Критерії визнання та класифікація МШП

ВСТУП

У процесі виробництва  в кожному підприємстві використовують значну групу засобів праці відносно невеликої вартості або з порівняно  коротким строком служби. Такі засоби одержали назву малоцінні і швидкозношувані  предмети. За своїм економічним змістом і функціональним призначенням вони є засобами праці і їх властивості однакові з властивостями основних засобів (переносять свою вартість на готовий продукт поступово, в процесі зношування). Але з метою спрощення планування й обліку малоцінні і швидкозношувані предмети виділені в окрему групу оборотних засобів.

Класифікація  МШП на сьогоднішній день є досить проблемним питанням, тому тема курсової роботи є актуальною. Метою курсової роботи є дослідження методологічного обліку МШП на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• визначити критерії визнання та класифікація малоцінних та швидкозношуваних предметів
• дослідити нормативне регулювання обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів
• визначити методологію обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, а далі показати на прикладі підприємства згідно плану.

Базою дослідження  даної роботи є бюджетна установа відділ культури і туризму районної державної адміністрації.

Предметом дослідження  обрано облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.

При написанні  роботи використовувались різні  нормативно-правові документи, як Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та інші, а також конкретні цифрові дані і навчальну літературу по бухгалтерському обліку.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ МШП

1. Критерії визнання та класифікація МШП

Згідно з  П(С)БО 9 «Запаси», до складу запасів віднесено малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Докладно склад  МШП визначено в Інструкції щодо застосування Плану рахунків. До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які використовуються протягом не більший від одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві  і збереження натуральної (речової) форми. Крім того, будь-які предмети, що придбаються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.

У цілому, малоцінні  засоби праці поділяють на дві  групи: одна їх частина належить до запасів (які відповідно відображаються в складі запасів у другому розділі активу балансу «Оборотні активи»), а друга частина входить до складу «малоцінних необоротних матеріальних активів» (які, в свою чергу, відображаються в першому розділі активу балансу «Необоротні активи» в складі основних засобів).

На МШП, які  відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу у витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації та відповідальних особах протягом терміну фактичного використання цих предметів.

З метою посилення  контролю за збереженням МШП проводиться маркування спеціального одягу, взуття, інвентарю, білизни тощо. Маркування проводять фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів. Обов’язковим при маркуванні є зазначення назви підприємства (цеху, відділу) [19].

Усі МШП, згідно з вимогами П(С)БО, класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій:

• якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;
• якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 «Запаси», вони визнаються як запаси;
• якщо МШП вже використовуються і строк їх експлуатації не перевищує одного року, їхня кінцева вартість визначається затратами того періоду, в якому вони були передані в експлуатацію (списують на зменшення нерозподіленого прибутку). Якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

Таким чином, критерієм, що розмежовує віднесення предмета до однієї з розглянутих категорій є термін його корисної експлуатації: якщо цей термін менше 1 року, то такий предмет враховується в складі «Запасів», а якщо більше 1 року - у складі «Необоротних активів».

Основним завданнями обліку МШП є:

• визначення первісної вартості придбаних малоцінних та швидкозношуваних предметів;
• контроль за зберіганням їх як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;
• контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації;
• виявлення зносу МШП за час їх експлуатації, а також правильне віднесення цього зносу на затрати підприємства кожного періоду.

Введення П(С)БО надало підприємствам право самостійно приймати рішення про зарахування до складу МШП що відповідають зазначеному критерію. І хоча такий підхід до віднесення предметів до складу МШП без установленого вартісного критерію трохи незвичний для бухгалтера, з економічної точки зору він цілком обґрунтований : на двох різних підприємствах той самий предмет може знаходитися в експлуатації протягом різних періодів і, отже, може бути віднесений до різних видів активів.

При встановленні терміну корисного використання того чи іншого предмета необхідно  враховувати різні фактори, що можуть вплинути на інтенсивність використання даного предмета у виробничому процесі, очікуваний фізичний знос, а також моральний знос, що виникає в результаті зміни й удосконалення виробництва. При цьому рекомендується також враховувати інформацію, приведену в паспорті (при наявності) на предмет, чи довідкову інформацію. Для документального оформлення такого рішення на підприємстві може бути створена комісія, що визначає очікуваний термін експлуатації конкретного виду предметів [2].

Таким чином, сьогодні малоцінні предмети можуть бути віднесені до складу «Запасів» (які відповідно відбиваються в складі запасів у розділі II активу балансу «Оборотні активи» у статті «Запаси») чи до необоротних матеріальних активів (які у свою чергу відбиваються в розділі І активу балансу «Необоротні активи» у статті «Основні засоби»), в залежності від терміну корисного використання того чи іншого предмета.

Первинною вартістю встановлених своїми силами інструментів та інших малоцінних предметів визначається фактична собівартість їх виготовлення, а одержаних у порядку внесків до статутного капіталу підприємства засновниками – справедлива вартість, узгоджена сторонами.

Аналітичний облік  МШП ведеться за видами предметів, установленими  виходячи з потреб підприємства.

Згідно з  пунктом 8 П (С) БО 9 придатні (отримані) або встановлені МШП зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість МШП, придбаних за плату – це їх собівартість (п.9 П (С) БО 9. Собівартість, у свою чергу включає такі фактичні витрати:

• суми, що підприємство сплачує за договором безпосередньо продавцеві або постачальнику;
• суми, що сплачуються за послуги, пов’язані з пошуком і придбанням МШП (інформаційні, посередницькі та інші);
• суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству;
• суми ввізного мита;
• заготівельні, вантажно-розвантажувальні транспортні затрати;
• інші затрати, безпосередньо пов’язані з придбанням МШП (прямі: матеріальні, на оплату праці тощо).

Визначення  справедливої вартості поведе у П (С) БО 19: сума за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між зацікавленими і незалежними сторонами. За справедливою вартістю прибуткуються МШП отримані підприємством безоплатно або в результаті обміну. Але при отриманні МШП в обмін на інші матеріальні цінності є свої особливості, які слід враховувати.

Якщо МШП, отримані в результаті обміну на подібні МШП, то їх первісна вартість буде відповідати  балансовій вартості переданих. Але  якщо балансова вартість переданих  МШП більші від справедливої, первісна вартість отриманих МШП повинна відповідати справедливій.

Якщо МШП  отримані в обмін на подібні запаси, то їх первісна вартість дорівнює справедливій вартості отриманих запасів.

Згідно з  інструкцією до плану рахунків для  обліку та узагальнення інформації про про наявність і рух МШП, що належать підприємству і знаходяться у складі запасів, призначений рахунок 22 “Малоцінні і швидкозношувані предмети”.

Облік передачі МШП в експлуатацію можна визнати  відносним нововведенням, оскільки і раніше застосовувався метод обліку МШП, при передачі в експлуатацію яких нарахувався знос у розмірі 100% первинної вартості об’єкта обміну. Зараз тільки уточнено, що аналогічний порядок списання МШП по кредиту рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” використовується при передачі в експлуатацію МШП зі строком корисного використання менше року.

При вивченні нестач (втрат) від псування МШП на складі, така нестача попередньо враховується як витрати звітного періоду у  складі інших витрат операційної  діяльності, що також певною мірою можна визначити нововведенням. У свою чергу, повернення МШП у експлуатацію не зменшує витрат, а визначається іншим операційним доходом. Те ж саме відноситься до випадків нестач і втрат від псування МШП, що знаходяться в експлуатації, коли винна особа встановлена.

При передачі МШП, що відносяться до запасів, експлуатацію необхідно організовувати їх оперативно-кількісний облік, облік за місцем їх експлуатації і відповідними особами. Регістром  такого оперативного обліку може бути аналітична відомість, яка розробляється підприємством самостійно. Єдиною вимогою, яку можна вважати загальною для створення відомості оперативного обліку МШП, є склад показників, які відображають у ній подібний регістр оперативного обліку повинен включати: найменування МШП, їх кількість і первинну вартість, місце експлуатації, прізвище відповідальної особи, дані про надходження та вибуття МШП з експлуатації, а також причину вибуття. Виключення МШП з регістру оперативного обліку може здійснюватися тільки на підставі документів, що підтверджують повернення МШП на склад підприємства або на підставі акта списання МШП при їх ліквідації або нестачі.

Таким чином, термін використання відлічується з моменту передачі МШП в експлуатацію, а не з моменту їх придбання або встановлення.

