Аудит кредиторської заборгованості

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................................3

1. Роль аудиту в системі управління діяльністю суб’єктів підприємництва.......5
2. Економічна характеристика кредиторської заборгованості підприємства......8
3. Оцінка функціонування КП «Міськводоканал»...............................................14
4. Характеристика процедур оцінки суттєвості інформації стосовно кредиторської заборгваності підприємства......................................................19
5. Методика оцінки аудиторського ризику...........................................................21
6. Аудиторські докази стосовно кредиторської заборгованості та процедури їх отримання.............................................................................................................27
7. Особливості аудиту кредиторської заборгованості підприємства в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем.......................................40
8. Узагальнення результатів аудиту кредиторської заборгованості підприємства........................................................................................................46

Висновки.........................................................................................................................50

Список  використаних джерел.......................................................................................53

Додатки...........................................................................................................................57 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

   В даний час в Україні відбуваються істотні зміни у господарській, економічній і соціальної діяльності підприємств. Це приводить до об'єктивної необхідності зміни системи контролю.

     Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, приймаючи рішення, маючи достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, зокрема, про стан кредиторської заборгованості, про законність і підтвердженість господарських операцій, у результаті яких вона виникла.

     Проведення  аудиту кредиторської заборгованості має велику актуальність, тому що це стимулює підприємство до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації кредиторської заборгованості, до активного проведенню заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників через арбітраж.

     Кредиторська  заборгованість, хоча і є тимчасовим залученням позикових коштів, у результаті негативно впливає на гудвіл підприємств, тому що наявність кредиторської заборгованості говорить про неплатоспроможність підприємства і підриває авторитет підприємства в покупців і замовників. Кредиторська заборгованість з вичерпаним терміном позивної давності підлягає віднесенню в бюджет, тобто остаточно вилучається з господарської діяльності підприємств-виробників.

     Метою даної роботи є вивчення нормативних документів про порядок проведення аудиту, освоєння методики аудиторської перевірки кредиторської заборгованості. У зв'язку з цим задачі курсової роботи наступні:

• визначити місце і роль аудиту  в управлінні господарською діяльністю підприємства.
• визначити сутність та визначення кредиторської заборгованості підприємства та її класифікацію.
• провести короткий аналіз фінансово-господарської діяльності КП «Міськводоканал».
• провести планування  аудиту на конкретному підприємстві.
• навести методику аудиту кредиторської заборгованості підприємства.
• узагальнити результати дослідження і складання аудиторського висновку.
• показати особливості аудиту  кредиторської заборгованості підприємства при застосуванні комп’ютерних інформаційних систем..

     Предметом дослідження є: комплекс теоретичних, методичних та практичних питань аудиту кредиторської заборгованості підприємства.

     Об’єктом  дослідження є операції з виникнення кредиторської заборгованості на базовому підприємстві «Міськводоканал».

    Для розкриття теми використовуються теоретичні, розрахункові і аналітичні методи. Робота заснована на використані нормативних документів і спеціальних теоретичних і практичних літературних джерел з проблем теми дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. РОЛЬ АУДИТУ В  СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ  ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ  ПІДПРИЄМНИЦТВА.

На сучасному  етапі радикальних реформ в Україні  особливої ваги набувають питання  вдосконалення управління. Однією з  найважливіших його функцій є  контроль. Будь-який вид управління неможливий без чітко організованої системи контролю, тому що не можна ефективно управляти, не перевіряючи виконання поставлених вимог та не виявляючи фактичного стану на управлінських об'єктах.

У цьому  значенні контроль, який є самостійною  функцією управління, виступає засобом установлення зворотних зв'язків, завдяки чому керівний орган (суб'єкт управління) може простежити хід виконання прийнятих рішень. Це дає можливість своєчасно реагувати на відхилення в роботі підконтрольного об'єкта від заданої програми та вносити відповідні корективи в його діяльність. Контроль як самостійна функція управління тісно пов'язаний з іншими сторонами управлінської діяльності -прогнозуванням, плануванням, обліком та аналізом.

Сутність  контролю можна визначити як систему  спостереження та перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкта управління з метою виявлення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, інформування про ці явища керівників органів та усунення несприятливих ситуацій. Таким чином, контроль виконує інформаційну та колекційну функції.

На інформаційному етапі контрольної діяльності здійснюється пошук та збирання інформації про  об'єкт управління, порівнюється фактичне виконання з накресленими цілями. А на корекційному етапі встановлюють спосіб та розробляють конкретні заходи щодо усунення виявлених розбіжностей, приймають рішення щодо нормалізації діяльності підконтрольного об'єкта.

