Взаємозалежність фондових ринків: позитивні і негативні сторони

2

Тема: «Взаємозалежність фондових ринків:

позитивні і негативні сторони»

Вступ………………………………………………………………………………................3

1. Сучасний стан фондового ринку в умовах фінансової глобалізації..............................4

2. Позитиви та негативи взаємозалежності фондових ринків……………...................….9

Висновок…………………………………………………………………………….............13

Список використаної літератури…………………….......................................................15

ВСТУП

Характерною рисою світових економічних відносин на сучасному етапі є інтенсивна фінансова глобалізація із залученням національних економік до світового ринку капіталу, посилення їх взаємодії та взаємозалежності.

Становлення ринкових відносин сьогодні призвело не тільки до трансформації існуючих раніше форм і методів управ­ління, а й до зміни технології функціонування товарних і фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. Слід зазначити, що своє друге народження отримав і фондовий ринок, по­треба в якому за часів функціонування командно-адмін­істративної системи була відсутня. Як свідчить досвід, масштаби економічних перетворень потребують значних фінансових ресурсів, які не можуть забезпечити ні державний бюджет, ні внутрішні дже­рела фінансування підприємств. Фондовий ринок в особі фондової біржі і є основним, організованим місцем за­лучення фінансових ресурсів для підприємств, корпо­рацій, держави. Саме роль фондових ринків як місць роз­поділу інвестиційних ресурсів та їх взаємозалежність і взаємодія визначають актуальність даного дослідження.

Питанню взаємозалежності фондових ринків, позитивним та негативним наслідкам даного процесу в економічній літературі надається значна увага. Вагомий внесок у дослідження зазначених питань зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як В.О.Луцишин, О.В.Гаврилюк, А.С.Гальчинський, М.А.Лауфер, С.Р.Моісеєв, В.М.Колтунов, Б.М.Смитієнко та інші

У ході дослідження використано Закони України та нормативні документи інших держав та міжнародних організацій (Директиву Європейського Союзу). Інформаційну основу дослідження становлять статистичні дані Держкомстату, офіційні звіти та аналітичні публікації Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, звіти міжнародних економічних організацій.

Метою даного дослідження є визначити та розглянути роль та особливості функціонування фондових ринків країн світу, їх взаємозалежність в умовах сучасних глобалізаційних процесів, роль та ук­раїнського фондового ринку в процесі інтеграції до світової фінансової системи, а також визначити позитивні та негативні аспекти взаємозалежності цього процесу.

Об'єктом дослідження є  процес взаємозалежності фондових ринків та інтеграція України до світового фондового ринку в світовий фінансовий ринок.

З метою розкриття теми дослідження в першому питанні описано сучасний стан фондових ринків та умови їх взаємозалежності. В другому питанні визначено позитивні та негативні сторони, а також розкрито основні проблемні питання вітчизняного фондового ринку, що стримують процес інтеграції України у світову фінансову систему. За результатами дослідження підведено підсумки та зроблено відповідні висновки.

1. Сучасний стан фондового ринку в умовах глобалізації

Глобалізація  є  основною  рисою  розвитку  фінансових  систем сучасності, що характеризується складністю і розвиненістю інтернаціоналізаційних  процесів, які    є  результатом  поглиблення фінансових зв’язків між країнами.

Характерною рисою світових економічних відносин на сучасному етапі є інтенсивна фінансова глобалізація із залученням національних економік до світового ринку капіталу, посилення їх взаємодії та взаємозалежності [14, с.20].

Згідно концепції світових фінансів, запропонована вченими Університету Сент Джон Нью-Йорка, фінансова сфера у світовому масштабі охоплюює світове фінансове середовище, міжнародні фінансові ринки, міжнародну банківську діяльність, міжнародні фінанси корпорацій, управління портфелями цінних паперів і зв'язку між ними (рис. 1) [11, с.18].

Рис. 1.  Основні складові світових фінансів

Світові ринки та їх учасники в системі світових фінансів наведено в таблиці 1 [22, с.86].

