Аналіз навчально – методичного комплексу з історії України для учнів 9 класу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДВНЗ "КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

ІСТОРИЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра історії  України

ВИВЧЕННЯ ТЕМИ " НАШ  КРАЙ  У ДРУГІЙ  ПОЛОВИНІ ХІХ ст.". ЗАСОБОМ  ВИКОРИСТАННЯ  ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО  МЕТОДУ  НАВЧАННЯ

                                            Курсова робота

                                                студентки ….курсу

                                         групи ……….

…………………………………….

                                                 Науковий керівник:

……………………………………..

                                             Кривий Ріг – 2012

                                                ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………….………3

РОЗДІЛ  1.  ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ  ВИКОРИСТАННЯ  ПОШУКОВО – ДОСЛІДНИЦЬКОГО  МЕТОДУ  НА  УРОКАХ  ІСТОРІЇ

1. Сутність  і  значення  пошуково – дослідницького  методу  в процесі  навчання  історії …………………………………………….7
2. Особливості  застосування  пошуково – дослідницького  методу  учнями  у  9  класі ……………………………………………..….….10

Висновки  до  розділу  1 ……………………………………………………18

РОЗДІЛ  2.  ДОСЛІДНИЦЬКА  РОБОТА  ЗІ  З'ЯСУВАННЯ  ДИДАКТИЧНИХ  УМОВ  ВИКОРИСТАННЯ  ПОШУКОВО – ДОСЛІДНИЦЬКОГО  МЕТОДУ  НА  УРОКАХ  ІСТОРІЇ

       2.1.    Аналіз  навчально – методичного  комплексу  з  історії  України        для  учнів  9  класу …………………………………………………………….19

       2.2.    Методика  організації  дослідницької  діяльності  учнів  під  час  вивчення  теми  "Наш  край  у  другій  половині  ХІХ ст."………………….28

       Висновки  до  розділу  2 …………………………………………………40 ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………41 СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ ………………………………43

                                        ВСТУП

       Актуальність дослідження. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, вимагають від сучасних фахівців прийняття самостійних, швидких і творчих рішень. Колосальний приріст інформації призводить до того, що учні не можуть зосередитися на засвоєнні різних знань і не завжди усвідомлюють сенс їх зростаючого потоку. Серед основних цілей навчання - розвиток в учнів здатності бачити проблему, знаходити адекватні, нестандартні шляхи її вирішення. Досягнення цієї мети можливе лише за умови освоєння учнями дослідницької діяльності. 
      Дослідження у звичному розумінні  визначається переважно як процес вироблення нових знань, один з видів пізнавальної діяльності людини.     Однак у професійному словнику сучасного педагога в контексті завдань навчання широко використовуються поняття "дослідне навчання", "дослідницькі методи навчання", "дослідницька діяльність", які часто не визначаються, а тому не сприяють вдосконаленню освітньої практики.  
     Парадигмальні зміни в освіті вимагають розвитку принципово нових освітніх технологій на противагу поширеним у сучасній системі освіти репродуктивним методам, заснованим на простому відтворенні готової інформації. Пошук оптимальних способів конструювання освітніх програм вимагає нового типу професійно-педагогічного мислення. Однак виявляється, з одного боку, недостатній рівень підготовки багатьох вчителів до організації дослідницької діяльності школяра, а з іншого - неопрацьованість і невизначеність змісту, методів і форм її організації на різних етапах  навчання.

       Дослідницькій діяльності притаманні характеристики активної, об'єктивної,  логічної, гуманістичної, інтегруючої пізнавальної діяльності, що виражається у свідомості і смисловій спрямованості дій  і має емоційну привабливість для учнів . На етапі  переходу учнів з одного  рівня загальної середньої освіти на інший можлива дезадаптація, отже, необхідно обґрунтувати стратегію педагогічної допомоги, яка визначається принципами організації дослідницької діяльності учнів. 
    Створення механізмів трансляції, розповсюдження, тиражування дослідницької технології в освітній системі вимагає конкретного методичного наповнення. Організація дослідницької діяльності учнів можлива тільки при відповідному методичному забезпеченні на всіх рівнях загальноосвітньої середньої школи, що також вимагає спеціального наукового пошуку.

