Зміст, завдання та основні напрями аналізу оборотних активів підприємства

     Зміст

1. Теоретична частина.

     Зміст, завдання та основні напрями аналізу  оборотних активів підприємства.

     2.  Практична частина.

     2.1. Задача 1.

     2.2. Задача 2.

     2.3. Задача 3.

     2.4. Задача 4.

     Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Теоретична частина.

     Зміст, завдання та основні напрями аналізу  оборотних активів підприємства. 

     Оборотні  активи беруть одноразову участь у  виробничому процесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. Водночас вартість оборотних активів повністю переноситься на новостворений продукт. Основним призначенням коштів в оборотних активах є забезпечення безперервності виробничого процесу.

     До  оборотних активів відносять:

• запаси;
• векселі одержані;
• дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість;
• поточні фінансові інвестиції;
• грошові кошти та їх еквіваленти;
• інші оборотні активи.

     Запаси  — це активи, які зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності, або  перебувають в процесі виробництва для такого продажу, або призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.

     Запаси  відображаються у балансі за найменшою  з двох оцінок: собівартістю та чистою вартістю реалізації.

     Собівартість  запасів – це витрати на придбання, перероблення та— інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

     При аналізі величини і структури  запасів слід звернути увагу на тенденції таких елементів, як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари.

     Запаси  в днях (3) розраховуються за формулою: 
 
 

     де  О – залишок на дату балансу матеріальних оборотних коштів;

     Р – оборот за вибуттям даного виду засобів за звітний період;

     Д –  число днів у звітному періоді (за рік — 360, квартал — 90).

     Необхідно також оцінити структуру запасів  за допомогою коефіцієнта накопичення за формулою: 
 
 

     де  ВЗ – виробничі запаси;

     МШП –  малоцінні та швидкозношувані предмети;

     НВ – незавершене виробництво;

     ГП  – готова продукція;

     Т – товари.

     Цей коефіцієнт характеризує рівень мобільності  запасів і при оптимальному варіанті він має бути меншим за 1.

     Векселі одержані — це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

     Вексель — це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом певного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя.

     Векселі відображаються в балансі за номінальною  вартістю.

     Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).

     Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає  за переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті тощо, надходження яких очікують, а також заборгованість фінансових і податкових органів, пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків та Інша дебіторська заборгованість, яка відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до Інших статей.

     До  іншої поточної дебіторської заборгованості відносять усі види дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості за розрахунками. Зокрема це заборгованість працівників підприємства за іншими операціями, наприклад за товари, придбані в кредит, або отриманими від підприємства позиками.

     Завдання  фінансового аналізу полягають  у тому, щоб виявити розміри та динаміку невиправданої заборгованості, причини її виникнення чи зростання.

     Аналіз  стану дебіторської заборгованості починають із загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому та в розрізі статей.

     Після цього переходять до аналізу якісного стану дебіторської заборгованості. Такий аналіз дає змогу виявити та охарактеризувати динаміку абсолютного і відносного розміру невиправданої заборгованості.

     Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що

     не  перевищує один рік. До них відносять:

     —короткострокові комерційні ринкові папери;

• казначейські векселі;
• короткострокові боргові папери;
• депозитні сертифікати;

     —інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом терміну, що не перевищує один рік.

     Грошові кошти та їх еквіваленти — це сума грошей у касі, на банківських рахунках, у формі грошових документів, у формі виставлених акредитивів.

     Надходження грошових коштів у межах поточної діяльності пов'язане з отриманням виручки від реалізації продукції, виконанням робіт і послуг, а також авансів від покупців і замовників, використання — зі сплатою за рахунками постачальників та інших контрагентів, виплатою заробітної платні, відрахуванням із фонду оплати праці, розрахунками з бюджетом. У процесі поточної діяльності підприємство також може виплачувати відсотки за отримані кредити і позички.

     Аналіз  руху грошових коштів проводять за допомогою прямого та непрямого методів.

     Інші  оборотні активи — це вартість оборотних активів, які не увійшли до складу запасів, векселів одержаних, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, за розрахунками, іншої дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій, грошових коштів та їх еквівалентів.

     Витрати майбутніх періодів — це витрати, оплачені у звітному періоді, які відносять до наступних облікових періодів.

     Для аналізу оборотних активів підприємства використовуються такі показники:

     • забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами;

     • коефіцієнт маневреності власних коштів.

     Забезпеченість  матеріальних   запасів   власними   оборотними коштами визначається у такому порядку: 
 
 

     Коефіцієнт  маневреності власних коштів розраховується за формулою:

     Цей коефіцієнт вказує на те, чи мобільні власні джерела коштів.

     Аналіз  стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства має здійснюватись постійно і бути необхідною складовою фінансового аналізу. Під час такого аналізу необхідно виходити із суті та структури оборотних коштів.

