Зростання ролі страхування в умовах ринкової економіки України

ЗМІСТ 

    ЗМІСТ…………..……………………………………………………………. 2

1. Основні чинники, що зумовлюють зростання ролі страхування в умовах ринкової економіки України………………………….....…………........ 3
2. Шляхи розвитку страхування в Україні ………………………………..7
3. Роль посередників на страховому ринку України ………………….… 14
4. Вплив економічних показників на діяльність страхових компаній..… 16
5. Сучасний стан ринку особистого страхування в Україні……...……… 25

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ………………………………………………..… 29

    ЛІТЕРАТУРА……………….………………………………………………. 15 

1. Основні чинники, що зумовлюють зростання ролі страхування  в умовах ринкової економіки України

      Надання страхових послуг передбачає індивідуальні  конкретні страхові відносини між  страховиком і страхувальником  щодо обсягу відповідальності страховика за соціальні наслідки його діяльності, які пов’язані із зростанням ризику в умовах складних господарських  зв’язків. Реалізація цих відносин потребує наявності системи правового  регулювання страхової діяльності: законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій, методичних вказівок передусім з питань фінансового  стану страховика, його платоспроможності  у зв’язку з обсягами укладених  договорів страхування. Невиконання  страховиком своїх зобов’язань  породжує претензії страхувальників  до державних органів, оскільки держава, надаючи ліцензію певному страховикові, виступає начебто гарантом його діяльності. Головна проблема державного регулювання  страхової діяльності – забезпечити  наявність у страховика достатнього  обсягу коштів, за рахунок яких він  був би здатний виконати свої зобов’язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечити платоспроможність  кожного конкретного страховика [3, с. 53].

      Особливості створення страховика як юридичної  особи визначені Законом України  «Про господарські товариства» та Законом  України «Про страхування». Зареєстрована  юридична особа набуває статусу  страховика тільки після видачі їй ліцензії на право здійснення страхової  діяльності та внесення її до Державного реєстру страховиків. Слід звернути увагу на особливі умови проведення страхової діяльності, які полягають  у спеціалізації страхових компаній, тобто у їх поділі на такі, що страхують  життя; такі, що здійснюють інші види страхування; такі, що надають перестрахові послуги.

      Правові відносини в галузі страхування  поділяються на такі групи:

• правовідносини, пов’язані з формуванням і використанням страхового фонду, за рахунок якого виконуються страхові зобов’язання страховика за укладеними договорами страхування;
• правовідносини, які виникають з приводу організації страхової справи, а саме: відносини з податковими адміністраціями, міністерствами та відомствами, з банками, органами державного управління тощо.

      З огляду на зазначене, потрібно визначити  мету, необхідність, зміст і значення державного регулювання страхової  діяльності [1, с. 42].

      Перехідна економіка підвищує ризикованість  всіх сфер діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку страхових  послуг, дієвого, але виваженого втручання  держави у процес реформування. Отже, об’єктивний процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність опрацювання  та впровадження цілісного механізму  державного регулювання та підтримки  страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним заходам  страховиків. Студент має зосередити увагу на аналізі механізмів державного регулювання та заохочування страхової  діяльності у різних країнах світу.

      Виходячи  з об’єктивної потреби державного регулювання страхування в Україні, при вивченні цього питання необхідно  визначити напрями концепції  формування страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові  взаємовідносини між страховиками, страхувальниками, посередниками, фінансовими  інституціями, державними органами [4, с. 26].

      Для впровадження реальних важелів регулювання  страхового ринку в Україні створено Комітет у справах нагляду  за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Укрстрахнагляд має центральний  апарат, місцеві органи. Залежно  від своєї спеціалізації кожний підрозділ та місцеві органи виконують  певні функції.

      Основні функції Укрстрахнагляду: видача ліцензій на здійснення страхової діяльності; ведення Державного реєстру страховиків; контроль за правилами страхування, обґрунтованістю страхових тарифів  і платоспроможністю страховиків; визначення правил формування і розміщення страхових резервів, показників і  форм обліку та звітності за страховими операціями; опрацювання нормативних  і методичних документів з питань страхової діяльності; підготовка пропозицій щодо вдосконалення страхового законодавства; сприяння підвищенню кваліфікації кадрів страховиків; розвиток міжнародних  контактів у галузі страхування.

      Як  орган державного регулювання страхового ринку Укрстрахнагляд має узагальнювати  практику законодавства України  та країн світу, вносити пропозиції щодо вдосконалення національного  законодавства, акцентувати увагу  Уряду на неврегульованих економічних  і правових відносинах щодо діяльності усіх суб’єктів страхового ринку. Необхідно приділити особливу увагу головному законодавчому акту з питань страхування – Закону України «Про страхування», його структурі та основним положенням. Документ має п’ять розділів (Загальні положення; Договори страхування; Забезпечення платоспроможності страховиків; Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні; Заключні положення) [2, с. 38].

