Дослідити стан дотримання мовних норм редагування в районних газетах

 

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

Кафедра видавничої справи, редагування і теорії інформації

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: «СТАН ДОТРИМАННЯ МОВНИХ НОРМ РЕДАГУВАННЯ В РАЙОННІЙ ГАЗЕТІ (на матеріалах газет центральних районів Черкащини)»

 

 

Студентки 2–Р курсу

Галузь знань 0303 «Журналістика та інформація»

Напряму 6.030303 «Видавнича справа та редагування»

КУЛИК Марини Василівни 
Керівник:  ІВанченко оксана Володимирівна

 

 

 

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________  Оцінка:  ECTS ______

 

Члени комісії      ________________     ___________________________

                                                         (підпис)                        (прізвище та ініціали)

  ________________     ___________________________

                (підпис)                        (прізвище та ініціали)

  ________________     ___________________________

                (підпис)                         (прізвище та ініціали)

 

 

Черкаси 2013

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………… 3

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ МОВНОЇ НОРМИ. ВИДИ МОВНИХ НОРМ. ПРИРОДА ЛОГІЧНИХ ПОМИЛОК У ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ.

1. Поняття мовної норми………………………………………………5
2. Види мовних норм…………………………………………………..7
3. Природа логічних помилок в журналістському тексті...………...10

 

РОЗДІЛ 2. ПОРУШЕННЯ МОВНИХ НОРМ В ГАЗЕТАХ ЦЕНТРАЛЬНИХ РАЙОНІВ ЧЕРКАЩИНИ: ТИПОЛОГІЯ, ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ І СПОСОБИ УСУНЕННЯ.

2.1   Первинні помилки…………………………………………………13

2.2   Вторинні помилки………………………………………………….18

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 22

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Газета – це видання, яке споконвіку було і є до сьогодні носієм інформації. Кожен громадянин, прочитавши газету, зможе уявити цілісну картину того,що відбувається у світі. З приходом новітніх технологій, актуальність газети стоїть під питанням. Однак, вона досі має свою аудиторію і залишається популярною. Плюсами газети є: мобільність – газету можна читати як дома, так і в будь-якому місці, загальнодоступність – газета призначена для невизначеного кола осіб, її читачем може стати будь – яка людина, періодичність та офіційність. В той же час, газета має незначні мінуси. Пов’язані вони зокрема з недотриманням мовних норм редагування.

Літературне редагування  є одним з найважливіших умов якісного видання газет. Важливим аспектом роботи редактора є оцінка логічних якостей тексту. Представлений автором текст може бути дуже цікавим, фактичний матеріал може відповідати певним вимогам, навіть форма може не викликати критичних зауважень, але якщо роздуми автора нелогічні, висновки будуть непереконливі. Подібні публікації стають причиною неправдивих висновків, неправильного розуміння описаної ситуації, спотворення смислу того, що відбувається, якщо автор тексту – журналіст, публіцист, який впливає словом на читача. До негативних наслідків може призвести порушення логіки в науковому тексті чи в юридичному документі. Логічні помилки недопустимі і кожен редактор повинен пам’ятати про це.

Мета курсової роботи: дослідити стан дотримання мовних норм редагування в районних газетах (на матеріалах газет центральних районів Черкащини).

Обʹєктом дослідження є газети «Сільські обрії» , « Вісник Городищини», «Надросся».

Предмет дослідження: стан дотримання мовних норм редагування в районних газетах.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд задач:

1. З’ясувати  поняття мовної норми  та розглянути види мовних норм. 
2. Дослідити стан дотримання мовних норм в газетах центральних рай онів         Черкащини.

3. Класифікувати мовні помилки наявні в текстах районних газет.

Структура роботи: складається зі вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.

У першому розділі розглянуті мовні норми редагування і природа помилок у журналістському тексті. Вона побудована на огляді таких робіт, як «Методика редагування тексту» О.Е. Мильчина, «Загальне редагування: нормативні основи» З.В. Партико та ін.

У другому розділі  аналізуються порушення, знайдені в  журналістських матеріалах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ МОВНОЇ НОРМИ. ВИДИ МОВНИХ НОРМ. ПРИРОДА ЛОГІЧНИХ ПОМИЛОК У ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ

 

 

1. 1. Поняття мовної норми

 

Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й  обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 р. видатний діяч українського відродження проф. І. Огієнко: «для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис» [18, с.56 ].

