Венчурні фонди, класифікація інструментів РФУ

     План 

     1.Класифікація  інструментів ринку фінансових  послуг

     2.Венчурні  фонди та венчурне фінансування  в системі інноваційної діяльності.

     Задача 1

     Задача 3

     Задача 4

     Задача 10

     Перелік використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Класифікація  інструментів ринку фінансових послуг. 

     Сутність  та роль ринку фінансових послуг розкривається  його функціями:

     — мотиваційна мобілізація заощаджень та трансформація акумульованих коштів в позиковий та інвестиційний капітал;

     — реалізація вартості фінансових активів; організація процессу доведення фінансових активів до споживача;

     — перерозподіл на взаємовигідних умовах фінансових ресурсів суб'єктів господарювання з метою їх ефективного використання;

     — фінансове обслуговування економічного оберту та фінансове забезпечення інвестиційних процесів, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямків використання капіталу в інвестиційній сфері;

     — вплив на грошовий оберт та прискорення  обороту капіталу;

     — реформування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

     — страхова діяльність з метою мінімізації  фінансових та комерційних ризиків;

     — експортно-імпортні та ін. операції з  фінансовими активами, що пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю;

     — кредитування уряду, місцевих органів  управління через розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

     — розподіл державних кредитних ресурсів та розміщення їх серед учасників економічного кругооберту.

     Здійснюючи  операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові  інструменти їх проведення. Фінансові інструменти це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.

       Фінансові інструменти, які обертаються  на окремих сегментах фінансового ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю.

       За окремими видами фінансових  ринків розрізняють наступні  інструменти, які їх обслуговують.

       Інструменти ринку  позичкових капіталів. До них відносять гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

       Інструменти ринку цінних паперів - різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами).

       Інструменти валютного ринку. До них відносять іноземну валюту, розрахункові валюті документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

       Інструменти страхового  ринку - страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

       Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного  каміння. До них належать вказані види цінних металів та каменів, які купуються з метою формування фінансових резервів, а також розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок.

        До інструментів ринку нерухомості відносять цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

       За термінами обігу виділяють  наступні види фінансових інструментів.

       Короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів с найбільш ба-гаточисленним і покликаний обслуговувати операції на ринку грошей

       Довгострокові фінансові  інструменти (з періодом обігу більше одного року). До цього виду фінансових інструментів належать і так звані "безтермінові фінансові інструменти", кінцевий термін погашення яких не встановлено (наприклад, акції). Вони обслуговують операції на ринку капіталу.

       За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на наступні види.

       Інструменти, наступні фінансові зобов'язання за якими не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань). Вони є, як правило, предметом самої фінансові операції, і при їх передачі покупцю не несуть, додаткових фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні цінності, золото тощо).

       Боргові фінансові  інструменти. Ці інструменти, характеризуючи кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо вона не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструменту, який погашається). Прикладом боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо.

       Дольові фінансові  інструменти. Вони підтверджують право їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотка і т.п.). Дольовими фінансовими інструментами є, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

       Залежно від пріоритетної значимості  розрізняють наступні види фінансових  інструментів.

       Первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку). Такі фінансові інструменти (як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі і т.п.).

       Вторинні фінансові  інструменти або деривативи (фінансові інструменти другого порядку) характеризують виключно цінні папери, підтверджуючі право або зобов'язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, які обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому періоді. Вони використовуються для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику ("хеджування"). Залежно від складу первинних фінансових інструментів або активів, відповідно до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові, товарні і т. п. Основними видами деривативів є опціони, ф'ючерсні і форвардні контракти.

       За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти бувають наступних видів.

       Фінансові інструменти  з фіксованим доходом. Вони характеризують фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань, ставки позикового відсотка (норми прибутку па капітал) на фінансовому ринку.

       Фінансові інструменти з невизначеним доходом. Вони характеризують фінансові інструменти, рівень дохідності яких може змінюватись залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти із плаваючою відсотковою ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти і т.п.). За рівнем ризику виділяють наступні види фінансових інструментів.

       Безризикові фінансові інструменти. До них відносять державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найбільш надійних банків, "тверду" іноземну валюту, золою та інші цінні метали та каміння, придбані на короткий період. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, так як потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який із перерахованих видів фінансових інструментів; вони служать лише для формування точки відрахунку виміру рівня ризику за іншими фінансовими інструментами.

       Фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. До них належать, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "першокласний позичальник").

       Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику. Вони характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно рівний середньоринковому.

       Фінансові інструменти з високим рівнем ризику. До них відносяться фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий.

       Фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні "). Вони характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом таких високоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з кризовим фінансовим станом; опціонні та ф'ючерсні контракти тощо.

       Наведена класифікація відображає  поділ фінансових інструментів  лише за найбільш суттєвими  загальними ознаками.

       Кожна з розілянутих груп фінансових  інструментів, у свою чергу, класифікується  за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       2.Венчурні фонди та венчурне  фінансування в системі інноваційної  діяльності. 

     Назва «венчурний фонд» походить від англійського слова «venture», що перекладається як ризикований.

     Венджурний  фонд – інвестиційна компанія, яка працює виключно з інноваційними підприємствами та проектами. Венджурні фонди здійснюють інвестиції в цінні папери, в підприємства з високою або відносно високою ступінню ризику в очікуванні надзвичайно високого прибутку. Звичайно такі вкладення здійснюються в сфері найновіших наукових розробок, високих технологій. Як правило, 70-80% проектів не приносять віддачи, проте прибуток від залишившихся 20-30% покриває усі збитки.

     Виходячи  з можливостей, передбачених українським  законодавством, венчурні фонди є дуже зручними інструментами здійснення інвестицій.

     Враховуючи  потенційну можливість здійснення через  венчурний фонд інвестицій з високим  ступенем ризику, законодавство звільнило  венчурні інвестиційні фонди від  більшості нормативних заборон, які існують для інвестиційної діяльності інших типів фондів.

     Передусім це стосується практично повної відсутності  обмежень щодо складу та структури  активів фонду. Венчурний фонд може інвестувати належні йому кошти  в будь-які цінні папери, в тому числі такі, що не пройшли біржовий лістінг, купувати векселі, надавати відсоткові позики компаніям в яких володіє часткою корпоративних прав.

     Для венчурного фонду відсутні також  обмеження щодо кількісного складу учасників фонду. Інвестором венчурного фонду може бути навіть одна особа.

     Ефективність  інвестування через венчурні фонди  досягається також завдяки наявності  податкових пільг та стимулів (будь-які  доходи фонду не є об'єктом оподаткування  до моменту поки вони знаходяться  в активах фонду). Це дає можливість реінвестувати кошти в межах діяльності фонду без проміжного оподаткування, за рахунок чого досягається максимальний результат інвестиції.

     Наявні  можливості роблять венчурні фонди  надзвичайно перспективними фінансовими  інструментами як для великих холдингових компаній, так і для компаній та підприємців, що належать до сегменту малого та середнього бізнесу. Венчурний фонд може бути ефективним інструментом реалізації як окремого проекту, так і фінансовим центром для здійснення інвестиційної діяльності компанії або групи компаній.

     Так, створивши венчурний фонд, інвестор отримує наступні можливості:

     Проводити оперативний перерозподіл коштів між  проектами або компаніями, не створюючи  при цьому "віртуальних" заборгованостей  між компаніями та не використовуючи договорів фінансової допомоги. За рахунок цього значно спрощується процес управління фінансовими потоками та підвищується його ефективність.

     Уникати "проміжного" оподаткування проектів, значно збільшуючи при цьому свої обігові кошти та економлячи на необхідності залучати додаткові кредитні кошти.

     Проводити оперативне кредитування власних проектів за рахунок активів фонду.

     Залучати  кошти інших інвесторів для реалізації спільних проектів.

     Здійснювати повний контроль над операційною  діяльністю фонду, самостійно визначати об'єкти для інвестування.

     Додатково залучати кошти іноземних інвесторів для реалізації власних інвестиційних  проектів, уникаючи складні юридичні процедури державної реєстрації таких інвестицій, які присутні у  випадках коли іноземні інвестиції здійснюються напряму без залучення інвестиційного фонду.

     Зберігати свою анонімність, як інвестора, у випадку  коли венчурний фонд буде виступати  номінальним власником акцій  або інших корпоративних прав

     Найважливішою складовою економічного забезпечення інноваційної діяльності є фінансування. Сучасний фінансовий стан економіки України супроводжується проблемами створення механізмів фінансування, адекватних потребам інноваційного розвитку. Вичерпання власних фінансових ресурсів та залучення позикового капіталу призвели до погіршення фінансового стану багатьох підприємств України. Адже зовнішні джерела фінансування характеризуються нестабільністю кредитної системи внаслідок коливання процентних ставок, кризовим станом державних фінансів і високими темпами інфляції. Зростаючі потреби у фінансах для активізації інноваційної діяльності підприємств вже не задовольняються за рахунок традиційних систем кредитування, бюджетного фінансування та обігу грошових коштів. Для фінансування нових технологічних компаній, які ще не мають ні застави, ні навіть імені, під яке вони змогли б одержати гроші у банку, необхідні інші інструменти, серед яких важлива роль відводиться венчурному фінансуванню.

     Венчурні  інвестиції розглядаються багатьма економістами як найважливіший стратегічний фактор підвищення конкурентоспроможності виробництва. Щоб оцінити важливість венчурного інвестування, слід звернути увагу на світовий досвід, який показує, що для масового розвитку інноваційної діяльності венчурний капітал є найбільш пристосованим для інвестиційного забезпечення відтворення інновацій, пов'язаного з великою різноманітністю ризиків . Завдяки венчурному капіталу з малих інноваційних компаній виросли такі гіганти, як HP, Microsoft, Apple, Oracle, Yahoo, Amazon, Google, Intel та ін.

