Калькуляція собівартості

Зміст курсової роботи:

Вступ.                                                                                                                                                  Актуальність теми.                                                                                                                                    Мета і задачі курсової роботи.

1. Собівартість - комплексний економічній показник виробнічо-господарської  діяльності підприємства.                                                                                                                                                             1.1. Економічна сутність витрат і собівартість продукції.                                                        1.2. Методично-правове регламентування визначення витрат і собівартості продукції.
2. Витрати на виробництво.

2.1. Класифікація  витрат, їх структура.

2.2. Загальні  витрати та витрати на одиницю  продукції.

2.3. Динаміка витрат залежно від обсягів виробництва.

3. Калькуляція собівартості.
1. Види собівартості, що калькулюються на підприємстві, їх характеристика.
2. Структура собівартості.
3. Залежність між обсягом реалізації продукції, її собівартістю і сумою прибутку.
4. Ефективне зниження собівартості.
5. Висновки.

Вступ

В процесі господарської  діяльності будь-яке підприємство постійно здійснює витрати. І значну частку витрат займають операційні витрати. До них належать адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Особливістю їх обліку є те що вони не включаються до собівартості продукції і в кінці місяця списуються на фінансові результати. Це зумовлює специфіку   методики обліку, що детально розглянута в даній роботі.                               Враховуючи те, що “головне завдання кожного підприємства – випуск продукції, торгівля товарами високої якості з найменшими витратами”, то цілком зрозумілою є актуальність і важливість теми даної роботи, особливо в умовах трансформації економічної системи, коли основними факторами виживання вітчизняних підприємств є мінімізація витрат.    По-перше, ринок вимагає адекватного та ефективного управління підприємством. Для досягнення успіху підприємство повинно наймати висококваліфікований управлінський персонал, збільшувати трансакційні витрати. Відповідно збільшуються адміністративні витрати підприємства, що в свою чергу, потребує посилення контролю за використанням коштів та ретельного аналізу ефективності їх використання.       По-друге, успішне просування товару на ринку потребує значних витрат на збут. Давно пройшли ті часи коли покупці змітали товари з прилавків.       Ринок насичений найрізноманітнішими товарами як вітчизняного, так і закордонного виробництва, що різняться якістю та ціною. Конкуренція змушує виробників провадити серйозні маркетингові дослідження, здійснювати передпродажну обробку товарів (та ж упаковка), витрачати значні кошти на рекламу. Тобто сучасні підприємства змушені адаптуватися до нових умов та впевнено почувати себе у сфері обігу.        По-третє, найкращі перспективи має інноваційний характер розвитку. Відповідно зростають витрати на дослідження та розробки. І знову постає необхідність контролю та аналізу ефективності використання ресурсів.         Власне це є три основні напрямки, що виділяються найбільше. Звичайно варті уваги й інші елементи витрат (штрафи, неустойки; втрати від операційної курсової різниці і т. д).  Метою даної роботи є розкриття сутності та особливостей обліку операційних витрат на підприємстві. У першому розділі, що, в основному, зосереджується на теоретичних аспектах даної теми, наводиться економічна сутність витрат та собівартість продукції. Також методично-правове регламентування визначення витрат і собівартості продукції.  Другий розділ присвячений витратам на виробництво. Тобто тут розглянуться такі питання як: класифікація витрат та їх структура, загальні витрати та витрати на одиницю продукції, динаміка витрат залежно від обсягів виробництва.  В останньому, третьому розділі опрацьовано калькуляцію собівартості. А саме я розкрию розкрию так питання: види калькуляції, структура калькуляції, залежність між обсягом реалізації продукції, її собівартостю і сумою прибутку, динаміка і тенденції зміни собівартості.    У четвертому розділі я розгляну ефективне зниження собвартості.     Наведені схеми, приклади, таблиці доповнюють основний текст, що дозволяє всебічно розглянути та розкрити тему роботи.

1.Собівартість - комплексний економічній показник виробничо-господарської  діяльності підприємства.

1.1.Економічна сутність витрат і собівартість продукції.

 Діяльність  будь - якого підприємства завжди  пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.         Здійснюючи будь-яку діяльність підприємство несе деякі затрати на випуск певного виду продукції або надання послуг. Тому необхідно розглядати витрати як певну економічну категорію. Процес праці - це поєднання трьох обов'язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів та знарядь праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці - засобами виробництва, створеними раніше затраченою (уречевленою) працею. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва. Вони вимірюються часом, необхідним для виробництва продукту в певних організаційно-технічних та економічних умовах. В такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні всім суспільно-економічним формаціям.       Національний стандарт бухгалтерського обліку П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).          Для управління менеджерам потрібні не просто витрати, а інформація про об'єкт витрат  -  продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.        За натурально-речовим складом витрати виробництва представляють собою витрати засобів виробництва і засобів існування працівників виробництва. Для відтворення процесу виробництва необхідно відновити обов'язкові елементи процесу праці. Затрачені засоби виробництва відновлюються за рахунок знову  створеного продукту в натурі. Жива праця не відновлюється, а витрачається заново в новому циклі виробництва. Із знову створеного продукту виділяють кошти на відновлення робочої сили, які і складають необхідний елемент натурально-речових витрат виробництва.             Витрати у виробничому процесі праці і засобів виробництва для виготовлення продукції називаються витратами виробництва.          В процесі управління необхідно правильно класифікувати витрати, саме від цього залежатиме правильність прийняття того чи іншого рішення та правильність управління ними. Класифікація витрат залежить також від того, з якою метою вони будуть використовуватися у подальшому.            Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводсь­ку) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".        Витрати на виробництво продукції (чи собівартість продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції (робіт, послуг).

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне  і достовірне визначення фактичних  витрат, пов'язаних з виробництвом і  збутом продукції, обчислення фактичної  собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

1.2.Методично-правове  регламентування визначення витрат  і собівартості продукції.

 Розглянемо сутність категорії «витрат» та «собівартості продукції» з точки зору різних нормативних документів та літературних джерел:

1. Національні  стандарти бухгалтерського обліку  П(С)БО 1 та П(С)БО 16 визначають витрати  як зменшення економічних вигод  у вигляді вибуття активів  або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово - майнового стану підприємства.         2. Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145 поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально - речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.        3. Такі економісти як: М.І. Баканов, С.М. Капелюш, Л.П. Петров, A.M. Фрідман, А.А. Макарова та інші головну увагу приділяли витратам обігу, під якими розумілись суспільно - необхідні витрати живої та уречевленої праці. Таке тлумачення витрат було зумовлено тим, що витрати розглядалися у зіставленні з витратами виробництва з одного боку, та витратами споживання - з іншого, а також з домінуванням економічної теорії К. Маркса щодо економічної природи витрат.             4. У своїх працях Ф.Ф. Бутинець, Л.М. Янчева, Т.П. Остапчук, С.І. Якименко при розгляді витрат визначають їх як загальноекономічну категорію, що характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Відрізняють поняття витрат в бухгалтерському розумінні від витрат в економічному тлумаченні. Так, під економічними витратами розуміють „затрати втрачених можливостей", тобто суму грошей яку можна отримати при найбільш вигідному із всіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь - якого ресурсу обраного для виробництва продукції дорівнюють його вартості при найкращому із всіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлено обмеженістю ресурсів у порівнянні з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору витрати - це тільки конкретні витрати ресурсів [2]. Дане тлумачення базується на ресурсному розумінні природи господарства, не беручи до уваги інші аспекти.  5. Якщо розглядати роботи іноземних авторів, то особливостями вирішення проблеми розкриття сутності витрат є:

- присутність  однакового підходу до розглядання  витрат підприємств, що здійснюють  різні види діяльності із зазначенням  галузевих особливостей;

