (описание конфигурации). — М.: Фирма 1С, 2000.
7. Голов С. В., Єфіменко В. І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ТОВ “Автоинтерсервис”, 1996 — 544 с.
8. Гужва В. М., Постєвой А. Г. Інформаційні системи в міжнародному біз-несі. — К.: КНЕУ, 1999.
9. Завгородний В. П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита. — К.: А. С. К., 1998.
10. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. — К., 1997.
11. Завгородний В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. — К.: Блицинформ, 1997.
12. Івахненков С. В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2003.
13. Ильина О. П. Информационные технологии бухгалтерского учета. — СПб.: Питер, 2001.