Агротехніка вирощування соняшнику

                                            ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ СОНЯШНИКУ……………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 2. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОНЯШНИКУ………………………………………...…8

2.1. Вимоги до вологи…………………………………………………………….8

2.2. Вимоги до світла...............................................................................................8

2.3. Вимоги до ґрунту……………………………………………………………..9

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ.....................................................11

3.1.Попередники.....................................................................................................11

3.2.Обробіток ґрунту та основне удобрення……………………………………12

3.3.Підготовка насіння до сівби, строки сівби, способи сівби………………...16

3.4.Догляд за посівами…………………...………………………………………22

3.5.Захист від хвороб та боротьба із шкідниками……………………………...23

3.6.Збирання врожаю…………………………………………………………….28

ВИСНОВКИ...........................................................................................................29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...…………………………………30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ СОНЯШНИКУ

 

Соняшник (Helianthus L.) — основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 — 52 % олії, а селекційних — до 60%. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена  високим вмістом поліненасиченої  жирної лінолевої кислоти (55 — 60 %), яка  має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров'я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, D, Е, К). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо [1].

Побічні продукти переробки насіння  соняшнику — макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха містить 38 - 42 % перетравного протеїну, 20 - 22 % безазотистих екстрактивних речовин, 6 — 7% жиру, 14 % клітковини, 6,8 % золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33 — 34 % перетравного протеїну, 3 % жиру, 100 кг його відповідають         102 корм. од.

Лузга (вихід 16 — 22 % від  маси насіння) є сировиною для  виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного — фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції [4].

Кошики соняшнику (вихід 56 — 60 % від  маси насіння) є цінним кормом для  тварин. Їх добре поїдають вівці  і велика рогата худоба. В них  міститься 6,2 — 9,9 % протеїну, 3,5 — 6,9 % жиру, 43,9 — 54,7 % безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 — 17,7 % клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 — 90 кг вівса, 70 — 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову  культуру. Він може дати до 600 ц/га і  більше зеленої маси, яку в чистому  вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику  добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В  1 кг його міститься 0,13 — 0,16 корм. од., 10- 15 г протеїну, 0,4 г кальцію,  0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).

Стебла соняшнику можна  використовувати для виготовлення паперу, а   попіл — як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Соняшник — чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів  під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння. Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур'янів [5].

Походження  соняшнику. Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки, де й нині ростуть його дикі форми. В Росію його завезли на початку XVIII ст. і тривалий час (понад 125 років) вирощували як декоративну рослину і з метою одержання насіння, яке використовували як ласощі замість горіхів. Першу спробу використати насіння соняшнику для отримання олії зробив у 1829 р. житель слободи Олексіївка Воронезької губернії селянин Д. С. Бокарьов. Відтоді й починається історія окультурення дикого соняшнику, а безроздільний пріоритет у формуванні культурного високоолійного соняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливо велика заслуга в його окультуренні В. С. Пустовойта, Л. А. Жданова, зусиллями яких олійність насіння соняшнику вдалося підвищити з 30 — 33 до 50 — 53 % і при цьому створити високоврожайні, стійкі проти шкідників і хвороб сорти. До багатьох держав світу олійний соняшник був завезений з колишнього СРСР.

Тепер олійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. За даними ФАО, світова площа  його посівів становить понад 14,5 млн га. На великих площах його висівають  в Україні, Аргентині, США, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії, Франції та багатьох інших державах.