1.2.Нормативне регулювання обліку МШП

Основним нормативним  документом з обліку МШП є П(С)БО №9 «Запаси» від 20.10.99 р. №246, яке регулює порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей на підприємстві та розкриття інформації в фінансовій звітності. Дає інформацію про нормативно-правове регулювання при дослідженні операцій, пов'язаних із рухом запасів. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. МШП як і інші запаси, визнаються активом, якщо є імовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Отже, МШП, які обліковуються на підприємстві і термін використання яких менше року або одного операційного циклу, у момент придбання прибуткуються за первісною вартістю на рахунку 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети".

Відповідно  до п. 9 П(С)БО 9, первісною вартістю запасів (у нашому випадку - МШП), що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

1) суми, що сплачуються  згідно з договором постачальнику  (продавцю), за мінусом непрямих податків;

2) суми ввізного  мита;

3) суми непрямих  податків у зв'язку з придбанням  запасів, які не відшкодовуються підприємству;

4) транспортно-заготівельні  витрати (затрати на заготівлю  запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи  і транспортування запасів усіма  видами транспорту до місця  їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

5) інші витрати,  які безпосередньо пов'язані з  придбанням запасів і доведенням  їх до стану, в якому вони  придатні для використання із  запланованою метою.

Вартість переданих  в експлуатацію МШП виключається зі складу активів (списується з балансу на витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та за відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання.

Інструкція про застосування плану   рахунків   бухгалтерського   обліку від 30.11.99 р. № 291 встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб. Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком  рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) . Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку [16].

Інструкція  із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Форми первинних  документів, які застосовуються для  обліку руху МШП, затверджено Наказом  Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 145 (ф. № МШ-1, МШ-8), Наказом  Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 193 (ф. № М-4, М-8, М-9, М-11, М-12).

• форма № МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)";
• форма № МШ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";
• форма № МШ-3 "Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)";
• форма № МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";
• форма № МШ-5 "Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні";
• форма № МШ-6 "Особиста картка обліку спецодягу, спец, взуття і пристосувань";
• форма № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спец, взуття і запобіжних пристосувань";
• форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів". Оскільки організація обліку МШП в експлуатації має визначені особливості в залежності від видів предметів, розглянемо специфіку обліку найбільш розповсюджених з них.

Для забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.

У Законі України "Про бухгалтерський облік і  фінансову звітність в Україні" від 16.07. 99 p. № 996-XIV зазначено, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства.

Порядок проведення, документальне оформлення і терміни  інвентаризації визначені Інструкцією  з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08. 94 р. № 69.

Для проведення інвентаризації на підприємстві за наказом  керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія в складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, що очолюється керівником чи підприємства його заступником.

При проведенні інвентаризації комісія повинна  визначити фактичну наявність і  стан об'єктів шляхом підрахунку, виміру, зважування, огляду аж до лабораторних вимірів і аналізів у місцях збереження, а також наявність і стан об'єктів перевірки за матеріально відповідальними особами.

Інвентаризаційна  комісія в присутності матеріально  відповідальної особи визначає фактичну наявність залишків матеріальних цінностей і складає інвентаризаційні описи, у яких відбиваються найменування МШП, їхній номенклатурний номер, одиниці виміру, вид, сорт і інші відмітні ознаки. На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказується прописом число порядкових номерів МШП і загальна кількість у натуральних вимірниках. На останній сторінці інвентаризаційного опису матеріально відповідальна особа підтверджує своїм підписом, що всі матеріальні цінності перевірені, внесені в опис правильно і претензій до інвентаризаційної комісії вона не має.

Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія  підприємства складає порівнювальні  відомості, в яких відбиваються фактичні залишки МШП і ті, що числяться  по даним бухгалтерського обліку. Установлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку регулюються підприємством у наступному порядку [25].

Таким чином, надлишки МШП, виявлені в ході інвентаризації, підлягають оприбуткуванню і віднесенню на результати фінансово-господарської діяльності підприємства з установленням причин їхнього виникнення.

1.3. Методологія обліку МШП

Відповідно  до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”  основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені у момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю і упорядкування обробки даних на основі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Облік надходження  МШП відображають у регістрах  бухгалтерського обліку (журнал-ордер  № 6) за ціною придбання, включаючи  затрати, пов’язані з доставкою їх на підприємство, тобто за фактичною собівартістю.

В процесі документування обліку МШП, як і будь-яких  інших  об'єктів, розрізняють документи  бухгалтерського і оперативного обліку.

До первинних  документів бухгалтерського обліку відносять документи, якими оформлюється: нарахування зносу, відпуск предметів у виробництво, їх списання тощо.

Документи оперативного обліку — це документи, які відображають передачу зазначених предметів в  ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу МШП працівникам та їх повернення тощо.

Звичайно, оперативний  і бухгалтерський облік тісно  пов'язані та є складовими частинами  єдиної системи, але такий розподіл первинних документів на документи  бухгалтерського та оперативного обліку є важливою передумовою правильного та ефективно функціонуючого графіка документообігу на підприємстві [29].

В таблиці 1 наведені первинні документи з обліку МШП та особливостями їх застосування.

Таблиця 1

Первинні документи  з обліку МШП

Для обліку руху МШП також застосовують форми  М-4, М-8, М-9, М-11, М-12.

Надходження МШП  на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.

На МШП, що надійшли, відкривається картка складського  обліку (ф. № М-17).

Передача зі складу в експлуатацію МШП оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.

Дані первинного обліку МШП узагальнюються в оборотних  відомостях. Отже, існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів  дає можливість побудови такої системи  обліку, яка б відповідала масштабам  підприємства, його організаційно-структурній формі та об'єктивним умовам функціонування.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку і регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З метою забезпечення збереження даних предметів в  експлуатації на підприємствах повинен  бути організований належний контроль за рухом МШП, зокрема, оперативний  облік в кількісному вираженні.

Відповідним чином  повинен бути організований аналітичний  облік МШП, які повернуті на склад  з експлуатації.

В бухгалтерському  обліку МШП відображаються за первісною  вартістю, тобто за фактичними витратами  на їх придбання, спорудження або  виготовлення.

Бухгалтерський  фінансовий і управлінський облік  здійснюють на рахунку 22. Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться в складі запасів. Це активний рахунок, призначений для обліку господарських засобів.

Основні господарські операції з руху малоцінних та швидкозношуваних предметів відображено в таблиці 2.

Таблиця 2

Основні господарські операції з руху МШП

МШП включені до виробничих запасів. У звітності залишки МШП відображаються у формі №1 Баланс у рядку 100 «Виробничі запаси».

Відображаеться у формі №1 Баланс у рядку 100 «Виробничі запаси» вартість запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК МШП ВІДДІЛУ  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

2.1.Коротка характеристика  відділу культури і туризму  районної державної адміністрації

Відділ культури і туризму Козельщинської райдержадміністрації є структурним підрозділом Козельщинської райдержадміністрації, підзвітним і  підконтрольним управлінню культури Полтавської обласної державної адміністрації та голові райдержадміністрації. Вид діяльності: управління в соціальній сфері.

До складу відділу  культури і туризму входять:

- Козельщинська централізована бібліотечна система;

- Козельщинський районний будинок культури;

- Козельщинська дитяча музична школа;

- Майнулівський літературно-меморіальний музей О.М.Горького;

- Клубні заклади району;

- Громадські музеї;

- Централізована бухгалтерія відділу культури і туризму

- Архів ліквідованих установ.

Відділ у  своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України , Кабінету Міністрів  України, наказами Міністерства культури і мистецтв України та розпорядженнями  голови обласної та районної адміністрації , рішеннями обласної та районної Рад.

Юридична адреса відділу: смт Козельщина,вул..Радянська,56.

Основними завданнями відділу  є:

• Здійснення контролю над виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;
• Подання пропозицій центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини про занесення (виключення) об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України та Список охоронюваних археологічних територій України;
• Забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
• Визначення меж територій пам'яток місцевого значення, їх зон охорони;
• Встановлення режиму збереження і порядку використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;
• Забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
• Забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об'єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх знесення, зміну або переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження та подальшого використання;
• Організація розроблення та погодження відповідних програм охорони культурної спадщини;
• Погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт у зонах охорони пам'яток місцевого значення, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини;
• Призначення відповідних досліджень пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;
• Надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення, їхніх територіях та в зонах охорони;
• Видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України « Про охорону культурної спадщини »дозволів або з відступами від них;
• Погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їх власникам чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;
• Укладення охоронних договорів на пам'ятки;
• Здійснення функцій управління заповідниками, музеями-заповідниками, що перебувають відповідно у державній та комунальній власності, крім підлеглих Центральному органу виконавчої влади, відповідно до закону;
• Застосування фінансових санкцій за порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
• Забезпечення в установленому порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їхніх територій;
• Здійснення інших повноважень відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».