Адміністрування непрямих податків

Вступ

       Податки – дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту. 
        Із другого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння і війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки. 
       Податки – це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку–позбавленою будь-якого сенсу. 
        Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги. 
        Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи – це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси. 
         Багато сучасних суспільних явищ мають корені в далекому минулому. Знайомство, а тим більше вивчення національної спадщини допомагає оцінити рівень розвитку цих явищ на основі історичного підходу, зробити висновок щодо суттєвості наявних теоретичних, правових, організаційних, у тому числі і законодавчих проблем митної справи і митної політики суверенної України. 
        Навіть спрощений історичний огляд дає можливість визначити етапи еволюційного процесу основних митно-правових інститутів та в цілому понятійного апарату, зрозуміти об'єктивність висновку, що митна справа є однією із важливих ознак державності. 
          Об'єктом дослідження курсової роботи є податкове законодавство України, а також фінансові механізми оподаткування. 
         Предметом дослідження курсової роботи є мито в системі непрямих податків. 
         Мета курсової роботи полягає в дослідженні адміністрування непрямих податків. 

Розділ І. Теоретичні і практичні аспекти адміністрування непрямих податків.

1.1. Нормативно-правова база непрямого оподаткування в Україні

      Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 р. замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26. 12. 92 р. “Про податок на добавлену вартість” та інструкцією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р.”Про порядок обчислення і сплати ПДВ”. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 р. (до 1 жовтня 1997). З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року. Закон містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. №168/97-ВР.

       У відповідності до Декрету Кабміну України від 26.12.1992 р.№18-92 “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів, ставок акцизного збору а також законодавчих актів, якими було встановлено ці ставки, наведений у Додатку 1 к. п. 1.2 Інструкції про порядок стягнення акцизного збору під час ввезення товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України, затвердженої наказом Держмитслужби України від 21.01.2000 р. №33 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2000 р. під №73/4294.  Всі платники акцизного збору повністю визначені статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 “Про акцизний збір”. Повністю всі об'єкти, що обкладаються акцизним збором, визначені статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України того ж року. [10]

      У відповідності до Закону України від 16.11.95 р. №432/95-ВР “Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів” скасовано всі пільги, що були надані законодавчими актами України відносно сплати ввізного мита, митних і акцизних зборів а також податку на додану вартість під час ввезення (пересилання) на митну територію України підакцизних товарів як для подальшої реалізації, так і для особистого споживання громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства, суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі благодійні фонди, об'єднання громадян, релігійні організації, заклади Національного Банку України, підприємства з іноземними інвестиціями та ін.

       У відповідності до постанови Кабінету Міністрів від 01.06.96 р. №882 “Про припинення приймання і переробки давальницької сировини для виробництва спирту, горілки і лекьорогорілчаних виробів і про порядок обкладання їх акцизним збором” починаючи з 1.08.96 р. призупинено прийом і переробка на давальницьких умовах сировини для виготовлення спирту, горілки лікьорогорілчаних виробів від замовників незалежно від форм власності, а також заборонено використання спирту, горілки і лекьорогорілчаних виробів для розрахунків по товарообмінним (бартерним) та іншим договорам, які не передбачають розрахунків в грошовій формі, включаючи розрахунки з використанням векселів, в тому числі казначейських. [4]

         У відповідності до Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів, затвердженим наказом Держмитслужби України від 4.05.98 р. №267 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.98 р. під №339/2779, умовою переміщення через митний кордон України підакцизних товарів при їх ввезенні на митну територію України являється акцизна вантажна митна декларація на ці товари, яка оформлюється в митниці за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - імпортерів підакцизних товарів зі сплаченням при її оформленні всіх платежів (ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного і митного зборів), які сплачуються під час випуску товарів у вільне використання на території України. Мито, що стягується митницею, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Справляння податку відбувається на підставі таких основних нормативних документів, як Закон України “Про митний тариф України”, Закон України “Про єдиний митний тариф України”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про єдиний митний тариф України ”. Мито нараховується митним органом України згідно з положеннями чинного закону і ставок Єдиного митного тарифу України, що діють на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними органами не здійснюється. Різновид мита - антидемпінгове мито - регулюється відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику. Компенсаційне мито регулюється відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику. [11]

1.2. Теоретичні  основи податкового адміністрування.