Посіви соняшнику в  Україні займають понад 2 млн га, що становить    96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Середня врожайність  соняшнику в Україні в останні  роки становила    16 — 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, — по 30 ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 - 40 ц/га [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОНЯШНИКУ

 

Соняшник - рослина степової зони. Незважаючи на підвищені вимоги до тепла, насіння його починає проростати при температурі 3 - 4°С, але сходи з'являються лише на 20-28-й день. Оптимальна температура проростання 20°С. За цієї температури сходи з'являються на 7 - 8-й день. Набубнявіле та наклюнуте насіння в ґрунті задовільно переносить зниження температури до мінус 10°С. Молоді сходи рослин витримують весняні приморозки до 4 - 6°С. Це дає змогу сіяти соняшник рано навесні. Оптимальна температура для росту у першій половині вегетації близько 22°С, а в період цвітіння-достигання  до 24-25°С. Температура вище 30°С негативно позначається на рості і розвитку рослин. Для швидкорослих сортів та гібридів сума температур вища за 10°С за період їхньої вегетації становить 1850°С, ранньостиглих - 2000°С, середньостиглих - 2150°С [7].

2.1. Вимоги до вологи

Соняшник належить до посухостійких культур, одночасно добре реагує на достатнє забезпечення вологою. Транспіраційний коефіцієнт 450-570. Завдяки сильно розвиненій кореневій системі і високій всмоктувальній силі кореня він використовує вологу з глибини до 3 м, при цьому може майже повністю висушувати 1,5-метровий шар ґрунту.

Від початку розвитку до утворення кошиків, соняшник витрачає  20-25% від загальної потреби у воді, засвоюючи її в основному з верхніх шарів ґрунту. Найбільше вологи (60%) він засвоює у період утворення кошика - цвітіння. При нестачі вологи в цей період кошики і насіння бувають недорозвиненими. Тому заходи з нагромадження вологи в ґрунті є основою одержання високих врожаїв.

2.2. Вимоги до світла

Соняшник - рослина короткого  дня, дуже вимогливий до інтенсивного сонячного освітлення. При затіненні послаблюється ріст рослин, формуються дрібні кошики, витягується стебло, зменшується врожайність. У міру просування на північ вегетаційний період його подовжується. Тривалість вегетації сортів і гібридів соняшнику від сівби до достигання насіння в Україні становить від 80 до 130 днів.

2.3. Вимоги до ґрунту

  Найкраще росте соняшник на чорноземах і каштанових ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією ґрунтового розчину. У лісостепових районах розміщують на сірих і темно-сірих ґрунтах. Непридатні для нього важкі, безструктурні ґрунти, а також легкі піщані та дуже кислі ґрунти [7].

Ботанічна характеристика соняшнику. Коренева система стрижнева, дуже розгалужена, головний корінь проникає в ґрунт на 120-200 см, до 300 см. Проте основну частину вологи (до 70%) та поживних речовин всмоктують бічні корені, що розташовані у верхньому шарі ґрунту (5-30 см) і розгалужуються в боки на 100-120 см.

Стебло вкрите жорсткими волосками, пряме, виповнене. Висота стебла 120-150 см. Товщина нижньої частини стебла за оптимальної густоти стояння коливається від 2 до 4 см. Стебла високоврожайних олійних сортів та гібридів не галузяться.

Листки соняшнику черешкові, великі, розміщені почергово.

Листки вкриті короткими  жорсткими волосками. Кількість листків на одній рослині залежить від сорту, тривалості вегетації і коливається від 20 до 36 штук. Листкам соняшнику властивий геліотропізм (повертаються до сонця), що підвищує інтенсивність фотосинтезу.

Суцвіття - багатоквітковий кошик, що має обгортку з кількох рядів листочків. Основа суцвіття - велике квітколоже. У кошику є квітки двох типів: язичкові та трубчасті. Язичкові розміщуються в один або кілька рядів по краю кошика. Вони безплідні, великі, жовті. їх функція полягає в тому, щоб приваблювати комах запилювачів. Трубчасті плодоносні квітки займають основну частину квітколожа. Діаметр кошика соняшника коливається від 10 до 25 см у гібридів і до 40 см у сортів.

