Короткострокове кредитування діяльності підприємства

КУРСОВА РОБОТА

«Короткострокове кредитування

господарської діяльності підприємств»

Студентки групи ЕКФ - 44з

Копоть Тетяни Іванівни

Червоноград 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність короткострокового  кредитування господарської діяльності  підприємств. Основні види кредиту, його принципи та функції

2. Оцінка короткострокового  кредитування в Україні

2.1 Порядок планування, видачі та погашення короткострокового  кредиту

2.2 Короткострокове  кредитування сільськогосподарських  підприємств

3. Сучасні тенденції  розвитку кредитної політики  в аграрній сфері економіки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

кредитування господарська діяльність

ВСТУП

Кредит відіграє важливу роль у фінансово-господарській діяльності підприємства, оскільки забезпечує неперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Кредит (лат. «creditium» - позичка, борг) - це позичка у грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний термін з виплатою процентів. [1;111]

З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них в інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції. Короткостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що обіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.

1. Сутність короткострокового  кредитування господарської діяльності  підприємств. Основні види кредиту, його принципи та функції

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств виявляються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються передусім через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджальне зростання виробничих витрат проти надходження коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною. Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створює реальне економічне підґрунтя для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час[2;2].

Короткостроковий кредит - це кредит, що надається на термін до одного року установами банків підприємствам для покриття витрат на формування оборотних засобів. За його рахунок покриваються витрати виробництва і створюються запаси цінностей у розмірах недостачі власних коштів. Основною формою видачі короткострокового кредиту є пряме банківське кредитування, тобто видача установами банку позики безпосередньо підприємствам у порядку оплати розрахунково-платіжних документів за придбані товарно-матеріальні цінності, отримані послуги, на оплату праці працівникам основної діяльності.

Кредитування - це спосіб видачі (надання) підприємствам коштів у тимчасове користування, на строго визначені цілі, за плату і на умовах повернення.

Короткострокове кредитування під матеріальні цінності та витрати виробництва здійснюється з позичкового рахунку з урахуванням сукупного нормативу власних оборотних засобів.

Кредити агропромисловим підприємствам видаються на різні цілі. Визначені види оборотних засобів (запаси, витрати, розрахунки), на створення яких видаються позики, називаються об'єктами кредитування.

Короткостроковому кредитуванню по простому позичковому рахунку підлягають: виробничі запаси, витрати виробництва, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції, розрахунки із заготівельними організаціями і покупцями за відвантажені товари та внутрішньорічна недостача власних коштів на планові витрати. При цьому названі запаси складають один об'єкт кредитування [3;3].

Всі витрати підприємства кредитуються по простих, основному і окремих позичкових рахунках. Витрати і запаси, що входять до складу сукупного об'єкту, кредитуються по одному (основному) позичковому рахунку. Видача позичок для забезпечення додаткових вкладень в обороті засобів, які викликані не сезонністю виробництва, а особливими причинами, здійснюється по окремих додаткових позичкових рахунках.

В умовах ринку розрізняють такі види кредиту:

- банківський (фінансовий);

- комерційний (товарний);

- податковий;

- споживчий;

- держаний;

- міжнародний.

Кредит може надаватися в грошовій або натуральній формах.

Банківський кредит - грошова позика, що надається банками та іншими кредитними установами функціонуючим підприємствам і підприємцям. Це найбільш поширена форма кредиту в період переходу до ринкової економіки.

Комерційний кредит - це кредит, який надається споживачу постачальником продукції у вигляді грошей або товарів з відстроченням платежу. В останньому випадку оформляється вексель, як заставне зобов'язання покупця. У ньому вказується сума позичених коштів і плата за кредит, терміни платежу та інші умови, узгоджені сторонами[4;3].

Податковий кредит - це кредит, що надається фінансовим органам на основі кредитної угоди, укладеної підприємством з податковою адміністрацією за місцем

реєстрації підприємства для сплати податків на доход (прибуток).

