Инфляция и безработица. 8

  ЗМІСТ

  ВСТУП………………………………………………………………………………3

  РОЗДІЛ 1

  ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ІНФЛЯЦІЇ ТА БЕЗРОБІТТЯ…….5

1. Суть і види інфляції……………………………………………………………5
2. Безробіття: типи, форми і причини…………………………………………..13

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ ІНФЛЯЦІЇ ТА БЕЗРОБІТТЯ……………...16

2.1. Безробіття  як порушення макроекономічної  рівноваги. Закон Оукена…..16

2.2. Виявлення  зв’язку між інфляцією та безробіттям. Крива А. Філіпса…….21

РОЗДІЛ 3

РОЛЬ ДЕРЖАВИ  У ПОДОЛАННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ  НАСЛІДКІВ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ…………………………………………27

 3.1. Необхідність та методи державного регулювання цін………………………27

2. . Антиінфляційна політика………………………………………………………36

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..48 
 
 
 
 
 
 
 

  ВСТУП

   Актуальність теми дослідження. Інфляція є одним із індикаторів макроекономічної нестабільності і фактором, від якого в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток країни. У світі немає країни, яка б в останні роки не зазнала втрат від інфляції.

   Сучасної інфляції властивий ряд відмінних рис: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – повсюдний, всеохоплюючий; якщо раніше вона охоплювала більший і менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз – хронічний; сучасна інфляція є під впливом не тільки грошових, але і не грошових факторів.

   Існує наукових шкіл і безліч праць, присвячених з’ясуванню причин інфляції. Проте складність і багатогранність інфляційних процесів поки що заважають дослідникам дійти до спільного погляду щодо причин інфляції і її впливу на безробіття. Це визначає актіульність теми  дослідження взаємодії інфляції та безробіття  

   Питання, пов`язані з дослідженням інфляції та рівнем безробіття, широко висвітлюються у вітчизняній науковій літературі. Основна увага в наукових публікаціях приділяється виявленню причин та наслідків інфляції, обґрунтуванню моделей прогнозування та методів її регулювання. Серед вітчизняних дослідників інфляції слід, зокрема, відмітити А. Гальчинського, В. Геєця, С. Дзюбика, Б. Кваснюка, М. Коваля, Т. Ковальчука, О. Мельника, В. Найдьонова, М. Савлука, А. Савченка, В. Степаненко та інших.

     Мета і завдання курсової роботи. Метою роботи є дослідження зв’ язку між інфляційними процесами та рівнем безробіття на основі кривої Філіпса.

      Відповідно до поставленої мети дослідження в процесі виконання роботи були поставлені та вирішені наступні завдання:

• узагальнити теоретичні концепції інфляції та безробіття;
• визначити теоретичні аспекти безробіття як порушення макроекономічної рівноваги;
• дослідити взаємодію безробіття і інфляції;
• проаналізувати основні риси антиінфляційної політики в Україні;

     Об`єкт дослідження. Об`єктом дослідження є інфляційні процеси.    

  Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та   методологічні  аспекти, пов’язані з вивченням зв’язку інфляції та безробіття.   

  Методи дослідження.Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу інфляційного процесу, теоретичні концепції щодо регулювання інфляції, які розроблені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, а також вітчизняний і зарубіжний досвід управління інфляцією.   

   В процесі дослідження використовуються методи порівняльного і факторного аналізу, графічне та економіко-математичне моделювання.  

   Інформаційну базу дослідження склали матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  РОЗДІЛ 1

  ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ІНФЛЯЦІЇ ТА БЕЗРОБІТТЯ 

1. Суть  і види інфляції

  Інфляція  – це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші «дешевіють», а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально-економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку  економіки практично всіх країн світу.

  Причини, перш за все необхідно шукати в  деформації грошового обігу. Так, інфляція виникає, коли центральний банк країни проводить невірну грошову політику, випускаючи в обіг незабезпечену  товаром масу грошей.

  Припустимо, що економічна система знаходиться у станi рівноваги й експерти розраховують на таку стабільність у майбутньому.

  Але, виходячи із політичних міркувань, наприклад, в зв’язку з наближенням президентських виборів, уряд, щоб догодити виборцям, вирішує збільшити виплати з  державного бюджету, знизити податки й негайно розпочати реалізацію проектів для створення нових робочих місць. Зрозуміло, що зростання реального обсягу виробництва й скорочення безробіття, досягнуте адмiнiстрацiєю президента, зробить неабиякий вплив на результати виборів. Отже, складається проект нереально розширеного державного бюджету на рік виборів. Як тільки ці плани почнуть реалізовуватись, економічна система вийде із стану рівноваги. Дійсно, спочатку реальний обсяг виробництва зросте, безробіття скоротиться, а підвищення рівня цін при цьому буде незначне.