Плід соняшнику - сім'янка з шкірястим оплоднем (лузга), який не зростається з насіниною. У кращих високоолійних гібридів сім'янки відносно дрібні (довжина 8-14 мм) з низькою лузжистістю (19-25%). Насінина (ядро) вкрита тонкою прозорою оболонкою і складається із зародка з сім'ядолями та корінця. Кращі гібриди соняшнику мають вміст олії до 52-55% [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

 

3.1. Попередники

 Багаторічний досвід  вирощування соняшнику в Україні  свідчить про те, що у сівозміні  він має повертатися на попереднє  поле не раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур'янами, істотно поліпшити водний і поживний режим рослин. У структурі посівних площ соняшник має займати не більше 12%. За даними Інституту зернового господарства при насиченні сівозміни 15% соняшника - урожайність його становила 25 ц/га, а при збільшенні питомої ваги соняшника у структурі посівних площ до 30% - урожайність знизилась до 17 ц/га. За даними цього ж інституту, при розміщенні соняшнику в сівозміні через 6-9 років урожайність насіння становила 26,3 ц/га, а через 2-3 роки - знизилась удвічі - до 13,8 ц/га.

Кращим попередником є озимі зернові, що висіяні по зайнятих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують ґрунт глибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині вегетації. У Лісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непоганими попередниками є ярі колосові культури. Сіють також після кукурудзи, картоплі.

Соняшник має потужну  кореневу систему, що проникає у ґрунт  до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур з глибоко проникаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, суданська трава, цукровий буряк. Ці культури висушують ґрунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період - цвітіння, наливу. Не сіють після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).

Соняшник є поганим  попередником для зернових та інших культур. Тому у Степу після нього залишають поле під чистим паром, у Лісостепу висівають кормові культури [3].

 

 

3.2.Обробіток ґрунту та основне удобрення

Головним завданням зяблевого обробітку під соняшник є нагромадження достатньої кількості води в кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів ґрунту, знищення бур'янів.

На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур 'янами, обробляють за схемою поліпшеного зябу. Слідом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-150, ЛДГ-20, БДТ-7, БДС-8,4, БДТ-10 та ін.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижні після першого лущення (при появі бур'янів) плугами-лущильниками (1111Л-10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в міру проростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін (БЗТС-1,0). Наприкінці вересня - початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см. Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен забезпечити проростання пагонів бур'янів, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотриманні необхідних інтервалів між лущіннями їх роль у знищенні бур'янів знецінюється [2].

При розміщенні соняшнику після зернових, де переважають ранні (насіння проростає при 6-8°С) і середньоранні (проростає при 10-12°С) однорічні бур'яни, поле лущать і через два тижні орють. Сходи бур'янів після оранки знищують осінніми поверхневими обробітками та весняними культиваціями, очищаючи верхній посівний шар ґрунту від бур'янів. Такий напівпаровий обробіток особливо ефективний у зоні достатнього зволоження.

Якщо переважають пізні ярі бур'яни (курай, просо півняче, щириця, мишій та ін.), що для проростання потребують більше тепла (14-16°С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обробітку і проводити декілька лущень в серпні - на початку вересня, а орати в кінці вересня.

На дуже забур'янених полях після збирання попередника і відростання бур'янів використовують гербіциди суцільної дії. Можна використовувати їх як гербіциди - десиканти за два тижні до збирання попередньої культури. При розміщенні соняшнику після просапних поле орють на глибину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складається з дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ПНЯ-4-40, яким загортають всі кукурудзяні рештки на дно борозни.

Ґрунтозахисна технологія передбачає обробіток ґрунту голчастими боронами БМШ-20, БМШ-15 або БИГ-3, культиваторами - плоскорізами КПШ-9, КПШ-5, КШН-6 "Галещина", ґрунтообробними агрегатами АКШ-5,6, АКШ-3,6 та плоско різами - глибокорозпушувачами ПГ-3-5, КПГ-250А тощо.

Рано навесні, щоб зберегти вологу в ґрунті, проводять боронування важкими боронами. Ґрунт вирівнюють вирівнювачами ВП-8А, ВПН-5,6А тощо.

