Критерії оцінювання санації та показники її ефективності

42

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи санації підприємства та її ефективності………

1.1. Критерії оцінювання санації підприємтсва………………………………………..

1.2. Методи розрахунку ефективності санації……………………………………..

Розділ 2. Оцінка ефективност санації підприємства

2.1. Аналіз показників фінансового стану

2.2. Аналіз розрахунку ефективності санації на підприємстві

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності санації……………………………

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкрутства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

Актуальність даної теми курсової роботи  характеризується глибоким вивченням та дослідженням необхідності процесу оцінки ефективності санації підприємств, і полягає в тому, що в сучасних умовах економічної нестабільності розробка та вибір найефективнішогої програми фінансової санації, важлива не лише на мікрорівні, а й на макрорівні, оскільки від успішно проведених санаційних заходів буде залежати і рівень виробництва підприємств, і рівень розвитку економіки в цілому.

Об’єктом дослідження курсової роботи є процес оцінки ефективності санації  підприємств, як система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Предметом дослідження виступає фінансово-господарська діяльність підприємств, та аналіз вивчення її рівня банкрутності, виробничо-технічних, організаційно-правових можливостей підприємств.

Мета курсової роботи полягає у процесі дослідження, та аналізу критерій оцінки санації підприємств, глибокого вивчення структурних елементів фінансового її ефективності, діагностики управління процесу банкрутства, антикризового управління фінансами при виникненні банкрутства.

Завдання курсової роботи – проаналізувати основні критерії оцінки фінансової санації підприємств на сучасному етапі; дослідити показники фінансового стану; оцінити ефективність санації на ПАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат"; визначити основні шляхи подолання фінансової кризи підприємств; дослідити рівень державної підтримки підприємств-банкрутів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні пропозицій щодо удосконалення ефективності санації підприємств, запобігання фінансової кризи підприємства в умовах ринкової економіки. Запропоновано методики визначення рівня загрози банкрутства, доцільності реалізації окремих фінансових рішень для запобігання банкрутству підприємства.

В сучасних нестійких умовах економічного розвитку, чи з вини поганої кон’юнктури, чи кризи ресурсів, чи неефективного управління,  банкрутство може трапитись з будь-яким суб’єктом господарювання, це зумовлено неможливістю передбачити стан ринку в перспективі. Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регулює питання розробки програми санації та банкрутства підприємств.

Перехід України від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання супроводжувався зміною умов і принципів функціонування суб’єктів господарювання. Макроекономічна нестабільність та відсутність досвіду роботи у конкретному середовищі призвели до виникнення й поглиблення кризових явищ на підприємствах України. Саме тому гостро постала проблема банкрутства суб’єктів господарювання, виникла потреба у розроблені програм санації підприємств, як системи діагностики і запобіганню банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на підприємствах. В даній роботі розглянуті ці питання та запропоновано основні шляхи та методики їх вирішення. Отже, до основних досліджуваних проблем даної курсової роботи можна віднести:

       Аналіз показників фінансового стану ;

       Визначення основних критерій оцінки санації;

       Методики розрахунку ефективності санації;

       Шляхи підвищення ефективності санації;

       Законодавча підтримка та державне регулювання розробки програми санації підприємств.

У роботі використані нормативні документи України, наукові розробки і навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відбивають господарську і фінансову діяльність підприємства. При дослідженні теми «Основні критерії оцінювання ефективності санації та розрахунок ефективності санації» в курсовій роботі були використані праці таких вчених, як Терещенко О.О., Бланка І.А., Савицької Г.В., Баканова М.І., Буряка Л.Д., Поддєрьогіна А.М., Шеремет А.Д., Балабанов І.Т., Василик О.Д., Авилов А.В., Акчурін А.М., Клименко І.О., Коваленко М.А., Москаленко В.П.,  Крикун В. Б., Череп А.В., Терещенко О.Г., Коробов М. Я., Бланк И. А., Таркуцяк А. О., Лук’янчук С., Бовкун А., та ряд інших.

Структура даної роботи виходячи з мети і задач дослідження включає три розділи. Перший розділ присвячений теоретичним засадам проведення санації та критеріям її оцінки. Другий розділ присвячено аналізу та розрахунку ефективності санації на підприємстві, аналізу його господарчої та фінансової діяльності. В третьому розділі міститься розроблені під час написання роботи напрямки підвищення ефективності санації.

Розділ 1. Теоретичні основи санації підприємства та її ефективності

1.1. Критерії оцінювання санації підприємтсва

Успішне проведення санаційних заходів на підприємстві пов’язане зі своєчасною оцінкою ефективності таких заходів, їхнього впливу на стан підприємства. Така оцінка дозволяє оперативно коригувати розроблені плани санації, стимулювати їх виконавців. Питання оцінки заходів щодо виходу підприємств із скрутного фінансового становища мають велике значення для їх власників, організаторів санації та для органів управління розвитком галузі, регіону. Останнє зумовлено тим, що незадовільний стан підприємств має негативний вплив на інші, у тому числі суміжні підприємства, у зв’язку з порушенням виробничих зв’язків і рівноваги між ними. При цьому спостерігається недодержання бюджетами відповідних сум доходів. Визначення ефективності санаційних заходів дозволяє обрати найбільш оптимальний варіант санаційної програми з точки зору зіставлення прогнозованого результату та необхідних для його отримання ресурсів.

Основними критеріями оцінки ефективності санації зазвичай в українській практиці виступають показники ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості, додаткової вартості, створеної в результаті санації та конкурентні переваги [4, 85].

Також для оцінки результатів санації необхідно розрахувати розмір додаткового прибутку (різниці між його сумою після і до здійснення санації). Додатковий прибуток у цьому випадку утворюється в результаті нормалізації господарської діяльності підприємства за відповідної фінансової підтримки (у порівнянні з сумою прибутку, яка створюється в умовах кризового розвитку підприємства). У процесі розрахунку ефективності санації сума додаткового прибутку підприємства приводиться до поточної вартості.

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді [10, 70].

Я вважаю, що підхід О.В. Мозенкова є одним з найбільш раціональних. Він зазначає, що «сама суть завдання оцінки ефективності якогось результату передбачає комплексний аналіз якісних та кількісних змін, що відбулися внаслідок впливу певних дій, визначення міри змін, що відбулися» [11, 50]. Тобто критерії оцінки ефективності будуть залежати від цілей санації. Автори зауважують, що ефективність санації підприємств науковцями в основному розглядається з погляду фінансових результатів, не торкаючись інших не менш важливих аспектів цього питання, і пропонують систему критеріїв оцінки санації підприємств, яка має градацію за рівнями, інтересами та виду ефекту що зазначені в Таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Система критеріїв оцінки ефективності санації

Кожний з видів глобальних або локальних критеріїв оцінки результатів санації передбачає визначення економічного, фінансового та соціального ефектів від санаційних заходів, що застосовуються на мікро- та макрорівні. При формуванні критеріїв важливо сформувати систему показників, які повинні бути якісними, кількісними, узагальненими (синтетичними або інтегральними).

При здійснені оцінки економічного ефекту від результатів санації підприємства необхідно враховувати такі показники: обсяг додаткової продукції, виробленої підприємствами-боржниками після санації; чисельність

зайнятих на підприємствах, що пройшли процедуру санації; зменшення кредиторської заборгованості держави за іноземні кредити, надані раніше підприємствам-боржникам; контроль за організаційно-правовою та економічною сферою впливу на особливо важливі стратегічні підприємства.

Соціальний ефект від санації підприємств на рівні держави буде спостерігатися в зниженні тієї соціальної напруженості, яка може виникнути при ліквідації збиткових підприємств та скороченні чисельності працюючих.

Критерії оцінки ефективності проведення санації підприємств тісно пов’язана також з питанням антикризового управління з діагностики їхнього банкрутства, яке у сучасній економічній літературі багато авторів вважають одним із центральних питань економічної науки.

Отже, використання об’єктивних критерій оцінки санації підприємств сприятиме обранню найбільш раціональної з них, які дозволять визначити як встановити або відновити платоспроможність, прибутковість, фінансову стійкість та конкурентоспроможність підприємства у довгостроковому періоді. Міцна конкурентна позиція суб’єкта господарювання на ринку дозволить залучити іноземних інвесторів до фінансування свого розвитку, що сприятиме покращенню умов та результатів діяльності як цього підприємства, так і його контрагентів. Отже, стабільне функціонування та розвиток всієї економічної системи країни залежить від стану кожного з її елементів.

