Види, загальна процедура та інструменти ідентифікації товарів та послуг

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 
Академія муніципального управління 
АМУ 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота 

з   дисципліни: «Стандартизація та сертифікація»

Тема: «Види, загальна процедура та інструменти ідентифікації товарів та послуг». 
 
 
 

     Виконав:

Студент 3 курсу

гр.. ДІД – 31 

     Ликов М.В.

     Перевірив:

     __________________ 
 
 
 
 
 

м. Київ – 2011 р.

Зміст

Вступ

1. Ідентифікація і оцінка відповідності товарів

2. Види і  засоби ідентифікації

3. Способи і  методи ідентифікації

Список  використаних джерел

Вступ

     Ідентифікація (від лат. identifico — ототожнюю) — ототожнювання об'єктів, розпізнавання, встановлення відповідності розпізнаваного об'єкта своєму образу (знаку). У процесі ідентифікації товарів виявляють відповідності досліджуваного товару базовій моделі (зразку), що характеризується тією ж сукупністю показників, або інформації про товар, що подається на маркуванні, в товарно-супровідних або нормативних документах.

     Ідентифікація як вид діяльності має структуру, яка характеризується певними структурними елементами (рис. 1).

Рис. 1. Структура ідентифікації товарів

     На  сучасному етапі завданнями ідентифікації  є:

• визначення основних понять, структури, норм і  правил у сфері ідентифікації товарів;

• розробка основних критеріїв, які повинні  використовуватися для цілей  ідентифікації однорідних груп, конкретних видів і найменувань товарів;

• дослідження  споживних властивостей товарів  і показників, що їх характеризують, для виявлення найбільш достовірних критеріїв ідентифікації;

• удосконалювання  стандартів та іншої нормативної  документації шляхом включення до неї  показників якості, що будуть використовуватися  при ідентифікації;

• розробка методів ідентифікації товарів, перш за все експрес-методів, що дозволять з досить високим ступенем імовірності визначати асортиментну належність товару.

     У Законі України "Про якість та безпеку  харчових продуктів і продовольчої сировини" (1998 р.)наводиться таке визначення поняття ідентифікації: "Ідентифікація — визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній документації виробника харчових продуктів чи наведеним в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини узвичаєній загальній назві з метою сертифікації".

     У цьому визначенні поняття "ідентифікація", на жаль, звужується до вимог нормативних  і технічних документів виробника  продукції. Але фахівцям-товарознавцям відомо, що вимоги стандартів здебільшого до органолептичних показників не несуть ідентифікуючої інформації, тому що мають дуже лаконічні фрази: "Відповідає даному виду товару", "відповідно до рецептури" тощо. Цілком зрозуміло, що провести ідентифікаційну експертизу за таким критерієм неможливо.

     Ідентифікація, як правило, вимагає багатосторонніх  досліджень як досвідченими фахівцями  — товарознавцями-експертами, так  і висококваліфікованими вченими-експертами. У зв'язку з тим, що результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу робляться відповідні висновки, то, напевно, більш точно цей процес можна назвати ідентифікаційною експертизою. Можна вважати, що ідентифікаційна експертиза є основоположною. Це пов'язано з тим, що доки не проведено ідентифікаційну експертизу даного виробу і не встановлено, що він являє собою, до якої групи товарів належить і який код за ТН ЗЕД він має, всі інші види експертиз проводити недоцільно.

     Ідентифікаційна експертиза товарів проводиться для того, щоб встановити, чи належить даний товар до тієї чи іншої однорідної товарної групи. Ця ідентифікація здійснюється на основі визначення характерних індивідуальних ознак, що наведені в нормативних або супровідних документах.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1. До  якого класу або групи однорідних  товарів належать вироби даної  партії товарів?

2. Чи  відповідає якість товарів даної  партії вимогам нормативних документів  або технічному опису на дану  групу товару?

3. До якого сорту належить даний товар, якщо він поділяється на певні сорти?

4. Чи  не входить даний товар у  номенклатуру заборонених до  реалізації товарів або товарів,  що мають деякі обмеження для  реалізації на вітчизняному ринку  (квотування, ліцензування тощо).

     Якщо  внаслідок проведеної ідентифікаційної експертизи встановлено, що дана партія товару дійсно належить до відповідного класу (групи) товарів, то тільки після  цього можна проводити експертизу якості, сертифікацію відповідності.

