Интернет реклама

39

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра «Соціальної педагогіки»

«Вплив інтернет-реклами на соціалізацію підлітків»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Соціальна педагогіка»

студентки 311-СП групи

факультету педагогічної освіти

Мирошниченко Наталії

Науковий керівник:

Расказова О.І.

Харків 2011

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ І. Соціалізація підлітків – соціально-психологічний аспект               5

1.1.           Особливості соціалізації у підлітковому віці                                            5

1.2.           Соціалізація підлітків з синдромом комп’ютерної залежності               12

1.3.           Особливості «Я-концепції» у віртуальному світі                                     18

1.4.           Інтернет-реклама як психологічний феномен                                          24

РОЗДІЛ ІІ. Педагогічний експеримент                                                               26

2.1.  Загальні питання реалізації організації проведення експерименту         26

2.2. Реалізація соціально-педагогічного засобу                                                 32

2.3. Аналіз результатів експерименту дослідження                                          38

ЗАКЛЮЧЕННЯ                                                                                                    39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                     40               

ДОДАТКИ                                                                                                            43

ВСТУП

Вдосконалення інформаційних технологій створює умови для ефективного розвитку сучасного суспільства. Комунікаційні засоби стали невід’ємною складовою життя людей у всіх сферах діяльності. Мобільні телефони, комп’юти та інтернет, розширивши комунікаційні, просторові й часові межі, розкрили нові можливості для спілкування, освіти, праці, відпочинку й творчої самореалізції особистості.

Кількість користувачів інтернету щодня невпинно збільшується. Більшою їхньою частиною є молодь.

Незважаючи на безумовно позитивну роль сучасних комунікаційних засобів та інтернету, існують певні ризики у використанні інформаційних технологій. Особливу небезпеку незахищений інформаційний простір приховує для дітей. Інтернет може містити інформацію агресивного чи соціально небезпечного змісту. А надання переваги віртуальному світу перед реальним справляє негативний вплив на психіку і здоров’я дитини та може погіршити не тільки зір, поставу та сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і узалежнену поведінку.

За даними «Центру цифрових технологій майбутнього», 25% дорослих

стурбовані тим, що їхні діти проводять в інтернеті забагато часу, 53% вважають кіберзлочинність реальною загрозою, а 63% висловлюють схвильованість через спілкування їхніх дітей у віртуальних співтовариствах, що лякають сучасних батьків так само, як попередні покоління бачили загрозу в негативному впливі «вулиці» на дітей. При цьому 46% користувачів всесвітньої мережі, які належать до молодіжної аудиторії, особисто зустрічалися зі своїми віртуальними знайомими. Для когось інтернет може бути єдиним джерелом спілкування, але слід враховувати те, що віртуальна реальність ніколи не замінить гармонійних взаємин і повноцінного спілкування між людьми.

Діти, як найбільш активна й допитлива аудиторія, часто першими знайомляться з новими технологіями, такими як інтернет, випереджаючи в технічній освіченості батьків. У цьому є позитивний бік: підвищення рівня

ерудиції, формування навичок спілкування з людьми. Але є й негативний: відсутність життєвого досвіду, як правило, підвищує ризик зіткнутися з онлайн-загрозами.

Одним з найпоширеніших продуктів інтнернету є інтернет-реклама, яка має свої плюси і недоліки для користувачів, але як дорослі так і діти можуть  зіткнутися з шахрайство.

Об’єктом роботи є соціалізація підлітків.

Предмет роботи — вплив інтернет-реклами на соціалізацію підлітків.

Мета роботи — розглянути соцально-психологічні особливості соціалізації підлітків та дослідили специфіку сприймання інтернет-реклами.

До завдань роботи можна віднести наступні:

1.      Вивчити особливості соціалізації сучасних відлітків.

2.      Дослідити вплив інтернет-реклами на соціалізацію підлітків.

3.      Розробити практичні рекомендації для педагогів і батьків.

