Аналіз ризиків при проведенні валютних операцій

ЗМІСТ

Введення…………………………………………………………………………...2

Разділ 1: Поняття  та типи валютних ризиків …………………………………..5

Разділ 2: Загальна організаційно-економічна характеристика КБ «Приватбанк»…………………………………………………………………….24

Разділ 3: Аналіз ризиків при проведенні валютних операцій…………….......31

Висновки……………………………………………………...........................… 42

Литература…………………………………………………………………….... 43

Приложения………………………………………………………………...……44

ВВЕДЕННЯ

Форми існування грошей мінялися зі зміною їхніх функцій і в даний  час цей процес не є завершеним.

Міжнародний поділ праці і зв'язана з  ним специфіка обміну товарами і  послугами об'єктивно ставлять перед  грошима нову задачу - виступати  засобом зв'язку відособлених товаровиробників не тільки на національному, але і  на міжнародному ринках, забезпечуючи тим самим загальну еквівалентність  обміну. У новій якості гроші виконують  функцію світових грошей. Необхідність її появи об'єктивно зв'язана з  інтернаціоналізацією виробництва  і виходом товарного обміну за межі національних границь.

Можливість  появи цієї функції закладена  в грошовій формі вартості. Вона виникає вже тоді, коли як носіями  грошових відносин починають виступати  шляхетні метали. Однак для того, щоб можливість стала реальністю, форма носія грошових відносин повинна  пройти шлях зворотний тому, що вони проходять у національному обертанні - від монети до злитка.

В умовах металевого грошового обігу  обмін національних грошей стає можливим завдяки одноякісній основі - золоту і сріблу. Таким чином, у міжнародному обміні грошима виступали все ті ж метали - золото і срібло, але при цьому вони скидали свою монетну форму, що їм додавала державна влада. Монети перетворювалися в прості злитки.

Важливою  умовою міжнародних економічних  відносин є порівняння грошових одиниць  різних країн на міжнародних грошових валютних ринках. У міжнародних розрахунках  монети розцінюються по вазі шляхетного металу, що міститься в них, а не по їхній назві. Розходження в  національних масштабах цін об'єктивно  вимагає появи специфічного інструмента  міжнародних економічних зіставлень. Таким стає монетний паритет, вексельний, а потім валютний курс.

Міжнародні валютні відношення - це сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві, обслуговуючих взаємний обмін результатами діяльності національних господарств. Розвиток міжнародних валютних відносин обумовлений зростанням продуктивних сил, створенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці (МРП), формуванням  світової системи господарства, інтернаціоналізацією господарських зв'язків.

Національна валютна система  нерозривно зв'язана зі світовою валютною системою, тобто формою організації  світових валютних відносин, закріпленої  міждержавними угодами.

Конвертованість, чи оборотність, національної грошової одиниці - це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і назад без прямого  втручання держав у процес обміну. Ступінь конвертованості обратнопропорційна обсягу і твердості запроваджених у країні валютних обмежень. Під обмеженнями розуміються особливі дії офіційних інстанцій, що безпосередньо ведуть до звуження можливостей, підвищення витрат чи появі невиправданих затягувань у здійсненні валютного обміну і платежів по міжнародних угодах.

Використання валюти як засобу міжнародних розрахунків і платежів обов'язково супроводжується нагромадженням коштів іноземців у банках країни-емітента. По своєму економічному змісті це рівноцінно одержанню кредиту через границю, причому такий кредит надається  автоматично, він порівняно дешевий, не зв'язується ні з якими умовами  політичного чи економічного характеру, і його обсяг залежить винятково  від масштабу участі даної валюти в обслуговуванні світового платіжного обороту. Формально кредит названий короткостроковим, однак на практиці потреба в оборотних коштах для  ведення зовнішньоекономічних операцій і необхідність, що звідси випливає, постійно поповнювати відповідні резерви  фактично перетворюють його в довгостроковий, і можна навіть сказати, у безстроковий кредит.

