Киберпреступность

38

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ

1.1. Еволюція розвитку феномену кіберзлочинності

1.2. Способи використання терористами Інтернету

РОЗДІЛ 2.

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ З КІБЕРШАХРАЙСТВО

2.1. Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з кіберзлочинністю

2.2. Шляхи протидії кіберзлочинності на міжнародній арені

РОЗДІЛ 3.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

3.1. Законодавча база регулювання кіберзлочинності в Україні

3.2. Шляхи протистояння кіберзлочинів в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження теми: захист інформаційних ресурсів є одним із пріоритетних завдань як на національній так і на міжнародній аренах. В умовах постіндустріального етапу інформація, інформаційні ресурси перетворились на стратегічний ресурс економічного і науково-технологічного прогресу, життєдіяльності і розвитку соціальних і біологічних систем, важливий фактор успішної внутрішньої і зовнішньої політики та національної безпеки, обєкт виробництва, товарних відносин і конкуренції.

Інформація, як результат інтелектуальної творчої діяльності, має колосальний потенціал забезпечення ефективного державного управління, розвитку громадянського суспільства та впливу на свідомість, підсвідомість і поведінку людини. Інформаційна сфера в сучасних умовах перетворилась на арену боротьби за світове лідерство та інформаційні впливи на відповідні країни і регіони. В основі цієї боротьби знаходиться добування достовірної і повної інформації про конкурентів і супротивників та країн, що віднесені до інтересів лідерів у сфері інформаційних технологій. Все це робить інформацію соціальною зброєю, породжує проблеми захисту інформаційних ресурсів та інформації у сфері її обігу.

В інформаційній сфері, особливо пов’язаної із захистом інформації, залишаються нерозв’язаними проблеми щодо створення загальної системи захисту інформації. Між чинними актами інформаційного законодавства існують суттєві суперечності, що порушують системність законодавства та не сприяють забезпеченню законності в інформаційній діяльності. Мають місце непоодинокі факти порушення прав і свобод громадян підзаконними актами. Організаційна структура державних органів, спеціальних підрозділів і служб не забезпечує формування і стале функціонування комплексної системи інформаційної безпеки та всіх складових захисту інформації.

Метою курсової роботи є вивчення проблеми кіберзлочинності, її кримінологічних значущих аспектів, необхідних для оцінки ступеня суспільної небезпеки цього явища, аналіз заходів кримінально-правової боротьби з ним і розробка пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності кримінально-правового регулювання боротьби з кіберзлочинністю.

Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

1.                  Детермінувати поняття кіберзлочинності, фішингу та кіберсквотінгу, охарактеризувати способи використання терористами Інтернету.

2.                  Проаналізувати міжнародне нормативно-правове регулювання кіберзлочинності.

3.                  Проаналізувати національне нормативно-правове регулювання кіберзлочинності.

Предмет дослідження – кримінологічні аспекти кіберзлочинності: їх стан, структура, динаміка і фактори, що їх детермінують, питання кримінально-правової боротьби з цим явищем, національні та міжнародні кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за діяння, вчинені в кіберпросторі.

Об'єкт дослідження – кіберзлочинність, її тенденції і особливості та

боротьба з нею.

Теоретичну базу дослідження складають роботи вітчизняних і зарубіжних учених як С. Бреннер, В. Б. Віхових, А. Г. Волеводза, В. А. Голубєва, М. Гудмана, М. С. Дашяна, Д. Деннінг, Б. Д. Завідова, У. Зібера, В. Е. Козлова, А. И. Коробеева, Д. Льюїса, В. Д. Курушина, Н. А. Лопашенко, Ю. І. Ляпунова, В. А. Мазурова, В. А. Мінаєва, В. Б. Наумова, В. А. Номоконова, А. Л. Осипенко, А. Г. Серго, Д. Б. Фролова, В. Н. Черкасова, Л. Шеллі, Д. Шіндер та ін.

РОЗДІЛ 1.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ

1.1. Еволюція розвитку феномену кіберзлочинності

Нині всі економічно розвинені країни перейшли на широке використання нових інформаційних технологій у виробничій, комерційній, банківській сферах. Це пояснюється тим, що завдяки традиційним методам неможливо вірно орієнтуватися у сучасному лавиноподібному інформаційному потоці, глибоко аналізувати динамічні процесиекономічної діяльності підприємств. Найбільш активно розвиваються технології, пов’язані з глобальною комп’ютерною мережею Інтернет, що призвело до появи таких нових категорій, як електронна торгівля, електронний бізнес, електронний уряд тощо. Це яскраво демонструє зростання кількості користувачів Мережі [1, c. 4].

Електронна торгівля — форма торгівлі товарами і послугами завдяки використанню електронних засобів, в тому числі і інтернету. Електронна тогівля є окремим випадком електронного бізнесу [2].

Електронний бізнес – перетворення головних бізнес-процесів за допомогою інтернет технологій [3].

Електронний уряд – це нова модель державного управління, здатна зробити відносини бізнесу і громадян з державною владою відкритими і конструктивними та передбачає взаємодію держави, бізнесу і громадян за допомогою інформаційних технологій [4].

Електронна комерція охопила увесь світ, хоча насиченість електронних засобів у різних країнах є вкрай нерівномірною.Разом з тим, в інформаційному суспільсті виникли нові загрози, що стали серйозною перешкодою для електронного бізнесу. Нові інформаційні технології почали активно використовуватися злочинним світом.

У складі комп’ютерної злочинності найбільшу небезпеку для особи, держави, суспільства в цілому становлять такі злочини, що мають ознаки організованої злочинності: кібертероризм, диверсії, крадіжки інформації з баз даних та комп’ютерних програм, шахрайства з використанням комп’ютерних технологій, особливо у сфері міжнародних економічних відносин і т.ін. Це одна з найбільш серйозних проблем багатьох держав. Кількість правопорушень вказаного виду має тенденцію до зростання [1, c. 4-5].

Кіберзлочинність – це злочинність в так званому «віртуальному просторі». Віртуальний простір можна визначити як такий, що моделюється за допомогою комп'ютера інформаційний простір, в якому знаходяться відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси, представлені в математичному, символьному або будь-якому іншому вигляді і що знаходяться в процесі руху по локальних і глобальних комп'ютерних мереж, які дані, що зберігаються в пам'яті будь-якого фізичного або віртуального пристрою, а також іншого носія, спеціально призначеного для їх зберігання, обробки і передачі. Це визначення відповідає рекомендаціям експертів ООН. На їхню думку, термін «кіберзлочинність» охоплює будь-який злочин, який може здійснюватися за допомогою комп'ютерної системи або мережі, в рамках комп'ютерної системи або мережі чи проти комп'ютерної системи або мережі. Таким чином, до кіберзлочинів може бути віднесено будь-який злочин, скоєний в електронному середовищі.

Злочин, вчинений у кіберпросторі – це винне протиправне втручання в роботу комп'ютерів, комп'ютерних програм, комп'ютерних мереж, несанкціонована модифікація комп'ютерних даних, а також інші протиправні суспільно небезпечні дії, вчинені за допомогою комп'ютерів, комп'ютерних мереж і програм [5].

Сам термін «кібертероризм» з'явився приблизно в 1997 році. Саме тоді спеціальний агент ФБР Марк Поллітт визначив цей вид тероризму як «навмисні політично мотивовані атаки на інформаційні, комп'ютерні системи, комп'ютерні програми і дані, виражені в застосуванні насильства по відношенню до цивільних цілей з боку субнаціональними груп або таємних агентів» [6].

Відомий експерт Д. Деннінг говорить про кібертероризму як про «протиправної атаці або загрозу атаки на комп'ютери, мережі або інформацію, що знаходиться в них, зроблену з метою примусити органи влади до сприяння в досягненні політичних або соціальних цілей».