  Але, вже у наступному році зарплата, ціни на ресурси й фактори виробництва  почнуть інтенсивно зростати. По мiрi того, як фірми будуть пристосовувати свої очікування до нових умов, зростуть не тільки ціни на товари та послуги, але й відбудеться скорочення обсягів виробництва, супроводжуване зростанням безробіття.

  Інший варіант виникнення інфляції може бути викликаний державними замами в Центральному банку. При достатньо низьких  темпах інфляції, наслідки можуть виявитись важкими. На приклад, держава позичає певну суму в Центральному банку, зобов’язавшись повернути її через рік з відсотками та виконує своє зобов’язання. Проте одразу ж звертається в Центральний банк за новим кредитом. Подібна політика продовжується з року в рік, і хоча гроші час від часу повертаються в Центральний банк, кредитна емісія очевидна.

  Виникає інфляція і при активних процесах мілітаризації в державі, при  високому рівні монополізації ринків, під впливом зовнішніх факторів (ростом світових цін).

  Чим би не була спровокована інфляція, вона знецінює доходи бюджету й супроводжується  його дефіцитом.

  Крім  бюджетного дефіциту інфляція обов’язково  супроводжується нерівномірним  зростанням цін й, звідси, порушенням господарчих зв’язків, гонкою цін  між окремими галузями економіки й хвильоподiбним поширенням   зростання цін по районах держави й галузям.

  Незалежно від стану грошової сфери товарні  ціни можуть підніматися в наслідок змін в динаміці виробничої праці, циклічних  і сезонних коливань, структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації ринка, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна кон’єктури ринку, дія зовнішньо економічних зв’язків, стихійних лих і т.д. Отже ріст цін викликається різними причинами. Але не всякий ріст цін – інфляція. Серед вище згаданих причин росту цін важливо виділити справді інфляційні.

  Так ріст цін, пов’язаний з циклічними коливаннями кон’єктури, не можна  назвати інфляційним. По мірі проходження  різних фаз циклу (особливо в його «класичній» формі характерній для ХІХ – початку ХХ століття) буде мінятися і динаміка цін. Їх підвищення в період буму і змінюється їх падінням в фазах кризи й депресії і знову ростом в фазі пожвавлення. Підвищення продуктивності праці, при інших незмінних умовах, повинно привести до зниження цін. Інша справа – якщо підвищення продуктивності праці супроводжується випереджуючим це підвищення ростом заробітної плати. Таке явище називається інфляцією витрат. Стихійні лиха не можуть бути причиною інфляційного росту цін. Так, якщо в результаті повені в якій-небудь місцевості зруйновані дома, то, очевидно зростуть ціни на будівельні матеріали. Це буде стимулювати виробників будівельних матеріалів розширити пропозицію своєї продукції і по мірі насичення ринка ціни почнуть падати.

  Найважливішими  причинами рості цін є:

  1. диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті держбюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання «друкарського верстата» це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

  2. інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно небезпечними є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає не тільки втрату національного багатства. Одночасно військові витрати створюють додатковий платоспроможний  попит, що веде до збільшення грошової маси без відповідного товарного покриття, збільшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

  3. з зростанням «відкритості» економіки тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в мирогосподарські зв’язки збільшують небезпечність «імпортованої» інфляції.

  4. інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників – найважливіше (якщо не головне) завдання антиінфляційної політики

  У станi  інфляційної нестабільності орієнтація лише на регулювання з  боку співвідношення «попит-пропозицiя» може призвести до затяжних криз з повільним періодом стабiлiзацii i оздоровлення економіки. Про це свідчить досвід розвитку капіталістичних країн часів вільної конкуренції.

  За  формами виявлення розрізняють:

1. подавлену (приховану) інфляцію, – коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів. Якщо попит перевищує товарообіг в 2 рази, це означає, що рівень отоварення грошової одиниці не перевищує 50 %, тобто вона знецінюється. Така інфляція є незмінною супутницею планової економіки (в колишньому СРСР в кінці 80-х товарне забезпечення кожного карбованця отриманої зарплати коливалося в межах 40 – 60 коп., а в 1991 р. товарна конвертованість знизилася до 28 коп.). Основною формою вияву такої інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у зв’язку з неможливістю придбати потрібні товари. Іншою формою подавленої інфляції є приховане підвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні, «вимиванні» товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів під новою маркировкою і відповідно за більш високими цінами. Прихована інфляція також проявляється в наявності незадовільненого попиту, представленого вимушеними заощадженнями, що утворилися через те, що покупці не можуть знайти необхідні товари. Офіційно регульовані ціни прориваються на «чорному» ринку. Динаміка цих цін і є відносним вираженням прихованої інфляції. Тому приховану інфляцію часто називають адміністративною,   народжену адміністративними цінами.

2. відкриту  інфляцію, – що виявляється безпосередньо в рості цін.

  За  факторними формами інфляції, теорія грошей розрізняє багато її видів, серед яких ключове місце належить інфляції попиту й iнфляцiї витрат:

1. Інфляцію попиту, (рис. 1.1.) – викликає надлишок грошей, доходів й попиту. Вона спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, підносячи ціни, щоб зрівноважити пропозицію i попит.

  Покупці конкурують за обмежену пропозицію товарів, що призводить до зростання цін. У разі збільшення сукупного попиту рiвень цiн не змiниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде вiдсутня. Це пояснюється тим, що існує велика кількість не залучених у виробництво трудових i матеріальних ресурсів, якi ще можна залучити за існуючих на них цін.

  Поступово зростання попиту підштовхує розвиток сукупної пропозиції. Для цього стану  економіки притаманне повніше використання ресурсів, а тому їх запаси поступово  скорочуються i вони стають дорожчими. Починасться зростання цiн, тобто iнфляцiя. Інфляцію, що виникає таким чином, називають «передчасною», тому що вона починається до появи повної зайнятості i повного використання виробничих потужностей у країни.

  Подальше  зростання сукупного попиту підштовхує сукупну пропозицію до потенційно можливого обсягу виробництва, національний продукт досягає свого максимуму, i тому подальше збільшення сукупного попиту зумовлює інфляцію, яку називають вже «чистою» на відміну від «передчасної».

  Слід  зазначити, що покриття  дефiциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошовоi емiсii с одним з найважливiших чинникiв iнфляцiї попиту, оскiльки зростання пропозицii грошей збiльшус сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.

  2. інфляція витрат, (рис. 1.2.) – спостерігається в тому випадку, коли збільшуються витрати на одиницю продукції, тобто середні витрати за даного обсягу виробництва, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва.

  Зрослі  ціни вимагають нового збільшення витрат при  купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову «штовхає» ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті посилюють один одного, їх зростання стає, по суті, самопідтримуючим, при чому із зростаючими темпами.

  Два найважливіших джерела, що живлять  інфляцію витрат, – це зростання  номінальної заробітної плати і  цін на сировину та енергію. Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають

  постійного підвищення оплати праці, для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цін, веде до раптового, не передбачуваного, зростання цін на сировинні ресурси, а особливо – на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України.

  Найстрашніше  в інфляції витрат те, що вона породжує інфляційну психологію. Це явище виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде наростати і на далі. При цьому працівники починають вимагати підвищення заробітної плати «під майбутнє зростання цін», а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

  Ці  види інфляції існують тільки при  відкритому її становищі – тобто  при відносно вільному ринку. При  «прихованій» інфляції ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

  Також інфляція може бути:

  1. збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.

  2. очікувана і неочікувана. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992 році і відповідний прогноз росту цін напередодні – в грудні 1991 році. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним стрибком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе  різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшують інфляційні очікування, які будуть збільшувати ріст цін. Але у випадку коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці на зараженій інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» – різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.

  Інфляція  має різні ступені тяжкості. Згідно з цим економічна наука виділяє  такі три ii види:

  1. помірна інфляція, – характеризується повільним зростанням цін. Така інфляція дозволяє ефективно коректувати ціни відповідно до умов виробництва і попиту. При цьому щорічний темп інфляції виморюється як правило однозначним числом. Помірна інфляція с типовою сьогодні для більшості економічно розвинутих країн.

  2. галопуюча інфляція, – при цьому виді інфляції ціни зростають від 20 до 200 % в рік, є вже серйозною проблемою для економіки, хоча ріст цін ще не важко передбачити і включити в параметри контрактів і угод.

  3. гіперінфляція, – цей різновид інфляції має місце, коли ціни зростають на тисячу, мільйон чи мільярд процентів за рік. Аналіз виявляє декілька характерних рис гiперiнфляцiї.

