Діяльність готельної мережі «Редісон»

Зміст

Вступ 6

Розділ 1. Місце готельних ланцюгів в  індустрії гостинності 7

1.1. Історія виникнення готельних ланцюгів 7

1.2. Поняття готельних ланцюгів та їх значення 12

1.3. Сучасний стан світових і вітчизняних готельних ланцюгів 18

Розділ 2. Діяльність готельної мережі «Редісон» 25

2.1 Загальна характеристика готельної мережі 25

2.2. Франчайзинг як одна з форм управління готельними мережами 30

2.3.Внутрішні стандарти обслуговування  в готельному ланцюгу «Редісон» 36

Висновки 40

Список  використаної літератури 41

Вступ

Індустрія гостинності - одна з найбільших галузей світової економіки, що бурхливо розвиваються. Багато в чому це відбувається завдяки  соціальному, економічному і політичному  прогресу - за останні декілька років  туризм став доступний широким верствам населення. Одночасно із зростанням загального числа туристів помітний розвиток отримали інфраструктура туризму  і її основний компонент - готельний  сектор. Прикладом найбільш результативного  володіння в туризмі є створення  готельних корпорацій.

Об'єднання готелів  в ланцюги зі встановленням єдиних стандартів обслуговування і централізованим наданням готелем ряду послуг у тому числі по бронюванню місць, матеріально - технічному оснащенню, безпеці і інше, значною мірою знижують витрати управління і підвищують рентабельність готельних підприємств.

Мета цієї роботи - вивчити суть міжнародних готельних  ланцюгів і їх діяльність на прикладі готельного ланцюга «Редісон».

Об'єкт дослідження курсової роботи – готельна мережа «Редісон»

Предмет дослідження  – діяльність міжнародних готельних  ланцюгів.

Завдання цієї роботи :

1) Дати визначення поняттю "готельний ланцюг";

2) розглянути історію і шляхи формування готельних мереж світу;

3) показати переваги створення готельних ланцюгів;

4)     аналізувати особливості управління готельним ланцюгом на основі франчайзингу;

5)       аналізувати стан готельних мереж в загальносвітовому масштабі;

6)      розглянути діяльність міжнародної готельної мережі «Редісон».

Розділ 1. Місце готельних ланцюгів в індустрії гостинності

1. Історія виникнення готельних ланцюгів

Історія розвитку готельних  мереж нерозривно пов’язана з  історією індустрії гостинності. Перші  підприємства гостинності – прообрази  сучасних готелів, як і сама професія обслуговування подорожуючих, виникли  в далекому минулому – більш ніж  за 2 тисячі років до нашої ери.

У Давній Греції в І тисячолітті  до н.е. таверни були важливим елементом  соціального та релігійного життя. Хоча в тавернах існували помешкання для розміщення мандрівників, здебільшого  вони були призначені для надання  послуг харчування. Розвиток торгівлі й пов'язані з нею тривалі  подорожі потребували організації  не тільки харчування, а й ночівлі. Ця обставина зумовила появу підприємств  іншого типу - заїжджих дворів [10;12]

Велику роль в виникненні підприємств гостинності зіграв розвиток торгівельних зв’язків на близькому Сході, в Середній Азії та Закавказзі. По території цих регіонів проходили найбільші торгівельні шляхи, по яким рухались каравани з товаром.

На цих магістральних  дорогах повсюди були побудовані караван-сараї, де подорожуючі могли  відпочити, прийняти їжу, а також здійснити, будь-які торгові операції. В Європі вони називались притулками, госпіталями. Як правило, вони розташовувались, як свого роду «межові стовпи», на відстані дня шляху один від одного [12;93].

Найбільш розгалужена  мережа постоялих дворів була створена на території Римської імперії у  зв’язку розвитком мережі транспортних шляхів. Постоялі двори будувались зі знанням справи і були доволі зручними.

Римський готель являв  собою певний комплекс приміщень  досить широкого функціонального призначення: це не лише кімнати для розміщення подорожуючих, але і складські  приміщення, стайні, крамниці, майстерні  тощо. Готелі, як правило, будувалися з  каменю і мали у своєму розпорядженні  необхідний перелік послуг [7;18]. Після падіння Римської імперії почалась нова, якісно нова епоха розвитку індустрії гостинності.

Після падіння  Римської імперії інтерес сфери  послуг гостинності змістився з  обслуговування мандрівників на відвідувачів інших категорій. Якщо люди й подорожували, то здебільшого ці подорожі були пов'язані  або з королівським двором, або  з церквою. Поступово форми готельного обслуговування розвивалися і вдосконалювалися [11;12].

В Європі ще в VIII столітті були створені спеціальні будівлі для відпочинку пілігримів. Ці будинки надавали послуги гостинності подорожуючим до святих місць. В італійській Флоренції в 1282 році керуючі готелями створили свою асоціацію, яка повинна була надавати допомогу їхньому бізнесу.

Великий поштовх до розвитку приватних постоялих дворів був зроблений в пізньому Середньовіччі. Так, в Англії в 1530-х рр. король Генріх VIII перетворив церковну власність на приватну, таким чином, подорожуючі не могли вже розраховувати на безкоштовне розміщення і повинні були зупинятись в приватних постоялих дворах. Це призвело до розвитку готельної справи.

Наприкінці XVI ст. у Франції  виникли перші засоби розміщення готельного типу значних розмірів у  спеціально побудованих приватних  палацах і розкішних державних  особняках, які отримують назву "отель". Дослівно це поняття означає "міський  палац магната", місце перебування  дипломата іноземної держави або міської влади [8;22].

Особлива роль в розвитку готельних мереж належить США, так  як саме тут вони отримали популярність і почали розповсюдження по всьому світі. Хоча, на думку істориків, перший постоялий двір в Америці з’явився набагато пізніше, ніж в Європі, лише в 1607 році.

В 1788р. був збудований один з перших готелів в Європі «Готель  Генріха IV», його будівництво обійшлось в 17500$. В ньому було 60 місць і він вважався найкращим в Європі.

Інтенсивний розвиток готельної  справи починається у XIX сторіччі.

В кінці XIX – на початку XX ст. в великих містах Європи та Америки з’явились розкішні готелі, що були розраховані на задоволення вимог нових міліонерів та старої знаті, для яких подорожі стали новим модним заняттям.

Індустрія гостинності на межі XIX-XX ст. стає важливою сферою економіки  багатьох країн. Проблеми будівництва  готелів, підготовки персоналу, ціноутворення  вирішували готельні союзи, акціонерні товариства, концерни. На початку XX ст. з-поміж інших вирізняється Лондонський  синдикат власників готелів, французький  Союз власників готелів. У 1906 р. виникає  Міжнародний союз власників готелів, що об'єднав власників 1700 засобів  розміщення у різних країнах [8;26].

Ще однією важливою датою  в розвитку світового готельного господарства стало відкриття першого  готелю Savoy в 1989 року в Лондоні. Його управляючим був Цезар Рітц, чиє ім’я зараз носять готелі Рітц-Карлтон. Це була справжня революція, як в готельному, так і в ресторанному бізнесі. В цей же час в Америці з’являються готелі-палаци, кожний з яких був зроблений за останньою модою.

В історії створення готельних  мереж є свого роду інтрига.

Прототипи глобальних готельних  об’єднань з’явились в Європі ще в кінці 19 – на початку 20 століття. Готельні мережі – не нове явище  в готельному бізнесі. Готелі, якими  керують з єдиного центру, були засновані більше півстоліття назад. Але спочатку цей феномен не набуває  широкого розповсюдження. На масовий  рівень ця ідея вийшла значно пізніше, майже через півстоліття, при  чому майданчик дій перенісся  в Америку, яка і отримала статус батьківщини мережевих готелів.

Серед найбільш значимих особистостей, що внесли свій вклад в індустрію  гостинності є Конрад Хілтон, Уілліард Марріотт, Цезар Рітц, Хоуард Джонсон.

Перші мережі готелів зародились в США ще в 1930-ті роки, і в наш  час саме в Америці їх найбільше  в порівнянні з іншими країнами. Перша міжнародна готельна мережа «Хілтон» була зобов’язана своїм створенням американській авіатранспортній компанії «Пан Амерікен». Оскільки в країнах Латинської Америки, куди літаки компанії здійснювали перельоти, не було готелів того рівня, до якого звикли американські бізнесмени, виникла ідея побудувати в цих країнах готелі з однаковим рівнем послуг і відповідного класу.

Перші міжнародні готельні мережі США з’явились, на базі використання переваг іміджу торгових марок для просування готельного продукту на внутрішньому та іноземних ринках. На відміну від Європи, де давньою традицією було поєднувати володіння готелем і управління ним, в Північній Америці, завдяки розвитку системи франчайзингу, володіння готелем і його управління розглядались окремо.

На кінець Другої світової війни кількість готелів, що входили  до готельних ланцюгів, стала зростати, а після закінчення на ринку діяли  мережі готельних компаній, що лідирували по кількості членів, що приєднались, до мереж. Ці перші ланцюги, представлені марками  Hilton, Statler та Sheraton, стали стрімко рости. Консервативна компанія Statler в основному будувала власні готелі в  Лос-Анджелесі і Вашингтоні, а також почала будівництво в Далласі і Стафорді. В протилежність цій компаній, Hilton и Sheraton вибрали шлях, гарантуючий більш швидкий ріст, і почали купувати уже існуючі готелі.

В 1970-ті рр., коли в США  стали популярними контракти  на управління готелями (management contract) як всередині країни, так і за її межами, готельні компанії почали інтернаціоналізувати свій бізнес. Одною з перших використала в своїй діяльності контракт на управління готельна компанія InterContinental Hotels Group.

Далі цю систему почали експортувати в Європу, Азію та інші регіони світу.

В часи інвестиційного буму 1980-х рр. готельні мережі укрупнились  завдяки будівництву нових і  придбання вже існуючих готелів. Паралельно почався процес об’єднання самих готельних мереж один з  одним за допомогою злиття і поглинання. Ці процеси в сукупності стали поштовхом до інтенсивної глобалізації готельної сфери. В результаті чого на сучасному ринку готельних послуг крім великих компаній, що об’єднали численні бренди, працюють як окремі міжнародні готельні ланцюги, так і самостійні готелі, що не ввійшли в склад в глобальних корпорацій світу.

В 1980-ті рр., коли спостерігався  відносно високий рівень інфляції, світовий капітал почав інвестувати в нерухомість в цілому, і в готельну галузь ,зокрема для захисту капіталу від знецінення. В 1990-ті рр. вся готельна сфера  зазнала поступовий, але стійкий перехід від незалежних і самостійних готелів до готельних мереж.

В 1980 - 90 рр. одночасно з  об’єднанням готелів в рамках окремих ланцюгів відбувався процес об’єднання самих готельних мереж  з допомогою злиття і поглинення. В результаті цього утворились великі готельні групи, які і далі почали активно приєднувати до себе інші зарекомендовані себе на ринку мережі.

Так, наприклад, в 1980 р. французька готельна мережа Novotel злилась з іншою французькою мережею готелів класу люкс Sofitel. В 1983 р. об’єднану компанію після придбання нею декількох нових бізнесів, в тому числі ресторанів швидкого обслуговування, назвали групою Accor. В 1990-их рр. група приєднала до себе дві великі американські готельні мережі - Motel 6та Red Roof Inn.

На світовій арені почало знижуватись домінування американських  компаній. Іменитим американським брендам - InterContinental Hyatt, Holiday Inn, Hilton, Sheraton, Marriott – достойну конкуренцію почали справляти європейські мережі, такі як Accor, Forte, Lе Meridien, Sol Melia та інші.

Таким чином, європейське  Середземномор'я можна вважати батьківщиною індустрії гостинності. Готельні мережі виникли в процесі довготривалої еволюції готельних підприємств. Прообраз готельних мереж можна відшукати в кінці 19 столітті, коли сформувався клас заможних власників готелів, які почали процес розширення в інші регіони, проте, цей процес протікав повільно і активізувався тільки з середини 20 століття. В цей період була розроблена європейська модель формування готельних мереж, де ставка робилась на вишуканість і аристократизм, а основною комерційною формою організації мереж стали оренда, лізинг. Бурхливий розвиток європейських готельних мереж почався в 80 - 90-ті роки 20 століття, коли готельне господарство стало привабливим об’єктом для інвестування.

2. Поняття готельних ланцюгів та їх значення

Готельне господарство в  сучасних умовах дуже швидко розвивається та є високоприбутковою галуззю, залишаючись при цьому найважливішим  сегментом ринку послуг.

Головна риса готельного господарства − підвищення попиту на готельні послуги  через створення взаємовигідних відносин між клієнтом (відвідувачем) і підприємством готельного господарства, в яких визначальними стають функціональні  якості гостинності.

Що ж стосується поняття  «готельне господарство», то його можна  трактувати в широкому та вузькому розумінні слова.

У широкому розумінні під  готельним господарством слід розуміти індустрію гостинності, що передбачає проживання, харчування та інші додаткові  послуги, надавані підприємствами готельного господарства. У вузькому розумінні  слова готельне господарство − це лише проживання [5;14].

На сьогодні у світовій готельній індустрії за способом організації бізнесу та методом  управління виділилися дві великі групи  готелів: готельні ланцюги та незалежні  готелі.

Готель – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми  та форми власності, складається  з номерів, надає готельні послуги, які необмежені щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів [3;1].

Важливе значення у розвитку індустрії гостинності мають  готельні ланцюги.

Готельний ланцюг — об'єднання декількох готельних підприємств, яке колективно провадить бізнес і перебуває під безпосереднім контролем одного керівництва [6;420]. Компанія, що вступає в управління туристським підприємством, не отримує жодних прав на саме майно підприємства, має обмежену фінансову відповідальність і має частину доходу, яка зростає із зростанням прибутку.

Сучасний ринок готельних  послуг характеризується тенденцією до зменшення кількості незалежних готельних підприємств і розширення готельних ланцюгів. Основними причинами  успіху готельних ланцюгів є висока і стабільна якість обслуговування і та ідентичність послуг.

Основні вимоги в готельних  ланцюгах зводяться до наступного:

- єдність стилю (архітектура,  інтер'єр);

- єдність позначень і  зовнішньої інформації;

- просторий і функціональний  хол;

- швидкість реєстрації  клієнтів;

- номери, передбачені для  постійних клієнтів;

- сніданок «шведський  стіл»;

- наявність конференц-залу;

- гнучка система тарифів;

- єдине управління, маркетинг і служба комунікації [7;43].

Готельні мережі є формою об’єднання готельних підприємств  з метою забезпечення економічної  ефективності .

Об’єднання готелів має  дві мети:

1. Забезпечення конкурентоздатності на ринку гостинності за рахунок високої якості обслуговування, що підтримується станом основних фондів (якість споруд, оформлення інтер’єрів, оснащення), кваліфікацією персоналу, безпекою клієнта та його майна;
2. Забезпечення економічної ефективності шляхом стабільного завантаження готелів; мережа дозволяє зменшити витрати на резервування, маркетингові дослідження, рекламу, підготовку кадрів.

До сучасних тенденцій  розвитку готельних ланцюгів слід віднести наступне:

• Глобалізація і централізація управління в готельному бізнесі;
• Поглиблення спеціалізації готельної справи;
• Розширення спектру готельних послуг, формування унікального продукту з використанням індивідуального підходу;
• Чітка сегментація ринку споживачів готельних послуг по різноманітних ознаках;
• Інтеграція готельних мереж з іншими підприємствами індустрії туризму
• Чітке позиціонування готелів;
• Гібридизація готельного продукту;
• Класифікація готельного продукту готельними мережами;
• Використання нових форм залучення споживачів в готельні підприємства.

Основними ознаками готельних  мереж є:

1. Формальні елементи, що забезпечують впізнання об’єктів, включених в ланцюг, як візуальну єдність. Зазвичай це досягається за допомогою спільного логотипа, кольорової гами, елементів декору, назви. Що в загальному і є зовнішньою сутністю торгової марки, робить її впізнаваною;
2. Спільність структурних елементів, з яких складаються об’єднувані готелі, а також однаковий рівень пропонованого комфорту і обслуговування;
3. Єдина система функціонування, що передбачає стандартизацію основних процедур обслуговування, маркетингу і продажів, за рахунок чого досягається однаковий якісний рівень роботи всіх об’єктів мережі. Ця і попередня ознака є внутрішньою сутністю торгової марки і закріплюється в споживчій свідомості уявлення про престижність бренду;
4. Наявність специфічної структурної надбудови над базисним елементом, що складається з окремих готелів, або керуючої компанії, яка здійснює загальне стратегічне керівництво, контролює дотримання стандартів, тощо.

В чому причина такого швидкого росту готельних ланцюгів . Найкоротша відповідь на це питання – ефективність.

По-перше, незалежні готелі можуть піти по шляху контролю над  витратами та зниження розцінок на послуги. Цей шлях дуже популярний, але одночасно і небезпечний.