Дослідники M. Дж. Девост, Б. X. Хьютон, Н. А. Поллард визначають інформаційний терроризм, а кібертероризм є його різновидом, як:

1. підключення злочинного використання інформаційних систем за допомогою шахрайства чи зловживань з фізичним насильством, властивим тероризму;

2. свідоме зловживання цифровими інформаційними системами, мережами або компонентами цих систем або мереж в цілях, які сприяють здійсненню терористичних операцій чи актів [7].

Не менш важливим поняттям є фішинг. Фішинг – це вид інтернет-шахрайства, метою якого є отримання доступу до конфіденційних даних користувачів – логінів і паролів. Це досягається шляхом проведення масових розсилок електронних листів від імені популярних брендів, а також особистих повідомлень всередині різних сервісів, наприклад, від імені банків (Сітібанк, Альфа-банк), сервісів (Rambler, Mail.ru) або всередині соціальних мереж (Facebook, Вконтакте ). У листі часто міститься пряме посилання на сайт, зовні невідмітний від цього, або на сайт з перенаправленням. Опинившись на такому сайті, користувач може повідомити шахраям цінну інформацію, що дозволяє отримати доступ до акаунтів і банківських рахунків.

Фішинг – один з різновидів соціальної інженерії, заснована на незнанні користувачами основ мережевої безпеки: зокрема, багато хто не знають простого факту – сервіси не розсилають листів з проханнями повідомити свої облікові дані, пароль та інше [8].

Також, з розвитком мережі Інтернет світ поглинула епідемія кіберсквотингу. Чіткого визначення поняттю кіберсквоттинг ще немає. Можна визначити кіберсквоттинг як специфічний вид бізнесу, придбання або реєстрація доменних імен, співзвучних назвами відомих компаній або просто «вдалих» назв, не для особистого або колективного користування, а з метою одержання вигоди за допомогою подальшого перепродажу домену або розміщення на ньому реклами. А якщо висловитися простіше, то кіберсквоттинг – це захоплення доменів.

Термін «кіберсквоттинг» виник в Сполучених Штатах Америки в 1995-1996 роках. Для боротьби з кіберсквотингу дві організації, які відповідальні за всесвітню систему інтернет-адресації – ICANN і ВОІВ, створити уніфіковану політику вирішення спорів про доменні імена (UDRP). Конгрес Сполучених Штатів Америки в свою чергу прийняв Закон про захист прав споживачів від кіберсквотингу (The Anti-Cybersquatting Consumer Protection Act (ACPA)). Таким чином, залежно від наявності несумлінність у діях, власники доменних імен можуть бути визнані правопорушниками .

Домени – для багатьох це в принципі актуальна тема. Спокійно живуть власники цікавих і запам'ятовуються доменів. Інші намагаються придумати самі неповторні та оригінальні слова перед точкою RU. Домен або по-іншому доменне ім'я – це набір символів, який вводять в адресний рядок браузера, з метою потрапити на який-небудь сайт. Домен не надається власнику сайта у передчасно користування і, тим більше, не стає його власністю. Як правило, термін реєстрації домену – один рік. Після закінчення терміну реєстрації його слід продовжувати. Якщо власник сайту вчасно це не зробить, доменне ім'я буде звільнено і може дістатися кіберсквотера.

Кіберсквотерів, як правило, чекають, коли звільняться домени і прагнуть зайняти їх. Якщо удача їх супроводжує, то домен поміняє власника. Після того, як закінчиться термін реєстрації домену, домен протягом місяця ще числиться за його попереднім власником. Його ще можна продовжити в цей період. Але пізніше домен стане вільний для реєстрації ким завгодно. А кіберсквоттера як раз і підсиджують неуважних власників сайтів. Нерідко власники великих сайтів не встигають слідкувати за всіма звільненими доменами, тоді кіберсквотера пожинають плоди свого наполегливого очікування.

Кіберсквотера не тільки вартують і реєструють прострочені з оплати домени. Багато домени вони придумують самі і реєструють, в надії, що колись вони комусь стануть потрібні. Особливу цінність мають дво-і трьохбуквені домени. Але рідко зараз можна зареєструвати домен перспективний, тому що майже всі вже зайняті.

Звичайно, неможливо зареєструвати всі домени з більш-менш придатними за змістом сполученнями літер. Треба вибирати як можна більш перспективні. Тому багато кіберсквотера по можливості роблять вибір доменів після аналізу статистичних баз пошукових запитів у відомих пошукових системах. Якщо в цих базах буде відмічено раптова поява нових слів або комбінацій слів, або зростає кількість вживань їх у порівнянні з минулим періодом, це означає, що слово, ймовірно, з'явиться у відомих доменних зонах.

Відомі випадки, коли кіберсквотера реалізують доменні імена один одному, тобто розвивається ринок доменів. Домени, у певному сенсі, можна назвати засобом вкладення капіталу. Зауважимо, що реєстрація доменного імені в зоні RU коштує до двадцяти доларів, але реальна ціна на сам домен може досягати декількох тисяч доларів, а деякі домени оцінюються в десятки і навіть сотні тисяч доларів. З цієї причини кіберсквотинг отримав таке широке поширення [9].

Сьогодні ми живемо і працюємо у світі глобальних можливостей взаємодії. Ми можемо вести легковажну бесіду або здійснювати багатомільйонні грошові операції та операції з людьми з іншого боку планети швидко і недорого. Стрімке збільшення кількості персональних комп'ютерів, вільний доступ до Інтернету та швидко розвиваючий ринок нових комунікаційних пристроїв змінили і способи проведення дозвілля, і методи ведення бізнесу. З розвитком інформаційних технологій змінилися і способи здійснення злочинів. Кібертероризм, за роки, почав набувати широких маштабів у цілому світі. Але на даний час не існує коректного понятійного апарату, який зміг би з точністю розкрити визначення кібертероризму, фішингу, кіберсквотінгу. Є лише допустові визначення, які відкривають суть цих понять, але не повністю.

1.2. Способи використання Інтернету терористами

У наші дні ситуація в області інформаційних загроз надзвичайно складна. Кіберзлочинці застосовують різноманітні загрози, що дозволяють одержувати контроль над комп'ютерами користувачів і заробляти гроші незаконним шляхом.

Існує декілька способів використання терористами Інтернету:

1. Інформаційне забезпечення. Цей спосіб використовується терористами для оприлюднення своєї діяльності, пропаганди, і, зрозуміло, психологічної війни. Інтернет, і поява глобальних мереж в цілому, значно підвищили можливості для терористів по забезпеченню публічності своєї діяльності. Інформація може подаватися у формі історичної довідки, відомостей про лідерів, маніфестів і т.д. Але терористи можуть використовувати Інтернет також як засіб психологічної війни за допомогою поширення дезінформації, передачі загроз, публікації на веб-сайтах навідних «жах-зображень», таких як обезглавлення американського перекладача Ніка Берга в Іраку або журналіста з США Деніела Перла в Пакистані. Ця діяльність, безсумнівно, вдосконалюється із збільшенням об'єму і швидкості транспортування даних, і стає можливим внаслідок низької вартості, відсутності контролю та глобального розмаху мережі Інтернет. До появи Інтернет надії терористів на надання гласності інформації про свої мотиви та діяльності залежали від залучення уваги телебачення, радіо та преси. Як звертає увагу Вейнман, традиційні засоби комунікації, мають «поріг відбору» – це багатоступінчатий процес відбору матеріалів редакторами, який терористам часто не вдається подолати. Але цей критерій, безумовно, непридатний до власних веб-сайтів терористів. Інтернет, таким чином, пропонує терористичним групам безпрецедентний рівень прямого контролю над змістом своїх послань. Це значно підвищує їх можливості для формування сприйняття різної цільової аудиторії, і маніпулювання не тільки своїм чином, але й чином своїх ворогів. Хоча цільова аудиторія багатьох груп дуже невелика, їх присутності в Інтернеті можна очікувати. Яким би не була кількість відвідувачів сайту, якщо він має гарний дизайн і хорошу підтримку, це створює групі ауру легітимності.

2. Фінансування. Способи отримання грошей спрямовані на підтримку терористами своєї активності. Гроші життєво важливі для тероризму, це «двигун збройної боротьби». Безпосередність і інтерактивність комунікацій в Інтернет в сукупності з його радіусом дії відкриває величезні можливості для зростання грошових пожертвувань, як це видно на прикладі низки мирних політичних організацій і діячів громадянського суспільства. Терористи ведуть пошук фінансів як через свої сайти, так і шляхом використання інфраструктури мережі Інтернет в якості засобу мобілізації ресурсів за допомогою незаконних методів.

Прямі прохання на терористичних сайтах. Деякі терористичні групи просять фінансування безпосередньо через сайт з його відвідувачів. Ці прохання можуть бути викладені у формі загальних заяв, що підкреслюють, що організація потребує грошей, найбільш часто співчуваючих прямо просять про фінансову підтримку, супроводжуючи прохання інформацією про банківський рахунок або реквізитах оплати через Інтернет. Другий шлях – це класифікація відвідувачів сайту шляхом заповнення он-лайн профілів і визначення потенційних жертводавців і контакт з ними. Ця функція може виконуватися автоматично сервером. Третій шлях – створення он-лайн магазинів і продаж через них книг, відеокасет, прапорів, футболок і т.д.

Використання засобів електронної комерції. Крім прямих прохань на сайтах, терористи використовують Інтернет для фінансування ще кількома способами.

3. Використання благодійних внесків. Терористичні організації мають історію використання не тільки бізнес-засобів, але також благодійності для таємного збору фінансів. Це особливо популярно в ісламістських груп і здійснюється шляхом директив, які закликають благочестивих мусульман робити регулярні пожертви. У деяких випадках терористичні організації збирають пожертви, які нібито підуть на гуманітарні цілі. Терористи також користуються «фільтрацією» існуючих благодійних організацій для таємного отримання коштів. Багато з організацій, що займаються збором їжі, одягу, освітою нужденних, забезпеченням медичною допомогою, на додаток до своєї місії гуманітарної допомоги мають приховану місію з підтримки терористів і надання матеріальної допомоги збройним групам. Матеріали, розміщені на сайтах цих організацій, можуть містити натяки на допомогу терористам, але можуть не говорити нічого про секретні цілі.

Як показують вищенаведені приклади, підтримка, яку шукають терористи і яка їм надається, не завжди може бути виражена в грошовій формі. Однак у даній роботі термін «фінансування» використовується як позначення передачі терористам грошей. Однак він може також використовуватися для позначення передачі будь-яких необхідних терористам ресурсів, які їх підтримують, організації та здійснення ними операцій.

4. Створення мереж. Створення мереж дозволяє терористам вирівняти структуру своїх організацій і діяти в більш децентралізованою манері, яка дозволяє розосередженим чинним учасникам груп зв'язуватися один з одним і ефективно координувати дії при менших витратах. Інтернет дозволяє не тільки підтримувати зв'язок всередині групи, а й зв'язок зовні. Глобальна мережа збільшує можливості терористів трансформувати структуру груп і з'єднувати їх шляхом надання альтернативного простору для комунікацій та обговорень, а також дозволяє групам зв'язуватися з внутрішніми підгрупами і організаціями ззовні з усього світу через веб-сайт.

Трансформація структури організацій. Джон Акрілу, Девід Ронфельд і Мішель Занін акцентують увагу на появі нових форм терористичних організацій, пристосованих до нової інформаційної ери. Вони стверджують, що «терористи будуть продовжувати переміщатися від ієрархічної структури організації до проектування мереж нової інформаційної епохи. Більше зусиль буде додаватися для побудови транснаціональних, пов'язаних за допомогою Інтернет груп, ніж створення окремих груп». Цей тип організаційної структури якісно відрізняється від ієрархічної побудови. Найбільш ймовірно, що терористи будуть організовані, щоб діяти в більш «мережевому» варіанті, децентралізоване, «багатоканальної». В ідеалі, не повинно бути однією, центральної фігури лідера, командування або штаб-квартири. Усередині мереж практично немає або взагалі немає ієрархії, існує безліч лідерів, кількість яких залежить від розмірів групи. Іншими словами, у групи немає певного «серця» або «голови», які можуть бути мішенню. Щоб реалізувати свій потенціал, такої мережі необхідно використовувати новітні інформаційні та телекомунікаційні технології. Інтернет стає основним компонентом існування такої організації.

Планування і координація. Безліч терористичних груп має спільні цілі з легальними організаціями та інституціями: домогтися найбільшої ефективності діяльності за допомогою застосування Інтернет. Для пояснення, чому сучасні ІТ-системи, особливо Інтернет, так корисні терористам в створенні і підтримці мереж, можуть висуватися різні причини. Як уже обговорювалося, нові технології дають можливість для більш швидкого, дешевого і безпечного потоку інформації. Крім того, інтеграція комп'ютерних засобів з комунікаційними значно підвищила різноманітність і рівень складності інформації, що передається. Це призвело М. Заніна до висунення гіпотези про те, що «чим вище ступінь організації мереж в терористичній групі, тим вища ймовірність, що інформаційні технології використовуються для підтримки роботи мережі». Гіпотеза Заніна народилася у зв'язку з подіями 2001 р. в США. Наприклад, багато хто з терористів, які були звинувачені в США після 11 вересня 2001 р., використовували для комунікацій електронну пошту. У звинуваченні чотирьох членів Збройної ісламської групи стверджується, що комп'ютери використовувалися для передачі, пересилання, розповсюдження листів і зв'язку між лідерами групи та її членами в США і по всьому світу.

Інтернет дозволяє встановлювати зв'язок не тільки з членами однієї терористичної організації, але і між різними групами. Наприклад, існують тисячі сайтів прихильників джихаду, що виражають підтримку терористам. Згідно Вейнманну, ці сайти та пов'язані з ними форуми дозволяють терористам з Чечні, Палестини, Індонезії, Афганістану, Туреччини, Іраку, Малайзії, Філіппін і Лівану обмінюватися не лише ідеями і пропозиціями, але також практичною інформацією про те, як виготовляти бомби, створювати терористичні осередку, і, в кінцевому рахунку, здійснювати атаки.

Зменшення ризику. Оскільки терористичні групи піддаються зростаючому переслідуванню з боку правоохоронних органів, вони прагнуть еволюціонувати у бік більшої децентралізації. Це та структура, для якої Інтернет найбільш зручний. Інтернет дозволяє групам однодумців з різних країн легко і вільно спілкуватися, що особливо важливо, коли діяльність повинні бути ізольованою і непомітною. Відмовившись від фізичного місця для зустрічей і організації, багато терористичні групи, як стверджується, створили віртуальні спільноти за допомогою чатів і сайтів для продовження поширення своєї пропаганди, навчання і тренувань. Очевидно, інформаційні технології дають терористичним організаціям глобальну силу і розмах без неминучого виявлення. Це встановлює дистанцію між тими, хто планує атаки і їх цілями і надає терористам місце для планування без ризику, який може виникнути при користуванні супутниковими або мобільними телефонами.

5. Вербування. Цей спосіб використовується групами для вербування та мобілізації осіб, які симпатизують терористам. Це надає можливість терористам мати більшу активну підтримку до їх дій. Інтернет пропонує кілька шляхів для досягнення цього. Він робить для потенційних рекрутів більш доступним збір інформації, представляючи більшу кількість даних, більш швидко і у форматі мультимедіа, глобальний розмах мережі дозволяє групам пропагувати себе більшій кількості людей. В результаті все зростаючих можливостей інтерактивних комунікацій пропонуються великі можливості для сприяння групам і навіть прямого контакту з ними. У кінцевому рахунку, шляхом використання форумів можна втягнути в дискусію публіку – неважливо, прихильники це групи чи супротивники, що може допомогти терористам позначити свою позицію і тактику, і, потенційно, збільшити рівень підтримки і загальної привабливості.

Передбачається, що он-лайн рекрутинг в терористичних організаціях широко поширений. Так, наводиться приклад іранського сайту, предметом гордості якого була заява для самогубці-терориста, що гарантує, що новий мученик візьме з собою на небеса сімдесят родичів. Якщо рекрут не впевнений у своєму бажанні вступити в групу, або група не впевнена у ньому, він відправляється в чат, де «віртуально» піддається детальному огляду. У разі проходження огляду він буде направлений в інший чат для подальшої перевірки і в кінцевому підсумку зможе прямо увійти в контакт з членом групи. Мета цього процесу – щось на зразок «прополки», відсіву невідповідних людей або потенційних шпигунів. Однак для терористичних груп більш типово активно шукати рекрутів, ніж чекати, коли вони безпосередньо представлять себе. Вейнманн припускає, що вербувальники терористів можуть використовувати інтерактивні технології Інтернет, мандруючи по он-лайн чатах в пошуках співчуваючих, особливо молодих людей. Електронні дошки оголошень можуть також служити засобом для звернення до потенційних рекрутів [10].

З поширенням ІТ-технологій, терористичні акти почали здійснюватися значно частіше. За допомогою Інтернету терористи почали поширювати свій вплив на людей та отримувати їх як моральну так і фінансову підтримку. Частіше всього залучення до фінансової підримки терористичних груп ведеться шахрайським шляхом.

РОЗДІЛ 2.

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ З КІБЕРШАХРАЙСТВОМ

2.1. Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з кіберзлочинністю

Ми живемо в епоху інформаційного суспільства, коли комп'ютери і телекомунікаційні системи охоплюють всі сфери життєдіяльності людини і держави. Але людство, поставивши собі на службу телекомунікації та глобальні комп'ютерні мережі, не передбачала, які можливості для зловживання створюють ці технології. Сьогодні жертвами злочинців, які орудують у віртуальному просторі, можуть стати не тільки люди, а й цілі держави. При цьому безпека тисяч користувачів може опинитися в залежності від кількох злочинців. Кількість злочинів, що вчиняються у кібер-просторі, зростає пропорційно числу користувачів комп'ютерних мереж, і темпи зростання злочинності, наприклад, в глобальній мережі Інтернет, є найшвидшими на планеті [11].

На XI Конгресі ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя, що пройшов у квітні 2005 року, злочинності, пов'язаної з використанням комп'ютерів було приділено особливу увагу: це питання було включене до порядку денного і розглядалося в рамках проблеми ефективних заходів по боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю. Експерти ООН в рекомендаціях, підготовлених до XI Конгресу, свідчать про особливий характер кіберзлочинності та необхідності застосування комплексних підходів по боротьбі з нею, а також про невідкладні заходи з оновлення кримінального законодавства держав-учасників ООН, таких як уточнення або вилучення норм, що не відповідають ситуації, що склалася , або прийняття норм, що стосуються нових видів кіберзлочинів.

Бангкокська декларація, яка стала результатом діяльності XI Конгресу ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя, також свідчить про актуальність проблеми кіберзлочинністі [12].

В цій декларації йдеться про те, що в нинішній період глобалізації швидкий розвиток інформаційних технологій і нових систем телекомунікацій та комп'ютерних мереж супроводжується зловживанням цими технологіями в злочинних цілях. Тому ООН вітає зусилля, спрямовані на активізацію та разширения нинішнього співробітництва в області попередження та розслідування злочинності, пов'язаної з використанням високих технологій і комп'ютерів, а також кримінального переслідування за такі злочини, в тому числі на розвиток партнерських зв'язків із приватним сектором [13].