Споживчий кредит - це кредит, що надається населенню у вигляді відстрочення платежу за товари довгострокового користування, на купівлю худоби, будівництва житла, садових домівок та інші види послуг.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин між позичальником в особі держави та підприємцями і населенням, як його кредиторами. Основними формами державного кредиту є державні ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання, облігації, позики та грошово-речові лотереї. Через ці форми держава мобілізує грошові кошти юридичних і фізичних осіб на умовах повернення і платності та використовує їх на покриття державних витрат. Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит - це позики, що одержують держава, банки, підприємці тощо від іноземних кредиторів або надають іноземним позичальникам. У середині вищеназваних видів розрізняють кредити на окремі види залежно від їхнього характеру, цільового спрямування, об'єкта кредитування та інших ознак і критеріїв.

За наявністю і характером забезпечення виділяють забезпечені (ломбардні) позики і незабезпечені (бланкові) кредити. Основна маса кредитів видається під забезпечення, що є одним із принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов'язань по кредиту можуть бути:

- застава майна  позичальника;

- гарантія або  поручительство;

- переуступка на  користь банку контрактів, вимог  і рахунків позичальника третій  особі;

- договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості по позиці;

- шляхові і товарні  документи, цінні папери, поліси  страхування життя та інші  грошові вимоги позичальника  до третьої особи.

Незабезпечені позики на практиці називають ще довірчими. Вони надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити борг. Ці кредити пов'язані з великим ризиком і видаються під більш високий процент.

За термінами використання позики поділяють на строкові, безстрокові (до запитання), прострочені і відстрочені.

Строкові кредити - це позики, які надаються на термін, що визначений кредитним договором. Вони бувають трьох видів: короткострокові - до 1 року, середньострокові - від 1 до 3 років, довгострокові - понад 3 роки.

До безстрокових відносяться позики, що видаються кредитором на невизначений термін, так званий до запитання. Позичальник зобов'язаний погасити таку позику при першій вимозі кредитора. Простроченими вважаються позики, за якими минули терміни погашення в кредитному договорі між кредитором і позичальником, а позичені кошти останньому не повернуті. Відстрочені - це позики, за якими на прохання позичальника кредитором прийнято рішення про перенесення на більш пізній термін повернення кредиту. Відстрочка, як правило, оформляється додатковою угодою до основного кредитного договору і пов'язана з більш високими процентними ставками[5;3]. Кредити поділяються за методами надання позик і способами їх погашення; розрізняють позики, що видаються одноразово у відповідності з відкритою кредитною лінією (лімітом кредитування, кредити за необхідністю) і гарантовані кредити. Одноразові - це позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо по кожній позиці на основі заяви та інших документів клієнта. Кредити за необхідністю видаються в рамках попередньо установленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичальника здійснюється у відповідності з так званою кредитною лінією (наприклад, під закупівлю зерна в державні ресурси). Вони надаються, як правило, через оплату з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, чеків тощо) без погодження з банком кожного разу умов позики. Гарантовані кредити, їх ще називають резервними, бувають двох видів: з раніше обумовленою датою видачі та з видачею по мірі виникнення потреби в ній. За способом погашення розрізняють кредити, що погашаються поступово, одномоментним платежем після закінчення терміну та у відповідності з особливими умовами, що передбачені у кредитному договорі. За характером і способом сплати відсотків виділяються кредити з фіксованою процентною ставкою, плаваючою процентною ставкою, сплатою відсотків по мірі використання позичених коштів (звичайна позика) і сплатою їх одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит). Позики з фіксованою кредитною ставкою характерні для стабільної економіки. Проте вони можуть видаватися на короткий період і в умовах інфляції.

Для зменшення ризику недоотримання прибутку або уникнення збитків, особливо при високих темпах інфляції та при видачі кредитів на довготривалі строки, банки використовують позики з плаваючою процентною ставкою. У цьому випадку ставки періодично переглядаються. Вони враховують рівень облікової ставки НБУ і фактичні темпи інфляції.

По більшості банківських кредитів процент справляється через визначення проміжку часу після їх видачі (1 раз на місяць). Це, так звані, звичайні кредити. На відміну від звичайних позик, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позичкового процента (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (позика переводних векселів).

Кредитування здійснюється на основі таких принципів:

- строковості;

- цільового характеру;

- забезпеченості;

- платності.

Принцип строковості означає, що позика має бути повернена позичальником кредитору в попередньо визначені терміни. Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику для здійснення основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Формування оборотного капіталу підприємств здійснюється з використанням короткострокового , а основного капіталу - середньо- та довготермінового кредиту. Від дотримання цього принципу залежить можливість банку надавати нові кредити, так як одним з джерел кредитування є повернена позика. Цільовий характер кредитування передбачає вкладання позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його стримування дозволяє комерційному банку приймати більш об'єктивні рішення про можливість і доцільність позики, служить певною гарантією забезпеченості їх повернення. Принцип забезпеченості кредитів має за мету захист інтересів банку і недопущення збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. У ролі носіїв гарантії повернення кредитів виступають різні види майна позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові позики). Проте вони мають обмежене застосування, пов'язані з більшим ризиком для банку і видаються під вищий відсоток.

Суть кредиту проявляється через його функції. У період переходу до ринку кредит виконує такі функції:

- перерозподілу  грошових коштів з метою найбільш  ефективного їх використання  в народному господарстві;

- заміщення наявних  грошей у платіжному обороті;

- здійснення контролю  за цільовим використанням коштів [6;3].

Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти підприємств, населення, бюджету, що зберігаються в банку, перерозподіляються на основі повернення і платності між підприємствами, організаціями та установами, котрим не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва. Функція кредиту заміщення наявних коштів полягає в тому, що розрахунки між підприємствами, організаціями та установами за товари і послуги, а також з фінансовими та кредитними установами здійснюються безготівковим перерахуванням коштів із рахунку платника на рахунок одержувача. А, якщо виникає зустрічна заборгованість, то її можна погасити взаємним заліком з відображенням тільки різниці на рахунках у банках. Контрольна функція кредиту проявляється у процесі перерозподілу кредитних ресурсів контролем за їх цільовим та ефективним використанням, при видачі кредиту для різних платежів, сприяючи тим самим підвищенню ефективності виробництва.

Одним з джерел формування позичкового капіталу підприємства є комерційні кредити. Комерційний кредит - це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб'єктами господарської діяльності, що виникають в результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Вони принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором виступають комерційні партнери підприємства. До основних різновидів комерційних кредитів належать:

- товарні кредити;

- одержані аванси.

У разі залучення товарного кредиту в підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий характер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів. Хоча у практиці можна також зустріти надання інвестиційних товарних кредитів, наприклад технологічних ліній. Відносини товарного кредиту регулюються договором купівлі-продажу, в якому передбачена поставка товарів з відстроченням платежу. У вітчизняній практиці поширеними є договори, якими передбачено розрахунок за поставлену продукцію в міру її реалізації. Нереалізована продукція повертається постачальнику. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього. Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Вони можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Терміни, на які одержуються аванси, залежать від стандартних умов оплати замовлень та результатів переговорів між замовником і виконавцем. Частина суми контракту може бути сплачена одразу після його укладення, частина - після виконання певного (проміжного) етапу замовлення, решта - після підписання акту приймання-здачі. Як правило, на кредит у формі авансів проценти не нараховуються. Однак, у теорії і практиці можна зустріти різні методи оцінки вартості залучення цього виду позичкового капіталу. За одним з методів вартість капіталу визначається як різниця між ціною виконання замовлення за відсутності авансових платежів та ціною цього ж замовлення із здійсненням таких платежів. За іншим - ставка процента за користування авансом визначається на основі інструментарію розрахунку вартості грошей у часі з використанням як ставки дисконтування (чи нарощування) середньої процентної ставки на кредитному ринку.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті можуть регулювати свої господарські відносини та створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Вексель допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів. Вони можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою векселя, може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником  за векселем;

- в передачі (індосаменту) векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ;

- врахування векселя - придбання векселя банком до  настання терміну платежу за  ним у векселедержателя за  грошові кошти з дисконтом (переоформлення  комерційного кредиту на банківський).

Досить часто підприємства вдаються до використання так званих субститутів кредиту. Одним з них є факторинг, який можна трактувати як спосіб короткострокового фінансування діяльності підприємства. За визначенням, факторинг - це продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку). Зміст цієї операції зводиться до переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. На основі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право на вимоги за поставлені товари та надані послуги, терміни сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або по поточних розрахунках [7;3].

Розмір винагороди по факторингових операціях залежить від ризикованості операції, діючої процентної ставки та термінів настання платежу. Законодавство зобов'язує кредитора повідомити боржника про поступку вимоги і при цьому не вимагає надання останньому угоди про це між початковим кредитором і фактором.

2. Оцінка короткострокового  кредитування в Україні

2.1 Порядок планування, видачі та погашення короткострокового  кредиту

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та іншими обставинами, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Вирішити ці проблеми лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому підприємство вимушене звертатися до залучення коштів, фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Підприємства за даними планів виробничого і соціального розвитку визначають власну потребу в короткострокових кредитах. Плановий розмір кредиту характеризує гранично допустимий рівень позичкової заборгованості підприємства банку на відповідну дату. Він знаходить своє відображення в кредитному договорі підприємства з комерційним банком. Про можливість та умови одержання додаткової позики робляться застереження у кредитних договорах.

Планування потреби в позичкових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення розміру кредиту. Ця сума визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цілями і власними оборотними коштами.

Для визначення планового розміру кредиту підприємства здійснюють розрахунок потреби в короткострокових кредитах банку. Він складається на плановий рік із розбивкою даних (з наростаючим підсумком) на квартальні дати.

Планова потреба у кредиті під сукупний об'єкт кредитування визначається співставленням загальної суми вкладень у товарно-матеріальні цінності, готову продукцію, виробничі затрати і кошти в розрахунках на відповідну дату з наявними в господарстві джерелами їх покриття - власними оборотними коштами, кредиторською заборгованістю і грошовими авансами від заготівельних організацій [8;3].

Для складання розрахунку потреби в короткострокових кредитах банку залучаються дані річного звіту за минулий рік, бухгалтерських балансів на квартальні дати, фінансового плану. Договорів на матеріально-технічне постачання, технологічні карти, договори на внутрішньогосподарську оренду тощо. При цьому на початок планового року використовуються дані річного звіту, а на його кінець - дані відповідних таблиць плану виробничого і соціального розвитку та допоміжних розрахункових таблиць. Відомості про нормативи беруться з таблиці «Нормативи власних оборотних коштів та джерела їх покриття», а про аванси заготівельних організацій - з укладених договорів контрактації. Кредиторська заборгованість планується за фактичними даними минулого року з урахуванням можливостей її зниження. При цьому з суми заборгованості виключається заборгованість робітникам і службовцям, а також органам соціального страхування, яка ввійшла до стійких пасивів. Розмір планових сум вкладень по кварталах здійснюється методом прямого розрахунку відповідних витрат, виходу продукції, залишків тварин на дорощування та відгодівлі, матеріальних цінностей. В окремих випадках допускається розподіл планових сум за часткою вкладень на квартальні дати в минулому році.

Кредит на видачу грошових авансів громадянам планується на основі реєстру договорів на продаж продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах. Потреба в цих показниках визначається в розмірі 50% суми договорів .Загальна потреба в короткострокових кредитах під сукупний об'єкт кредитування визначається плановими понаднормативними залишками товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також розміром авансів громадянам на виробництво сільськогосподарської продукції за договорами. У тих випадках, коли протягом року через погодні умови фактичні вкладення суттєво відхиляються від попередньо розрахованих планових сум, то підприємство складає уточнений розрахунок потреби в кредитах. Кредитні відносини підприємств з комерційними банками, які включають планування, видачу і погашення позики, зменшення чи збільшення процентних ставок, будуються на основі кредитних договорів. Вони визначають взаємні зобов'язання і економічну відповідальність за дотримання принципів кредитування двох сторін: підприємства та обслуговуючого його банку. Термін дії кредитного договору зумовлюється особливостями кругообігу оборотних коштів підприємств. Він може заключатися на рік чи на більш короткий період. У кредитному договорі вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови. Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов:

- учасники кредитної  угоди мають бути юридичними  особами і функціонувати на  принципах комерційного розрахунку;

- підприємство (позичальник) має право бути власником майна, або мати право на користування та розпорядження ним;

- необхідна наявність  економічних і юридичних гарантій  повернення кредиту після певного терміну;

- кредитор має  бути так само зацікавлений  у видачі кредиту, як і підприємство - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Процедура отримання кредиту підприємством передбачає:

- попередні переговори;

- подання в банк  заяви та інших документів на отримання кредиту;

- оцінка банком  ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства;

- підписання кредитного договору між підприємством і банком;

- надання кредиту;

- контроль банку  за виконанням підприємством умов кредитування.

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Його погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту [9;3].

За способом погашення позики можуть бути:

- до запитання;

- з погашенням  у відповідний термін;

- з довгостроковим  погашенням.

За позиками до запитання термін повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку. Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства). За характером погашення кредити поділяються на такі види:

- дисконтні;

- позики, які погашаються  поступово - щомісячно, щоквартально, раз  на півроку, щорічно;

- позики, які погашаються  одноразовим платежем після закінчення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;

- амортизаційні (здійснюється  поступова виплата основного  боргу та відсотків рівномірними внесками);

- можуть бути  й інші способи погашення, які  визначаються у кредитному договорі (наприклад, надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).

На відміну від звичайних надання дисконтних позик пе6редбачає утримання позикового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.

За погашення періодичними внесками деяка частина основної суми кредиту підприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Разом з останнім внеском погашають залишкову суму кредиту. Погашення однаковими внесками передбачає,що кожен наступний платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються. Інші способи погашення кредиту:

- порядок погашення  може бути пов'язаний з доходами  від заходу, що кредитується (погашення  кредиту з перервою, тобто з  пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);

- внески для погашення  основної суми кредиту здійснюються  нерегулярно й неоднаковими сумами.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством можуть бути:

- виручка від  реалізації продукції, що її отримує  підприємство у процесі реалізації проекту кредитування;

- виручка від  реалізації продукції власного  виробництва, не пов'язаного з  проектом кредитування;

- інші кошти від  господарської діяльності.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підприємства штраф. У разі відмови підприємства від сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному порядку. Якщо спостерігається систематичне невиконання кредитних зобов'язань, то банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.

2.2 Короткострокове  кредитування сільськогосподарських  підприємств

Характерною умовою функціонування сільськогосподарських підприємств за ринкових умов господарювання є закономірність економічного циклу фінансових ресурсів, пов'язаного з особливостями кругообігу виробництва. Для стабільного функціонування виробничого процесу сільськогосподарським підприємствам слід мати певні запаси матеріальних і фінансових ресурсів. Закономірним явищем для підприємств галузі є формування ресурсів, в першу чергу, за рахунок власних джерел. Однак через різноманітні обставини як загальні, так і специфічні для кожного сільськогосподарського підприємства, потреба в додаткових фінансових ресурсах може раптово і стрімко зростати, що й зумовлює необхідність одержання кредиту. За рахунок короткострокового кредиту сільськогосподарські підприємства переважно покривають різницю між загальною потребою у фінансових ресурсах і їх наявними обсягами. З поглибленням фінансової кризи кредитування підприємств аграрного сектору економіки майже призупинено. За десять місяців 2009 року підприємства галузі прокредитовані в розмірі 5,5 млрд. грн. або 30 % від потреби в кредитних ресурсах[10;4]. Досвід банківського кредитування підприємств аграрної галузі свідчить, що збитковість галузі, відсутність ліквідної застави, висока ймовірність неповернення кредитів та недосконалість законодавчих механізмів робили їх непривабливими для банків. Значний ризик неповернення кредитів змушує банки встановлювати високу процентну ставку за сільськогосподарськими кредитами.