     Оборотні  кошти є основним джерелом фінансування витрат підприємства. Вони є фінансовими  ресурсами підприємства, які авансовані в оборотні виробничі засоби та у засоби оборотність і здійснюють безперервний кругообіг.

     Аналіз  забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та прирівняними до них потребує дослідження комплексу таких показників:

• наявність власних та прирівняних до них коштів;
• забезпеченість власними оборотними коштами;
• причини змін загальної суми наявності власних оборотних коштів за звітний період;
• причини формування залишків або браку власних оборотних коштів;
• наявність та динаміка надлишку або браку власних оборотних коштів у господарському обороті.

     Завершується  аналіз оборотного капіталу аналізом оборотності оборотних коштів.

     Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує  потребу в них. дає змогу підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для використання у народному господарстві (абсолютне вивільнення), або ж для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).

     Унаслідок прискорення обороту вивільнюються  речові елементи оборотних коштів, відносно зменшується потреба в запасах сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва тощо, а отже, вивільняються й грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси відкладаються на розрахунковому рахунку підприємств, унаслідок чого поліпшується фінансовий стан останніх, зростає платоспроможність.

     Швидкість обороту коштів — це комплексний показник організаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності. Збільшення числа оборотів досягається за рахунок скорочення періоду виробництва та періоду обертання.

     Ефективність  використання оборотних коштів, а  також швидкість як загального оборотність, так і оборотність окремих елементів оборотних коштів характеризується такими показниками:

1. тривалість одного обороту усіх оборотних коштів (Т_о) розраховується за формулою:

     де  С_в — середня вартість усіх оборотних коштів;

     t — тривалість аналізованого періоду, днів;

     В — виручка від реалізації продукції  та від іншої реалізації за винятком понаднормованих і зайвих матеріальних цінностей та сум податку в діючих оптових цінах підприємства.

     2) кількість оборотів (або прямий коефіцієнт оборотності) К_о розраховується за формулою:  
 
 

     3) коефіцієнт закріплення оборотних коштів (обернений коефіцієнту обертання) розраховується так: 
 
 

     За  аналогічними формулами розраховується оборотність нормованих оборотних коштів та окремих елементів або груп оборотних коштів. Замість величини усіх оборотних коштів у відповідні формули підставляються величини нормованих коштів або окремого їх елемента.

     Сукупність  складових показників оборотності  по всіх видах (групах) оборотних коштів дасть у підсумку загальний показник оборотності усіх оборотних коштів: 
 
 
 
 

     де  Св1 — середній залишок виробничих матеріальних запасів;

     Св2 — середній залишок незавершеного виробництва;

     СвЗ —- середній залишок готових виробів на складі;

     Св4 — середній залишок товарів відвантажених та інших оборотних коштів.

     За  результатами аналізу оборотності оборотних коштів розраховується сума економії оборотних коштів (абсолютне або відносне вивільнення) або сума їх додаткового залучення. Для визначення суми економії оборотних коштів унаслідок прискорення їх оборотності визначають потребу в оборотних коштах за звітний період виходячи з фактичної виручки від усієї реалізації за цей час та швидкості обороту за минулий період. Різниця між цією установленою сумою оборотних коштів та сумою коштів, що беруть фактичну участь в обороті, становить економію оборотних коштів. Якщо обертання уповільнене, то в результаті одержать суму коштів, додатково залучених в оборот. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.  Практична частина.

     2.1. Задача 1.

      На  підставі даних балансу скласти  аналітичний баланс, зробити висновок.

      Таблиця 1. Баланс підприємства.

Чистий  дохід(виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн. — 13025

Собівартість  реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. — 10632

Чистий  прибуток (збиток), тис. грн. — (539)

     Таблиця 2. Структура майна підприємства та джерел його фінансування.

     В першу чергу слід звернути увагу  на змінив майні підприємства (підсумок активу балансу). У нашому випадку  вартість майна підприємства збільшилася  на 8967 тис. грн., на 86,71%, що свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

     У структурі сукупних активів підприємства питома вага необоротних активів  складає 21,17%. Тому що частка необоротних активів складає менше 40%, підприємство має «легку» структуру активів. «Легка» структура свідчить про мобільність підприємства. Зменшення в структурі необоротних активів довгострокових фінансових інвестицій сприяє залученню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансового стану.

     Вартість  оборотних активів підприємства збільшилась на 9637 тис. грн. При цьому збільшилась на 27,61% частка оборотних активів у структурі сукупних активів підприємства. Це може свідчити про розширення виробництва. Наряду з цим така зміна в оборотних активах може бути наслідком уповільнення часу обороту, що призводить до збільшення необхідної кількості оборотних активів і додаткових витрат, а також до погіршення фінансового стану підприємства.

     В зв’язку з цим необхідно звернути увагу на зміни по кожній статі  оборотних активів підприємства.

