Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

 «Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві»

План

Вступ…………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Теоретичні аспекти  використання ресурсів на підприємстві..2

1. Поняття та склад ресурсів………………………………………………5
2. Теоретичні підходи до оцінки ефективності використання енергетичних ресурсів…………………………………………………..7
3. Напрямки заощадження енергетичних ресурсів на підприємстві…..11

Розділ 2. Аналіз енергетичного господарства та використання енергетичних ресурсів на ВАТ «Саливонківський цукровий завод»…14

1. Історія створення та розвитку підприємства…………………………14
2. Аналіз енергетичного господарства ВАТ «Саливонківський цукровий завод»……………………………………………………………………18
3. Аналіз ефективності використання енергетичних ресурсів…………21

Розділ 3. Проект заощадження та ресурсозбереження  на ВАТ «Саливонківський цукровий завод»……………………………………….26

1. Шляхи ресурсозбереження на підприємстві…………………………26
2. Обґрунтування ресурсозбереження на ВАТ «Саливонківський цукровий завод»………………………………………………………..29

Висновки……………………………………………………………………….31

Список використаної літератури……………………………………………..33

Вступ

Однією з найбільш гострих проблем України на сучасному  етапі її розвитку є проблема стабільного  енергозабезпечення й ефективного  використання енергоресурсів. Адже Україна, як відомо, належить до енергодефіцитних країн, задовольняючи свої потреби  в енергоресурсах за рахунок власних джерел менш ніж на 50 відсотків. Саме тому енергозбереження на державному рівні визнано одним із пріоритетів економічної політики. А в умовах залежності економіки країни від імпорту паливно-енергетичних ресурсів і постійного росту цін на енергоносії їх ефективне використання стало нагальною потребою.

Енергозбереження – це комплекс заходів, що забезпечує скорочення потреб у паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) на одиницю кінцевого корисного ефекту від їх використання. Оскільки в процесі виробництва матеріальних благ і послуг споживається тільки та частина енергії, яка здатна виконати роботу, то енергозбереження зводиться як до заощадження ПЕР , так і до забезпечення максимальної ефективності їх використання.

У даний час енергозбереження визнане в Україні одним із пріоритетних напрямів державної політики і розглядається як довгострокова та чітко спланована програма дій. Комплекс заходів, що повинні вивести державу на світовий рівень ефективності використання ПЕР, включає:

• державне управління енергозбереженням, здійснюване Урядом України через Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, а на рівні областей через облдержадміністрації;
• створення законодавчої бази, що забезпечує пріоритетність політики енергозбереження;
• приведення нормативної бази енергозбереження до світового рівня;
• ефективний адміністративний та інструментальний контроль за енергоспоживанням;
• організацію виробництва енергії з альтернативних і поновлювальних джерел;
• координацію науково-дослідницьких робіт у напрямку впровадження наукових досягнень у сфері енергозбереження в галузях господарського комплексу.

Зазначені заходи потребують розробки інформаційного, методичного, метрологічного, правового та нормативного забезпечення.

Під структурною економією  ПЕР вважають ту економію, що досягається  за рахунок переходу від більш  енергоємної структури економіки  до менш енергоємної шляхом зміни  міжгалузевих і внутрішньогалузевих  пропорцій у напрямку розвитку сучасних виробництв й випуску менш енергоємних видів продукції.

До неефективних (марнотратних) відносяться витрати ПЕР зумовлені  недотриманням вимог:

• державних стандартів;
• режимних і технологічних карт;
• затвердженої проектної документації на енерго-  і теплопостачання та на споруди в частині погіршення їх теплоізолюючих властивостей в опалювальний сезон;
• паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби;
• використання на холостому ходу силових трансформаторів, електропечей та іншого паливо- і енерговикористовуючого обладнання.

Таким чином, економія ПЕР  супроводжується підвищенням ефективності суспільного виробництва.

Розділ 1

Теоретичні  аспекти використання енергетичних ресурсів на підприємстві

1. Поняття та склад енергетичних ресурсів

З удосконаленням техніко-технологічної бази виробництва, збільшенням потужності устаткування збільшується і споживання всіх видів енергії. Будь-які порушення в енергопостачанні можуть завдавати підприємству значних збитків. Для забезпечення безперешкодного енергопостачання на підприємстві функціонує енергетичне господарство, яким керує головний енергетик. До енергетичного господарства входять такі господарства:

0. електросилове — знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;
1. теплосилове — котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;
2. газове — газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;
3. пічне — нагрівальні та термічні печі;
4. слабкострумове — власна телефонна станція, різні види зв'язку (селекторний, диспетчерський тощо);
5. енергоремонтне — технічне обслуговування, ремонт і модернізація енергообладнання.

Енергогосподарство  визначає потреби в паливі та енергоносіях з урахуванням втрат у внутрішніх мережах, обгрунтуванням необхідного обсягу кожного виду енергії за рахунок як їх купівлі, так і за виробництва енергії власними генеруючими установками, проектування оптимальних режимів роботи виробничого устаткування, використання вторинних енергоресурсів, пошуку резервів економії паливно-енергетичних ресурсів. Для цього складається плановий енергетичний баланс. Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприємства і контролю за використанням енергоресурсів.

Умовою  ефективної діяльності підприємства є  створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих  виробів, напівфабрикатів власного виготовлення тощо. Усі ці запаси зберігаються на різних складах підприємства, сукупність яких утворює його складське господарство. Структура складського господарства формується залежно від номенклатури споживаних матеріалів, типу і рівня спеціалізації та обсягу виробництва. На підприємстві можуть існувати три види складів:

1. матеріальні — для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;
2. виробничі — для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення;
3. збутові — для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації.

Організація складського господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого використання, видачу і облік руху матеріальних ресурсів. Матеріали надходять на склади підприємства згідно з оперативними планами відділу матеріально-технічного постачання. Облік руху матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою картотеки на складах підприємства і в бухгалтерії.

Підрозділи  соціальної інфраструктури очолює заступник  директора підприємства з кадрових і соціальних питань. Йому підпорядковуються відділи кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський і житлово-комунальний, які безпосередньо керують відповідними установами соціальної інфраструктури підприємства.

Для задоволення  соціальних потреб працівників на підприємстві складають план його соціального розвитку — обгрунтовану фінансово та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціально-культурного обслуговування, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працюючих. У цьому плані обов'язково мають передбачатися заходи поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці (зниження рівня шуму, вібрацій, запиленості та загазованості повітря тощо), підвищення безпеки праці, що запобігають виробничому травматизму і професійним захворюванням, а також поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, зміцнення матеріально-технічної бази об'єктів соціальної інфраструктури.

2. Теретичні підходи до оцінки ефективності використаня енергетичних ресурсів

Проект «Методики визначення неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів» розроблений Державною інспекцією з енергозбереження (ДІзЕ) Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) з метою забезпечення чинних вимог Закону України «Про енергозбереження» стосовно до суб'єктів правового регулювання, якими є підприємства різних галузей народного господарства України.

Проект «Методики...»  встановлює загальний порядок визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів при інспекторських перевірках промислових об'єктів (підприємств) з питань енергозбереження різних галузей народного господарства, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію, а також інші види ПЕР, незалежно від форми власності та підпорядкованості щодо дотримання ними вимог законодавства України з енергозбереження.

Методика може бути використана  для аналізу діяльності підприємств  щодо дотримання ними законодавства  України та нормативних актів  щодо енергозбереження.

Метою застосування Методики є:

-орієнтація управлінської,  науково-технічної та господарської  діяльності підприємств, установ  та організацій на раціональне  використання та економію ПЕР; 

-контроль додержання  норм законодавства про енергозбереження  на підприємстві;

-контроль виконання  вимог нормативних документів  щодо підтримання та підвищення  технічного рівня енергоефективності  обладнання та систем енергопостачання;

-контроль виконання  вимог енергетичної експертизи  та приписів Державної інспекції  з енергозбереження.

Відповідно до Положення  «Про Національне агентство України  з питань забезпечення ефективного  використання енергетичних ресурсів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2006р. № 412 та Постанови Кабінету Міністрів  України від 29 червня 2000р. №1039 «Питання Державної інспекції з енергозбереження», а також  з метою удосконалення і розширення методичної бази Інспекції для застосування в практиці інспекторських перевірок. Основними цілями регуляторного акта є підвищення ефективності державного контролю при виробництві, споживанні (використанні) паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (об'єктами ) різних галузей народного господарства України, врегулювання механізму здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання (незалежно від форми власност) і чинного законодавства з питань енергозбереження та наближення законодавства України з вищезазначених питань  до вимог законодавства ЄС.

Метою застосування Методики є:

-орінтація управлінської,  науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій на раціональне використання та економію ПЕР;

- контроль додержання  норм законодавства про енергозбереження  на підприємстві, що перевіряється;

- контроль виконання  вимог нормативних документів щодо підтримання та підвищення технічного рівня енергоефективності обладнання та систем енергопостачання

;- контроль виконання  вимог енергетичної експертизи  та приписів Державної інспекції  з енергозбереження;- контроль додержання норм законодавства про енергозбереження зокрема за дорученнями та розпорядженнями Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР), пов'язаними із забезпеченням виконання доручень Президента України, Верховної Ради України та народних депутатів України, Уряду та центральних органів виконавчої влади.

Перевірки проводяться  державними інспекторами територіальних управлінь Державної інспекції  з енергозбереження згідно з попереднім попередженням  керівництва підприємства (не менше, ніж за 10 днів до початку перевірки) та за наявності у них службових посвідчень на право проведення комплексної перевірки з питань енергозбереження.

Суб'єкт господарювання (підприємство) під час проведення територіальним управлінням Інспекції  комплексної перевірки з питань енергозбереження має право:

-вимагати від державних  інспекторів територіального органу  додержання вимог законодавства  України з питань енергозбереження  під час здійснення ними державного  контролю за додержанням законодавства; 

-знайомитись з документами, які є підставою для проведення перевірки;

-не допускати до  проведення перевірки посадових  осіб, у яких відсутні належним  чином оформлені документи, що  надають право її проводити; 

-знайомити посадових  осіб з переліком відомостей, що становлять комерційну таємницю суб'єкта господарювання, та вимагати їх нерозголошення;

-одержувати та знайомитись  з матеріалами перевірки в  порядку, визначеному чинним законодавством;

-давати у письмовій  формі свої пояснення, зауваження  або заперечення, які оформляються у вигляді додатка до акта перевірки та припису;

-оскаржувати в установленому  законодавством порядку дії або  бездіяльність та рішення територіального  управління, його посадових осіб.

До перевірок можуть залучатись, за згодою їх керівництва, в межах повноважень, передбачених законодавством, представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також державні інспектори з енергозбереження інших територіальних управлінь Інспекції.

Позапланові інспекторські перевірки підприємств різних галузей народного господарства з питань енергозбереження проводяться за спеціальними розпорядженнями Кабінету Міністрів України та Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

За результатами проведеної перевірки складається Акт встановленої форми та Припис  у якому викладається у разі виявлення порушення зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавства та зазначенням відповідних пунктів статей законодавчих та/або нормативно-правових актів та вказуються терміни усунення порушень.

У разі створення перешкод державним інспекторам з енергозбереження   у проведенні перевірки підприємства з питань енергозбереження, складається акт перевірки, у якому фіксується факт створення перешкод у проведенні перевірки.

1.3. Напрямки  заощадження енергетичних ресурсів  на підприємстві

На рівні нашої області  стратегічні напрями енергозбереження знайшли своє відображення в Обласній комплексній програмі енергозбереження на період 2003 – 2010 роки, в якій окреслено першочергові завдання та перспективні заходи з підвищення ефективності використання ПЕР. Головним же завданням Програми є визначення загального існуючого перспективного потенціалу енергозбереження, розробка основних напрямів його реалізації у матеріальному виробництві та сфері послуг.

Першочергові завдання орієнтовані на проведення організаційних і маловитратних заходів, спрямованих  на зведення до мінімуму та ліквідацію непродуктивних витрат енергоресурсів, зокрема:

• зменшення витрат енергоресурсів і виплат коштів за енергоносії організаціями та установами, що фінансуються з обласного бюджету;
• зменшення обсягу субсидій для населення за спожиті енергоносії;
• зменшення обсягу компенсацій для підприємств-постачальників енергоресурсів за надання субсидій для населення та витрат бюджетних установ і організацій.

За 9 місяців 2008 року проведено 517 енергетичних обстежень ефективності використання ПЕР споживачами області, в тому числі:

а) територіальним управлінням Державної  інспекції з енергозбереження по області – 50 енергетичних обстежень (промислових підприємств – 32, організацій житлово-комунального господарства – 11, бюджетних установ і організацій – 7);

б) відділом енергоефективності головного  управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації – енергетичний аудит у 39 бюджетних установах області;

в) Державною інспекцією енергетичного  нагляду за режимами споживання електричної  і теплової енергії по області  – 458 перевірок дотримання встановлених режимів споживання електричної енергії та комплексних обстежень споживачів теплової енергії, а також перевірки енергопостачальних організацій та обстеження теплопостачальних підприємств області;

г) відділом енергоефективності головного  управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації спільно з територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по області – перевірку Зарічненської, Костопільської, Здолбунівської та Демидівської райдержадміністрацій, Острозького міськвиконкому, рятувально-водолазної служби головного управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, низки структурних підрозділів облдержадміністрації щодо виконання вимог Указів Президента України, постанов Уряду України, відповідних розпоряджень і доручень голови облдержадміністрації та його заступників з питань енергозбереження і енергоефективності.

В області розроблена Регіональна методика з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, погоджена у Національному агентстві України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Підприємства, що вийшли з підпорядкування центральних органів управління, здійснюють нормування відповідно до цієї методики. Національним агентством також погоджені та затверджені диференційовані норми питомих витрат ПЕР на 14 із 15 підприємств регіону з річним обсягом споживання палива понад 10 тис. т у.п. (умовного палива).

З метою підвищення ефективності використання енергоресурсів у сфері житлово-комунального господарства та організаціях регіону, облдержадміністрацією дано доручення головам райдержадміністрацій, міським головам міст обласного значення, керівникам структурних підрозділів облдержадміністрації про вжиття невідкладних заходів щодо використання високоефективних тепло-ізолюючих матеріалів у системах теплопостачання.

З метою здійснення пропаганди та популяризації енергозбереження і енергоефективності, концентрації уваги місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, ділових  кіл і громадян регіону на проблемах ощадливого використання паливно-енергетичних ресурсів 7-14 жовтня 2008 року в Рівненській області відбулися Заходи щодо проведення Національного тижня енергозбереження.

У рамках зазначеного тижня:

- проведено обласний  практикум з питань енергозбереження і енерго ефективності;

- розроблено та розміщено плакати енергозберігаючої тематики в громадських місцях запроваджено маркування побутових приладів, що виробляються в області, з точки зору їх енерго ефективності;

- до учбових планів на всіх рівнях освіти включені питання енергозбереження і енерго ефективності;

- забезпечено випуск  тематичних матеріалів, орієнтованих  на пропаганду енергозбереження  серед дітей та молоді;

- проведено анкетне соціологічне дослідження серед молоді на тему: „Енергозбереження: реалії та прогнози ”;

забезпечено інформування населення щодо рівня енерго ефективної побутової техніки та приладів на основі відповідного маркування та ін.

Розділ 2

Аналіз енергетичного  господарства та використання енергетичних ресурсів на ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

2.1. Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

Відкрите акціонерне товариство «Саливонківський цукровий завод», далі – Товариство, засноване  відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київскій області (від 23.02.1996р. 7/18-ВП), шляхом перетворення орендного підприємства «Саливонківський цукровий завод» у відкрите акціонерне Товариство відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17 травня 1993р. №51-93 та «Порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства», затвердженням Постановою КМ України від 7 грудня 1992 року №686. Назва Товариства: повна – Відкрите Акціонерне Товариство «Саливонківський цукровий завод», скорочена – ВАТ «Саливонківський цукровий завод». Місце знаходження товариства: Україна, 08662, Київська область, Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Білоцерківська 1.

Метою діяльності Товариства є реалізація економічних, геніальних, посесійних і творчих інтересів  акціонерів і працівників Товариства, отримання прибутку від спрямованої на задоволення суспільних потреб діяльності, напрямки і форми якої визначаються чинним законодавством та статутом. Предметом діяльності Товариства є виробництво цукру, заготівля та переробка сільськогосподарської сировини, залучення у виробництво і обробка сучасних технологій, інші види діяльності, що не заборонені діючим законодавством України та відповідають меті створення Товариства. Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та Статуту, майно Товариства складається з основних та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства. Товариство є власником: майна, що належить організації орендарів; майна, проданого йому засновником з боку держави у власність в процесі приватизації; майно, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Товариство має самостійний  баланс, розрахунковий та інші рахунки  в банках, фірмову марку та товарний знак, печатку зі своїм найменуванням, має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним або фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України та статуту, має право укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення і комісії, набувати майнових та особистих не майнових прав, нести обов`язки, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді. 

Товариство має право  у встановленому чинним законодавством порядку:

• випускати цінні папери
• засновувати об`єднання та вступати в об`єднання з іншими суб’єктами підприємницької діяльності
• створювати на території України та за її межами філії, представництва та дочірні підприємства
• здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству.

Статутний фонд Товариства становить 1064971400 тис крб. Статутний  фонд Товариства поділено на 42598856 простих  іменних акцій номінальною вартістю 25000 крб. кожна. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного фонду. Розмір Статутного фонду після повної оплати всіх раніше випущених акцій може бути збільшено шляхом: випуску нових акцій; збільшення номінальної вартості випущених акцій. Розмір Статутного фонду може бути зменшено шляхом: зменшення номінальної вартості випущених акцій; зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків і облігацій, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні Товариства. Порядок розподілу чистого прибутку та відшкодування визначається та затверджується вищим органом Товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства.

Товариство створює  з суми чистого прибутку:

• фонд розвитку виробництва
• резервний (страховий) фонд
• фонд накопичення
• фонд сплати дивідендів
• інші фонди, не заборонені чинним законодавством.

Резервний фонд Товариства створюється в розмірі не менше як 25% статутного фонду, він використовується для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків, та позапланових витрат. Фонд створюється шляхом щорічних відшкодувань у розмірі 5% чистого прибутку Товариства до отримання необхідної суми. Рішення про використання коштів фонду приймається вищим органом Товариства.

Фонд сплати дивідендів створюється за рахунок чистого  прибутку Товариства. Розмір планової та нарахованої за рік суми цього фонду затверджується вищим органом Товариства за поданням правління Товариства.

Фонд розвитку виробництва  та фонд накопичення створюється  за рахунок чистого прибутку Товариства, шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше 30% чистого прибутку. Розмір, порядок та напрямки використання фондів затверджується вищим органом Товариства за поданням правління Товариства.

Управління Товариством  здійснюють: Вищий орган Товариства – загальні збори акціонерів, Спостережна  рада, Правління Товариства, Ревізійна  комісія. Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства. В період до проведення перших Загальних зборів акціонерів та набуття в процесі приватизації прав власності на акції Товариства іншими акціонерами вищим органом Товариства є спостережна рада. До компетенції вищого органу Товариства належать:

• визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання
• визначення організаційної структури Товариства
• затвердження статуту та внесення до нього змін та доповнень
• обрання та відкликання членів спостережної ради Товариства
• обрання та відкликання членів правління та ревізійної комісії Товариства
• затвердження річних результатів діяльності Товариства, у їх числі його дочірніх підприємств, звітів і висновків ревізійної комісії порядок розподілу прибутку, порядку покриття збитків
• визначення порядку відшкодування збитків
• створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень
• внесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб та інших членів Товариства
• затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства
• прийняття рішень про придбання Товариством власних акцій
• визначення умов праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв
• прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу
• погодження про заставу майна