Мова — це сукупність правил, за якими будується мовлення як основа спілкування людей, а отже, і розуміння одне одного. Головною категорією культури мови є мовна норма.

 Норма диктується й випрацьовується вихованням і освітою: родиною, оточенням, дошкільними й шкільними закладами, середньою спеціальною та вищою школами, літературою, театром, кіно-, радіо- й телевізійними передачами — усіма засобами масової інформації, а тепер ще й Інтернетом. Норма не є незмінною константою [11, с. 98 ]. Суспільство, час і простір, у якому функціонує мова, змінюються і зазвичай змінюють ті чи інші мовні норми. Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота та ясність, приступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, значення слова та його форма, словосполука й будь-яке речення. Оскільки мовна норма — категорія історична, вона, як уже зазначалося, змінюється разом із розвитком і зміною суспільства. На ґрунті старої норми утворюється нова, але стара до певної міри ще продовжує існувати. Таким чином з усталених нових правил нагромаджуються винятки [12, с. 45 ].

Як би ми не розглядали питання культури мови — у прикладному, навчально-педагогічному, виховному аспекті чи у зв'язках з мисленням і психологічними чинниками,— усі вони неминуче пов'язані з поняттям норми. Мовній нормі притаманний двоїстий характер: з одного боку — мовна норма є природним явищем мови, а з другого — норма виразно виступає і як явище суспільне. Суспільний характер норми виявляється сильніше, ніж суспільний характер мови взагалі. Адже норма нерозривно пов'язана саме із суспільно-комунікативною функцією мови.

Сукупність загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються  мовці в усному та писемному мовленні, складає норми літературної мови, які є обов'язковими для всіх її носіїв.

Українська літературна  мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами  слова, характеризується наявністю  сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість  – основна ознака літературної мови [7, с. 87 ].

 

 

 

2. Види мовних норм.

 

             Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими  сприяє підвищенню культури мови.             

Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Для прикладу зосередимо увагу на порушеннях літературної норми у вимові злитих звукосполучень /дж/, /дз/ та розрізнення приголосних (г), (ґ).

В усному мовленні /дж/, /дз/ у позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: дослід/ження, поход/ження.

В українській мові слід розрізняти /г/і /ґ/. Літера ґ була вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням "Українського правопису" 1990 року поновлена, проте не всі слова з цією буквою зафіксовані у цьому виданні. Найповніший список слів з літерою ґ подається в "Орфографічному словнику української мови" [10, с.63 ], яким варто користуватися, оскільки сьогодні втрачена літера вживається не лише згідно з нормою, а й на власний розсуд мовців: біографія, монографія, організація, але ґатунок, ґрунт, підґрунтя.

Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Дедалі скорочується в українській мові кількість діалектів з дублетним наголосом [15, с.432]. Слід пам'ятати, як правильно наголошувати: нови*й, фа*ховий, ви*падок, одина*дцять, руко*пис, машино*пис, пере*пис, книжки*, шляхи* тощо.

Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова - кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.

Функціонування переважної більшості кальок в українській мові теоретично обумовлене відповідними словотворчими моделями: підприємство, співіснувати, багатогалузевий тощо.

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками.

На особливу увагу  заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника -по , оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками.

Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для офіційно-ділового стилю характерні сталі словосполучення – мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення внаслідок впливу російської мови [14, с. 196 ].

Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин. Слова в українській мові пишуться за такими принципами:

1) фонетичним (пишуться так як і вимовляються): випробувати, підрозділ , дата, бланк;

2) морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається,безстроковий, зчитувати;

3) історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): дзвінок,рівень, меншості, зосереджений, черговий;

4) смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам'ять – напам'ять, вишневе – Вишневе, проте – про те.

Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом  з тим літературні норми з  часом можуть змінюватись. У зв'язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї і тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування нового і старого в мові [21, с. 115 ].

У словниках українського літературного слововживання розрізняють  варіанти: акцентні (алфа*віт і алфаві*т), фонематичні (вого*нь і ого*нь), морфологічні (мі*ст, родовий відмінок – моста* і мо*сту).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів  змінюється. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, підручниках, довідниках і посібниках з української  мови.

Культура писемного  й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватись їх.

3. . Природа логічних помилок в журналістському тексті.

 

Логічність, тобто відповідність  законам правильного мислення, притаманна людській свідомості, і мислити, не порушуючи цих законів, можна, не вивчивши курсу логіки. Але для літератора-професіонала, журналіста, редактора бути логічним у загальноприйнятому, життєвому розумінні цього слова недостатньо. Для нього логіка повинна стати тонким інструментом, яким треба вміти володіти [4; 6].

Виховати у собі здатність  професійно оцінювати текст з  логічного боку важливо для кожного  журналіста. Але не всі здатні виявляти істотні риси предметів, включати їх в категорії, виконувати складні мисленнєві операції, абстрагуючись від практичного досвіду. Однак навчитися цьому необхідно. Журналісту слід чітко уявити роль логічних зв’язків у тексті, володіти прийомами і методами логічного аналізу. У нього повинен бути вироблений рефлекс на порушення логічної норми. Літературний текст – явище складне, і логічні зв’язки в ньому завжди мають в своїй основі глибокі і серйозні причини гносеологічного характеру. В уявленні журналіста логіка думки і логіка подій і фактів існують як нероздільна єдність[23, с.539]. Крім того, "логіка викладення принципово відрізняється від формальної логіки тим, яке значення надається способам вираження думки".

Знання логіки завжди входило в обов’язки письменників. Перше місце займали рекомендації з галузі цієї науки в "Риториці" М. Ломоносова. Старовинні керівництва з риторики і теорії словесності стверджували, що без знання логіки твір не буде мати зв’язної течії думок, і ми не в змозі будемо розрізняти з точністю істини від помилковості.

Роль, яка відводиться логічним критеріям при редагуванні різних літературних творів, неоднакова. Прийнято в певній мірі протиставляти художню своєрідність літературної творчості і логіку. Однак це протиставлення з позиції редактора не виділяється так різко, як з позицій автора [21, с. 65]. Оцінюючи художній твір, редактор повинен переконатися, чи відповідає він вимогам логіки. Для журналістського твору точність логічної побудови – вимога першорядна.

Суперечність висловлювань, порушення послідовності викладу, відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобів міжфразового зв’язку призводять до порушення логічності тексту в цілому. Усе це заважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процес спілкування.

Більшість авторів, які  розглядають логічні помилки у текстах (І.Б. Голуб, К.М. Накорякова, В.І. Максимов, О.Е. Мильчин та ін.), базуються на цих чотирьох основних законах логіки : закон тотожності, суперечності, виключення третього та закон достатньої підстави.

Редактор повинен провести ретельний аналіз тексту в цілому, щоб виділити протилежні за думкою пари висловлювань, виявити і сформулювати суперечності. Знання закону суперечностей потрібне редактору не тільки для оцінки чужого матеріалу. Вимагаючи від автора несуперечливості суджень, він у своїх рекомендаціях зобов’язаний суворо дотримуватися цього закону, пам’ятаючи про те, що аналіз не допускає логічної суперечності.

На логічні якості тексту впливає і неточність слововживання, алогізми, заміна понять, невиправдане його розширення або звуження, змішання родових і видових категорій, абстрактних і конкретних понять. Все це повинен помічати літературний редактор, даючи оцінку використанню автором лексичних засобів. На синтаксичному рівні виявляється така логіко-стилістична помилка, як невідповідність посилки наслідку.

Логічні огріхи тексту виникають  з різних причин: це і нечіткість мислення, і неоформленість теми, і  простий недогляд…

У "Довіднику з правопису, вимови, літературному редагуванню", створеному групою авторів (Д.Е. Розенталь, Є.В. Джанджакова, Н.П. Кабанова) серед логічних помилок виділяються такі:

а) алогізм/співставлення несумісних понять;

б) заміна понять;

в) нечітке розмежування конкретних і абстрактних понять;

г) невідповідність посилання і  наслідку.

Автори "Довідника" відзначають, що цілісність, стрункість логічної організації тексту, виражені переходи від однієї частини до іншої допомагають створити внутрішньо стрункий і завершений текст, під час цього цільність тексту надає наявність головної думки.

Розвиток її в тексті відбувається через розвиток мікротем; показником переходу від однієї мікротеми до іншої служить абзац, а поділ тексту на абзаци полегшить його сприйняття і розуміння.

Суперечливість висловлювань, порушення послідовності викладу, відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобів міжфразового зв’язку призводять до руйнування логічності тексту в цілому; усе це заважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процес спілкування.

 

РОЗДІЛ 2

Порушення мовних норм в газетах центральних районів Черкащини: типологія, причини їх виникнення і способи усунення

У будь-якій газеті можна  побачити мовні помилки, як в центральних,так і в районних. Можливо, журналісти намагаються донести інформацію більш простою мовою, що й призводить до логічних помилок і, відповідно, втрачається весь смисл тексту.

У другому розділі я виявила, проаналізувала і намагалася усунути помилки  в газетах «Сільські обрії» Черкаського району, « Вісник Городищини» Городищенського району, «Надросся» Смілянського району.

 

2.1. Первинні помилки

Порушення закону тотожності

 Закон тотожності полягає в тому, що кожна думка тексту при повторенні повинна мати визначений, стійкий зміст. Предмет нашого роздуму не повинен змінюватися довільно в ході його, поняття – замінятися і змішуватися. Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собою заміну понять при роздумі, може бути причиною неточності термінології, робить роздуми розпливчатими, неконкретними.

Наприклад: "Ювілейній школі п’ятдесят п’ять років! Кожен рік випускники нашої коли успішно здають ЗНО і вступають у вузи України . Крім навчальної діяльності проводиться дослідницька робота, де також досягнуті серйозні результати: щорічні призові місця на районних науково-практичних конференціях учнів" ("Сільські обрії»,07.10.09.с - 3).

У цьому фрагменті  статті наявне порушення закону тотожності; не зовсім зрозуміло, про що хотів  розказати автор, у двох абзацах  кілька тем і немає переходів  від однієї теми до іншої.

Дуже важливо, щоб соціальний працівник міг знайти з підлеглими спільну мову. Саме завдяки таким людям життя обездолених отримує новий пульс ("Надросся» 15.12.12 – С.2).

У даній надфразовій  єдності порушений закон тотожності – предмет в ході роздумів був  замінений, що створило плутанину і складність у сприйнятті тексту.

За даними відділу ЗАГС, за останні роки в  районі збільшилась кількість розлучень. Причому розривають шлюб молоді сім’ї, з 1 – 3 річним шлюбним стажем. У чому ж секрет сімейного щастя? (« Вісник Городищини» – С.4).

У даному прикладі виникає  порушення першого закону логіки – закону тотожності, виникає одна з найбільших помилок – багатотемність. У результаті поняття тема розлучення плавно зливається з поняттям темою сімейне щастя.

Порушення закону суперечностей

Закон суперечності полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два протилежних судження про один і той же предмет, узятих в одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання "в одному і тому ж відношенні" означає, що предмет характеризується з однієї точки зору. Обмовка "в один і той же час" введена у формулювання закону в зв’язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися й істинне раніше стає неістинним. Цей закон відомий з часів Аристотеля, який сформулював його так: неможливо, щоб протилежні твердження були разом істинними. Причиною допущених суперечностей можуть бути недисциплінованість, плутанина думок, недостатня інформованість, різного роду суб’єктивні причини і наміри автора.

Закон суперечностей  має силу у всіх областях знання і практики. Порушення його звичайно викликає безпосередню і різку реакцію читачів.

Наприклад: "В кінці заходу дітям була дана можливість виказати свою думку про акцію. Більшість з них розуміють, що є багато способів весело і корисно провести час, виключивши вживання алкоголю та цигарок. І часто шкідливі звички виникають "від нічого робити", "за компанію". Але існують різні спортивні клуби, гуртки, молодіжні об’єднання, де можна знайти друзів, для яких не потрібно, щоб їх друг вживав спиртне або палив. На жаль, сучасна молодь цього не розуміє. З цієї причини важливо, щоб волонтерський рух розвивався і набував масового характеру" ("Сільські обрії» 25.09.10– С.3).

Тут є порушення закону суперечностей. У першому абзаці молодь розуміє, а в другому вже  ні.

Безперечно, погляд приковує нетканий гобелен Оксани Гнатюк. Вона за допомогою ниток зобразила емблеми суспільного об’єднання "Джерельце", а в центрі килима зіткана емблема Смілянського району. ("Надросся». – С.3).

Гобелен за визначенням  – "настінний килим з витканими  вручну зображеннями, виткана картина" [39; 135]. А нетканий гобелен – це фактична помилка. "Зіткала … нетканий". Порушення другого закону логіки викликало всю цю плутанину.

Порушення закону виключення третього

Закон виключеного  третього говорить: з двох протилежних суджень про один і той самий предмет, що взяті одночасно в одному і тому ж відношенні, одне обов’язково істинне. Третього не дано. Аристотель формулював цей закон так: не може бути нічого посередині між двома суперечливими судженнями.

Третій закон забезпечує зв’язність, несуперечливість думки, служить основою для вибору істинного судження.

Точність підбору протилежних  висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять  очевидним дію цього закону, сприяють логічній визначеності викладу, дозволяють досягнути послідовності розвитку думки.

Обов’язковою умовою дотримання третього закону логіки є  те, що співставлені висловлювання  повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає  і не може бути середнього, третього, проміжного поняття. Вони повинні виключати один одного. Коли автор нарису про льотчика пише: "Людина на землі може бути і м’якою, і делікатною, а в польоті – зібраною, вольовою", він порушує цей закон. Перелічувані якості характеру не виключають один одного.

Третій закон логічного мислення важливий для редактора і як інструмент при професійній оцінці тексту: відкидаючи один варіант тексту, приймаючи інший, редактор спирається на цей закон.

Хоч невелика, але підмога для молодої сім’ї. ("Сільські обрії». – С.3).

Тут не дотриманий третій закон логіки – закон виключення третього. Висловлювання повинні  бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути третього поняття. Вони повинні виключати  один одного. Невелике і добра не протилежні, це той випадок, який легко співвідноситься з гумористичним: "Пенсія у мене добра, але маленька", адже відомо, що коли про пенсію говорять "добра", мають на увазі саме її достатній для життя розмір.

Занепад спостерігався  і в розвитку спорту (« Вісник Городищини», 13.10.2011. – С.2).

Порушення закону виключення третього. Або занепад в спорті, або розвиток спорту.

Порушення закону достатньої підстави

Закон достатньої підстави стверджує, що будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, витікають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічною вимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології, симпліфікації, кон’юнкції та ін.).

У будь-якому роздумі  думки повинні бути внутрішньо пов’язані  одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук, логічне обґрунтування – необхідна якість кожного журналістського виступу.

Закони логіки у тексті можуть порушуватися – свідомий відступ від логічних норм може бути використаний з метою мовної гри: Пенсія у мене хороша, але маленька. Однак це можливо лише за умови, що в читача не виникає побічних асоціацій, не утруднена інтерпретація тексту, а порушення логіки викладення робить твір більш експресивним, допомагає відійти від шаблону чи зосередити увагу читача на потрібному авторові фрагменті.

"Костюмчик  мій, як з голочки, погляньте  всі на мене"

"Подобається одягати казкових героїв до Нового року та інших свят", - говорить Алла Олексіївна. Під час роботи самі костюмери входять в роль, в образ. Інколи буває так, що з яких-небудь причин актор не приходить на виступ. Так, одній з моїх співбесідниць довелося замінити виконавця і зіграти роль черепахи Тортілли. Ось така це не проста, але в той же час цікава і рідкісна професія – костюмер".

У поданому прикладі висновок помилковий, бо не відповідає заголовку. літерату

 Бажати добра в розумовій праці – це значить розуміти всі сильні і слабкі сторони дитини… («Надросся»– С.2).

Порушення закону достатньої підстави викликано відсутністю  причинно-наслідкових зв’язків між  змістом першого і другого  речень. У першому реченні –  заміна понять. Бажати добра дитині, привчаючи її до розумової праці, значить – давати їй посильні завдання, враховуючи усі її сильні і слабкі сторони.

 

2.2 Вторинні логічні помилки

Логічний стрибок

 О.М. Беззубов вважає, що найгрубішою помилкою є так званий логічний стрибок. Наприклад: Складний і оригінальний внутрішній вигляд Катерини знайшов своє відображення в її мові, найяскравішій зі всіх діючих осіб "Грози". Мова виявилася серед діючих осіб: автор з’єднав поняття з різних логічних рядів, це і є логічний стрибок.