-розглядання витрат як елемента всієї системи управління у нерозривному зв'язку з іншими важливими показниками фінансово - господарської діяльності;            -створення умов для практичного впровадження наукових робіт до системи управління підприємством. К.Друрі визначає термін „витрати" як засоби, що витрачено на одержання прибутку. Дане тлумачення є одностороннім, адже здійснюється ототожнення витрат з використанням фінансових ресурсів.  Д.К.Шим, Д.Г. Сігел трактуть витрати як показник у грошовому виразі кількості ресурсів, використаних для досягнення визначеної мети. Це тлумачення виражає сутність витрат лише через натурально - речовий склад, не беручи до уваги сутнісний, часовий аспекти даної проблеми.        Отже, розглянувши поняття „витрат" в нормативних джерелах та в спеціальній літературі, ми бачимо, що різні автори трактуючи це поняття, не розкривають всіх його аспектів, не враховують всіх особливостей функціонування підприємства як самостійного суб'єкта господарювання. Так, при визначенні економічної сутності витрат необхідно враховувати вище перераховані недоліки, знайти єдине найбільш повне тлумачення, що в кінцевому результаті допоможе зрозуміти сутність витрат та приймати раціональні та правильні рішення щодо управління витратами на підприємстві.

2. Витрати на виробництво.

2.1. Класифікація  витрат, їх структура.

В процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).            2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.              3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.          Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.  Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські.       Економічні витрати--це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних).                       Зовнішні витрати — це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.                                                                                      Внутрішні витрати  мають неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Звідси: Економічні витрати - Імпліцитнг = Бухгалтерські витрати.   Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські — обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо. Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг).          При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення.

1. Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) — це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата).                                                                                                Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).
2. За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основнівитрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витратстворюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).
3. За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі витрати  безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата).

Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції.

4. Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.               Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить                  від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні:

• Пропорційні змінні витрати  змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.
• Прогресивні змінні витратизростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.
• Регресивні змінні витратизмінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.    Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

5. Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми: -    поточні витрати  здійснюються щоденно в даному періоді;

• одноразові - це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць.
• майбутні витрати — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).

Такий вид класифікації дає змогу забезпечити економічно обгрунтований рівномірний у  часі розподіл витрат на виробництво  продукції.

Таблиця 1

Структура витрат на виробництво і її динаміка.

Відсоток від  суми кожної статті знаходится так:

Ця послідовність  дійсна на всу статті попереднього та поточного року.

Відсоток попернього року заходиться:

Цей розрахунок виконуеться для кожної статті.

попередній  рік 

Висновок: Проаналізувавши структуру витрат можна зробити висновок , що на першому місці найбільшу частку становлять витрати на сировину та матеріали. В минулому році витрати на сировину та матеріали становили 5938,25 тис. грн (89,32%); в поточному витрати на сировину та матеріали становили 6647,71 тис. грн (89,57%). Найменшу частку становлять інші виробничі вирати101,12 тис. грн (1,36%).                                                                                                  Аналізуючи попередній рік та минулий видно, що відбулися зміни у вартості витрат. Вартість сировини і матеріалі зросла на 11,8%. Загальна сума вират зросла на 11,5%.

2.2. Загальні  витрати та витрати на одиницю продукції.

Процес виробництва  завжди пов’язаний з використанням  робочої сили та засобів виробництва, які втілюються в продукті. Останній характеризується корисністю (споживною вартістю) та трудомісткістю, тобто затраченою певною кількістю праці. Чим продуктивніша праця, тим нижча трудомісткість одиниці створеного продукту.      Слід відрізняти витрати загальні  й  на  одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Ця сума  залежить  від  тривалості  періоду  і  кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.  В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.         Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

де Сг —  граничні витрати;

∆C — приріст загальних витрат;

∆N — приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Якщо загальні витрати  виразити певною функцією обсягу продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цієї  функції. Це витрати  на останню за часом виготовлення одиницю   продукції.   Показник   граничних   витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

Валовий дохід - це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.                                                                           

Крім поняття  валових доходів, у господарській  діяльності використовують показник доходи від діяльності підприємства.          Валові витрати - це сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.     Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозвязок.

Відмінності валових витрат виробництва (діяльності) у наступному:

1) Валові витрати - обєкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) - обєкт фінансового обліку.

2) До валових включають будь-які витрати, повязані з придбанням сировини, матеріалів (робіт, послуг).                                                                                                                                                  На витрати виробництва (діяльності) вартість придбаних товаро-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.          3) До валових витрат включають попередню оплату постачальникам за товарно-матеріальні цінності. Грошові кошти, перераховані як попередня оплата, у фінансовому обліку витратами виробництва (діяльності) не вважають, а зараховують до складу дебіторської заборгованості.        4) Амортизацію основних засобів у валові витрати не включають, а відносять до витрат виробництва (діяльності) та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збитових витрат.                                                                                   5) Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток. Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт. послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.        6) Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності.

Спільним в обліку валових витрат і витрат виробництва (діяльності) є  наступне:

1) Валові витрати і витрати виробництва (діяльності) базуються на основі первинних документів; 2) Традиційні витрати виробництва (діяльності), зокрема витрати на оплату праці, на соціальні заходи, на обовязковий аудит тощо є одночасно й валовими витратами.    Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів.       Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для ринкової стратегії фірми, оскільки дає змогу з'ясувати — за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

2.3.Динаміка  витрат залежно від обсягів  виробництва

Розмежування  короткотермінового і довготермінового періодів позначається і на динаміці витрат виробництва.                                                                                                                                   Витрати виробництва у короткотерміновому періоді. У цьому періоді, як уже зазначалось, один вид витрат може змінюватися відносно швидко. Сюди належать витрати сировини, палива, живої праці. Зміна обсягу цих витрат безпосередньо пов'язана з обсягом продукції, що виготовляється. Другий вид витрат такого безпосереднього зв'язку з обсягами вироблюваної продукції не має. Скажімо, виробничі будівлі та устаткування машинобудівного заводу можна замінити лише протягом тривалого проміжку часу. Тому й витрати на створення їх безпосереднього зв'язку з обсягами продукції, що виробляється, не мають. Залежно від зазначених обставин витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.

1. Змінними витратами виробництва є ті, розмір яких змінюється залежно від обсягу виробництва, а тому можна легко встановити зв'язок між витратами та виробництвом. До них належать витрати на сировину, матеріали, енергію, заробітну плату.                      
2. Постійними витратами виробництва називають ті, розмір яких залишається незмінним, яка б кількість продукції не вироблялася, навіть тоді, коли виробництво її зовсім зупиняється. До цих витрат відносять виплати відсотків за позиками, орендну плату, рентні платежі, амортизаційні.             На динаміку витрат виробництва у короткотерміновому періоді впливає закон спадної віддачі. Сутність його в тому, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу до незмінного, фіксованого ресурсу дає додатковий продукт, обсяг якого зменшується на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.                                                             Дія закону спадної віддачі позначається на динаміці витрат виробництва. Із зростанням обсягів виробництва, зумовленого збільшенням змінних чинників його, середні постійні витрати виробництва знижуватимуться. Інша тенденція у середніх змінних витратах. Оскільки ціна кожної одиниці змінного ресурсу залишається постійною, то до певної межі середні змінні витрати зменшуватимуться, адже додатковий обсяг продукції зростатиме. Однак з моменту зниження приросту обсягу продукції за рахунок додаткового змінного ресурсу середні змінні витрати підвищуватимуться, що призведе і до збільшення середніх валових витрат виробництва.             Витрати виробництва у довготерміновому періоді. У ньому, як ми з'ясували, можна змінювати обсяг усіх використовуваних ресурсів. Це означає, що можна змінювати і виробничі потужності, або масштаб виробництва. Тому всі витрати виробництва стають змінними. У цих умовах між зміною виробничих потужностей і рівнем витрат виробництва виникає залежність, що називається ефектом масштабу виробництва. Сутність його полягає в тому, що послідовне збільшення розмірів підприємства протягом певного періоду супроводжується зниженням витрат виробництва одиниці продукції, але починаючи з певного моменту збільшення розмірів підприємства призводить до підвищення середніх валових витрат виробництва. Інакше кажучи, масштаб може бути позитивним і негативним. Позитивний ефект масштабу означає, що зі збільшенням масштабів виробництва знижуються серед<span class="dash0410_0431_0437_0430_0446_0020_0441_043f_0438_0441_043a_0430__Char" style=" font-family: 'Times New Roman