Аналіз оборотних активів підприємства

            Вступ

Економічний аналіз господарської діяльності як наука – це система знань про методи дослідження господарської діяльності за даними обліку, звітності та іншої економічної інформації.  Економічний аналіз є багатоцільовою функцією управління виробництвом: він охоплює всі сторони госпрозрахункової діяльності підприємства. Це дійовий засіб управління господарством, якщо його застосувати окремо, а також коли він є складовою частиною методів планування, обліку, фінансування, кредитування, нормування тощо.

Аналіз динаміки складу і структури оборотних активів дає можливість встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення найбільш мобільної частини майна. Приріст оборотних активів свідчить про розширення діяльності підприємства, однак дуже важливо, за рахунок яких статей відбувається приріст або зниження оборотних коштів. Раціональне формування та ефективне використання оборотних засобів у сучасних умовах є досить актуальною проблемою для багатьох підприємств.

Мета підготовки курсової роботи – закріплення знань теоретичних і методологічних основ економічного аналізу, розвиток навиків логічного аналізу, практичного використання прийомів і методів економічного аналізу в рішенні конкретних завдань, отримання навиків проведення дослідницької роботи і поглиблення знань з питань, що вивчаються темою курсової роботи, набування навичок самостійного виконання аналітичних досліджень з питань діяльності підприємства, збирання необхідної до цього економічної інформації, ї належної обробки та оформлення результатів дослідження.

1 Аналіз оборотних активів підприємства

1.1 Склад оборотних активів

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси.

  До різновидностей оборотних активів належать:

1. Запаси:
1. Виробничі запаси – запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.
2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі – дорослі тварини на відгодівлі та в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибракувані із основного стада для реалізації, та молодняк тварин.
3. Незавершене виробництво – витрати на незавершене виробництво і  незавершені роботи (послуги) на календарну дату.
4. Готова продукція – запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, є незавершеним виробництвом.
5. Товари – продукція, яка придбана підприємством для наступного продажу.

2. Кошти, розрахунки та інші активи:
1. Векселі одержані – заборгованість (боргові зобов’язання) покупців,  
   замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями (борговими розписками).
2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). До активів включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.
3. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом – заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.
4. Дебіторська заборгованість за виданими авансами – аванси, надані іншим підприємствам у рахунок наступних надходжень активів.
5. Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів – нараховані дивіденди, проценти, роялті тощо, що підлягають надходженню.
6. Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків – заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.
7. Інша поточна дебіторська заборгованість – заборгованість працівників підприємства по інших операціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими від підприємства позиками.
8. Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

9. Грошові кошти та їх еквіваленти – кошти в касі, на поточних та інших  
   рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а  
   також еквіваленти грошових коштів в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, включаються до складу необоротних активів.
10. Інші оборотні активи – оборотні активи, як зобов’язання перед підприємством за його майно.
11. Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, освоєнням нових виробництв та агрегатів, сплачені авансом орендні платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

1.2 Аналіз оборотних активів підприємства

Оборотні активи забезпечують безперервність кругообігу капіталу. 
Оборотні фонди включають в себе:

1) Предмети праці (сировина, матеріали  тощо);

2) Засоби праці з терміном служби  не більше 1 року;

3) Незавершене виробництво і витрати  майбутніх періодів;

  У своєму русі оборотні активи проходять послідовно три стадії кругообігу: грошову, продуктивну і товарну.

   Перша стадія кругообігу оборотних коштів - грошова. На цьому етапі відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів. 
Друга стадія - продуктивна. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі використаних виробничих  
 
 
запасів; авансуються витрати на заробітну плату, а також перенесена частина  
основних фондів. На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція). Лише після того, як товарна форма знову створеної вартості перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу від реалізації продукції.

  Норматив оборотних активів встановлює  їхню мінімальну розрахункову  суму, постійно необхідну підприємству  для роботи.

