Дослідження трудового потенціалу України

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра управління персоналом

і економіки праці

Курсова робота

з дисципліни “Управління трудовими ресурсами”

на тему:

“Дослідження трудового потенціалу України”

Виконав:

ст. гр. УПЕ-02-2

Яківчук П.П.

Науковий керівник:

Васильєв О.А.

Хмельницький 2005

Зміст.

Вступ……………………………………………………………………………..3

1.Трудовий потенціал як форма вияву особистісного чинника………………4

2. Трудовий потенціал та основні фактори, що на нього впливають………...6

3. Зайнятість населення як основний показник трудового потенціалу……...11

4. Трудовий потенціалу і безробіття …………………………………...……..16

5. Соціальний захист населення……………………………………………….22

Висновки………………………………………………………...………………26             

Список використаної літератури………………………………………………28
Вступ.

Носієм праці є людина, вона - суб'єкт господарства, репрезентант трудового потенціалу держави і нації. У цьому контексті при з'ясуванні економічних проблем, стану і перспектив економічного зростання особливого значення набуває аналіз трудового потенціалу, який, хоч і привертає увагу щораз більшого числа економістів, не має досі однозначного визначення в літературі. Та вже сама спроба такого визначення свідчить про новаторські пошуки в економічній науці, яка не задовольняється традиційним понятійним апаратом. Перші спроби застосування нових понять були зроблені економістами західних країн. Ще в 50-х роках вони почали використовувати терміни "людський фактор", "людський капітал" і т.п. В Україні кілька десятиліть економічна думка перебувала в полоні ідеологізованих догм, а тому тут гору брали кількісні показники розрахунків населення і трудових ресурсів, які були прирівняні до матеріально-сировинних факторів виробництва. Під впливом якісних змін в економіці, впроваджень наукових досягнень у виробництво. Подальшого розвитку науково-технічної революції виникла потреба в подоланні суто кількісного (валового) підходу до трудових ресурсів. В результаті почали з'являтися численні публікації, присвячені людському факторові та трудовому потенціалу. Це було ознакою поступу економічної науки, який, однак, і досі ще обтяжений традиційними стереотипами мислення.

Розглянемо трудовий потенціал України з позицій сучасного стану економічної науки, яка основний акцент робить на його демографічному вимірі, але із якнайповнішим урахуванням проблем зайнятості та соціального захисту. Ці проблеми особливо актуальні у зв'язку з глибокими кризовими тенденціями, що розвиваються в економіці.

1.Трудовий потенціал: сутність і фактори його формування.

В умовах перехідної української економіки вирішальне значення має реформація продуктивних сил країни й досягнення на її основі того рівня продуктивності суспільної праці, який забезпечить перетворення України в сучасну, високорозвинену державу.

Як відомо, виробничий потенціал - це природні ресурси, виробничі потужності й робоча сила. А трудовий потенціал - складна соціально-економічна категорія, що одержала відображення в економічній літературі порівняно недавно. Поява наукового терміна "трудовий потенціал" є відображенням проблем демографічного й економічного характеру теперішнього періоду. До них відносяться такі, як уповільнення темпів росту працездатного населення, зміни його вікової і соціальної структури, великі порушення в інтелектуальному, загальноосвітньому й культурному розвитку.

З позиції суспільства “Трудовий потенціал” - це ресурсна категорія, він повинний містити в собі джерела, засоби, ресурси праці, які можуть бути використані для вирішення якоїсь задачі, досягнення визначеної мети, можливості окремої особистості показати свої вміння в конкретній області праці.

Трудовий потенціал визначається як похідна від трьох величин:

1)   чисельності населення на даний момент часу в працездатному віці;

2)   кількість регламентованого для потреб виробництва часу в межах доби, тижня, місяця, року, людського життя;

3)   суспільно-необхідної напруженості (інтенсивності) трудової
діяльності в плині регламентованого часу.

Трудовий потенціал - це самостійна категорія, яка характеризує ресурси живої праці, і, що особливо важливо, трудові ресурси, які обмежуються працездатним населенням у робочому віці, а також містить у собі й тих людей, які вийшли  за межі працездатного віку або ще не ввійшли в його межі, але фактично беруть участь у суспільній праці, включаючи й сферу індивідуальної трудової діяльності.

Поняття «трудовий потенціал» пов'язане з ознаками суспільної

праці й економічних аспектів його змісту, й з такими категоріями виробничих відносин, як продуктивність праці, фондоозброєність та іншими.

Для визначення змісту цієї категорії слід виділити суспільно-економічні умови, які впливають на структуру й рівень зайнятості, - пропозиція робочої сили. До них відносяться фактори соціального й економічного характеру, а саме: ступінь інтенсифікації виробництва, сукупність інтенсивних й екстенсивних факторів економічного росту, змін соціальної структури, змісту й характеру праці, росту його продуктивності й інтелектуальності під дією досягнень науки й техніки.

Поняття « трудовий потенціал» виражає сукупні ресурси й резерви живої праці в єдності їх кількісних й якісних характеристик, які є у суспільства на даному етапі розвитку продуктивних сил у рамках даних виробничих відносин.

Пропонується слідуюча формула трудового потенціалу, яка відображає його структуру:

                                               ТП = ТР+Рм =ТРп + ТРр +Рм,              (1)[]

Де ТП - трудовий потенціал;

ТР - трудові ресурси;

ТРп - потенціальні ресурси живої праці;

ТРр - реальні ресурси живої праці;

Рм - резерви живої праці.

Трудовий потенціал - поняття динамічне, що змінюється в рамках даного способу виробництва в міру розвитку продуктивних сил й виробничих відносин. Тому для виміру трудового потенціалу, насамперед необхідно виразити найбільш загальні ознаки його зв'язків із продуктивними силами й продуктивними відносинами.

Кількісне і якісне вираження трудового потенціалу залежать від ряду факторів екстенсивного (первинного) й інтенсивного (вторинного) порядку. Перша група факторів впливає на формування трудового потенціалу безпосередньо, збільшуючи його кількісно, інша -  на цей процес.

Система показників, які характеризують фактори демографічного порядку , повинна мати наступний вигляд:

•   чисельність населення (персоналу) у звітному періоді;

•   темп приросту чисельності населення в плановому періоді;

•              чисельність населення в працездатному віці в звітному й плановому періоді;

•         чисельність працездатного населення по статево-вікових групах у
звітному й плановому періодах;

•         коефіцієнт трудової активності населення в звітному й у плановому періодах по віково-статевих групах;

•          коефіцієнт фізичного стану працездатного населення;

•          індекси структурних зрушень у статево-віковій структурі населення працездатного віку;

•          максимальний фонд робочого часу статевих і вікових групах працездатного населення в звітному і плановому періодах.

демографічна ситуація, яка склалася в країні , відобразилась на формуванні трудового потенціалу, обумовила необхідність розробки і реалізації ряду заходів, направлених на збалансований розвиток країни, підвищення ефективності використання трудового потенціалу, удосконалення всієї системи управління працею по наступних основних напрямках:

•          управління трудовими ресурсами;

•          удосконалювання системи його одиночних показників ;

•          розробка методичних підходів кількісного вирахування й визначення якісних змін трудового потенціалу;

•          удосконалювання системи стимулювання праці робітників, інженерно-технічних працівників і службовців;

•          застосування і поширення програмно - цільових методів управлення.

Рішення цих питань особливо важливо для розробки практичних мір щодо збалансованого розвитку економіки країни.

2.Компоненти трудового потенціалу

У сучасній науковій літературі прийнято виділяти наступні аспекти ля характеристики трудового потенціалу. Його компоненти повинні характеризувати:

1)     психофізіологічні можливості участі в суспільно-корисній
діяльності;

2)     можливості нормальних соціальних контактів;

3)     здатності до генерації нових ідей, методів, образів, уявлень;

4)     раціональність доведення;

5)     наявність знань й навиків, які необхідні для виконання
обов'язків і робіт;

6)     пропозиція на ринку праці.

Приведеним аспектам відповідають наступні компоненти трудового потенціалу:

    здоров'я;

    моральність й уміння працювати в колективі;

    творчий потенціал;

    активність;

    організованість;

    освіта;

    професіоналізм;

    ресурси робочого часу.

Показники, що характеризують ці компоненти, можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів.

Трудовий потенціал людини є частиною його потенціалу як особистості, тобто стосовно індивідуума трудовий потенціал - це частина потенціалу

людини, який формується на основі природних даних (здатностей), освіти, виховання й життєвого досвіду(табл. 1.).

                                                  1.Здоров'я

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає здоров'я як «стан повного фізичного й соціального благополуччя. Благополуччя - це динамічний стан розуму, що характеризується деякою психічною гармонією між здібностями, потребами й очікуваннями робочого й тими вимогами й можливостями, які

надає навколишнє середовище».

Tаблиця 1. Характеристики трудового потенціалу

Найважливішою характеристикою здоров'я є задоволеність життям. Відомо, що стан здоров'я населення країни відбиває рівень її розвитку. У нашій країні приріст населення негативний, що говорить про неможливість підвищення трудового потенціалу у цілому, хоча можливо в розрізі окремо взятих організацій й підприємств. При усіх визначеннях здоров'я крайнім ступенем неблагополуччя в даній сфері є добровільний відхід людини з життя. В Україні число самогубств набагато більше, ніж у розвинених країнах. Також постійно знижується середня тривалість життя.

2. Творчий потенціал

Наприкінці ХХ-го сторіччя творча діяльність стає найбільш значимим фактором економічного розвитку. Це виявляється в різних формах. В усіх розвинених країнах істотно зросла частка особистостей, зайнятих розумовою працею.

Збільшення об`єму продукції при зниженні витрат робочого часу й інтенсивності праці стає можливим внаслідок використання природних ресурсів - творчих здібностей людини, які на відміну від інших ресурсів не є вичерпними. Найбільших успіхів в економічному розвитку і підвищенні якості життя досягають ті країни, де створені найкращі умови для реалізації творчих здібностей, особливо в сфері науки, винахідництва і раціоналізації. Однією з характеристик ефективності творчого потенціалу є кількість винаходів, патентів, раціоналізаторських пропозицій.

До останнього часу цей важний ресурс використовувався дуже погано, що призвело до негативних наслідків для економіки країни і добробуту населення.

З.Активність

Творчий потенціал людини визначає його здатність до генерації

нових ідей і образів. Щоб реалізувати цей потенціал, тобто створити нововведення науки, мистецтва, організувати випуск нової продукції, необхідний певний рівень активності. У економічній літературі вона трактується як заповзятливість. Однак заповзятливість далеко не вичерпує проявів активності.

Ріст ефективності, одержаної за рахунок кращого розміщення і розподілу ресурсів, визначається насамперед відношенням людей, до праці, ступенем активності, зацікавленості в найкращому використанні існуючих ресурсів, у тому числі власного трудового потенціалу.

4. Організованість

Найважливішою характеристикою організованості є раціональне використання часу. Організованість людини характеризується також його акуратністю, дисциплінованістю. "Так, в Германії дітям з ясельного віку постійно вселяють правило: «Порядок - це половина життя». Саме порядочність пропонує  насамперед високу організованість у всіх сферах людини.

5. Освіта

Загальновідомо, що витрати на освіту - це краще зменшення капіталу для родини й суспільства. У різних країнах не однократно публікувалися розрахунки, з яких випливає, що затрати на навчання окуплюються швидше, ніж затрати на устаткування.

Ефективність освіти, у кінцевому рахунку визначається масштабами  знань й іншими результатами творчої діяльності. Проблема у тім, що для більшості підприємств України поки не потрібно значної частини тих знань, які дають Вузи країни.

6. Професіоналізм

Рівень кваліфікації працівників відноситься до найважливіших компонентів трудового потенціалу. В усіх розвинених країнах істотно зріс кваліфікаційний рівень робітників й різко упала частка зайнятих ручною кваліфікованою працею. Ростуть витрати держави на професійну підготовку кадрів.

В Україні кваліфікація робітників росте явно малими темпами.

Недостатній професіоналізм робітників, інженерів й керівників є не тільки очевидним гальмом технічного прогресу і росту ефективності. Низька кваліфікація перестала перетворюватися в основний фактор ризику, можливості аварій із тяжкими наслідками.   Оскільки базою професіоналізму є загальна культура й рівень освіти населення, ступінь відставання Украйни від світових стандартів Кваліфікації працівників приблизно відповідає відставання в області освіти.

7.Ресурси робочого часу

Ресурси робочого часу в загальному випадку визначаються двома факторами: чисельністю працівників і часом роботи.

Чисельність зайнятих на підприємстві визначається кількістю робочих місць, що у свою чергу, залежить від об`ємів випуску продукції, трудомісткістю робіт, режиму змінності.

В масштабах країни чисельність зайнятих визначається чисельністю працездатного населення, потребою в різних видах праці, рівнем зарплати, системою пенсійного забезпечення і рядом інших факторів. Практично рівень зайнятості визначається співвідношенням попиту і пропозиції на ринках праці.

Реалізація потенціалу людини в дуже великій мірі залежить від суспільних відносин, цілей політики держави і засобів їхнього досягнення. Для країн, що досягли високого рівня добробуту народу, характерна політика, що направлена на підвищення якості людських ресурсів.

2. Трудовий потенціал та основні чинники, що на нього впливають.

Трудовий потенціал України, як і будь-якої іншої країни, є складною соціально-економічною категорією, головним компонентом якої виступають фізичні параметри відтворення населення — природної основи трудового потенціалу. Йдеться про демографічний вимір трудового потенціалу, яким останній, безумовно, не вичерпується.

Відтворення населення і його трудових ресурсів — це тільки один із компонентів, хоч і дуже важливих, трудового потенціалу, який на кожному історичному етапі є втіленням усієї культури нації, держави, народу, що пройшов складний шлях свого розвитку під впливом ендогенних і екзогенних факторів.

Особливо складним був процес розвитку населення і його трудового потенціалу в Україні протягом XX століття. Досить нагадати про демографічні наслідки першої і другої світових війн, голодомору 1921,1932-1933, 1946-1947 років. Враховуємо і так звані "розкуркулення", депортації населення, зокрема найціннішого його генофонду. Усе це справило глибокий вплив на процеси демографічного розвитку України. Тому не можна повністю погодитися із таким твердженням, що демографічний розвиток України відбуватиметься до 2010 року.

Звичайно, спільні тенденції виявлятимуться в соціально-демографічній ситуації, оскільки демографічні "ями" тут глибші і вони справили більш руйнівний вплив, ніж в країнах Європи. До речі, українська демографічна особливість вже зараз доволі яскраво проявила себе в природному прирості населення. За період 1990-2000 років приріст населення зменшився в Україні з 0,6 чоловік на 1000 чоловік до від'ємного значення. У 2002 році природний приріст в Україні був найнижчий у Східній Європі (у Білорусії він склав 3,2,уРосійській Федерації-2,2,уЛитві-4,6, Молдові - 8,0, Латвії-1,4, Естонії-1,8).

Це свідчить, що в якісних параметрах населення, а отже і в демографічному компоненті його трудового потенціалу, на порозі третього тисячоліття в Україні і в інших постсоціалістичних країнах відбудуться суттєві зміни, які позначаться насамперед на темпах приросту і на загальній кількості населення. За останні 30 років чисельність населення України зросло лише на 496 тисяч чоловік. У 1970р. воно становило 47126 тис. На 1 січня 2003 р. відповідно — 47622 тис. чоловік.

Зниження демографічного зростання є результатом попередніх несприятливих умов розвитку українського народу. Демографічні втрати України внаслідок колишньої несправедливої національної політики, відвертого і брутального геноциду і етноциду досі належним чином не тільки не вивчені, але ще не до кінця усвідомлені. Ці наслідки даватимуть про себе знати ще й у XXI столітті. Для визначення трудового потенціалу дуже важливо знати закономірності його розвитку, тенденції та питому вагу працездатного населення у всьому населенні. Згідно з методикою, що досі застосовується в Україні, до трудових ресурсів належать насамперед працездатні віком 16-59 (для жінок – 16-54) років. Їх питома вага в населенні у 2001 році становила понад 45%, виявивши тенденцію до зменшення. У цей період різко знижувалася питома вага молоді віком до 14 років і зростала категорія людей пенсійного віку.

Співвідношення між різними віковими категоріями населення має регіональні відмінності. В окремих регіонах питома вага людей пенсійного віку сягає 23,5%. Погіршуються й інші показники населення. Наприклад, частка жінок у працездатному віці в 1990-2000 роках знизилася з 53,3 до 49 %. Якщо враховувати те, що жіноцтво — основа здорового покоління, то цілком зрозумілим є те, яке негативне значення має зниження дітонародження для відтворення трудового потенціалу.

Надто негативно позначається на трудовому потенціалі населення зменшення питомої ваги молодіжних груп населення. Так, за переписом населення 2001 року, відношення групи населення 10-14 років до групи 50-54 років склало в Україні 98%, тоді як у Російській Федерації —106%.

Постаріння населення в Україні відбувається до деякої міри за рахунок імміграції. Висока питома вага серед іммігрантів припадає на тих, які працювали за межами України, а тепер, повернувшись на Батьківщину, ускладнюють соціальні проблеми молодої держави. Оцінка трудового потенціалу на сучасному етапі повинна враховувати його адаптивність до науково-технічної революції.

Звичайно, в цьому контексті, особливого значення набуває статево-вікова структура, від якої залежить сприйняття науково-технічних нововведень. Стосовно жіночого і чоловічого населення, то протягом останнього десятиріччя між цими категоріями встановилася певна стабільність. Так, чоловіче населення складає 51%, а жіноче — відповідно 49%.

Дослідження показують, що основна частина населення і його трудового потенціалу зосереджена в містах. В 2001 році питома вага міського населення України становила близько 60%. Згідно з переписами лише Дніпропетровськ, Одеса, Харків, а також Київ мають більше мільйона мешканців. Урбанізація позитивно позначається на якісних параметрах трудового потенціалу, зокрема на його освіті, професійній підготовці та ін. Згідно з даними перепису населення, проведеного у 2001 р., на 1000 чоловік міського населення у віці 15 р. і старше 869 чоловік мали вищу і середню (повну і неповну) освіту, у сільського населення цей показник становив 643 чоловіки. Це досить високий освітній ценз трудового потенціалу, який потрібно зараховувати до його позитивних ознак. А втім, в Україні у 2003-2004 навчальному році навчалося у загально­освітніх школах 708,8 тис. чоловік, у професійних навчально-виховних закладах—653 тис., у вищих навчальних закладах системи підготовки молодших спеціалістів — 719 тис., у вищих навчальних закладах — 856 тис. чоловік.

Наведені факти, виявлені залежності не розкривають усіх причин та тенденцій розвитку демографічного компонента трудового потенціалу. Через те вони не можуть відтворити повністю складної картини розвитку трудового потенціалу, тим більше у віддаленій перспективі, незважаючи на те, що окремими фахівцями такі спроби робилися. Навіть не вникаючи в точність демографічних прогнозів, не можна не звернути увагу на те, що вони не враховують усіх чинників негативного впливу на трудовий потенціал населення.

Демографічні дослідники вдало маніпу­люють статево-віковими шкалами, не маючи змоги передбачити з належною точністю захворювання і смертність, зумовлені екологічними чинниками. У цьому зв'язку варто зауважити, що визначення кількості населення працездатного віку на той чи інший період — це ще далеко не точно розраховані трудові ресурси. Адже під впливом погіршення навколишнього середовища виникають і розвиваються хвороби, що позбавляють людей працездатності. Від екологічних забруднень помирає багато людей у працездатному віці, народжуються інваліди і т.д.

Отже, за допомогою демо-статистичних розрахунків аж ніяк не вдається з належною точністю запрограмувати розвиток населення. Для цього потрібен досконалий інструментарій наукового аналізу, який необхідно розробляти в межах екогомології, тобто науки про взаємодію населення і навколишнього природного середовища.

В Україні протягом останніх років екогомологічні дослідження почали проводитися із широким залученням медичних, статистичних і соціологічних обстежень. Узагальнені результати таких обстежень є у наукових публікаціях і дисертаціях. Вони свідчать про погіршення якіс­них параметрів природного середовища і його негативний вплив на відтворення трудового потенціалу населення. Відомо, що територія України перенасичена забруднювачами, вона оголошена зоною екологічного лиха. Негативні впливи для здоров'я людей різко поглибила Чорнобильська катастрофа.

Економічна криза, що триває вже кілька років, обмежує можливості протистояти впливу екосистем на відтворення трудового потенціалу нації, змушує молоду українську державу вдаватися за допомогою до світового співтовариства, яке повинно активніше сприяти виживанню української нації.

Отже, при з'ясуванні особливостей і закономірностей розвитку трудового потенціалу населення потрібно враховувати якомога більше факторів, бо тільки таким чином можна пізнати всю складність об'єктивної реальності. Сучасний стан в Україні, коли говорити про населення і його трудовий потенціал, невтішний. Аналіз цього стану треба проводити, керуючись багатьма науковими принципами, обґрунтовуючи дійові заходи, спрямовані на подолання негативних тенденцій у відтворенні трудового потенціалу України.