Инфляция и безработица. 9

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра економіки

 

 

(№ реєстрації)_____________                           оцінка _____________________

“_____” _____________ 2013р.                       протокол № ________________

 ___________________ підпис                       члени комісії________________

       ___________________________

       ___________________________

 

 

ІНФЛЯЦІЯ  ТА АНТИІНФЛЯЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

 

 

курсова робота

з макроекономіки

 

 

 

 

 

 

студентки 220-Е  групи

економічного  факультету

Малярової Анастасії  Сергіївни  Науковий керівник:

доцент Петренко В.А.

 

 

 

 

 

 

 

Мелітополь – 2013

 

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ…………………………………………………………………………...….3

Розділ 1

Теоретичні  аспекти інфляції……………………….……………………….…6  

1.   Сутність інфляції та причини її виникнення.……………………….……6
2.    Види інфляції та її вимірювання…………………...……………………..11
3.    Макроекономічні наслідки інфляції. КриваФіліпса …..……………......13

Розділ 2

Динаміка  інфляційних процесів в Україні  та розвинених країнах світу…………………………….……………………..……………………….…17

2.1    Особливості інфляційних процесів в Україні……..………………….....17

2.2    Інфляція розвинутих у країнах Заходу…………………………………...21

Розділ 3

Антиінфляційні  заходи держави………………….………………..…………25

3.1    Антиінфляційна політика держави…………………………………….…25

3.2    Методи антиінфляційного оподаткування …………………….………..26

Висновки………………………………………………………………………...35

Список  використаних джерел………………………………………………...37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

Актуальність теми. Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу негативно впливаючи на всі сторони життя суспільства. Вона знецінює результати праці, знищує заощадження юридичних і фізичних осіб, перешкоджає довгостроковим інвестиціям і економічному зростанню. Висока інфляція руйнує грошову систему, провокує втечу національного капіталу за межі країни, ослабляє національну валюту сприяє її витісненню у внутрішньому обігу іноземною валютою, підриває можливості фінансування державного бюджету. Інфляція є найефективнішим засобом перерозподілу національного багатства – від бідніших шарів суспільства до багатших. У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Проте вона не представляє серйозної загрози, оскільки там відпрацьовані і достатньо широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних процесів. Останніми роками в США, Японії, країнах Західної Європи переважає тенденція уповільнення темпів інфляції. На відміну від Заходу, в Україні, що здійснює перетворення господарського механізму інфляційний процес розгортається, як правило в зростаючих масштабах. Це вельми незвичайний специфічний тип інфляції, що погано піддається забороні і регулюванню. Цінова нестабільність економічно і психологічно вимотує більшість людей, створює величезну соціальну напруженість в суспільстві підсилюючи тим самим його соціальне розшарування.

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається, що її поява пов'язана  мало не з виникненням грошей функціонуванням  яких вона нерозривно зв'язана. Термін інфляція вперше став уживатися в  Північній Америці в період громадянської  війни 1861-1865 рр. і позначав процес розбухання паперовий-грошового звернення. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття інфляція отримало в ХХ столітті відразу після Першої світової війни. Вона, як би прийшла на зміну колишньої хвороби ринкової економіки, яка стала явно слабшати, - циклічним кризам.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їх купівельної  спроможності, дисбаланс попиту і  пропозиції. У буквальному перекладі  термін «інфляція» (від латинського  inflati означає “здуття ”, тобто переповнювання каналів звернення надмірними паперовими грошима, не забезпеченими відповідним зростанням товарної маси. Лаконічно інфляції можна дати ще і таке визначення: інфляція – це підвищення загального рівня цін. Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг і іноземних валют, що зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. Деякі учені додають до цього переліку ще і золото, надаючи йому як і раніше значення загального еквівалента. Зазвичай інфляція має в своїй основі не одну, а декілька взаємозв'язаних причин, і виявляється вона не тільки в підвищенні цін. Разом з відкритою ціновою має місце прихована, або пригнічена інфляція, яка виявляється перш за все в дефіциті, погіршенні якості товарів. Але не всяке підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися через поліпшення якості продукції, погіршення умов добування паливно-сировинних ресурсів зміни суспільних потреб. Але це буде, як правило не інфляційне, а до певної міри логічне, виправдане зростання цін на окремі товари. Сучасна інфляція має ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – повсюдний, всеосяжний, якщо раніше вона охоплювала більший або менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз – хронічний.