Важливим елементом валютної системи є валютний курс. Валютний курс необхідний для:

- взаємного обміну валютами  при торгівлі товарами, послугами,  при русі капіталів і кредитів. Експортер обмінює виручену іноземну  валюту на національну, тому  що валюти інших країн не  можуть звертатися в якості  законного і платіжного засобу  на території даної держави.  Імпортер обмінює національну  валюту на іноземну для оплати  товарів, куплених за рубежем.  Боржник здобуває іноземну валюту  на національну для погашення  заборгованості і виплати відсотків  по зовнішніх позиках;

- порівняння цін світових  і національних ринків, а також  вартісних показників різних  країн, виражених у національних  чи іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм і банків.

Валютний курс - це «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях чи міжнародних валютних одиницях (СДР, ЕВРО). Зовні валютний курс представляється  учасникам обміну як коефіцієнт перерахування  однієї валюти в іншу, котра визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною  основою валютного курсу є  купівельна спроможність валют, що виражає  середні національні рівні цін  на товари, послуги, інвестиції.

Обмінний курс валюти є  тим ключовим фактором, що зв'язує економіку  країни з іншим світом.

РОЗДІЛ 1: ПОНЯТТЯ  ТА ТИПИ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ

Ризик - це характерна ознака діяльності будь-якого виробника, у тому числі банку, що відбиває можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху. Ризик виражається можливістю одержання таких небажаних результатів, як втрата прибутку або виникнення збитків.

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильні  учасники міжнародних економічних  відносин. Валютний ризик - це ризик  втрат при купівлі-продажі іноземної  валюти за різними курсами.

Даний ризик, або ризик  курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств  та банківських організацій і  диверсифікацією їхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.

При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої  вартості валют, постійним переливом  грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є  ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів.

Валютний ризик - це ймовірність  виникнення можливих збитків унаслідок  несприятливих змін курсів іноземних  валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві  групи.

1. Фактори впливу на  валютний ризик.

а) Збільшують ризик:

- коливання валютних курсів;

- відкриті валютні позиції.

б) Зменшують ризик:

- ліміти позицій за валютами;

- контроль за ризикам з боку керівництва;

- використання методів хеджування.

2. Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:

- погодження надходжень і платежів (структурне балансування);

- «валютні кошики» - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;

- методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди «своп»;

- методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті).

Валютна позиція банку - це співвідношення між сумою активів  та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових та позабалансових зобов'язань у  цій же валюті. Вона буває:

- відкрита - не дорівнює нулю, веде за собою додатковий ризик у разі зміни валютного курсу;

- відкрита довга - вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк може понести втрати у разі збільшення курсу національної валюти щодо іноземної валюти;

- відкрита коротка - вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти;

закрита - дорівнює нулю.

Валютний ризик - це ризик  втрат, обумовлений несприятливою  зміною курсів іноземних валют у  ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу. Валютні операції підрозділяють  на «касові» і «термінові». Ринок  касових операцій потребує оплати на протязі двох робочих днів із дня  виконання контракту, тому невиконання  зобов'язань менш ймовірне. До таких  угод відносять овернайт. До термінових угод належать: форвард, ф'ючерси, опціони.

Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить від  кредитоспроможності інвестора  і терміну контракту. Чим більший  цей термін, тим вища можливість зміни курсу і несплати.

Зміст термінових видів угод з точки зору ризику такий:

1) Форвард.

Форвардною угодою називається  така угода, при якій курс встановлюється в даний час, а обмін валютами відбувається в майбутньому.

Якщо є реальна можливість виникнення валютного ризику в майбутньому, він покривається форвардной угодою.

Банк займає форвардну  позицію у випадку, якщо клієнт продає або купує іноземну валюту по форварду, тобто з обміном валют на майбутню зафіксовану дату, а також, якщо сам  банк продає або купує іноземну валюту по форварду з метою отримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, що може призвести до збитків банку.

2) Опціонні операції.

Опціон - це угода між покупцем і продавцем, що надає покупцю  право - але не зобов'язання - купувати валюту в продавця опціону або  ж продавати її.

Опціон є одним із варіантів  повного покриття валютних ризиків. Його можна використовувати як страховку, використовуючи при несприятливих  змінах курсу. У порівнянні з форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, тому що покупець опціону лишає  за собою право вибору здійснення або нездійснення угоди.

3) Ф'ючерси.

Ф'ючерсні контракти укладають  на спеціальних біржах і, на відміну  від форвардного контракту, ф'ючерс  не передбачає реальну купівлю-продаж валюти. Позиція по ф'ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик по ф'ючерсам мінімізується  за рахунок можливості покрити зобов'язання по першому ф'ючерсному контракту  шляхом здійснення зустрічної оберненої  угоди.

Валютні ризики можна структуризувати у такий спосіб:

а) кредитний ризик - ризик, обумовлений небажанням або неможливістю клієнта або контр-партнера розрахуватися  за своїми обов'язками;

б) конверсійний ризик - ризики валютних збитків безпосередньо  по конкретних операціях.

 Правове забезпечення здійснення валютних операцій комерційних банків України обумовлюється наступними нормативно-інструктивними документами Національного банку України:

а) «Положенням про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної  валюти або банківських металів», яке встановлює порядок та умови проведення розрахункових та валютообмінних операцій клієнтів комерційних банків;

б) «Положенням про порядок  та умови торгівлі іноземною валютою» , яке встановлено порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках;

в) Інструкція про переміщення  валюти України, іноземної валюти, банківських  металів, платіжних документів, інших  банківських документів і платіжних  карток через митний кордон України.

г) Інструкція про порядок  організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України.

д) Правила  проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів.

е) Інструкція про порядок  відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

ж) Інструкція про порядок  регулювання діяльності банків в Україні.

з) Правила використання готівкової іноземної валюти на території України.

і) Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій

к). Правилa здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб

л). Положення про порядок  здійснення операцій з чеками в іноземній  валюті на території України

Згідно з «Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», в Україні встановлені наступні види операцій з валютою:

- валютна операція на умовах «тод» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

- валютна операція на умовах «том» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах «спот» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах «форвард» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

Торгівлю іноземною валютою  на міжбанківському валютному ринку  України, на міжнародному валютному  ринку дозволяється здійснювати  виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку мають право  здійснювати обмін іноземної  валюти на міжнародному валютному ринку  відповідно до правил, які діють  на цьому ринку, з урахуванням  обмежень, установлених цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Суб'єкти ринку зобов'язані  здійснювати торгівлю іноземною  валютою на умовах «тод», «том» або «спот», крім наступних випадків:

1. Уповноважені банки  мають право здійснювати валютні  операції на умовах «форвард»  для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1ї групи Класифікатора.

Резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати  валютні операції на умовах «форвард»  для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за зовнішньоекономічним договором за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1ї групи Класифікатора.

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої  валютної позиції уповноваженого банку.

2. Уповноважені банки  мають право на міжбанківському  валютному ринку України здійснювати  валютні операції за гривні  з іноземною валютою 1ї групи  Класифікатора на умовах «форвард»  для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо гривні.

Резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на міжбанківському  валютному ринку України здійснювати  валютні операції за гривні з іноземною  валютою 1ї групи Класифікатора  на умовах «форвард» для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо гривні за зовнішньоекономічним договором.

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої  валютної позиції уповноваженого банку  за умови, що довга (коротка) позиція  банку за такими операціями становить  не більше 10% регулятивного капіталу банку.

Валютні операції, зазначені  в пунктах 1 і 2 виконуються в строк, що не перевищує один календарний  рік.

Суб'єкти ринку не мають  права проводити операції з валютними  деривативами.

Суб'єкти ринку не мають  права здійснювати обмін іноземної  валюти 1ї групи Класифікатора  на іноземну валюту 3ї групи Класифікатора.

Суб'єкти ринку не мають  права здійснювати обмін іноземної  валюти 3ї групи Класифікатора  на іноземну валюту 1ї групи Класифікатора  на міжбанківському валютному ринку  України.

Суб'єкти ринку мають право  здійснювати для фізичних осіб обмін  готівкової іноземної валюти 1ї групи  Класифікатора на безготівкову іноземну валюту цієї самої групи Класифікатора. Обмін готівкової іноземної валюти іншої групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту не здійснюється.

Національний банк має  право:

- змінювати час проведення Торговельної сесії та/або термін подання заявки на участь у Торговельній сесії, попередивши про це суб'єктів ринку не пізніше ніж за два робочих дні до часу зміни;

- наділяти уповноважену особу правом призупиняти Торговельну сесію з об'явленням технічної перерви;

- установлювати для суб'єктів ринку граничні межі продажу готівкової іноземної валюти фізичним особам - резидентам;

- установлювати граничний розмір маржі, на яку курс купівлі та продажу іноземної валюти може відхилятися від офіційного курсу гривні до іноземної валюти, що встановлюється Національним банком, з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення та суб'єктів ринку, якщо події на міжнародному валютному ринку або інші негативно впливатимуть на міжбанківський валютний ринок України.

Заяви про продаж іноземної  валюти або банківських металів  обов'язково мають містити такі реквізити:

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

- код заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 №1024;

- назву документа - «Заява про продаж іноземної валюти» або «Заява про продаж іноземної валюти або банківських металів»;

- дату складання заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

- повну або скорочену назву клієнта, що збігається з назвою, яка заявлена ним у картці зі зразками підписів і відбитком печатки, місцезнаходження, номер телефону / факсу (для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові);

- номер рахунку в іноземній валюті або банківських металах, з якого клієнт доручає здійснити продаж іноземної валюти або банківських металів, найменування та код уповноваженого банку, що його обслуговує, у якому відкрито цей рахунок (для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю, цей реквізит може не заповнюватися);

- назву іноземної валюти або виду банківського металу, що продається, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора;

- суму продажу іноземної валюти цифрами у разі продажу банківських металів зазначається маса банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

- мінімальний курс продажу (можливе зазначення «за курсом уповноваженого банку»);

- гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів, що доручається продати відповідно до встановленого в заяві курсу (не заповнюється під час продажу іноземної валюти або банківських металів за курсом уповноваженого банку, що обслуговує клієнта);

- номер поточного рахунку в гривнях, на який потрібно зарахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти або банківських металів, найменування і код уповноваженого банку, у якому відкрито цей рахунок;

- відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Додатково в заяві про  продаж іноземної валюти або банківських  металів можуть зазначатися такі реквізити:

- номер заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (може містити цифри та літери);

- строк дії заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів;

- прізвище, ім'я та по батькові працівника, уповноваженого вирішувати питання за угодою про продаж іноземної валюти або банківських металів, номер його телефону, зразок підпису;

- номер рахунку уповноваженого банку, на який потрібно перерахувати іноземну валюту або банківські метали для продажу;

- сума продажу іноземної валюти або маса банківських металів словами;

- дата валютування для зарахування коштів у гривнях (якщо це передбачено тарифами уповноваженого банку).

У заяві про продаж іноземної  валюти або банківських металів  клієнт має зазначити про те, що він доручає уповноваженому банку, що його обслуговує, утримати комісійну  винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної  валюти або банківських металів  без зарахування на поточний рахунок  клієнта в національній валюті, за умови, якщо цей поточний рахунок  в національній валюті відкрито в  іншому банку.

Валютні операції з негайним постачанням є самим мобільним  елементом валютної позиції й  несуть в собі визначений ризик. Роблячи  угоди з негайним постачанням, банки  дають доручення банкам-кореспондентам на переказ проданої валюти з їхніх  коррахунків і на використання купленої валюти, не чекаючи одержання письмового підтвердження від контрагентів. При великих оборотах валютних операцій ризик зустрічного непереказу валюти може досягати величезних розмірів, і ліміти незавершених угод для контрагентів здобувають велике значення. У зв'язку з цим банки встановлюють для своїх банківських клієнтів на ринку ліміти незавершених операцій, тобто загальну суму валютних операцій, по яких ще немає даних про зустрічний переказ валюти покриття.

Термінові валютні операції (форвардні та ф'ючерсні) - це валютні  операції, при яких сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти через визначений термін після заключення угоди за курсом, зафіксованим в момент її заключення. З цього випливають дві особливості термінових валютних операцій:

1) Існує інтервал за  часом між моментом заключення і виконання угоди. У сучасних умовах термін виконання угоди, тобто постачання валюти, визначається як кінець періоду від дати заключення угоди чи інший будь-який період у межах терміну.

2) Курс валют по терміновій валютній  операції фіксується в момент  заключення угоди, хоча вона виконується через визначений період.

Першим  кроком до управління валютними ризиками всередині структури банку є  встановлення лімітів на валютні  операції. Так, наприклад, дуже поширені такі види лімітів:

- ліміти на іноземні держави (встановлюються максимально можливі суми для операцій на протязі дня з клієнтами і контр-партнерами в сумі з кожної конкретної країни);

- ліміти на операції з контр-партнерами і клієнтами (встановлюється максимально можлива сума для операцій на кожного контр-партнера, клієнта або групу клієнтів);

- ліміт інструментарію (встановлення обмежень по використовуваних інструментах і валютам із визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментів торгівлі);

- ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банках такий ліміт встановлюється на кожний робочий день або окремий період часу (один місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі види інструментів, а в інших може також встановлюватися на окремих дилерів.

Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методи зниження валютних ризиків:

- взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики.

- використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти.

- придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію.

- ретельне вивчення й аналіз валютних ринків.

Ще одним методом управління валютним ризиком є аналіз змін курсів валют. Такий аналіз буває фундаментальним  і технічним.

Фундаментальний аналіз зміни  курсів валют заснований на припущенні, що основні зміни курсів відбуваються під дією макроекономічних чинників розвитку економік країн-емітентів  валюти. Аналітики, що прираховують себе до фундаменталістів, уважно відслідковують базові показники макроекономічного  розвитку окремих країн і прогнозують  зміни курсів валют у довгостроковій перспективі.

Технічний аналіз заснований на положенні про те, що макроекономічні  показники в короткостроковій і  середньостроковій перспективі  мало відбиваються на змінах курсів валют. Більше того, курси валют можна  з винятковою точністю прогнозувати тільки за допомогою методу технічного аналізу, основою якого є математична  система. Технічний аналіз простежує  тенденцію коливань курсів валют  і дає сигнали до купівлі та продажу.

В Україні згідно з «Положенням  про встановлення офіційного курсу  гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» Національний банк України визначає порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів:

1. Національний банк України  (далі - Національний банк) установлює  офіційний курс гривні до іноземних  валют, міжнародних рахункових  та тирчасових грошових одиниць, а також офіційний (обліковий) курс банківських металів (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів).

2. Офіційний курс гривні  до іноземних валют та банківських  металів установлюється:

- щоденно - для вільно конвертованих валют (1-а група Класифікатора іноземних валют та банківських металів), для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України, і для банківських металів;

- один раз на місяць - для інших іноземних валют;

- один раз на місяць повторно - для спеціальних прав запозичення (далі - СПЗ).

3. Офіційний курс гривні  до іноземних валют та банківських  металів розраховується:

а) до долара США - на підставі котирування валюти на міжбанківському  валютному ринку та з урахуванням  інформації про діючий офіційний  курс Національного банку і про  проведені ним операції з купівлі-продажу  іноземних валют 1ї групи Класифікатора, а також відомостей про курсові  та цінові зміни на світових фінансових та товарних ринках, інших показників, зміна яких може впливати на валютний ринок України;

б) до таких валют: австралійський долар, англійський фунт стерлінгів, датська крона, естонська крона, ісландська крона, канадський долар, латвійський  лат, литовський літ, норвезька крона, польський злотий, сінгапурський  долар, словацька крона, турецька ліра, угорський форинт, чеська крона, шведська крона, швейцарський франк, юань женьміньбі (Китай), японська єна, євро, лев (Болгарія), вон Республіки Корея, долар Гонконгу, кіпрський фунт, мальтійська ліра, новозеландський долар, румунський лей, словенський толар, хорватська куна - на підставі інформації про курс гривні до долара США, установлений згідно з підпунктом «а» цього пункту, та про щоденний фіксинг курсів валют до євро Європейського центрального банку;