Коли  не вистачає слів –  створюйте неологізми

Коли письменник втомлюється від звичних і пересічних слів, він народжує (безсумнівно, не без допомоги чарівної музи Неології) слова нові. Так з’являються авторські неологізми. 
Напевно, всім відома історія зі створенням слова „робот” Карелом Чапеком. Багато хто знає про неологізми „ліліпут” Джонатана Свіфта та „кіберпростір” Вільяма Гібсона, однак це, так би мовити, мінімальні втручання. Мало хто може зрівнятись з Вєлєміром Хлєбніковим, творцем майже 16 тисяч неологізмів. Кожне нове слово – це частинка мозаїки, з якої складається історія. Поглянемо на неповторну мозаїку історій новотворів українських поетів та прозаїків.  

КОВАЛІ  СЛІВ  

Українські письменники  ХІХ століття – доби утвердження  національної літератури – були відважними бійцями проти порожнечі, яку  вони мусили заповнити словами. Хоч  ця порожнеча була, обережно кажучи, надзвичайно примарна, проте культурні  діячі ставились до свого обов’язку з усією серйозністю, наголошуючи на відсутності багатьох потрібних слів, компенсуючи цю відсутність витворами власної уяви. Корисним буде погортати цей невеличкий каталог з іменами авторів, усім відомим зі шкільного курсу літератури, однак маловідомими в плані збагачення української мови. 
 

І. Котляревський  в „Енеїді” вперше вжив слова „несамовитий”, „приміта”, „розтовкти”, „угамуватися”. Т. Шевченка, незважаючи на незакінчену  середню освіту, вважають плідним  складачем нової лексики (зокрема – „вогняний”, „знищіти”, „мордуватися”, „почимчикувати”, „фортеця”). Г. Квітка-Основ’яненко збагатив українську словесність такими начебто складнопоєднувальними поняттями, як „буденний” та „перемагати”. Автор значних, багато в чому так і незавершених починань П. Куліш встиг зробити чимало і для справи збільшення словника пересічного громадянина („вабити”, „зграя”,„злочинець”, „несвідомий”, „покора”, „послуга”, „почуття”, „рівність”). Росіянка за народженням М. Вовчок теж доклала свою, як стверджують сучасники, витончену ручку до нежіночої справи українського словокарбування („красень”, „легкодухий”, „намір”, „питання”, „струмінь”). Байкар Л. Глібов допоміг нам конкретніше означити нашу діяльність, ввівши такі мовні одиниці: „бурмотати”, „пожовкнути”, „соромно”. На особистому рахунку І. Нечуй-Левицького велика кількість слів, без яких ми навряд чи обійшлися б: „стосунок”, „перепона”, „квітник”, „вигукування”, „сміливість”. А колекція нововведень М. Старицького не має собі рівних за суспільною розповсюдженістю, відзначимо хоча б такі слова: „незагойний”, „мрія”, „завзяття”, „байдужість”, „темрява”, „привабливий”, „потужний”, „нестяма” і багато інших. М. Старицький, зважаючи на неухильну працю в цій галузі, отримав навіть неофіційне визнання як „добрий коваль” неологізмів.  

Проте найголовнішою  проблемою цього переліку є те, що точно довести авторство того чи іншого неологізму надзвичайно складно. Достеменно відомо, що кожне зі згаданих слів вперше фіксується саме у творах перерахованих письменників, проте який це неологізм: індивідуально-авторський чи умовно-народний – однозначної відповіді не існує.  

До того ж  нашим національним геніям у цьому  куванні, як і взагалі у багато чому, прикро заважала якась малозрозуміла  сором’язливість, яка виражалась у ніби ненавмисному умовчуванні власних мовних відкриттів. Наприклад, Панас Мирний, який дуже поважав „виковані слова” й порівнював їх за впливом на читача з гострим ножем, ніде не зафіксував свої здобутки на ниві словонароджень. Тому до сих пір триває суперечка про те, чи саме він створив „узуття” як неологізм, чи лише скористався вже готовим словом, знайшовши у народному мовленні.  

Залишимо питання  відкритим – чи є ця світоглядна  сором’язливість питомою рисою  українського характеру чи, можливо, така обачність притаманна по-справжньому вихованій людині. Отже, як виявилось, неологізми навіть можуть бути мірилом національної ідеї. Втім, це доречно лише щодо ХІХ віку. Бо вже в ХХ столітті з’явиться мода на хизування новоздобутим словом, – хоча без казусів, яких так багато у мові, й тут не обійшлось.  

НОВО(по)ТВОРИ  МОДЕРНІСТІВ  

Найзапеклішим українцем-новатором, беззаперечно, був  футурист Михайль Семенко, на його персональному  словниковому рахунку понад 700 одиниць. Більша частина з них, користуючись Семенковим виразом, „мертвопетлює”. Тобто вони дивно зроблені й закручені, проте до живої мови так і не ввійшли. Така доля очікувала на переважну масу словникових вибриків модерністів. Авангардист Валер’ян Поліщук, попри велику кількість малоуспішних мовних експериментів, збагатив почуттєву палітру особистості чудовим словом „мовчаль”, у якому поєднав мовчання і печаль. П. Тичина склав понад 600 слів, до цього невідомих. У колі неокласиків М.Рильського вважають автором, окрім суто поетичних неологізмів „буйнокрилий”, „веселокрилий”, „розкрилювати”, ще й слова „розбрататися”. Модерністи відзначались тим, що прагнули радикально переписати літературу і, відповідно, мову попередників. Історія засвідчує, що вдалих спроб серед розмаїття пошуків було обмаль.  

Це був час, коли багато хто міг би повторити слідом за М. Семенком: „Я хочу кожен день / все слів нових. / Нових пісень / ідей нових.”   

НЕОЛОГІЧНІ  ЗОБОВ’ЯЗАННЯ  ТВОРЦЯ  

У сучасному  українському культурному процесі  активно конструює нові слова  Павло Загребельний (вже зараз у нього, як у багатодітного батька-рекордсмена, їх більше тисячі), тим самим допомагаючи нам якомога точніше усвідомити навколишнє, де ніяк не переведуться „гопакізм”, „плювалізм” і „подонкізм”, і де повсякчас намагаються як не „проокеїти”, так „обінтелігентити”.   

Правда, буває  й так, що відомий класик ні сном ні духом не відає про власну допомогу у появі новотворів – із тієї причини, що його псевдонім незалежно  від його бажання й з примхи людства стає неологізмом. Цікаво, чи спалив би свій найвідоміший роман Стендаль, коли дізнався б, що його йменням дотепні добрі люди стали називати канапки з червоною та чорною ікрою?  

…Література продовжується, незважаючи на трагічні, однак невідворотні події недовготривалого людського  життя. Вдалий неологізм переживає свого автора. А створення вдалих неологізмів є професійним обов’язком кожного більш-менш солідного письменника.  

Максим Нестелєєв

Неологізми у літературі

Індивідуально-авторські  неологізми порівняно широко простежуються  в мові поезії (напр., у М. Рильського — «розхмарене чоло», «білоодежна Дездемона», «празима»; у П. Тичини — «незриданні сльози», «весніти», «яблуневоцвітно»), у прозових гумористично-сатиричних творах (в Остапа Вишні — «селозатори міста» за зразком «урбанізатори села», «місто замайданилось»), у мові таких літературних напрямів, як футуризм (М. Семенко та інші) неологізми протиставляються застарілим словам.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зразком умотивованого  використання неологізмів може бути мова художніх творів Олеся Гончара. Звичайно письменник утворює нові слова для якнайточнішого вираження думки чи для змалювання якнайяскравішого художнього образу, причому ці слова органічно вливаються в загальномовний потік, норми їх творення відповідають словотвірній системі української мови (чимало з них – не новотвори, а слова, виявлені в багатющому лексичному фонді рідної мови, котрі з тих чи інших причин не потрапили до реєстрів загальномовних словників). Ось кілька прикладів з позасловникової лексики О.Гончара: буйнотрав’я, виталина, вкомпонований, внабризк, звечоріння, звідчаєний, зоднаковілість, криводушшя, окликувати, суспілитися, лукависто, незникливо, бистроногість, нестриженість, соколиність, новоприбулець, навіженка і багато інших.  
        Неприпустиме творення слів, яке суперечить словотвірним нормам української мови, до того ж коли такі новотвори вживаються в невластивих їм ситуаціях: безсвідомо, величезнійший, викладувати, гатилнути, дриґливий погляд, дурнокорчівка, заштрик сорому, злоповісний, ліворучіше, накорячкований, неповорушно лежати, обмацьким рухом, обрадівши, побезлюдніше місце, покликливий берег, пообережніше, попівденніше, посмокчувати, приматькобожуватися, свіжопухлии сніг, кшварні вулички тощо.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Г. М. ВОКАЛЬЧУК

АВТОРСЬК НОВОТВОРИ В ПОЕЗ 20-30-х РОКВ

ндивдуальне словотворення -- одна з виразних ознак поез 20-30-х рокв. Оновлювали

поетичний словник, конструюючи оказональн лексичн одиниц, так поети, як

М. Рильський, М. Зеров, П. Тичина, М. Бажан, М. Йогансен, В. Еллан-Блакитний.

М. Семенко, В. Полщук, М. Драй-Хмара, О. Близько, В. Бобинський та н. Вдстоюючи

право поетв на творення неологзмв, П. Тичина писав: ...Мова -- це живий органзм! А як

живий органзм, вн весь час мусить оновлятись. А цього в нас часто не розумють. /../ Та як

же, справд, може розвиватись посуватись мистецтво без неологзмв? (Тичина П. Слово --

зброя // Тичина П. Квтни, мово наша рдна! -- К., 1971. -- С. 30-31). Поява авторських

новотворв зумовлються прагненням митцв по-новому, свжо й оригнально позначити

певний елемент об'ктивно дйсност, намаганням подолати мовний стандарт, штамп,

потребою посилити загальний емоцйний вплив поетичного контексту на читача, збагатити

образну палтру твору.

нцатива, що спонука до пошукв нового в мов, не може виникнути водночас у всх

мовцв бути цлком однаковою за свом змстом. Будь-яка мовна нноваця насамперед

створються окремим ндивдом надал або прийматься ншими членами суспльства,

поповнюючи мовн неологзми, або вдкидаться, не отримуючи широкого розповсюдження

(наприклад, поетичн новотвори). На вдмну вд мовних неологзмв, авторськ новотвори не

претендують на загальновживансть, хоча деяк з них , можуть перейти до активного

слововжитку всх носв мови, якщо в цьому виникне потреба. Основною функцю

оказональних лексичних одиниць емоцйно-експресивна.

У поетичному мовленн 20-30-х рокв широко представлен оказональн слова на

позначення осб, предметв, абстрактних понять. Переважна бльшсть нновацй --

менники, утворен суфксальним способом та шляхом основоскладання. Ось, наприклад,

деяк поетичн новотвори. Оказональне слово любль М. Семенко використав для позначення

особливого емоцйного стану особи:

Тиждень назад -- вчора

сьогодн -- кохання бль

сьогодн -- передчуття хоре

Завтрього тижня -- любль.

(Кохання)

Авторський новотвр завершу не лише строфу, а й врш, чим приверта увагу читача.

Неабияку роль при цьому вдгра рима бль-- любль. Слово утворено з двох частин. Це

один з рзновидв контамнац -- мжслвне накладання, суть якого поляга в тм, що на

кнець основи першого слова (в даному випадку усчено менниково основи люб-ов)

накладаться нше (бль). Звукове оформлення кнцево та початково основ обох слв

збгаться: вдбуваться накладання фонем [б]. У результат цього складного процесу

виника слово особливого типу, яке включа у сво значення семантику обох об'днаних мж

собою слв. Формальна новизна нновац зумовлена семантичним аспектом: автор прагнув

по-новому позначити почуття закохано людини, яке лричний герой сприйма як свордний

сплав любов й болю.