Оборотні (поточні, мобільні) активи відображаються у другому розділі активу балансу. Їх аналіз слід почати з угруповання цих активів за ступенем їх ліквідності, тобто реалізованості. Для цього окремі види оборотних активів необхідно розподілити за такими групами:

1) найбільш легко реалізовані активи, що мають мінімальну ступінь  ризику в плані їх ліквідності. До них відносяться грошові  кошти і короткострокові цінні  папери;

2) активи, що мають малу ступінь  ризику. Сюди входять: дебіторська  заборгованість організацій, що  мають стійкий фінансовий стан, запаси матеріальних ресурсів (за  винятком залежаних, тривалий час  не використовуються у виробництві), а також готова продукція масового  споживання, що користується попитом;

3) оборотні активи, що мають середню  ступінь реалізованості, або середню  ступінь ризику. Сюди можна зарахувати  незавершене виробництво, витрати  майбутніх періодів, а також готову  продукцію виробничо-технічного  призначення; 
       4) важкі для реалізації оборотні активи, що мають високий ступінь ризику при їх реалізації. У цю групу включають дебіторську заборгованість організацій, що мають нестійкий фінансовий стан, залежані запаси матеріальних ресурсів, запаси готової продукції, що не користуються попитом покупців.

При аналізі необхідно дати оцінку динаміки співвідношення важко  
 
 
реалізованих активів і загальної величини оборотних активів, а також важко  
реалізованих і легко реалізованих оборотних активів. Якщо ці співвідношення збільшуються, то це свідчить про зниження ліквідності, тобто чим більше коштів вкладено в оборотні активи, що перебувають у групі високого ризику, тим нижче ліквідність організації.

Слід зазначити, що така стаття балансу як податок на додану вартість по придбаних цінностей не включається до складу оборотних активів, які групуються за ступенем їх ліквідності, так як ця стаття не може дати організації реальних грошових коштів.

Після вивчення ліквідності оборотних активів слід перейти до розгляду обґрунтованості сум запасів товарно-матеріальних цінностей (матеріально-виробничих запасів).

Організації розробляють нормативи запасів за їх видами. 
Відповідність фактичних запасів оборотних активів нормативами чинить значний вплив на фінансовий стан організації, яке виявляється при внутрішньому аналізі. Перевищення фактичних запасів (залишків) над нормативами називається наднормативними запасами (залишками). Якщо ж фактичні запаси менше нормативів, то це прийнято називати не заповненням нормативу.  
      У процесі аналізу слід виявити, за якими конкретними видами запасів є наднормативні суми, які причини їх утворення, а також намітити заходи щодо їх усунення.

При внутрішньому аналізі необхідно виявити причини наявності у організації наднормативних запасів. Такими причинами можуть бути:

I. За виробничими запасами:

1. Нерівномірне , дострокова і некомплектна поставка сировини , матеріалів , покупних напівфабрикатів , палива , а також завезення їх по транзитних нормам , що значно перевищують потребу даної завищення норм витрат матеріалів на одиницю продукції , а також неповний облік наявних на  
    
    
   складі запасів матеріалів в процесі планування матеріально-технічного  
   забезпечення організації.

1.2 Економія  витрат на матеріали.

1.3 Невиконання  бізнес-плану з виробництва продукції.

1.4 Подорожчання (підвищення) заготівельної собівартості матеріалів у    
порівнянні з плановою.

1.5 Сезонне  завезення сировини і матеріалів.

II. По  незавершеному виробництву і  напівфабрикатах власного виготовлення:

2.1 Некомплектність  деталей , вузлів , напівфабрикатів.

2.2 Перевиконання  плану по валовій продукції.

2.3 Зміна  планів виробництва окремих виробів і термінів виготовлення  
замовлень, в результаті чого утворюються заділи і витрати за  
анульованими замовленнями і знятим з виробництва виробам.

2.4 Подорожчання  фактичної собівартості незавершеного виробництва  
порівняно з його плановою собівартістю.

2.5 Недоліки  в обліку незавершеного виробництва.

III. За  готової продукції:

3.1 Неритмічність  виробництва продукції.

3.2 Перевиконання  плану по випуску товарної  продукції.

3.3 Неповна  забезпеченість обсягу своєї  продукції договорами на її  збут.

3.4 Випуск  продукції низької якості.

3.5 Надплановий  випуск продукції, що користується  обмеженим попитом.

3.6 Недолік  тари і транспортних засобів  для відвантаження продукції.

3.7 Припинення  відвантаження продукції неплатоспроможним покупцям або переведення їх на попередню оплату продукції.

3.8 Перевищення  фактичної собівартості готової  продукції над її плановою  
собівартістю.

Для поглиблення внутрішнього аналізу слід вивчити склад матеріалів за їх  
видами, сортами і профілях .

Подібний детальний аналіз слід здійснити також по незавершеному виробництву і готової продукції.

При аналізі запасів, крім абсолютних, використовуються і відносні показники. Ці показники виражають залежність розміру запасів від зміни обсягу випуску продукції . Запаси в днях обчислюються за окремими видами запасів як відношення залишку їх до одноденного обороту. Одноденний оборот висловлює перехід даного виду запасів у наступну стадію кругообігу і являє собою оборот по кредиту того рахунку, де враховується цей вид запасів.

 Запаси в днях у незавершеному виробництву це залишок незасвідченого виробництва ділити на одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості .

Запас у днях по готовій продукції це залишок готової продукції ділити на одноденну відвантаження продукції за виробничою собівартістю .

При аналізі фактичні запаси в днях порівнюються з плановими; це порівняння показує, яке відхилення фактичних запасів від нормативів з урахуванням фактичної потреби в цих запасах.

 Вивчивши стан запасів, перейдемо до аналізу грошових коштів, що також входять до складу оборотних активів.

 В умовах визначення виручки від реалізації в міру відвантаження мають місце розбіжності між величиною грошових коштів і отриманим прибутком. Аналіз руху грошових коштів дає можливість пояснити причини цих розбіжностей.

 При аналізі застосовуються два методи - прямий і непрямий. При прямому методі визначається надходження і вибуття грошових коштів; при цьому вихідним елементом є виручка від реалізації. При непрямому методі вихідним елементом є прибуток , яка коригується у зв'язку з рухом грошових коштів.

 Розглянемо сутність прямого методу. Що стосується основної діяльності організації, то величина грошових коштів від її здійснення визначається як  
різниця між надходженням виручки від реалізації продукції, робіт, послуг і витрачанням грошових коштів, пов'язаних з витратами на виробництво і реалізацію продукції. У процесі інвестиційної діяльності надходження грошових коштів від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових цінних паперів зменшується на суму коштів, витрачених на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових цінних паперів. Величина грошових коштів від фінансової діяльності організації визначається як різниця між надходженням виручки від реалізації її акцій, отриманням кредитів і позик і вибуттям коштів у результаті виплат дивідендів акціонерам і погашення кредитів і позик. Аналогічно обчислюється сума грошових коштів від іншої діяльності. Загальна величина грошових коштів організації визначається як сума цих коштів від різних видів діяльності.

Прямий метод дає можливість характеризувати ліквідність організації, так як він докладно зображує рух грошових коштів на її рахунках. Разом з тим цей метод не показує взаємозв'язку між отриманим фінансовим результатом (прибутком) і зміною суми грошових коштів. Непрямий же метод аналізу дозволяє пояснити причини невідповідності між прибутком, отриманої за даний період і величиною грошових коштів. Організація може мати також види доходів і витрат, які впливають на прибуток, але не змінюють суми грошових коштів. При аналізі на величину цих доходів і витрат коригується чистий прибуток організації. Так, вибуття основних засобів може принести збиток у сумі залишкової вартості цих активів. В результаті цієї операції сума грошових коштів не змінюється, не повністю амортизована вартість основних засобів повинна бути додана до чистого прибутку. Нарахування організацією амортизації також не викликає зміни величини грошових коштів. Крім того, при обліку реалізації продукції з моменту її відвантаження організація отримує фінансовий результат (прибуток) до  
 
фактичного надходження грошових коштів.