Таблиця 1

Ринки та їх учасники в системі світових фінансів

Одним  із  найважливіших  механізмів  здійснення  економічних перетворень є саме фінансовий ринок. А найбільш динамічним сегментом фінансового ринку став ринок цінних паперів. Так, за останні 15 років оборот торгівлі акціями на біржах світу збільшився майже у 80 разів, а показник ліквідності ринку акцій (відношення річного обороту до сумарної капіталізації) збільшився до 113% у 2007 році в порівнянні з 1% на початку 90-х [28]

Більшість науковців проводить аналогію між поняттям біржі і фондовим ринком, бо до переліку фінансових інструментів, що перебувають в обігу на цьому ринку, входять комерційні цінні папери корпорацій, векселі державних скарбниць. Організований фондовий ринок представлений фондо­вою біржею. На початку 90-х років у світі налічувалось 200 бірж у більш ніж 60 країнах. У Північній Америці 15 бірж, у тому числі п'ять канадських, у Європі — понад 100, у Центральній та Південній Америці — 20, решта припадає на Африку, Азію та Австралію. Кожна розвинута країна має як мінімум одну біржу. В Міжнародну федерацію фондових бірж, що розміщена в Парижі, входить 31 біржа [17, с.220].

Загалом в розвинутих країнах склалось два типи ієрархічних систем фондових бірж американського типу (моноцентрична) та німецького (поліцентрична). Перша передбачає існування одного лідера та аутсайдерів (Англія, Японія, Франція, Швеція). Поліцентрична біржова система передбачає рівноправне існування декількох центрів фондової торгівлі (Канада — біржі Монре­аля і Торонто,  Австралія — біржі Сіднея і Мель­бурна). У Німеччині на чотири великі біржі (із восьми) припадає 95 % обігу [21, с.150].

Взаємозалежність фондових бірж сьогодні проявляється в тому, що протягом останніх років провідні біржі світу проводять активну політику злиття - поглинання. Прикладом може слугувати Лондонська фондова біржа, яка у 2007 році оголосила про намір придбати Італійську біржу за 2,2 мільярда доларів США. Найкрупніша у США Нью-Йоркська фондова біржа поглинула одну з найбільших бірж Європи – Eyronext [17, с.220]. ..

. Базові типи кооперації інституцій міжнародного ринку цінних паперів, які відбивають різні ступені інтегрованості національних ринків, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Моделі інтеграційних відносин між організаторами торгівлі цінними паперами

Наслідком взаємозалежності фондових ринків та їх фінансової консолідації стала трансформація ринкової інфраструктури міжнародного ринку цінних паперів, яка виявилася у таких аспектах, як [20, с. 150]:

• концентрація більшої частини послуг для користувачів фінансових ринків у межах однієї структури (вертикальна консолідація), що дає можливість забезпечити комплексне обслуговування клієнтів, знизити витрати, збільшити ефективність управління ризиками;

• об'єднання однотипних фінансових інституцій та створення на цій основі регіональних і міжрегіональних торговельних систем та систем розрахунків за цінними паперами (горизонтальна консолідація).

Найбільшими експортерами капіталу в світі є Японія, Швейцарія; найбільшими імпортерами - США, Велика Британія, Канада. Найбільша інтенсивність світового ринку капіталів припадає на Європу. Так, наприкінці 20-х років ХХ століття близько половини всього світового ринку цінних паперів припадало на США, приблизно 13 % — на Японію, а в цілому на п’ять країн (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція) — приблизно 75 %. Частка провідних країн на світовому ринку цінних паперів майже вдвічі перевищує їх частку у світовому ВВП (табл. 3).

Таблиця 3

Частка основних груп країн* у сукупному світовому ВВП (2007 рік)

* за класифікацією МВФ

Показник капіталізації світового фондового ринку наведено в таблиці 4 [22, с. 86].

Таблиця 4

Капіталізація світового фондового ринку та частки фондових ринків країн у капіталізації світового фондового ринку

Як видно з таблиць, частка розвинених країн у сукупному світовому фондовому ринку повністю визначається пропорціями фондового ринку за домінування США. Динаміка котирувань цінних паперів на американському ринку впливає на курси цінних паперів на інших ринках, а рівень його капіталізації впевнено перевищує ринок будь-якої іншої країни.

Європейські країни прагнуть розвивати свої фондові ринки, оскільки це є запорукою залучення інвестицій в економіку. Таке ж завдання стоїть і перед Україною. На сьогоднішній день ринок цінних паперів України — це сформований сегмент фінансового ринку, що включає всі елементи інфраструктури, властиві ринкам цінних паперів розвинених країн. На  початок 2007 р.  в  Україні  мали  ліцензію 494 біржі,  з  яких 18 – фондові (рис. 2) [6].

Рис. 2. Динаміка бірж України за 2003-2007 рр.

Та, незважаючи на  тенденцію  збільшення кількості  українських  бірж (універсальні,  товарні  і  товарно-сировинні, агропромислові, інші), кількість фондових бірж та їх філій має тенденцію до зниження, що пов’язано з процесом упорядкування  фондового  ринку  та централізації місць торгівлі цінними паперами, що має на меті контроль за курсоутворенням  цінних  паперів [16, с. 12].