     Крім  того треба зазначити, що навіть якщо при вирішенні поставлених завдань одержано негативні відповіді, не можна квапитися і робити висновок, що дана партія товару фальсифікована. Адже це може бути новий товар, з нормативною документацією на який споживачі, а інколи і фахівці, недостатньо обізнані. Наприклад, зараз на нашому ринку широко реалізуються різні суміші кави з цукром і вершками, на які в Україні немає нормативної документації, а всі вимоги викладаються тільки в сертифікатах відповідності. Однак це ще не означає, що всі ці товари фальсифіковані.

     При реалізації й рекламуванні деяких товарів  ні працівники торгівлі, ні представники рекламних агенцій не звертають  увагу на те, як вони представляють  той чи інший товар, чи правильно  вони відносять рекламований товар  до тієї чи іншої товарної групи. Саме таке неуважне ставлення до товару може призвести до помилкового визнання його фальсифікованим. Наприклад, на упаковці кондитерських виробів "Марс", "Снікерс" немає відомостей про те, до якої групи кондитерських товарів їх треба відносити, а в рекламі їх називають шоколадними батончиками. Якщо це дійсно так, то всі ці вироби треба визнати нестандартними і заборонити їх реалізацію, тому що вони містять у своєму складі менше 80% основних компонентів — цукру і какао-продуктів (згідно з вимогами стандарту в шоколадному батончику масою понад 50 г начинки повинно бути не більше 20 %). Насправді ці кондитерські вироби не що інше, як штучні цукерки типу вітчизняного "Гулівера".

     Об'єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація тощо. Ми будемо розглядати тільки одну групу об'єктів — вироби, що беруть участь у процесі купівлі-продажу і стають при цьому матеріальним товаром.

     Суб'єктами ідентифікації товарів с всі  учасники ринкових відносин:

• виробник товару — на стадії приймання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і протягом всього технологічного циклу до реалізації продукції зі своїх складів;

• представники торгівлі (оптової і роздрібної) — на стадії укладання договорів  купівлі-продажу, приймання товарів  і підготовки їх до реалізації;

• споживач — на стадії купівлі і використання чи експлуатації товару.

1. Ідентифікація і оцінка відповідності товарів

     Ідентифікаційна експертиза спрямована на встановлення відповідності товару певним вимогам.

     У міжнародних нормативних документах (Керівництво ІСО/МЄК 2, п. 13.1) термін "відповідність" трактується як "додержання усіх встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги".

     У практичній діяльності при оцінці відповідності  визначається рівень (ступінь) відповідності, тобто проводиться порівняння фактичних показників із встановленими в нормативній документації вимогами. Рівень відповідності може виражатися коефіцієнтом відповідності або у відсотках.

     При визначенні рівня відповідності  товару вимогам нормативної документації коефіцієнт відповідності може набувати тільки двох альтернативних значення: 0 (нуль) або І (одиниця). Якщо товар відповідає вимогам нормативних документів, то рівень його відповідності — 1, якщо не відповідає, цей рівень дорівнює 0. Адже, якщо товар не відповідає вимогам стандарту хоча б за одним із регламентованих показників, він не може визнаватися відповідним даному стандарту. Залежно від рівня невідповідності такий товар може реалізовуватися, але з обов'язковою інформацією про ступінь його відповідності і за іншою ціною (дрібна не добірна картопля, дрібні яблука).

     Ступінь відповідності товарів може визначатися  як з боку виробника, так і з  боку споживача.

     З боку виробника товару ступінь його відповідності може визначатися  за такими показникам: нормативним, технічним і технологічним, показниками безпеки.

     Існує декілька видів діяльності щодо визначення ступеня відповідності якості товарів: оцінка якості, контроль якості, експертиза якості, сертифікація відповідності. На рис. 3.2 показано місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару залежно від мети, яка при цьому ставиться. Наведені види діяльності розрізняються, по-перше, номенклатурою показників, що вибираються для проведення дослідження; по-друге, суб'єктами, які проводять ці дослідження; по-третє, документальним оформленням результатів цієї діяльності.

     Оцінка  якості — це вибір номенклатури показників якості і встановлення їхнього  фактичного значення. Для оцінки якості можуть обиратися різні показники, у тому числі і не регламентовані нормативними документами.

     Оцінку  якості можуть проводити всі суб'єкти ринкових відносин: виробники, продавці, споживачі.

Рис. 2. Місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару

     Кінцевий  результат оцінки може бути оформлений у вигляді технічного документа (посвідчення якості, специфікація, висновок тощо), а може не мати документального  оформлення, але бути підставою для купівлі товару оптовим, роздрібним продавцем, споживачем.

     Контроль  якості — "діяльність, яка включає  проведення вимірів, експертизи, випробування або оцінювання однієї чи декількох  характеристик товару та порівняння отриманих результатів із встановленими  вимогами для визначення, чи досягнуто відповідності по кожній із цих характеристик" (ДСТУ 3993-2000. Товарознавство. Терміни та визначення).

     Контроль  якості проводиться представниками компетентних контрольних органів (державний, відомчий, внутрішньо-фірмовий). До них належать державні інспектори Головного управління у справах захисту споживачів, Держстандарту, санітарні лікарі санепіднагляду, контролери відомств і відділів контролю на підприємствах, працівники дослідних лабораторій виробничих і торговельних підприємств, а також споживачі.

     Номенклатура  перевіюваних показників обмежується  тільки вимогами стандартів. Кінцевим результатом контролю якості товарів  може бути акт перевірки, який складається  контрольною комісією (в деяких випадках одним контролером) і може мати один із двох висновків:

• товар  відповідає вимогам стандарту;

• товар  не відповідає вимогам стандарту.

     Товарна експертиза — це "незалежне перевіряння  якості та кількості товару компетентними  спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної особи" (ДСТУ 3993—2000).

При проведенні товарної експертизи можуть ставитися  різні цілі:

• ідентифікація  товару та його походження;

• виявлення  фальсифікації товару;

• встановлення виробника товару;

• виявлення  сторонніх домішок у складі товару;

• встановлення ступеня небезпечності товару.

Висновки  за результатами експертизи якості залежать від мети, яка при цьому ставилася. У цілому можна сказати, що експертиза якості і безпеки товарів дає  більше інформації, ніж цього вимагають  стандарти.

     "Сертифікація — дія третьої сторони, яка надає впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція відповідає встановленим вимогам" (Керівництво ІСО/МЕК 2). У цьому визначенні сертифікації чітко окреслено суб'єкти, які проводять сертифікаційну діяльність — це юридичні або фізичні особи, незалежні від виробника і споживача.

     На  відміну від оцінки і контролю якості при визначенні терміна "сертифікація" як необхідна умова регламентується  належна ідентифікація продукції. Більше того, у системі сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини вважається за необхідне перед проведенням досліджень за показниками безпеки продукції визначати регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники. При сертифікації всі показники поділяються на три групи:

• перша  група — показники, необхідні  для ідентифікації;

• друга  група — показники, необхідні  для підтвердження безпеки продукції  та інших обов'язкових вимог для  проведення обов'язкової сертифікації;

• третя  група — будь-які показники, що не належать до обов'язкових, для проведення добровільної сертифікації.

     Кінцевим  результатом сертифікаційних досліджень є сертифікат відповідності.

     Слід  зазначити, що ідентифікація як початковий етап діяльності з оцінки якості передбачається тільки в нормативних документах із сертифікації, але цілком зрозуміло, що і оцінка, і контроль якості не можуть проводитися, якщо продукція не ідентифікована.

     Наприклад, немає сенсу оцінювати якість продукції, якщо немає впевненості  в тому, що середній зразок сичужного  сиру "Рокфор" належить саме до асортиментної групи м'яких сирів, що дозрівають за участю плісені всередині сиру, а не до іншого тилу (сири, що дозрівають за участю слизу, або сири з підвищеним рівнем молочнокислого бродіння).

     Ідентифікації притаманні різноманітні функції:

• вказівна — ототожнює представлений зразок товару з конкретними найменуванням, сортом, маркою, типом, а також товарною партією;

• інформаційна — доводить до суб'єктів ринкових відносин необхідну інформацію;

• підтверджуюча  — стверджує відповідність асортиментної належності товару тій інформації, що зазначена на маркуванні і/або в товарно-супровідних документах;

• керівна  — оскільки ідентифікація — це один із елементів системи управління якістю продукції.

     Керівна функція ідентифікації регламентується міжнародними стандартами (МС) ISO серії 9000 "Системи управління якістю. Основні положення та словник". Ці стандарти введені в Україні без істотних змін (ДСТУ ISO 9000 — 2001). Тому розгляд ідентифікації як одного з елементів системи якості продукції, безсумнівно, становить великий інтерес.

     У сучасних умовах в усьому світі постійно підвищуються вимоги споживачів до якості товарів. Це потребує забезпечення необхідного  рівня якості продукції, тому що без  цього неможлива ефективна економічна діяльність організацій.

     Вимоги  до якості продукції, що задовольняють  потреби покупців, встановлюються у  стандартах і технічних умовах. Однак  ці нормативні документи не гарантують того, що при проектуванні, розробці, виробництві, зберіганні та реалізації товарів фактично досягнутий рівень якості буде відповідати встановленим вимогам. Внаслідок цього виникла необхідність розробки стандартів, що доповнюють вимоги до продукції і попереджують виникнення невідповідностей на різних етапах технологічного циклу шляхом регламентації елементів системи якості.

     Певний  крок у цьому напрямку зроблено у  Міжнародних і Державних стандартах серії 9000 (ДСТУ ISO 9000-2-96, ДСТУ ISO 9000-2001), де ідентифікація доповнюється поняттям "простежуваність". "Простежуваність  — це змога простежити передісторію, застосування або місце знаходження того, що розглядають". Простежуваність продукції може бути пов'язана з походженням матеріалів чи складових частин, історією обробки, розподілом або місцезнаходженням продукції після поставки (ДСТУ ISO 9000—2001, п.3.5.4). З метою забезпечення простежуваності виробник може ідентифікувати окремі вироби, зміну робочого персоналу, сировини, технологічних процесів тощо. У цьому випадку товари будуть розглядатися не як фальсифіковані, невідповідні певним вимогам, а як нові товари з новими характеристиками.

     Таким чином, у міжнародній практиці ідентифікація  розглядається як один з елементів  системи якості на виробництві, а  також як дія з управління матеріалами (сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими виробами) і готовою продукцією для встановлення відповідності (або невідповідності).

     З боку споживача товару ступінь відповідності  може встановлюватися шляхом оцінки якості на основі особистого досвіду  або на основі думки іншого споживачів. Тепер вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, особливо в умовах вільного ринку, коли покупець має можливість обирати товар із великої різноманітності товарів з однаковими (або близькими) функціональними властивостями. І тепер споживач стоїть перед іншою проблемою — як із цієї різноманітності вибрати товар з оптимальними властивостями. У цих умовах товарного достатку споживачу необхідно дати якомога більше інформації, щоб він міг правильно ідентифікувати товар і вибрати саме той, який найкраще задовольнить його потреби. У зв'язку з цим виникає необхідність у формуванні знань споживача за допомогою загально-популярних видань про якість і властивості товарів, що реалізуються в роздрібній і дрібнооптовій торгівлі.

2. Види і засоби ідентифікації

     Відповідно  до поставлених цілей ідентифікаційної експертизи товарів ідентифікація поділяється на окремі види: споживчу, асортиментну (видову), якісну (кваліметричну) і товарно-партіонну.

     Споживча  ідентифікація проводиться з  метою встановлення можливостей  використання товару відповідно до його функціональних властивостей. Значною мірою це стосується продовольчих товарів. Справа в тому, що господарсько-ботанічні сорти деяких овочів можуть використовуватися як столові (для безпосереднього вживання людиною), технічні (для промислової переробки) та кормові. Наприклад, технічні сорти картоплі мають підвищений вміст крохмалю і використовуються для вироблення спирту, крохмалю, а споживні властивості таких сортів не дуже високі. М'ясо тварин з деякими видами захворювань (в початковій стадії захворювання феноз, туберкульоз, ящур) може використовуватися для промислової переробки за умов переробки при температурі вище 80°С протягом не менше 20 хв., з іншими видами захворювань (феноз, туберкульоз у пізній стадії) тільки для одержання м'ясо-кісткового борошна, а з такими захворюваннями, як сибірська виразка та сказ — тільки для утилізації.

     Таким чином, споживча ідентифікація покликана  не допустити на споживчі ринки товари, які не відповідають встановленим споживчим  вимогам і можуть бути небезпечні для здоров'я людини.

     Асортиментна (видова) ідентифікація полягає у  встановленні відповідності даного товару його належності до певної асортиментної  групи.

     Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності  товару його найменуванню при усіх видах оцінної діяльності, але особливе значення він має при митній експертизі для встановлення коду за ТН ЗЕД і сертифікації товарів.

     Видова  ідентифікація одночасно слугує методом виявлення невідповідності, що визначається як асортиментна фальсифікація  товарів.

     Ідентифікація якості товару (кваліметрична) — це встановлення відповідності якості товару вимогам, передбаченим нормативною документацією.

     Цей вид ідентифікації дозволяє виявити  наявність допустимих і недопустимих дефектів, а також відповідність  товарному сорту чи іншим градаціям якості, зазначеним на маркуванні або в супровідних документах.

     При такій ідентифікації встановлюються такі градації якості продукції: стандартна, нестандартна, умовно придатна чи непридатна для харчових цілей. Якщо стандартна продукція поділяється на товарні сорти, то встановлюється відповідність товарному сорту, зазначеному на маркуванні або у супровідних документах. При виявленні невідповідності сорту негативний результат ідентифікації констатується як особливий вид фальсифікації — пересортування.

     Товарно-партіонна  ідентифікація — один із найбільш складних видів діяльності, у процесі  якої встановлюється належність представленої  частини товару (об'єднаної проби, середнього зразка, одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії. Труднощі полягають у тому, що в більшості випадків відсутні (або не дуже надійні) критерії для ідентифікації. Дуже важко встановити відповідність, наприклад, двох партій пшеничного хліба з борошна вищого сорту, виробленого одним хлібозаводом, але різними змінами, або партій хліба, виготовлених навіть однією зміною, але з борошна, одержаного від різних постачальників. На сьогодні в Україні маркування, що дозволяє ідентифікувати конкретну товарну партію товару, використовується лише для консервів шляхом нанесення на денце банки відомостей про найменування консервів (асортиментний номер за ЗКП), підприємство-виробника (порядковий номер за ЗКПО), про відомство, якому належить підприємство-виробник (індекс відомства), зміну (номер зміни), дату, місяць та рік виготовлення (останні цифр року). Напевно, аналогічні способи товарно-партіонного маркування було б доцільно розробити і для інших продуктів.

     Для кожного виду фальсифікації характерні способи підробки товару. Взаємозв'язок характеристик товару з видами фальсифікації наведено на рис. 3.

     Найважливішим засобом ідентифікації багатьох видів продукції є маркування, тому що при маркуванні частіше за все використовують таку інформацію про товар, яка дозволяє його ідентифікувати.

     Критерії  ідентифікації — характеристики товарів, що дозволяють ототожнювати найменування представленого товару з найменуванням, зазначеним на маркуванні або в нормативних, товарно-супровідних документах.

Рис. 3. Взаємозв'язок видів фальсифікації товарів з їхніми характеристиками

     У стандартах, технічних умовах, правилах Системи сертифікації передбачаються три групи показників:

— органолептичні;

— фізико-хімічні;

— мікробіологічні.

     Для цілей ідентифікації придатні лише органолептичні і фізико-хімічні показники, що характеризують власне споживні властивості самого товару.

     Мікробіологічні показники належать до показників безпеки  продовольчих товарів, що залежать від  впливу зовнішніх факторів і тому не можуть вважатися критеріями ідентифікації.

     Непридатні  як критерії ідентифікації і деякі  фізико-хімічні показники безпеки, які визначаються при сертифікаційних  дослідженнях. Вони лише побічно свідчать про забруднення сировини, харчових продуктів і невластиві екологічно чистим продуктам. Це стосується таких показників безпеки, як токсичні мікроелементи, радіонукліди, антибіотики, гормональні препарати, нітрати та ін.

     Найбільш  придатні для ідентифікації органолептичні і окремі фізико-хімічні показники.

     Органолептичні показники — це основні показники, що характеризують найбільшою мірою споживні властивості товарів і визначаються за допомогою органів чуття людини.

     До  загальних органолептичних показників, характерних для продовольчих товарів, відносяться: зовнішній вигляд, смак і запах, консистенція.

     Зовнішній вигляд товару — це комплексний  показник, який практично включає  в себе і форму, і колір, і прозорість, і блиск. Для багатьох товарів  серед регламентованих показників якості колір виділяється як самостійний  показник (молоко, пиво, чай, кава тощо). Для деяких товарів комплексний показник якості "зовнішній вигляд" доповнюється специфічними показниками. До таких показників можна віднести: