Дослідження фразеологізмів німецької мови

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ І. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні диференційні                                           ознаки.

1.1.Термін " Фразеологічна одиниця ", суть поняття та особливості фразеологізмів.

1.2.Класифікація фразеологізмів у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці.

Розділ ІІ. Дослідження фразеологізмів німецької мови.

2.1 Джерела виникнення німецьких фразеологізмів

2.2. Конотативне значення фразеологізмів в порівняльному плані.

2.3. Контекст як важлива умова реалізації значення фразеологізму.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.

Знати мову - означає володіти всіма її структурами та словами. Тому словник - це один із аспектів мови, який слід викладати в школі та у вищих навчальних закладах. Питання в тому, які слова та ідіоми студенти мають запам'ятати. У зв'язку з цим слова слід уважно підбирати - в залежності від принципів підбору лінгвістичного матеріалу, умов викладання та вивчення іноземної мови.

Фразеологія, один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови.

Фразеологія будь-якої мови - це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу , національна культура, звичаї і вірування , фантазія і історія народу, що говорить на цій мові.

Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини  світу . Способи бачення світу через мовні образи , відображені в системі фразеологізму , які, будучи глибоко національними , базуються , проте , на спільних для всіх людей логіко – психологічних, а також лінгвістичних підставах .

Спірним залишається питання про час, коли зародилася фразеологія . Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце він відвів опису сполучень слів . Фразеологію ж розглядав як розділ лексикології , бо фразеологічні одиниці еквівалентні слову. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді , коли В.В. Виноградов дав визначення основних понять , обсягу і завдань фразеології.

Як зазначалося вище, не існує єдиного тлумачення термінів «фразеологія» та “фразеологізм ”. А ті , що існують, можуть суперечити одне одному.

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну “фразеологія” це:

1) сукупність фразеологізмів певної мови ;

2) розділ мовознавства , який вивчає фразеологічний склад мови.

Термін «фразеологія» є багатозначним . В широкому плані він позначає сукупність всіх видів стійких поєднань слів тієї або іншої мови. У більш вужчому сенсі цей термін уживається для позначення лише таких стійких з'єднань слів, які характеризуються певною експресивністю і емоційністю, мають оціночний характер. Такі, наприклад, Hals über Kopf стрімголов, похапки, абияк; j-m einen Floh ins Ohr setzen розбурхати, стурбувати когось повідомленням; gleiche Brüder, gleiche Kappen два чоботи -- пара. Нарешті, фразеологією називається лінгвістична дисципліна, що вивчає стійкі поєднання слів мови.

Фразеологічний склад німецької мови має ряд специфічних, властивих тільки йому особливостей . Проте ця специфіка може бути виділена лише на тлі тих рис, які визначають лінгвістичну природу стійких словосполук взагалі і є спільними для одиниць фразеологізмів цілого ряду інших європейських мов .

Фразеологізми або стійкі словосполучення  відрізняються від вільних синтаксичних словосполук, перш за все, тим, що вони в семантичному плані є єдністю і виражають, як правило, одне поняття, напр.: etwas zum Ausdruck bringen виражати, виразити щось, mit Haut und Haar цілком, sich aufs hohe Pferd setzen розхвастатися, запишатися. Різниця в понятті, що виражається вільними і фразеологічними поєднаннями слів, виступає особливо яскраво в таких випадках, коли є можливість порівняти омонімічні вільні і фразеологічні словосполучення, наприклад: blauer Brief -- блакитний лист (вільне словосполучення) і blauer Brief - - повідомлення про відставку (фразеологічне словосполучення); junges Gemüse -- молоді овочі (вільне словосполучення) і junges Gemüse -- дітвора, молодь (фразеологічне словосполучення). Стійкі словосполучення зовнішньо нагадують вільні. Вони можуть збігатися з ними по синтаксичній структурі, але не ідентичні їм по семантиці. Стійкі або фразеологічні словосполучення служать, подібно до слів, для вираження поняття. Від слів вони відрізняються своєю різнооформленістю.

Другою відмітною властивістю фразеологічних одиниць є їх стійка або стабільна форма, внаслідок чого вони існують в мові як готове ціле. Фразеологічні одиниці лише відтворюються в мові, а не створюються в ній знову. Ця обставина також зближує фразеологічні одиниці зі словом і відрізняє їх від вільних словосполучень.

Актуальність цієї роботи полягає у дослідженні семантичної єдністі стійкого словосполучення і функціонування такого словосполучення як єдиного цілого, уподібнення фразеологічних одиниць і включення їх у словарний склад мови.        

            Предмет цього дослідження - німецькі фразеологізми в лексикографічному

аспекті.

Об'єктом дослідження є варіативність конотації фразеологізмів німецької мови з точки зору їх лексичного навантаження.

Метою цієї роботи є дослідження походження фразеологізмів, їх розвитку і класифікації, їх лексикографічної значущості, семантичної єдності і їх функціонування в мові.

РОЗДІЛ І. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні диференційні ознаки

1.1   Термін "ФО", суть поняття та особливості фразеологізмів

Фразеологія, як стверджують лінгвісти, - найбільш демократична складова словника, узята із глибин мови народу.  Фразеологічні одиниці характеризуються подвійним смислом, і значення складових слів стійкого словосполучення створюють певну картину, але  фактичне значення всієї одиниці має мало, або й нічого спільного із цією   картиною, створюючи цілком новий образ.                                                                      Останніми десятиріччями жодна галузь лінгвістичної науки не привертала до себе такої уваги мовознавців, як фразеологія. Якщо раніше про неї писали, що вона ще перебуває у стані "прихованого" розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія по праву зайняла місце самостійної лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів [7, 21 – 22].                                                                                                                                                          Також вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили Л.А. Булаховський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, П.Й. Горецький, М.М Сидоренко, Н.А. Москаленко, О.С. Юрченко та інші.

Однак це ще не означає, що всі питання природи фразеологічних одиниць, їх семантики всебічно й остаточно розв'язані. До цього часу, наприклад, існує розбіжність у поглядах мовознавців на предмет фразеології, її обсяг. Ось чому саме від з'ясування такого поняття як зміст фразеологічної одиниці, від характеристики його найважливіших диференційних ознак, тобто тих рис, які дозволяють нам фразеологізм називати фразеологізмом, залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Відсутність чітких критеріїв у визначенні самої сутності фразеологічної одиниці негативно відбивається на укладанні фразеологічних словників.

У характеристиці стійких словосполучень академік В.В. Виноградов виходить із того, що "більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул, кліше. У системі сучасної літературної мови слова, більшою мірою, функціонують не як вільні, раптово зіткнуті і зчеплені окремі компоненти мови, а займають постійні місця в традиційних формулах" [5, 15 – 17]. З цією думкою збігаються і висловлювання М.М. Шанського про те, що основною ознакою фразеологічних одиниць є відтворюваність. Такі міркування дають можливість усі загальновживані сполучення слів поділити на два типи: не відтворювані і відтворювані.

Перший тип – це сполучення слів (словосполучення і речення), які ми легко складаємо в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам'яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [2, 5 – 8].

У лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

Особливе місце у мовознавстві займає семантична класифікація В.В. Виноградова, опрацьована на ґрунті синтаксичних ідей О.О. Шахматова з урахуванням результатів наукових досліджень швейцарського стиліста Баллі, ця класифікація по суті започаткувала основи фразеології як лінгвістичної дисципліни. Термін "фразеологічна одиниця", введений саме В.В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В.В. Виноградова, є основною ознакою фразеологізму [5, 59 – 62].

Б.О. Ларін під фразеологічними одиницями розумів такі стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення. "Фразеологічна одиниця, – зазначає О.М. Бабкін, – це така одиниця мови, якій властива цільність, що виникає у результаті послаблення лексичного значення у слів її компонентів". С.Г. Гаврін підкреслює: "Фразеологічна одиниця - це відтворювана загальновживана мовна одиниця, цілісна за своїм значенням і складена з двох і більше повнозначних слів" [4, 54 – 59]. "Фразеологічна одиниця, – на думку М.М. Шанського, – це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою". В.П. Жуков фразеологізмом називає "стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами".

На своєрідність характеру фразеологізмів як ідіоматичних словосполук, які за своїм змістом є цілісні і не можуть бути передані іншими мовами без заміни схожого стилістичного забарвлення, вказував Л.А. Булаховський.

Л.І. Ройзензон фразеологізми називав стійкими словесними комплексами (ССК): "Усі стійкі словесні комплекси характеризуються тим, що вони існують у мові як готові одиниці, здатні творити мовлення як його будівельний матеріал: тільки ця риса об'єднує всі без винятку одиниці, що входять до фонду ССК мови.

Дещо інші ознаки фразеологічних одиниць подає В.М. Мокієнко. Він пише: "фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: роздільною оформленістю, відносною стійкістю (відтворюваністю в готовому вигляді) і експресивністю" [10, 17 – 20]. Виділяючи ці характеристики як основні ознаки фразеологізму, дослідник відзначає, що перші дві з них є властиві мові, а третя – мовленню, що саме аналізом взаємодії кожної із зазначених характеристик можна виявити суперечливу суть фразеологічного сполучення і обмежити обсяг фразеології.

Отже, наведені та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про те, що ученими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати: 1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А. Булаховській); 2) метафоричність (Б.О.Ларін, О.В.Кунін, В.П.Жуков, О.М.Бабкін); 3) нарізно оформленість (В.П. Жуков, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник); 4) відтворюваність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник); 5) наявність не менше двох повнозначних слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський); 6) неперекладність іншими мовами (Л.А. Булаховський).

В дослідженні в основу покладене таке визначення: фразеологізм розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматичні категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

Фразеологічні одиниці мови можуть вивчатися у різних аспектах, але вихідними, визначальними завжди будуть ті, які сприятимуть розкриттю основних ознак, що робить фразеологізм фразеологізмом, що виділяє його в окрему одиницю мови. Цілком зрозуміло, що для розкриття диференціальних ознак, як і самої сутності фразеологізму, необхідно їх розглядати у зіставленні, порівнянні з іншими одиницями мови – словом, словосполученням, відзначаючи спільні та відмінні їх риси. Саме виходячи із таких вимог, ми будемо вести свої спостереження.

Фразеологізм – це самостійна мовна одиниця, яка характеризується відповідними диференційними ознаками. Такими ознаками для фразеологічних одиниць є: 1) фразеологічне значення; 2) компонентний склад; 3) граматичні категорії [17, 80 – 88]. Маючи своє значення і вільно реалізуючи граматичні особливості фразеологічні одиниці зближуються з лексемами і функціонально. Вони можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати, як і слова, відповідні синтаксичні функції [24, 51 – 70].

Усі зазначені міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складність і суперечливість не могла не позначитися на визначенні предмета фразеології і її обсягу. Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв'язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення зі словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення.

Фразеологічна одиниця і слово можуть бути близькими за своїм значенням, тобто виражати спільне поняття, тотожність. Але й ця спільність поняття, яке кожне з цих мовних одиниць виражає, буде спільністю відносною. Фразеологічна одиниця і слово є якісно відмінними одиницями мови. Ця відмінність закладена у їх різній природній основі [12, 61 – 64]. Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність між собою. Крім того, слід мати на увазі, що "фразеологічне значення", на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що і становить істотну особливість фразеологічної семантики [ 1, 83-86].

Говорячи про спільні і відмінні риси фразеологічної одиниці і слова, ми неодноразово підкреслювали, що фразеологізми мають спільність зі словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення – роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з'являється у процесі спілкування, волею мовця згідно із правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Утворення фразеологічних одиниць – це живий і постійний процес, викликаний самою потребою людського спілкування. Цей процес пов'язується і спирається на найрізноманітніші сторони, якісь значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями.

1.2. Класифікація фразеологізмів у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці

Фразеологія пропонує різні типи класифікацій фразеологічного складу мови залежно від властивостей фразеологізмів та методів дослідження [Fleischer 1997: 110]. Найвідоміші класифікації В.В. Виноградова, І.І. Чернишової, Є. Агріколи, Г.Л. Пермякова. Автори по-різному визначають приналежність фразеологізмів до різних груп словосполучень і рівень стійкості словосполучень. Наприклад, Г.Л. Пермяков до складу фразеологізмів включає прислів'я, приказки, крилаті слова, афоризми, а Є.Агрікола до фразеологізмів відносить фразеологічні об'єднання, фразеологічні єдності та ідіоми.

Неоднозначне тлумачення фразеологічної одиниці і в західній лінгвістиці. Так, Теа Шиппан у книзі "Лексикологія сучасної німецької мови" під фразеологізмом розуміє "стійку єдність". Основна сфера фразеологічного складу мови характеризується в неї відтворюваністю, постійністю, лексикалізацією, ідіоматічністю. Автор називає основні критерії фразеологічності і приводить їх докладний опис: відтворюваність (фразеологізми є відносно постійними компонентами мовної системи, відтворюваними як єдність, без новоутворень); стійкість (фразеологізми є мовноцілісними, їх видозміна можлива лише незначною мірою); лексикалізація (фразеологізми, порівняно з вільною синтагмой, утворюють нову семантичну єдність; конституенти фразеологізму можуть втрачати свою самостійність частково, або повністю); ідіоматичність (значення фразеологізму може бути витлумачено за значенням його конституентів) [ 25, 47].

У. Фляйшер також як основні критерії фразеологічності виділяє лексикалізацію і ідіоматизацію, як, наприклад, у словосполученнях: in Bausch und Bogen 'повністю, всі разом, гуртом', klipp und klar 'коротко і зрозуміло ".

Дані словосполучення сприймаються лише як фразеологічні єдності. Далі, у фразеологічних зворотах, типу: mit Mann und Maus (untergehen) '(піти на дно) з живим і мертвим вантажем' неможлива заміна одного з конституентів іншим словом, як, наприклад: mit Frau und Maus, ohne Mann und Maus; так як значення даного фразеологізму "mit allen" не може бути витлумачено з значень "Mann" або "Maus".

Тим не менш, відзначає У. Фляйшер, не всім фразеологізмам властиві перелічені ознаки; деякі фразеологізми межують з вільними словосполученнями: Antwort geben 'з відповіддю', Fragen stellen 'поставити питання'. У. Фляйшер розглядає фразеологізми і з точки зору синтаксису. Вони являють собою:

а) непредикативні словосполучення, наприклад: zwischen Tür und Angel 'поспіхом, останньої хвилини (перед відходом)', die Flinte ins Korn werfen 'спасувати перед труднощами, скласти зброю';

б) стійкі предикативні конструкції, наприклад: Ihn sticht der Hafer 'разом з жиру біситься';

в) стійкі пропозиції, наприклад: Da beiat die Maus keinen Faden ab 'тут вже щось вдієш'. [20, 30].

Цікаве судження щодо параметрів для класифікації фразеологічних одиниць В.В. Виноградова. У дослідженнях з фразеології він пропонує класифікацію фразеологічних одиниць за рівнем семантичної неподільності. Характеризуючи особливості семантики фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей, він веде аналогію між фразеологічними одиницями і словами у відношенні мотивованості їх значення [6, 285]. Значення фразеологічних зрощень, на його думку, незалежне від свого лексичного складу, від значень їх компонентів, умовно і довільно, як значення невмотивованого слова. Він відзначає, що фразеологічне зрощення є семантичною одиницею, однорідною щодо слова, позбавленою внутрішньої форми. Автор відмежовує фразеологічні єдності від фразеологічних зрощень і зазначає, що у перших "цілісне значення вмотивоване". Сприйняття вмотивованості значення фразеологічної єдності спирається на усвідомлення її лексичного складу, і навіть на зв'язок значення цілого і значення складових частин висловлювання [6, 121 - 137]

У фразеологічній єдності поглинається і втрачається індивідуальний сенс слів - компонентів. Вони утворюють нерозкладне семантичне ціле. Саме завдяки цьому фразеології властива семантична єдність чи семантична цілісність. Разом з тим, значення цілого пов'язані з розумінням "образного стрижня фрази" [16, 39], з відчутністю перенесення значення, яке представляє "внутрішню форму", образну чи вмотивованість фразеологічної єдності. Наприклад: etw, auf Eis legen 'заморозити, не давати ходу', Frächte tragen 'мати хороші результати ".

Образна вмотивованість фразеологічної єдності може з часом збліднути і ослабшати до демотивації. Це, за звичаєм, має місце в тому випадку, коли фразеологічна одиниця утворюється на переосмисленні таких змінних словосполучень, які були спочатку позначками конкретних звичаїв народу і з поліциклічним плином часу вийшли з ужитку, наприклад: den Stab über jmdn. brechen 'винести вирок комусь' (літер.: розламати над ким-небудь палицю), den Hut vor jm ziehen' поважати когось '(літер.: знімати до когось капелюх).

Проте демотивація фразеологічної єдності, відзначає І.І. Чернишова, впливає і на її експресивність, і її функціонально-стилістичну приналежність.

Значення подібних одиниць, що утворюються з урахуванням переосмислення змінного словосполучення, має абсолютну експресивність, тобто воно експресивне незалежно від контексту. Він існує у зв'язку з даним матеріальним складом фразеологізму і в тому випадку, коли поступово слабшає і затемнюється той образний стрижень, який служив основою вмотивованості фразеологічних одиниць. Отже, звуковий склад демотивованих фразеологічних єдностей (ідіом) сприймається носієм мови, як певний словесний комплекс, який має традиційно закріплене значення, експресивність і функціонально-стилістичну приналежність.

Термін "фразеологічні єдності", з точки зору І.І. Чернишової, найточніше передає структурно-семантичну специфіку фразеологічних одиниць: цілісне значення (семантична єдність), виникає з урахуванням переосмислення всіх компонентів словосполучення.

Утворення цілісного значення з урахуванням семантичного зсуву всього компонентного складу фразеологізму є загальною ознакою фразеологічних єдностей. Синтаксична структура цих фразеологізмів може мати кілька різновидів, серед яких особливо типовим є словосполучення.

Далі І.І. Чернишова розглядає два різновиди фразеологічних єдностей, які мають твердо фіксовані структурні особливості. Такими фразеологізмами є парні об'єднання слів і компаративні фразеологічні одиниці. Парні об'єднання слів становлять значний пласт німецької фразеології і створюють її специфічну особливість. Парними об'єднаннями слів називаються фразеологізми з цілісним змістом, які виникають у результаті семантичного перетворення сурядних об'єднань, які включають два однорідних слова (іменники, прикметники, дієслова, прислівники) і з'єднуються за допомогою союзу und, рідше - oder або weder... noch. Смислова цілісність парних об'єднань обумовлена з двох причин:

1. єдністю образу метафоричних парних об'єднань, наприклад: unter Dach und Fach bringen 'улаштувати або закінчити скусь справу, mit Haut und Haar 'повністю, на всі сто, з тельбухами', von Berg und Tal 'горами по поділах', mit Leibund Seele 'душею і тілом';

2. Співвіднесеністю одного і тому близьким поняттям (при синонімічних або тематично близьких компонентах), наприклад: auf Art und Weise "таким чином ', Grund und Boden 'земля / земельне володіння', або віднесеністю до родового поняття вищого порядку (при компонентах-антонімах), наприклад: Tag und Nacht 'вдень і вночі', groв und klein 'маленькі груди і великі', arm und reich 'бідний і багатий' [16,41-42].

.Для парних об'єднань сучасної німецької мови найбільш типовою структурою є об'єднання субстантивних компонентів. Характерними морфологічними особливостями цих парних об'єднань є артиклі і опущення флексії. Артикль відсутній в переважаючої більшості парних з'єднань і всіх парних повторів.

Опущення флексії у першого або обох компонентів є наслідком семантичної цілісності фразеологізму. Ця закономірність спостерігається і у парних зчеплень, компонентами яких є прикметники.

"Морфологічним наслідком" семантичної цілісності парних об'єднань також є свого роду вирівнюванням граматичного роду субстантивних компонентів у таких випадках: mit all ihrem Hab und Gut 'з усім майном', fur ihr ganzes Hab und Gut 'заради добробуту ".

Подібно копулятивним складним іменникам, парне об'єднання приймає рід останнього компонента-іменника das Gut, хоча перший компонент-іменник жіночого роду - die Habe [9,79].

Продуктивний характер парних фразеологічних одиниць підтверджується наявністю низки продуктивних структурних типів. На користь продуктивності цієї групи фразеології свідчать такі явища, як активна фразеологічна деривація з урахуванням парних об'єднань, паралельні утворення в різних частинах мови, наявність резерву змінно-стійких парних об'єднань, валюта парних фразеологізмів у літературно-розмовної сфері спілкування, преси та публіцистиці. Компаративними фразеологічними одиницями називаються постійні і відтворені об'єднання слів, фразеологічна специфіка яких полягає в традиційному порівнянні. Наприклад: jmdn. fliehen wie die Pest 'бігти від кого-то як від чуми', in der Tasche sein 'бути в когось в руках'.

Структурно-семантична своєрідність стійких зчеплень слів такого типу в тому, що характеристика властивості чи дії відбувається після порівняльної групи або порівняльного підрядного речення, введених союзами wie або als. Порівняльна група або підрядне речення характеризує властивість чи дію, заставу через порівняння er ist wie ein Stier означає "сильний (дикий, небезпечний) як бик".

Фразеологічними висловлюваннями І.І. Чернишова називає одиниці, які по своїй граматичній структурі є предикативними об'єднаннями слів і реченнями відносно. За комунікативної значущості тут розрізняють такі різновиди:

1) Загальновживані прислів'я:

Man soll Feste feiern, wie sie fallen 'Святкуй, коли настало свято';

2) Приказки типу:

Da liegt der Hund begraben 'Ось де секрет';

3) Стійке і відтворюється вигуки і модальні висловлювання:

Du lieber Himmel! 'Бог ти мій! Бог правий! '(Вираз жаху або здивування),

Du kriegst die Motten! 'Tи з глузду з'їхав! '(Вираз здивування, здивування),

Gott sei Dank! 'Дякувати Бог! '.

Деякі з цих стійких вигуків і модальних висловів мають еліптичну форму, наприклад:

Ja, Kuchen! 'Хоча як мене так! це число не пройде! '(Вираз відмови).

Під фразеологічним об'єднанням І.І. Чернишова розуміє фразеологізми, які утворюються в результаті одиничного зчеплення одного семантично перетвореного компонента. Для семантики подібних фразеологічних одиниць характерна аналітичність і збереження семантичної відокремленості компонентів. Фразеологічні об'єднання можуть бути термінологічного, і навіть нетермінологічного характеру: die goldne Zahl 'астрономічне допоміжне число', das gelbe Fieber 'тропічна хвороба', die silberne Hochzeit '25-річне перебування у шлюбі', der schwarze Markt 'таємний, заборонений ринок'.