     На  початок звітного періоду грошові  кошти складали невелику частку в  структурі оборотних активів (4,9%). На кінець звітного періоду, при збільшені абсолютного значення на 8 тис. грн., частка їх в структурі оборотних активів знизилась на 3,2% та склала 1,7%. Така зміна в питомій вазі грошових коштів визвано збільшенням дебіторської заборгованості. На кінець звітного періоду її частка у структурі оборотних активів складає 52,05%. Структура активів з високою часткою заборгованості і низкою часткою грошових коштів може свідчити про проблеми, пов’язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

     Збільшення  статей дебіторської заборгованості бути спричинено:

• необачною кредитною політикою підприємства стосовно покупців, нерозбірливими вибором партнерів;
• неплатоспроможністю і навіть банкруцтвом деяких споживачів;
• занадто високими темпами нарощування обсягу продажів;
• труднощами в реалізації продукції.

     На  підприємстві власний капітал є  неосновним джерелом формування майна. На початок звітного періоду його частка в структурі пасивів складала 42,71%. На кінець звітного періоду частка власного капіталу в структурі пасивів  зменшилось на 22,6% і склала 20,11%. Засоби підприємства створені в основному  за рахунок короткострокових зобов’язань, його фінансовий стан нестійкий, тому що з капіталом короткострокового  використання необхідна постійна оперативна робота спрямована на контроль за своєчасним їх поверненням і на залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів.

     На  початок звітного періоду зобов’язань  підприємства в основному складались з поточних, що є негативним фактором.  
 
 
 

     2.2. Задача 2.

      Необхідно провести аналіз ліквідності балансу підприємства (Таблиця 1) на початок та кінець звітного періоду за допомогою коефіцієнтів абсолютної, проміжної та загальної ліквідності, а також показника власних обігових коштів.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частка поточних зобов’язань може бути погашена негайно:

де      А₁ – найбільш ліквідні активи;

     П₁ – найтерміновіші зобов’язання;

     П₂ – короткострокові пасиви. 

       А₁ = ряд.230+ряд.240 ф.1

     П₁ = ряд.620 – ряд.610 – ряд.500 – ряд.510 ф.1

     П₂ = ряд.500 + ряд.510 + ряд.610 + ряд.630 ф.1  

     На  початок звітного періоду:

     А₁ = 245 тис.грн

     П₁ = 3413 – 679 – 425 – 73 = 2236 тис.грн

     П₂ = 425 + 73 + 679 + 1063 = 2240 тис.грн

     На  кінець звітного періоду:

     А₁ = 253 тис.грн

     П₁ = 7415 – 61 – 685 – 0 = 6669 тис.грн

     П₂ = 685 + 0 + 61 + 953 = 1699 тис.грн  
 

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності має бути не менш ніж 0,2-0,25. На нашому підприємстві коефіцієнт і на початок і на кінець звітного періоду нижче нормативного, але це ще не дає підстави висновувати про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'явили йому свої боргові вимоги. 

2. Коефіцієнт  швидкої ліквідності (К_шл) розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він розраховується за формулою:

де А₂ – швидко реалізовані (ліквідні) активи. 

     А₂ = ряд.150 + ряд.160 + ряд.170 + ряд.180 + ряд.190 + ряд.200 +

     + ряд.210 + ряд.220 + ряд.250 + ряд.270 ф.1 

     На  початок звітного періоду:

     А₂ = 0 + 0 + 0 +1120 + 402,1 + 0 + 1603 + 692 + 341 + 1042 = 5200,1 тис.грн 
 
 

     На  кінець звітного періоду:

     А₂ = 4030 + 0 + 0 +3465 +1912 + 822 + 1403 + 353 + 189 + 617 = 12719 тис.грн 
 
 

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Бажано, щоб цей коефіцієнт дорівнював 1,0 – 1,5. В нашому випадку коефіцієнт відповідає нормативним значенням, спостерігається збільшення на кінець звітного періоду.

3. Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності (К_пл) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Розраховується по формулі:

     де  А₃ – активи, що реалізуються активно. 

     А₃ = ряд.100 + ряд.110 + ряд.120 + ряд.130 + ряд.140 ф.1 

     На  початок звітного періоду: 

     А₃ = 420 + 0 + 129,5 + 14,40 + 0 = 563,9 тис.грн 
 
 

     На  кінець звітного періоду: 

     А₃ = 878 + 0 + 61 + 226 + 1012 = 2177 тис.грн 
 
 

     Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що значення цього коефіцієнта має бути в межах від 1,0 до 2,0. Поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. На кінець звітного періоду спостерігається збільшення коефіцієнта. 

4. Показник  власних обігових коштів

К_вл.о.к. = Власний капітал – Необоротні активи = ряд.380 – ряд.080 ф.1 

     На  початок звітного періоду:

     К_вл.о.к. = 4417 – 4332 = 85 тис.грн. 

     На  кінець звітного періоду: