Аналіз рентабельності підприємства ВАТ "Броварське ШБУ-50"

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: 52 стор., 7 табл., 6 рис., 25 літературних джерел.

Об'єктом роботи —  являються  ВАТ „Броварське ШБУ-50”.

Мета роботи — полягає в дослідженні показників рентабельності підприємства та джерел його формування.

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтовувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре відладженим господарським механізмом. В значній мірі необхідні умови для цього створюються ринковою економікою.  Один з чинників підвищення ефективності - вдосконалення структури економіки.

 

 

 

 

 

 

 

РІВЕНЬ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ, КАПІТАЛ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДАЖ, ІНВЕСТИЦІЇ, СОБІВАРТІСТЬ  ПРОДУКЦІЇ, ПРИБУТОК, АНАЛІЗ, ФІНАНСИ, ВАРТІСТЬ, РЕАЛІЗАЦІЯ

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

Актуальність теми — полягає в тому, що для розв'язання сучасних проблем стабілізації національної економіки та підвищення регулюючої функції державного бюджету в забезпеченні соціального розвитку нашого суспільства треба здійснити низку організаційних заходів у плані збільшення рентабельності суб'єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень індивідуального відтворення можливе безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого впливу держави на визначальні процеси суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня. Отже, основним завданням поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств та їх рентабельності.

Незаперечне те, що висока рентабельність підприємств позитивно впливає на розв'язання державних фінансових проблем, зокрема на зміцнення бюджету всіх рівнів, про що свідчать сучасні тенденції розвитку національної економіки.

Тільки за умови самоокупності  суб'єктів господарювання економічна система може генерувати чинники позитивних кількісних і якісних змін у майбутньому періоді — періоді процесу розвитку, переходу до досконалішого фінансового стану, який має більш значний.

Об'єкт роботи —  ВАТ „Броварське ШБУ-50”.

Предмет роботи — є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з ефективністю господарської діяльності підприємства.

Мета роботи — розкриття сутності рентабельності підприємств, аналіз факторів, що на неї впливають і шляхів її збільшення.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

1. Окреслити поняття рентабельності підприємства.

2. Провести аналіз  методичних підходів до визначення рентабельності,                          а також показників рентабельності ВАТ „ШБУ-50” за період 2007 – 2009 рр.

3. Визначити  резерви збільшення рентабельності підприємства.

Методи дослідження  даної курсової роботи:

• Аналіз;
• Узага́льнення;
• Експеримент;
• Дедукція;
• Систематиза́ція.

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1. Сутність і методи обчислення рентабельності

 

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Прибуток - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності [22].

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий  прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою  вартістю або поточними витратами  характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо  пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються  при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для  розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Рис. 1.1. Класифікація показників рентабельності

Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від  реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При  цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей  економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

Показники рентабельності - є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства. Всі вони показують, скільки одиниць прибутку (чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної  та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників  економічного процесу.

На рівень показників рентабельності впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Кількісна оцінка кожного чинника на рентабельність допомагає оцінити саме його внесок і прийняти рішення про розробку певного напрямку щодо досягнення бажаного рівня рентабельності [12].

1.2. Система показників та моделей рентабельності

 

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють  доходність підприємства та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного  аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна  об'єднати в слідуючи групи [7, c. 53]:

1) показники рентабельності  продукції;

2) показники рентабельності  капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства (рис.1.2).

 

 

 

Рис. 1.2 Показники рентабельності продукції

 

Даний показник характеризує прибутковість (доходність) продукції базисного та звітного періоду.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал (рис.1.3).

 

 

 

Рис. 1.3 Показники рентабельності капіталів

 

Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує ступінь використання підприємством фінансових ричагів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів.

Дані показники - практичні. Вони відповідають вимогам власників. Наприклад, адміністрацію підприємства інтересує віддача (доходність) всіх активів (всього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на інвестуємий капітал; власників та засновників - доходність акцій.

Кожний з перерахованих  показників легко моделюється по факторним залежностям. Розглянемо наступну залежність (рис. 1.4).

Рис. 1.4 Факторна залежність показників рентабельності

 

Ця формула розкриває  зв'язок між рентабельністю всіх активів (або виробничих активів), рентабельністю реалізацій та фондовіддачі (показників обороту виробничих фондів).

Економічний зв'язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій доходності продаж необхідно прискорювати обіг виробничих активів.

 

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів (рис.1.4).

Рис. 1.4 Показники, розраховані  на підставі потоків власних грошових коштів

Дані показники дають уяву про ступінь важливості підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності розраховується на підставі притоку грошової "готівки", широко використовується в країнах з розвиненою ринковою економікою. Вона більш пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками є ознакою інтенсивного типу виробництва ознакою "здоров'я" економіки і фінансового стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує перебудови звітності підприємства.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі  шляхів підвищення рентабельності важливо  розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм ресурсів, що використовуються, та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продажу, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

 

 

Підприємство, насамперед, звертає свою увагу на проблеми контролю за змінами промислової виробничості і намагається знизити роль зовнішнього фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання підприємства є розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни за товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на використовуємі ресурси, то роль дефлятора ціни в формуванні доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за зміною промислової виробничості, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріаломісткості і трудомісткості продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Основні показники рентабельності [14, c. 78]:

• Рентабельність продукції.
• Рентабельність продажу.
• Рентабельність активів.
• Рентабельність текучих активів.
• Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції (витрати) (Рпр) визначається відношенням прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції (Пр) до повної собівартості реалізації продукції (С):

     (1.1)

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в  основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продажу (RОS) визначається як відношення прибутку від реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, що включаються в ціну продукції (В):

     (1.2)

Рентабельність продажу характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізуємого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів (КОА) визначається як відношення прибутку (балансового чи чистого) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср):

    (1.3)

Цей показник служить  для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво  капіталу, як власного так і запозиченого.

Рентабельність активів  також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продажу і обіговості активів (Оа):

     (1.4)

Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути доля прибутку в ціні товару.

4. Рентабельність поточних активів (Рпа) являє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ат.ср):

     (1.5)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу підприємства (Кс) за якийсь період:

     (1.6)

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і таку, що залишається в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає  показник рентабельності активів.

Рентабельність продукції характеризує рівень прибутку, що припадає на витрати, які підприємство понесло внаслідок її виготовлення та реалізації. Цей показник свідчить про рівень доходів, які слід очікувати від основної діяльності підприємства. Рентабельність продукції розраховують у вигляді «брутто», оскільки фінансова звітність не дає можливості використати обсяг прибутку від реалізації продукції після оподаткування.

Рентабельність продукції = валовий прибуток (валовий збиток)/(собівартість реалізованої продукції + адміністративні витрати +  
+ витрати на збут)                                                                                              (1.7)

 Вимоги до значення цього показника полягають у тому, що його мінімальний рівень має бути позитивним, а максимальний – якомога більшим. Оскільки надвисокого рівня рентабельності досягти неможливо через діяльність конкурентів, оцінка рентабельності продукції здійснюється шляхом порівняння її значення з показниками основних конкурентів та середньогалузевим рівнем. Отже, фінансовий індикатор рентабельності продукції виглядає таким чином:

Рентабельність продукції →    max Є                                              

 

де  - область допустимих значень індикатора рентабельності продукції визначається середньогалузевим значенням і рівнем рентабельності продукції основних конкурентів.

Рентабельність активів характеризує результативність вкладення коштів у капітал підприємства та раціональність використання їх діючим менеджментом. Оскільки активи забезпечують усі види діяльності підприємства, рентабельність активів розраховують на підставі сукупного розміру прибутку. Показник обчислюють як «нетто» («Звіт про фінансові результати» містить дані, необхідні для розрахунку) [10, c. 175].

Рентабельність активів = прибуток від звичайної діяльності (або збиток від звичайної діяльності)/усі активи                                                              (1.8)

Індикатором рентабельності активів виступають, по-перше, суб’єктивні  вимоги інвесторів щодо дохідності, до якої вони звикли, вкладаючи свої гроші; по-друге, поточний рівень відсотків по довгострокових банківських кредитах:

Рентабельність активів  →    max Є                                               

де  – область допустимих значень індикатора рентабельності активів (визначається вимогами інвесторів щодо дохідності власних коштів та поточним рівнем відсотків по довгострокових банківських кредитах).

Виходячи з того, що один з показників рентабельності розраховують як «брутто», а інший – як «нетто», їх індикатори є непорівнянними.

Найважливішим показником рентабельності є рентабельність акціонерного капіталу, що вказує на те, як здійснюється приріст капіталу власників підприємства. Проте індикатор для нього визначити сьогодні неможливо. Справа в тому, що в практиці бухгалтерського обліку не використовується індексація статутних фондів підприємств і, таким чином, розмір останніх не віддзеркалює поточну вартість. З тієї самої причини не можна визначити індикатор для модифікації цього показника – прибутку на акцію. Стосовно дивіденду на акцію, то доки існують можливості задовольнити одних акціонерів недивідендними виплатами, а іншим нічого не заплатити, на цей показник орієнтуватися недоречно.

В ринковій економіці  придається велике значення порівнянням прибутку з прибуткоутворюючими факторами і базами його формування.

При стандартній оцінці фінансового стану підприємства, що пропонується західними методиками використовуються [15, c. 68]:

• По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів).
• По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства.
• По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам.

Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра об'єднує три основні класи показників (табл. 1).

                                                                                                                 Таблиця 1.1

Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

Основні класи показників рентабельності	Фінансові коефіцієнти рентабельності
1. Показник рентабельності, розрахований  на підставі прибутку (доходу)	1.1 .Коефіцієнт обмеженого рівня  валового прибутку 1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності 1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня  прибутку всієї діяльності підприємства 1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня  чистого прибутку 1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності
Продовження табл. 1.1
2.Показник рентабельності, розрахований  в зв'язку з використанням виробничих  активів	2.1.Коефіцієнт віддачі на всю  суму виробничих активів 2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал 2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний  капітал
3.Показник рентабельності, розрахований  на підставі потоків власних  грошових коштів	3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору 3.2.Коефіцієнт рентабельності     сукупного капіталу 3.3.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу

 

1. Показник  рентабельності,  розрахований  на  підставі  прибутку (доходу).

2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням  виробничих активів.

3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів.

 

1.3 Фактори, що впливають на рентабельність підприємства

 

Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

1. Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

2. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу  на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Таким чином можна  зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить суттєвими.

Розглянемо особливості  впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.

Підприємство може суттєво  впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.

На основі Типових  положень розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
• амортизація основних засобів і нематеріальних активів; » витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;
• інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд, на фінансування автомобільних доріг) [3].

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ „БРОВАРСЬКЕ ШБУ-50”

 

2.1 Загальна характеристика підприємства

 

Броварське шляхово–будівельне управління №50 (надалі ШБУ-50) було створене в 1971р. В 1991р. управління вийшло із складу тресту "Київшляхбуд". В 1994 році зареєстроване  як відкрите акціонерне товариство [18].

Філософія ведення бізнесу  у відкритому акціонерному товаристві “Броварське шляхово-будівельне управління №50” складається в чіткому визначенні його місії: “ШБУ-50 добровільно об'єднало свої ресурси для того, щоб будувати сучасні, якісні, високотехнологічні автомобільні дороги і дорожні комплекси, як на території України, так і за її межами; забезпечуючи зайнятість і гідну винагороду за роботу, постійно збільшуючи вартість акцій”.