Потреба створити поетичний образ мовчазно туги спонукала В. Полщука до пошукв

вдповдного оказонального слова:

Я затиснув серце, закусив уста,

мовчаль взяла мене так тоскно, тоскно.

Ах, мовчаль моя, розрвися спвом!

(Любовний мст)

Актуалзують семантику новотвору та посилюють його експресивний вплив на читача слова

та словосполучення тоскно, затиснув серце, закусив уста. В останньому рядку лексична

нноваця набува особливо виразного звучання завдяки введенню в контекст слова, що

познача антонмчне стосовно мовчал поняття -- спв. Цей новотвр -- приклад ншо

контамнац, так звано аглютинац. В оказональному слов склеюються початковий

сегмент слова мовчали (або мовчазний) з кнцевим сегментом слова печаль. Об'днання двох

вдомих поширених слв спричиня появу третього -- оказоналзму.

Цкавим за семантичною структурою новотвр В. Бобинського зорець. Слово утворене за

допомогою суфкса -ець вд дслвно основи зорити в значенн дивитися на когось чи на

що-небудь, пильно вдивлятися, стежити за кимось чи за чимось. Новотвр познача особу

за виконуваною нею функцю експресивним синонмом до слова дозорець. Поява

нновац зумовлена, очевидно, не лише прагненням автора створити образну назву особи, а й

уникнути тавтолог в текст. Семантика новотвору розкриваться завдяки вживанню поряд з

ним спльнокоренево загальномовно лексеми:

Тому наш смх -- зорець в дозорах,

чим бльш борн, тим вн дзвнкш, мцнш.

(Жовтень)

Оказональне слово вжито в переносному значенн: створене для назви особи, воно

використовуться для позначення емоц (смху) як виразника внутршнього стану людини.

Але появу його можна пояснити також явищем зворотного словотворення. У цьому випадку

мотивуючим слд вважати слово дозорець. На вдмну вд аналогчного за способом творення

слова дояр (вд доярка), причиною появи якого була родова Диференцаця менникв,

створення нновац зорець зумовлене, насамперед, причиною не стльки семантичного,

скльки стилстичного характеру, а саме -- намаганням вдшукати оригнальний синонм,

посилити поетичне звучання контексту в цлому.

У синонмчн вдношення з нормативними загальновдомими словами дтвора, дтлашня

вступа новотвр . Плужника дтлоха. Замсть загальновживано-то розмовного слова

дтлахи автор використав лексичну нновацю з семантикою збрност:

Притулив до стнки людину, Витяг нагана...

Придивляйсь, дтлоха, з-за тину: Гра бездоганна.

(Притулив до стнки людину...)

За допомогою новотвору пдкреслються зневажливе ставлення вбивц не тльки до дтей, що

спостергають за розстрлом, а й до людини, життя яко залежить вд нього. Оказональне

слово виступа як характерологчний засб художнього зображення. Цей новотвр, як

лексичн нновац типу шкрябопери, промщик (В. Еллан-Блакитний), ма розмовно-

просторчне забарвлення. Розмовн слова здебльшого використовуються у стилстично

знижених текстах, часто в далогчному мовленн.

Спльнокореневим новотвором дтлоха оказональне слово дтлашок (В. Полщук), що

походить вд рдко вживаного в однин слова дтлах. Зневажливий вдтнок у його семантиц

зника пд впливом змни форми -- додаванням здрбнло-пестливого суфкса -ок. Контекст,

у якому вживаться новотвр, побудований на контраст: маленька дитина -- дтлашок --

змальовуться на тл безмежного моря. Величнсть морського простору увиразню

нтимнсть, доброзичливсть уживаного новотвору:

(Морськ хвил -- Г. В.) --

Немов фаланги чорногузв,

фламнго рожевих,

Лебедв блакитних

шли за втром в срий берег --

Безкрайн, юрбами назустрч

дтлашку.

(Зустрч)

Новотвр

В.

Бобинського

трупенята,

використаний

у

художньому

прийом

протиставлення (не дти -- трупенята), досяга емоцйно-експресивного впливу на читача.

Вдомо, що ступнь експресивност (виразност) оказонального утворення залежить не

тльки не стльки вд новизни, оскльки вд його вдповдност тим естетичним функцям, як

це утворення викону у текст. Новотвр трупенята римуться з словом немовлята, чим

увиразнються словотврна структура, семантико-стилстичне звучання оказональн

лексеми.

...Квол немовлята

ссуть хворе молоко з грудей, блдих, як вск,

скарлючен, марн, не дти -- трупенята,

що в них з життя лиш плач, жалкий, як миш писк

(Гейзери на тротуарах)

Оказональний словотвр у поез 20-30-х рокв -- поширене явище. Серед новотворв, що

привертають увагу свою образнстю, художньою виразнстю, органчно вплтаються в

поетичний контекст, слд назвати так, як блакитноквт (В. Чумак), жовтолист,

червоножили (В. Полщук), неймоври, юнрибалка (П, Усенко), спочиванц, нащаддя

(М. Зеров), чемберленята, дотепословець (М. Рильський), бунтай, голоколнець (П. Тичина),

вузьколобц (М. Семенко), голодняки (В, Бобинський), недбальниця, надзвичайниця (В. Еллан-

Блакитний) та н. Новотвори засвдчують лнгвстичне обдарування х авторв, тонке чуття

й великий художный смак. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

. Неологізми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4

2. Типи неологізмів  ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 4

3. Стилістичне  використання неологізмів ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 5

4. Список використаної  літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 20   
 

Неологізми (від  грец. Neos «новий» і logos «слово») - це нові слова, новизна яких відчувається говорять. Неологізми бувають мовні, лексичні, семантичні, авторські та індивідуально-стилістичні.

Мовні неологізми створюються головним чином для  позначення нового предмета, поняття. Вони входять у пасивний словниковий  запас і відзначаються в словниках  російської мови. Неологізмом є слово  до тих пір, поки воно зберігає наліт свіжості. Так, нещодавно ввійшли в російську мову слова бульдозер, вертоліт, космонавт, нейлон, універсам повністю освоєні і активно вживаються, а колишні в 20-і роки неологізми будьоннівець, жінвідділів, лікнеп, нарком, неп встигли увійти в активний словниковий запас, але потім стали историзмами. Якщо поняття актуально, а у слові добре пов'язано з іншими словами, те слово скоро перестає бути неологізмом.

Лексичні неологізми можуть бути утворені за наявними в  мові моделями: венероход, прімарсіться, полуторасменка, бестер «помісь білуги зі стерляддю» або запозичені з інших мов: бобслей, макіяж, панк, рекет, спонсор.

Семантичні неологізми - нові значення відомих слів: зебра  «смуги на проїжджій частині вулиці, що позначають перехід», ГПД «подовжений кіносеанс; продовжені заняття в школі», повзунок «замок блискавки», штрих «паста для виправлення помилок в друкованому тексті».

Авторські, індивідуально-стилістичні  неологізми створюються письменниками, поетами для додання образності художнього тексту. Неологізми цього типу «прикріплені» до контексту, мають автора. За самим цілям їх створення вони покликані зберігати незвичайність, свіжість. Авторські неологізми, утворені за продуктивним моделям, називаються потенційними словами: тяжелозвонкое скакання, я огончарован (П.); клоповодство, обер-шанувальник (С.-Щ.); молоткастий, двухметроворостая, рука мілліоннопалая (М.); стіхокрад (М. Г.). Філологія (від лат. Occaslonalis «випадковий») - авторські неологізми, створені за незвичайним моделям: хілософія (М.Г.); спортсмедний лоб (Цв.); стрекозел, монтекаряікі (М.); осенебрі (Возі.). Авторські неологізми можуть бути семантичними: розсипчасті від старості професора (М.); небеса викриті (Іс.).

Неологізми можуть виникати і як нові назви предметів, що вже мають назви. Так, при своєму виникненні неологізмами були слова вертоліт, дирижабль, льотчик, суднобудівник, що замінили слова гелікоптер, цепелін, авіатор, корабел. Сучасний неологізм комп'ютер вживається замість ЕОМ. 

СТИЛІСТИЧНЕ використання неологізмів 

Стан лексики, як відомо, відображає рівень розвитку суспільства. Знаходять яскраве вираження  у мові різні соціальні чинники  і в епоху атома, телебачення, космосу. Все нове, що відбувається в нашому житті, відбивається в слові. Яскравий тому приклад - завоювання в космосі й зростаюче число «космічних» слів.

Слово космос не тільки стає більш вживаним, а й розширює свою словотворчу систему. Виникає  цілий ряд нових слів: космодром, космонавт, Космобачення, які побудовані за аналогією з уже існуючими  найменуваннями, схожими за значенням або за функцією.

Проведемо аналіз неологізмів, що підтверджує це положення.

Аеродром - «природна  або штучна майданчик для стоянки, підйому і спуску літальних машин». Космодром - «майданчик для запуску  космічних апаратів - ракет, супутників-кораблів». Лунодром - «спеціально побудовані для випробування місячних апаратів майданчики, рельєф і грунт яких повторювали можливі перешкоди, які очікують лабораторію на поверхні Місяця» («Комсомольська правда», 1971, 9 лютого.).

Аеро-, космо-, луно-сприймаються як визначення до-дром, запозиченого з грецької мови і має в російській мові давно усталене значення «місце», порівн.: Іподром - «місце скачок», велодром - «місце велосипедних змагань», танкодром - «місце стоянки танків» і вже проаналізовані аеродром і космодром ».

Аргонавт - аеронавт - космонавт. У цьому словотворчому  ряду також діє закон аналогії. Здавалося б, арго-, аеро-, космо-можна  розглядати як різні визначення до повторюваного в усіх словах-навть. Але друга частина цих складних слів-навть в нових утвореннях аеронавт, а пізніше космонавт як би представляє значення першого - аргонавт; аргонавти - легендарні герої, отправішіеся у невідомі країни .... У іменників аеронавт, космонавт русифікована морфема-навть означає «мореплавець, плаватель», але з відтінком «першовідкривач, що пливе або йде незвіданими шляхами». Цей відтінок значення зробив морфему-навть продуктивної в космічній термінології.

Космонавт - освіта чисто російське. В англійській  мові для найменування американських  космонавтів було створено слово астронавт, але в інформаціях-перекладах на російську мову воно часто замінюється російським космонавт: «Космічний корабель« Аполлон-11 »наближається до Землі. Коли читачі «Известий» візьмуть у руки цей номер, можливо, відважні астронавти - Армстронг, Олдрін і Коллінз - вже повернуться на нашу планету ... Самопочуття космонавтів хороше ... Космонавти час від часу чистять кабіну з допомогою пилососа ... Зараз астронавти зайняті останніми приготуваннями перед фінішем »(« Известия », 1969, 24 липня). Космонавт і астронавт сприймаються як синоніми, що розрізняються тільки національно-локальної забарвленням. Цікаво, що після успішних запусків місячних автоматичних апаратів у деяких письменників і вчених промайнуло слово селенавт - про першу людину на Місяці, першовідкривача. Цікаво, що для найменування мешканців Місяця в літературі існувала селеніт. «До речі, ми вже замислюємося, як же назвати першої людини на Місяці. Космонавт адже вже не підходить. Поки зупинимося на селенавте »(« Комсомольська правда », 1966, 5 листоп.). І зовсім недавно ряд слів з елементом-навть поповнився освітою акванавт - «першовідкривач, перший дослідник морських глибин». «Підводний будинок на морській глибині ... А чи можна виготовити надувне підводне житло? .. Акванавт московського клубу «Дельфін» задалися саме такою метою »(« Вечірня Москва », 1967, 19 серпня.);« Пневматичний гідростат в складеному вигляді уміщається в рюкзаку. Під водою він наповнюється повітрям і надійно захищає акванавтів »(« Правда », 1967, 29 серпня.),« Жінки-акванавт почали роботи під водою »(« Правда », 1967, 10 верес.);« Загін акванавтів-ентузіастів донецького підводного клубу «Іхтіандр» вчора почав на чорноморському узбережжі Криму експеримент тривалого перебування людини під водою »(« Комсомольська правда », 1967, 30 серпня.).

Подібність робочого оснащення наштовхнуло на порівняння спелеологів з космонавтами і  призвело до утворення експресивного  найменування: спелеолог - геонавт - «відкривач таємниць землі». «За останні п'ять  років спеціальні експедиції спелеологів-« геонавтов »(для подорожі під землю потрібен спеціальний костюм і автономний кисневий прилад) обстежили також найбільші печерні системи світу ...» («Правда», 1968, 16 червня).

Не менш примітно й інше словесне переміщення, що відбулося в результаті розвитку нашої техніки і науки. Разошедшиеся зараз слова ракетник - космонавт могли бути синонімами. У 30-і роки іменник ракетник пов'язувалося з космосом і космічними кораблями реактивними, про які мріяли вчені, письменники-фантасти, кінематографісти.

У 1935 р. на «Мосфільмі»  була знята кінокартина «Космічний рейс». Науковим консультантом був  К. Е. Ціолковський, і ось які цікаві рядки збереглися в архіві вченого: «26-го жовтня 1933 року в Радянському  Союзі на орбіту супутника Землі  могутньою ракетою-носієм був виведений космічний корабель, пілотований екіпажем, який вперше здійснив вихід людини в космічний простір. Ракетник (так тоді називали космонавтів) розповів про незвичайне почуття відсутності тяжкості ... »(« Літературна газета », 1965, 13 квітня.).

Іменник ракетник - похідне від ракета. Слово ракета в значенні «потішні вогні» зустрічається  в паперах і листах Петра I, датованих 1696 Саме ця дата фігурує в словниках  та дослідженнях, присвячених іноземних  запозичень в російській мові. Але слово і поняття ракета, а також прикметник ракетний були відомі російській мові набагато раніше, тому що вже в 1680 р. в Москві було засновано «Ракетне заклад», що поклала початок виробництва і освоєння ракетної техніки.

Ракета в значенні «феєрверкових, потішний вогонь» в петровську епоху набула досить широкого поширення. Таке припущення дозволяє зробити текст указу, зверненого до всього населення. Цей указ про святкування Нового року як яскраве свідчення епохи згодом був включений А. Н. Толстим в роман «Петро Перший»: «Введено було царським указом:« ... вважати новий рік не з першого вересня, а з першого генваря цього 1700 року. І на знак того доброго почину і нового століття століття в радості один одного вітати з новим роком ... По дворах палатних, військових і купецьких людей чинити стрілянину з невеликих гармат, рушниць, пускати ракети ... »

І все ж уперше слово ракета зафіксовано тільки в словнику М. Яновського в 1806 р. Упорядник  до іменника ракета робить послід - «вислів  артилерійське», але в самій словникової статті описує вживання ракет і як потішних вогнів. Похідних слів від ракета словник не зазначає, хоча прикметник ракетний, як ми вже знаємо, відоме з XVII ст. Документи піротехнічною лабораторії А. Д. Засядько (1814) зберігають ще одне похідне слово - ракетник: «Всюди, де проходить одіночний піхотинець, там пройде і там може діяти російська ракетник».