Контрольно наглядова діяльність за дотриманням законодавства про працю)

ЗМІСТ    
 

ВСТУП………………………………………………………………………..

Розділ 1. Поняття та види нагляду  й контролю за дотриманням 

законодавства про працюі…..……………………………………………….

1.1 Поняття та  види нагляду і контролю за  трудовим правом…………. .

1.2 Органи нагляду  і контролю за дотриманням законодавства про працю та їх компетенція………………………………………………………………..

1.3 Громадський  контроль за додержанням законодавства 

про охорону  прац…………………………………………………………….

Розділ 2. Теоретичні аспекти нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю…………………………………………... 2.1.Загальнотеоретичні засади наглядової діяльності: співвідношення контролю та нагляду в теорії і законодавстві

2.2. Науково-теоретичні  засади за дотриманням нагляду  і контролю у трудовому законодавстві

Розділ 3. Відповідальність за порушення законодавства  про працю…….

Висновки………………………………………………………………….

Список  використаних джерел……………………………………… 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

        Нагляд і контроль за додержанням законодавства про  працю є особливою правозастосувальною  діяльністю спеціально уповноважених органів, спрямованою на захист трудових прав людини.

        Актуальність  даної теми полягає в тому, що в науковій юридичній літературі питання щодо нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю не достатньо розроблені, відчувається відсутність фундаментальних праць по даній темі, суперечність різних нормативних положень, їх невідповідність одне одному, тому дана робота проводить загальний огляд законодавства, локальної нормотвотрчості та позитивного досвіду, що склався в нашій державі. Наглядова і контрольна діяльність має спільні цілі та завдання. Водночас відмінність полягає в компетенції, функціях, у методах виявлення порушень і способах реагування на них. Норми про нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю містяться в главі XVIII КЗпП України, а також у спеціальних нормативно-правових актах.Суб'єктами правовідносин щодо наглядової діяльності є власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності та господарювання, та спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади, наділені такими повноваженнями, як можливість давати власникам (уповноваженим ними органам) вказівки про усунення виявлених порушень, невиконання яких тягне за собою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність. Загальність нагляду і контролю полягає в тому, що нагляд і контроль поширюються на усі підприємства незалежно від форми власності та виду господарювання.

        Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб'єкти правовідносин з нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є характерним для адміністративно-правових відносин. Правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві виникають не за згодою сторін (що характерно для трудових правовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Про адміністративно-правовий характер правовідносин з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю свідчить і зміст цих правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати власникові підприємства, установи, організації (уповноваженому ним органу) від імені держави владні розпорядження, які той повинен безумовно виконати, а у разі порушення законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві цей орган може застосувати заходи адміністративного стягнення. Таким чином, слід зазначити, що правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю і про охорону праці на виробництві є адміністративно-правовими і щодо трудових правовідносин виступають як зовнішні. Виняток становлять лише правовідносини з громадського контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб'єктами є власник підприємства, установи, організації і трудові колективи через вибраних ними уповноважених (ст. 46 Закону України "Про охорону праці"), а також професійні спілки, їх об'єднання при здійсненні громадського контролю за додержанням законодавства про працю (ст. 21, 38 та ін. Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

        Аналіз законодавства  і практики його застосування дає можливість виявити такі види нагляду і контролю: державний (включаючи прокурорський, судовий) і громадський.

        За змістом такої  діяльності у сфері праці можна  виділити:

        1) загальний нагляд  і контроль за додержанням  законодавства про                                                            

            працю; 

        2) нагляд і контроль  за охороною праці.

        Нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства, у свою чергу, здійснюються у двох сферах регулювання суспільно-трудових відносин: сфері встановлення умов праці й сфері застосування встановлених умов праці. Підвищення нині ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного регулювання трудових відносин посилює значення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю при встановленні умов праці.

        Інститут нагляду  і контролю недостатньо досліджений. Має місце недостатня кількість  фундаментальних праць науковців  щодо даного інституту трудового  права.

        Дослідженням даних  понять займалися:  Коняхин Л.Г., який визначає нагляд і контроль як різні  форми перевірочної діяльності уповноважених на те певних державних або громадських органів; Колпаков В.К. визначає нагляд як здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установами й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами, а контроль як найбільш поширений і дійовий засіб забезпечення законності, сутність якого полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції; Болотіна Н.Б. вказує, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є особливою правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених органів, спрямованою на захист трудових прав людини, і зазначає - суттєвою рисою наглядової і контрольної діяльності є те, що спеціально уповноважені органи та інспекції, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу, чим забезпечується об'єктивність рішень, що виносяться наглядовими і контролюючими органами.

        Метою дослідження є: на основі аналізу чинного законодавства та науково-практичної літератури дати повну характеристику нагляду та контролю у сфері дотримання законодавства про працю

         Завданням є: досконало дослідити законодавство про працю України, виявити певні проблемні питання, та висвітлити їх у даній роботі.

             Об’єкт. Об’єктом дослідження є забезпечення законодавством України нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю,  порядок та умови забезпечення безпечних умов праці.

        Предмет. Предметом дослідження структури, компетенції органів та законодавство, яке забезпечує нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  I. Поняття та види нагляду та контролю за дотриманням

законодавства про працю 

1.1. Поняття і види нагляду та контролю за трудовим правом 

        Кількість порушень трудових прав громадян України з  кожним роком збільшується.

• почастішали випадки незаконного звільнення з роботи працівників;
• трудові правовідносини з працівниками не оформлюються у встановленому законодавством порядку;
• працівникам несвоєчасно виплачується заробітна плата.

        Прокуратурою столиці  постійно і невідкладно вживаються заходи у сфері порушення трудових прав громадян, насамперед, щодо невиплати заробітної плати.  
Як відомо, у Києві налічується більше 1 млн. осіб, зайнятих на 237 тис. суб'єктах господарювання, для забезпечення оплати праці працівників щомісяця передбачається більше 4 млрд. грн., що становить майже 20 % від загальнодержавного фонду оплати праці по Україні.  
Органами прокуратури міста Києва впродовж поточного року за результатами правозахисної діяльності у сфері оплати праці порушено 61 кримінальну справу, внесено 283 документи реагування, за результатами розгляду яких притягнуто до дисциплінарної відповідальності 131 посадову особу, з яких 18 посадових осіб органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, та відшкодовано 95,5 млн. грн.

        Для забезпечення реалізації права громадян на працю в Україні  створено систему спеціальних державних  органів, які здійснюють нагляд і  контроль за дотриманням законодавства  про працю. Ці органи не залежать у  своїй діяльності від роботодавця.

        Нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю мають забезпечувати законність у трудових правовідносинах, запобігання порушенням чинного законодавства про працю, виявлення та усунення порушень трудових прав працівників.

        Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю — це діяльність незалежних, спеціально уповноважених органів та інспекцій, покликаних захищати трудові права працівників і усувати порушення трудового законодавства.

        Нагляд — це правова  форма здійснення захисної функції  щодо дотримання законності у трудових правовідносинах, відповідності дій роботодавця приписам трудового законодавства.

        Контроль — це організаційно-управлінська діяльність, здійснювана центральними органами державної виконавчої влади в  установах і організаціях, які  перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, а також профспілками та трудовими колективами.

        Нагляд за дотриманням  трудового законодавства означає  перевірку законності рішень і правильного  застосування законів про працю. Нагляд є особливою правозастосовчою діяльністю. Контроль як перевірка дій роботодавця здійснюється з позиції відповідності цих дій трудовому законодавству та їх доцільності. Сутність контролю за дотриманням законодавства про працю полягає у перевірці того, як роботодавець здійснює покладені завдання та реалізує свої функції.

        Відмінність між  органами нагляду й контролю полягає  в компетенції цих органів, їхніх  функціях, методах і формах виявлення  порушень і способах реагування на них [11].

        Нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю присвячена глава XVIII КЗпП України, а також спеціальні нормативно-правові акти, які визначають компетенцію відповідних органів.

        Основні види нагляду  та контролю. У ст. 259 КЗпП та статтях  Закону України "Про охорону праці" визначено систему органів нагляду й контролю. Це державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю й охорону праці, а також громадський контроль (рис. 2.1). 

        Рис. 2.1 Система органів  нагляду та контролю за додержанням  законодавства про працю і  охороною праці

                  Нагляд і контроль здійснюється у сфері встановлення умов праці та сфері застосування встановлених умов праці. У сучасних умовах при розвитку колективно-договірного та індивідуального регулювання трудових відносин значення нагляду та контролю значно підвищується, оскільки умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

        Спеціально уповноважені органи та інспекції застосовують різні  види нагляду й контролю за дотриманням чинного законодавства про працю (рис. 2.2).

        Рис. 2.2 Види нагляду  та контролю 

        Попереджувальний  нагляд і контроль здійснюється при  встановленні локальних умов праці. Він має запобігати порушенням законодавства  про працю, не допускати прийняття локальних норм, що суперечать чинному законодавству про працю, запобігати порушенням правил охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва.

        Попередній нагляд і контроль сприяє попередженню порушень трудового законодавства і здійснюється переважно при застосуванні умов праці, що здійснюються роботодавцем спільно, чи за погодженням, чи з урахуванням думки виборного профспілкового органу або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу. У процесі попереднього нагляду та контролю перевіряється законність і доцільність рішення роботодавця .

        Поточний нагляд і контроль спрямований на попередження порушення трудового законодавства, виявлення допущених порушень і  прийняття необхідних заходів щодо їх усунення.

        Подальший нагляд і  контроль здійснюється при вирішенні  трудових спорів, виявленні вже допущених  порушень трудового законодавства. Цей нагляд і контроль має на меті не тільки виявити допущені порушення  трудового законодавства, а й поновити права працівників. Потрібно наголосити, що нині існує багато прихованих порушень чинного трудового законодавства працівників. 

        1.2. Органи нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю та їх компетенція

        Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які у своїй діяльності не залежать від власника або уповноваженого ним органу.

        Основна роль у забезпеченні нагляду і контролю за дотриманням  законодавства про працю належить Міністерству праці та соціальної політики. Воно, зокрема, здійснює комплексне управління охороною праці та державний нагляд за дотриманням вимог безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; забезпечує розвиток соціально-трудових відносин, захист прав працюючих громадян через встановлення відповідних стандартів охорони й умов праці та нагляду за їх дотриманням роботодавцями.

        Державний контроль за дотриманням законодавства про  працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності здійснює безпосередньо Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики.

        Державна інспекція  праці Міністерства праці здійснює державний контроль за дотриманням  законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від .форм власності.

        Державна інспекція  складається з головної державної  інспекції праці, що є структурним  підрозділом центрального апарату  Мінпраці, та територіальних державних  інспекцій праці в областях, містах Києві та Севастополі, які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

        Територіальні інспекції  мають у своєму складі районних, міських (у містах обласного підпорядкування) державних інспекторів праці. У містах з населенням понад 500 тис. чоловік може створюватися структурний підрозділ територіальної інспекції. Територіальні інспекції провадять свою діяльність під керівництвом головної інспекції.

        Керівником державної  інспекції є Головний державний  інспектор праці — заступник  Міністра праці. Керівником територіальної інспекції є Головний державний  інспектор праці області, міст Києва  та Севастополя.

        Керівники територіальних інспекцій та їхні заступники призначаються на посаду та звільняються з посади головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням начальників управлінь праці та зайнятості населення області, управлінь праці та зайнятості міст Києва і Севастополя, погодженим з Головним державним інспектором праці — заступником Міністра праці.

        Працівники територіальних інспекцій призначаються на посаду і звільняються з посади начальниками управлінь праці та зайнятості населення  обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням Головного державного інспектора праці області, міст Києва та Севастополя.

        Державна інспекція  у своїй діяльності керується  Конституцією України, Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про неї та наказами Міністерства праці [20].

        Територіальні інспекції  керуються також розпорядженнями  голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

        Державна інспекція  здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю з таких основних питань:

• про трудовий договір і ведення трудових книжок; про робочий час і час відпочинку; про оплату праці, гарантії та компенсації;
• про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;
• про трудові відносини в разі банкрутства та приватизації підприємств;
• про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;
• про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;
• про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників;
• про виплату працівникам допомоги з фонду державного соціального страхування.

        Свою діяльність державна інспекція здійснює у взаємодії  з органами державного управління охороною праці, податковою інспекцією, правоохоронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об’єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

        Державна інспекція  контролює виконання законодавства  про працю проведенням перевірок  підприємств: планових; за дорученням Головного державного інспектора праці, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також за пропозицією правоохоронних органів, податкової інспекції, органів місцевого самоврядування, профспілкових та інших об’єднань громадян [8].

        Державна інспекція  відповідно до покладених на неї завдань:

        а) контролює дотримання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

        б) вносить на розгляд  власника (керівника) підприємства або  уповноваженого ним органу, органів  державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення та попередження порушень законодавства про працю, а в необхідних випадках доводить їх до відома органів прокуратури;

        в) складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи  про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю;

        г) сприяє організації  правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів і проведенню роз’яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

        д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань дотримання законодавства про працю. При цьому посадові особи державної інспекції не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю.

        Головна інспекція  крім зазначених функцій:

        а) визначає головні  напрями та пріоритети діяльності територіальних інспекцій, порядок подання ними звітності, подає їм необхідну організаційну і методичну допомогу, вивчає практику та узагальнює досвід їхньої роботи;

        б) скасовує необґрунтовані рішення територіальних інспекцій щодо порушень законодавства про працю, розглядає скарги на дії працівників державної інспекції;

        в) узагальнює встановлену  звітність територіальних інспекцій  про їхню діяльність і готує зведені  доповіді про діяльність державної інспекції;

        г) аналізує дотримання законодавства про працю, готує  пропозиції щодо його удосконалення.

        Головний державний  інспектор праці — заступник Міністра праці керує діяльністю головної та територіальних інспекцій, несе персональну відповідальність за виконання покладених на інспекцію завдань і здійснення нею своїх функцій, у межах своїх повноважень видає накази, обов’язкові для виконання.

        Посадовим особам державної  інспекції надається право:

        а) безперешкодно  відвідувати підприємства з метою контролю за дотриманням законодавства про працю;

        б) ознайомлюватися  з документами та одержувати від  міністерств, інших центральних  і місцевих органів державної  виконавчої влади та органів місцевого  самоврядування, підприємств копії  наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку й звітності та інформацію з питань дотримання законодавства про працю, інші документи й відомості, потрібні для виконання інспекцією своїх завдань;

        в) у разі виявлення  порушень законодавства про працю  надавати власникові (керівникові) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їхнє усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов’язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

        г) ставити перед  власниками (керівниками) підприємств  або уповноваженими ними органами питання про накладання стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення [9].

        Посадові особи  державної інспекції зобов’язані:

• забезпечувати якісне проведення перевірок щодо дотримання законодавства про працю, об’єктивність їхніх результатів;
• подавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю, організацією правового навчання працівників;
• зберігати державну, службову та комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей щодо осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник;
• проводити роботу з роз’яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

        Дії працівників  державної інспекції можуть бути оскаржені до вищої посадової  службової особи або до вищого органу державної інспекції та до суду в порядку, встановленому законодавством.

        Головна та територіальні  інспекції утримуються за рахунок передбачених для цієї мети бюджетних коштів.

        Розглянуті органи державної влади є інститутами  інфраструктури на ринку праці. Крім них до інститутів інфраструктури належать: пенсійний фонд; відділи (управління) праці та соціальної політики в областях і містах; Комітет по нагляду за охороною праці; Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори; фонд соціального страхування; міграційні служби; комерційні кадрові агентства — нове явище в сфері обслуговування кадрової роботи в Україні, — які виникли внаслідок виокремлення функцій добору провідного персоналу (керівників і спеціалістів) в особливий ряд інфраструктурних організацій; державний фонд сприяння підприємництву; фонди милосердя; центри підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

        Мінпраці України  здійснює комплексне управління охороною праці та державного нагляду за дотриманням  вимог щодо безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища.

        Міністерство праці  та соціальної політики України виконує  такі функції:

• здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізовує державну політику в цій галузі, за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та профспілок розробляє національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
• забезпечує проведення державної експертизи умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці.

        Повноваження щодо державного нагляду за ядерною та радіаційною безпекою визначені ст. 25 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р.

        Для вдосконалення  державного регулювання у сфері  ядерної та радіаційної безпеки, а також у зв'язку з прийняттям Україною зобов'язань щодо виконання вимог Конвенції про ядерну безпеку та Об'єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та безпеку поводження з радіоактивними відходами Указом Президента України "Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки" від 5 грудня 2000 р. утворено Державний комітет ядерного регулювання України. Він є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом на базі Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою і Департаменту ядерного регулювання Міністерства екології та природних ресурсів України. На цей Комітет покладені функції здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, виконання інших функцій національного регулюючого органу з ядерної та радіаційної безпеки, визначених Конвенцією про ядерну безпеку та Об'єднаною конвенцією про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та безпеку поводження з радіоактивними відходами