При аналізі слід перерахувати (скорегувати) показники тих рахунків, які  
впливають на суму прибутку. Збільшення на активних рахунках відноситься на зменшення суми прибутку, а зменшення - на збільшення величини прибутку. Наприклад, якщо у звітному періоді мало місце збільшення дебіторської заборгованості покупців і замовників, то фактична величина грошових коштів при цьому зменшується. Зниження дебіторської заборгованості, навпаки, збільшує суму грошових коштів. Тому в першому випадку прибуток слід зменшити, а в другому - збільшити.

Операції, здійснювані за пасивними рахунками, впливають на грошові кошти зворотним чином. Так, наприклад, суми нараховується зносу (амортизації) основних засобів, нематеріальних активів, які не впливають на величину грошових коштів, необхідно додати до суми чистого прибутку. В результаті оприбуткування на складі організації матеріалів, що залишилися після ліквідації основних засобів, збільшується прибуток, але оскільки дана операція не викликає руху грошових коштів, то сума її повинна бути віднесена на зменшення чистого прибутку.

2 Техніко-економічний  аналіз

Таблиця 1 - Вихідні дані для виконання другого розділу курсової роботи

Завдання 1

Необхідно розглянути такі питання:

• оцінити ступінь виконання плану виробництва та реалізації продукції;
• визначити вплив структурних зрушень на обсяг продукції у вартісному виразі;
• оцінити виконання плану з асортименту.

Для виконання аналізу товарної продукції та асортименту заповнюємо таблицю 2.

Таблиця 2 – Виконання плану з асортименту

План з виробництва товарної продукції перевиконано на 9405 тис. грн., що складає 11,3%. Разом з цим ступінь виконання плану за різними видами продукції відрізняється. Так по продукції А план перевиконаний на 4,4%, по продукції Б на 5,8%, а по продукції В 13,5%.

Виконати план за структурою – значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів. Для аналізу структури продукції заповнюємо таблицю 3.

Данні графи 6 отримані множенням показників графи 5 з кожного виду  
продукції на коефіцієнт виконання плану з обсягу продукції в цілому по підприємству в натуральних одиницях (Квп):

Квп = 43800:41500=1,055422

Таблиця 3 – Аналіз структури товарної продукції

Якщо б план виробництва був рівномірно виконаний на 105,5422% по всім видам продукції і не порушувалася запланована структура, то загальний обсяг виробництва в цінах плану склав би 87922 тис. грн. За фактичною структурою він більший на 2352,5 тис. грн. Це означає, що збільшилась частина більш дорожчої продукції у загальному її випуску.

Для аналізу обсягу  реалізації використовуємо формулу товарного балансу. Баланс реалізованої продукції можна записати, виходячи із схематичної моделі зв’язку товарної і реалізованої продукції:

РП=  ГПн + ТП – ГПк,                                                 (1)

де ГПн, ГПк – відповідно задишки готової продукції н складі на початок і кінець періоду;

ТП – вартість випуску товарної продукції;

РП – обсяг реалізації продукції на звітний період.

Таблиця 4 – Аналіз реалізації продукції

Висновок: Відхилення фактичного обсягу реалізації продукції від планового становить + 5705 тис. грн. (+6,4%). Таким чином, перевиконання плану з обсягу виробництва призвело до збільшення реалізації на 10,6%. Зменшення протягом року залишків товарної продукції на складі на початок року на 1600 тис. грн. оказало негативний вплив на обсяг реалізації, збільшення залишків товарної продукції на кінець року на 2100 тис. грн. також негативно відобразилось на кінцевому результаті.

Завдання 2

Дати оцінку використання робочого часу працівників за звітний період. Визначити вплив середньооблікової чисельності працівників, середньої кількості днів відпрацьованих одним працівником і середньої тривалості робочого дня на зміну загальної кількості відпрацьованих людиною-годин.

Таблиця 5 – Вхідні данні для аналізу впливу факторів на формування фонду робочого часу