РОЗДІЛ І. Соціалізація підлітків – соціально-психологічний аспект

1.1.           Особливості соціалізації у підлітковому віці

Сучасний етап суспільного розвитку характеризується трансформацією соціально-економічної, політичної, культурно-освітньої та інших сфер  життєдіяльності. Результатом цього стає зміна якісної основи громадської свідомості, в якій відображаються новітні реалії життя. Разом з цим, сучасність характеризується також загостренням багатьох суперечностей, нестійкістю та різноманітністю орієнтацій і установок, що вносить в життя певну напруженість та викликає появу негативних тенденцій у процесі соціалізації підростаючої особистості.

В цілому, сучасні особливості розвитку українського суспільст­ва справляють на особистість, її формування та становлення подвійний вплив: з одного боку, науково-технічний прогрес обумовлює появу нових економічних відносин, які в свою чергу вимагають від індивіда підвищення його загально- і спеціальноосвітнього рівня, культурного рівня, поглиблення й розширення світогляду, розвитку технологічно нових вмінь, навичок і здібностей, високого рівня усвідомленості громадського обов’язку та особистої відповідаль­ності і т.д.; з іншого боку, об’єктивні зміни різноманітних сто­рін життєдіяльності індивіда ускладнюють процес становлення його особистості, створюючи нові колізії та проблеми, що виникають у сфері взаємодії та взаємовідносин.

Практика показує, що сучасні інститути соціалізації не забезпечують повно­го задоволення потреби формування у підлітків ціннісних орієнта­цій, суспільно схвалених нормативних уявлень, світоглядних переконань та життєвих позицій. Причина цього - одностороннє ба­чення ними процесів навчання і виховання, яке реалізується через систему “суспільство – діти” (в той час як сучасність вимагає актуалізації системи “діти – суспільство”) і обумовлює появу та поглиблення маргінальності підростаючої особистості.

Вивченню досліджуваної проблеми сприяли праці вітчизняних та зарубіжних вчених, в яких розкриті загальні теоретико-методологічні, соціально-психологічні проблеми становлення особистості /К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.П.Буєва, Л.Ф.Бурлачук, М.Вінн, Ж.Годфруа, В.П.Казміренко, О.В.Киричук, Дж.Кольман, І.С.Кон, М.Н.Корнєв, Н.Ю.Максимова, А.А.Мілтс, В.П.Москалець, М.В.Савчин,  В.О.Татенко, Т.М.Титаренко,  Б.Чередрецька та ін.

Аналіз літератури показує, що  особливості підліткового віку в цілому, а також особливості процесу соціалізації підростаючої особистості зокрема вивчені до­сить широко. Про це свідчать дослідження М.Й.Боришевського, К.М.Гуревич, Р.Г.Гурової, О.А.Донченко, Т.В.Драгунової, М.Т.Дригус, І.В.Дубровіної, В.І.Ілійчука, І.С.Кона, В.А.Крутецького, А.Є.Лічко, Н.Ю.Максимової, В.С.Мухіної, Л.Ф.Обухової, Л.Е.Орбан, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, А.В.Петровського, Д.І.Фельдштейна, С.М.Хоружого та ін.

Проведений аналіз наукової літератури з питань соціалізації особистості дав змогу виокремити в цій дефініції декілька аспектів: філософський, соціологічний, психологічний та педагогічний. В цілому ж, соціалізація вивчається вченими (М.Н.Корнєв, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан та ін.) у двох головних аспектах: дослідження її у філогенезі та онтогенезі [1].

Оскільки соціалізація полягає в засвоєнні індивідом соціаль­ного досвіду внаслідок його взаємодії зі своїм найближчим оточен­ням, тобто в переводі зовнішніх поведінкових регуляторів, які представлені різноманітними нормами (соціальними, моральними, етичними, правовими і т.д.), у внутрішні -установки, переконання і т.д., то її змістовну сторону  складають ті особистісні надбання і утворення, які формуються в її процесі. А процесуальну сторону характеризує те, як і під дією яких механізмів відбувається дане формування. На думку С.А.Бєлічевої, остання включає в себе такі поняття, як загальносоціальні детермінанти, інститути, механізми, способи та агенти соціалізації. Загальносоціальні детермінанти соціалізації - це певні умови існування суспільства в цілому і його окремих груп зокрема, котрі створюють той чи інший фон, на якому відбувається формуван­ня особистості, і котрі, позначаючись на умовах життєдіяльності її найближчого оточення, справляють опосередкований вплив на дане формування. Інститути соціалізації - це конкретні групи людей, в яких особистість безпосередньо здобуває досвід, засвоює соціальні нор­ми та цінності. Соціалізація відбувається під дією різноманітних впливів, що походять або від макро-, або від мікросередовища. Так, якщо мова йде про цілеспрямовані впливи, що здійснює суспільство на формування особистості, то це - агенти соціалізації. Вони діють на макрорівні через засоби масової комунікації, культуру та мистецтво тощо і впливають на формування переконань, уявлень, ціннісних орієнтацій, установок особистості в цілому. Якщо ж мовиться про психологічні впливи, що діють на рівні найближчого оточення індивіда, то це - механізми соціалізації. Дані впливи часто характеризуються стихійністю та неорганізованістю, але саме завдяки їм відбуваєть­ся перевід зовнішніх поведінкових регуляторів у внутрішні. Слід зазначити, що систематичного аналізу і чіткої класифікації механізмів соціалізації у вітчизняній психологічній науці практично нема. Вивчення численної наукової літератури дало нам змогу виокремити та класифікувати наступні механізми процесу соціалізації:   1) неусвідомлювані механізми соціалізації (навіювання, наслідування, психологічне зараження, ідентифікація); 2) усвідомлювані механізми соціалізації (переконання, групові експектації, вплив авторитету)  тощо.

Соціалізація представляє собою не просто процес засвоєння індивідом певних норм і цінностей, а й активне їх відтворення, що стає можливим лише внаслідок переведення їх у внутрішній, особистісний план. Процес такого переведення характеризується різною мірою усвідомлюваності індивідом власного ставлення до норм і цінностей свого оточення. Тому, на наш погляд, доцільним стало виокремлення усвідомлюваних і неусвідомлюваних механізмів соціалізації. Останні проявляються здебільшого в ранньому дитинстві і виражаються через такі явища, як навіювання, наслідування, психологічне зараження та ідентифікація. Серед дорослих дані механізми також мають місце, але характерною їх особливістю є те, що вони вже певною мірою усвідомлюються ними внаслідок сформованості критичного ставлення до оточуючого світу і вищого, ніж у дитини, рівня самосвідомості.

      Поряд з інститутами та агентами соціалізації її процесуальна сторона включає  ще й способи соціалізації, під якими вчені розуміють конкретні види взаємодії індивіда із середовищем, за допомогою яких він активно включається в суспільне життя і засвоює соціальний досвід.

Яскравим показником результативності соціалізації в підлітко­вому віці, а також важливим критерієм оцінки рівня соціальної зрілості підлітка виступають якісні характеристики його поведінки. Саме поведінка як форма взаємодії з оточуючим середовищем, що опосередкована зовнішньою (рухливою) та  внутрішньою (психічною) активністю, відображає змістовну сторону засвоєних підростаючою особистістю ціннісно-нормативних уявлень, моральних принципів та світоглядних  переконань. Аналіз літератури показав, що вона формується під  впливом двох чинників: макро- і мікросередовища (соціальний чинник) та особливостей особистості (психологічний чинник). Якщо в якості мікросередовища розглядати сімейне /в широкому значенні слова, тобто родинне/, шкільне та позашкільне оточення підлітка, то ще одним важливим чинником, який обумовлюватиме його пове­дінку можна вважати характер поколінних /міжпоколінних, тобто "дорослі - діти", чи внутрішньопоколінних, тобто "діти - діти", "дорослі - дорослі"/ зв’язків (тобто психолого-педагогічний чинник) [1].

В цілому ж, процес засвоєння підлітком норм поведінки включає в себе чотири етапи: 1) обізнаність з нормою, розуміння її змісту; 2) ототожнення своєї поведінки з нормою; 3) бажання наслідувати норму; 4) здатність реалізувати її. Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості  дає змогу дійти висновку, що  сучасні підлітки вже на першому етапі даного процесу стикаються з певними труднощами: неспівпадання змісту деяких норм з їх реальними проявами породжує явище когнітивного дисонансу і ускладнює засвоєння ними ціннісно-нормативної системи суспільства. Крім того, серед зазначених вище чинників намітився ряд негативних тенденцій, які в цілому також ускладнюють процес становлення підростаючої особистості.  Збільшення кількості безпритульних дітей, утвердження серед них схильності до адиктивної поведінки, скоєння злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність і т.д. – яскраве свідчення цьому.Тенденції, котрі породжують дані явища, мають місце як на рівні сімейного оточення, так і на рівні шкільного і позашкільного середовища. Необхідність їх виокремлення, з’ясування суті та особливостей впливу на підлітка – одні з складових моментів у розкритті процесу його соціалізації в сучасних умовах.

