Конкуренция. 6

Конкуренція 
ЗМІСТ

Вступ…....................................................................................................................3

I Розділ Поняття економічної конкуренції

1. Суть  економічної конкуренції....................................................................5

1.2.Функції  економічної конкуренції.................................................................7

II Розділ Форми економічної конкуренції

2.1. Загальне поняття  про види економічної конкуренції.............................9

2.2. Досконала та недосконала  конкуренція....................................................10

• Поліполія....................................................................................................12

• Монополія...................................................................................................14

• Олігополія...................................................................................................20

2.3.Цінова та  нецінова конкуренція................................................................23

2.4.Сумлінна  та несумлінна конкуренція.......................................................25

III Розділ Роль конкуренції у розвитку суспільного виробництва.........................32

3.1 Сучасна Україна: від монополії до конкуренції………………………..32

3.2 Антимонопольне законодавство європейських країн…………………35

Висновки..............................................................................................................35

Список використаної літератури....................................................................36

Вступ

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм, що складається з різноманітних  виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють  на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії  попиту споживачів (попитом називаеться  кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.[4,5]  
   Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф.Хайєк, "суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети". Конкуренція являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

Конкуренція /від латинського "конкурро" - зіштовхуюсь/ означає суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого не залежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства.

Конкуренція - органічний елемент ринку. Поза ринком практично  неможлива здорова економічна конкуренція, а без використання й розвитку механізму конкуренції неможливі ринкова рівновага і повноцінний ринок. Конкурентне господарювання є ефективним організатором виробництва, найбільш дійовим механізмом відтворення ринкової рівноваги.

Економічна  конкуренція є одним з регуляторів пропорцій суспільного виробництва, що стимулює його ефективність, фактором утворення середньої норми прибутку, формування ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників за доходами, реалізації матеріального інтересу товаровиробників.

Конкурентна боротьба - це динамічний процесс.  
    В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.  
    Створення конкурентного середовища й подолання монополізму є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні. Ще в Законі про економічну самостійність України (серпень 1990 р.) та в постанові Верховної Ради “Про проекти концепції та програми переходу Української РСР до ринкової економіки” (листопад 1990 р.) “передбачалося провести роздержавлення і приватизацію, створивши справжнє підприємницьке середовище і ринкову конкуренцію”[9,363]. Проте здійснена в Україні приватизація ще не призвела до створення сприятливого для економічного зростання конкурентного середовища. Схоже на те, що “обмеження діяльності підприємств-монополістів для цього недостатньо, позаяк в наш час більше половини великих підприємств є монополістами у своїх галузях, і тому тільки приватизація, розкрупнення там, де це можливо, й зацікавленість у розвитку альтернативних недержавних виробництв може забезпечити нормальну конкуренцію на українському ринку» [3,8-9].

I Розділ Поняття економічної конкуренції

1.1. Суть  економічної  конкуренції.

Ключовим  поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition) . Конкуренція - це центр ваги всієї системи ринкового господарства, тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно визначається конкуренція між споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших . У суперництві на ринках мова йде про укладання угод і про частки участі в ринковій сфері. Конкурентна боротьба - це динамічний процес, що прискорює розвиток. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами.

У якості засобів у конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують наприклад , якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови постачань і платежів, інформацію через рекламу. [2,5] 

   Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогично можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку.[2,43].  
    Слово “сoncurrentia” в перекладі з латинської мови означає “змагання, суперництво”. ” Як економічна категорія конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків” [5,182]. Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

1.2.Функції  економічної конкуренції.

Конкуренція виконує  в ринковій економіці наступні функції:  
* функція регулювання;  
* функція мотивації;  
* функція розподілу;  
* функція контролю.

• Функція регулювання. Для того щоб устояти в боротьбі, підприємець повинний пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Звідси і фактори виробництва під впливом ціни направляються в ті галузі , де в них існує найбільша потреба.
• Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно:

- підприємства, що пропонують  кращу по якості продукцію або виробляють її з меншими виробничими затратами , одержують винагороду у вигляді прибутків ( позитивні санкції ). Це стимулює  технічний прогрес;

- підприємства, що не  реагують на побажання клієнтів  або порушення правил конкуренції  своїми суперниками на ринку, одержують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

• Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності , але і дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до  їхнього ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.
• Функція контролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, монополіст може призначати ціну. У той же час конкуренція надає покупцю можливість вибору серед кількох продавців. Чим досконаліша конкуренція , тим справидливіша ціна.