Мета курсової роботи: Визначити причини виникнення інфляції, види типи, дослідження антиінфляційної політики та напрямів підвищення її ефективності.

Об’єкт курсового дослідження: Інфляція. Антиінфляційна політика в Україні та розвинених країнах світу.

Предмет даної роботи - безпосереднє вивчення особливостей інфляції та антиінфляційних процесів.

Завдання:

1.Узагальнити матеріал з проблеми через дослідження джерел з економічної теорії.

2. Розглянути особливості інфляційних процесів в Україні.

3.Дослідити антиінфляційні заходи держави для стабілізації соціально-економічної ситуації в країні.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ІНФЛЯЦІЇ

 

 

1. Сутність інфляції та причини її виникнення.

 

 

 

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов’язана  з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана. 

Інфляція – це знецінення грошей, породжене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.[2, c.24]

Інфляція  виникає тоді, коли в обігу знаходиться  надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище  веде до їх знецінення, гроші “дешевіють”, а ціни набувають тенденції до зростання.

Під час  інфляції має місце:

• знецінювання грошей по відношенню до золота;
• знецінювання грошей по відношенню до товару;
• знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати  в сучасних американських підручниках:

Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.”

В теоріях, що опрацьовуються західними економiстами, виділяються у вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляції витрат (пропозиції). Ці концепції розглядають  різноманітні причини інфляції.

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних витрат, збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати). Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Традиційно  зміни в рівні цін пояснюються  зайвим сукупним попитом. Економіка  може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням  реального обсягу продукції, бо всі  існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит  призводить до завищених цін на постійний  реальний обсяг продукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: “Надто багато грошей полює за надто малою  кількістю товарів”.

На першому  вiдрiзку сукупнi витрати недостатнi i обсяг валового нацiонального продукту (сукупноi пропозицiї) значно вiдстає  вiд свого потенцiйного рiвня  за умови повноi зайнятостi. У разi збiльшення сукупного попиту рiвень цiн не змiниться, бо буде вiдповiдно  зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде вiдсутня. Це пояснюсться  тим, що iснує велика кiлькiсть незалучених  у виробництво трудових i матерiальних ресурсiв, якi ще можна залучити за iснуючих  на них цiн.[5, c.87-88]

Поступово зростання попиту пiдштовхує розвиток сукупної пропозицiї до другого вiдрiзку, зображенного на мал.1. Для цього  стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому їх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починасться зростання цiн, тобто iнфляцiя. Iнфляцiю, що виникає на другому вiдрiзку кривої сукупної пропозицiї, називають передчасною, тому що вона починається до появи повної зайнятостi i повного використання виробничих потужностей у краiнi.

Подальше  зростання сукупного попиту пiдштовхує сукупну пропозицiю до потенцiйно  можливого обсягу виробництва, зображеного  на мал.1 третiм вiдрiзком. На цьому  вiдрiзку реальний валовий нацiональний продукт досягає свого максимуму, i тому подальше збiльшення сукупного  попиту зумовлює iнфляцiю, яку називають  вже “чистою” на вiдмiну вiд передчасної.

Слiд зазначити, що покриття  дефiциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошовоi емiсiї є одним з найважливiших чинникiв iнфляцii попиту, оскiльки зростання пропозицii грошей збiльшус сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищує рiвень цiн.[5, c.93]

Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції.