Виходячи із значення понять "адміністрування", "управління" керівництво чим-небудь - можна коротко визначити, що податкове  адміністрування - це державне управління в галузі оподаткування, оскільки лише держава може встановлювати порядок обчислення, справляння та сплати податків і зборів.

Виходячи з підходів законодавця  до визначення поняття "податковий контроль", можна припустити, що податкове адміністрування - це діяльність уповноважених органів влади, пов'язана із здійсненням функцій щодо справляння податків і зборів, проведення заходів податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення податкових правопорушень [14, с.21]. Система управління оподаткуванням представляє собою єдину централізовану систему, побудовану за багаторівневим ієрархічним принципом: інспекції федерального, міжрегіонального, регіонального, міжрайонного та районного рівнів; при цьому кожен рівень має свої функції і специфіку. Міністерство фінансів здійснює загальне керівництво оподаткуванням, а також видає в межах своєї компетенції правовстановлюючі документи в області бухгалтерського обліку та оподаткування, зокрема безпосередньо ці функції покладені на: Департамент податкової і митно-тарифної політики; Департамент регулювання державного фінансового контролю, аудиторської діяльності та бухгалтерського обліку ; Правовий департамент [8, с.23]. Міністерству фінансів підпорядковані служби, які безпосередньо займаються податковим адмініструванням, податковим контролем, обліком і зарахуванням податкових платежів до бюджету. До них відносяться наступні федеральні служби: з фінансового моніторингу; податкова; фінансово-бюджетного нагляду; страхового нагляду; казначейство. Таким чином, до початку 2005 р. сформувалася система інститутів податкового адміністрування.

Функції власне збору податків і  податкового адміністрування покладено  на Податкову службу України. Склад і структура системи управління оподаткуванням відповідають у цілому адміністративно-територіальним поділом країни. Основною ланкою, що забезпечує практичний збір податків, є податкові інспекції міст обласного підпорядкування, сільських районів, районів у містах. Головним завданням керівника податкової служби цього рівня є створення умов для найбільш оптимальної діяльності інспекції на підвідомчій території.

Управління податковим механізмом в національних податкових системах здійснюється шляхом організації податкових адміністрацій: податкових органів, що забезпечують контроль за виконанням податкового законодавства. У світовій практиці в системі органів державної влади виділяються спеціальні органи, до чиїх функцій входить створення ефективної системи оподаткування та забезпечення формування доходів бюджету [16, с.24].

Формування фіскальної політики в  більшості країн покладено на органи виконавчої влади, які управляють державними доходами або фінансами в цілому. Вони можуть мати різні назви (Міністерство фінансів, Департамент фінансів, Міністерство державних доходів) і виконувати також й інші функції. Значимість контролю за державними доходами призвела до виділення в системі податкового адміністрування самостійних податкових органів, які безпосередньо здійснюють стягування податків і зборів та контроль за їх надходженням до бюджету. Назви податкових органів також різняться в окремих державах. У світовій практиці існують різні варіанти організації податкових органів та їх підпорядкування: в одних державах вони мають самостійним статусом, в інших підпорядковані фінансовому органу. 

Розділ ІІ. Види непрямих податків та їх адміністрування.

2.1. Адміністрування податку на додану вартість .