Политика держави в  області конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:  
* технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);      
* підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).  
    Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.  
    У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує "широка" олігополія з "помірною" індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною індивидуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковій економіці існує  небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентирують правила конкурентної боротьби і гарантують:

- якість конкуренції;

- саме існування конкуренції;

- ціни і якість виробів повинні  бути в центрі уваги конкуренції;

- запропонована послуга повинна  відповідати ціні й іншим договірним умовам;

- захищені правовими нормами  товарні знаки і марки допомагають  покупцю розрізняти товари по  їхньому походженню і своірідністі, а також судити про деякі  їхні якості;

- обмежена за часом патентний  захист і зареєстровані промислові  зразки, а також зразки промислової естетики . [3]

II Розділ Форми економічної конкуренції

2.1. Загальне  поняття про види економічної  конкуренції. 

 
    Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють наступні форми економічної конкуренції:

1. Велика кількість  самостійних виробників деякого  однородного товару і маса  відокремлених споживачів даного  товару. Структура зв`язків між  ними є такою, що кожен споживач  може купити товар у будь-якого  виробника, виходячи з власної  оцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даного товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві, виходячи тільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбаває якусь істотну частку сукупного попиту. Дана структура ринку називается поліполією і породжуєт так звану досконалу конкуренцію.

2. Величезна чисельність  відокремлених споживачів і мала  чисельність виробників, кожен з  яких може задовольнити значну  частку сукупного попиту. Така  структура называеться олігополією,  і породжує так звану недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоить єдиний виробник, здатний задовольнити загальний попит всіх споживачів, є монополія. В разі, коли на ринку є відносно велика чисельність виробників, що пропонують   гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополистичну конкуренцію.

3. Єдиний споживач  товару і багато самостійних  виробників. При цьому єдиний  споживач придбаває весь обсяг  пропозиції товару, який постачається  всіма виробниками. Дана структура породжує особливий тип недоконалої конкуренції, який називають монопсонією (монополія попиту).

4. Структура взаємозв’язків, де єдиному споживачеві протистоїть  єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але  також не є і ринковою.  
 

2.2. Досконала  та недосконала конкуренція. 

За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю  продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто  важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок  є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

Хоча ціна й формуеться в процесі  конкуренції серед всіх учасників  ринку, але водночас кожен окремий  продавець не здійснює жодного прямого  впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо ж продавець заправляє  більш низьку ціну, то він виявиться  не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через  його незначну частку на ринку, при  цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.  
    Якщо продавець змушений згодитися з цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

• велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на рикову ціну і кількість товару;
• кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;
• бар`єри для входу на ринок в долгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;
• жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси - змінні фактори виробництва – мобильні;
• кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку. [6,125]

Отже, зрозуміло, що жоден  реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема  досконалої конкуренції має здебільшого  теоретичне значення. Проте вона є  ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому  її цінність.

Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

Недосконала конкуренція.  
    З попереднього пункту курсової роботи видно, що “…досконально конкурентні ринки ефективно розподіляють ресурси без державного втручання, але це не означає, що реально існуючі ринкові економіки є ефективними” [10,191]. На практиці конкуренція звичайно є недосконалою. Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монолістична та олігополістична конкуренція.

У залежності від співвідношення між кількістю виробників і кількістю  споживачів розрізняють такі види конкурентних структур:

1. Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відособлених споживачів даного товару. Структура зв'язків така, що кожний споживач, у принципі, може купити товар у будь-якого виробника, керуючись із власною оцінкою корисності товару, його ціною і власними можливостями придбання даного товару. Кожний виробник може продати товар будь-якому споживачу, керуючись тільки з власною вигодою. Жодний із споживачів не набуває якоїсь істотної частки загального попиту. Дана структура ринку називається поліполією і породжує, так звану, досконалу конкуренцію .
2. Величезне число відособлених споживачів і мала кількість виробників, кожний із яких може задовольнити значну частку загального попиту. Така структура називається олігополією, і породжує, так звану, недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоїть єдиний виробник, спроможний задовольнити загальний попит усіх споживачів, є монополія. У випадку, коли ринок представленний великим числом виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.
3. Єдиний споживач товару і множина самостійних виробників. При цьому єдиний споживач купляє весь об’єм пропозиції товару, що поставляється всією множиною виробників. Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції, називаний монопсонією (монополія попиту).
4. Структура взаємозв'язків, де єдиному споживачу протиставиться єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.
5. За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників складало "чесне"- без змови суперництво виробників за допомогою, як правило, цінового тиску на конкурентів. Не суперництво у встановленні ціни , а відсутність можливості впливати на ціну , є ключовим моментом у сучасному трактуванні поняття конкуренції. Роздивимося докладніше основні з перерахованих вище ринкових структур. [7,189].

Поліполія  (досконала конкуренція)

Велике число продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Ринок відкритий для кожного. Рекламні компанії не так важливі й обов'язкові, так як на продаж пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок прозорий і відсутні які-небудь преваги. На ринку з подібною структурою ціна - це заданий розмір. На підставі вищевикладеного можна вивести такі варіанти поведінки учасників ринку:

Акцептант ціни. Хоча ціна і формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але в той же час окремо узятий продавець не робить ніякого прямого впливу на ціну. Якщо продавець запитує більш високу ціну, усі покупці відразу ж переходять до його конкурентів, тому що в умовах досконалої конкуренції кожен продавець і покупець мають повну і правильну інформацію про ціну, кількостях продукту, витратах і попиті на ринку.

Якщо ж продавець  запитує більш низьку ціну, то він  виявиться не в змозі задовольнити весь попит, що буде орієнтований на нього, у силу його незначної частки на ринку,  при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо покупці і продавці діють однаково, то вони впливають на ціну.

Регулятор кількості. Якщо продавець змушений погодитися з переважаючими на ринку цінами, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу своїх продажів. У цьому випадку він визначає кількість товарів, що має намір продати по заданій ціні. Покупцю також залишається лише вибрати, скільки він захоче одержати по даній ціні.

Умови досконалої конкуренції визначаються такими передумовами:

• велика кількість продавців і покупців, жодний з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;
• кожний продавець робить однорідний продукт, що ні в якому відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;
• бар'єри для входу на ринок у довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;
• ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни існують і ресурси - перемінні фактори виробництва – мобільні;
• кожний продавець і покупець володіє повною і правильною інформацією про ціну, кількість продукту, витратах і попиті на ринку.

Неважко бачити, що жодний реальний ринок не задовольняє всі перераховані умови. Тому схема досконалої конкуренції має в основному теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур . І в цьому її цінність.

Для учасників ринку в умовах досконалої конкуренції ціна - це заданий розмір. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати по даній ціні. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

Монополія

Один продавець протистоїть багатьом покупцям, причому цей продавець є єдиним виробником продукту, що не має, до того ж, близьких товарів-замінників. Така модель має такі характерні риси як:

а) продавець є єдиним виробником даного товару (продукту)

б) реалізований продукт  унікальний тому, що немає його замінників;

в) монополіст має ринкову  владу, контролює ціни, постачання на ринок (монополіст є законодавцем ціни, тобто монополіст призначає ціну і покупець при заданій монопольній ціні може вирішувати, яку кількість товару він може закупити, але в більшості випадків монополіст не може призначати довільно високу ціну, так як у міру росту цін попит знижується, а при падаючих цінах попит зростає);

Отже монополія – це виключне право виробництва, торгівлі, промислу і т.д., що належить одній особі, визначеній групі осіб або державі; ринок, на якому діє один продавець деякого товару або виду послуг. Розрізняють закриту, природну і відкриту монополію.

Така класифікація монополії на три категорії умовна. Деякі фірми можуть належати до декількох видів монополії. До їхнього числа відносяться, наприклад, фірми, що обслуговують систему телефонного зв'язку, а також електричні і газові компанії, що можуть бути віднесені як до природної монополії (тому що є присутнім ефект економії на масштабах), так і до закритої монополії (тому що присутні бар'єри для конкуренції). Також може бути проведена класифікація, заснована на врахуванні тимчасових інтервалів. Наприклад, патентне свідоцтво дає фірмі закриту монополію на короткостроковий період. Останнє відбувається не тільки через обмеженість терміну дії патенту, але також через те, що конкуренти можуть винайти нові продукти. [8,182].

Монополія є повним антиподом досконалої конкуренції. Тут існує тільки один продавець, причому він виробляє товар, що не має близьких замінників.

Монопольна  діяльність - дії (бездіяльність) суб'єктів ведення господарства за умови монопольного становища на ринку одного суб'єкта ведення господарства (групи суб'єктів ведення господарства) у виробництві і реалізації товарів, а також дії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування й органів адміністративно-господарського керування і контролю, що спрямовані на недопущення, істотне обмеження, усунення конкуренції.

В умовах монополії, виробник спроможний цілком контролювати об’єм пропозиції товару, що дозволяє йому вибирати будь-яку ціну з можливих відповідно до кривої попиту, розраховуючи при цьому одержати максимальний прибуток. Тому вибір ціни з можливих варіантів визначений розміром прибутку, одержуваного від продажу можливої кількості товару по даній ціні.

Прагнення монополіста  до максимізації прибутку шляхом встановлення контролю над цінами й обсягом продаж є порушення вільної конкуренції і встановлення особою влади на ринку.

Ринкова влада означає спроможність продавця (покупця) впливати на ціну товару. Особливе місце займає феномен «природної монополії».

Природна монополія виникає в галузі, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує ринок вцілому. У такій галузі мінімальний ефективний маштаб виробництва товару близький до кількості або навіть перевищує те, на який ринок пред'являє попит по будь-якій ціні, достатньої для покриття витрат виробництва. У даній ситуації поділ виробництва між двома або великою кількістю фірм призведе до того, що маштаби виробництва кожної будуть неефективно малі. З природними монополіями, в основі яких лежить економія на маштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, що базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

До природних монополістів відносяться підприємства суспільного користування і підприємства, що експлуатують унікальні природні ресурси (наприклад, електричні і газові підприємства, компанії водопостачання, лінії зв'язку і транспортні фірми). Як правило, подібні «природні монополії» знаходяться у власності держави або діють під її контролем. Існування природних монополій пояснюється особливим ефектом, пов'язаним із маштабом виробництва, - ефектом економії ресурсів у результаті укрупнення виробництва. Відомо, що велике виробництво має перевага перед дрібним при порівнянні розмірів витрат при однорідному виробництві. Внаслідок кращої технічної оснащеності і більшої потужності великого підприємства відбувається підвищення продуктивності праці, а виходить, зниження витрат на одиницю продукції. Це означає більш ефективне використання ресурсів. Тому природні монополії стають бажаним явищем для товариства, хоча монополістична природа всерівно змушує регулювати їхню діяльність.

Відкрита  монополія - монополія, при якій одна фірма, принаймі, на якийсь час, стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкуренції. У ситуації відкритої монополії часто виявляються фірми, які вперше вийшли на ринок із новою продукцією. Їхні конкуренти, проте, можуть з'явитися на ринку трохи пізніше.

Закрита монополія захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може служити монополія поштової служби США на доставку пошти першим класом. Іншими варіантами виникнення закритої монополії є патентний захист, інститут авторських прав. Штучні бар'єри для запобігання проникнення на монополістичний ринок конкурентів подані юридичними обмеженнями у формі «ліцензій», «авторського права», «товарних знаків» або «патентного захисту».

Ліцензія - це право фірми на виняткове здійснення визначеного виду діяльності на даному ринку.

Авторське право контролює продаж і поширення оригінального твору в інтересах його автора (книги, музичного твору, програми для ЕОМ); воно дійсно протягом  усього життя автора (і ще протягом 50 років після його смерті в інтересах його спадкоємців).

Товарні знаки - це спеціальні символи, що дозволяють довідуватися («індентифікувати») товар, послуги або фірму; конкурентам забороняється використовувати зареєстровані товарні знаки, підробляти їх або застосовувати схожі, що плутають споживача.

Патент - свідоцтво, що засвідчує виняткові права автора на розпорядження створеним їм благом (технологією); якщо фірма має патент на технологію виробництва якогось продукту, то це унеможливлює  виробництво даного товару іншими фірмами протягом  терміна дії патенту. Звичайно, власник патенту може продати свою технологію або взагалі її не використовувати, але це його право. І тільки одержання патенту на альтернативну технологію дозволить конкурувати з фірмою-монополістом.

Монопольна  ціна - ціна, що встановлюється суб'єктом ведення господарства, що займає монопольне положення на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушенню прав споживачів.

Монополія чиста (абсолютна) - ситуація, коли на конкретному товарному ринку виступає усього один продавець.

Монополія в чистому виді - явище вкрай рідкісне. Як і досконала конкуренція, вона являє собою скоріше економічну абстракцію. Досить часто як приклад  чистої монополії призводять систему телефонного зв'язку, і це майже вірно. Але не варто забувати, що інші види зв'язку (наприклад, експрес-пошта або супутниковий зв'язок) створюють приховану конкуренцію, пропонуючи якісні замінники телефонного зв'язку. Крім того, слід зазначити, що монополія не може цілком усунути потенційну конкуренцію з боку інших вітчизняних або іноземних виробників товарів. [9,123].

Монополія, що виникає  з боку попиту, коли на ринку є тільки один покупець при множині продавців, називається монопсонією. Така ринкова структура в усім схожа з монополією, риси якої переносяться на покупця.