      Регулюючий  вплив держави на страховий ринок  здійснюється також через визначення порядку організації та механізму  проведення обов’язкових видів страхування. Розпорядженнями Уряду регулюються  страхові правовідносини при проведенні експериментів у галузі страхування. Постановами Уряду регулюються: діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств  взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів. Нормативними актами міністерств і відомств деталізуються  ті чи інші законодавчі норми. Нормативними актами Укрстрахнагляду є: спільний з Ліцензійною палатою при  Міністерстві економіки України  наказ «Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб’єктам  підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням», Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, Тимчасова методика формування резервів з страхування життя, Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя, Інструкція з бухгалтерського обліку операцій страхування (крім страхування життя), накази про спеціалізовану бухгалтерську звітність страхових організацій та деякі інші документи [1, с. 45].

      Виходячи  з мети держави щодо захисту фінансових інтересів страхувальників, головною функцією Укрстрахнагляду визначено  ліцензування страхової діяльності. Цим органом видається ліцензія на здійснення страхової діяльності та вноситься інформація до Єдиного  державного реєстру страховиків  України після подання до Укрстрахнагляду  суб’єктом підприємницької діяльності визначених законодавчо відповідних  документів. Ліцензія на страхову діяльність – документ, що засвідчує право  страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного  виду. Видається Комітетом у справах  нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить  такі обов’язкові реквізити: повну  і скорочену назву страховика та його юридичну адресу; перелік видів  добровільного та обов’язкового  страхування; назву території, на якій страховик та його філії мають  право укладати договори страхування; термін дії, реєстраційний номер  і дату видачі ліцензії; підпис керівника (або заступника) Комітету у справах  нагляду за страховою діяльністю. У разі порушення страхового законодавства  ліцензія може бути відкликана.

      Слід  звернути увагу на порядок, механізм і терміни проходження документів, поданих на ліцензування до Укрстрахнагляду; на чинники, які впливають на прийняття  рішення про видачу ліцензії або  відмову в її видачі.

Укрстрахнагляд  здійснює контроль за діяльністю страховиків. У разі виявлення порушень чинного  страхового законодавства Укрстрахнагляд має право вжити заходів з  покарання страховиків – приписи, призупинення діяльності, обмеження  діяльності та відкликання ліцензії [1, с. 40].

      Важливим  напрямом державного регулювання страхової  діяльності є оподаткування. Склад  податків, які сплачуються страховиками, визначається Законами України «Про систему оподаткування» і «Про оподаткування  прибутку підприємств». Студенту необхідно  запам’ятати, які податки сплачують  страхові компанії в Україні.

      Формування, подальший розвиток і вдосконалення  державної політики в галузі страхування  мають здійснюватися відповідно до сучасних потреб, з урахуванням  наявних економічних можливостей  і згідно з вимогами міжнародних  союзів та угод, до яких наша країна приєдналася. Найважливіший напрям вдосконалення  системи державного регулювання  страхової діяльності пов’язаний з  інтеграцією України до міжнародних  організацій та союзів.

      Актуальним  залишається законодавче визначення діяльності об’єднань страховиків, впливу держави на проведення інвестиційної  політики страховиків та її захист. Роль держави полягає у створенні  оптимальної структури співвідношення між обов’язковими і добровільними  видами страхування, а також комплексної  системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Держава  має сприяти цивілізованим методам  інтеграції страхового бізнесу у  глобальний ринок страхових послуг [4, с. 28].

2. Шляхи розвитку страхування в Україні

     Протягом  усього історичного шляху розвитку суспільного виробництва розвиваються і суперечності між природою і  людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих  подій (ризиків), серед яких виокремлюються події як природного, так і антрогенного характеру (стихійні явища, нещасні випадки). Такі відносини мають об'єктивний характер та формують зміст категорії «страховий захист», якому притаманні такі ознаки:

     - випадковість характеру настання  надзвичайних подій;

     - нерівномірність настання збитку;

     - необхідність попередження наслідків  подій;

     - відшкодування завданих збитків.

     «Страховому захисту» підлягають централізовані, натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбаченими  подіями — самострахування), а  також фонди, створені методом страхування.

     У період децентралізації сфери виробництва  та виникнення приватної власності  все більше навантаження припадає на фонди, які створюються методом  страхування. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального  захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, освіта) на страхові засади, то посилення ролі страхування  в системі страхового захисту стає очевидною.

     Страхування виконує такі функції: ризикову, створення  і використання страхових фондів (резервів), превенцію страхових  подій, інвестування, заощадження коштів, проводить компенсаційні виплати  по відшкодуванню збитків чи виплати  страхових сум по подіях, які обумовлені у договорі страхування чи чинним законодавством.