Міжнародна  організація вищих контролюючих органів (ІНТОСАІ) визначила, що організація  контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими ресурсами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Контроль - невід'ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на попередній стадії, щоб мати можливість притягнути винуватців до відповідальності, одержати компенсацію за збитки та розробити заходи щодо запобігання таким порушенням у майбутньому.

Здійснення  у розвинутих закордонних країнах  будь-яких значних програм (економічних, соціальних, політичних) передбачає включення  до них підсистем контролю з обов'язковим  виділенням на їх функціонування частини  загальних асигнувань, передбачених на реалізацію таких програм. І це виявляється завжди виправданим заходом. Таким чином, контроль як соціальна функція існує в системі державного управління незалежно від суспільно-політичного ладу та типу економічних відносин. Однак зміст і місце контролю в системі управління зумовлюються характером суспільно-економічних відносин та політичної організації суспільства.

Одним із видів контролю є аудит. Аудит  - це незалежна перевірка  бухгалтерського  обліку  підприємства, його фінансового  стану. Проведення аудиту не відрізняється від контролю,  проте контроль  може бути приватним або державним, залежно від форми власності об’єкта перевірки. Аудит же  проводиться за власною ініціативою підприємства і може бути внутрішнім, або зовнішнім. На досліджуваному підприємстві  проводиться внутрішній аудит. Тобто ревізію проводить комісія, що є затвердженою на підприємстві.

Предметом будь-якого контролю є стан та поведінка  об'єктів управління. Ця поведінка  може бути описана системою показників, за допомогою яких можна встановити якісний стан об'єкта. Окрім того, кожний об'єкт оточує середовище, з яким він взаємодіє. Тому завдання аудиту полягає і в тому, щоб виявити чинники, які істотно впливають на поведінку об'єкта аудиту.

Визначивши  об'єкт аудиту та істотні фактори, що впливають на його поведінку, встановлюють необхідні параметри об'єкта та їх відповідність меті управління. Від правильного визначення цих параметрів значною мірою залежить результат аудиту.

Однак сутність аудиту не може бути всебічно розкритою поза сферою управління, яку він обслуговує. Тому що не існує контролю взагалі, а є контроль конкретного змісту і конкретних форм. У залежності від сфери управління, яку він охоплює, виділяють такі галузі аудиту: адміністративний, технічний, екологічний та економічний (фінансово-господарський).[23, 27]

Розглянемо  детальніше економічний аудит, зокрема  аудит кредиторської заборгованості. Аудит кредиторської заборгованості підприємства проводиться відповідно до методики, що складається аудитором. На досліджуваному підприємстві  аудит формується з декількох етапів. На першому етапі аудитор робить план досліджень, досліджує підприємство.  Оскільки  на КП «Міськводоканал» аудит проводиться бухгалтером, який  ознайомлений із специфікою роботи підприємства, то на етапі планування бухгалтер ставить ціль дослідження, сортує та підбирає відповідні документи для перевірки. На другому етапі – досліджується фінансовий стан підприємства та правильність відображення в обліку та фінансовій звітності  операцій, що були проведені. Детальніше методику проведення аудиту ми розглянемо в наступних питаннях. І на кінцевій стадії  аудиту – бухгалтер чи інший перевіряючи формує свої висновки проведених досліджень.

Кредиторська  заборгованість підприємства займає дуже важливе місце в системі управління діяльністю підприємства. Це аргументується тим, що приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник в першу чергу робить аналіз  чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов’язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність та в кінцевому результаті прибутковість. 
 
 
 
 

2. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА  КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

У процесі  здійснення підприємницької діяльності суб’єктом господарювання виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, отримані послуги, необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства.

   Поняття «розрахунки» та «заборгованість» в переважній більшості містять посилання на «зобов’язання»: розрахунки виникають за зобов’язаннями аба зобов’язання витікають з розрахунків, заборгованість – це зобов’язання або навпаки. Тобто є необхідність визначити місце кожного з понять та взаємозв’язки між ними.

    Зобов’язання мають масштабний  характер, проникають в усі сфери діяльності підприємства та виникають з моменту прийняття будь-якого рішення, але не кожне зобов’язання є дійсним. У разі прийняття рішення про практичну реалізацію зобов’язання, яке передбачає обмін ресурсами та набуття ним юридичного оформлення, його можна вважати фінансовим. Виконання фінансового зобов’язання відбувається через систему розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших ресурсів. Стан розрахунків в будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та кредиторською заборгованістю для кожного учасника.

   В бухгалтерському обліку зобов’язання  характеризуються як оформлені  договором цивільно-правові відносини,  в силу яких одна сторона  зобов’язана здійснити на користь  іншої сторони певні дії або утриматись від певних дій, та як сума коштів, яка повинна бути сплачена на певну дату в майбутньому, або існуючі зобов’язання підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов’язання існує тільки тоді, коли йому відповідає нормативно-правовий документ.

    Категорія «зобов’язання» тісно  пов’язана з категоріями «розрахунки»  і «заборгованість». В дискусії  про визначення терміну «розрахунки»  виділяють три основні позиції.  Відповідно до першої з них,  розрахунки – це система взаємовідносин. Прихильники другої позиції вважають розрахунки безпосередньо взаємовідносинами. Третя група вчених лише пояснює економічну сутність розрахунків без наведення їх визначення.

       З врахуванням вищесказаного  схиляємось до думки, що розрахунки виступають як система відносин між суб’єктами, що виникають внаслідок кругообігу господарських коштів. Тому їх можна розглядати більшою мірою як категорію політекономічну, а не як бухгалтерську, адже самі розрахунки як категорія відносин в бухгалтерському обліку не відображаються.

     Зобов’язання – це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу. Згідно П(с)БО 2 «Баланс»  зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.[8]

    Кредиторська заборгованість за  товари, роботи, послуги ( Accounts  Payable For Good, Work and Services ) – сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та матеріальні послуги.

    Найбільш повним визначенням  кредиторської заборговності вважаємо  наступне: кредиторська заборгованість  – це сума, яку повинно сплатити  підприємство ( організація ) в установлений термін юридичним або фізичним особам ( кредиторам) внаслідок отримання ним коштів в грошовій або інших формах. Визначено, що економічній сутності кредиторської заборгованості притаманні наступні ознаки:

• примусовий характер економічних відносин;
• риса заміщення оборотних засобів підприємства;
• має властивість виштовхувати з господарського обігу банківський кредит;
• відрізняється швидкістю розповсюдження від підприємства до підприємства по ланцюгу взаємопов’язаних платежів, що викликає необхідність заліків взаємних вимог;
• може трансформувати безготівкові розрахунки, зокрема, змінювати способи платежів.

      Господарські зв’язки з постачальниками  будуються на підставі договорів  ( угод ), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

  Постачальник  на відвантажену продукцію виписує  товарні та платіжні документи,  передає їх банку і направляє  покупцю.

    Кредиторська заборгованість належить  до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.

  Розрізняють  нормальну ( законну ) і прострочену кредиторську заборгованість. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов’язань може подати на нього позов в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб’єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі об’єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію ( послуги ). Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства.

   Погашається заборгованість перед  постачальниками і підрядниками  шляхом безготівкових або готівкових  розрахунків.[9]

    Правила, форми і стандарти  безготівкових розрахунків в  Україні, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.2005 №22. Відповідно до інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися форми розрахунків: акредитивна, інкасова, вексельна, за розрахунковими чеками.

     Безготівкові розрахунки передбачають  перерахування певної суми коштів  з рахунків платників на рахунки  отримувачів коштів, а також перерахування  банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

     В результаті вивчення варіантів  класифікації заборгованості спеціалістами  з фінансів, економіки і управління, бухгалтерського обліку і фінансової  звітності встановлено, що між ними немає принципових розбіжностей, виявлено не досить глибоку деталізацію видів заборгованості і не виділення класифікаційних ознак або виділення їх у кількості, що не розкриває специфіки заборгованості. У зв’язку з тим, що бухгалтерський облік представляє велику частину інформації для цілей управління, яке, в свою чергу, має потребу в достовірних даних для оперативних дій і прогнозування, вважаємо, класифікація заборгованості, як одного з об’єктів управління і бухгалтерського обліку, повинна грунтуватися на єдиних, уніфікованих підходах до класифікаційних ознак. З приводу чого пропонуємо систематизувати різні її види за наступними класифікаційними ознаками: терміном погашення, характером виникнення, економічним змістом розрахункової операції, контрагентами, валютою розрахунків, забезпеченістю, дотримання умов договору та імовірністю погашення.

        У бухгалтерському обліку визнання  зобов’язань під час придбання  підприємством матеріальних і  нематеріальних цінностей, послуг  здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з погляду визнання зобов’язань стосовно до своїх кредиторів, потребує від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг, Саме на момент переказу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов’язання за отримані активи.

   Далі необхідно визначитися із взаємозв’язком між поняттям зобов’язань і кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість – це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій ( подій ), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний строк. Таким чином, кредиторська заборгованість – це один із видів зобов’язань підприємства.

     Для того, щоб зобов’язання підприємства  були визнані й одержали своє відображення у фінансовій звітності, необхідно:

1. існування можливості достовірно їх оцінити;
2. існування ймовірності їхнього погашення та зменшення, у зв’язку із цим, економічних вигід у майбутньому.

Якщо  не буде дотримано хоча б однієї із цих умов, то кредиторську заборгованість підприємства, його гарантії та інші зобов’язання підприємства перед іншими особами вже не можна визнати такими ( не можна визнати зобов’язаннями ).

У той  же час, якщо за раніше визнаними зобов’язаннями відбудуться зміни, в результаті яких такі зобов’язання перестануть відповідати другій умові, тобто на дату балансу будь-які зобов’язання підприємства стануть такими, що їх уже не треба буде погашати, то їхня сума включається до складу доходів звітного періоду.

    Провівши теоретичний огляд джерел, пропонуємо уточнити трактування понять в нормативних документах з бухгалтерського обліку, зокрема, в П(с)БО 11 «Зобов’язання».

   Зобов’язання – це взаємовідносини  між двома або більше сторонами  з приводу здійснення діяльності, яка має економічну доцільність.

  Розрахунки  – це система взаємин між  юридичними і фізичними особами,  що винивають у момент практичного  виконання юридично оформлених фінансових зобов’язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій.

   Заборгованість - це стан розрахунків за фінансовими зобов’язаннями на будь-який момент часу.

   Кредиторська заборгованість –  сума заборгованості підприємства  кредиторам на визначену дату.

   Кредитори – юридичні і фізичні  особи, яким внаслідок минулих  подій підприємство заборгувало певні суми коштів, їхніх еквівалентів чи інших активів.

  Загалом,  економічна сутність кредиторської  заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина  майна організації, як правило  кошти, але і товарно-матеріальні  цінності, наприклад, у зобов’язаннях по товарному кредиту.

Як правова  категорія кредиторська заборгованість – особлива частина майна організації, що є предметом обов’язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов’язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками, як об’єкт зобов’язальних правовідносин – це борги організації перед кредиторами, тобто стягнення від організації зазначеної частини майна.

      З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов’язань організації-дебітора ( боржника) перед уповноваженими кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображення в балансі як борги організації – балансоутримувача. 
 
 
 

3. ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ  КП «МІСЬКВОДОКАНАЛ»

Об’єктом  досліджень є Березанське комунальне підприємство «Міськводоканал». Здійснення самостійної господарської діяльності регулюється:

  - чиним законодавством України;

  - рішеннями  місцевих органів влади та  іншими нормативними актами;

  - Статутом.

   З моменту державної реєстрації 12 травня 1998 року підприємство є  юридичною особою і має печатку,  штамп зі своїм найменуванням.  Воно діє згідно діючому законодавству України і статуту комунального підприємства «Міськводоканал» на основі госпрозрахунку має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку. Підприємство не має в своєму складі інших юридичних осіб.

    Предметом діяльності підприємства є:

- утримання  мереж водопроводу і каналізації  в діючому стані, їх технічне  обслуговування;

- проведення  будівельних робіт по розширенню  мереж водопроводу і каналізації,  будівництво споруд на них,  їх реконструкція, капітальний  та поточний ремонт як підрядним, так і господарським методом;

- виконання  проектно-кошторисних робіт;

- надання  платних послуг населенню;

- розробка  поточних та перспективних планів  будівництва, ремонту об'єктів  підприємства «Міськводоканалу»;

- підвищення  рівня упорядкованості об'єктів водоканалу, здійснюючи міроприємства по охороні навколишнього середовища;

- контроль  за проведенням робіт по будівництву,  капітальному і поточному ремонтах, які виконуються підрядним способом;

- облік  водопостачання і відбору каналізаційних стоків;

- своєчасний  збір плати за послуги водоканалу, контроль за додержанняи умов  договорів суб'єктами обслуговування;

- робота  з громадськими організаціями  по покращенню утримання мереж  і споруд водоканалу та елементів  благоустрою на прилягаючих територіях;

- посилення  охорони водних ресурсів, контроль  за санітарним станом закріплених  за водоканалом територій;

- охорона  поверхневих від забруднення  стічними водами, впорядкування  використання і охорони підземних  вод;

- техогляд  за станом мереж водопроводу і каналізації.

   Підприємство здійснює діяльність  по забезпеченню безпеки робіт,  охорону праці, техніку безпеки,  поліпшення житлових умов працюючих.

  Березанське  підприємство «Міськводоканал»  проводить своєчасні розрахунки  з постачальниками і споживачами згідно строків вказаних у договорах. Підприємство здійснює постачальницько-збутові, посередницькі, торговозакупівельні та інші види діяльності на території України, користуючись законодавством України.

  Підприємство  має право самостійно, з узгодженням з місцевими оргагами самоврядування, у встановленому порядку здійснювати зовнішньо-економічні стосунки.

Майно підприємства є комунальною власністю, складається з основних та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в його самостійному балансі. Підприємство наділяється майном при його створенні. Джерелом формування майна підприємства є також: