Книгоиздательская библиография

Введення

Актуальність теми визначається необхідністю об’єктивного і цілісного відтворення процесу розвитку української бібліографії, в рамках якого видавничо - книготорговельна бібліографія розглядається з позиції сучасного рівня наукового знання. Головною рушійною силою розвитку книговидавничої та книготорговельної справи в Україні в нових ринкових умовах виступає їхня комерціалізація, тобто отримання прибутку.

В світі історично склалася досить розвинена система книготорговельного бібліографічного інформування, котра забезпечує потреби книжкового бізнесу. В Україні на сьогодні така система, яка б оперативно реагувала на всі зміни, що відбуваються на книжковому ринку, відсутня. Попередню інформаційну систему старого взірця, що базувалася на досить жорсткій централізації інформаційних потоків та зосередженні всієї книговидавничої та книготорговельної інформації в декількох державних та республіканських виданнях, практично зруйновано, а нової ефективної, на жаль, ще не створено.

Якісно нові ринкові умови розвитку та функціонування книговидавничої та книготорговельної галузі вимагають і якісно нової системи інформаційно-бібліографічного забезпечення книжкового бізнесу. За цих обставин видавничо - книготорговельна бібліографія має повно й оперативно інформувати своїх користувачів (покупців) про видання, що знаходяться в продажу, та вмотивовано бути націленою на отримання прибутку, який у подальшому використовуватиметься для розвитку книжкової справи.

В процесі розробки цілісної концепції  книготорговельної бібліографії великого значення набуває аналіз етапів та особливостей формування системи книготорговельної бібліографічної інформації в Україні в контексті історичного і соціально-політичного розвитку держави.

Проблемою сучасного бібліографознавства  є наукове опрацювання та оприлюднення національного здобутку вітчизняної книготорговельної бібліографії періоду її зародження та становлення. Сьогодні час вимагає об’єктивно і по-новому розглянути історію книговидавничої та бібліографічної справи в тісному взаємозв’язку з осмисленням всієї вітчизняної історії.

Актуальність дослідження  розвитку системи бібліографічного знання в Україні обумовлюється  також і сучасним станом комплексу  спеціальних наукових історичних дисциплін, до яких належить книготорговельна бібліографія.

Слід зазначити, що питанням вивчення становлення та розвитку книготорговельної бібліографії у вітчизняній бібліографічній науці приділялося недостатньо уваги. За окремими винятками, у своїх працях дослідники історії української бібліографії тільки принагідно торкаються книготорговельної бібліографії.

Зокрема, це праці М.І. Ясинського, яким було зроблено спробу узагальнити історичний досвід бібліографічної роботи та представити періодизацію бібліографії в контексті українського національного руху, М.А. Годкевича, який прагнув виявити особливості змісту бібліографічних джерел попередніх поколінь книгознавців, відзначивши пріоритети загальнонаціональної та літературно-художньої тематики.

Об’єктом спеціального вивчення книготорговельна бібліографія стала лише в 20-ті рр. ХХ ст. Окремі відомості про українські книготорговельні каталоги знаходимо в працях С.І. Маслова, про бібліографічні списки в "Gazette de Leopol" – у І.І. Кревецького.

Певне висвітлення питань історії книготорговельної бібліографії представлене в монографічному дослідженні М.В. Здобнова, в якому українська книготорговельна бібліографія розглядається в контексті загальноросійського історичного процесу. Подібний підхід притаманний працям С.А. Рейсера та М.В. Машкової. Дані роботи являють інтерес для науковців значним обсягом фактичного матеріалу і можуть бути використані в подальших історичних розвідках.¹

Стан української книготорговельної  бібліографії до 1917 р. найповніше дослідив видатний бібліографознавець І.І. Корнєйчик². Автором проаналізовано, систематизовано і узагальнено різноманітну, часто розпорошену у вітчизняних та зарубіжних періодичних виданнях бібліографічну інформацію книготорговельного характеру, а також деякі книготорговельні каталоги, що потрапили до поля його зору.

В роботах І.О. Вовченко та І.Я. Каганова³ здійснено аналіз видавничої та книготорговельної бібліографічної інформації на сторінках книгознавчої періодики 20-30-х років. Деякі каталоги цього періоду, що вийшли друком на західноукраїнських землях, розглядає Н.А. Рибчинська.

Цінним джерелом для  вивчення книготорговельної бібліографії є колективна монографія “Книга і друкарство на Україні”. Тут зустрічаємо відомості про роботу українських друкарень, видавництв, книгарів і видавців за період від початку українського книгодрукування до 1964 р.

Історії становлення  української книготорговельної  бібліографії ХІХ та початку ХХ століття  присвячені окремі статті М.Л. Бутрина. Це питання в певній мірі висвітлене у відомих монографіях І. І. Корнейчика з історії української бібліографії у дожовтневий період [25], М. П. Гуменюка про українських бібліографів XIX — початку XX ст. [0]. Деякі відомості про розвиток видавничо-книготорговельїної бібліографії на Україні можна почерпнути з праці В. О. Осипова з історії російської книготорговельної бібліографії [28].

Важливим джерелом для  вивчення історії видавничо-книготорговельної бібліографії на Україні розглядуваного періоду є видавничі і книготорговельні каталоги. Вони погано збереглися і про них мало відомостей. Однако, дослідникам деякі з них вдалося зафіксувати у бібліографічних посібниках. Це — праці І. О. Левицького [01], С. О. Петрова [02], покажчик, складений у Московському поліграфічному інституті за редакцією В. О. Осипова [03] на основі фондів великих московських бібліотек і різних бібліографічних джерел минулого. Деякі матеріали розпорошені   у   різноманітних   бібліографічних   і   періодичних   виданнях того часу.

Питань теорії та методики книготорговельної бібліографії торкались  М.А. Годкевич, Д.Д. Тараманов, О.І. Махоніна, І.В. Вовченко, Г.М. Швецова-Водка. Поодинокі статті з означеної проблеми іноді з’являються і в сучасних фахових виданнях.

Значний інтерес для  висвітлення досліджуваної теми становить дисертація кандидата історичних наук Загуменної О.І. «Становлення та розвиток книготорговельної бібліографії в Україні (XVIII - XX cт.)».

 Для розробки концепції української книготорговельної бібліографії важливими є праці сучасних дослідників бібліотечно-бібліографічної та книгознавчої галузі Л.А. Дубровіної, В.О. Ільганаєвої, Т.І. Ківшар, С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, В.І. Лутовинової, В.М. Медведєвої, М.І. Сенченка, М.С. Слободяника, Н. Г. Солонської, М.С. Тимошика, А.С. Чачко та ін.

Мета роботи: дослідити завдання та організацію видавничо - книготорговельної бібліографії, відтворити цілісну картину процесу становлення та розвитку книготорговельної бібліографії в Україні з часу її виникнення до початку ХXI ст. з метою вивчення його основних закономірностей та тенденцій для удосконалення бібліотечно-бібліографічної справи на сучасному етапі, та розглянути концепцію  видавничої та книготорговельної бібліографічної інформації та сучасні моделі інформаційно - бібліографічного забезпечення книжкового ринку в зарубіжних країнах

Основні завдання роботи:

1. Вивчити та проаналізувати літературні та архівні джерела з метою реконструювання об’єктивної картини розвитку видавничо – книготорговельної бібліографії в Україні з моменту її виникнення до початку ХХI ст.;
2. Розкрити основні поняття та суспільні функції видавничо –книготорговельної бібліографії;
3. Визначити та охарактеризувати основні етапи розвитку видавничо –книготорговельної бібліографії в Україні,Зародження бібліографії, різні погляди трактування терміну „ видавничо – торговельна бібліографія”; висвітлити головні ознаки і тенденції розвитку книготорговельної бібліографії на кожному етапі;
4. Дослідити та проаналізувати систему видавничих та книготорговельних бібліографічних посібників;
5. Розглянути  видавничу  та книготорговельну бібліографічну інформацію та сучасні моделі інформаційно - бібліографічного забезпечення книжкового ринку в зарубіжних країнах

Об’єктом дослідження є процес підготовки бібліографічної інформації для сприяння видавничій і книготорговій діяльності, а також становлення та розвитку видавничо - книготорговельної бібліографії.

Предметом дослідження є особливості та тенденції еволюціонування видавничо - книготорговельної бібліографії .

Методи дослідження: На різних етапах дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та бібліографічних методів відповідно до поставлених завдань: термінологічний,  історико - порівняльний, хронологічний, типологічний; виявлення та вивчення літературних та бібліографічних джерел; метод для вивчення основних етапів, причин і тенденцій виникнення й розвитку книготорговельної бібліографії в Україні; моделювання бібліографічних процесів. Основний методологічний принцип – об’єктивний підхід до аналізу бібліотечно-бібліографічних фактів і явищ.

Джерельну базу дослідження становлять   офіційні видання: циркуляри, законодавчі акти, урядові постанови стосовно книговидавничої, бібліографічної та книготорговельної справи, інструктивно-нормативна документація, та ін.

Залучались до вивчення книготорговельні та видавничі каталоги. Аналізувалися також “внутрикнижкові” та пристатейні бібліографічні списки на сторінках книгознавчої періодики, матеріали.

 Велика кількість учених та дослідників присвятили свої научні праці вивченню бібліографії, у тому числі і книготорговельної бібліографії.

 Об этом свидетельствуют работы таких библиографов и книговедов, как Грузинова, Л. Б. [], Загуменная, О [], Швецова–Водка, Г. М. [], Осипов, В. О.[] и др.

інформативним джерелом слугували  проф. Рівненського державного гуманітарного університету.

У змісті посібника вміщено основи теорії бібліографії та характеристику бібліографознавства як наукової дисципліни.

 Вагомим інформативним джерелом слугував  автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Загуменної Олени Ігорівни «Становлення та розвиток книготорговельної бібліографії в Україні (ХVІІІ-ХХст.)»[20] та її статті в фаховій періодиці по темі [13-21]

Новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором:

• вперше в історичному контексті комплексно розглянуто процес становлення та розвитку книготорговельної бібліографії в Україні;
• проаналізовано проблему як сукупність питань генезису книготорговельної бібліографічної діяльності, що дало можливість визначити її основні поняття та суспільні функції;
• визначено та обґрунтовано основні етапи розвитку книготоргово –бібліографічної діяльності;
• досліджено еволюцію структури та змістовного наповнення видавничої та книготорговельної бібліографічної продукції протягом досліджуваного періоду;
• розглянуто міжнародні аспекти видавничої та видавничої та книготорговельної бібліографії;
• вивчено і узагальнено значний обсяг літератури та джерельну базу.

Структура курсової підпорядкована меті та завданням дослідження. Основний зміст курсової (загальним обсягом стор.) складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел – 241 позицій (19 стор.) та додатку (3 стор.).

Основний зміст курсової

У вступі  обґрунтовується актуальність теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, характеризуються мета, завдання та результати, визначаються хронологічні межі роботи.

У першому розділі – “ Історичні етапи розвитку видавничо – книготорговельної бібліографії”, що складається з трьох підрозділів “Зародження видавничо – книготорговельної та її розвиток у XVII ст.”, “Розвиток книготорговельної бібліографії у XIX – ХХ столітті” та “Видавничо - книготорговельна бібліографія сьогодні” досліджено, як історичні, соціокультурні та економічні умови, в яких перебувала Україна, що входила до складу Російської імперії та інших держав, впливали на процеси розвитку українського книгодрукування та книготорговельної бібліографії.

Становлення української книготорговельної  бібліографії пов’язане із виникненням звітно-видавничих бібліографічних списків ХVІІІ ст., за допомогою яких контролювався вихід книжкової продукції в Україні. Поява гражданських друкарень призвела до бібліографування книг гражданського друку. Бібліографічна продукція цього періоду представлена розписами, реєстрами, таксами, цінниками і позначена невисоким рівнем бібліографічного оформлення. Причому такси і цінники укладалися в Україні, а реєстри та розписи формувалися переважно в російських книгарнях і поширювалися на терені України.

Особливістю книжкової справи першої половини ХІХ ст. є розвиток приватних книгарень та бібліотек читання при них. Істотно поширюються книготорговельні каталоги українських книгарів. На відміну від попереднього століття, коли в бібліографічних посібниках превалювала церковно - богослужбова література, в цей період у каталогах книгарень почала відображатися світська книжка.

Формується методика книготорговельного бібліографування – вдосконалюється бібліографічний опис, запроваджується систематичне групування бібліографічних записів, з’являються оціночні анотації та допоміжні покажчики.

Характерною ознакою другої половини ХІХ ст. є розвиток галузевої книготорговельної бібліографії, збільшення кількості універсальних каталогів та бібліографування книжок українською мовою. Зростає кількість каталогів провінційних книжкових магазинів; з’являються антикварні каталоги. В структурі каталогів виокремлюються розділи з продажу українських та українознавчих видань. Відбувається подальша диференціація бібліографічної інформації, яка поділяється на рекламну та книговидавничу. Формується книготорговельна бібліографічна періодика.

В українській книготорговельній  бібліографії ХVІІІ-ХІХ ст. сформувалися основні суспільні функції, які виокремили її серед інших бібліографічних явищ, та свій бібліографічний продукт; була опрацьована методика бібліографування; визначилися основні елементи рекламування книготорговельної бібліографічної продукції на сторінках періодичних та неперіодичних видань. Разом з тим, несприятливі суспільно-політичні та економічні умови на українських етнічних землях в зазначений період значною мірою гальмували розвиток книготорговельної бібліографії.

зокрема зосереджується увага на тому, що початок ХХ ст. позначився досить швидким розвитком книговидавничої справи та книжкової торгівлі, посиленням конкуренції та активізацією демократичної преси. Найбільш поширеною видавничою та книготорговельною бібліографічною продукцією були каталоги, бюлетені, листи об’яв та списки запропонованої до продажу літератури, що вміщувалися в періодичних виданнях різного політичного спрямування. Переважна більшість цих матеріалів переслідувала рекламні цілі і швидко застарівала.

На початку ХХ століття підвищується роль української державності, що сприяє відродженню української культури, зокрема, книжкової, бібліотечної та бібліографічної справи. Уряд Української Народної Республіки започатковує у 1919 році державну бібліографічну службу з метою здійснення повної реєстрації друкованих видань.

20-ті роки ХХ ст. визначають як період ренесансу  в українській бібліографії. Зростає кількість видань спеціалізованої книготорговельної періодики, що задовольняли потреби книжкової справи і особливо книжкової торгівлі. Серед них журнали “Голос друку”, “Книга”, “Книгаръ”, “Бібліологічні вісті”, “Радянський книгар”, бюлетені торговельних і видавничих організацій. Провідні видавництва розпочали ретроспективний облік своїх видань. Однак книготорговельна бібліографічна інформація в даний період переважає на сторінках періодики.

Під час другої світової війни не припиняється видання української  книги та періодики як на території  України, так і за її межами. Поточна  книготорговельна бібліографічна інформація про нову літературу видавництв України продовжувала друкуватися на сторінках журналу Спілки письменників України “Українська література”, журналу “Україна”, літературного журналу “Літаври”, львівського часопису “Наші дні” тощо. Розвивалася книготорговельна бібліографія діаспори, зокрема, у Празі та Кракові.

В повоєнні роки відновлюється  та розширюється книготорговельна мережа. Книготорговельні організації і видавництва випускають численні рекламні матеріали у формі проспектів, плакатів, листівок, буклетів, книжкових закладок тощо. Значно розгорнулася бібліографічна робота у книгарнях та інших книготорговельних організаціях. Налагоджується книготорговельна освіта. Створюється підґрунтя для формування системи видань книготорговельної бібліографії. Набуває сили централізація книжкової торгівлі. Формується перспективна ланка книготорговельної бібліографії. Розповсюдженими типами поточного книготорговельного бібліографічного інформування були: бюлетень Всесоюзної книжкової палати “Новые книги”, “Інформаційний бюлетень” Управління книжкової торгівлі Міністерства культури УРСР та Укоопспілки, бюлетень “Нові книги УРСР” республіканської книжкової палати та ін.

У 60-80-ті роки було сформовано систему видавничих та книготорговельних бібліографічних посібників, в якій визначились три основні напрями бібліографічного інформування: перспективний, асортиментний та обліково-видавничий. Однак дана система не задовольняла повною мірою інформаційні потреби користувачів.  У зв’язку з цим постійно ведеться пошук шляхів поліпшення книготорговельної бібліографічної інформації, удосконалюється її структура. Продовжується реорганізація видавничої та поліграфічної галузей. В той же час посилюється заідеологізованість книговидавничої справи. Характерним для даного періоду є поширення централізації у видавничій та книготорговельній діяльності.

Наприкінці  розділу робиться висновок, що демократизація суспільства другої половини 80-х років сприяла структурному і змістовному аналізу науковцями загальнодержавної системи бібліографічних посібників в СРСР. Разом з тим, її видавнича та книготорговельна ланки в Україні не стали об’єктом спеціальних наукових досліджень.

У другому розділі – “Концепції розвитку книготорговельної бібліографії” – викладено теоретичні підходи до проблеми становлення і розвитку книготорговельної бібліографії і проаналізовано основні праці з цього питання.

Проведений теоретичний  аналіз об’єкту дослідження  дозволив дати визначення понять “видавнича бібліографія” і “книготорговельна бібліографія” як двох самостійних видів.

Одним із перших до питання  створення книготорговельних бібліографічних посібників, розкриття основного змісту опублікованих книжок через бібліографію звернувся наприкінці ХІХ ст. відомий український вчений, академік А.Ю. Кримський у статті: “Про потребу каталогів руських книжок”. Зародження теорії як складової частини українського бібліографознавства припадає на 20-ті роки ХХ ст. і характеризується широким колом наукових розвідок. Провідні українські бібліографознавці Д.А. Балика, М.А. Годкевич, М.І Ясинський ввели до наукового обігу фахові терміни, поняття та уявлення про функціонально-видову структуру бібліографії як галузі знання.

Науково вартісними є  роботи українського дослідника С.І  Маслова, в яких розглядається книготорговельні каталоги як результат діяльності приватних книгарень, роль книготорговельної бібліограффічної інформації в книгорозповсюдженні.

 Особливе значення  має фундаментальна праця І.І.  Корнєйчика, присвячена історії української бібліографії з ХІ ст. до 1917 року і написана із залученням ґрунтовної джерельної бази, де використані як друковані документи, так і архівні матеріали не лише України, але й інших республік колишнього СРСР. І.І. Корнєйчик представив українську бібліографію як явище української національної культури, визначив основні етапи формування окремих видів бібліографії. Разом з тим, хоча в деяких розділах дано характеристику книготорговельних каталогів, книготорговельна бібліографія як окремий вид автором не розглядається.

З-поміж українських  бібліографознавців, які здійснили спробу визначити основні напрями розвитку книготорговельної бібліографії, важливий внесок зробив М.Л. Бутрин, який опублікував ряд статей, присвячених історії української книготорговельної бібліографії, зокрема і на західноукраїнських землях.

Найбільш повно з точки зору фактографії радянської доби дане питання висвітлено в навчальному посібнику “Українська радянська бібліографія”⁴. Цінні відомості містять праці Т.І. Ківшар та М.С. Тимошика, присвячені історії книжкової та видавничої справи в Україні, де представлено окремі дані стосовно розвитку видавничої та книготорговельної бібліографії.

У третьому розділі – « Книготоргово – бібліографічна діяльність» визначені особливості книготоргово - бібліографічної діяльності, основними цілями яких є поширення й продаж друкованої продукції.  Дається аналіз найважливішим напрямкам книготорговельної бібліографічної діяльності.

Досконало аналізується основні  напрямки діяльності Книжкових палат.

Бібліографічна  діяльність є одним із провідних  напрямків у діяльності книжкових палат. Її своєрідність полягає в тім, що на основі контрольного екземпляра добутків друку здійснюється бібліографічне інформування про друковану продукцію, що виходить у країні, у вигляді поточних бібліографічних покажчиків - "літописів". Їхнє провідне положення в системі бібліографічних посібників визначається тим, що вони носять базовий характер: на їхній основі формуються бібліографічні системи по різних напрямках.

Також у розділі розглянуто проблему розвитку електронної видавничо-книготорговельної бібліографії, яка спрямована на більш успішне виконання завдань, які стоять перед видавництвами й книжковою торгівлею: інформування про видання, намічених до випуску; інформування про книги, що перебувають на складах видавництв або в магазинах; реклама книжкової продукції; сприяння роботі із замовлення друкованої продукції; сприяння комплектуванню фондів бібліотек; координація діяльності видавництв. Визначені пріоритети розвитку видавничо-книготорговельної бібліографічної інформації на сторінках web-сайтів.

Розділ 4 .  «Видавнича та книготорговельна бібліографічна інформація й сучасні моделі інформаційно-бібліографічного забезпечення книжкового ринку в зарубіжних  країнах» присвячений міжнародним аспектам видавничої та книготорговельної  бібліографії.

 Бібліографія, яка враховує досягнення людської думки, зафіксовані в документах, завжди прагнула до загального, глобального їхнього охоплення. Каллимах, К.Геснер, Міжнародний бібліографічний інститут  П.Отле й  А. Лафонтена, сучасні проекти універсального бібліографічного контролю й обміну інформацією, бібліографічні ресурси Інтернету - найбільш значимі прояви цієї тенденції. Російські й українські  вчені  постійно приділяють увагу закордонному досвіду. Праці М.Н.Куфаева, Г.Г. Кричевского, К.Р. Симона, И.В. Гудовщиковой, А.Н. Верьовкіній, Б.А.Семеновкера й інших авторів є класикою вітчизняного  бібліографознавства.

Проте за останні 10 - 15 років кількість  досліджень, присвячених міжнародним проблемам бібліографії, різко скоротилося. Очевидно це пов'язане з бурхливим всеохоплюючим розвитком комп'ютеризації інформаційних процесів. Бібліографічна інформація стає практично необмежено доступної у всесвітньому масштабі.

Т.Ф. Лиховид і Л.Б. Грузинова  розкривають міжнародні аспекти  найважливіших ділянок  бібліографічної діяльності - національної, видавничої й книготорговельної бібліографії, на яких послідовно проявляються універсальні тенденції міжнародних зв`язків

У загальних висновках викладено основні науково-теоретичні підсумки роботи над темою і зазначено, що:

1. Формування та розвиток книготорговельної  бібліографії залежить від тих  суспільних функцій, які вона  виконувала в певний історичний  період. Доведена її основна (родова) функція – комерційна. Однак,  зауважено, що в процесі свого  становлення книготорговельній бібліографії були притаманні і інші функції, зокрема, реєстраційна та рекомендаційна.

Проведений теоретичний аналіз об’єкту дослідження дозволив дати визначення понять “видавнича бібліографія” і “книготорговельна бібліографія” як двох самостійних видів.

Видавнича бібліографія – це галузь інформаційної діяльності, яка спрямована на підготовку бібліографічної інформації про твори друку, що випущені або намічені до випуску одним або декількома видавництвами, та доведення її до книготорговельних працівників та інших користувачів. Книготорговельна бібліографія – це галузь інформаційної діяльності, спрямованої на підготовку та доведення до покупців бібліографічної інформації про твори друку, які знаходяться в книготорговельній мережі, з метою їхнього продажу та отримання книготорговельною установою комерційного прибутку.

2. Передумови виникнення книготорговельної  бібліографії в Україні були  закладені книговидавничою діяльністю  друкарень Києво-Печерської Лаври,  Почаївського монастиря, Львівського Ставропігійського братства, книгознавців і викладачів Києво-Могилянської академії, Харківського та Київського університетів, а також книгопродавців, що мали власні книгарні та бібліотеки (кабінети) читання при них.

3. Книготорговельна бібліографія  в Україні виникла на рубежі ХVІІ-ХVІІІ століть. Пріоритет у складанні першого книготорговельного посібника належить Україні і датується 1672 роком.

Еволюцію української  книготорговельної бібліографії зумовили історичні обставини досліджуваного періоду, у межах якого відбувався пошук оптимальних шляхів її становлення, розвитку та перетворень.

4. У розвитку української книготорговельної бібліографії можна виділити такі етапи:

Перший – XVIII ст. – має такі характерні риси: 1) зародження видавничої та книготорговельної бібліографії, що пов’язано з виникненням звітно-видавничої бібліографії, за допомогою якої здійснювався цензурний контроль за книгодрукуванням в Україні; 2) створення книготорговельних бібліографічних посібників у вигляді реєстрів, цінників, такс, в яких переважно представлена богослужбова література. Одночасно зароджується бібліографія книг гражданського друку, які потрапляють до книготорговельних бібліографічних покажчиків; 3) поширення на українських етнічних землях реєстрів і розписів російських видавців та книготорговців.

Другий етап – перша  половина ХІХ століття – характеризується тим, що: 1) з’являються приватні книгарні та бібліотеки (кабінети) читання при  них; 2) удосконалюється методика книготорговельного бібліографування: у книготорговельних бібліографічних покажчиках починає застосовуватися систематичне розташування літератури, з’являються анотації, допоміжні покажчики; 3) зароджується галузева книготорговельна бібліографія; набуває розповсюдження світська література; до книготорговельних посібників вперше потрапляють книжки українською мовою.

Під час третього етапу  – друга половина ХІХ століття – 1) збільшується випуск універсальних книготорговельних каталогів; зростає кількість “внутрикнижкових” видавничих та книготорговельних списків; 2) утворюються спеціалізовані книготорговельні каталоги: галузеві та каталоги з продажу книжок українською мовою; 3) удосконалюється структура книготорговельних бібліографічних покажчиків; 4) підвищується роль книготорговельної бібліографічної періодики, широко пропагуються українські та українознавчі видання, книжки, періодика, ноти, твори образотворчого мистецтва, зарубіжна україніка.

На четвертому етапі  – ХХ століття – продовжує поширюватися книготорговельна бібліографічна інформація на сторінках періодичних видань; політичні партії та інші угрупування використовують видавничу та книготорговельну бібліографію для поширення своїх ідей. Значно скорочується кількість універсальних каталогів та збільшується випуск спеціалізованих,  відбувається відродження державності та розвиток національної самосвідомості українського народу у тісному зв’язку із відродженням книжкового руху та розвитком української бібліотечної справи та бібліографії, здійснюється формування державних основ книговидавничої та бібліотечно-бібліографічної діяльності шляхом створення державних бібліографічних служб, централізації видавництв тощо. Зароджується теорія бібліографії, яка характеризується широким спектром поставлених та досліджуваних наукових проблем, що були зумовлені всім попереднім розвитком української книжкової культури. Ведуться теоретичні дискусії щодо існування двох паралельних систем: книготорговельної бібліографії та державної, а також ролі та місця книготорговельної бібліографії в загальній системі класифікації видів бібліографії. Поступово починає формуватися система посібників книготорговельної та видавничої бібліографії. Характеризуються подальшим утвердженням централізації у видавничій та книготорговельній бібліографічній діяльності.