Україна перебуває в процесі розвитку та бурхливих змін, ці зміни безпосередньо впливають на суспільство, а особливо на молодь. Сучасний етап державотворення, курс на оновлення всіх сфер суспільного життя визначають актуальність, важливість соціального виховання, соціалізації та самовизначення молоді.

Процеси реформування суспільства в усіх сферах життя впливають на рівень освіти, характер трудової діяльності та життєвий рівень української молоді; має місце зміна світогляду, способу життя, духовних потреб сучасного покоління молоді.

У зв’язку з розвитком нового способу життя в процесі соціалізації кількість негативних чинників, що впливають на молодь, постійно зростає. Для своєчасних заходів із профілактики негативного впливу цей процес необхідно контролювати.

Більшість молодих людей стоїть нині перед складним вибором у житті, до якого вони не підготовлені ні психологічно, ні організаційно, ні соціально, ні духовно.

Зміст соціалізації молоді залежить від такого важливого параметра, як соціальні інститути — системи спеціально створених або таких, що природно склалися, установ і органів, функціонування яких спрямоване на розвиток індивідів, насамперед шляхом освіти і виховання. Цю систему необхідно вдосконалювати.

Зміни у системі відносин власності вимагає не тільки соціальноекономічних і організаційн-управлінських заходів, але і постійної допомоги молодим людям у виборі свого життєвого призначення, в життєвому самовизначенні.

Вирішення цих проблем потребує передусім визнання суспільством молоді як головного суб’єкта так і об’єкта новітньої історії, усвідомлення того, що саме молодь являється чи не найважливішим чинником динамічних змін. Без фундаментального переосмислення ролі молоді в соціальних процесах, без трансформації суспільної свідомості щодо феномена молоді, українське суспільство не здійснюватиме швидкий прогрес у всіх галузях соціальної практики.

Являючись основною ланкою життєвого самовизначення, трудове самовизначення тісно пов’язане з визначенням молодими людьми свого місця у сфері трудової діяльності, питаннями вибору роду діяльності, професії, спеціальності. Вибір професії — одне з найважливіших стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення — свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв’язання тих чи інших життєвих проблем.

Поняття трудового самовизначення молоді є розгляд структурних властивостей: час початку і завершення такого самовизначення, роль і місце в системі основних подій людського життя, його тривалість і послідовність, настільки тісно і як саме воно пов’язане із подіями в житті.

Перехідний стан економіки зумовив відхилення у системі професіональних цінностей: сучасна молода людина з її особистісними особливостями, яка вступає у ринкові відносини, прагне добитися матеріального благополуччя найкоротшим шляхом. Необхідність виживання змушує зрадити своє покликання та обрати таку професію, оволодіння якою принесе більші матеріальні можливості.

Тобто існує сильна мотивація оволодіння «прибутковою» професією, але як часто у молодої людини немає необхідних для цього  особистісних якостей. Спостерігається також протиріччя між мотивацією вибору професії та можливістю оволодіти нею (елементарний брак коштів на навчання). В останні роки спостерігається зростання престижу освіти.

В сучасних умовах від спеціаліста вимагається високий рівень професіоналізму, бездоганна якість виконуваної роботи, а також постійне підвищення власної конкурентоспроможності на ринку праці. Він має бути цілеспрямованим, здатним до безперервного саморозвитку, стресовитривалим тощо.

Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.

1.2.           Соціалізація підлітків з синдромом комп’ютерної залежності

До комп’ютерної залежності більш схильні підлітки 11-17 років. У них

відбувається втрата відчуття часу, порушення зв’язків із навколишнім світом,

виникає почуття невпевненості, безпорадності, страху самостійного прийняття рішеннь і відповідальності за них.