Для визначення місця України на міжнародному фондовому ринку на рисунку 3 проілюстровано середньоденні обсяги торгівлі на головних біржах світу та на Українському фондовому ринку [26]

Рис. 3. Середньоденний  обсяг  торгів  на  центральних  біржах  світу, млн.USD, 2007 р.

Як бачимо, найменші  середньоденні  обсяги  торгів спостерігаються саме на фондовому ринку України. Тобто середньоденний обсяг торгів  в  цілому по Україні  менший,  аніж  середньоденний  обсяг  торгів  на одній  з  центральних  фондових  бірж  світу.  Окрім  цього  прямого  факту,  що засвідчує  слабкість  українського  фондового  ринку,  необхідно  враховувати ще і наступне [7, с. 58]:

– при  головних  світових  біржах  діють  ще  і  альтернативні фондові  площадки, які створюють з  метою  залучення  нових  клієнтів  з  ринків,  що  розвиваються. Середньоденний  обсяг  торгів  на  альтернативних  фондових  площадках,  що діють при біржах, які згадуються на рис. 3, різні і знаходяться в межах 0,47- 5,3 млн.USD.

– на  українському  фондовому  ринку,  на  відміну  від  іноземного,  дуже важко визначити фактичний обсяг торгів. Це пов’язано з тим, що більшість українських бірж не працює за системою Delivery Versus Payment. DVP – це так  звана  система  поставки  проти  платежу,  тобто  коли  виконання  угоди гарантується.  Як  результат,  в Україні  існує  невідповідність  фактичним  та  укладеним  обсягам  торгів цінними паперами [9, с. 8].

В таблиці 5 наведено характеристику обсягів фондових ринків України, фондових ринків провідних країн, а також фондових ринків деяких країн Східної Європи та СНД [20, с. 150].

Таблиця 5

Показники розвитку фондових ринків окремих країн у 2007 році

З таблиці випливає, що як за загальними обсягами, так і по відношенню обсягу фондового ринку до показника ВВП Україна, а також інші країни СНД значно відстають від показників розвинених країн. У той же час відзначу, що останнім часом намітилися позитивні тенденції в розвитку фондових ринків України та країн СНД, що, перш за все, виражається у збільшенні їх частки в загальному обсязі ВВП.

Отже, взаємозалежність фондових ринків в умовах економічної та фінансової глобалізації — це об’єктивний і закономірний процес, основою якого стали посилення тенденцій взаємозалежності і взаємозв'язку ринків цінних паперів. Така тенденція сприяє розширенню ринкових відносин, виробництва, інтеграції країн в систему світових ринків капіталу. Проте обмежений досвід Українського національного ринку цінних паперів в даному напрямку вимагає створення повноцінної інфраструктури та важелів регулювання, що відповідають світовим стандартам та вимогам.

2. Позитиви та негативи взаємозалежності фондових ринків

Як вже зазначалось, фондовий ринок є одним  із  найважливіших  елементів здійснення  економічних перетворень, які зараз відбуваються в світі, що опосередковує кредитні відносини і відносини спільного володіння за допомогою цінних па­перів. Останні два десятиліття ХХ століття відзначені як помітним розширення фінансових ринків у розвинених і країнах, що розвиваються, так і їх появою, а точніше, відтворенням в країнах з перехідною економікою.

Однією з основних тенденцій розвитку світових фондових ринків на сьогодні є посилення взаємозалежності національних фондових ринків. Як уже зазначалося, політика дерегулювання та лібералізації створила у свій час передумови для взаємодії та інтеграції національних фондових ринків, розширення масштабів операцій на них, переміщення приватних капіталів між країнами. Позитивну динаміку інтернаціоналізації фондових ринків розкривають дані про співвідношення міжнародних операцій з акціями та облігаціями з ВВП тієї чи іншої країни. Якщо у 1975—1979 рр. це співвідношення складало від 3 до 7 %, то у 1999 р. воно збільшилось до 90—350 % [10, с. 119].

Посилення взаємозалежності національних фондових ринків сьогодні проявляється наступними позитивними аспектами [10 с. 120]:

1.       Інформаційною прозорістю національних ринків капіталів.

2.       Відкритістю національних фондових ринків, де активну роль відіграють іноземні учасники (емітенти та інвестори).

3.       Інфраструктурними змінами на національних ринках капіталів у зв’язку з упровадженням електронних технологій.

4.       Високою швидкістю передавання інформації.

5.       Значним обсягом трансграничних операцій із цінними паперами.