    Аналіз літератури свідчить про те, що в науці склалися теоретичні передумови для проектування роботи школи з організації дослідницької діяльності учнів. Першу групу робіт складають дослідження, присвячені специфіці дослідницької та пізнавальної діяльності в індивідуально-особистісному становленні : Е. Тяглова (дослідницька діяльність як основа формування світоглядних переконань); А. Маркова, Ф.Савіна, П.Якобсон (педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів); І.Кашекова (емоційно-ціннісне визначення старшокласників); Е. Крюкова (особистісно-розвиваючі технології тощо.

     Другу групу утворюють дослідження, присвячені змісту та формі організації дослідницької діяльності : В.Андреєв (діалектика переходу навчально-творчої діяльності в наукову творчість); М. Єременко (розвиваючий потенціал імітаційного моделювання), А.Лазурський (природний експеримент і його шкільне застосування);  Б. Кедров ( теорія  наукового відкриття); С. Чистякова та ін. (методичні рекомендації щодо практичної реалізації профільного навчання); А. Савенков (психологія дослідницької поведінки і дослідницькі здібності школяра).

    Третю групу становлять дослідження, присвячені принципам організації дослідницької діяльності: В. Давидов, І.Лернер, А.Матюшкін, (розвиток пізнавальної самостійності старшокласника); Н.Алексєєв, Л.Фоміна (концепція розвитку дослідницької діяльності учнів); С.Білих (управління дослідницькою активністю учня); Д.Богоявленська (інтелектуальна активність як проблема творчостіта ін.

      Четверта група робіт присвячена методичному забезпеченню дослідницької діяльності учнів: А.Матюшкін, М.Махмутов (створення проблемних ситуацій у процесі навчання старших школярів); І. Усачова (методика інформаційно-пошукової діяльності дослідника); Е.Шашенкова (завдання як засіб навчання дослідницької діяльності)  та ін.

           Аналіз змісту і результатів наявних досліджень показує, що не розкритими в повному обсязі є розвиваючий потенціал дослідницької діяльності; принципи її організації в освітньому процесі школи.

     З урахуванням цього і була обрана тема дослідження: "ВИВЧЕННЯ  ТЕМИ " НАШ  КРАЙ  У ДРУГІЙ  ПОЛОВИНІ  ХІХ ст.". ЗАСОБОМ  ВИКОРИСТАННЯ  ПОШУКОВО - ДОСЛІДНИЦЬКОГО  МЕТОДУ  НАВЧАННЯ"

           Мета дослідження - розробити теоретичні основи організації дослідницької діяльності учнів у школі.

           Мета визначила необхідність вирішення наступних завдань дослідження: 
1. З'ясувати сутність і  значення  пошуково – дослідницького  методу  в процесі  навчання  історії .

2. Виявити специфіку змісту  дослідницької діяльності  учнів на уроках історії в загальноосвітній середній школі.

3. Провести  аналіз  навчально – методичного  комплексу  з  історії  України        для  учнів  9  класу.

4. Розробити методику  організації  дослідницької  діяльності  учнів  під  час  вивчення  теми  "Наш  край  у  другій  половині  ХІХ ст.".

       Об'єкт дослідження - дослідницька діяльність учнів у структурі освітнього процесу сучасної школи.

       Предмет дослідження - робота школи з організації дослідницької діяльності учнів 9 класу на уроках історії під час вивчення теми "Наш  край  у  другій  половині  ХІХ ст.".

    У своєму дослідженні ми виходимо з гіпотези, що освітній потенціал дослідницької діяльності учнів в освітньому процесі школи буде реалізований, якщо:

1) дослідницька діяльність  учнів буде розумітися як компонент  освітньої діяльності і спрямована на реалізацію і розвиток їх творчих пізнавальних здібностей ;

2) організація дослідницької  діяльності буде заснована на стимулюванні інтересу учнів до самостійного пошуку нового знання і усвідомлення значення цієї діяльності для самореалізації; використанні педагогом інтерактивних методів в якості ведучих; створення ситуацій самовизначення, творчого саморозвитку, реалізації отриманих знань у різних життєвих ситуаціях;

3) формування дослідницької  діяльності будується як поетапний  процес;

4) для стимулювання цього процесу використовується спеціально сконструйована послідовність дій, яка вимагає поступового ускладнення дослідницьких процедур,  що дозволить підвищити продуктивність навчання на уроках історії.

