АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ

Вступ

Проблема оподаткування  в усі часи була надзвичайно актуальною, адже саме податки є тим джерелом надходження коштів до державної скарбниці, без якого неможливо уявити процвітаючу та стабільну країну. Податки є дуже складною фінансовою категорією, яка впливає на всі економічні явища та процеси. Нині податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню. Саме податкова система являє  собою механізм за допомогою якого справляються податки, вона є рушійною силою у процесі державного регулювання соціально-економічного розвитку, інвестиційної

стратегії, зовнішньоекономічної діяльності, структурних змін у виробництві, прискореного розвитку пріоритетних галузей.

Актуальність даною теми зумовлена тим, що розвиток економіки  напряму залежить від ефективності функціонування системи оподаткування, це засвідчується активним проведенням  податкової політики та реформуванням  національної податкової системи протягом останніх декількох років.

Мета даного дослідження  полягає у аналізі функціонування національної податкової системи, виявлення  її недоліків та формулювання пропозицій щодо перспективних напрямів функціонально-структурного розвитку системи оподаткування  з урахуванням необхідності прискореного економічного зростання.

Для досягнення поставленої  мети необхідно розв’язати наступні завдання:

• виявити основні принципи для побудови оптимальної податкової системи;
• провести аналіз податкової системи України;
• дати характеристику ключовим податкам національної системи оподаткування;
• розкрити недоліки та проблеми функціонування податкової системи України;
• визначити напрями удосконалення податкової системи в контексті прийнятого Податкового Кодексу України.

Об’єктом дослідження  виступає податкова система України.

Предметом дослідження є  сукупність нормативно-законодавчих актів, Податковий кодекс України як важелів  впливу на економічний розвиток держави; досвід зарубіжних держав щодо побудови податкової системи.

Теоретичною та методичною основою роботи стали фундаментальні положення економічної теорії, наукові  розробки вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчі й нормативні акти, інструктивні матеріали, дані фінансової й статистичної звітності та рейтингові оцінки, матеріали періодичних видань з питань системи оподаткування  України.

Розділ 1. Теоретичні основи податкової системи

Для існування держави  потрібні фінансові ресурси, які  акумулюються в бюджетних і позабюджетних  централізованих фондах. Основним засобом наповнення цих фондів є стягнення податків.

Податки – фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій [22, 107].

В. М. Мельник тлумачення терміна «податки» бачить у такій  інтерпретації: «податки – це система  економіко правових відносин з приводу  перерозподілу створеного продукту, в ході яких провадиться вилучення  частини доходів юридичних та фізичних осіб на користь держави  для її забезпечення та вторинного перерозподілу на користь окремих  юридичних і фізичних осіб та на громадські потреби» [18, 530].

Оподаткування як механізм стягнення податків ґрунтується  на об’єктивних перерозподільних відносинах, головні риси яких знаходять у  ньому своє відображення. Це дає  підстави стверджувати про співпадання переліку домінант податків та оподаткування [18, 531].

Механізм вилучення податків здійснюється відповідно до певної системи, яка приймається в країні та використовується з метою реалізації функцій оподаткування.  Податкова система є одним із ключових чинників впливу на економічний розвиток держави. Економічні відносини, пов’язані з податками, в тій чи іншій мірі торкаються всього населення країни, тому теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не лише спеціалістів (економістів, юристів, керівників всіх рівнів, підприємців ), але й окремих громадян.

У науковій літературі немає  єдиного підходу до визначення змісту поняття «податкова система».

В.П. Кудряшов стверджує, що «податкова система визначає суб'єктів податкових відносин, сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок проведення операцій з оподаткування» [12].

На думку професора  І. О. Лютого, «податкова система – це сукупність встановлених у країні податків, які взаємопов’язані, органічно доповнюють один одного, не суперечать системі в цілому та іншим її елементам» [15, 29].

 У свою чергу, О.  Р. Романенко вважає, що «податкова система – це сукупність загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, форм і методів їх установлення» [17, 130].

Найважливіші підходи, що розкривають зміст аналізованого  поняття, містять такі положення:

1. До складу податкової системи входять всі види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які встановлено чинним законодавством і запроваджено в країні.
2. Податковою системою визначається перелік суб'єктів, на яких покладається виконання функцій у сфері оподаткування.
3. Податкова система установлює порядок проведення операцій з оподаткування [12].

Отже, враховуючи вищезгадані  підходи та думки науковців найкоректнішим тлумаченням податкової системи  є наступне: податкова система  – це сукупність податків і зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів [22, 115].

Законодавством встановлюються як перелік податків, такі суб'єкти їх стягнення. Регламентуються також  права і обов'язки платників, повноваження органів, за якими закріплюються  функції держави зі справляння податків і зборів. Податковою системою регулюються  відносини між платниками та органами державної виконавчої влади зі стягування податків. Передбачаються умови надання  пільг і застосування санкцій  у сфері оподаткування. Визначаються важелі податкового стимулювання напрямів економічної діяльності та пріоритетних соціальних програм. Складові податкової системи наведено на рис. 1.1 [12].

Податкова система

Сукупність податків (зборів, платежів)

Проведення операцій з  оподаткуванням

Суб’єкти оподаткування

Платники податків

Посередники

Державні органи виконавчої влади

Держава

Визначення податкових зобов’язань

Забезпечення податкових зобов’язань

Застосування пільг і  санкцій

Загальнодержавні податки  і збори

Республіканські податки  і збори

Місцеві податки і збори

Рис. 1.1. Податкова  система та її складові елементи

Суттєві умови оподаткування, що характеризують податкову систему держави в цілому:

• порядок встановлення і введення в дію податків і зборів;
• види податків і зборів;
• права та обов'язки платників податків;
• порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;
• відповідальність учасників податкових відносин [22, 116].

Важливою складовою будь-якої податкової системи є принципи її побудови.  Починаючи з Адама Сміта, учені приділяли значну увагу розробці раціональної податкової структури.

Принципи оподатковування, що вперше були сформульовані Адамом Смітом у його класичній роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів», і з якими потім, зазвичай, погоджувалися учені, що розвивали теорію податків, зводяться до чотирьох понять: загальність, справедливість, визначеність, зручність [19, 306].

Основи побудови сучасних податкових систем, поряд із принципами А. Сміта, визначають також принципи, розроблені німецьким економістом А. Вагнером, який не просто доповнив, а надав їм нового концептуального характеру:

1. Етичні принципи оподаткування:

• всезагальність податків;

• недоторканість особистості при оподаткуванні;
• відповідність оподаткування здатності платити.

2. Принципи управління податками:
• визначеність оподаткування;
• зручність оподаткування для платників;
• дешевизна стягування і мінімум податкового тиску.
3. Господарські принципи (фінансово-політичні принципи):
• відповідний вибір джерел податків, з урахуванням найменшого тиску на народне виробництво і найкращого здійснення соціально-політичних цілей податку;
• комбінація сукупності податків в таку систему, яка забезпечувала б, при дотриманні вищезгаданих етичних принципів і принципів управління, достатність надходжень і еластичність у разі надзвичайних державних потреб [15, 23].

Керуючись теорією колективних  потреб, на першу позицію у оподаткуванні він поставив принцип достатності і еластичності. Саме завдяки цьому принципи оподаткування стали системою, яка враховувала інтереси не тільки платника податків, але й держави з пріоритетом останньої. Іншими словами, перед оподаткуванням виникло завдання збалансувати інтереси держави і платників податків, що в сучасних умовах є стрижневою проблемою формування податкової політики будь-якої цивілізованої держави [19, 306].

Податкові системи не однакові в різних країнах. Кожна з них  має свої особливості, оскільки створювались і розвивались вони у різні  історичні періоди в різних економічних умовах. Але є загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є податковий тиск – відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту; тобто податковий тиск показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.

Відомий американський економіст Р. Масгрейв сформулював основні вимоги до функціонування податкової системи:

• розподіл податкового тиску має бути рівномірним;
• тиск на економічні рішення зробити мінімальним;
• якщо податкова політика має на меті стимулювання інвестицій, звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю та економічною ефективністю;
• сприяти стабілізації економіки та економічному зростанню;
• оподаткування має бути зрозумілим для платника податків, а управління ним – справедливим і таким, що ґрунтується на законах;
• затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними [22, 116-117 ].