Iнфляцiя  витрат, або iнфляцiя пропозицiї,  спостерiгається в тому випадку,  коли збiльшуються витрати на  одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данного обсягу  виробництва. Збiльшення витрат  на одиницю продукцiї в економiцi  скорочує прибутки й обсяг  продукцiї, який може бути запропонований  за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок  цього зменшусться сукупна пропозицiя  товарiв та послуг, що, в свою  чергу, пiдвищує рiвень цiн.

Таким чином, витрати, а не попит збiльшують  цiни.  Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцiї витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi.

Одним iз  джерел iнфляцii витрат c рiзкi порушення (“шоки”) пропозицii. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицii розумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняноi економiчноi системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшус очiкуваний  фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні  ціни можуть змінюватися внаслідок  зростання продуктивності праці, циклічних  і сезонних коливань, структурних  зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державного регулювання  економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих та інше. Очевидно, що не всяке зростання цін - є інфляцією  і тому особливо важливо виділити насправді iнфляційне.[3, c.43]

Таким чином, зростання цін, пов’язане із циклічними коливаннями кон’юнктури, не можна  вважати iнфляційним. По мірі проходження  фаз циклу - особливо при іноді  маючій місце їх "нестандартної" розтягнутостi помітно буде змінюватися  і динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися  в фазах бума і падати в фазах  кризи, а після цього знову  зростати в наступних фазах виходу із кризи.

Підвищення  продуктивності праці при інших  рівних умовах призводить до зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому  випадку - інфляція витрат підвищення заробітної плати в будь-якій галузі насправді супроводжується підвищенням  загального рівня цін.

Стихійні  лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок стихійного лиха на якийсь території зруйновані будинки. Очевидно, що зростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт і  т. і. Великий попит на послуги  і промислову продукцію буде стимулювати  виробників до збільшення обсягу виробництва  і по мірі насичення ринку ціни будуть опускатися.

Таким чином, до найважливіших iнфляційних причин зростання  цін можна віднести наступні:

1. Диспропорційність  - незбалансованість державних видатків  і прибутку - т. з. дефіцит державного  бюджету. Часто цей дефіцит  покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція.

2. Iнфляційно  небезпечні інвестиції - здебільшого  мілітаризація економіки. Військові  асигнування ведуть до утворення  додаткового платіжездатного попиту, а як наслідок - збільшення грошової  маси. Надмірні військові асигнування  звичайно є головною причиною  хронічного дефіциту державного  бюджету, а також збільшення  державного боргу для покриття  якого випускаються додаткові  паперові гроші.

3. Відсутність  чистого вільного ринку і досконалої  конкуренції як його частини.  Сучасний ринок в чималій мірі  огополiстичний. Оскільки огополiст  зацікавлений в скорочуванні  виробництва і пропозиції товарів  створюється дефіцит використовуваний  їм для підтримки чи підняття  ціни на товар.

4. Імпортована  інфляція, роль якої зростає зі  зростанням відкритостi економіки  і утягнення її в світогосподарські  зв'язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби у  держави досить-такi обмежені. Засіб  ревальвації власної валюти, що  інколи застосовується в таких  випадках, робить імпорт більш  вигідним, одночасно ускладнюючи  експорт.

5. Iнфляційні  очікування - виникнення в інфляції  самопідтримуючого характеру. Населення  і господарські суб'єкти звикають  до постійного підвищення рівня  цін. Населення вимагає підвищення  заробітної плати і запасається  товарами наперед, очікуючи на  їх швидке подорожчання. Виробники  ж побоюються підвищення цін  з боку своїх постачальників, які водночас закладають в  ціну своїх товарів прогнозоване  ними зростання цін на комплектуючі  і розгойдують отим самим маховик  інфляції. Живий приклад таких  iнфляційних очікувань ми можемо  спостерігати у своєму повсякденному  житті.[6, c.124-125]

Причину інфляції треба також шукати в  трьох видах монополій:

• Державна монополія на емісію грошей.
• Профспілкова монополія.
• Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.

Ці три  види монополій пов'язані між  собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись  і поза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.

 

 

 

 

1.2. Види інфляції та її вимірювання.

 

 

 

Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:

• Помірна. Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Багато сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.
• Галопуюча. Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
• Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Існує також  і певне співвідношення зростання  цін по різноманітних товарних групах:

• Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і в одночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.
• Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.

Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану:

• Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду. Як приклад можна привести лiбералiзацію цін в Росії 1992 року і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом РФ напередодні - в грудні 1991 року.
• Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект на системі оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення iнфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуваннi тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує iнфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці не зараженої iнфляційними очікуваннями, то виникає так званий "ефект Пiгу" - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.[2, c. 33-35]

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Макроекономічні наслідки інфляції. Крива Філіпса.

 

 

 

Наслідки  інфляції різноманітні, суперечливі  і полягають у наступному:

По–перше, вона приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним та не піддающимся прогнозуванню образом. Кошти перерозподіляються від приватного сектора (фірми, домогосподарства) до держави. Дефіцит державного бюджету, що є одним з факторів інфляції, покривається через інфляційний податок. Його сплачують усі власники реальних грошових залишків. Сплачується він автоматично, оскільки грошовий капітал знецінюється під час інфляції. Інфляційний податок показує зниження вартості реальних грошових залишків.

Інший канал  перерозподілу доходів на користь  держави виникає з монопольного права друкувати гроші. Різниця між сумою номіналів додатково випущених банкнот і витратами на їхнє друкування називається сеньйоражем. Він дорівнює кількості реальних ресурсів, що може одержати держава на надруковані гроші.

По–друге, високі темпи інфляції і різкі зміни структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм і домогосподарств. У результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бізнесу.

Платою  за це є ріст процентної ставки і  прибутку. Інвестиції починають носити короткостроковий характер, знижується частка капітального будівництва в загальному обсязі інвестицій і підвищується питома вага спекулятивних операцій. У майбутньому це може привести до зниження добробуту нації і зайнятості.

Нестабільність  і недостатність економічної  інформації, що заважають складанню бізнес-планів. Ціни є головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація – головна для бізнесу. У ході ж інфляції ціни постійно міняються, продавці і покупці товарів усі частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

По–третє, зменшується політична стабільність суспільства, зростає соціальна напруженість. Висока інфляція сприяє переходу до нової структури суспільства.

Наслідок  інфляції позначається через податкову  систему. У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично всі частіше зараховує різні соціальні групи і види бізнесу в усі більш заможні чи дохідні, не розбираючи: чи зріс доход чи реально тільки номінально. Це дозволяє уряду збирати зростаючу суму податків навіть без прийняття нових податкових законів і ставок. Відношення бізнесу і населення до уряду, природно, погіршується. [4, c. 84]

По–четверте, відносно більш високі темпи росту цін у «відкритому» секторі економіки приводять до зниження конкурентноздатності національних товарів. Результатом буде збільшення імпорту і зменшення експорту, ріст безробіття і руйнування товаровиробників.

По–п'яте, зростає попит на більш стабільну іноземну валюту. Збільшуються витік капіталів за кордон, спекуляції на валютному ринку, що у свою чергу прискорює ріст цін.

По–шосте, знижується реальна вартість заощаджень, накопичених у грошовій формі, підвищується попит на реальні активи. У результаті ціни на ці товари ростуть швидше, ніж змінюється загальний рівень цін. Прискорення інфляції підстьобує ріст попиту в економіці, приводить до утечі від грошей. Фірмам і домогосподарствам приходиться здійснювати додаткові витрати на покупку реальних активів.

По–сьоме, змінюється структура, і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної і монетарної політики звужуються. Зростають бюджетний дефіцит і державний борг.

Запускається  механізм їхнього відтворення. Часто  уряди не змінюють реальної вартості своїх програм, що фактично скорочуються, коли ціни зростають. Це відбувається частково тому, що більшість трансфертних програм не індексовані в залежності від зростання рівня цін. Деякі види державних закупок можуть «проходити» по статтях бюджету у номінальному розмирі. Такий стан речей призводить до того, що номінальні витрати будуть менш за необхідні при зростанні рівня цін, так що реальні витрати будуть зменшуватись.