Комп’ютерна залежність негативно впливає на особистість дитини, викликаючи емоційну й нервову напругу, астеноневротичні та психоемоційні

порушення, проблеми у спілкуванні та порушення соціальної адаптації. Нічне використання інтернету спричиняє порушення режиму сну, внаслідок чого виникає хронічна втома, підвищується дратівливість, конфліктність.

З метою подолання сонливості діти, які страждають залежністю, вдаються до підвищеного споживання кави, міцного чаю та інших тонізуючих речовин, що також шкодить їх здоров’ю. Щоб придбати нові ігри чи пристрої для гри або для оплати користування інтернетом деякі діти вдаються до шахрайства.

За ступінню впливу на гравця найбільш потужними є рольові комп’ютерні ігри, які сприяють інтеграції свідомості з комп’ютером, що може призвести до повного самоототожнення дитини з комп’ютерним героєм. У нормальному стані відбувається короткочасове поринання гравця у віртуальну реальність з метою зняття напруги, відволікання від побутових проблем.

У випадку патологічного відхилення від норми, дитина повертається у реальний світ на короткий проміжок часу, тільки щоб поїсти, попити і трохи поспати.

Перебування залежної дитини в кіберпросторі може сягати 18 годин на добу. Залежність, як правило, помічають рідні і близькі користувача за змінами у поведінці, інтересах і режимі дня.

Психологічні симптоми комп’ютерної залежності:

      гарне самопочуття або ейфорія під час роботи за комп’ютером;

      неможливість зупинитися;

      постійне збільшення кількості часу перебування в інтернеті;

      зневага родиною і друзями;

      відчуття спустошіння, тревоги, роздратованності в періоди перебування поза інтернетом;

      брехня про свою діяльність своїм близьким;

      проблеми з навчанням.

Фізичні симптоми комп’ютерної залежності:

   біль в області зап’ястя через тривалу перенапругу м’язів;

   сухість в очах;

   головний біль;

   біль у спині;

   нерегулярне харчування;

   зневага особистою гігієною;

   порушення сну.

Небезпечні сигнали – передвісники інтернет-залежності:

      нав’язливе прагнення постійно перевіряти електронну пошту;

      очікування чергового сеансу онлайн;

      збільшення часу, проведеного онлайн;

      зростання витрат на інтернет-послуги.

Ознаками інтернет залежності є:

      повне поглинання інтернетом;

      потреба у збільшенні часу онлайн-сеансів;

      наявність неодноразових, малоефективних спроб скорочення часу перебування в інтернеті;

      поява симптомів абстиненції при скороченні користування інтернетом (повторна тяга, виникнення і посилення напруги через певний час);

      виникнення проблем з оточуючим середовищем (однолітками, членами родини, друзями);

      намагання приховати реальний час перебування в інтернеті;

      залежність настрою від використання інтернету (виражається емоційним і руховим збудженням, тривогою, нав’язливими розмірковуваннями про те, що зараз відбувається в інтернеті, фантазіями і мріями про інтернет, вільними чи несвідомими рухами пальців, що нагадує друкування на клавіатурі).

1,8 млрд. людей у світі підключені до Мережі. Щороку зростає кількість користувачів, серед яких дедалі більше дітей і підлітків. У розвитку інтернету виділяють три етапи:

1. Розвиток систем обробки інформації (у цей час активізувалися пошукові системи – Yahoo, Google).

2. Поширення комунікації та електронної комерції (онлайн-магазини, Amazon, Ebay).

3. Становлення інтернету як найбільшого середовища спілкування (соціальні мережі та блоги (мережеві щоденники), Facebook, You Tube, Skype, Twitter, Blogger, MySpace та ін.).

Поширеність інтернету в Україні, за останніми дослідженнями2, становить близько 20%.

Тобто майже кожен п’ятий українець користується Мережею.

Ще п’ять років тому користувачами інтернету були переважно мешканці великих міст, які використовували дротові технології та широкосмуговий доступ. Нині ж, завдяки розвитку мобільного інтернету за технологіями WAP і GPRS/EDGE, стрімке розширення Мережі відбувається4 навіть у порівняно невеликих населених пунктах, а вік користувачів починається з 7-8 років.

Кількість інтернет-користувачів у країні збільшується за рахунок розширення кабельної мережі у великих містах, а також шляхом підключення до мобільного інтернету в селах і невеликих містах, де немає фіксованого доступу. Так, тільки за перший квартал 2010 року кількість користувачів стільникового інтернету від «Київстар» − провідного телеком-оператора країни – за технологією GPRS/EDGE зросла на 25%. А їхня загальна кількість – понад два мільйони людей, серед яких не тільки дорослі, а й молодь – студенти, школярі.

Податкові відрахування від надання інтернет-послуг і електронної комерції – це стаття прибутків до Держбюджету України, що постійно зростає. Ця індустрія розвивається, підтримує економіку і відкриває нові інформаційні можливості для українських громадян. Експерти знайшли цікаву залежність – зростання рівня проникнення фіксованого інтернету на 10% тягне за собою збільшення ВВП на1,3%5.

Інтернет-технології стали природною частиною життя дітей і сучасної

молоді. Невміння працювати з комп’ютером і орієнтуватися в інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна порівняти з невмінням писати й читати. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку. У кіберпросторі існує велика кількість спеціальних сайтів, адресованих дітям різного віку.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв'язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп'ютер та інтернет більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі.

Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

У сучасному суспільстві створено усі умови для того, щоб комп’ютерна залежність дедалі поширювалася, адже рівень комп’ютеризації невпинно зростає, постійно здешевлюються інформаційні технології, з’являються нові моделі комп’ютерів, зменшується їх розмір до кишенькового, що дає змогу користуватися цією технікою в будь-якому місці.

«Комп’ютерна залежність» — термін, який був уперше вжитий у 1987 році, але з появою Інтернету дослідник І. Гоулберг в 1995 році увів в обіг термін «Інтернет-залежність», а також він використав для більш скороченої назви синдрому термін «вебоголізм».

Поява феномену комп’ютерної залежності означала визнання цього явища як такого, що негативно позначається на психічному і фізичному здоров’ї людини. Отже, люди, в яких діагностовано синдром комп’ютерної залежності, потребують лікування та реабілітації так само, як і люди з іншими видами залежності. Дослідження в цій галузі сприяли формуванню бази знань, необхідної для розробки заходів, спрямованих на лікування, реабілітацію осіб із синдромом комп’ютерної залежності. Відкрито клініки лікування кіберзалежності в Голандії та Китаї, але лікарі звертають особливу увагу на те, що після пройденного курсу лікування людині потрібен самоконтроль. Коли йдеться про дітей і підлітків, такий самоконтроль забезпечити надзвичайно важко.

В Україні діє кілька центрів, які займаються лікуванням і реабілітацією осіб із синдромом комп’ютерної залежності. Створенні вони переважно у столиці, але й тут їх лічені одиниці. Практично всі вони спеціалізуються на лікуванні більш давніх видів залежності, і люди, залежні від комп’ютера, стали клієнтами таких Центрів зовсім недавно. Проблема також у тому, що жертвами комп’ютерів стають зазвичай діти та підлітки, і саме вони потребують найбільшої допомоги, але найменше по неї звертаються.

У контексті проблеми комп’ютерної залежності більшого значення набуває навіть не проблема реабілітації та лікування підлітків, а саме потреба в соціалізації таких дітей. На думку В. Москаленка, «Соціалізація — процес формування основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здібностей) в результаті входження її в реальний процес життєдіяльності. Соціалізація, як найпоширеніше поняття з_поміж тих, що характеризують творення особистості, є не тільки засвоєнням дитиною готових форм і способів соціального життя, способів взаємодії з матеріальною і духовною культурою, адаптацією до соціуму, але й виробленням свого власного соціального досвіду, ціннісних орієнтацій, свого стилю життя».

Комп’ютер сильно деформує особистість підлітка, призводить до виникнення різноманітних психологічних девіацій, перекрученого сприйняття навколишнього світу. Часто підлітки самі надають перевагу перебуванню у віртуальному, ніж у реальному світі, адже там вони відчувають себе «супергероями».