     Зазначені функції страхування є специфічними. Проте діяльними виявляються  й інші функції страхування, а  саме: наприклад, контрольна, вартісна (ціна при формуванні страхових тарифів) і т. інше, притаманне фінансам у  цілому.

     Головні напрями прояву позитивного впливу страхування у формуванні ринкової економіки такі:

     - дає змогу оптимізувати ресурси,  спрямовані на організацію економічної  безпеки;

     - забезпечує раціональне формування  й використання коштів, «створюючи  значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання  інвестицій в економіку.

     Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному  розвитку країни, вирішувати проблеми кожного асоціаційного чи індивідуального  власника.

     Ризик у страхуванні це:

     - певна подія, на випадок якої  проводиться страхування і яка  має ознаки ймовірності та  випадковості настання;

     - конкретне явище або сукупність  явищ (подій), при настанні яких  здійснюються виплати із створеного  страхового фонду;

     - конкретний об'єкт страхування  (наприклад, автомобіль, судно, будівля,  громадянин, тощо);

     - ступінь небезпеки виникнення  тієї чи іншої події.

     Необхідні компоненти загальної оцінки страхових  ризиків це частота настання події  щодо місця та часу та величина збитку. Страховими ризиками є тільки «чисті»  ризики, які мають наслідки: відсутність  збитків, чи збитки.

     Світовий  досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, із розподілом ризику у  часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

     Крім  коштів страхових резервів, страховик  має у своєму розпорядженні і  свої власні кошти у вигляді вкладів  засновників, а також спеціальних  фондів, які сформовані за рахунок  прибутку та суми нерозподіленого прибутку.

     Страховики  по праву займають одне з перших місць як інвестори в країнах  світу, але під час інвестування таких коштів необхідно враховувати  їх структуру, а також оптимальний  термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами  страхувальників і в разі настання страхового випадку, мають своєчасно  повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим  порівняно з внесками за надання  страхової послуги. В цілому активи страхової компанії мають бути розміщені (інвестовані) з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

     Якщо  обсяги страхових резервів, сформованих  в іноземних валютах, перевищують 10% від загальної суми активів  страховика, для забезпечення ліквідності  та безпечності розміщення резервів не менш як 60% їх мають бути представлені у цих самих валютах активами таких категорій: грошові кошти  на розрахунковому рахунку в іноземній, валюті; банківські вклади (депозити) в  іноземній валюті.

     Прибуток  страхової компанії це фінансовий результат  всіх видів її діяльності за певний звітний період, тобто - вартісна оцінка підсумків господарювання страховика.

     Прибуток  страховика може бути отриманий за рахунок зниження собівартості страхових  послуг, зниження збитковості здійснення компанією видів страхування, від  неосновної діяльності, а також отримання  непередбаченого прибутку.

     Отже, напрями використання валового прибутку такі: відрахування на власний капітал ( резерви, непередбачені зарахування  минулих збитків); відрахування у  спеціальні страхові фонди для управління позитивними і негативними змінами  в ризиковому капіталі та інших коливаннях у зв'язку із специфічними ризиками; виплати застрахованим частини  прибутку, винагороди управляючим, заробітна  плата, дивіденди акціонерам, податки  на прибуток тощо.

     Фінансова надійність страховика — це здатність  виконувати прийняті страхові зобов'язання за договорами страхування.

     Досвід  багатьох країн світу показує, що добре налагоджена страхова справа активно сприяє розвитку бізнесу  і вирішенню соціальних проблем  в країні, а саме:

     - страхування надає впевненості  в розвитку бізнесу (завдяки  переданню за окрему порівняно  невелику плату відповідальності  за наслідки ризикових подій  страховикам), оскільки підприємець  стає більш упевненим, що в  разі настання стихійного лиха  або інших страхових випадків  завдані збитки будуть відшкодовані;

     - страхування дає змогу оптимізувати  ресурси які спрямуються на  організацію економічної безпеки  (зростання кількості страхувальників  у свою чергу підвищує фінансовий  потенціал страховиків);

     - страхування забезпечує раціональне  формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних  програм (створення можливостей  нагромадити кошти для виплат  майбутніх пенсій, придбання житла,  оплати витрат на навчання  і т. п., що зменшує навантаження  на державний бюджет, при цьому  контроль за раціональним використанням  коштів переноситься безпосередньо  на споживача соціальних послуг  і виплат);

     У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в  економіку (акумульовані у страхових  компаніях ресурси.

     Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної держави обумовлює  створення та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу  та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов'язання визначають напрями та умови гармонізованого  розвитку фінансового ринку в  Україні, особливо його частини - страхового ринку.