У разі використання комбінованих агрегатів типу "Європак", ґрунт не вирівнюють. Необхідно враховувати негативну реакцію соняшника на переущільнення ґрунту, особливо вологого. За зруйнованої структури ґрунту пригнічується розвиток  кореневої системи. Перед сівбою поле культивують на глибину загортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур'янених площах), то поля обробляють два-три рази для знищення бур'янів. Для додаткового нагромадження вологи застосовують щілювання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та інші [2].

У соняшнику період засвоєння  поживних речовин  розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для одержання 1 ц насіння соняшник засвоює орієнтовно 5-7 кг азоту, 2,5-2,8 кг фосфору і 12-16 кг калію. Так, за урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію.

Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж вегетації. Починаючи з фази 3 - 4 пар листків і до фази цвітіння використовується 70-80% азоту. Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.

Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагромаджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщується в кошики і в кінцевому результаті у сім'янки. 60-70%о від всієї потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування кошика - завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сім'янок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння.

Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регулюванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється у період від утворення кошика до достигання. Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (фосфор, калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами. Залежно від забезпеченості ґрунту поживними речовинами, згідно з агрохімічними картограмами, даються такі поправочні коефіцієнти (табл. 1).

                                                                                                           Таблиця 1

         Поправочні коефіцієнти залежно від забезпеченості ґрунту

Забезпеченість ґрунту	Поправочний коефіцієнт
Дуже низька	1,5
Низька	1,3
Середня	1,0
Підвищена	0,7
Висока	0,5

 

На чорноземах, де високий  вміст доступного калію в ґрунті, особливо ефективні азотні і фосфорні добрива. Фосфорні і калійні добрива застосовують під оранку, азотні навесні під культивацію за допомогою розкидачів МВУ-16, МВУ-8Б, МВД-900, МВУ-5А. Частину азоту можна перенести для підживлення.

Органічні добрива краще вносити під попередник (30-40 т/га під просапні), застосовуючи машини ПРТ-16, ПРТ-10, МТО-12, МТО-6, РПО-6, МТО-3 [2].

При використанні їх безпосередньо  під соняшник, подовжується його вегетація. Проте є дані, що після зернових культур високу ефективність забезпечує внесення органіки безпосередньо під соняшник.

Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо при нестачі вологи і на карбонатних ґрунтах. Тому для стимулювання схожості і енергії проростання, збільшення стійкості рослин до хвороб і несприятливих погодних умов в початкові фази росту, необхідно під час протруєння насіння перед сівбою з допомогою машин типу ПС-10 застосовувати Тенсококтейль - 5-10 г на гектарну норму висіву насіння (але не більше як 150 г на тонну). Вміст (у відсотках): В - 0,52; Са (ЕДТА) -2,57; Си (ЕДТА) - 0,53; Ре(ЕДТА) - 2,10; Ре(ДТПА) - 1,74; Мп (ЕДТА) - 2,57; 2п (ЕДТА) - 0,53;  Мо - 0,13.

1. Для стимулювання  росту і розвитку рослини на  ранніх фазах вегетації (2-5 пар  листків, в цей час відбувається закладання кошику), для підвищення врожайності, олійності та імунітету, для пом'якшення стресового впливу спеки та посухи необхідно застосовувати Нітрабор (Н - 15,5%; СаО - 26%; В - 0,2%о) прикореневим способом 20-50 кг/га (рис.1).

2. Для стимулювання розвитку кореневої системи, підвищення посухостійкості і кращого закладання та формування кошика, а також для профілактики і попередження розвитку хвороб необхідно проводити позакореневе підживлення Кристалоном жовтим у фазу 5-7 пар листків (можливе поєднання з обробкою пестицидами).

      Рис.1.  Внесення спеціальних добрив за фазами розвитку соняшнику

 

Цей прийом гарантовано  забезпечує рослину мікроелементами в найбільш доступних формах і саме в критичний період розвитку, що стимулює процеси коренетворення і закладання кошика, а відповідно і підвищення врожайності [3].