Науковий підхід до побудови раціональної системи оподаткування передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення основоположної бази цієї системи і, по-третє, формування правової бази, спрямованої на втілення в життя основних податкових принципів.

Вимога системності полягає  в тому, що всі податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати у протиріччя із системою оподаткування загалом і з окремими її елементами.

Основоположною базою  побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки – не самоціль, а засіб для виконання державою своїх функцій, тому з цих позицій вони є похідними від державних витрат.

Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, що закріплюють як певні принципові положення, так і види податків, порядок обчислення і стягування кожного з них, обов’язковий для усіх суб’єктів оподатковування [19, 304-305].

Згідно з міжнародною  Програмою ООН були розроблені основи світового податкового кодексу, в якому визначені наступні принципи оподаткування:

• єдиний постійний закон (Податковий Кодекс) на всі податки, відмова від окремих законів про конкретні податки;
• відмова від протекційних податків як умова інтеграції в світову економіку;
• відмова від податкових пільг та звільнень від податків, заміна їх у разі необхідності прямими субсидіями або трансфертами;
• врахування національних особливостей.

Крім того, для постсоціалістичних країн:

• орієнтація податку на прибуток фізичних осіб більше на критерії соціальної справедливості, ніж на мету одержання доходу;
• врахування фактора інфляції;
• створення ефективно діючої, чесної і компетентної податкової служби як елемента успішної податкової реформи [15, 25].

Податкові системи країн  з ринковою економікою є відображенням конкретного економічного середовища, а також національних особливостей, що склалися в цих країнах протягом певного історичного розвитку. Тому ці системи суттєво відрізняються одна від одної за складом і структурою податків, способом стягненням, ставками, фіскальними повноваженнями різних рівнів влади, податкової бази, але при детальному аналізі можна виявити дві головні риси:

• постійний конкретний пошук шляхів збільшення доходів держави;
• побудова податкової системи на базі суспільно прийнятих принципів в економічній теорії про рівність, справедливість та ефективність оподаткування [15, 24].

Сучасні податкові системи  мають досить складну структуру, що поєднує різноманітні види податків, що дозволяють врахувати і майнове положення платників, і одержувані ними доходи. Розмаїття форм податків пов’язано з прагненням врахувати відмінності у платоспроможності платників податків, зробити оподатковування загалом психологічно легшим, відобразити розмаїтість форм доходів, впливати на споживання і нагромадження.

Частіше у податкових системах різних країн використовуються такі податки:

• прибутковий податок із фізичних осіб;
• відрахування на соціальне страхування;
• податок на прибуток підприємств (корпорацій);
• податки на майно (землю, нерухоме майно, грошовий капітал – у вигляді відсотків за банківськими депозитами і облігаціями);
• податки, стягнуті при передаванні майнових прав від однієї особи до іншої (на спадщину, дарування, угоди купівлі-продажу цінних паперів).
• податки на споживання, встановлювані як надбавки до цін на товари, роботи, послуги (податок на додану вартість, податок із покупок, податок із продажів, мито, акцизний збір) [19, 305 -306].

Таким чином, визначення принципів оподаткування було і є предметом пошуків вчених і практиків протягом усього періоду існування податків. Незважаючи на відмінності, які супроводжували цей процес, і, передусім, прихильність їх авторів до теорій щодо ролі держави і податків, розрізняють ряд принципів, які є загальновизнаними. На сьогодні вони, переважно зводяться до таких:

• рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Дохід, що залишається після сплати податків, повинен забезпечувати йому нормальний розвиток;
• необхідно докладати зусиль, щоб оподатковування доходів мало одноразовий характер. Багаторазове обкладання доходів або капіталу неприпустимо;
• податки повинні бути обов’язковими. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу;
• процедури розрахунку і сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економними для установ, що збирають податки. Слід прагнути до мінімізації витрат на стягування податків;
• податкова система повинна забезпечувати раціональний перерозподіл частини створюваного валового внутрішнього продукту (ВВП) і бути ефективним інструментом державної економічної політики;
• податки можуть використовуватися як фінансові регулятори з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами роботодавців і найманих робітників, між засобами, що спрямовуються на споживання і нагромадження;
• необхідно забезпечувати стабільність оподаткування; ставки податків не повинні змінюватися протягом досить тривалого періоду. Водночас, податкова система повинна бути адекватною конкретним етапам економічного розвитку країни; це досягається здійсненням податкових реформ, що забезпечують еволюцію податкової системи;
• не можна допускати індивідуального підходу до конкретних платників податків при встановленні податкових ставок і застосуванні податкових пільг. Оподатковування повинно бути досить універсальним, забезпечувати однакові вимоги й однаковий підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок і використання податкових пільг – з іншого.

Отже, враховуючи весь попередній матеріал принципи побудови податкової системи можна наочно узагальнити, зобразивши у вигляді схеми (Рис 1.2).

Принципи побудови податкової системи

Забезпечення фіскальної функції

Забезпечення фіскальної функції

Справедливість

Чинники формування

Обов’язковість

Рівномірність

Рівнозначність

Соціальна справедливість

Стабільність

Доступність

Єдиний підхід

Доступність

Компетентність

Обґрунтованість

Стимулювання НТП

Стимулювання підприємництва

Стимулювання інвестиційної

діяльності

Рис. 1.2. Принципи побудови податкової системи

Отже, податки є основою  для наповнення державної казни, за рахунок них функціонують всі  державні установи, органи державної  влади, стимулюється соціально-економічний  розвиток. Податкова система є  ключовим механізмом за допомогою якої справляються податки. Тому для будь-якої держави є важливим побудова повноцінної  податкової системи, яка б ґрунтувалася на об’єктивних економічних принципах.

Розділ 2. Характеристика податкової системи України

2.1. Принципи побудови  та структура податкової системи  України

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних  економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в  основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для  економічно розвинених країн. Система  оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна  держава формує свою систему оподаткування  з урахуванням досвіду інших  країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування  в нашій державі розпочалося  з ухвалення 25 червня 1991р. Закону України  «Про систему оподаткування». У цьому  законі було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків і зборів, названо платників та об’єкти  оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку [14, 128].

Внаслідок неефективного  функціонування Закону України «Про систему оподаткування» та багатьох його недоліків було прийнято Податковий Кодекс України, який набрав чинності від 1 січня 2011р.. Він і є підґрунтям податкового законодавства на основі якого функціонує податкова система  України.

Податкове законодавство  України складається з Конституції України, Податкового кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим кодексом [16].

Податковий кодекс України  регулює відносини, що виникають  у сфері справляння податків і  зборів, зокрема, визначає вичерпний  перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права  та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також  відповідальність за порушення податкового  законодавства [16].

У статті 4 Податкового кодексу  України законодавчо визначені принципи побудови та призначення системи оподаткування:

• загальність оподаткування – кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
• рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
• невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
• презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
• фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
• соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
• економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
• нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
• стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
• рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
• єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати  два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система – це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства (рис. 2.1) [22, 115].

Податкова система  України

Система оподаткування

Контролюючі органи

Платники податків

Фізичні особи

Юридичні особи

Державна податкова служба

Державна митна служба

Фонд соціального страхування

Система податків і зборів

Механізм і способи  розрахунку та сплати податків та зборів

Рис. 2.1. Структура  податкової системи України

У законодавчому порядку  визначаються складові частини податкового  механізму, а саме: суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки , – фізичні особи та юридичні особи (підприємства), об'єкти оподаткування – доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції, у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені Податковим кодексом України. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру об'єкта оподаткування, на яку встановлюється податкова ставка. Наприклад, для земельного податку це 1 га землі. Ставка податку – це величина податку на одиницю обкладання. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку [3].

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки  та збори.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
• екологічний податок;
• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
• рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
• плата за користування надрами;
• плата за землю;
• збір за користування радіочастотним ресурсом України;
• збір за спеціальне використання води;
• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
• фіксований сільськогосподарський податок;
• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
• мито;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.