По–восьме, в економіці, що функціонує в умовах неповної зайнятості,  помірна інфляція, незначно скорочуючи реальні доходи населення, змушує його більше і краще працювати. У результаті повзуча інфляція є одночасно «платою» за економічний ріст і стимулом для нього. Дефляція, навпроти, приводить до зниження зайнятості і завантаження виробничих потужностей.

Окрім перерозподілу  доходів інфляція впливає на економіку  через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рівень обсягу виробництва в цілому. Тут слід зауважити, що безпосереднього зв’язку між цінами i обсягом виробництва немає. Збільшення сукупного попиту збільшує i ціни, i обсяг виробництва. Проте потрясіння в пропозиції, переміщуючи вгору криву сукупної пропозиції, підвищать ціни i зменшать обсяг виробництва.

По–дев'яте, в умовах стагфляції високий рівень інфляції сполучається з великим безробіттям. Значна інфляція не дає можливості збільшити зайнятість.

Залежність  між інфляційним ростом цін і  скороченням  безробіття була виведена в 1958 році англійським економістом А. Филлипсом. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861 – 1956 р. він побудував криву, що відбиває зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття. [20]

Теоретичну базу під розрахунки А. Філіпса підвів економіст Р. Липси. Надалі американські економісти П. Самуэльсон і Р. Солоу модифікували криву Філіпса(див. рис. 1 [17]), замінивши ставки заробітної плати на темпи росту товарних цін.

Рисунок 1

«Крива  Філіпса»

Р

       U                                                                          

де,  P - темп росту товарних цін;

      U - рівень безробіття.

Відзначимо  заздалегідь, що залежність зниження (стабілізації) інфляції ціною росту безробіття лежить в основі багатьох державних антиінфляційних програм (США, Великобританія, Польща, Угорщина і, схоже, СНД).

В–десятих, відбувається різноспрямований рух відносних цін і обсягів

виробництва різних товарів.

Відповідно  до теорії «прискорення інфляції» на довгострокових тимчасових

інтервалах  підвищення темпів інфляції щорічно  допомагає підтримувати реальний обсяг виробництва вище свого природного рівня.

Як бачимо, інфляція є дуже небезпечною для  економіки, порушуючи макроекономічну стабільність. Тому антиінфляційна державна політика займає одне з головних місць серед засобів державного регулювання економіки. Ключовий момент сучасної інфляції розвинутих економічних систем полягає в тому, що вона розвивається як інерційна, i зупинити її надзвичайно важко. Тобто інфляція має властивість залишатися стабільною, поки економічна ситуація не змусить ii підвищитись або впасти.

 

РОЗДІЛ 2

ДИНАМІКА  ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ  ТА РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ 

 

 

2.1    Особливості інфляційних процесів  в Україні

 

 

 

В Україні  інфляційні процеси спостерігаються  від початку її становлення на шлях незалежності. Відомо, що в певні  моменти вона була руйнівною, а в  інших ситуаціях помірною. Важливим є дослідження інфляції в період кризи. Основним показником інфляції в  країні коефіцієнт інфляції, або індекс споживчих цін, який характеризує загальну зміну цін на товари і послуги  у поточному періоді у порівнянні з минулим. Проаналізуємо рівень інфляції в Україні в період з 2007 року по жовтень 2010 року (таблиця 1) [10].                                             

Таблиця 1

 «Індекси споживчих цін на товари та послуги у період з 2007 року по жовтень 2010 року, % (до відповідного періоду попереднього року)»

 

	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Січень	100,5	102,9	102,9	101,8
Лютий	100,6	102,7	101,5	101,9
Березень	100,2	103,8	101,4	100,9
Квітень	100	103,1	100,9	99,7
Травень	100,6	101,3	100,5	99,4
Червень	102,2	100,8	101,1	99,6
Липень	101,4	99,5	99,9	99,8
Серпень	100,6	99,96	99,8	101,2