      В процесі дослідження застосовувалася система наступних методів :         теоретичні - аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;

 емпіричні - спостереження, узагальнення педагогічного досвіду.

       Емпіричну базу дослідження склала дослідно-експериментальна робота, яка проводилася в ЗОШ №…. м.Кривого Рогу.

     Практична значущість результатів дослідження: розкрита специфіка дослідницької діяльності учнів в освітньому процесі школи. Отримані в ході дослідження результати і висновки можуть бути теоретичною базою для розробки організаційних, змістовних і методичних аспектів конструювання навчально-виховного процесу з організації дослідницької діяльності учнів 9 класу на уроках історії.

     Структура роботи. Курсова  робота  складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ  1.  ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ  ВИКОРИСТАННЯ  ПОШУКОВО – ДОСЛІДНИЦЬКОГО  МЕТОДУ  НА  УРОКАХ  ІСТОРІЇ

1. Сутність  і  значення  пошуково – дослідницького  методу  в процесі     навчання  історії

     Термін "дослідницький метод" був запропонований Б.Райковим у 1924 році і визначений як "...метод умовиводу від конкретних фактів, що самостійно спостерігаються учнями або відтворюються ними у досліді" [1,с.31]. У педагогічній літературі  використовуються інші назви цього методу – пошуковий, евристичний, лабораторно-евристичний, дослідно-іспитовий, метод лабораторних уроків, природничо-науковий, дослідницький принцип (підхід), метод евристичного дослідження, метод проектів тощо. Дослідницькі методи як основа технології дослідницького навчання трактуються у вузькому та широкому розумінні. Дослідницьким методом у вузькому розумінні будемо називати організацію навчання, при якому учні виступають у ролі дослідників, тобто самостійно виокремлюють та визначають проблему, формулюють гіпотезу її розв’язання, знаходять методи її розв’язування, виходячи з відомих даних; аналізують, порівнюють та оцінюють отримані результати, роблять висновки й узагальнення, усвідомлюють провідні поняття й ідеї, а не одержують їх у готовому вигляді.     Метод спрямований на засвоєння учнями всіх етапів проблемно-пошукової навчальної діяльності, розвиток дослідницьких умінь, аналітичних і творчих здатностей. 

       Наголосимо, що всі етапи проблемно-пошукової діяльності здійснює учень, моделюючи процес наукового дослідження й одержуючи суб'єктивно новий результат. У інформаційно-методичних матеріалах розповсюдженим є  наступне означення: "Пошуково -дослідницький метод  у навчанні – метод залучення учнів до самостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності" [8, с.147]. У такому баченні цей метод складає особливу групу і відокремлюється від груп методів проблемного викладу і евристичних тим, що суб’єкти самостійно здійснюють дослідницьку діяльність, самі, без допомоги викладача, формулюють та розв’язують проблему.

      Однак існує багато інших означень. Наприклад, Г. Бевз наводить наступне тлумачення дослідницького методу: метод, при якому викладач пропонує учням самостійно "відкрити" (відкрити заново) закономірності та інше, що вивчаються; метод, при якому поряд з узагальненням готових знань вчитель ставить перед  учнями окремі питання та проблеми, що потребують досліджень" [2, с.65]. Ключовим у такому тлумаченні є те, що не учень знаходить проблему, а вчитель ставить окремі питання та проблеми (або допомагає в цьому учневі). Фактор часу часто змушує застосовувати у навчанні методи, що не вимагають самостійності учнів відразу на всіх без виключення етапах дослідницької діяльності, для них деякі дослідники використовують термін частково-пошукові або евристичні. Ці методи сприяють розвитку дослідницьких здатностей, а тому можемо відносити їх до дослідницьких у широкому розумінні.