6.       Підвищенням ролі інституційних інвесторів на ринку.

Фінансові потоки, забезпечуючи міждержавний перерозподіл грошових коштів, сприяють:

- іноземному інвестуванню;

- активізації операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

- розширенню діапазону валютних операцій.

У цілому перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі забезпечує зростання конкуренції та ефективніше використання виробничих потужностей та інших ресурсів економічного розвитку [23, с. 301].

Основою процесів фінансової глобалізації та інтеграції, посилення тенденцій взаємозалежності і взаємозв'язку ринків цінних паперів стали [20, с. 150]:

• лібералізація національних фондових ринків  —  забезпечення спрощеного доступу на зовнішні ринки, посилення активності учасників ринків у провідних фінансових центрах світу — США, Європі, Японії;

• застосування новітніх технології й інновацій (нові: фінансові інструменти, способи торгівлі та укладання угод з цінними паперами, форми фінансового посередництва, технології у сфері створення і поширення фінансової інформації);

• інституціоналізація фондових ринків — підвищення ролі фінансових інституцій, яке виявляється у зростанні частки цінних паперів, що перебувають у володінні цих інституцій, а також у зростанні частки угод, що укладають фінансові інституції з цінними паперами, відносно частки аналогічних приватних угод.

Проведений аналіз європейського досвіду інтеграції фондових ринків показав, що до позитивних тенденцій інтеграції ринків цінних паперів слід також віднести:

-          підвищення рівня  капіталізації ринку за рахунок залучення на ринок значної кількості інвесторів і розширення меж ринку,

-          зростання ліквідності ринку, зниження вартості залучення капіталу,

-          підвищення ефективності розподілу.

Проте в процесі взаємозалежності проявляються і слабкі сторони. Вразливість глобалізованої фінансової системи яскраво продемонстрували події на світовому фондовому ринку після трагедії 11 вересня 2001р. у Нью-Йорку. Внаслідок терористичного акту був паралізований головний фінансовий центр США. Вже через кілька годин після трагедії  котирування на європейських фінансових ринках різко впали. Британський фондовий індекс FTSE—100 вже через 1,5 години після подій у Нью-Йорку знизився на 4,03 %, а наприкінці торгів — на 5,07 %. Німецький фондовий індекс DAX впав на 11,41 %, а французький САС знизився до рекордного з 1999р. рівня — на 7,39 %. Терористичні акти буквально потрясли фінансові ринки Латинської Америки (фондовий індекс Мексики знизився на 5,6 %, Аргентини — на 5,2 %) та Азії. За перший тиждень торгів на фондовому ринку США (17—24 вересня 2001 р.) після чотириденної перерви, викликаної терактами, індекс Dow Jones (DJ IA) впав на 1369,7 пункта, або на 14,26 %. Це стало одним з найбільших падінь DJ ІА з часу Першої світової війни, коли визначилися основні принципи формування та розрахунку індексу (в 1933 р. під час "Великої депресії" за один тиждень індекс Dow Jones впав на 15,5 %, а в 1944 р. після звістки про поразку французьких військ від гітлерівської армії за один день він втратив 14,2 %) [17, с. 15].

Фінансова інтеграція надала фондовим ринкам усіх регіонів світу доступ до загальносвітового фонду капіталу, але водночас посилила ймовірність міжкраїнного поширення несприятливих змін, які відбуваються в економіці окремої країни. Тому навіть невеликі зміни на внутрішньому фінансовому ринку певної країни можуть справити непропорційно великий вплив на високорозвинуті та ліквідні ринки інших країн. Що стосується економічної доцільності інтеграції фондових ринків, то вона очевидна, оскільки в першу чергу передбачає розвиток і відкритість національних ринків, збільшення числа інвесторів і угод на ринку цінних паперів, пожвавлення інвестиційної, а також фінансової діяльності в цілому [8, с. 310].

Щодо інтеграції фондового ринку України, то це питання довгострокової перспективи. У сучасних умовах розвитку Українського фондового ринку актуальним напрямком подальшого розвитку може стати більш активне залучення західних компаній, що, в свою чергу, стане можливим завдяки подальшій інтеграції Українського фондового ринку у світовий ринок капіталу.

З метою налагодження міжнародного співробітництва Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом 1997-2010 років підписала низку двосторонніх меморандумів про взаєморозуміння з регуляторами ринків цінних паперів інших країн (табл. 6) [27]

Таблиця 6

Двосторонні меморандуми, що підписані між ДКЦПТФР та фінансовими інституціями інших держав за 1997- 2010 (червень) роки