Важливою складовою дохідної частини бюджетів різних рівнів є  податки. За допомогою податків держава  здійснює вплив на економіку та структуру  фінансової системи в цілому країни. З метою досягнення певного результату регулювання і контролю за фінансовою системою необхідно мати дійовий  та ефективний механізм регулювання  податкових відношень, що забезпечує постійність  надходжень у бюджети різних рівнів та недержавні цільові фонди. Адміністрування  податків виступає саме таким механізмом, що дозволяє реалізувати основні  напрями податкової та бюджетної  політики держави. Податок на додану вартість є одним із найбільш суперечливих в податковій системі України. З одного боку, це один з найпотужніших джерел формування доходів бюджету, а з іншого, - нестабільність правового регулювання і складність адміністрування дають підстави стверджувати, що ПДВ є загрозою для економіці України. Реформування системи оподаткування в Україні з метою її адаптації до ринкових умов господарювання почалось із запровадження податку на додану вартість. Однак, досі не вдалось сформувати оптимальний механізм цього податку, який би при високій фіскальній ефективності забезпечив позитивний регулюючий вплив на економічні процеси, а саме стимулював економічний розвиток, сприяв більш справедливому розподілу податкового тягаря серед виробників і споживачів і тому дуже гостро постає питання щодо адміністрування податку на додану вартість у нашій державі. Теоретичні основи адміністрування податків, зборів, обов’язкових платежів у своїх працях розглядали такі вчені, як С.В. Мочерний, В.С. Сухарський, В.Л. Андрущенко, Л. Новосад, питання щодо справляння податку на додану вартість обговорювалися Б. Карпінським, Н. Залуцькою, А. Скрипник, Т. Паянок, О.М. Тимченко, А.В. Кислицею, В. Мосейчук. 

Згідно з метою написання  курсової роботи були поставленні наступні задачі дослідження: вивчення теоретичних засад адміністрування ПДВ в умовах ринкової економіки; охарактеризувати напрямки вдосконалення адміністрування ПДВ в Україні.

Викладення основного  матеріалу дослідження. Дослідження поняття «адміністрування» свідчить, що не існує одного найбільш повного трактування, багато вчених у своїх працях розглядають це поняття з точки зору галузі, яку вони досліджують, так, наприклад, С.В. Мочерний [4] адміністрування трактує з точки зору управлінської діяльності керівників і органів управління, що здійснюється через накази та розпорядження. В.С. Сухарський [10] розглядає це поняття з двох боків, з одного боку, як організаційно-розпорядчу роботу менеджерів, спеціалістів та органів управління, а з іншого – здійснення управлінських функцій, розподіл, узгодження і координація. За останнє десятиріччя в теорії та практиці оподаткування міцно вкоренилося поняття «фіскальне адміністрування» або «податкове адміністрування», або «податкове адміністрування», які були запозичені українськими науковцями із закордонної практики наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

З боку науки «податкове адміністрування» - це наука, що формулює принципи ефективного управління податковою системою за даних соціально-економічних  умов та суспільно-політичних обставин оцінює податкову систему. Дуже цікавим представляється розуміння «податкового адміністрування» з позиції мистецтва, як мистецтво в усьому, що стосується забезпечення державними службовцями функціонування податкової системи на основі професійних знань, досвіду та високої виконавської майстерності.

Після введення в дію у 1997 році Закону України «Про податок  на додану вартість» [5], який є основоположним в регулюванні адміністрування, до нього 127 законами України внесено 644 зміни та доповнення (за станом на 01.01.2007 р.).

ПДВ є одним із найбільших джерел надходження коштів до бюджету  України. Згідно з матеріалами Голови ДПА України А.І. Буряка [15], за 2008 рік в цілому по Україні до державного бюджету надійшло 24,9 млрд. грн. податку на додану вартість або 33,0 % усіх доходів бюджету і 6, 3% ВВП [14]. Відшкодовано грошовими коштами 11,5 млрд. грн., фактично надійшло ПДВ - 13,4 млрд. грн., а з урахуванням податку, сплаченого митними органами (25,8 млрд. грн.), - 39,2 млрд. грн. Нижче наведена таблиця 1, що ілюструє динаміку росту питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів у відсотковому відношенні до ВВП . Найбільші суми податку за 10 місяців 2008 року відшкодовано платникам Донецької області (3,5 млрд. грн.), м. Києва (1,9 млрд. грн.), Дніпропетровської (1,5 млрд. грн.), Луганської (0,9 млрд. грн.), Запорізької (0,7 млрд. грн.), Полтавської (0,7 млрд., грн.) областей. У світовій практиці непрямі податки (зокрема, податок на додану вартість) стягуються на основі двох принципів: 1) країни походження; 2) країни призначення.