     Актуальність  розвитку венчурного фінансування стала  очевидною, тому що саме воно дозволяє з'єднати науку з іншою частиною економіки, і тим самим підвищити  конкурентноздатність вітчизняної промисловості. Основне призначення венчуру - забезпечити життя і розвиток малої інноваційної компанії на початковій стадії її розвитку, коли компанія ще не має активів, але вона потребує вже значних фінансових ресурсів для подальшого росту. Таким чином, венчурний капітал виступає одним з головних каталізаторів інноваційного розвитку.

     У зв'язку з цим необхідно відмітити, що за останні роки в економічних  публікаціях за останній час з'явилося  багато досліджень, присвячених венчурному інвестуванню. Серед них можна виділити роботи Д. Гарнера, Р. Оуна, Р. Конвея, В. Аньшина, М. Бродського, О. Дагаєва, А. Каржаєва, Л. Фоломьєва, Л. Антонюк, А. Поручника, В. Савчука, М. Йохна та ін. Їх зусиллями були створені теоретичні і методологічні основи для подальшого дослідження венчурного капіталу та його можливостей в інноваційному оновленні економіки.

     В Україні венчурний бізнес став розвиватися  зовсім недавно, в основному при  підтримці міжнародних фінансових організацій. При цьому перший венчурний  капітал був пов'язаний не з фінансуванням інноваційних проектів, а з метою виходу з кризи і підвищення ефективності роботи приватизованих підприємств

     В Україні тільки розпочалися процеси  розвитку інфраструктури венчурної  індустрії. Однак вона суттєво відрізняється  від венчурних фондів розвинених країн .

     По-перше, учасниками фондів (тобто венчурними інвесторами) можуть бути тільки юридичні особи. Ні приватні особи, ні пенсійні фонди, ні страхові компанії не можуть вкладати гроші у венчур. По-друге, більшість венчурних фондів створюються тільки для того, щоб обслуговувати проекти своїх засновників: вони або акумулюють кошти для власних інвестиційних проектів, або "використовуються для оптимізації податкових платежів засновникам". По-третє, відрізняється і сфера вкладення венчурного капіталу - найбільш привабливими сферами є: будівництво, торгівля, готельний і туристичний бізнес, переробка сільськогосподарської продукції, страхування.

     Характерною рисою венчурного бізнесу, наприклад  в США, є його орієнтація на вкладення  коштів в інноваційні підприємства, які займаються розробкою та реалізацією передових технологій у різних галузях промисловості .

     На  відміну від класичних венчурних  фондів, український венчурний капітал  не орієнтується на інноваційні проекти. Для нього більш привабливим є реалізація інвестиційних проектів середнього рівня ризику з використанням операцій з фінансовими активами і нерухомістю. Найбільш поширеною формою венчурного інвестування в Україні є надання інвестиційного кредиту - від вкладень у спеціально випущені під проект облігації до прямого інвестиційного кредитування через венчурні фонди .

     Однією  з причин такої ситуації є недосконалість законодавчої бази. Порядок створення  венчурних фондів в Україні регулюється  Законом України "Про інститути  спільного інвестування", що набрав чинності у березні 2001 року. Крім того, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку визначено порядок реєстрації випуску акцій з метою спільного інвестування та інвестиційних сертифікатів венчурного фонду. Але цього для масового венчурного старту виявилося зовсім недостатнім. Тому Указом Президента України від 25 березня 2002 року було знову поставлене питання про розробку законопроекту "Про основні засади формування та регулювання ринку венчурного капіталу в Україні". Питання венчурного фінансування також не вирішує і Закон України "Про інноваційну діяльність". Зокрема, передбачена лише процедура фінансової підтримки Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг, яка здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

     Практика  використання венчурного капіталу в  інноваційному розвитку економіки  України тільки розпочинається. Зусилля підприємців, уряду, громадських організацій поки що не дають значних позитивних результатів у розвитку механізму венчурного фінансування. Однією з причин такої ситуації можна назвати недостатнє вивчення природи, механізму і динаміки створення і використання національного венчурного капіталу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Задача 1. Протягом року були отримані наступні результати економічної діяльності:

Половина  облігацій та ринкових акцій протягом року перепродається.

     Визначити величину:

     млрд. грн.

Рішення: 

1) ФР = ФО  – П =218,3– 102,66= 115,64 (млрд. грн.);

2) РЦП  1 = А + О + ТЦП = 49,56 + 29,5 + 16,52 = 95,58 (млрд. грн.);

3) РЦП  2 = (А – АІ + О) + ПЦП = 0,5 * (49,56 – 10,62 + 29,5) + 24,78 = 59 (млрд. грн.);

4) РФІ = (РЦП 1 – ТЦП) + РЦП 2 = (95,58 – 16,52) + 59 = 138,06 (млрд. грн.);

5) ФОР  = (А – АІ + О – ОК) + ПЦП = 0,5 * (49,56 – 10,62 + 29,5 – 8,26) = 30,09 (млрд. грн.) 

     Отже, маємо наступні значення показників (млрд. грн.):

     Задача 3. Протягом року були отримані наступні результати економічної діяльності:

     Половина  облігацій та ринкових акцій протягом року перепродається. Комісійні за послугами професійних посередників ринку фінансових послуг становили (у % до вартості відповідних операцій з цінними паперами)