1.2. Методи розрахунку ефективності санації

В ринковій економіці конкурентоспроможність визначає характеризує досконалість, життєстійкість та здатність до подальшого розвитку організаційно-економічних процесів і фінансово-економічного механізму господарювання. В умовах конкуренції перемагають не сильніші підприємства, а ті з них, які швидше й успішніше пристосовуються до динамічних процесів постійного прогресу, адекватно адаптуються до нових фінансово-економічних умов господарювання. Таким чином, конкуренція є механізмом, завдяки якому в економіці залишаються найбільш ефективні суб’єкти господарювання.

Водночас банкрутство не тільки «звільняє» економічну систему від неефективних підприємств, але й має важкі наслідки. Економічні збитки суспільства від банкрутства неспроможних суб’єктів господарювання полягають у порушенні стабільності економічного розвитку. Це відбувається внаслідок порушення цілісності економічної системи суспільства. У цій системі кожне підприємство має складну мережу господарсько-економічних відносин, виступаючи з одного боку суб’єктом попиту на засоби виробництва, а з іншого

-  суб’єктом пропозиції товарів, робіт, послуг. Внаслідок банкрутства одного з підприємств в цій мережі порушується цілісність такого ланцюжка і збитки має не тільки сам банкрут, але і його партнери. Це призводить до непродуктивного функціонування зосереджених тут виробничих ресурсів як частки продуктивних сил суспільства.

Соціальні збитки та втрати суспільства від банкрутства неспроможних суб’єктів господарювання полягають у зростанні рівня безробіття і, відповідно, витрат держави на різні види соціальної допомоги. Крім того, суспільні втрати проявляються у падіння ефективності функціонування найважливішого суспільного ресурсу - людського капіталу, а також у психологічній дестабілізації суспільства, що може посилити соціальну напругу.

Збитки та втрати суспільства від банкрутства неспроможних та неефективних суб’єктів господарювання породжують проблему мінімізації негативних соціально-економічних та політичних наслідків, що послаблюють продуктивний потенціал суспільного виробництва і зумовлюють соціальну дестабілізацію [2, 121-123]. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми можемо назвати застосування механізму фінансової санації. Фінансова санація виступає як комплекс заходів відновлення фінансового стану підприємства.

Ситуація, що склалася, пояснюється низьким рівнем розробки теоретичних та практичних питань інституту санації. Одним з таких питань є питання, пов’язане з визначенням критерію оцінки ефективності санаційних заходів.

Проблема оцінки ефективності результату виконання певних санаційних заходів є досить складною задачею з точки зору формування критеріїв цієї оцінки та вибору адекватних методів. Суть завдання оцінки ефективності якогось результату передбачає комплексний аналіз якісних та кількісних змін, що відбулися внаслідок впливу певних дій [4, 66-67].

Дослідження показали, - сьогодні існує декілька груп методів, які можуть бути використані для оцінки ефективності санаційних заходів (Рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Класи методів, які використовуються для оцінки ефективності

санації

При оцінці ефективності санації найчастіше застосовуються кількісні методи. Економіко-статистичні методи та методи фінансово-економічного аналізу в основному базуються на принципі «витрати-вигоди» і передбачають розрахунок таких показників, як термін і показники окупності санаційного

проекту, рівень фінансових та інших ризиків, показники фінансового стану підприємства (ліквідність, платоспроможність, прибутковість, автономність тощо). Ці методи найчастіше використовуються при виборі санаційних проектів та аналізі потенційної ефективності, але не враховують складний механізм причинно-наслідкових зв’язків і якісні показники. Економіко-математичні методи та моделі дозволяють оцінити показники ефективності санації і виявити можливі важелі управління цим процесом, визначити міру їхнього впливу на результати санації, дати прогнозні характеристики.

Якісні (експертні) методи використовуються у разі оцінці якісних ефектів, які не підлягають вимірюванню формальними способами (наприклад, при оцінці синергетичного ефекту, залежності від різних сфер внаслідок санації). Такі методи не дають змогу врахувати кількісні показники ефективності санації, що робить оцінку відносною і залежною від думки експертів.

На сьогодні значний інтерес представляє розробка комплексних (змішаних) методів, які засновані на спільній обробці якісних та кількісних даних. Існує низка підходів до обробки подібних показників (методи непараметричної статистики, аналіз відповідності, методи аналізу нечітких множин, методи шкалування). Дані методи дозволяють використовувати якісні та кількісні показники одночасно, дають узагальнену оцінку ефективності санації з певною ймовірністю. Також ці методи зручні у користуванні для оцінки ефективності санаційних заходів за відсутності недостатності статистичної бази з банкрутства і санації підприємств певної галузі [5, 158-160].

Аналіз наукових джерел показав, що наразі існують різні критерії ефективності санаційних заходів.

На мою думку, визначений Законом критерій ефективності санації відновлення платоспроможності боржника - є досить вузьким і не в повній мірі відповідає цілям проведення оздоровчих заходів. При цьому платоспроможність вважається відновленою за відсутністю ознак банкрутства [6].

Я вважаю, що успішне застосування санаційних заходів дозволяє досягти основних цілей санації, до яких відноситься покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення; поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства; скорочення усіх видів заборгованості; поліпшення структури оборотного капіталу; формування фондів фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру [7, 145].

Варто наголосити, що у довгостроковому періоді застосування процедури санації на підприємствах повинно забезпечувати конкурентоспроможність, фінансову стійкість, інвестиційну привабливість і, як наслідок, зростання ринкової цінності суб’єкта господарювання.

Вітчизняні автори (Терещенко О.О., Карпунь І.Н., Череп А.В., Мозенков О.В., Бланк І.А.) зазначають, що ефективність санації визначається на основі співставлення результату чи ефекту діяльності з витраченими для його отримання ресурсами, тобто виходячи з самого визначення «ефективність» [8, 146]:

Ефективність санації = Результати/ Ресурси (витрати  на проведення)      (1)

Витрати на здійснення санації визначаються шляхом розробки спеціального бюджету (бюджету санації). Принципово ці витрати можуть визначатися як інвестиції санатора в підприємство з метою отримання прибутку у наступному періоді.

Такий підхід дозволяє застосувати для оцінки ефективності санації ті самі методи, які використовуються при оцінці ефективності реальних інвестицій [9, 320].

Оцінка ефективності проведення санації підприємств тісно пов’язана також з питанням антикризового управління з діагностики їхнього банкрутства, яке у сучасній економічній літературі багато авторів вважають одним із центральних питань економічної науки. Вітчизняними дослідниками розроблено методи прогнозування фінансової неспроможності і банкрутства. Одним із них є модель інтегральної оцінки фінансового стану підприємств, запропонована О.О. Терещенком на підставі застосування методології дискримінантного аналізу фінансових показників вибіркової сукупності підприємств. Особливістю і водночас перевагою цієї моделі є те, що вона враховує вітчизняні умови господарювання.

О.Терещенко стверджує, що успішному застосуванню методології дискримінантного аналізу для прогнозування банкрутства вітчизняних підприємств стає на заваді істотна проблема, пов’язана з тим, що деякі показники фінансової звітності суб’єктів господарювання є викривленими (проблематика «подвійної бухгалтерії»). Це стосується перш за все показників витрат, прибутковості, рентабельності. Прагнення підприємств приховати реальні доходи від оподаткування призводить до того, що реальні показники не мають нічого спільного з тими, які випливають з фінансової звітності. Тому при визначенні системи показників для дискримінантного аналізу необхідно враховувати ті показники фінансової звітності, значення яких найбільш реальні, тобто ймовірність маніпуляцій якими є мінімальною. За результатами проведеного дослідження Терещенко О.О. вивів дискримінантну модель інтегральної оцінки фінансового стану, яка враховує такі показники: коефіцієнт покриття, коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), оборотність вкладеного капіталу, коефіцієнт рентабельності операційних продажів за Cash­flow; рентабельність активів за Cash-flow; коефіцієнт оборотності позикового капіталу. Також науковець рекомендує у неоднозначних випадках застосовувати експертні методи аналізу, в рамках яких аналізується динаміка основних абсолютних показників фінансового стану підприємства. До таких показників відносяться: валюта балансу; робочий капітал, або чистий оборотний капітал; обсяг виручки від реалізації; величина чистого прибутку (збитків); чистий грошовий потік від операційної діяльності [12, 40-44].

На мою думку, застосування цієї моделі є доречним для оцінки ефективності санаційних заходів. Розрахувавши значення інтегрального показника за цією моделлю після і до проведення санації та порівнявши їх, можемо визначити як змінився фінансовий стан підприємства та його схильність до банкрутства. Чим більше до оптимального стану показники поточної фінансово-економічної діяльності підприємства внаслідок виконання програми санації, тим більше значення інтегрального показника і, відповідно, вище ефективність санації.

Покропивним С.Ф. розроблено власну систему показників, які оцінюють ефективність санаційних програм. Вони характеризують виробництво та прибуток, імпорт, конкурентоспроможність підприємства на внутрішньому та зовнішньому ринках. Автором пропонуються критерії, за якими санаційну програму можна оцінити як оптимальну, прийнятну або безперспективну [13, 504].

Показниками, запропонованими Покропивним С.Ф. для оцінки конкурентоспроможності підприємства, є частка експортної продукції у загальному обсязі виробництва підприємства і співвідношення індексу обсягів продажу у вартісному виразі та аналогічного галузевого показника. Ми вважаємо, що з метою визначення ефективності санації окрім зазначених показників доцільно обчислювати інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства, який враховує: частку продукції підприємства у загальному обсязі продажів на ринку та темпи зростання (зменшення) цієї частки [14].

Зростання конкурентоспроможності підприємства свідчитиме про зміцнення його позицій на ринку, здатності використовувати ресурси ефективніше, ніж конкуренти і, відповідно, доцільності застосування санаційних заходів, які спричинять такі зміни. Стійке положення підприємства на ринку є одним з головних чинників залучення інвестицій для подальшого розвитку.

На жаль, обчислення такого узагальнюючого показника ефективності санації як зростання ринкової вартості підприємства, щодо якого застосовувались санаційні заходи, в умовах нерозвиненості ринку цінних паперів України досить важко.

Отже, методи оцінки ефективності санації, які застосовуються сьогодні засновані в основному на кількісному аналізі фінансово-господарської діяльності підприємств. У майбутньому у практиці повинні широко застосовуватися змішані методи, які враховуватимуть також і якісні параметри. Цей напрямок потребує подальшого дослідження та удосконалення.

Розділ 2. Оцінка ефективності санації підприємства

2.1. Аналіз показників фінансового стану ПАТ „Ланнівський молочноконсервний комбінат”

Приватне акціонере товариство „Ланнівський молочноконсервний комбінат” займається виробництвом молочних консервів у с. Ланна Карлівського р-ну Полтавської області. Основними напрямками діяльності підприємства є: виробництво молочних консервів, виробництво молочних продуктів. Загальна чисельність персоналу складає 307 чоловік.

Перш, ніж перейти до розрахунків конкретних показників по обраній темі курсової роботи, хотілося б надати загальну характеристику досліджуваного об’єкта роботи.

Аналізуючи показники за 2009-2011р.р., ми бачимо, що дохід від реалізації зріс порівняно з 2009р. Натомість, валовий прибуток зменшився, а у 2011р. взагалі досягнув збитку. Теж саме можна сказати про чистий збиток підприємства, який з кожним роком стає все більшим. З даної таблиці також видно, що на ПАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат» відсутні власні ресурси, які необхідні для формування оборотних коштів. Аналізуючи далі показники, можна сказати, що підприємство не має здатності розраховуватись по своїм зобов’язанням ні за рахунок наявних грошових коштів, ні за рахунок оборотних активів, ні за рахунок власних фінансових ресурсів, так як за аналізований період немає жодного коефіцієнта ліквідності, коефіцієнта покриття і коефіцієнта фінансової стійкості, що відповідали б нормативним значенням (>0,2; >1;>1відповідно) ( Додаток 1).

Але на противагу всім негативам, значно скоротився період між вкладанням коштів в запаси та отриманням їх від реалізації готової продукції (на 31 день). До того ж можна сказати, що підприємство не відразу розраховується за отримані запаси і інші матеріали зі своїми постачальниками, так як використовує ці кошти у своєму обороті. Негативна динаміка показників коефіцієнта автономії свідчить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. До того ж на підприємстві значний ступінь зносу обладнання.

Багато економістів вважають платоспроможність головною умовою фінансової стійкості підприємства. Платоспроможність прийнято виміряти трьома основними коефіцієнтами: коефіцієнт ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття (або коефіцієнтами поточної ліквідності).

Розрахуємо і проаналізуємо показники платоспроможності для ПАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат"                                       Таблиця 2.1.

Розрахунок показників платоспроможності за (2009-2011 р.р.), грн.