Під адмініструванням податку  на додану вартість можна розглядати взаємовідносин між державою, суб’єктами господарювання і органами стягнення, як сукупність взаємопов’язаних управлінських  процедур, операцій та функцій прикладного  характеру, які здійснюються органами виконавчої влади в безперервному  циклічному процесі реалізації податкової політики держави з метою забезпечення мобілізації податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових коштів держави та органів  місцевого самоврядування.

2.2. Адміністрування акцизного податку . 

         Перелік платників акцизного податку в Податковому кодексі розширено та визначено у п. 212.1 ст. 212. Так, крім осіб, які виробляють і реалізують підакцизні товари, та осіб, які ввозять такі товари на територію України, платником акцизного податку також є: 

- особа, яка реалізує  підакцизні товари, що конфісковані  або визнані безхазяйними та  перейшли у власність держави;  

- особа, яка використовує  підакцизні товари (продукцію), ввезені  або отримані за нульовою ставкою  акцизного податку (спирт, нафтопродукти), не за цільовим призначенням; 

- особа, яка отримує  або ввозить підакцизні товари  в режимі звільнення від оподаткування,  у разі порушення такого режиму;  

- особа, яка ввезла  або отримала підакцизну продукцію  із звільненням від оподаткування  як сировину для виробництва  інших підакцизних товарів та  використала її не за призначенням. 

      Змінено порядок сплати акцизного податку замовниками виноматеріалів, вироблених на давальницьких умовах, які раніше були платниками акцизного збору. Із запровадженням норм Кодексу вони, як і замовники нафтопродуктів, вироблених з давальницької сировини, зобов'язані перерахувати акцизний податок виробнику-переробнику. Податковим кодексом вдосконалено процедуру реєстрації платників акцизного податку за рахунок введення норми, якою органи ліцензування зобов'язано інформувати органи ДПС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання про видані, переоформлені, припинені або анульовані ліцензії на право виробництва підакцизних товарів у п'ятиденний строк з дня здійснення таких дій. 

Тобто положеннями  ст. 212 розділу VI Податкового кодексу передбачено автоматичну реєстрацію платників акцизного податку на основі інформації органів ліцензування. Податковим кодексом змінено перелік об'єктів оподаткування акцизним податком та доповнено чинні норми. 

       Відтепер нарівні з операціями з реалізації вироблених в Україні та ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції) є: 

- реалізація підакцизних  товарів, увезених без сплати  податку дипломатичними представництвами  іноземних держав до закінчення  визначеного законодавством строку;  

- реалізація конфіскованих  підакцизних товарів та таких,  що перейшли у власність держави;  

- обсяги та вартість  втрачених підакцизних товарів з вини платника податку, що перевищують норми втрат (якщо такі визначено в установленому порядку). 

   Також розширено перелік операцій з підакцизними товарами, що не підлягають оподаткуванню. Новація полягає в тому, що оподаткуванню не підлягає ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), в яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни-імпортера, для їх повернення експортеру. Такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем (експортером) без подальшої реалізації на митній території України, що має бути підтверджено в установленому порядку. Податковим кодексом визначено перелік операцій з підакцизними товарами, що звільняються від оподаткування акцизним податком. Новим є й те, що перелік операцій, які звільнено від оподаткування, доповнено новими позиціями, а саме: 

- ввезення підакцизних  товарів (продукції) на митну  територію України, призначених  для офіційного (службового) користування  дипломатичними 

- представництвами  іноземних держав; 

- ввезення підакцизних  товарів як технічної або гуманітарної  допомоги (крім алкогольних напоїв  та тютюнових виробів); 

- операції з ввезення  еталонних чи тестових (моніторингових) зразків тютюнових виробів для  лабораторних досліджень; 

- операції з реалізації  скрапленого газу на спеціалізованих  аукціонах для потреб населення  у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України. 

