Гірськолижний туризм
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
ПЕРСОНАЛОМ
Хмельницький інститут
ім. Митрополита Київського і всієї України,
Предстоятеля Української
Блаженнійшого Володимира
Кафедра теорії та практики туризму.
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Активного туризму»
на тему:
Гірськолижний туризм
Виконала:
студентка групи
ІН8-9-2010-БТ (4,0 д)
Назаревська Т.М.
Науковий керівник:
ст. викладач Тимофієва-Барабаш О. П.
Хмельницький
2011 р.
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………….
РОЗДІЛ I НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТУРИСТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ………...5
1.1. Поняття гірськолижного туризму……………………………………...5
1.2. Історія розвитку
1.3. Розвиток рекреаційних зон
туристичного призначення, їх характер
та цілі……………………………………………………………...
РОЗДІЛ II ГІРСЬКОЛИЖНІ КУРОРТИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ………………………...21
2.1. Аналіз підходів до розвитку гірськолижного туризму…………….21
2.2. Розвиток гірськолижних курортів Карпатського регіону…………24
2.3. Туристичний маршрут Буковелі…………………………………….29
РОЗДІЛ III ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГІРСЬКОЛИЖНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ…………………………………………………39
ВИСНОВКИ...…………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………46
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Перехід до ринкових відносин викликав глибокі перетворення в сфері туризму В результаті скасована централізована система управління туризмом, державна фінансова підтримка розвитку регіональних туристських центрів, порушені основи взаємодії різних регіонів у створенні і просуванні на споживчий ринок туристського продукту. Разом з тим кожен регіон володіє значними туристськими ресурсами, унікальність та істотна привабливість яких створює передумови для формування внутрішньорегіонального і міжрегіонального туристського продукту.
Різноманіття природних, кліматичних, ресурсних, історичних умов, що сприяють формуванню туристського продукту, стали основою для створення нових рекреаційних зон туристичного призначення. Однак вирішення всіх питань, пов’язаних з відкриттям нових туристичних комплексів, є досить складним процесом, незабезпеченим ні концептуально, ні стратегічно, ні програмно.
Усе це визначає необхідність
створення соціально-
В даний час туризм - одна з наймогутніших галузей що, динамічно розвивається. Високоприбуткова галузь світової економіки, виступає в числі найважливіших факторів соціально-культурного розвитку територій. Це сприяє підвищенню рівня та якості життя населення. Розвиток туризму, що виявляється в його багатогалузевому характері та тісній факторній взаємозалежності практично з усіма сферами життєдіяльності, дозволяє використовувати туризм як діючий інструмент стимулювання соціально-економічного росту на національному і місцевому рівнях. Державною програмою розвитку туризму на 2002-2010 роки визначено стратегію розвитку галузі, обґрунтовано основні напрями розвитку туризму, серед яких: підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини. Виходячи із стратегічних завдань розвитку галузі, актуальною і практично значущою проблемою є теоретичне осмислення стратегії розвитку рекреаційних зон туристського призначення. Вивчення можливих стратегій створення нових місць туристичного призначення на сьогодення є однією з найактуальніших проблем в галузі туризму.
В останні роки вітчизняними та зарубіжними вченими в цьому напрямку проведений цілий ряд досліджень. Серед науковців, що займаються дослідженнями з даної проблеми можна відзначити: Блохін Ю.І., Богданов Ю.В., Волков B.C., Біржаков М.Б., Дрогов І.А., Марінін М.М., Галенська О.М., Корнєєв С.Є., Тайнович Н.В., Карлова Г. А., Казанкіна Т.В., Потьомкін В.К., Яковлева Н.В., Балабанів А.І., Гуденко Н.Б., Шагінов Ю. А., Файбусович Є.Л.
Мета дослідження - обґрунтування принципів і методів розробки стратегії розвитку гірськолижного туризму в Україні. Відповідно до поставленої мети в дипломній роботі вирішуються наступні задачі:
– дослідження методів розробки стратегії створення нових рекреаційних зон туристичного призначення;
– обґрунтування моделей розвитку місць туристичного призначення;
– визначення факторів і умов створення нових рекреаційних зон туристичного призначення.