     Передумовами розвитку страхового ринку України є:

     - розвиток відносин власності;

     - побудова та створення ринкових  умов господарювання, розвиток конкуренції;

     - ліквідації державної монополії у страхуванні;

     - необхідність забезпечення безперервного відтворювального процесу за допомогою відшкодування збитків у разі настання страхової події, тобто створення фактору стабілізації економіки;

     - можливість акумулювання значних фінансових ресурсів та необхідність їх інвестування в економіку держави тощо.

     Останнім  часом страховий ринок України  стрімко розвивається, зростає імідж  страхування, попит на страхові послуги  серед суб'єктів господарювання та населення. Щорічно страховий  ринок України дає приріст  за валовими показниками більше, ніж 80%.

     Страхові  платежі в загальному обсязі ринку  страхування щорічно зростають  приблизно у 1,5-2 рази.

     Існує багато сегментів ринку, які поки що слабо розвинені, наприклад страхування  підприємницьких ризиків. До того ж  позитивним можна назвати суттєве  підвищення професіоналізму учасників  страхового ринку, а також розвиток споживчої культури страхування.

     На  жаль, за останні роки в страховій  сфері практично було згорнуто страхування  життя, страхування ризиків сільськогосподарських  підприємств. Серед інших негативних тенденцій можна підкреслити  монополізацію сегментів страхового ринку відомчими страховими компаніями. Негативним фактом є й те, що сьогодні страхова галузь України забезпечує перерозподіл лише 0,9% ВВП, тоді як в  розвинутих країнах зазначений показник складає 8-12%. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському  обсязі страхових послуг складає  лише 0,05%, при тому, що Україна становить 7% населення Європи. А це свідчить про потенційні можливості цієї галузі економіки.

     Негативний  вплив на розвиток страхового ринку  України справляють:

     відсутність економічної стабільності, сталого  зростання виробництва, низька платоспроможність  населення та дефіцит фінансових ресурсів;

     накопичення неплатежів та збитковість багатьох підприємств;

     неповна й фрагментарна законодавча база, відсутність,  державних преференцій на страховому ринку;

     прояв монополізму та неефективний державний  контроль;

     - слабкий розвиток фінансового  ринку, що стримує ефективне  розміщення страхових резервів  за допомогою цінних паперів  та інвестицій;

     - відсутність вторинного ринку страхових послуг;

     - неналежний рівень інформаційного забезпечення;

     - відсутність єдиної комплексної  інформаційної бази.

     Зростання попиту на страхові послуги, можлива  активна державна підтримка страхування, розвиток його інфраструктури призведе до підвищення інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення страхових резервів та розширення напрямків  їх вкладання.

3. Роль посередників на страховому ринку України

      Страховий ринок є на сьогодні головним сектором ринків небанківських фінансових послуг України, який забезпечує близько 80% їх обсягу. На сьогодні можна з упевненістю  зазначити, що з кожним роком зростає  довіра населення до страхування  як інституту реального захисту  майнових та соціальних інтересів громадян. Свідченням цього є постійне збільшення активів страхових компаній, кількість  страхових відшкодувань та підписаних угод. Проте потенціальні можливості вітчизняного страхування значно більші і вимагають свого розвитку. Цьому  могла б сприяти масова пропаганда можливостей галузі, консалтингу  послуг тощо. Але засобами рекламних  акцій це питання не вирішити. Назріла  необхідність створення посередницького  ринку між страховиками і потенційними клієнтами.

      Страховий посередник діє на страховому ринку  поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні  типи посередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв’язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

      Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР надає таке визначення посередників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів). При цьому зазначає, що¹:

      Страхові  агенти – це громадяни або юридичні особи, які діють від імені  та за дорученням страховика, виконують  частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

      Страхові  брокери – це громадяни або  юридичні особи, які зареєстровані  у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

      Страховим посередникам в Україні заборонено працювати на користь іноземних  страховиків, іноземним страховим  посередникам дозволяється працювати  на українському страховому ринку тільки через представництво, яке є платником  податку, або через створене ними дочірнє підприємство.

      Діяльність  страхових агентів і страхових  брокерів багато в чому збігається, але юридичний статус таких осіб різний.

      Страхові  брокери (обов’язкова державна реєстрація):

• юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України;
• громадяни-підприємці, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України; представництвах іноземних страхових брокерів, зареєстровані в Україні як платники податку та в державному реєстрі страхових брокерів України.

      Страхові  агенти (обов’язкова реєстрація відсутня):

• юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку – виключний вид діяльності (страхові агентства);
• юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку – не виключний вид діяльності (туристичні агентства, консалтингові фірми, транспортні й експедиторські організації, юридичні контори тощо);
• громадяни-підприємці, що працюють зі страховою компанією на підставі агентської угоди;
• фізичні особи, які працюють страховими агентами за контрактом із страховою компанією;
• страхові компанії – резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;
• спеціалізовані об’єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об’єднання;
• представництва іноземних страхових агентів – юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;
• представники іноземних страхових агентів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.