По-друге, якщо незалежним готелям  залучити інвесторів, вони можуть направити  отримані кошти на модернізацію, нововведення і просування. Цей спосіб доволі розумний і використовується багатьма незалежними готелями. Нарешті, третій спосіб полягає в тому, щоб вигідно продати якийсь готель, використовуючи отримані засоби на підтримання інших об’єктів. Але він дає позитивний результат лише тоді, коли власник якого-небудь ланцюга має плани щодо проникнення на ринок в даному регіоні і надає перевагу для цього використовувати готовий готель, а не будувати новий.

Основні переваги готельних ланцюгів:

1. Можливість придбання  великих партій товарів і послуг за оптовими цінами. У силу того, що власник ланцюга керує декількома об’єктами, він може робити значні оптові закупівлі й далі пропонувати придбані товари (устаткування для номерів, білизну, мийні засоби, предмети санітарно-гігієнічного призначення тощо) іншим підприємствам – членам ланцюга за низькими цінами.

2. Економія витрат на підготовку персоналу. Зазвичай у рамках ланцюга здійснюється централізована підготовка кадрів, що значно скорочує витрати кожного члена ланцюга. До того ж участь у ланцюзі робить доступними для його членів послуги високооплачуваних фахівців-експертів у певних сферах, що кожному готелю окремо було б несила.

3. Ефективне просування готельних послуг на ринок і економія на рекламних заходах. Проведення організованої рекламної кампанії завжди потребує значних витрат, що дуже відчутно для бюджету окремих незалежних готелів. Готельні ланцюги дозволяють своїм членам розподіляти між собою витрати на рекламу та просування, а також користуватися результатами рекламної кампанії. Окрім того, рекламну функцію виконує торгова марка ланцюга.

4. Використання централізованої системи бронювання, що дає змогу підвищити завантаження номерного фонду всіх підприємств – членів ланцюга.

5. Долучення до централізованої системи бухгалтерського обліку, проведення загальних маркетингових досліджень, будівництво, здійснення операцій із нерухомістю. Фахівці, зайняті в цих видах діяльності, можуть обслуговувати всі готелі, які входять у ланцюг, що істотно скорочує відповідні індивідуальні витрати кожного його члена.

6. Інвестування. Групі готелів, що здійснюють колективний бізнес, легше обґрунтувати одержання інвестицій, мобілізувати капітал та спрямувати його на розширення і підвищення ефективності своєї діяльності [9;21].

Способи співробітництва  між готелем і готельним ланцюгом можуть бути достатньо різноманітними, але зводяться в основному  до наступних форм взаємовідносин: франчайзинг; управління по контракту; лізинг; синдиціювання.

Оренда (лізинг) стала популярною в 1950 – 1960-і роки. Лізингова угода дозволяє і орендарю, і корпорації вийти на ринок або розширити на ньому присутність. При такому підході готель орендується за обумовлений відсоток зазвичай від 20 до 50% з валових надходжень від продажів.

Франчайзинг - це ліцензійна угода, метод ведення продажів, при  якому окремому франчайзі-підприємству (готелю) надається право надавати послуги під управлінням моделі маркетингу, що розроблена готелем-франчайзером. Франчайзер дозволяє франчайзі використовувати  свою торговельну марку, назву і  рекламу. Головна відмінність франчайзинга від інших контрактних систем полягає в тому, що він звичайно заснований або на унікальній пропозиції, або на методах ведення бізнесу, або на торговельній марці, патенті або авторському праві [7;156].

Контракт на управління заключається між власником підприємства і компанією, головним напрямком діяльності якої є професійне управління готелями на даному сегменті ринку. Компанія, що вступає в управління по контракту не отримує ніяких прав на майно підприємства. За роботу компанія отримує зазвичай управлінську винагороду в вигляді певного відсотка від валового чи чистого операційного прибутку, звичайно – від 2 до 4,5%.

Популярною формою фінансування будівництва готелів є синдиціювання. Це залучення капіталу інвесторів, які можуть бути друзями чи знайомими  тих людей, що керують готелями. Як правило, колективна згода дозволяє залучити більші інвестиції і оперувати більшими підприємствами, що частково пояснюється тим, що ризик в цьому випадку розподіляється між учасниками синдикату.

Статистика показує, що об’єднане  ведення справ у готельному бізнесі  набагато економічно ефективніше, ніж  управління незалежними готелями.  Об’єднання готелів під єдиним управлінням  у результаті дає колосальну перевагу як власникам об’єктів, так і  їх операторам.

Головна перевага, яку отримує  готель, що входить до ланцюга –  зниження загальних витрат, а це у свою чергу дозволяє ланцюгам більше проникати на міжнародні ринки, розширювати  сферу свого впливу.

На комерційний успіх  ланцюгових готелів працює багато чинників: від об’єднаної системи бронювання до централізованих постачань витратних  матеріалів.

Дослідження, проведені британськими показали, що при об’єднані готелів  у ланцюги прибутковість одного номера у 7 разів вище, ніж у незалежних готелях.

Раціональна ідея, яка народжується в одному кільці готельного ланцюга, оперативно впроваджується в інші, що приносить одразу ж значні результати.

Вплив готельних мереж  на індустрію гостинності дуже великий. Більшість того, що зараз вважається «стандартом в виробництві», або мало свій початок, або отримало підтримку в готельних мережах. Якщо якась ідея довела свою життєздатність в одній з готельних мереж, вона рекомендується до впровадження в інших мережах, що приносить недовго очікуванні результати [3;13].

Зараз все збільшується вплив  готельних ланцюгів на готельний  бізнес країни і взагалі:

• Готельні мережі диктують стандарт обслуговування, що невдовзі стають міжнародними;
• Розвивають економіку країни або певного регіону;
• Навчають і здійснюють підготовку місцевого персоналу:
• Викупляють та реконструюють готелі, що перебувають в занепаді, або вичерпали себе;

З економічної точки зору готельні мережі вкладають гроші  в розвиток країн. Вони забезпечують робочими місцями місцеве населення, вносять податки в національну  скарбницю.

Культурна сторона полягає  в тому, що готель, який належить до мережі стає визначним місцем і центром  ділового та культурного життя.

3.  Сучасний стан світових і вітчизняних готельних ланцюгів

Сьогодні готельні ланцюги  охоплюють 30 % готельного ринку світу, понад 200 корпорацій, з яких 25 - найбільші  і контролюють 25 % світового профільного ринку [4,16].

Зараз провідне місце в  світовому готельному господарстві займає Європейський континент. На його часту припадає у середньому біля 70% туристичного потоку, тому відповідно готельний фонд складає значну переважаючу частку (біля 45%) світового готельного фонду [2,44].

Тенденція об’єднання окремих  готелів в мережі виникла порівняно  недавно, тому  біля 70% готелів регіону  є незалежними підприємствами. Приймаючи  до уваги високі ціни на розміщення, саме Європа – найпривабливіший ринок  більшості готельних компаній. При  чому, приходячи на цей ринок міжнародні корпорації не будують нові готелі, а намагаються викупити наявні готелі і невеликі місцеві готельні ланцюжки або взяти їх під своє управління.

Так у 2002-2004 рр., Accor викупила 20 % польської мережі Orbis і не збирається зупинятись на досягнутому, а Hilton купила швецьку Scandic. Таким чином, розвиток готельних мереж в Європі вже давно йде шляхом поглинення однієї готельної мережі іншою.

Дослідження 83 європейських готельних мереж виявило лише 16, що охоплюють понад 100 готелів. Найбільшою мережею є "Ibis" (483 готелі), та "Mercure", "Companile" і "Formule 1". Для Європи характерні готелі та готельні корпорації, що пропонують оригінальні послуги, кожен з яких виділяється нестандартним  профілем.

Найбільшу частку готелів - 71,6 % охоплює  лише дев'ять готельних корпорацій, серед яких найбільшими є англійська "Six Continents" та французька "Accor". Процес об'єднання активно відбувається в Іспанії, де в останні роки зафіксовано декілька значних торгових операцій з купівлі готелів. Найбільшою готельною корпорацією в країні є "Sol Melia", що займає 11-е місце у світовому рейтингу і сьогодні активно просувається на ринок Південної Азії.

Найбільші європейські готельні корпорації сьогодні активно просуваються на регіональні ринки Східної  та Північної Європи.

Найбільша щільність об’єктів світових готельних мереж відмічена  для найбільш розвинутих країн Європи, де можна отримати найбільші прибутки (Великобританія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія). Мінімальна кількість готельних ланцюгів зосереджена в політично і економічно не стабільних країнах, де існують великі ризики – Білорусія, Молдова, Албанія, Македонія, Боснія та Герцеговина. Найбільші готельні мережі представлені у всіх основних країнах регіону, що обумовлено великим попитом на послуги індустрії гостинності в Європі.