Об’єктом дослідження є гірськолижні курорти України.
Предметом дослідження є особливості організації гірськолижного туризму.
Структура робота: курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ 1
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТУРИСТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
1.1. Поняття гірськолижного туризму
Туризм – тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування [1];
Під туризмом розуміють теорію і практику різного роду походів, сходження на гори і подорожі з метою спортивного суперництва, активного відпочинку, освіти і виховання. Для подорожей у відпустку з використанням громадського або особистого транспорту, в яких головне місце займають розмови і відпочинок, все більше підходить слово туризм.
Туризм поділяється:
Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі існують такі види туризму[16]:
- дитячий;
- молодіжний;
- сімейний;
- для осіб похилого віку;
- для інвалідів;
Залежно від мети подорожі туризм поділяють на такі види: спортивний;
- пізнавальний (екскурсійний);
- діловий;
- любительський (мисливський, рибальський);
- релігійний;
- рекреаційний;
- реабілітаційний;
- професійно-прикладний;
- учбовий;
- краєзнавчий;
- пригодницький;
- експедиційний;
- комерційний;комбінований;
- культурно-освітній;
- лікувально-оздоровчий;
- екологічний (зелений), тощо.
В залежності від мети туризм може бути: культурно-освітнім, оздоровчо-лікувальним, релігійним та спортивним.
Велика різноманітність видів туризму та форм його проведення зумовлює необхідність виділення груп, за якими зручно його класифікувати:
- за характером туристичного маршруту існують такі види туризму: рівнинний, гірський, водний, спелео, повітряний, космічний, змішаний;
- залежно від засобів пересування: пішохідний, лижний, кінний, автомобільний, велосипедний, водний, автобусний, залізничний, авіаційний, комбінований;
- за місцем проведення подорожі розрізняють туризм внутрішній (національний) та зовнішній (міжнародний);
- за діяльністю - туризм з активними (веслові судна, плоти, катамарани, велосипеди та інші) і пасивними (морські та річкові круїзи, подорожі на автобусах, яхтах, тощо) засобами пересування;
- за способом організації подорожі (організований і неорганізований, плановий та самодіяльний);
- за туристичною програмою (традиційний, екзотичний та екологічний);
- за сезонністю (літній, зимовий та міжсезонний туризм);
- за рівнем доступності й соціальної значимості в житті суспільства туризм ділиться на соціальний, що має масовий характер у зв’язку з його доступністю широким колам населення, й елітарний, доступний з тих або інших причин (за ціною, за фізичним навантаженням тощо) обмеженому контингенту.
Існують
різні види спортивного
Також, активно розвивається гірськолижний туризм він є спорідненим з лижним і гірським. Гірськолижний туризм став настільки популярний у нашій країні, що тепер є окремим туристичним напрямком.
З розвитком суспільства з’являються й розвиваються нові види туризму. При цьому частина з них відокремлюється від туризму в якості окремих видів спорту, таких, як альпінізм, скелелазіння, спортивне орієнтування, водний слалом та ін. У той же час і туризм вбирає в себе елементи інших видів спорту, удосконалюючи техніку туристичних походів і подорожей.
1.2. Історія розвитку гірськолижного туризму
З початку 1930 х рр. відкрилася нова ера в розвитку гірських лиж – вони стають популярним видом масового відпочинку і туризму. «Гірськолижний бум» був викликаний появою канатних доріг – підйомників.
Стрімкий розвиток туризму, організація масового відпочинку гірськолижників, забезпечення необхідного при цьому комфорту призвели до створення в ряді розвинених країн цілої індустрії зимового відпочинку, що зайняла провідні позиції в національній економіці. Сучасний гірськолижний центр включає готельні комплекси, систему маятникових, канатно-крісельних і буксирувальних доріг – підйомників, траси спусків різної протяжності і складності, навчальні схили, службу трас і контрольно рятувальну службу, спортивні організації та споруди, магазини, пункти прокату спортивного спорядження, гірськолижні школи. Понад 4 млн. місць у великих і малих готелях, пансіонатах і притулках призначені для зимового відпочинку в горах Західної Європи.
Різноманітні форми гірськолижного катання і туризму. Любителі гірських лиж спрямовуються в гірськолижні центри малих і великих гір. За допомогою підйомників туристи «накочують» за день багато десятків кілометрів спусків.
У червні 1972 р. в суворих полярних умовах команда альпіністів досягла найвищої точки найпівнічнішого шеститисячник - вершини Мак Кінлі (6193 м), розташованої на Алясці. Експедиції знадобилося для цього 20 днів з установкою проміжних таборів. Мета сходження - спуск з вершини на лижах. І потрібно було це зробити одному швейцарському гірському гідові і інструктора з гірських лиж Сільвен Содану. Він почав спуск по південно західній стіні Мак Кінлі о 8 годині вечора. Незважаючи на сонці (яке за Полярним колом в червні не заходить за горизонт протягом доби), термометр показує 35 ° C. Опівночі Содано влаштував бівак у сніговій ямі. Спати довго не довелося. Другу половину шляху він подолав за 4 години. У базовому таборі, розташованому на висоті 1800 м, його чекали товариші по команді.
Гірськолижний туризм належить до спеціальних видів туризму, так як є комбінованим видом туризму і включає елементи наступних видів: лікувально-оздоровчий, рекреаційний, спортивний аматорський, екологічний туризм. Гірськолижний туризм – яскраво виражений сезонний вид туризму. На створення турпродукту гірськолижний туризм належить до капіталомістким і трудомістким видів туризму. Даний вид туризму має цілий ряд особливостей, що відрізняють його від інших, більш простих, видів. Перш за все необхідно відзначити особливості засобів розміщення в гірськолижному туризмі. Розміщення передбачено в спеціалізованих готелях типу гірських шале, архітектурно вписаних в навколишній пейзаж. Поблизу готелів обов’язкова наявність підйомників. Підйомники діляться на кілька типів: бугельні, крісельні, кабіни, гондольні. Готелі розташовані поблизу гірськолижних трас. За ступенем складності траси діляться на зелені, сині, червоні, чорні. У гірськолижному туризмі велику роль у вартісному відношенні грає асортимент додаткових послуг: послуги інструктора, прокат спорядження, ski pass. Особливе значення для гірськолижного туризму має медичне страхування. Як правило, страхова премія в 2,5 рази більше, ніж при звичайних видах туризму. Незважаючи на те, що гірськолижний туризм належить до досить дорогим видам туризму, з кожним роком зростає число туристів, що захоплюються даним видом.
Певною проблемою вбачається дефіцит спеціального туристського спорядження для гірськолижних походів. Адже лижі «Бескід» вже багато років не випускають, намети «Зима», титанові пічки стали дефіцитними. Сучасне спорядження туриста-лижника (лижі «Скі-тур», термобілизна, каркасні намети, газові примуси, пухове та альпіністське спорядження тощо) коштує не одну сотню доларів.
Тому для розвитку маршрутного лижного туризму пропонується: відновити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами І-ІІ категорії складності в Карпатському регіоні. Конкретно пропонується у найближчі роки здійснювати це на базі Глибоцького районного центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій Чернівецької області. Центр має досвід організації подібних заходів з дітьми, розроблені цікаві маршрути різних категорій складності, є досвідчені керівники походів – знавці Карпат. Такі заходи слід проводити на комерційній основі. Інформація про такі заходи повинна доходити до всіх осередків ФСТУ завчасно; провести у найближчий час (орієнтовно – у вересні 2006 року) із залученням найкваліфікованих туристів-гірськолижників України похід-експедицію V к.с. по Українських Карпатах з проходженням найвищих хребтів – Чорногори, Свидовця, Мармароського, Горган тощо; запровадити практику проведення складних гірськолижних туристських експедицій ; запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів-гірськолижників через WEB-сторінку ФСТУ, проведення окремих семінарів-практикумів, залучення фірм-виробників туристського спорядження у якості спонсорів.
В змагальних видах
спорту дуже важливе значення має
календар змагань. В гірськолижному
туризмі у календарі змагань
ФСТУ лише одні змагання – Чемпіонат
України з техніки
Ще однією проблемою,
яка відрізняє організацію
Проблемою підтримання туристами-гірськолижниками спортивної форми є той факт, що сніговий сезон в більшості регіонів України і навіть в Карпатах триває 2-3 місяці. Так туристи-пішохідники вже започаткували проведення особисто-командної першості України взимку в закритих приміщеннях. Тому лижникам необхідно удосконалювати свою технічну майстерність протягом нелижного сезону в інших видах туризму – гірському, пішохідному тощо.
На жаль, наш вид спорту не є олімпійським, як, наприклад, близькі нам лижний та гірськолижний спорт, що в умовах нашої країни обмежує державну підтримку і відповідне фінансування. Це пояснюється багатьма факторами, які, в першу чергу, не відповідають вимогам, що висуваються до олімпійських видів спорту[35]:
– видовищність – наприклад, змагання на дистанції «Лижний маршрут» відбуваються переважно у закритій місцевості;
– короткотривалість – наприклад, лижний маршрут на двох останніх чемпіонатах України тривав два дні;
– складність телетрансляцій;
– неможливість отримання економічної вигоди від змагань;
– технічна складність, надмірна для сприймання глядачами складність правил змагань, наприклад, Правила туристських змагань невиправдано ускладнені не тільки для глядачів, а й для самих учасників, мають неоднозначність трактувань, багато умовностей тощо.
Треба експерементувати, проводити нові види змагань – особисті, естафети, зв’язки, дистанції за вибором, рятувальні роботи, екстремальні гонки тощо. ФСТУ повинна бути відкритою до таких речей і оперативно реагувати на нові віяння (зміни до Правил, проведення експериментальних змагань під своєю егідою тощо). Щодо олімпійських ігор, то якщо у літніх видів туризму практично не має такої перспективи, то програма зимових Олімпійських ігор є відкритою до нових видовищних видів спорту.
Тому для розвитку змагального гірськолижного туризму пропонується:
– розпочати роботу над новою редакцією Правил туристських змагань з техніки гірськолижного туризму, створивши творчу групу.
– приділити особливу увагу календарю змагань з техніки гірськолижного туризму при обов’язковій умові їх проведення без зривів;
– для проведення змагань будь-якого рівні напрацювати технічні вимоги до спорядження, створити в перспективі при гірськолижній комісії технічну комісію, яка б формувала ці вимоги;
– створити або за підсумками минулого Чемпіонату України, або наступного чемпіонату збірну команду України з усіма необхідними для збірної атрибутами – головним тренером, спортивними зборами, формою, символікою тощо.
1.3. Розвиток рекреаційних зон туристичного призначення, їх характер та цілі
Перш за все, для того щоб визначити першопричини появи нових місць туристичного призначення, розглянемо який вплив завдає розвиток туризму на населення і економіку окремо взятої країни, зважимо всі переваги і недоліки туризму і на основі цієї інформації зробимо висновок щодо причин появи нових туристичних місць.
Туризм як вид діяльності являє собою тимчасове переміщення людей (туристів) з місць постійного проживання в місця відпочинку (або місця туристичного призначення). Під час свого перебування в іншій країні туристи спілкуються з місцевими жителями й у результаті цього спілкування відбуваються якісні зміни в стилі життя місцевого співтовариства, підпадає під вплив також система цінностей, поділ праці, відносини всередині родини, відносини між індивідами, традиції і т.д. Поряд з цим, міняється спосіб життя і самих туристів [14, c.51].
Чим більше розходження між туристами і місцевим співтовариством, тим більше очевидні ці зміни. Найбільш істотний вплив на стиль життя місцевих співтовариств і туристів роблять два фактори – це взаємини місцевого співтовариства з туристами і навпаки, а також розвиток туристичної інфраструктури.