  Крім того, в Податковому кодексі враховано процедуру звільнення від оподаткування транзитного пропуску підакцизних товарів через митну територію України. Статтею 214 Податкового кодексу запроваджено єдиний порядок визначення бази оподаткування при обчисленні суми податку, виходячи з встановлених ставок податку: адвалорних (у відсотках до обороту) чи специфічних (у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції)). Крім того, уточнено порядок застосування специфічних ставок акцизного податку, встановлених у валюті.

     Нововведенням є порядок визначення бази оподаткування при обчисленні суми податку в разі псування, знищення, втрати підакцизних товарів з вини платника податку. Так, у разі втрати підакцизної сировини базою оподаткування є кількість (вартість) підакцизних товарів, які можна було б виробити з втраченої сировини. У Податковому кодексі вперше на законодавчому рівні встановлено перелік підакцизних товарів, який доповнено новим видом нафтопродуктів: скрапленим газом для використання транспортними засобами як моторного палива. При цьому скраплений газ для потреб населення, що реалізується через аукціони, звільняється від оподаткування. Специфічні ставки акцизного податку на нафтопродукти підвищено в 1,4 раза, в тому числі на бензини моторні з 132 до 182 євро за 1000 кг. Цю норму прийнято з метою компенсації втрат бюджету у зв'язку із скасуванням податку з власників транспортних засобів, що пов'язано з перенесенням податкового навантаження з праці та капіталу на споживання. Тобто відтепер більшу суму податку сплачуватиме той власник транспортного засобу, який більше його експлуатує та споживає моторних палив, оскільки сума акцизного податку включається до ціни підакцизного товару. У Податковому кодексі не передбачено раніше чинної норми щодо індексації специфічних ставок акцизного податку в гривнях на алкогольні напої та специфічних ставок і мінімального податкового зобов'язання на тютюнові вироби на індекс споживчих цін. Тепер відповідно до норм Податкового кодексу Кабінет Міністрів України зобов'язано; щороку подавати до Верховної Ради України проект закону про збільшення ставок податку, що підлягають індексації. Статтею 220 Податкового кодексу адвалорні ставки податку встановлено лише на сигарети, тому декларацію і встановлені виробником або імпортером максимальні р дрібні ціни на підакцизні товари повинні подавати лише платники, які реалізують сигарети. 

     Статтею 217 Податкового кодексу уніфіковано загальний порядок обчислення акцизного податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України. Новації полягають у тому, що платнику податків надано право коригування (зменшення) податкових зобов'язань у разі повного або часткового повернення покупцем вироблених платником підакцизних товарів (продукції) для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв'язку з неможливістю усунення таких недоліків у тому звітному періоді, коли було проведено таке повернення. У разі подальшої реалізації повернутих товарів (продукції) зобов'язання з акцизного податку обчислюються платником у порядку та за ставками, встановленими законодавством на дату реалізації. Статтею 218 Податкового кодексу запроваджується загальний порядок обчислення акцизного податку з імпортованих підакцизних товарів. 

Розділ ІІІ. Проблеми адміністрування непрямих податків та шляхи удосконалення системи адміністрування.

Стан непрямого оподаткування  в Україні має декілька головних ознак:

• зниження фіскальної потужності при наповненні бюджету;
• невідпрацьованість системи адміністрування, особливо ПДВ;
• критичний рівень бюджетних відшкодувань і взаємних заборгованостей з ПДВ;
• недостатня повнота охоплення платників податків і бази оподаткування;
• високий рівень ухилення на законних і фіктивних підставах від оподаткування;
• непрозорість функціонування митниці як головної інституції, що реалізує непряме оподаткування;
• недостатньо відпрацьоване планування та прогнозування доходів бюджетів від непрямих податків.

Розв’язання проблем з  непрямим оподаткуванням повинно лежати в площині загальної стратегії реформування системи оподаткування та формування бюджетів. Попри анонсовані новою владою процеси активної розробки нової концепції державного та місцевих бюджетів країни, вони на сьогодні є досить невизначеними та не розголошуються. Особливу увагу необхідно приділити питанням формування податкових надходжень від сплати непрямих податків. Безперечно, слід врахувати досвід попередніх напрацювань у частині планування та прогнозування доходів бюджету.

У цьому контексті доцільно вказати на позитивний досвід співпраці  різних структур виконавчої влади –  Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату та Митниці, що розробили і затвердили в середині минулого 2004 р. методику прогнозування надходжень від ПДВ [7].

Ці системні дослідження  висвітлюють різноманітні напрацювання в сфері формування, планування та прогнозування бюджетних доходів. Слід вказати, що в зазначених роботах  розроблено та запропоновано досить обґрунтовані та різні підходи. Зокрема, досить цікавим є підхід до прогнозування  на основі розмежування реальної бази оподаткування ПДВ – кінцевих споживчих витрат і валового нагромадження  основного капіталу та оцінки реальної ставки ПДВ [7; 8]. Проте проблемою  практичного запровадження є  інформаційне забезпечення, формування складових показників моделі поки що проводиться із суттєвим часовим  лагом.

Досить розповсюдженими  є моделі формування податкових надходжень на основі методів економетрії, і  особливо регресії [1; 8; 9]. Подальша деталізація  бази даних вихідної інформації та підходів до коригування результатів  розрахунків таких моделей, що враховують поточні зміни і вплив різних чинників, є головною формою удосконалення  та підвищення рівня обґрунтованості  таких моделей. У моделі за основу взято визначення взаємозв’язку  баз оподаткування різних податків, у першу чергу бюджетоутворюючих  – податку на прибуток, прибуткового податку з громадян, ПДВ. Хоча головна  увага тут приділена прямим податкам.

Необхідно розглянути також  підхід до оцінки та прогнозування  податкових надходжень на основі моделювання  кривої Лафера, особливість якої полягає  у розрахунку та порівнянні фактичного та реального податкового навантаження [5; 6]. У цілому суть такого моделювання  також базується на розрахунках  ефективних ставок непрямих податків, зокрема ПДВ.

Рівень похибки постпрогнозів  податкових надходжень за різними моделями коливається у значних межах, що є об’єктивним явищем. Але  напрями удосконалення моделей  прогнозування доходів бюджету  лежать у площині включення до розрахунків коригуючих коефіцієнтів, що дозволили б ураховувати поточні  зміни умов економічного розвитку.

       У цьому контексті доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки як в межах однієї моделі, так і з використанням різних моделей. Такий підхід у цілому реалізується в методиці прогнозування ПДВ, розробленій НДФІ.

       У сучасних умовах слід чітко бачити стратегію реформування непрямого оподаткування, що дозволить більш об’єктивно коригувати моделі формування та прогнозування податкових надходжень до бюджету.

      У даному контексті необхідно чітко визначитися із механізмами розширення бази оподаткування, кола платників податків і ставок податків. Зокрема, щодо перспектив реформування ПДВ, потрібно говорити про дослідження перспектив запровадження диференційованих ставок податку. Це завдання лежить у площині реалізації євроінтеграційних завдань. Хоча в цілому використання уніфікованої ставки ПДВ на початковому етапі запровадження ПДВ є виправданою, оскільки дозволила уникнути багатьох проблем з наповненням бюджету та адмініструванням податкових платежів.           На перспективу саме диференційована ставка дозволить вирішити реалізацію загальновизнаної схеми реформування оподаткування – розширення бази і кола платників та зниження рівня навантаження податку.