 

3.3.Підготовка насіння до сівби, строки сівби, способи сівби

Для сівби використовують кондиційне насіння, схожість якого не нижче 85%, чистота не менше 98%о. Посівні якості насіння гібридів першого покоління визначають за нормами ДСТУ 2240-93. Маса 1000 насінин для сортів 80-90 г, для гібридів не менше 50 г. Перед сівбою насіння протруюють для захисту від хвороб та шкідників (табл. 1.1)

                                                                                                  Таблиця 1.1

                             Посівні якості насіння гібридів соняшнику

Показник	%, шт
Чистота, не менше	98 %
Наявність лущеного насіння, не більше	3 %
Кількість насіння інших  рослин на 1 кг, не більше у тому числі насіння  бур'янів, не більше	10 шт. 5 шт.
Схожість, не менше	85 %
Вологість, не більше	10 %

В Україні зареєстровано  понад 90 сортів і гібридів. Сприятливі зони вирощування для них, група стиглості і напрямок використання подано в табл. 1.2. Гібриди мають низку переваг перед сортами. Вони забезпечують на 10-30% вищу врожайність. Внаслідок дружнього достигання насіння не потребує досушування, краще зберігається без зниження якості олії. Гібриди мають меншу вегетативну масу, що скорочує енергозатрати і час на збирання, а також підготовку ґрунту під наступну культуру [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.2

                                 Сорти і гібриди соняшнику в Україні

Назва сорту	Реєстрація	Напрямок використання
Айтана Аламо Аліенор Альзан Альманзор Альтес РМ Альянс Альцюн Арена Байда В-206 В-306 Візит Віталія Гена Гетьман Діаболо Днестр Днєпр Донський крупнонас Дунай Еней Єврофлор Запорізький 9 Запорізький 14 Запорізький 32	2003 1999 2001 2001 2002 2002 1999 1999 2003 2003 2000 2000 2000 2003 2003 2001 2003 2000 1997 1993 1996 2002 1998 1996 1999 2003	олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн олн конд  олн вол олн олн олн конд

 

 

Продовження таблиці 1.2.

Згода Злива Знахідка Касол  КВС Гелш 04  Кий Ковчег Лан 26А  Люсіл Магнум  Марко Натіл  Одеський 123 Одеський 149 Перформер Погляд Прометей  Ранок Ригасол Сівер Слав'янин Харківський 58 Хортиця Флорез Франкосоль

2002 2002 1996 2002 2000 2003 1993 2001 2003 1998 2001 2001 1995 1998 1999 2000 2003 2001 2001 1999 1999 1996 2001 1999 2000

олн олн олн олн олн олн вол олн олн вол олн олн олн олн олн олн конд олн олн вол олн олн олн олн олн

 

 

Оптимальний строк сівби  високоолійних сортів і гібридів з урахуванням їхніх фізіолого-біологічних  особливостей настає у той період, коли середньодобова стійка температура  на глибині загортання насіння досягає 10-12°С. Сівба в цей строк дає можливість одержувати дружні сходи на 9-12 день. Можливими строками сівби соняшника може бути період від 5 квітня до 10 травня. Як ранні, так і пізні строки сівби спричиняють небажані результати. За ранньої сівби період до появи сходів розтягується на 3 тижні, сходи бувають недружними, зрідженими. При пізній сівбі верхній шар ґрунту часто висушений, що теж впливає негативно на схожість.

На думку професора  Г.С.Кияка, найкраще висівати соняшник через 8-15 днів після початку польових робіт навесні. В окремих випадках, коли весна пізня, сіють і за температури ґрунту 6-8°С. Перевагу раннім строкам сівби (одночасно з ранніми ярими культурами) віддають у Північному Лісостепу. Це пояснюється тим, що при пізньому строку сівби в умовах достатнього

зволоження посилюється розвиток вегетативної маси на шкоду генеративним органам. Проте на забур'янених полях, ранні строки сівби можливі лише при хімічному способі боротьби з бур'янами [5].

Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см сівалками точного висіву СПЧ-6М; СУПН-8, УПС-12, Оптіма, СУПН-6А, СУПН-12, Джон Дір 1760 та ін. При звичайному широкорядному способі сівби розподіл насіння в рядку не контролюється, а при пунктирному способі насіння розміщується рівномірно, через більші чи менші інтервали, згідно встановленої норми висіву. Відстань між рослинами в рядку має рівномірно становити від 41-36 см (35-40 тис./га) до 16-14 см (90-100 тис./га). Швидкість руху агрегату під час сівби - 5 км/год [2].

Найдружніші сходи соняшника з'являються при загортанні насіння у вологий шар ґрунту на глибину 6-8 см (у сортів). Глибше загортання на (8-10 см) є виправданим лише за недостатньої вологості верхнього шару ґрунту, зазвичай - у разі запізнення з сівбою.

Насіння гібридів дещо дрібніше, тому загортають його мілкіше - 3-5 см. Загортання глибше 6 см призводить до зниження польової схожості. На важких вологих ґрунтах теж сіють лише на глибину 4-5 см. Є дані про доцільність загортання насіння соняшника в умовах Західної України лише на глибину 2-3 см. Важливо дотримуватись рівномірності загортання насіння на однакову глибину, на однаковій відстані одне від одного, що дозволяє одержати дружні, вирівняні сходи і рівновеликий розвиток рослин в агрофітоценозі впродовж вегетації.

Норма висіву. Основною умовою одержання високого врожаю соняшнику є дотримання рекомендованої густоти стояння рослин перед збиранням. Вона становить 40-80 тис. рослин на 1 га. Згідно даних академіка В.С.Пустовойта площа живлення однієї рослини повинна становити 2000 см², тобто орієнтовно 50 тис. рослин на 1 га. За даними компанії "Монсанто" оптимальна густота в Україні залежно від типу ґрунту і зони вирощування має бути в межах 35-60 тис./га.

Методика підрахунку густоти стояння рослин на 1 га наступна:

а) 1 га = 10000 м² : 0,7 м (ширина міжрядь) = 14286 м = 14,3 тис. м;

б) у найтиповішому  рядку підраховують кількість рослин на відстані 14,3. Кількість рослин на 14,3 м відповідатиме тисячам рослин на 1 га.

Необхідно враховувати, що польова схожість насіння менша за лабораторну на 20-25%, а під час боронування по сходах гине приблизно 10% рослин. Тому страхова надбавка до норми має становити орієнтовно 30-40%.

У посушливих умовах норму висіву знижують. У Степу висівають 40-80 тис. насінин на 1 га, на поливних землях більше - 80-100 тис./га. Для ранньостиглих і низькорослих сортів і гібридів застосовують теж більшу норму висіву до 80 тис. насінин на 1 га. За таких норм на 1 м рядка при міжряддях 70 см висівають від 2,8 насінин (40 тис./га) до 7,0 насінин (100 тис./га). Масова норма становить 3,5-8 кг/га. Для середньоранніх гібридів оптимальна густота стояння рослин перед збиранням повинна бути: у Південному Степу 35 - 10 тис. га, у Північному Степу 50-55 тис./га, у Лісостепу 55-60 тис./га. Страхова надбавка до передзбиральної густоти скла­

дає на гербіцидному фоні 20-35%, без гербіцидів - 50-60% [3].

3.4.Догляд за посівами

Під час догляду за посівами слід забезпечити ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами, зберегти оптимальну густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю насіння соняшнику. Якщо посівний шар пухкий, а погода вітряна, слідом за сівбою необхідно прикоткувати поле. Це покращить проростання насіння соняшника, і, що особливо важливо для безгербіцидних технологій, насіння бур'янів. Через 5-6 днів у фазі "білої ниточки" бур'янів, проводять досходове боронування посівними або середніми зубовими боронами упоперек або по діагоналі поля. Важливо, щоб зуби борін не заглиблювалися у ґрунт більше як на 4 см і не пошкоджували культурні рослини. При сівбі у холодніший ґрунт і повільному проростанні соняшника, до сходів боронують двічі.