  По-перше, реальний попит на гроші, вимірюваний  як відношення запасу грошей до рівня  цін, падає дуже різко.

  По-друге, відносні ціни стають дуже нестабільними. За нормальних умов зарплатня робітника  майже не змінюється (менш ніж на 1 % в місяць). В умовах гiперiнфляцiї реальна заробітна платня може знижуватись в середньому на третину протягом одного місяця. Дуже відчутним с вплив гiперiнфляцiї на розподіл багатства. Знецінення грошей руйнує заощадження населення, підриваючи економічну свободу суспільства. Ці інтенсивні коливання у відносних цінах i реальній зарплатні, збіднення населення ілюструють головну втрату від інфляції. На щастя, гiперiнфляцiя трапляється досить рідко. Вона має місце переважно під час війни чи в періоди, що йдуть за війнами i революціями. Гiперiнфляцiя сучасного періоду характерна для країн, що здійснювали революційний перехід від соціалізму до ринкової економіки. 

2.   Безробіття. Його типи та форми

  Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу. 

    Економісти розрізняють три види  безробіття: фрикційне, структурне  і циклічне.

  1.Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівню їхньої кваліфікації чи уподобанням, рівню зарплати). Кожна з осіб, що шукають роботу, перебуває на ринку праці в середньому не більше одного місяця. Цей різновид безробіття вважається неминучим і навіть бажаним. Це виражається в тому, що багато робітників, які опинилися “між роботами”, переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, що має наслідком збільшення реального об’єму національного продукту.

  Складовою частиною фрикційного безробіття є так зване інституціональне безробіття, яке пов’язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму зарплати, недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.

  2.Структурне безробіття означає невідповідність між пропозицією праці та попитом на робочу силу. Така невідповідність виникає у зв’язку з технологічними змінами у процесі виробництва, коли попит на один різновид зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися до цього. Структурна незбалансованість між видами діяльності виникає, коли, наприклад, одні сектори економіки розширюються, а в інших скорочуються обсяги виробництва. Структурне безробіття теж вважається неминучим.

  Різниця між фрикційним і структурним  безробіттям доволі невизначена. Істотна різниця полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є навички, які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткової освіти, а то і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття має більш короткостроковий характер, а структурне безробіття більш довготривале, а тому вважається більш серйозним.

  3. До циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто фаза економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє. 

  Рис. 1.3. Види безробіття

  Приховане безробіття, характерне для вітчизняної економіки. Суть його в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

  Повна зайнятість не означає абсолютну  відсутність безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття неминучими, отже повна зайнятість складає менше 100% робочої сили. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Рівень безробіття при повній зайнятості називають ще природним рівнем безробіття, він виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць і відповідає потенційному ВВП. Ця концепція в 1968 році вперше була запропонована Мілтоном Фрідманом і незалежно від нього була розроблена Едмундом Феліпсом із Колумбійського університету.

  Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

  Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна “природний”  стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературі використовують як синонім ще й інший термін – NAURI (Non-Accelerating Inflation Rate of Unemployment), котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає станові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній.

  Щодо  виміру рівня природного безробіття, то треба зазначити, що до цього часу не існує надійної методики його обчислення. А це призводить до розходжень у  методиках оцінки рівня природного безробіття.

  Найбільш  відомий і простий спосіб визначення рівня природного безробіття полягає  у розрахунку середньої величини фактичного безробіття за тривалий відрізок часу. Він заснований на тому, що середня  величина фактичного безробіття за довготривалий період згладжує (вирівнює) циклічні коливання безробіття навколо його природного рівня.

  Інший метод оцінки рівня природного безробіття полягає у визначенні такого року, у якому, за припущенням, в економіці  була повна зайнятість, а рівень очікуваної інфляції був близький до її фактичного рівня.

  Зараз вважається що в розвинутих країнах  рівень природного безробіття становить 5-6%. Це означає, що при використанні 94-95% робочої сили забезпечується повна  зайнятість працездатного населення.

  Причини безробіття:

  1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

  2.Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

  3. Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

  4. Політика уряду в галузі оплати праці.

  5. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки. 
 

     РОЗДІЛ 2

     АНАЛІЗ  ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ ІНФЛЯЦІЇ ТА БЕЗРОБІТТЯ 

     2.1. Безробіття як  порушення макроекономічної  рівноваги. Закон  Оукена.