      Широке розуміння дослідницьких методів навчання передбачає включення до групи дослідницьких усіх методів, в основі яких передбачається дослідницька поведінка і які сприяють пошуковій активності учнів, спрямовані на формування та розвиток у учня мотивів, умінь, навичок і здатностей наукового пошуку (дослідницької компетентності), забезпечують творче засвоєння знань і нових способів дій. В основі дослідницьких методів завжди лежить власна пошукова діяльність учнів. При такому підході:

1)  терміни  "дослідницькі методи" і "продуктивні методи" використовуються як синоніми, що зустрічається у роботах О.Савенкова [25];

2)  до дослідницьких відносяться методи, які за різними класифікаціями називають евристичними, частково-пошуковими, проектними, креативними;

3) логічно класифікувати дослідницькі методи за ступенем охвату необхідних для наукового дослідження видів діяльності.

       Існують різні підходи до угрупувань методів і прийомів усередині групи дослідницьких методів навчання. Слід розрізняти загальнонаукові методи дослідження (теоретичні, емпіричні, комбіновані) та дослідницькі методи, що спеціально використовуються для навчання. Деякі з них, такі як порівняння, аналогія, індукція, дедукція успішно використовуються як в науковому дослідженні, так і в процесі навчання.

     Одна з можливих ознак класифікації - рівень охоплення способів і прийомів дослідницької діяльності. За такою ознакою можна виокремити такі групи:

-       частково-пошукові (евристичні, сократичні) методи – методи навчання, спрямовані на засвоєння учнями окремих етапів проблемно-пошукової діяльності, частину з яких реалізує вчитель, наприклад, створення проблемної ситуації, а частину – учень;

-       квазідослідницькі - методи навчання, спрямовані на засвоєння учнями всіх етапів дослідницької діяльності, розвиток дослідницьких умінь, аналітичних і креативних здатностей. Всі етапи проблемно-пошукової діяльності виконує учень, реально здійснюючи процес дослідження й одержуючи суб'єктивно новий результат.

     До частково–пошукових методів М.Золочевська відносить методи: емпатії, значеннєвого бачення, образного бачення, символічного бачення, порівняння, евристичного спостереження, фактів, конструювання понять, конструювання правил, гіпотез, прогнозування, помилок, конструювання теорій, придумування, "Якби...", образної картини, випадкових асоціацій, гіперболізації, аглютинації, мозковий штурм, синектики, морфологічного ящика, інверсії, різнонаукового бачення та інші [7,с.56].

     Серед квазідослідницьких методів у методичній літературі перш за все називають метод проектів. Важливою проблемою для педагогічної теорії та практики є питання співвідношення між дослідницьким методом і методом проектів. У педагогічних джерелах зустрічаються випадки: 1) застосування цих термінів як синонімів, 2) поглинання одного терміну іншим, при цьому одні педагоги вважають дослідницький метод частиною методу проектів, інші вважають метод проектів одним з дослідницьких методів. Плідним, на наш погляд, для розв’язання цього питання є врахування пропозиції психолога Б.Хендерсона розділити два поняття "вільне дослідження" та "проблемне дослідження" [35,с.241-245]. Проблемне дослідження передбачає розв’язування поставленої на його початку проблеми. Саме таке дослідження лежить в основі методу проектів. На відміну від проблемного, вільне дослідження базується виключно на допитливості, а рушійної силою виступає не бажання досягти практичного результату, а прагнення до дослідницького пошуку як такого. Це дає підставу розділити дослідницькі методи на методи проблемного дослідження, до яких можна віднести і метод проектів, і методи вільного дослідження. У методичному плані різниця між цими групами методів, сформульована О.Савенковим, полягає в тому, що метод проектів передбачає складання чіткого плану пошуків, "з неминучістю вимагає ясного формулювання й усвідомлення досліджуваної проблеми, вироблення реальних гіпотез, їхню перевірку відповідно до чіткого плану й т.п. Тому тут, як правило, немає місця "провокаційним ідеям". О.Савенков робить висновок, що дослідницьку діяльність не повинні обмежувати навіть рамки самих сміливих гіпотез -  на відміну від проектування, вона значно  гнучкіша, у ній значно більше місця для імпровізації [25].

2. Особливості  застосування  пошуково – дослідницького  методу  учнями  у  9  класі

    Науково-дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності школяра. Формування науково-дослідницьких умінь процес складний і тривалий. Він не може виникнути на порожньому місці і не може розвиватися сам по собі. Н.Алексєєв завданнями вчителя-керівника вважає :

• поступово і методично правильно формувати пошуково-дослідницькі навички;
• здійснювати постійний контроль за підготовкою учнями науково-дослідницьких робіт;
• аналізувати та виправляти помилки ;
• визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленовувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою;
• з’ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи [1,с.25].

Однією з умов успішного виконання пошуково-дослідної роботи учнів ,на думку Л.Жук, є дослідження методами навчання з елементами наукових методів пізнання, а також відповідність між віковими та розумовими особливостями розвитку школярів. Занадто складні для розуміння юним дослідникам або зовсім недоступні методи розв’язання проблеми можуть спричинити втрату інтересу до виконання пошуково-дослідної роботи. Одним з перших кроків учителя-керівника є вивчення науково-пізнавальних інтересів учнів, що впливає  як на вибір теми дослідження, так і на саму роботу. Ні для кого не є секретом, що навіть найцікавіша тема, зумовлена потребами часу або нав’язана учневі вчителем, не сприятиме успішному виконанню роботи. Пріоритетним, визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї дослідника та бажання внести щось нове в її розкриття [5,с.15].

В організації пошуково-дослідної роботи учнів слід дотримуватися кількох принципів:

• дослідницька діяльність учнів наближена до наукової діяльності, дуже часто є її початком і, як правило, має продовження в подальшій науковій діяльності;
• зміст дослідження обов’язково має поєднуватися з навчальною метою, загальними потребами суспільства та проблемами сьогодення;
• науково-дослідницька діяльність – обов’язково керований процес;
• наукове дослідження –неперервний процес, його не можна виконати за декілька днів.

Учитель-наставник :

• навчає методики дослідження;
• консультує учня в процесі роботи;
• визначає методику, шляхи розв’язання поставлених проблем, враховуючи інтелектуальні та психологічні особливості дитини;
• оцінює здобуті результати.

        У  здійсненні продуктивного наукового  дослідження,стверджує І.Зимня, обов’язкове  поєднання керованої науково-дослідницької діяльності  із самостійною, самоосвітньою діяльністю учня, яка є основою інтелектуального зростання дитини, формування її творчої особистості. Велике значення у вивченні навчального матеріалу і проблематики курсів за вибором має самостійна робота учнів, що є однією з форм науково-дослідницької діяльності. Вона ґрунтується на вивченні навчальної, наукової, науково-популярної літератури; мемуаристики, публікацій в газетах та журналах, архівних, музейних документах та матеріалах [6,с.24].

Уся пошуково-дослідницька робота у навчально-виховному  комплексі здійснюється за такими основними напрямками:

1. Розвиток наукового та інтелектуального мислення учня та майбутнього спеціаліста, що досягається низкою спеціальних заходів та дій під час навчального процесу: відповідні завдання, нестандартні уроки в гімназії тощо. Таким видом діяльності охоплені всі учні без винятку. Вона стала невід’ємною складовою навчально-виховного процесу.
2. Розвиток наукової роботи через позаурочну діяльність: олімпіади, інтелектуальні ігри, конкурси, екскурсії тощо. Це подальший розвиток колективного наукового мислення, який значною мірою відбувається у навчально-виховному  комплексі.
3. Самостійним напрямком пошукової діяльності школярів є їх участь у конференціях та роботі наукових товариств різних рівнів. Тут іде вже мова про індивідуальну наукову діяльність, яку треба вважати найвищим рівнем для школярів. Вона є регламентованою спеціальними вимогами.
4. Дослідження в галузі педагогічного процесу, де є об’єктами дослідження вчитель і учень.

       Ю.Шимон наголошує, що концептуально пошуково-дослідницьку діяльність слід розглядати як цілісну гнучку індивідуальну педагогічно-виховну систему, в процесі функціонування якої здійснюється розвиток творчих здібностей, самостійного здобування знань, реалізація особистістю права на становлення, значущість і вплив.

      Науково-дослідницька  діяльність – вища форма самоосвітньої  діяльності школяра. Формування  науково-дослідницьких умінь процес  складний і тривалий. Він не  може виникнути на порожньому  місці і не може розвиватися  сам по собі. А тому завданням  вчителя-керівника є

• поступово і методично правильно формувати пошуково-дослідницькі навички;
• здійснювати постійний контроль за підготовкою учнями науково-дослідницьких робіт;
• аналізувати та виправляти помилки ;
• визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленовувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою;
• з’ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи [33,с.10].

Цей науковець вважає, що педагогічне   керівництво   організацією   науково-дослідної   роботи побудоване на таких принципах:

• самореалізації та самовизначення особистості – мобілізація самостійної активності  школярів, здатності визначати мету та завдання для реалізації своїх здібностей, талантів, індивідуальності із врахуванням внутрішньої сутності;
• гуманізації та рівноправності у спілкуванні педагогів та школярів – виховання взаємоповаги, взаємодовіри, віри у значущість пошуково-дослідницької діяльності, створення максимально сприятливих умов для розкриття здібностей кожної дитини;
• розвивальної зорієнтованості – спрямованість всіх компонентів освітнього процесу на досягнення найефективнішого розвитку пізнавальних, пошукових та дослідницьких можливостей дитини із врахуванням її особистісного розвитку та типологічних особливостей:
• розвитку творчого потенціалу особистості – становлення та розвиток цілісної особистості, для якої творче ставлення до обраної справи є органічною складовою, що поєднує процес навчання й самостійного набуття знань з розвитком пошуково-дослідницьких вмінь, емоційної сфери, виховання за виявом почуттів, абсолютною свободою творчих дій.
• зустрічних зусиль вчителя і учнів в процесі пошуково-дослідницької діяльності – перетворення вчителя ( наукового керівника - тьютора ) на партнера, який допомагає і навчає дитину пошуково-дослідницької діяльності: визначати мету і зміст діяльності, способи досягнення мети, напрями пошуку необхідної інформації з теми та шляхи її отримання;
• індивідуалізації – навчання й набуття необхідних знань за індивідуальною програмою, відповідно особистісних успіхів учнів, орієнтованою на мету, поставлену перед дослідником,  яка враховує досвід та рівень підготовки дитини, її здібності та інші особисті чинники;
• мотиваційно-цільовий – групується на важливості вияву бажання пізнавати нове самими учнями, спираючись на їхні потреби та інтереси [33,с.10].

Психологічний аспект керівництва науково-дослідницькою діяльністю полягає у вихованні особистості, її становленні та самоствердженні. Саме в основі психологічного аспекту виявляється розвиток індивідуальних особливостей дитини, які формуються  протягом пошуково-дослідницької діяльності школяра.

Інтелектуальний аспект становлення юного дослідника визначається через такі цінності, як уява, аналітичність, критичність, уміння порівнювати і робити особисті висновки.

Емоційно-мотиваційний аспект перетворює пізнавальний дослідницький інтерес на стимул, який допомагає учневі свідомо й емоційно включатися в пошукову діяльність. З метою визначення й аналізу інтересів та захоплень учнів, мотивації й стимулювання їх пошуково-дослідницької діяльності на початку і наприкінці навчального року здійснюється психолого-педагогічне спостереження та аналіз, що передбачає :

• анкетування, тестування – визначення інтересів та захоплень;
• діагностика;
• мотивацію діяльності та вибір теми;
• прогнозування результатів;
• спостереження за процесом дослідження;
• консультативна допомога;
• корекція процесів та основних моментів дослідження.

     Успіх дослідницької діяльності ,на думку І.Зимньої, прямо залежить від чіткої та ефективної організації діяльності учнів. Правильна організація забезпечує впорядкованість всіх дій у майбутній роботі учня [6,с.24].

        Уся  дослідницька робота учнів здійснюється  поетапно. Розглянемо і дамо характеристику  кожного з етапів.

І етап - загально ознайомлювальний.

• Обрання напряму майбутньої роботи;
• Ознайомлення з досвідом пошукової роботи навчального закладу попередніх років;
• Консультування вчителів;
• Робота з різними джерелами;
• Вивчення методики складання різного роду конспектів, уміння правильно робити виписки;
• Опанування вмінь здійснювати аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, та інші види мисленнєвих операцій;
• Самостійна робота з науковою та науково-популярною літературою.