Можна виділити сім сфер життя, що здійснюють вплив на туризм і на який впливає туризм [13, c.10]:
1. Якість життя – це ключова сфера і тим самим ціль усіх наших зусиль. Вона означає здоров’я, безпеку, добробут як громадян країни, так і гостей; роботу, якість житла, можливості для проведення дозвілля, відпочинок недалеко від будинку, соціальні контакти, мистецтво і культура, спорт, ігри, приватне життя.
2. Суспільство. Мається на увазі розвиток населення, що піддається обчисленню, його склад і запити; щільність населення, віковий склад, кількість працездатного населення, соціальна структура; можливість для прийому й обслуговування гостей, соціально обумовлений туризм.
3. Освіта й інформація. Доступ до інформації через ЗМІ; шкільне виховання, навчання і підвищення кваліфікації (у тому числі) у туризмі; просвітня робота в напрямку здорового способу життя, планування родини, усвідомлення себе як частини навколишнього середовища, здійснення особистих планів; розширення обріїв; «активна» толерантність.
4. Економіка виробництво і ріст промисловості, сільського господарства, прикладних ремесел, сфери послуг.
5. Захист навколишнього середовища. Впровадження екологічних методів і продуктів у промисловість та сільське господарство, вторинна переробка і екологічні види енергії, гуманізація ринку праці, створення екологічних замкнутих циклів, екологічно відповідальний туризм.
6. Навантаження на навколишнє середовище. Узагальнення всіх необдуманих наслідків нашої діяльності: вихлопні гази, стічні води, надлишкове тепло, шум, хижацьке відношення до природи, руйнування ландшафтів, знищення лісів, розрив природних замкнутих циклів, транспортний хаос, розпад міст, масовий туризм.
7. Політика. Здатність і можливості уряду його авторитет і популярність, авторитетність прийнятих рішень і далекоглядність, велика мета і направляюча лінія, розсудливість, проникливість урядових програм, ступінь кооперації між урядом і приватним підприємництвом та туризмом .
Вплив на соціокультурне середовище виникає в результаті соціальних і економічних розходжень між місцевими жителями і туристами, поза залежністю від того, чи належать вони до однієї чи різних культур.
У зв’язку з загальними процесами модернізації унікальний культурний характер регіону може бути втрачений частково чи цілком, якщо туризм не забезпечить визначену підтримку для його збереження. Як позитивний соціальний вплив, у цьому випадку розглядається збереження культурної спадщини тієї чи іншої країни. Туризм допомагає утримувати музеї, театри, пам’ятники природи і культурні установи. Культурна самосвідомість місцевих жителів, що щодня спостерігають непідроблений інтерес до своєї культури, зростає, і бажання прилучитися до її досягнень збільшується. Відбувається культурне взаємне збагачення туристів і місцевих жителів.
Розвиток туризму, особливо в регіонах з поганою інфраструктурою, приводить до розвитку цієї інфраструктури, поліпшуються дороги, будуються нові житлові будинки, з’являються культурні і медичні установи. У результаті місцеве населення користається вигодами від поліпшення інфраструктури поряд з туристами[13, c.23].
Міжнародний туризм робить позитивний вплив на міжнародну політику. Він може розглядатися як одна із найголовніших головних миротворчих сил. Число поїздок туристів з розвинутих країн у країни, що розвиваються, і навпаки, зростає з кожним роком і допомагає встановленню прямих контактів між людьми з різним рівнем життя. Це сприяє кращому розумінню між народами, з іншого боку, внутрішній туризм також стимулює почуття національної гідності.
При правильному плануванні туризм може також впливати на навколишнє середовище. На сьогоднішній день багато національних парків розвивають туризм для того, щоб одержувати доходи на своє утримання. Це, з одного боку, допомагає туристам побачити унікальні природні визначні пам’ятки, з іншого боку, допомагає акумулювати фінансові засоби на їхнє утримання.
Однак, як зазначають дослідники, негативні процеси впливу на культуру можуть виникнути в результаті надмірної комерціалізації і втрати справжньої самобутності в сфері традиційного мистецтва, ремесел і способу життя . Проблеми, особливо в молодіжному середовищі, може породити так називаний «демонстраційний ефект» . Непорозуміння і конфлікти можуть виникнути між місцевими жителями і туристами через розходження в мові, звичаях, релігійних цінностях . Місцеві жителі цілком обґрунтовано можуть критикувати усе, що зв’язано з туризмом, якщо в результаті його розвитку вони втрачають доступ до своїх власних місць відпочинку й об’єктів інфраструктури. Туризм може сприяти загостренню таких соціальних проблем, як наркоманія, алкоголізм, злочинність і проституція, однак він не є першопричиною цих лих.
Туризм може викликати серйозні диспропорції в економіці і зайнятості, якщо концентрація туристських об’єктів спостерігається лише в окремих місцях, і відбувається відтік працівників із інших галузей економіки (наприклад, сільського господарства) у сферу туризму.
Надмірна залежність від туризму в окремо взятому регіоні може призвести до спаду в інших галузях і загальному розбалансуванні економіки. Безконтрольний розвиток туризму може викликати перенаселення і позбавити місцевих жителів елементарних зручностей.
Негативний вплив, туризм, може робити на навколишнє середовище. Дуже часто саме туристи винні в забрудненні навколишнього середовища і руйнуванні дикої природи.
Однак усі вище перераховані негативні впливи можна уникнути за допомогою розумного планування і відповідальним веденням справи [13, c.28].
Таким чином, можна зробити висновок, що туризм має як позитивний, так і негативний вплив на розвиток окремого регіону, держави. Аналіз літератури дозволяє визначити ключові поняття дослідження:
– рекреаційна зона – це місце яке використовується для відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку поза житлом на лоні природи;
– рекреаційна зона туристичного призначення – це місце для відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку під час туристичної подорожі, яка пов’язана з відвідуванням цікавих для оглядання місць, у тому числі національних парків, архітектурних і історичних пам’яток тощо.
Визначимо шляхи появи нових рекреаційних зон туристичного призначення. Їх є декілька, і вони напряму залежать від виду туризму на якому спеціалізується країна чи окремий регіон. Розглянемо більш докладніше, які існують види туризму на сьогодні.
Основною зміною, що відбувається
в туризмі можна назвати
Рис.1.1 Форми туризму
За статистичними показниками турпакети, характерні для масового туризму останніх років, починають виходити з моди . Вони були розраховані на масового споживача, як правило, містили в собі відпочинок на пляжах як основне заняття.
Однак, на сьогоднішній день усе більше туристів прагнуть до самовираження, до отримання нових знань, а також до активних і динамічних форм проводження часу. Водночас з цим, підсилюється рух у напрямі захисту навколишнього середовища, й все більше уваги приділяється стійкому розвитку туризму і суспільства в цілому. На думку дослідників, сучасний світовий туризм характеризується наступними основними мегатенденціями [27, c.118]:
- глобалізація > < Локалізація;
- панування електронних технологій;
- диктувати умови будуть споживачі;
- поляризація туристських переваг;
- туристичний напрямок як «Модний аксесуар»;
- компанії з забезпечення стійкого розвитку туризму і «справедливої торгівлі»;
- протиріччя між зростаючою соціально-екологічною свідомістю споживачів і прагненням активно споживати туристичні продукти.
- Г. Клейнер: Какая экономика нужна России и для чего?
- ГК-форма государственного кредита
- Глава администрации муниципального образования,основные функции, права и отчетность, сложение полномочий
- Глава государства в Великобритании и Японии
- Глава государства в Великобритании и Японии (сравнительный анализ)
- Глава государства в системе органов власти
- Глава государства. Его характеристика
- Гігієнічні та ветеринарно – санітарні заходи при вирощуванні ремонтних телиць
- Гідрокінезотерапія
- Гідрологія та гідробіологія Дніпра
- Гідропривід навісної системи трактора типу Т-40
- Гіпноз
- Гіпотеза геї земліі
- Гірськолижний курорт
